Ера десяти синіх посилань закінчилася офіційно. 19 травня 2026 року на конференції Google I/O компанія показала перебудову пошуку навколо штучного інтелекту — за власним визначенням, найбільшу зміну рядка пошуку за понад 25 років. Замість списку посилань користувач тепер потрапляє в інтерактивні ШІ-сценарії: розмовні відповіді, згенеровані на льоту інтерфейси, інформаційні агенти, що моніторять зміни в мережі цілодобово. Посилання на сайти нікуди не зникли, але для багатьох типів запитів вони перестали бути пріоритетом.

Частина аудиторії відреагувала переходом на інші сервіси. DuckDuckGo повідомив, що трафік на його версію пошуку без ШІ зріс утричі 28 травня 2026 року, і тримається приблизно на 84% вище звичного рівня — тобто це не разовий сплеск, а стійкий зсув. Нижче — вісім пошукових систем, які у 2026 році справді працюють як альтернатива, з поясненням, звідки кожна бере результати й кому підходить.

Одна річ, яку варто знати перед списком: більшість «альтернативних» пошуковиків історично не мали власного індексу — вони купували результати в Google або Microsoft і додавали зверху шар приватності. За останні два роки це почало змінюватися, і саме тому вибір у 2026 році став змістовним. Детальніше про те, що це означає на практиці, — нижче, перед порівняльною таблицею.

1. DuckDuckGo

DuckDuckGo залишається найпростішою точкою входу для тих, хто йде з Google. Сервіс не зберігає історію пошуку, не будує рекламний профіль і показує однакові результати всім користувачам — тобто не створює ефекту «бульбашки фільтрів», коли людина бачить лише те, що збігається з її попередніми запитами.

Головна новина 2026 року — окрема адреса noai.duckduckgo.com, де вимкнено всі ШІ-функції: немає згенерованих відповідей, немає запрошень до чату, зі списку зображень відфільтровано ШІ-картинки. Перевага саме окремого домену в тому, що налаштування не злітають після очищення cookie. Компанія також випустила розширення для Chrome і Firefox, які роблять цю версію пошуком за замовчуванням.

При цьому DuckDuckGo не є антиШІ-компанією: у неї є власний чат-сервіс Duck.ai з доступом до кількох популярних моделей і платна підписка з VPN та видаленням персональних даних з брокерських баз. Ідея в тому, що ШІ має бути опцією, а не примусом.

2. Brave Search

Brave Search — найпослідовніший приклад незалежності. Компанія побудувала власний індекс на понад 30 мільярдів сторінок і не звертається по результати ні до Google, ні до Bing. Це рідкість: більшість приватних пошуковиків — це оболонка з політикою приватності поверх чужої видачі.

Brave не відстежує запити, кліки й поведінку. Порівняно невеликий, але ретельно відібраний індекс дає менше вебспаму й SEO-сміття, хоча на вузьких або дуже локальних запитах покриття буває гіршим за Google.

ШІ-функція, яка раніше називалася Answer with AI, тепер працює під назвою Ask Brave: вона синтезує відповідь із кількох сторінок просто у видачі та завжди наводить джерела. Приблизно третина запитів у Brave запускає таке резюме. Вимкнути ШІ можна в налаштуваннях через іконку шестерні.

3. Startpage

Startpage вирішує головну претензію до альтернативних пошуковиків — якість видачі. Нідерландський сервіс працює з 2006 року й виступає посередником: він знімає з запиту всі ідентифікатори, надсилає його до Google від свого імені та повертає результати. Користувач отримує звичну якість Google без привʼязки до профілю.

Фірмова функція — Anonymous View. Біля кожного результату є іконка маски: клік по ній відкриває сайт через проксі-сервер Startpage, тож цільовий ресурс бачить IP-адресу Startpage, а не вашу. Це не повноцінний VPN, але для разового переходу на сумнівний сайт — зручний шар захисту.

Що варто знати: компанія входить до групи System1, американського рекламного холдингу. Startpage запевняє, що інвестор не має доступу до пошукових даних, а сама компанія залишається під юрисдикцією Нідерландів і дією GDPR. Гучних інцидентів із приватністю за цей час не зафіксовано, але сам факт варто враховувати.

4. Ecosia

Ecosia — берлінський пошуковик, який спрямовує прибуток від реклами на висадку дерев і кліматичні проєкти. Але у 2026 році головний аргумент на його користь уже не екологічний, а інфраструктурний: разом із Qwant компанія будує європейський індекс EUSP і поступово переводить на нього видачу.

У липні 2026 року Ecosia запустила результати EUSP для німецьких користувачів, а у Франції більшість трафіку вже йде через власний індекс. Для решти ринків, зокрема України, видача поки що спирається на Bing.

Ще одна корисна опція — режим пошуку без ШІ, доданий у липні 2026 року. Він вимикає одним перемикачем усі ШІ-функції, включно з оглядами та чатом. Знайти його можна в розділі профілю, у налаштуваннях.

5. Qwant

Qwant — французький пошуковик, який робить ставку на захист персональних даних і європейську юрисдикцію. Сервіс не будує профіль користувача й не персоналізує видачу: за однаковим запитом усі бачать однаковий результат.

З 2025 року Qwant працює на спільному з Ecosia індексі Staan і використовує його зокрема для генерації ШІ-резюме у видачі. Для читачів, яким важлива європейська прописка сервісу та зберігання даних у межах ЄС, це найпряміша відповідь.

Обмеження очевидне: власний європейський індекс ще молодий, і на англомовних технічних чи вузькоспеціалізованих запитах Qwant поступається Google за глибиною покриття.

6. Kagi

Kagi — платний пошуковик без реклами. Логіка проста: якщо сервіс живе не з реклами, у нього немає стимулу продавати вашу увагу, тож видача оптимізується під релевантність, а не під рекламодавця.

Найцікавіша функція — ручне керування ранжуванням: домен можна підняти, опустити або заблокувати назавжди. Якщо вас дратують сайти-агрегатори чи контентні ферми, ви прибираєте їх зі своєї видачі одним кліком.

Тарифи станом на серпень 2026 року, за офіційним прайсом: безкоштовний пробний період на 100 запитів; Starter — $5 на місяць за 300 запитів; Professional — $10 на місяць за безлімітний пошук; Ultimate — $25 на місяць із доступом до флагманських ШІ-моделей. Річна оплата дає знижку 10%. Якщо ви не користувалися сервісом протягом місяця, Kagi нараховує повний кредит на наступний період.

Зворотний бік платної моделі: акаунт привʼязаний до пошти й платіжних даних, тож повної анонімності, як у неавторизованому Brave чи Startpage, тут немає.

7. Mojeek

Mojeek — британський пошуковик, який з 2004 року сам сканує вебсторінки власним ботом MojeekBot і не надсилає ваш запит нікому третьому. Його індекс — близько 9 мільярдів сторінок. Компанія першою серед пошуковиків публічно закріпила політику без відстеження ще у 2006 році: без cookie, без логування IP, без профілювання.

Це найрадикальніший варіант у списку. Девʼять мільярдів сторінок — це справжній вебмасштаб, але водночас на один-два порядки менше за індекс Google. На загальних запитах Mojeek працює добре й нерідко показує сторінки, які Google опустив би вниз через персоналізацію. На нішевих, локальних або дуже свіжих темах прогалини помітні.

ШІ-шару в Mojeek немає взагалі — це просто список посилань, як у 2010-х. Для когось це недолік, для когось саме те, чого вони шукають.

8. Bing

Bing — другий за розміром власний індекс у західному вебі й найпростіша заміна, якщо вам не потрібна приватність, а потрібен просто інший алгоритм. Відрізняється сильним пошуком зображень і відео та інтеграцією з продуктами Microsoft.

Пошук тісно звʼязаний із Copilot — ШІ-помічником Microsoft, який пише тексти, підсумовує вміст сторінок і відповідає на складені запити. Якщо ви працюєте в екосистемі Microsoft 365, це найменш болісний перехід.

З погляду приватності Bing не є альтернативою Google: Microsoft збирає дані користувачів і персоналізує видачу. Обираючи Bing, ви змінюєте постачальника, а не модель.

Чому важливо, звідки пошуковик бере результати

Індекс — це база сторінок, з якої пошуковик дістає відповіді. Якщо сервіс не має власного індексу, він надсилає ваш запит до Google або Microsoft і повертає їхню видачу, прибравши ідентифікатори. Приватність від цього справді зростає, а от незалежність — ні: постачальник індексу може змінити правила, підняти ціну або просто відключити доступ. За останні два роки сталися три речі, які цю залежність зрушили.

Microsoft вимкнув Bing Search API. 11 серпня 2025 року інтерфейс було повністю виведено з експлуатації: наявні інстанси відключили, реєстрацію нових клієнтів закрили. Натомість Microsoft запропонував Grounding with Bing Search у складі Azure AI Agents — інструмент, який віддає ШІ-резюме, а не сирі результати. Для дрібних сервісів, що будувалися на цьому API, це означало необхідність терміново шукати заміну.

Європа почала будувати власний індекс. Ecosia і Qwant у 2024 році створили спільне підприємство European Search Perspective (EUSP) і в серпні 2025 року запустили індекс Staan. Спершу він обслуговував запити у Франції, а 30 липня 2026 року результати EUSP стали доступні користувачам у Німеччині. Індекс розміщений у Європі й підпадає під GDPR.

Незалежні індекси стали товаром. Brave обробляє понад 50 мільйонів запитів на добу і продає доступ до свого індексу через API — ним користуються розробники ШІ-застосунків, яким потрібен веб-контекст без залежності від Big Tech.

З цією рамкою колонка «Джерело результатів» у таблиці нижче читається однозначно.

Як обрати під свою задачу

• Максимальна приватність без оплати: Brave Search або Mojeek — обидва мають власний індекс, тож ваш запит не потрапляє до Google чи Microsoft.
• Якість видачі Google без стеження: Startpage.
• Пошук без штучного інтелекту: duckduckgo.com, Mojeek або режим без ШІ в Ecosia.
• Європейська інфраструктура і юрисдикція: Qwant або Ecosia на індексі EUSP.
• Готовність платити за чисту видачу: Kagi.
• Просто інший алгоритм без зміни звичок: Bing.

Практична порада: не намагайтеся замінити Google одним махом. Поставте альтернативний пошуковик за замовчуванням у браузері на тиждень і залиште Google на другому місці — так ви швидко зрозумієте, на яких саме запитах вам справді бракує його індексу, а на яких різниці немає.

Підсумок

Ще два роки тому вибір пошуковика зводився до питання приватності. У 2026 році зʼявилося друге, не менш важливе: чи хочете ви, щоб між вами й вебом стояла мовна модель. Google відповів на це питання за користувача, зробивши ШІ основою видачі. Інші сервіси — від DuckDuckGo до Ecosia — навпаки, почали продавати можливість цей шар вимкнути.

Паралельно відбувається тихіша, але важливіша зміна: Європа вперше за двадцять років будує власний пошуковий індекс, а Brave і Mojeek доводять, що незалежний вебмасштабний краулер може існувати поза Big Tech. Саме це, а не окремі функції, робить сьогоднішній вибір змістовним.

Ця стаття Альтернативи Google: 8 пошуковиків, які варто спробувати у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Навчальний рік стартує — і разом із ним повертається питання, що поставити на смартфон, щоб не потонути в дедлайнах, конспектах та іспитах. Зібрали десять застосунків, які справді працюють у 2026 році: від розкладу занять і конспектів до інтервальних повторень та штучного інтелекту. До кожного — окремо про те, які дані він збирає, бо навчальні застосунки отримують доступ до всього, що ви пишете і фотографуєте.

1. My Study Life — розклад, дедлайни та іспити

Планувальник, зроблений саме під навчання, а не під офіс. Він розуміє те, чого не розуміє звичайний календар: пари можуть іти за парним і непарним тижнем, розклад — ротуватися, а сесія жити за власним графіком. У застосунку заводяться предмети з аудиторією, викладачем і часом, домашні завдання з нагадуваннями, іспити та оцінки.

Є вбудований таймер за методом Pomodoro для тих, хто вчиться сесіями по 25 хвилин, і синхронізація між телефоном, планшетом і компʼютером. Базові функції безкоштовні без обмежень за кількістю предметів.

Приватність: розкладу занять не потрібен доступ ні до контактів, ні до геолокації. Якщо застосунок просить такі дозволи — відмовляйте, функціональність від цього не постраждає.

Завантажити: Android, також доступний для iOS.

2. Microsoft OneNote — конспекти, які не загубляться

Найближчий цифровий аналог паперового зошита. Записник ділиться на секції та сторінки, всередині можна писати від руки стилусом, друкувати, малювати схеми, вставляти фотографії дошки та аудіозаписи лекцій — усе на одній сторінці й без обмежень на розмітку.

OneNote розпізнає текст на вставлених зображеннях, тому сфотографований конспект згодом можна знайти пошуком. Записники синхронізуються через OneDrive і відкриваються спільно — зручно для групових проєктів і курсових.

Приватність: усе, що ви пишете, зберігається в хмарі Microsoft. Для лекцій це нормально, для документів із персональними даними — ні. На окремі секції можна поставити пароль, але памʼятайте: якщо забудете його, Microsoft не відновить доступ.

Завантажити: Android, також доступний для iOS.

3. NotebookLM — штучний інтелект, що працює тільки з вашими матеріалами

Найкорисніший ШІ-інструмент для навчання за останні роки — і принципово інший за логікою, ніж звичайний чат-бот. У NotebookLM ви завантажуєте власні джерела: PDF методички, конспекти, посилання на статті, відео з YouTube. Далі сервіс відповідає на запитання, спираючись саме на ці документи, а не на власні «знання», і показує, з якого фрагмента взято кожну тезу.

Це різко зменшує ризик вигаданих фактів, який є головною проблемою чат-ботів у навчанні. Окрема функція — аудіоогляди: сервіс генерує розмову двох ведучих у форматі подкасту за вашими матеріалами, яку можна слухати в дорозі. Мобільні версії для Android та iOS вийшли в травні 2025 року.

Приватність: ви віддаєте Google повні тексти своїх методичок і робіт. Для відкритих навчальних матеріалів це прийнятно, для чернетки дипломної чи документів із чужими персональними даними — варто двічі подумати.

4. ChatGPT — помічник, якому не можна довіряти сліпо

Універсальний ШІ-співрозмовник, який добре дає раду з поясненням складних тем простими словами, розбором помилок у власному тексті, генеруванням запитань для самоперевірки та планів підготовки. Безкоштовної версії для навчальних задач зазвичай вистачає.

Ключове застереження: мовна модель упевнено вигадує факти, дати, цитати та неіснуючі джерела. Використовувати її як довідник фактів не можна — тільки як пояснювача та співрозмовника, з обовʼязковою перевіркою всього, що піде в роботу. Викладачі це бачать, а деякі виші прямо регулюють використання ШІ у своїх положеннях про академічну доброчесність.

Приватність: у налаштуваннях є перемикач, який забороняє використовувати ваші розмови для навчання моделей — знайдіть і вимкніть його одразу після встановлення. Персональні дані, документи компанії чи чужі роботи в чат не завантажують.

5. AnkiDroid — картки з інтервальними повтореннями

Інструмент для того, що насправді визначає результат на іспиті — запамʼятовування. AnkiDroid показує картку рівно тоді, коли ви ось-ось мали б її забути: алгоритм інтервальних повторень розтягує проміжки для того, що ви знаєте добре, і скорочує для того, що плутаєте. Для мов, анатомії, юридичних термінів чи формул це працює краще за будь-яке перечитування.

Картки можна створювати самому або завантажити з тисяч готових колод. Підтримуються зображення, звук і математичні формули. Застосунок безкоштовний, з відкритим кодом і без реклами, а вихідні тексти лежать на GitHub.

Приватність: синхронізація з AnkiWeb — опційна, її можна взагалі не вмикати й тримати всю базу локально на пристрої. Версія у каталозі F-Droid збирається з відкритого коду, а звіти про збої вимкнені за замовчуванням.

Завантажити: Android. Для iOS існує платний застосунок AnkiMobile від автора проєкту.

6. Photomath — розбір математичних задач за фотографією

Наводите камеру на рівняння — застосунок розпізнає його, зокрема й написане від руки, і показує не лише відповідь, а покроковий розбір розвʼязання. Охоплює арифметику, алгебру, геометрію, тригонометрію, статистику й основи математичного аналізу, будує графіки функцій.

Користь залежить від того, як ним користуватися: якщо переписати відповідь, нічого не станеться, якщо розібрати кроки — можна нарешті зрозуміти тему. Базові покрокові розвʼязання безкоштовні, розширені анімовані пояснення — за підпискою.

Варто знати, що Photomath більше не незалежний проєкт: хорватський стартап перейшов під контроль Google. Європейська комісія схвалила угоду у березні 2023 року, а в лютому 2024-го застосунок перевели на видавничий акаунт Google у магазинах. Сам продукт залишився окремим і безкоштовним, але дані тепер ідуть у загальну екосистему корпорації.

Приватність: застосунок потребує доступу до камери — це очевидно й виправдано. Доступу до всієї галереї для роботи не потрібно, на Android його можна не давати й підтверджувати кожен знімок окремо.

Завантажити: Android, також доступний для iOS.

7. OneDrive — сканер конспектів замість Microsoft Lens

Після того як Microsoft вимкнула Lens, вбудований сканер у OneDrive залишився офіційною заміною, яку рекомендує сама компанія. Він виправляє перспективу знятої під кутом сторінки, підтягує контраст і збирає кілька кадрів у один PDF — цього достатньо, щоб оцифрувати чужий конспект перед сесією.

Одна незручність, про яку варто знати заздалегідь: Microsoft зазначає, що OneDrive не підтримує збереження сканів локально на пристрій — файл лягає в хмару. Якщо потрібен саме локальний файл, доведеться завантажити його назад або взяти сторонній сканер.

Приватність: усі відскановані сторінки автоматично опиняються в обліковому записі Microsoft. Документи з паспортними даними, медичні довідки чи чужі роботи так сканувати не варто — для них краще офлайновий сканер без синхронізації.

8. Google Перекладач — словник, що працює через камеру й офлайн

Заміна для тих, хто раніше користувався мобільними словниками: переклад набраного тексту, переклад із камери в реальному часі — наводите на сторінку підручника чи англомовну статтю й бачите текст рідною мовою — і розмовний режим для практики.

Головне для навчання — офлайнові мовні пакети. Завантаживши потрібну мову заздалегідь, ви користуєтеся перекладачем без інтернету: в аудиторії, метро чи під час відключень світла. Для окремих слів корисніше дивитися не перший варіант перекладу, а розділ із визначеннями та прикладами вживання.

Приватність: в офлайновому режимі текст не залишає пристрій — це найбезпечніший спосіб перекласти щось чутливе. Онлайновий переклад надсилається на сервери Google, тому договори чи листування туди не вставляють.

9. Coursera — курси університетів і компаній зі світовим імʼям

Платформа, заснована 2012 року професорами Стенфордського університету, дає доступ до програм провідних вишів і сертифікаційних курсів від Google, IBM, Microsoft та Amazon Web Services. Мобільний застосунок дозволяє качати лекції наперед і дивитися їх офлайн — зручно, коли інтернет нестабільний.

Для українських студентів окремо важливо, що платформа переклала українською понад 4 000 курсів, а Міністерство освіти і науки запускало програму безкоштовного доступу для закладів вищої освіти через Coursera for Campus. Чи діє вона зараз для вашого вишу — варто спитати в менеджера з онлайн-освіти: доступ надають за корпоративною поштою закладу.

Приватність: сертифікати Coursera публічні за посиланням і показують ваше повне імʼя. Це нормально для резюме, але памʼятайте, що такий профіль легко знаходиться пошуком.

Завантажити: Android, також доступний для iOS.

10. Prometheus — найбільша українська платформа онлайн-освіти

Українська платформа масових відкритих онлайн-курсів із програмами від викладачів КНУ, КПІ, Києво-Могилянської академії та перекладеними курсами світових університетів. Напрями — від програмування й бізнесу до критичного мислення, історії та англійської. Більшість курсів безкоштовні, після завершення видають електронний сертифікат.

Мобільний застосунок дає доступ до каталогу й дозволяє проходити курси зі смартфона. Версія для iPhone та iPad — у App Store; версія для Android теж доступна.

Приватність: це українська некомерційна організація, і дані зберігаються поза юрисдикціями, які викликають питання. Для курсів державної служби та підвищення кваліфікації освітян це має значення.

Що вже не варто встановлювати — і чому

Добірки застосунків старіють швидше за будь-який інший формат, а в пошуковій видачі досі висять списки трирічної давнини. Ось три позиції, які там регулярно трапляються, але встановлювати їх уже немає сенсу:

• Microsoft Math Solver більше не існує. У вересні 2024 року Microsoft оголосила про припинення мобільних версій, а сам сервіс вивели з експлуатації 7 липня 2025 року. Компанія рекомендувала переходити на Math Assistant у складі OneNote. Деталі — у картці продукту.
• Microsoft Lens вимкнули слідом. Сканер документів, який завантажили десятки мільйонів разів, прибрали з App Store і Google Play, а можливість створювати нові скани відключили остаточно. Microsoft радить натомість користуватися вбудованим сканером у застосунку OneDrive — про це йдеться на сторінці підтримки.
• Сканер і словник ABBYY. FineScanner AI та Lingvo досі трапляються в добірках для студентів. Компанію ABBYY заснував 1989 року російський підприємець Давід Ян, а робота компанії в Україні була заборонена ще у 2017 році. У квітні 2022 року ABBYY передала свій російський бізнес окремій структурі. Про це докладно писало видання AIN.UA. Обидва завдання закривають альтернативи з цієї добірки — сканер у OneDrive і Google Перекладач.

Як перевірити застосунок перед встановленням

Будь-яка добірка застаріває, а магазини застосунків повні клонів із схожими назвами. Чотири звички, які варто мати:

• Дивіться розділ «Безпека даних» у Google Play. Він показує, які типи даних застосунок збирає і чи передає їх третім сторонам. Планувальник розкладу, який ділиться геолокацією з рекламними мережами, — привід пошукати інший.
• Перевіряйте розробника, а не назву. У картці застосунку внизу вказано юридичну особу та її адресу. Саме там зазвичай зʼясовується, що «студентський розклад» насправді видає компанія, яка робить систему обліку робочих змін для підприємств.
• Не давайте дозволів, яких вимагає логіка задачі. Сканеру потрібна камера, перекладачу — мікрофон і камера, планувальнику — тільки сповіщення. Доступ до контактів, дзвінків чи точної геолокації в навчальному застосунку — червоний прапорець.
• Перевіряйте дату останнього оновлення. Застосунок, який не оновлювався два роки, майже напевно містить незакриті вразливості у сторонніх бібліотеках — навіть якщо сам працює справно.

Коротко

Мінімальний набір, який закриває більшість навчальних задач:

• My Study Life — щоб не пропустити дедлайн.
• OneNote — щоб конспекти були в одному місці й шукалися.
• AnkiDroid — щоб вивчене залишилося в голові після сесії.
• NotebookLM — щоб швидко розібратися у великій методичці.

Решта додається за потребою — залежно від того, скільки у вас математики, іноземних мов і паперових конспектів, які треба оцифрувати.

Ця стаття Мобільні програми для навчання: топ-10 застосунків для студентів у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Хмарне сховище давно перестало бути просто місцем для фотографій. Це резервна копія на випадок втрати телефона, спосіб працювати з кількох пристроїв і — в українських реаліях — гарантія, що документи переживуть переїзд, відключення світла чи знищену техніку. За останні роки ринок помітно змінився: один із великих гравців закрився назавжди, ціни зросли, а наскрізне шифрування перетворилося з нішевої опції на головний аргумент цілої групи провайдерів. Розбираємо, які хмарні сховища є сьогодні, скільки вони коштують і за якими критеріями їх варто обирати.

Що таке хмарне сховище і які бувають хмарні сервіси

Хмарне сховище — це послуга, за якої файли зберігаються не на диску компʼютера чи смартфона, а на серверах постачальника, а доступ до них ви отримуєте через інтернет. Українське законодавство описує це доволі точно: Закон «Про хмарні послуги» № 2075-IX визначає хмарну послугу як послугу з надання хмарних ресурсів за допомогою технології хмарних обчислень, а до самих хмарних ресурсів відносить, зокрема, «місце у сховищах даних».

За тим, що саме отримує клієнт, хмарні сервіси поділяють на три моделі:

• IaaS — інфраструктура як послуга: віртуальні сервери, диски, мережі. Це рівень Amazon Web Services, Microsoft Azure, Google Cloud та українських провайдерів.
• PaaS — платформа як послуга: готове середовище для запуску власних програм без адміністрування серверів.
• SaaS — програмне забезпечення як послуга: готовий продукт у браузері чи застосунку. Саме сюди належать Google Drive, OneDrive, iCloud Drive, Dropbox, pCloud, Proton Drive і MEGA — усе те, що зазвичай і мають на увазі під «хмарним сховищем».

Окремо закон розрізняє чотири способи надання хмарних послуг — приватну, колективну, публічну та гібридну хмару. Приватний користувач майже завжди має справу з публічною хмарою: інфраструктура належить провайдеру й доступна невизначеному колу клієнтів. Про те, хто саме контролює цей ринок, ми писали в матеріалі про ринок хмарних сервісів.

Як обрати хмарне сховище: шість критеріїв

Обсяг безкоштовного місця — найгірший критерій вибору, хоч саме на нього дивляться першим. Ось на що варто зважати насправді.

• Тип шифрування. Майже всі сервіси шифрують дані під час передавання та на своїх серверах, але ключі при цьому належать провайдеру — отже, він технічно може прочитати ваші файли й видати їх на законну вимогу. Наскрізне (zero-knowledge) шифрування означає, що ключ є лише у вас. Плата за це — неможливість відновити дані, якщо ви забудете пароль.
• Юрисдикція. Країна реєстрації компанії визначає, за якими правилами до ваших даних можуть отримати доступ. Швейцарія, ЄС і США мають дуже різні режими.
• Реальна ціна за терабайт. Порівнюйте не місячний платіж, а вартість гігабайта на рік — і обовʼязково враховуйте, чи входить у тариф щось іще, окрім місця (офісний пакет, VPN, поштова скринька).
• Підтримка платформ. Windows, macOS, Android, iOS підтримують усі. А от офіційний клієнт для Linux є далеко не скрізь.
• Історія версій і захист від шифрувальників. Якщо шкідливе ПЗ зашифрує файли на компʼютері, синхронізація слухняно перенесе зашифровані копії у хмару. Рятує лише можливість відкотитися до попередніх версій — і що довший цей період, то краще.
• Можливість забрати дані. Перевіряйте, чи є масове вивантаження архіву. Сервіс, з якого важко піти, — поганий сервіс.

Google Drive і Google One

Обліковий запис Google дає до 15 ГБ безкоштовного сховища, і це найщедріша пропозиція серед великих сервісів. Важливий нюанс: ці 15 ГБ спільні для Google Диска, Gmail і Google Фото, тож поштова скринька зʼїдає той самий обсяг, що й резервні копії телефона.

Платні тарифи Google One починаються зі 100 ГБ і масштабуються до кількох терабайтів; старші плани сьогодні продають радше як пакет із доступом до моделей Gemini, ніж як просто місце на диску. Ціни для України Google не публікує єдиним прайсом — вони показуються на сторінці тарифів після входу в обліковий запис, тож перевіряйте актуальну суму саме там. Сховищем можна ділитися з членами родини.

Сильні сторони — інтеграція з пошуком (файл легко знайти за парою слів усередині документа) та безкоштовний офісний пакет. Слабкі — відсутність наскрізного шифрування й офіційного клієнта для Linux: Google Диск для компʼютера існує для Windows і macOS. Якщо ви вже користуєтеся сервісом, варто прочитати наші поради про безпечне зберігання файлів на Google Диску і про те, як звільнити місце без витрат.

Microsoft OneDrive

OneDrive вбудований у Windows і для користувача виглядає як звичайна тека у Провіднику. Безкоштовно надається 5 ГБ. Далі — тарифи Microsoft 365, які компанія публікує на сторінці OneDrive: Basic — 19,99 долара на рік за 100 ГБ; Personal — 99,99 долара на рік за 1 ТБ разом із настільними Word, Excel, PowerPoint і Outlook; Family — 129,99 долара на рік за до 6 ТБ (по 1 ТБ на кожного з шести учасників). У 2026 році зʼявився й найдорожчий рівень Premium — 199,99 долара на рік, де основна цінність уже не місце, а розширений доступ до Copilot.

Окремих тарифів «тільки сховище» в Microsoft немає — місце завжди йде в комплекті з підпискою. Натомість є речі, яких бракує конкурентам: Personal Vault для найчутливіших документів, виявлення шифрувальників із можливістю відкату та резервне копіювання системних тек Windows. Наскрізного шифрування немає.

Apple iCloud+

Кожен Apple ID отримує 5 ГБ безкоштовно — цього не вистачає навіть на одну резервну копію iPhone. Далі йде iCloud+, і Apple публікує ціни окремо для кожної країни. Базовий рівень у США — 0,99 долара на місяць за 50 ГБ, далі 2,99 долара за 200 ГБ, 9,99 долара за 2 ТБ, 29,99 долара за 6 ТБ і 59,99 долара за 12 ТБ. Для України Apple списує кошти в доларах США. Річної оплати зі знижкою Apple не пропонує взагалі.

Головна перевага iCloud+ — це не сховище, а те, що йде поруч: Private Relay, приховування електронної адреси, власний поштовий домен і підтримка камер HomeKit. Значно важливіше інше: за замовчуванням Apple зберігає ключі шифрування в себе, але в налаштуваннях можна ввімкнути Розширений захист даних — тоді iCloud Drive, фотографії та резервні копії переходять на наскрізне шифрування й стають недоступними навіть для самої Apple. Функція вимкнена типово, і перелік категорій даних варто переглянути перед увімкненням: пошта, контакти й календарі наскрізно не шифруються ніколи.

Dropbox

Сервіс, з якого 2007 року почалася вся категорія, сьогодні має найскромніший безкоштовний тариф на ринку: Basic — це 2 ГБ. Платний Plus коштує 9,99 долара на місяць за 2 ТБ для однієї людини, з історією версій 30 днів і передаванням файлів до 50 ГБ.

Командні тарифи Dropbox описує окремо: Standard — 15 доларів за користувача на місяць і від 3 ТБ на команду з піврічною історією версій; Advanced — 24 долари за користувача на місяць, від 15 ТБ, історія за рік, а також наскрізне шифрування та розширене керування ключами. Тобто zero-knowledge у Dropbox існує, але лише на верхньому корпоративному рівні.

За що Dropbox досі люблять — за синхронізацію. Вона працює швидко, надійно й непомітно, а клієнти є для всіх настільних систем, включно з Linux. За що критикують — за ціну: два гігабайти безкоштовно у 2026 році виглядають як спосіб змусити платити.

pCloud: разова оплата замість підписки

Швейцарський pCloud цікавий передусім «довічними» планами — одним платежем замість щомісячної підписки. На сторінці тарифів зараз 500 ГБ коштують 199 євро замість 299, 2 ТБ — 399 замість 599, а 10 ТБ — 1190 замість 1890. За умовами сервісу «довічно» означає 99 років або строк життя власника облікового запису — залежно від того, що настане раніше.

Математика проста: якщо ви плануєте користуватися сховищем понад три-чотири роки, разовий платіж вигідніший за будь-яку підписку. Ризик так само простий: ви ставите на те, що компанія проживе довше за ваш план.

Із безпекою є нюанс, який легко пропустити. Базові тарифи використовують звичайне шифрування на серверах — тобто ключі в провайдера. Наскрізне шифрування pCloud виніс в окремий платний продукт. Зате можна обрати регіон зберігання даних — Європейський Союз або США.

Proton Drive: наскрізне шифрування за замовчуванням

Proton Drive належить швейцарській Proton AG із Женеви — тій самій компанії, що робить Proton Mail і Proton VPN. Принципова відмінність від усіх попередніх сервісів у тому, що наскрізне шифрування тут не опція і не платний додаток, а типова поведінка для всіх облікових записів, включно з безкоштовними.

Безкоштовний тариф дає до 5 ГБ: 2 ГБ одразу і ще 3 ГБ після кількох простих дій у застосунку. Платні плани Proton описує в довідці: Unlimited — 12,99 євро на місяць або 119,88 євро за рік (тобто 9,99 євро на місяць) за 500 ГБ разом із поштою, VPN і менеджером паролів; Duo — 19,99 євро на місяць або 179,88 євро за рік за 2 ТБ на двох; Family — 29,99 євро на місяць або 287,88 євро за рік за 3 ТБ на шістьох. Окремо існує тариф Drive Plus на 200 ГБ для тих, кому потрібне лише сховище.

Ціна за гігабайт тут вища, ніж у Google чи Microsoft. Але порівнювати варто чесно: 500 ГБ у Proton — це 500 ГБ, які провайдер не може прочитати, плюс повноцінний VPN і пошта. Для журналістів, юристів, правозахисників і всіх, хто працює з чутливими документами, це інший клас продукту, а не дорожчий варіант того самого.

Інші сервіси з наскрізним шифруванням

Крім Proton, у категорії zero-knowledge працюють ще кілька відомих сервісів. MEGA із Нової Зеландії традиційно пропонує найбільший безкоштовний обсяг серед шифрованих сховищ, але має ліміт на місячний трафік — обмежується не лише обсяг зберігання, а й кількість завантажених даних. Канадський Sync.com робить ставку на простоту й відповідність вимогам щодо персональних даних. Обидва варто перевіряти на актуальних сторінках тарифів: ціни в них змінюються частіше, ніж у великих гравців.

Для команд і для власної хмари: Box та Nextcloud

Box — це вже не стільки сховище, скільки система керування документами: узгодження, завдання, коментарі, журнали доступу, інтеграція з Google Workspace і Microsoft 365. Для однієї людини він надлишковий, для відділу з регламентованим документообігом — навпаки.

Nextcloud стоїть окремо: це не сервіс, а програмне забезпечення з відкритим кодом, яке ви встановлюєте на власний сервер або орендований хостинг. Ви отримуєте стільки місця, скільки маєте на диску, і повний контроль над даними — разом із повною відповідальністю за оновлення, резервні копії та захист від зламу. Для організацій, які не мають права виносити дані назовні, це часто єдиний прийнятний варіант.

Порівняльна таблиця

Ціни наведено за офіційними сторінками тарифів станом на серпень 2026 року. Провайдери регулярно проводять акції, тому підсумкова сума на сторінці оплати може відрізнятися.

Що змінилося з часів попередньої версії цього огляду

Найпомітніша зміна — зникнення цілого сервісу. Amazon Drive, який раніше входив до всіх подібних добірок, припинив роботу 31 грудня 2023 року. Компанія зосередилася на Amazon Photos, і файли, які не були фотографіями чи відео, стали недоступними. Це найкраща ілюстрація до тези, що зберігати єдину копію документів в одній хмарі — погана ідея, навіть якщо ця хмара належить одній із найбільших компаній світу.

Друга зміна — структура тарифів. Місце в хмарі перестало бути самостійним товаром: Microsoft продає його лише в пакеті з підпискою, Google дедалі більше повʼязує старші плани з доступом до ШІ-функцій, Dropbox переніс наскрізне шифрування на корпоративний рівень. Третя — поява групи сервісів, для яких zero-knowledge є стандартом, а не додатковою опцією.

Чому російські хмарні сервіси — не варіант

Це питання доводиться проговорювати досі, бо старі облікові записи в частини користувачів залишилися. Сервіси «яндекса» та Mail.ru потрапили під санкції ще за указом президента від 15 травня 2017 року, яким провайдерів зобовʼязали блокувати доступ до цих ресурсів. Разом із ними до списку увійшли й антивірусні продукти російського походження.

У березні 2026 року Європейський суд з прав людини визнав неприйнятними скарги на це блокування у справі Boyarov and Others v. Ukraine — тобто обмеження залишаються чинними й підтвердженими на міжнародному рівні.

Для державного сектору заборона ще жорсткіша. Закон «Про хмарні послуги» прямо забороняє обробляти державну таємницю, службову інформацію та державні реєстри за допомогою хмарних ресурсів, які розміщені за межами України чи на тимчасово окупованій території, належать державі-агресору або підсанкційним субʼєктам.

Хмара — це не резервна копія

Синхронізація і резервне копіювання — різні речі, і плутанина між ними коштує людям даних. Якщо ви випадково видалите теку або шкідливе ПЗ зашифрує файли, синхронізація сумлінно повторить цю дію в хмарі. Рятує лише історія версій — і саме тому варто дивитися, скільки днів вона зберігається у вашому тарифі.

Робоче правило — «3-2-1»: три копії даних, на двох різних носіях, одна з них — поза домом чи офісом. Хмара чудово закриває третій пункт, але не замінює перші два. Докладніше про це — у нашому матеріалі про резервне копіювання.

І ще одне: увімкніть двоетапну автентифікацію в обліковому записі хмарного сховища. Пароль від пошти, який витік у якомусь давньому зливі, — найпоширеніший шлях до чужих файлів.

Кому який сервіс підходить

• Користувачам Windows і Microsoft Office: OneDrive. Місце фактично йде безкоштовним доважком до підписки, яку ви й так оплачуєте.
• Користувачам Android і сервісів Google: Google Drive. Найбільший безкоштовний обсяг і найкращий пошук усередині файлів.
• Користувачам iPhone і Mac: iCloud+ — але одразу увімкніть Розширений захист даних.
• Тим, кому важлива швидка й непомітна синхронізація: Dropbox. Досі найкращий у своїй основній функції.
• Тим, хто не хоче підписок: pCloud із разовим платежем.
• Тим, хто працює з чутливими даними: Proton Drive. Наскрізне шифрування без доплат і без налаштувань.
• Командам із документообігом: Box або корпоративні тарифи Dropbox.
• Тим, хто не може виносити дані назовні: Nextcloud на власному сервері.

Універсального найкращого сховища не існує — і це нормально. Оберіть те, що збігається з вашою операційною системою, вашим бюджетом і вашими вимогами до приватності, а потім переконайтеся, що у вас є хоча б одна копія найважливіших файлів поза цією хмарою.

Ця стаття Найкращі хмарні сховища у 2026 році: порівняння, ціни та захист даних раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Форки Chromium обіцяють просту угоду: той самий рушій, той самий інтерфейс, ті самі розширення — але без сервісів Google. На практиці кожен із них прибирає щось іще, і не завжди те, про що здогадується користувач. Розбір пʼяти найпопулярніших варіантів і того, чим саме доводиться платити.

Спільна проблема всіх форків: Manifest V3

Перше, що варто зрозуміти: форк Chromium не існує окремо від Chromium. Він успадковує код Google, а разом із ним і всі рішення Google щодо розширень. За офіційним графіком, 24 липня 2025 року з виходом Chrome 138 розширення старого формату Manifest V2 було вимкнено остаточно, а 31 серпня 2026 року їх приберуть із Chrome Web Store. Саме на Manifest V2 працює повноцінна версія блокувальника uBlock Origin.

Форк може зберегти підтримку Manifest V2 — але лише доти, доки його розробник вручну накладає патчі на кожну нову версію Chromium. Це постійна робота, і не всі її витримують. 7 серпня 2026 року Microsoft оголосила, що Edge теж завершує перехід на Manifest V3: для звичайних користувачів — до кінця 2026 року, для корпоративних пристроїв — на початку 2027-го. За даними компанії, 95% популярних розширень у її магазині вже перейшли на новий формат.

Тобто питання «чи працює тут повний uBlock Origin» — не другорядна деталь, а один із головних критеріїв вибору. І відповідь на нього змінюється щопівроку.

Thorium — швидкість, за яку платять затримкою оновлень

Thorium — це Chromium, зібраний із агресивними оптимізаціями компілятора під конкретні набори інструкцій процесора. Проєкт повертає те, що Google прибрав або приховав: підтримку Manifest V2, класичний інтерфейс до версії M124, панель завантажень, формат JPEG XL, кодеки HEVC і Widevine, вмикає Do Not Track і Global Privacy Control за замовчуванням, вимикає Privacy Sandbox. За списком можливостей це виглядає як ідеальний Chrome для тих, кому набридли рішення Google.

Проблема виявляється, щойно подивитися на номер версії. Остання стабільна збірка Thorium — M138, тобто Chromium 138. Google Chrome на момент публікації вже 151-ї версії. Різниця — приблизно рік.

Причина не технічна, а людська. У репозиторії проєкту співрозробник під ніком gz83 пояснює, що основний автор Thorium наразі не має часу на оновлення, тому оновлення тимчасово перебрав на себе він — і публікує їх як бета-збірки у власному форку, а не як офіційні релізи. Свіжіші версії існують, але вони мають статус beta.

Додатковий чинник — сам проєкт перейшов на гілку Chromium LTS, яка змінюється двічі на рік замість щомісяця. Для розробника-одинака це розумне рішення, бо звільняє час на функції замість нескінченного перенесення патчів. Для користувача це означає, що виправлення вразливостей приходять із затримкою.

• Що це означає на практиці: браузер, який відстає від актуальної версії Chromium на рік, накопичує вже опубліковані й описані вразливості. Для щоденної роботи з поштою та банківськими сайтами це поганий вибір, яким би швидким він не був.

Ungoogled Chromium — приватність ціною ручної роботи

Ungoogled Chromium вирішує задачу буквально: він вирізає з коду Chromium усі звернення до серверів Google. Приблизно пʼятдесят фонових зʼєднань зникають, а всі URL-адреси Google у вихідному коді замінюються на неіснуючий домен, який мережевий шар браузера просто блокує. Проєкт тримає темп із Chromium — актуальні збірки відповідають 151-й версії.

Але разом із Google звідти зникає й дещо потрібне. Офіційний FAQ проєкту перелічує це відверто:

• Safe Browsing вимкнено. Це служба, яка попереджає про фішингові та шкідливі сайти. Розробники вважають її каналом витоку даних до Google і радять покладатися натомість на uBlock Origin. Для досвідченого користувача це прийнятний обмін, для звичайного — втрата цілого рівня захисту.
• Chrome Web Store недоступний. Розширення встановлюються або через окреме стороннє розширення chromium-web-store, або вручну — через завантаження CRX-файлу спеціально сконструйованим посиланням, закладку-букмарклет чи перетягування файлу у вікно браузера.
• Автооновлення розширень немає. Вбудованої функції не існує; питання досі відкрите в баг-трекері проєкту. Застаріле розширення з правами доступу до всіх сторінок — це окремий ризик.
• Widevine доводиться встановлювати самотужки. Без нього не працює Netflix та інші сервіси з DRM. Інструкція передбачає завантаження інсталятора Google Chrome тієї самої мажорної версії, розпакування його і копіювання файлів у певні каталоги.
• Апаратні ключі FIDO U2F не працюють під час входу в облікові записи Google — потрібне внутрішнє розширення, яке Ungoogled Chromium ламає.

Є ще один момент, про який згадують рідше: єдиного офіційного бінарного файлу від центрального розробника тут немає. Збірки готують учасники спільноти й супровідники дистрибутивів, і швидкість появи оновлень залежить від конкретного пакувальника.

Cromite — єдиний, кого Manifest V3 не стосується

Cromite вирізняється з усього переліку одним рішенням: блокувальник реклами вбудований прямо в браузер, а не працює як розширення. Саме тому перехід Chromium на Manifest V3 на нього не впливає — блокувати нічого не заважає, бо система розширень тут ні до чого. Проєкт продовжує роботу закритого Bromite і збирає патчі приватності з Iridium, Inox, Brave та ungoogled-chromium, а патчі безпеки — з GrapheneOS.

Другий аргумент — оновлення. На відміну від решти форків у цьому переліку, Cromite має власний репозиторій F-Droid із робочим автооновленням: застосунок сам повідомляє про нову версію і встановлює її. Для Android це рідкість. Крім мобільної версії, є збірки для Windows і Linux.

З приватного: перемикачі протидії зняттю цифрових відбитків для canvas, audio, WebGL і сенсорів, а також «заморожений» User-Agent, який приховує реальну модель пристрою та версію браузера.

Слабке місце те саме, що й у сусідів по списку, тільки виражене мʼякше. Остання збірка Cromite вийшла 21 травня 2026 року на базі Chromium 148 — це приблизно три версії позаду актуального Chrome. Не рік, як у Thorium, але й не паритет. Проєкт тримає одна людина, тож ризик паузи в оновленнях залишається.

• Що це означає на практиці: на сьогодні це найзбалансованіший варіант у переліку — особливо для Android, де розширень немає в принципі. Але перед встановленням варто звірити номер версії з поточним Chromium.

Iridium — живий проєкт, але тільки у вихідних кодах

Iridium часто називають покинутим — це не так. На сайті проєкту 5 серпня 2026 року опубліковано версію 2026.08.151 на базі Chromium 151.0.7922.71, тобто розробники тримаються майже впритул до актуального Chromium. Браузер вимикає телеметрію та служби прогнозування Google, обмежує витоки WebRTC, а всі збірки заявлені як відтворювані з відкритою історією змін у публічному Git.

Справжня проблема Iridium в іншому — у способі розповсюдження. На сторінці завантажень сказано прямо: браузер доступний лише у вигляді архівів із вихідним кодом, а збирати пакети автори пропонують супровідникам дистрибутивів. Готового інсталятора для звичайного користувача немає.

З цього випливає решта. У FAQ проєкту зазначено, що Iridium принципово не завантажує оновлення автоматично, бо це вимагало б зʼєднання із сервером — оновлюватися доводиться вручну, самостійно відстежуючи нові збірки. Розширення теж не оновлюються автоматично, а сторінка керування ними працює частково: кнопки вмикання та видалення не діють. Мобільних версій проєкт не випускає.

• Що це означає на практиці: Iridium розрахований радше на організації з власними адміністраторами, ніж на людину, яка просто хоче приватніший браузер на домашньому ноутбуці.

Edge — не альтернатива, а обмін одного збирача даних на іншого

Edge попередньо встановлений у Windows і має все, за що цінують Chrome: той самий рушій Chromium, ту саму бібліотеку розширень, ту саму швидкість і сумісність із сайтами. Для багатьох він і залишається браузером, з якого завантажують Chrome.

Проблема концептуальна. Обидва браузери працюють за однією моделлю: телеметрія, глибока інтеграція з екосистемою виробника, ШІ-асистент у бічній панелі — Gemini у Chrome, Copilot в Edge. Перехід із Chrome на Edge не зменшує обсяг даних, які залишають пристрій, а лише змінює адресата з Google на Microsoft.

А з серпня 2026 року зникає й останній технічний аргумент. Понад рік Edge залишався єдиним великим браузером на Chromium, де ще працювала повна версія uBlock Origin. Тепер і він переходить на Manifest V3 за тим самим графіком, що й Chrome.

Як вони виглядають поруч

Станом на серпень 2026 року:

Пʼять питань перед переходом на будь-який форк

Список нижче стосується не лише цих пʼяти браузерів, а будь-якої збірки Chromium, яку вам порадять.

• Яка версія Chromium усередині? Відкрийте сторінку chrome://version у форку і порівняйте номер із поточною версією Chrome. Відставання на кілька місяців — привід насторожитися, на рік — привід відмовитися.
• Хто збирає бінарні файли? Один розробник, спільнота чи супровідник дистрибутива? Що менша команда, то вищий ризик, що оновлення зупиняться без попередження.
• Чи є автоматичні оновлення? Браузер, який треба оновлювати вручну, на практиці не оновлюється майже ніколи.
• Що прибрано разом із Google? Safe Browsing, доступ до магазину розширень, підтримка DRM, синхронізація — усе це може зникнути, і не завжди про це попереджають на головній сторінці проєкту.
• Чи працює повний блокувальник? Якщо форк не зберігає підтримку Manifest V2, то за рівнем захисту від реклами й трекерів він не відрізняється від звичайного Chrome.

FAQ

Чи безпечно користуватися Thorium у 2026 році?
Остання стабільна збірка Thorium побудована на Chromium 138, тоді як актуальна версія Chrome — 151. Це відставання приблизно на рік, тобто браузер не отримує виправлень вразливостей, опублікованих за цей час. Новіші збірки існують, але мають статус бета і виходять у форку співрозробника, бо основний автор проєкту тимчасово не має часу на оновлення.

Чому в Ungoogled Chromium не встановлюються розширення з Chrome Web Store?
Проєкт навмисно блокує звернення до серверів Google, а магазин розширень — один із них. Встановити розширення можна двома шляхами: через стороннє розширення chromium-web-store, яке також відновлює оновлення, або вручну — завантаживши CRX-файл і перетягнувши його на сторінку chrome://extensions. Вбудованого автооновлення розширень у браузері немає.

Чи оновлюється Iridium?
Так. У серпні 2026 року вийшла версія на базі Chromium 151, тобто проєкт іде майже впритул за актуальним Chromium. Проблема в іншому: браузер розповсюджується лише у вигляді архівів із вихідним кодом, автоматичних оновлень немає принципово, а мобільних версій проєкт не випускає.

Чи безпечніший Edge за Chrome?
З погляду приватності — ні. Обидва браузери працюють на Chromium, збирають телеметрію і мають вбудованого ШІ-асистента. Перехід із Chrome на Edge змінює лише отримувача даних із Google на Microsoft. Із серпня 2026 року Edge також завершує перехід на Manifest V3, тож повна версія uBlock Origin там перестане працювати.

У яких браузерах на Chromium ще працює повний uBlock Origin?
Підтримку Manifest V2 зберігають Thorium, Ungoogled Chromium, Brave, Vivaldi та Opera. Але кожен із них тримає її вручну, накладаючи патчі на нову версію Chromium, тому жодних гарантій на майбутнє немає. Окремий випадок — Cromite: там блокувальник вбудований у браузер, тож Manifest V3 на нього не впливає взагалі. Єдиний великий браузер із незалежним рушієм і офіційною підтримкою Manifest V2 — Firefox.

Який браузер на Chromium найкращий для Android?
На Android розширень немає в принципі, тому єдиний спосіб мати блокувальник — щоб він був вбудований у сам браузер. З перелічених це вміє лише Cromite: він блокує рекламу власними засобами, має репозиторій F-Droid із автооновленням і перемикачі протидії зняттю цифрових відбитків. Станом на серпень 2026 року його остання збірка побудована на Chromium 148, тобто відстає від Chrome приблизно на три версії.

Висновок

Форки Chromium вирішують реальну проблему — залежність від Google. Але роблять це коштом того, що великі компанії забезпечують непомітно: регулярних патчів безпеки, автоматичних оновлень, робочого магазину розширень і фільтра шкідливих сайтів. Для досвідченого користувача, який розуміє, на що йде, це чесний обмін. Для всіх інших застарілий форк небезпечніший за Chrome, від якого вони тікали.

Показово, що найкращий баланс у цьому переліку тримає не той проєкт, який найагресивніше вирізає Google, а той, який зберіг автоматичні оновлення. Cromite виграє не ідеологією, а робочим механізмом доставлення патчів — і це головний урок усього огляду.

Є й принциповіше міркування. Усі описані браузери працюють на рушії Google і залежать від рішень Google щодо розширень — змінюється лише оболонка. Якщо мета не косметична, а полягає в реальному зменшенні обсягу зібраних даних, дивитися варто на браузери з іншим рушієм: про них — в окремому огляді альтернатив Chrome. Тим, хто вирішив залишитися на Chrome, більше користі дадуть розширення для захисту браузера і вимкнення зайвих функцій — зокрема ШІ-компонентів.

Ця стаття Браузери на Chromium замість Chrome: що ви втрачаєте разом із Google раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Центр стратегічних комунікацій NATO у Ризі (NATO StratCom COE) оприлюднив дослідження «Crisis, Control, Crusade: Russiaʼs Propaganda Architecture» — четверту поспіль роботу центру про внутрішні комунікації росії часів повномасштабної війни. Головна теза: здатність кремля утримувати підтримку затяжної війни всередині країни тримається не стільки на змісті окремих повідомлень, скільки на комунікаційній системі, яка перетворює невизначеність на відчуття стратегічної послідовності.

Автори проаналізували 15 місяців — з 1 січня 2024 до 31 березня 2025 року — і близько 3,13 мільйона одиниць контенту. Висновок, який відрізняє цю роботу від попередніх: пропагандистський апарат росії перестав бути жорсткою ієрархією і став адаптивною екосистемою, здатною поглинати удари, тестувати наративні рамки і зводити повідомлення докупи між платформами. Але саме через це в ньому проступили структурні розломи, які можна виміряти в годинах.

Що саме рахували

У вибірку потрапили 24 749 статей з російських державних сайтів, 1 224 записи телеефірів і 1,86 мільйона дописів з 414 каналів у Telegram. Окремо аналітики зібрали порівняльний масив на 1,25 мільйона одиниць — з незалежних російських та іноземних новинних порталів і соцмереж 22 країн мовами оригіналу.

Методи — текстові ембединги для кластеризації наративів, вимірювання тональності, виявлення часових сплесків і глибокий аналіз відео, який розпізнає зміст роликів без опису та підписів.

Формула 3C

Ключова знахідка дослідження — відтворюваний трифазний цикл, який автори назвали 3C: Crisis → Control → Crusade (криза → контроль → хрестовий похід).

• Криза (0–18 годин). Інформаційна дезорганізація, відкладене визнання події, тестування версій.
• Контроль (18–72 години). Консолідація між платформами, емоційне рамкування.
• Хрестовий похід (понад 72 години). Піднесення тактичного епізоду до рівня цивілізаційної моральної боротьби.

На операційному рівні цикл реалізується через послідовність DTCA — Delay → Test → Consolidate → Amplify (затримка → тестування → консолідація → підсилення). Спершу система мовчить, доки узгоджує позицію; потім обкатує альтернативні версії в Telegram; далі синхронізує їх між платформами; і врешті підсилює повторенням та емоційним нагнітанням.

Вісімнадцять годин уразливості

Найцінніше в цій схемі те, що вона вимірювана. Під час курської операції Сил оборони України, яка почалася 6 серпня 2024 року, російські державні медіа мовчали сім годин, перш ніж визнати прорив; координація на рівні кремля зайняла 18 годин.

Під час теракту в «Крокус Сіті Холі» вже протягом першої години 16% усього висвітлення згадувало Україну — тобто система почала тестувати версії ще до централізованого узгодження і до того, як відповідальність узяло угруповання ISIS-K. Додатковий кейс, який автори розглядали окремо, — інцидент довкола Калінінграда в січні 2025 року — показав ту саму картину: активність у Telegram досягала піку за дві-чотири години до офіційних заяв держдуми.

Висновок авторів: перші 18 годин — найвразливіша фаза системи. Саме тоді рамку події ще можна встановити раніше, ніж централізована координація витіснить конкурентні пояснення. Тому ефективна протидія має ставити на швидкість, ясність і рамкування, а не на вичерпність.

Кожна платформа має свою роль — і свою слабкість

Пропаганда росії не є монолітним рупором. Це ієрархічна екосистема з розподіленими функціями, де кожен майданчик має власне завдання і власну вразливість.

Державні сайти — kremlin.ru, government.ru, mil.ru, duma.gov.ru, mid.ru та інші — задають інституційний авторитет і базову лінію офіційної позиції. Їхня мова технічна й юридична, а публікації системно запізнюються відносно соцмереж через міжвідомчі узгодження, юридичну перевірку і схвалення керівництвом. Дисципліну повідомлення тут купують ціною швидкості.

Телебачення відповідає за емоційну мобілізацію і моральні настанови. Воно лишається основним джерелом для старших вікових груп і населення поза великими містами — і формує не так думку, як емоційне ставлення до війни.

Telegram у дослідженні названо центральною нервовою системою: швидкість, інфраструктура підсилення, сегментація аудиторій. Зовні екосистема виглядає плюралістичною і стихійною, але канали, що позиціюють себе як незалежні, регулярно тиражують майже ідентичні формулювання з мінімальним часовим розривом. Ця суперечність — децентралізований вигляд за синхронного виходу — і є структурною ознакою платформи.

Крокус: як витісняють пояснення

Теракт у «Крокус Сіті Холі» 22 березня 2024 року забрав 149 життів, понад 600 людей дістали поранення. Слідчий комітет росії заявив, що напад планували і здійснили в інтересах чинного керівництва України; Київ і Вашингтон цю версію відкинули.

Аналіз тональності показав, що 23 березня 2024 року стало найнегативнішим днем усієї 15-місячної вибірки — середній показник −40,9%. Другим за негативністю виявився 6 серпня 2024 року, день початку курської операції, з −40,1%.

Дослідники описують те, що сталося далі, як витіснення наративу: російські медіа зійшлися на версії з українським слідом, і вона витіснила альтернативні пояснення. Затримання підозрюваних поблизу кордону з Україною стало достатнім приводом, хоча Білорусь була не менш імовірним географічним маршрутом. У комунікаційній архітектурі кремля теракт спрацював як перезавантаження порядку денного: відвернув увагу від суперечок довкола президентських виборів, обірвав опозиційні наративні цикли і згуртував аудиторію навколо жалоби, єдності та зовнішнього винуватця.

«Мир» — це не про переговори

Окремий розділ присвячено тому, як росія говорила про мир упродовж 2024–2025 років. Риторика еволюціонувала від прямого відкидання до умовної нормалізації — але без жодного помʼякшення вимог. Мир послідовно подавали як умовний, абстрактний і підпорядкований воєнним та геополітичним цілям росії.

Політична траєкторія Дональда Трампа працювала як прискорювач наративу, а не як поворотний пункт. Російські медіа вибірково підсилювали ті елементи його риторики, що збігалися з внутрішніми наративами: критику західних союзників, скепсис щодо тривалої підтримки України, заклики до переговорів у рамці втоми Заходу. Заяви, критичні щодо росії або обумовлені суверенітетом України, маргіналізували чи пропускали.

Показово, що 6 листопада 2024 року — день перемоги Трампа на виборах — дав найпозитивнішу тональність у всій вибірці. Але аудиторію до компромісу не готували. Натомість у ній виховували інтерпретаційну гнучкість: здатність поглинути будь-який майбутній розвиток подій без зміни політики.

9 травня як інфраструктура мобілізації

Дослідження показує, що 9 травня в кремлівській комунікації давно не є актом памʼяті. Це робоча інтерпретаційна рамка, яку розгортають наперед.

Комеморація 1945 року і виправдання нинішньої війни синхронізовані свідомо: офіційні промови, регіональні комунікації та локальні заходи відтворювали однакові тематичні структури — єдність, жертовність, лояльність. Українські удари безпілотниками і ракетами по російських регіонах 9 травня рамкували не як воєнні операції, а як умисні напади на цивільних у «найсвятіше свято».

Автори наголошують: такий прийом стійкіший за прості фейки, бо вбудовує сконструйоване виправдання у справжнє поминальне почуття. Спростовувати тут доводиться не окреме твердження, а саме зрощення памʼяті з мобілізацією.

Тува і Бурятія: стримування без агрегації

Найтонший розділ дослідження — про те, як росія поводиться з власними втратами. Два етнічні регіони з непропорційно високими показниками загиблих на душу населення, Тува і Бурятія, стали кейсом стратегії, яку автори називають стримуванням без агрегації.

Втрати не приховують — їх подрібнюють. Загиблих показують через локальні, персоналізовані історії героїзму, родинної гордості й общинної честі, а не як сукупну або статистично виняткову цифру.

Стилістика при цьому різна. У Туві мобілізаційного контенту помітно мало, а війну вбудовують у культурні мотиви обовʼязку, шани до предків і стоїчного терпіння; у стрічках домінують повені, кримінальні справи та інфраструктурні проблеми. Бурятія натомість демонструє відкриту нормалізацію і героїзацію: постійний потік некрологів, оголошення про пільги для учасників війни та їхніх родин, релігійні церемонії, вбудовані в регіональну ідентичність.

Результат в обох випадках однаковий: визнання без агрегації, емоція без політизації. Горе і гнів перенаправляють на зовнішнього ворога, не даючи регіональним претензіям вирости до національного питання про те, хто саме платить за війну.

Де система дає збій

Дослідження фіксує і межі цієї машини. Протягом доби після теракту в «Крокусі» росія просувала три різні наративи про причетність України, але в західних заголовках вони зʼявлялися здебільшого поруч із контрнаративами, а не самостійно. Автори роблять висновок, що головна мета таких кампаній усе-таки внутрішня: мобілізувати власне населення, а не переконати закордонну аудиторію.

Ще одна вразливість — тертя. Під тиском кризи обмін між платформами дає видимі збої: затримки офіційних публікацій, розсинхрон телебачення, розходження між офіційними каналами і проксі-голосами. Регіональні повідомлення, підігнані окремо під прикордонні області, етнічні республіки і столичні аудиторії, бувають взаємно несумісними — і це помітно тому, хто читає кілька каналів одночасно.

Війна перетворилася на бюрократичну рутину

До березня 2025 року регіональне висвітлення курського напрямку в Telegram набуло квазібюрократичного ритму: тривоги, відбої, звіти протиповітряної оборони — усе за стандартизованими форматами. Паралельно змінилася й мова виправдання війни: від денацифікації та відплати — до оборони, віри й обовʼязку.

Це знижує навантаження на пропагандистську систему, але створює інший ризик. Тривала нормалізація веде до втоми, ерозії мобілізаційної здатності й падіння ефективності наративів на довгій дистанції.

Що з цього випливає

Практичні висновки авторів адресовані передусім стратегічним комунікаціям держав, але читаються і як принципи інформаційної гігієни.

Перший: реагувати треба в перші години, а не спростовувати за тиждень. Після того як система консолідувалася, спростування конкурує вже не з версією, а з усталеною рамкою.

Другий: ресурси моніторингу варто розподіляти за інтенсивністю загрози, а не рівномірно. Telegram — головна ціль для раннього втручання, телебачення — арена довгої боротьби за легітимність.

Третій: мирну риторику росії слід читати як інструмент управління внутрішньою легітимністю, а не як сигнал готовності до переговорів.

Четвертий: розсіяні дані про втрати мають аналітичну цінність саме в агрегованому вигляді. Нерівність стає політично дестабілізаційною лише тоді, коли видно систему, а не окрему жертву.

Окремо автори відзначають цінність глибокого аналізу відео: модель, застосована до 13 592 зображень і коротких роликів у перший курський період, виявила 4 057 одиниць контенту про Курськ, які текстовий моніторинг просто не побачив би — бо на платформах коротких відео опису часто немає взагалі.

Дослідження не відображає офіційну позицію NATO або NATO StratCom COE. Повний текст доступний на сайті центру безкоштовно.

Ця стаття Криза, контроль, хрестовий похід: NATO розібрало російську пропаганду на механізми раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Google Chrome залишається найпопулярнішим браузером у світі, але за останні два роки причин шукати йому заміну стало помітно більше. Google остаточно вимкнув розширення старого формату Manifest V2 — разом із ними перестала працювати повноцінна версія блокувальника uBlock Origin. Паралельно в браузер вбудували ШІ-асистента Gemini, який отримує доступ до вмісту відкритих сторінок. Нижче — сім браузерів, що роблять ставку на приватність, і те, чим кожен із них корисний саме зараз.

Що змінилося в Chrome і чому це важливо

За офіційним графіком Google, 24 липня 2025 року з виходом Chrome 138 розширення Manifest V2 було вимкнено на всіх каналах браузера без можливості увімкнути їх назад, а разом із Chrome 139 зникла й корпоративна політика ExtensionManifestV2Availability, яка давала бізнесу відтермінування. Компанія також визначила 31 серпня 2026 року як дату, коли всі залишки таких розширень приберуть із Chrome Web Store. У червні 2026 року з коду Chrome 150 прибрали останні прапорці, якими досвідчені користувачі обходили обмеження.

Суть суперечки технічна: замість API webRequest, який дозволяв розширенню аналізувати і блокувати мережеві запити в реальному часі, Manifest V3 пропонує declarativeNetRequest із заздалегідь поданими статичними правилами та лімітом на їхню кількість. Автор uBlock Origin Реймонд Гілл неодноразово наголошував, що відтворити повну функціональність блокувальника в цих межах неможливо. Для Chrome лишилася спрощена версія — uBlock Origin Lite.

Друга зміна стосується штучного інтелекту. Google вбудував у Chrome асистента Gemini, який може читати вміст відкритої сторінки. У березні 2026 року дослідники Unit 42 (Palo Alto Networks) оприлюднили деталі вразливості CVE-2026-0628: шкідливе розширення з базовим набором дозволів могло перехопити панель Gemini і отримати доступ до камери, мікрофона та локальних файлів без згоди користувача. Google випустив виправлення на початку січня 2026 року, але сам приклад показує, як розширення повноважень асистента збільшує поверхню атаки.

Це не робить Chrome небезпечним за замовчуванням. Але для тих, кому важливі менший обсяг телеметрії, робочий блокувальник реклами і контроль над тим, які дані залишають пристрій, альтернативи стали суттєво привабливішими.

1. Mozilla Firefox — універсальний варіант із незалежним рушієм

Firefox — єдиний масовий браузер, який не побудований на Chromium. Правила Google щодо розширень на нього не поширюються, тому повноцінний uBlock Origin тут працює й далі.

Ключова технологія захисту — Total Cookie Protection: кожен сайт отримує власну ізольовану «банку» для файлів cookie, тож сторонні скрипти не можуть зіставити активність користувача між різними сайтами. Функція увімкнена за замовчуванням у стандартному режимі посиленого захисту від відстеження і не потребує розширень. Додатково доступні захист від цифрових відбитків браузера, блокування супер-cookie, суворий режим ETP і контейнери для розділення робочих та особистих облікових записів.

Що варто знати. У лютому 2025 року Mozilla вперше запровадила Умови використання Firefox і опинилася в центрі скандалу: початкове формулювання надавало компанії «невиключну, безоплатну, всесвітню ліцензію» на інформацію, яку користувач вводить у браузер. Після хвилі критики Mozilla переписала текст, уточнивши, що йдеться лише про права, потрібні для роботи браузера, і що компанія не набуває власності на цей контент. Водночас із розділу поширених запитань зникло беззастережне твердження про те, що Mozilla не продає дані користувачів: компанія пояснила це «широким і мінливим» юридичним визначенням продажу даних у законодавстві на кшталт каліфорнійського CCPA.

Мобільним користувачам Mozilla пропонує окремий застосунок Firefox Focus, який блокує трекери й очищає сеанс однією кнопкою. Є також сервіс поштових масок Firefox Relay і платний Mozilla VPN — $4,99 на місяць за річної підписки або $9,99 за помісячної, до пʼяти пристроїв і понад 500 серверів у 30+ країнах.

• Кому підійде: тим, хто хоче один браузер на всіх пристроях, повний контроль над налаштуваннями приватності й рушій, не повʼязаний із Google.
• Слабкі місця: вищі витрати оперативної памʼяті, ніж у Chromium-браузерів; частина рішень Mozilla останніх років викликає питання у спільноти.

2. Brave — приватність за замовчуванням, без додаткових розширень

Brave побудований на Chromium, але з видаленими компонентами Google. Вбудований модуль Shields блокує рекламу, сторонні трекери, міжсайтові файли cookie і спроби зняття цифрових відбитків одразу після встановлення — окремий блокувальник не потрібен, а сторінки завантажуються помітно швидше.

У вересні 2025 року Brave перетнув позначку 100 млн активних користувачів на місяць (101 млн) і 42 млн щоденних. Власна пошукова система Brave Search працює на незалежному індексі й обробляє понад 1,6 млрд запитів щомісяця.

З корисного: режим приватного вікна з підключенням до мережі Tor; ШІ-асистент Leo, який не зберігає листування, не використовує його для навчання моделей і не вимагає облікового запису; Brave VPN на 10 пристроїв; функція «Не для запису» (Off the Record) — для людей, яким потрібно приховати історію переглядів від того, хто має фізичний доступ до їхнього компʼютера чи телефона.

• Кому підійде: тим, хто хоче замінити Chrome без зміни звичок — інтерфейс і сумісність із сайтами майже ідентичні.
• Слабкі місця: криптовалютні компоненти (Rewards, Wallet, токен BAT) потрібні далеко не всім, хоча їх можна вимкнути в налаштуваннях; браузер усе одно залежить від напряму розвитку Chromium.

3. Tor Browser — максимальний рівень анонімності

Tor Browser — розробка некомерційної організації The Tor Project. Трафік проходить через ланцюжок серверів (вузлів), якими опікуються волонтери, і на кожному етапі шифрується заново. Через це ані провайдер, ані сайт не бачать одночасно і того, хто підключається, і того, куди саме. Детальніше про принцип роботи — в окремому матеріалі.

Браузер розрахований на журналістів, дослідників, викривачів і людей, які живуть в умовах цензури. Якщо доступ до самої мережі Tor заблоковано, працює механізм мостів (bridges). У версії 14.5, що вийшла у квітні 2025 року, функція автоматичного добору мостів Connection Assist зʼявилася і на Android — раніше вона була доступна лише на компʼютерах.

Пошуковою системою за замовчуванням є DuckDuckGo. Рівні безпеки Standard, Safer і Safest дозволяють поступово вимикати потенційно небезпечні можливості сайтів — від скриптів до шрифтів.

• Кому підійде: тим, для кого анонімність важливіша за швидкість і зручність.
• Слабкі місця: повільніше завантаження сторінок, часті капчі, частина сайтів узагалі не працює. Для щоденного перегляду це не найкращий вибір.

4. Mullvad Browser — захист рівня Tor без мережі Tor

Mullvad Browser розробили спільно шведський VPN-сервіс Mullvad і The Tor Project. По суті це Tor Browser без мережі Tor: ті самі механізми протидії цифровим відбиткам, але підключення до звичайного інтернету — з VPN або без нього.

Логіка проєкту — «сховатися в натовпі»: браузер навмисне робить відбитки всіх користувачів максимально схожими. Для цього застосовується, зокрема, letterboxing — сірі поля навколо сторінки, які приховують точний розмір вікна. Приватний режим увімкнено за замовчуванням, файли cookie не зберігаються між сеансами, телеметрію видалено, а трекери блокує вбудований uBlock Origin.

Браузер безкоштовний і з відкритим кодом незалежно від того, чи є в користувача підписка Mullvad VPN.

• Кому підійде: тим, хто вже користується надійним VPN і хоче закрити другу половину проблеми — впізнаваність самого браузера.
• Слабкі місця: доступний лише для Windows, macOS і Linux — мобільних версій немає. Без VPN справжня IP-адреса залишається видимою.

5. DuckDuckGo — простий приватний браузер для щоденних завдань

Компанія, відома передусім пошуковою системою без стеження, давно розвиває власний браузер. Настільна версія вийшла з бета-статусу, тож зараз це повноцінний застосунок для Windows, macOS, iOS та Android.

Захист працює за замовчуванням: блокування трекерів, кнопка Fire Button для миттєвого очищення сеансу, Duck Player, який відкриває відео YouTube без персоналізованих рекомендацій і без більшості відеореклами, сервіс поштових масок Email Protection і App Tracking Protection на Android, що блокує трекери в інших застосунках. Окремо варто відзначити Scam Blocker: він попереджає про фішингові й шахрайські сайти на основі бази Netcraft, а не сервісу Google Safe Browsing, як це роблять Chrome, Firefox і Safari.

Платна підписка ділиться на два тарифи: Plus за $9,99 на місяць або $99,99 на рік (VPN до пʼяти пристроїв, видалення персональних даних із сайтів-брокерів, допомога у відновленні після крадіжки особистих даних і розширені моделі в Duck.ai) та Pro за $19,99 на місяць або $199,99 на рік. У країнах ЄС ціни вказані в євро — 9,99 і 19,99 відповідно. Сам браузер, пошук і розширення для інших браузерів залишаються безкоштовними.

• Кому підійде: тим, хто хоче приватність без налаштувань, особливо на смартфоні.
• Слабкі місця: менше можливостей кастомізації, ніж у конкурентів; платна підписка доступна не в усіх країнах — України серед них немає.

6. Vivaldi — контроль над кожною деталлю і принципова відмова від ШІ

Vivaldi — Chromium-браузер норвезької компанії, який робить ставку на налаштування: панелі, робочі простори, жести мишею, вбудовані пошта, календар і читалка стрічок. Блокувальник трекерів і реклами вбудований і має три рівні — без блокування, блокування лише трекерів або трекерів разом із рекламою.

Окрема позиція компанії стосується генеративного ШІ. 28 серпня 2025 року співзасновник і керівник Vivaldi Йон фон Течнер опублікував заяву, у якій компанія відмовилася вбудовувати в браузер чат-бот, автоматичні перекази сторінок чи автозаповнення форм на основі великих мовних моделей — доки, за його словами, не зʼявляться відповідальніші способи це робити. Аргумент: ШІ-зведення забирають трафік у видавців і перетворюють активний пошук інформації на пасивне споживання.

Свіже доповнення — вбудований у настільну версію Proton VPN. Базовий рівень безкоштовний, без реклами, без обмежень трафіку і з політикою відсутності логів; функція опційна і вмикається кнопкою на панелі інструментів після входу в обліковий запис Vivaldi.

• Кому підійде: досвідченим користувачам, які хочуть налаштувати браузер під власні процеси і свідомо уникають ШІ-функцій.
• Слабкі місця: інтерфейсна частина Vivaldi має закритий код; велика кількість налаштувань може заплутати новачка; VPN працює лише на компʼютері.

7. LibreWolf — Firefox без телеметрії й компромісів

LibreWolf — незалежна спільнотна збірка Firefox, не афілійована з Mozilla. Вона будується з останньої стабільної версії Firefox, тож оновлення безпеки надходять вчасно, але налаштування за замовчуванням значно жорсткіші.

uBlock Origin установлений одразу, телеметрію та збір даних вилучено, DRM вимкнено, пошуковими системами за замовчуванням є DuckDuckGo і Searx, а файли cookie й історія стираються після закриття браузера. Це приблизно те, що досвідчений користувач Firefox робить власноруч через about:config — тільки без ручної роботи.

• Кому підійде: тим, хто довіряє рушію Firefox, але не хоче залежати від продуктових рішень Mozilla.
• Слабкі місця: суворі налаштування іноді ламають роботу сайтів; мобільних версій немає; синхронізація Firefox Sync вимкнена за замовчуванням.

Що обрати під конкретне завдання

Універсального переможця немає — вибір залежить від того, від чого саме потрібен захист.

Висновок

Ринок браузерів у 2026 році розділився за принциповим питанням: скільки контролю користувач готовий віддати виробнику в обмін на зручність. Chrome рухається у бік глибшої інтеграції з ШІ й жорсткіших обмежень для розширень. Firefox, Brave, Vivaldi, DuckDuckGo і Mullvad Browser пропонують протилежний підхід — менше даних назовні, робочий блокувальник і прозорі налаштування.

Водночас жоден браузер не робить користувача анонімним сам по собі. Він зменшує обсяг даних, які збирають треті сторони, але не скасовує входу в облікові записи, дозволів, наданих сайтам, і звичок, за якими людину легко впізнати. Приватність — це не одна програма, а набір рішень, і браузер лише перше з них.

Ця стаття Альтернативи Chrome у 2026 році: браузери для тих, хто дбає про приватність раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

За останній рік ринок менеджерів паролів перебудувався сильніше, ніж за попереднє десятиліття. Bitwarden уперше з моменту запуску підняв ціну преміум-тарифу, 1Password подорожчав на третину, Dashlane узагалі прибрав безкоштовний план, а історія з LastPass дійшла до мільйонного штрафу регулятора і слідів у російській екосистемі відмивання криптовалюти. Розбираємо, який менеджер паролів обрати у 2026 році, кого варто оминути й чому самого лише «надійного пароля» вже недостатньо.

Логіка залишилася незмінною: якщо ви використовуєте той самий пароль у пошті, банківському кабінеті та на форумі, витік бази форуму автоматично відкриває зловмиснику доступ до решти. Менеджер паролів усуває саме цю проблему — він генерує та зберігає окремий складний пароль для кожного сервісу, а вам потрібно памʼятати лише один.

Актуальності темі додає українська статистика. За даними Держспецзвʼязку, у 2025 році CERT-UA опрацювала майже 6 тисяч кіберінцидентів — на 37,4% більше, ніж роком раніше. Значна частина фішингових розсилок надходить зі скомпрометованих облікових записів українських підприємств та організацій — тобто зі справжніх, а не підроблених адрес. Захист облікових даних перестав бути особистою гігієною й став елементом стійкості.

Що змінилося за рік: коротко про головне

• Bitwarden подорожчав. У січні 2026 року вартість преміум-передплати зросла до $1,65 на місяць ($19,80 на рік), сімейного тарифу — до $3,99 на місяць ($47,88 на рік на шість осіб). Безкоштовний план компанія залишила без змін (заява Bitwarden).
• 1Password підвищив ціни наприкінці березня 2026 року. Індивідуальний тариф коштує $3,99 на місяць, сімейний — $5,99 на місяць за річної оплати; знижені $2,99 і $4,49 діють лише для нових клієнтів у перший рік (тарифи 1Password).
• Dashlane остаточно відмовився від безкоштовного тарифу у вересні 2025 року — тепер доступні тільки платні плани та 30 днів на повернення коштів.
• Ключі доступу вийшли на масштаб. FIDO Alliance оцінює їхню кількість у світі у 5 мільярдів; 75% опитаних уже увімкнули ключ доступу щонайменше в одному сервісі (State of Passkeys 2026).
• LastPass отримав штраф £1,2 млн від британського регулятора ICO у грудні 2025 року, а крадіжки криптовалюти з викрадених у 2022 році сховищ тривають і досі.

Як працює менеджер паролів

Менеджер паролів — це зашифроване сховище, доступ до якого відкриває один майстер-пароль. Усередині зберігаються логіни, паролі, ключі доступу, банківські картки, захищені нотатки й документи. Застосунок сам підставляє потрібні дані у форму входу, генерує нові паролі та синхронізує сховище між пристроями.

Практично всі сучасні сервіси побудовані на архітектурі нульового знання: дані шифруються безпосередньо на вашому пристрої, а на сервери компанії потрапляють уже у зашифрованому вигляді. Постачальник не має вашого майстер-пароля й не може розшифрувати сховище — навіть якщо його сервери зламають, зловмисник отримає лише масив нечитабельних даних.

Зворотний бік цієї моделі: якщо ви забудете майстер-пароль, відновити доступ у більшості випадків неможливо. Саме тому майстер-пароль варто зробити довгою парольною фразою, записати її на папері й зберігати в надійному фізичному місці, а також налаштувати аварійний доступ для довіреної особи, якщо тариф це дозволяє.

Важливий нюанс, який добре ілюструє справа LastPass: захист сховища залежить не лише від алгоритму шифрування, а й від стійкості вашого майстер-пароля. Про те, як його скласти, ми писали в окремому матеріалі — парольна фраза чи складна комбінація символів.

Ключі доступу не скасували паролі, але вже змінили правила

У травні 2026 року FIDO Alliance опублікувала звіт State of Passkeys, за яким у світі використовується близько 5 мільярдів ключів доступу. Про технологію знають 90% опитаних, 75% увімкнули її щонайменше в одному сервісі, 49% користуються нею регулярно там, де вона доступна, а 68% організацій уже впровадили або впроваджують ключі доступу для співробітників (FIDO Alliance). Дослідження охопило 11 тисяч користувачів і 1400 керівників у десяти країнах.

Ключ доступу — це пара криптографічних ключів. Приватний залишається на вашому пристрої під захистом біометрії або PIN-коду, публічний зберігає сервіс. Красти нічого: паролю, який можна виманити фішингом чи підібрати, просто не існує.

Проте паролі нікуди не зникли. Більшість сервісів підтримують ключі доступу паралельно зі старим входом, тож менеджер паролів залишається потрібним — тепер уже як сховище одразу для двох типів облікових даних. Детальніше про технологію — у нашому поясненні, що таке ключі доступу.

Чи достатньо менеджера, вбудованого в браузер

Chrome, Firefox, Edge і Safari пропонують збереження паролів безкоштовно, і це однозначно краще, ніж один пароль на всі сервіси. Але у вбудованих сховищ є обмеження, які варто розуміти.

• Приʼязка до екосистеми: паролі, збережені в Safari, не синхронізуються на Android, а сховище Chrome незручно використовувати за межами браузера.
• Слабкий захист на скомпрометованому компʼютері: якщо хтось має фізичний доступ до вашого пристрою та розблокованого профілю, дістатися до збережених паролів значно простіше, ніж до окремого сховища з власним майстер-паролем.
• Немає повноцінного аудиту сховища, безпечного обміну доступами, поштових псевдонімів і зберігання довільних типів даних.

Окремо варто згадати застосунок «Паролі» від Apple: він коректно синхронізується через iCloud, підтримує ключі доступу і для користувача, який живе виключно в екосистемі Apple, є цілком робочим безкоштовним варіантом. Щойно зʼявляється пристрій на Windows або Android, зручність зникає.

Bitwarden — оптимальний вибір для більшості

Bitwarden залишається найзбалансованішим рішенням: відкритий код, регулярні незалежні аудити, застосунки для Windows, macOS, Linux, Android та iOS і розширення для всіх основних браузерів. Безкоштовний тариф дозволяє зберігати необмежену кількість паролів і ключів доступу та синхронізувати їх між необмеженою кількістю пристроїв — умова, якої немає в жодного великого конкурента.

У січні 2026 року компанія оновила платні плани: преміум коштує $1,65 на місяць ($19,80 на рік), сімейний — $3,99 на місяць ($47,88 на рік на шість осіб). Одночасно преміум отримав сповіщення про проблеми у сховищі, підказки щодо заміни слабких паролів, 5 ГБ для вкладень замість 1 ГБ і підтримку до десяти ключів безпеки. Безкоштовний тариф компанія прямо зобовʼязалася не змінювати.

Окрема перевага для тих, хто не хоче довіряти дані чужим серверам, — офіційна можливість розгорнути Bitwarden на власному сервері. Варто памʼятати й про інший бік відкритої екосистеми: у квітні 2026 року npm-пакет Bitwarden CLI став ціллю атаки на ланцюжок постачання. Це не компрометація сховищ, але нагадування, що оновлення варто ставити з офіційних джерел.

Proton Pass — найсильніший безкоштовний тариф

Proton Pass від швейцарської Proton пропонує найщедріший безкоштовний план на ринку: необмежені паролі, необмежені пристрої, підтримка ключів доступу на всіх платформах, генератор паролів, сповіщення про слабкі та повторювані комбінації і 10 поштових псевдонімів, які приховують вашу справжню адресу (тарифи Proton Pass).

Платний Pass Plus додає необмежені псевдоніми, вбудований генератор одноразових кодів, захищений обмін сховищами й окремими записами, моніторинг витоків, вкладення файлів, аварійний доступ та власні домени для псевдонімів. Якщо ви вже користуєтеся Proton Mail або Proton VPN, має сенс дивитися на пакет Proton Unlimited.

Клієнтські застосунки Proton Pass мають відкритий код, компанія працює за швейцарським законодавством про захист даних. Тим, кого цікавлять поштові псевдоніми як окремий інструмент, стане в пригоді наш огляд сервісу одноразових адрес Firefox Relay.

1Password — коли потрібні максимальна зручність і Travel Mode

1Password не має безкоштовного тарифу: доступні 14 днів пробного періоду, після чого індивідуальний план коштує $3,99 на місяць, сімейний на пʼятьох — $5,99 на місяць за річної оплати. Знижені ставки $2,99 і $4,49, які видно на сайті, компанія обмежує першим роком для нових клієнтів. У перерахунку це приблизно $48 на рік за індивідуальний тариф і $72 на рік за сімейний.

Натомість ви отримуєте найдоопрацьованіші застосунки в категорії, підтримку всіх платформ включно з Linux і ChromeOS, інструмент командного рядка, зберігання SSH-ключів та API-токенів, а також моніторинг витоків Watchtower.

Функція, яка в українських реаліях заслуговує на окрему увагу, — Travel Mode. Вона тимчасово видаляє обрані сховища з пристроїв, а після перетину кордону відновлює їх одним натисканням. Для журналістів, волонтерів і всіх, хто регулярно перетинає кордон із робочим ноутбуком чи телефоном, це відчутна перевага: під час перевірки на пристрої фізично немає чутливих даних.

Архітектурна особливість сервісу — Secret Key: окремий згенерований ключ, який використовується разом із майстер-паролем. Це помітно ускладнює перебір, але означає, що частину доступу створили не ви, тож копію «аварійного набору» слід зберігати офлайн. У 2026 році сервіс також додав захист від фішингу.

NordPass, Dashlane і Keeper: коли вони мають сенс

NordPass

Менеджер від Nord Security використовує шифрування XChaCha20 замість поширенішого AES-256 і має охайний інтерфейс. Головний аргумент — пакетна ціна разом із NordVPN та NordLocker для тих, хто вже користується цими сервісами. Головне обмеження — безкоштовний тариф дозволяє лише один активний сеанс: щойно ви входите на телефоні, сеанс на ноутбуці завершується. Преміум коштує близько $2 на місяць за річної оплати, але ціна поновлення зазвичай вища за акційну, тож умови продовження варто перевіряти окремо.

Dashlane

Dashlane пропонує моніторинг витоків, сповіщення про фішингові сайти з підробленими адресами й вбудований VPN, а сімейний тариф охоплює до десяти осіб — більше, ніж у конкурентів. Компанія відмовилася від десктопних застосунків і працює переважно через розширення для браузерів та мобільні застосунки. Безкоштовного тарифу більше немає, індивідуальна передплата коштує близько $5 на місяць, що робить Dashlane одним із найдорожчих варіантів у добірці.

Keeper

Keeper орієнтований на команди й організації: замість окремих сховищ тут використовується структура тек із розподілом прав, схожа на Google Drive, є одноразові посилання для передавання доступів назовні та записи, що самознищуються після відкриття. Для приватного користувача це надлишкова гнучкість, для невеликої компанії чи ІТ-відділу — вагома перевага. Частина функцій, зокрема моніторинг витоків, продається як окремі модулі.

KeePassXC та Enpass — коли сховище має залишатися у вас

Якщо ви принципово не хочете, щоб зашифрована база зберігалася на серверах постачальника, є два перевірені варіанти.

KeePassXC зберігає паролі у локальному зашифрованому файлі, який захищається майстер-паролем, файлом-ключем або обома одночасно. Синхронізацію ви організовуєте самостійно — через будь-яку хмару або власний сервер. Проєкт має відкритий код і застосунки для Windows, macOS і Linux; офіційних мобільних клієнтів немає, розробники рекомендують сторонні застосунки для Android та iOS. Це найгнучкіший і повністю безкоштовний варіант, але він вимагає готовності самостійно розвʼязувати проблеми.

Enpass працює за схожим принципом, але має власні застосунки на всіх платформах і зручні налаштування синхронізації через Dropbox, Google Drive, OneDrive, iCloud, Nextcloud або будь-який сервіс із підтримкою WebDAV. Синхронізувати базу можна й у межах локальної мережі. Enpass не зберігає ваших даних у себе, тож зламувати в компанії просто нічого.

Кого варто оминути у 2026 році

LastPass

11 грудня 2025 року британський регулятор ICO оштрафував LastPass UK на £1,2 млн за витік 2022 року, який зачепив персональні дані до 1,6 млн британських користувачів. У матеріалах розслідування описано механіку злому: спершу зловмисник скомпрометував робочий ноутбук співробітника в Європі, потім — особистий ноутбук інженера у США, встановив там кейлогер і перехопив майстер-пароль, а двофакторну автентифікацію обійшов за допомогою cookie довіреного пристрою. Особистий і робочий сейфи інженера були повʼязані одним майстер-паролем, і це дало доступ до ключів шифрування резервної бази.

Регулятор наголосив, що самі паролі користувачів залишилися зашифрованими. Проблема в іншому: сховища з слабкими майстер-паролями відтоді послідовно зламують офлайн. У 2025 році Секретна служба США вилучила понад $23 млн криптовалюти, зазначивши, що приватні ключі жертв були отримані саме з розшифрованих сховищ менеджера паролів.

Наприкінці 2025 року компанія TRM Labs, що спеціалізується на блокчейн-розслідуваннях, простежила подальший шлях украдених коштів. За її оцінками, понад $28 млн було виведено через Wasabi Wallet наприкінці 2024 — на початку 2025 року, ще близько $7 млн — під час хвилі у вересні 2025 року. Кошти неодноразово виводилися через повʼязані з росією біржі, зокрема Cryptex і Audi6, а цифрові сліди до та після змішування вказують на операційний контроль з боку російської кіберзлочинної екосистеми.

Ключовий висновок для користувача: гроші крадуть не одразу після витоку, а хвилями через роки. Якщо ви колись зберігали в LastPass seed-фрази, приватні ключі або критичні доступи, недостатньо змінити майстер-пароль — потрібно перевипустити самі секрети.

Програмне забезпечення російського та білоруського походження

Менеджер паролів — це категорія, у якій питання юрисдикції розробника не є теоретичним: сервіс отримує повний перелік ваших сервісів і доступів. Показовий приклад — Passwork, розслідування щодо якого виявило спільне коріння та синхронні оновлення з російською компанією, сертифікованою ФСТЕК і ФСБ. Редакція не рекомендує використовувати рішення російського чи білоруського походження для зберігання облікових даних — незалежно від того, де формально зареєстрована юридична особа.

Порівняльна таблиця

Ціни наведено станом на серпень 2026 року в доларах США за річної оплати. Вартість у гривні залежить від курсу, регіону та поточних акцій, а ставка поновлення часто відрізняється від ціни першого року.

Як перейти на менеджер паролів: сім кроків

1. Оберіть сервіс і створіть акаунт. Для більшості читачів достатньо безкоштовного тарифу Bitwarden або Proton Pass.
2. Складіть майстер-пароль. Найпростіший робочий підхід — парольна фраза щонайменше з чотирьох випадкових слів. Запишіть її на папері й покладіть у надійне місце.
3. Увімкніть двофакторну автентифікацію для входу в сам менеджер. Найкращий варіант — апаратний ключ; прийнятний — застосунок-автентифікатор. Автентифікації через SMS варто уникати через ризик підміни SIM-картки.
4. Імпортуйте наявні паролі. Усі великі сервіси підтримують перенесення з браузера або іншого менеджера через файл CSV. Після імпорту цей файл слід видалити остаточно, а не лишати в теці завантажень.
5. Запустіть аудит сховища. Почніть заміну зі слабких, повторюваних і скомпрометованих паролів, рухаючись від пошти та банківських сервісів до менш критичних.
6. Увімкніть ключі доступу там, де вони підтримуються, і збережіть їх у тому самому сховищі.
7. Налаштуйте аварійний доступ для довіреної особи, якщо ваш тариф це дозволяє, і зробіть зашифровану резервну копію сховища.

Окрема порада щодо автозаповнення: залишайте його напівавтоматичним. Повністю автоматичне підставляння даних у форми історично ставало причиною атак через приховані поля на сторінці, тому підтверджувати підстановку вручну — розумний компроміс.

Часті питання

Чи безпечно зберігати всі паролі в одному місці?

Так, за умови архітектури нульового знання, довгого майстер-пароля та увімкненої двофакторної автентифікації. Ризик концентрації даних менший за ризик використання одного пароля на десятках сервісів або зберігання паролів у нотатках і браузері.

Що буде, якщо я забуду майстер-пароль?

У більшості сервісів відновити доступ неможливо — це прямий наслідок того, що постачальник не зберігає ваш ключ. Часткові страховки: аварійний доступ для довіреної особи, коди відновлення й записана офлайн копія майстер-пароля.

Чи вистачить безкоштовного тарифу?

Для більшості приватних користувачів так. Безкоштовний Bitwarden дає необмежену кількість паролів і пристроїв, безкоштовний Proton Pass додає до цього 10 поштових псевдонімів. Платити варто тоді, коли потрібні моніторинг витоків, вбудований генератор одноразових кодів, сімейний доступ або зберігання файлів.

Чи замінять ключі доступу паролі найближчим часом?

Ні. За даними FIDO Alliance, у світі використовується близько 5 мільярдів ключів доступу, але паролі працюють паралельно майже скрізь. Найближчі роки менеджер зберігатиме обидва типи облікових даних одночасно.

Що робити колишнім користувачам LastPass?

Перенести сховище в інший сервіс, змінити паролі до критичних акаунтів і, найголовніше, перевипустити всі секрети, які не зводяться до пароля: seed-фрази криптогаманців, приватні ключі, коди відновлення й API-токени. Зміна майстер-пароля вже не захищає дані, викрадені у 2022 році.

Чи можна довіряти хмарній синхронізації?

Так, якщо шифрування відбувається на пристрої до передавання. Саме так працюють усі сервіси з цієї добірки. Якщо ви не хочете покладатися на чужу інфраструктуру взагалі, є KeePassXC, Enpass або самостійний хостинг Bitwarden.

Що обрати

• Більшості користувачів — Bitwarden: безкоштовний тариф без обмежень за пристроями, відкритий код і найнижча ціна преміуму серед великих сервісів.
• Тим, хто не готовий платити взагалі, — Proton Pass: найширший безкоштовний функціонал і поштові псевдоніми в комплекті.
• Тим, хто цінує зручність і часто перетинає кордон, — 1Password із Travel Mode.
• Командам і невеликим компаніям — Keeper або бізнес-тарифи 1Password.
• Тим, хто хоче контролювати сховище самостійно, — KeePassXC, Enpass або Bitwarden на власному сервері.

Найгірший сценарій — не використовувати менеджер узагалі. Історія LastPass показує не те, що менеджери паролів небезпечні, а те, що навіть у найгіршому випадку зашифроване сховище з довгим майстер-паролем встояло, тоді як сховища зі слабкими паролями зламали офлайн через роки після витоку.

Ця стаття Кращі менеджери паролів у 2026 році: що змінилося на ринку і як обрати сховище раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Навʼязлива реклама на Android — це не лише подразник: банери на весь екран зʼїдають трафік і батарею, сповільнюють завантаження сторінок, а через рекламні мережі нерідко поширюється і шкідливе ПЗ. Правила гри за останні два роки змінилися: після переходу Chrome на Manifest V3 повноцінні блокувальники в найпопулярнішому браузері більше не працюють, тож обирати інструмент захисту у 2026 році треба інакше, ніж раніше.

Після того як Google остаточно вимкнув розширення Manifest V2, повна версія uBlock Origin працює лише у Firefox та Brave — і це головна причина, чому добірка для Android сьогодні починається з вибору браузера, а не окремого застосунку. Нижче — пʼять перевірених інструментів: від рішень «встановив і забув» до системного блокування для просунутих користувачів.

Firefox з uBlock Origin: найпотужніший безкоштовний варіант

Firefox для Android — один із небагатьох мобільних браузерів, який підтримує повноцінні розширення, зокрема uBlock Origin — найефективніший безкоштовний блокувальник із відкритим кодом. Розширення блокує рекламу, трекери, криптомайнери та спливні вікна, залишаючись максимально економним до процесора й оперативної памʼяті. Проєкт активно розвивається: останнє оновлення вийшло 8 липня 2026 року.

Важливий нюанс: розробник uBlock Origin підтвердив, що повна версія розширення доступна лише для Firefox (рекомендовано) та Brave, тоді як користувачам Chrome залишається обмежена версія uBlock Origin Lite. Mozilla публічно зобовʼязалася й надалі підтримувати технології, на яких працює блокувальник.

• Кому підійде: усім, хто готовий змінити браузер заради найсильнішого безкоштовного блокування вебреклами.
• Обмеження: працює лише всередині браузера — рекламу в інших застосунках та іграх не блокує.

Brave: блокування без жодних налаштувань

Якщо встановлювати розширення не хочеться, найпростіший шлях — браузер Brave із вбудованим блокувальником Shields. Він блокує рекламу, трекери, спливні вікна, банери про cookie та спроби цифрового відстеження одразу після встановлення, без додаткових кроків. Brave також справляється з більшістю реклами на сайті YouTube без сторонніх розширень.

• Кому підійде: тим, хто хоче рішення «встановив і забув» без занурення у фільтри й списки.
• Обмеження: як і будь-який браузер, не впливає на рекламу в сторонніх застосунках.

DuckDuckGo: браузер, який тепер блокує рекламу на YouTube

Браузер DuckDuckGo у липні 2026 року навчився блокувати більшість відеореклами на YouTube — зокрема ролики перед відео та посеред нього. Функція працює на основі спільнотних списків фільтрів проєкту uBlock Origin, доповнених власними правилами сумісності. На Android її поки треба ввімкнути вручну: Налаштування → Ad Blocking; автоматичне ввімкнення розробники обіцяють згодом. Докладніше про цю функцію ми розповідали в окремому матеріалі.

Окрема перевага DuckDuckGo для Android — функція App Tracking Protection: вона виявляє, коли інші застосунки на смартфоні намагаються надіслати дані стороннім трекінговим компаніям, і блокує більшість таких запитів. Захист працює локально, через віртуальне VPN-зʼєднання на самому пристрої, без маршрутизації трафіку через сервери компанії.

• Кому підійде: тим, хто дивиться YouTube у браузері та хоче обмежити стеження в інших застосунках.
• Обмеження: блокування YouTube-реклами не працює в офіційному застосунку YouTube — лише на сайті у браузері; App Tracking Protection займає єдиний VPN-слот Android і не працюватиме паралельно зі звичайним VPN.

Blokada: системне блокування для всіх застосунків

Blokada — блокувальник із відкритим кодом від шведської компанії Blocka AB, який фільтрує рекламу й трекери на рівні всього пристрою, а не окремого браузера. Безкоштовна Blokada 5 створює локальне VPN-зʼєднання та відсіює рекламні домени до того, як застосунки встигають до них звернутися; root-доступ не потрібен. Завантажити її можна лише з офіційного сайту у форматі APK — для смартфонів і планшетів з Android 5 і новіше.

Новіша Blokada 6 розповсюджується через Google Play і працює за підпискою: блокування відбувається у хмарі через приватний шифрований DNS, тож батарея не витрачається на локальну фільтрацію, а керувати захистом кількох пристроїв можна з одного вебкабінету.

AdAway: інструмент для просунутих користувачів

AdAway — безкоштовний блокувальник із відкритим кодом, який суттєво еволюціонував: якщо раніше він вимагав root-доступу, то тепер працює у двох режимах. На root-пристроях застосунок редагує системний файл hosts, перенаправляючи рекламні запити «в нікуди» (на локальну адресу 127.0.0.1), а на звичайних — фільтрує трафік через локальний VPN. Актуальна версія 6.1.4 потребує Android 8 або новіше.

У Google Play застосунку немає — його видалили за порушення правил магазину, тож встановлювати AdAway слід із каталогу відкритого ПЗ F-Droid. Це найгнучкіший інструмент добірки: підтримує власні списки блокування, білі списки та правила перенаправлення.

Чому в добірці немає деяких відомих імен

Порівняно з попередньою версією цього огляду добірка змінилася. Cybercalm не рекомендує програмне забезпечення російського чи білоруського походження, а також продукти з непрозорою юрисдикцією розробника — незалежно від їхніх технічних характеристик: такі інструменти отримують глибокий доступ до всього трафіку пристрою, і довіра до розробника тут важить не менше, ніж якість фільтрації. Саме з цієї причини в огляді немає AdGuard.

Як обрати блокувальник під свої потреби

Якщо реклама дошкуляє переважно на сайтах — достатньо змінити браузер: Firefox з uBlock Origin дасть максимальний контроль, Brave — той самий результат без налаштувань, а DuckDuckGo додатково прибере рекламу на YouTube. Якщо ж банери атакують зсередини ігор та безкоштовних застосунків, потрібне системне рішення — Blokada або AdAway. Варто памʼятати про технічне обмеження Android: одночасно може працювати лише одне VPN-зʼєднання, тому системні блокувальники на основі локального VPN не поєднуються зі звичайним VPN-сервісом.

І головне: завантажуйте блокувальники лише з офіційних джерел — Google Play, F-Droid або сайту розробника. Підроблені «блокувальники реклами» зі сторонніх сайтів — один із класичних способів поширення шкідливого ПЗ.

Ця стаття Найкращі блокувальники реклами для Android у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Google Maps давно перестали бути просто картою з маршрутами. У 2026 році сервіс пережив найглибшу трансформацію за понад десятиліття: Google інтегрувала в застосунок моделі Gemini, додала тривимірну навігацію та розмовний пошук місць. Водночас частина найкорисніших можливостей — як-от офлайн-карти чи передавання геоданих — існує роками, але про них досі знають не всі.

Зібрали сім функцій Google Maps — від найгучніших новинок до перевірених інструментів, які варто мати під рукою щодня.

1. Ask Maps: питайте карту, як живого співрозмовника

12 березня 2026 року Google представила Ask Maps — розмовний пошук на базі моделей Gemini, який відповідає на запитання, з якими звичайна карта ніколи не впоралася б. Наприклад: «Мій телефон розряджається — де можна зарядити його, не стоячи в довгій черзі за кавою?» або «Чи є поблизу громадський тенісний корт з освітленням, де можна пограти сьогодні ввечері?». Замість списку синіх посилань користувач отримує відповідь у форматі діалогу та персоналізовану карту з варіантами.

Ask Maps уміє планувати й цілі подорожі: для побудови маршруту сервіс аналізує дані про понад 300 мільйонів місць і відгуки спільноти, яка налічує більш ніж 500 мільйонів дописувачів. Відповіді персоналізуються з урахуванням попередніх пошуків і збережених місць, а знайдений заклад можна одразу забронювати, додати до списку або надіслати друзям.

Наразі Ask Maps розгортається лише у США та Індії на Android та iOS, невдовзі функція зʼявиться й у веброзмові. В Україні її поки немає — Google обіцяє поступово розширювати доступність на інші країни.

2. Immersive Navigation: маршрут у тривимірному вигляді

Разом з Ask Maps компанія показала Immersive Navigation — за словами Google, найбільше оновлення водійського досвіду за понад десять років. Карта під час руху «оживає»: довкола маршруту відображаються тривимірні будівлі, естакади й рельєф, а в потрібний момент застосунок підсвічує смуги руху, пішохідні переходи, світлофори та знаки «стоп». Просторове розуміння маршруту забезпечують моделі Gemini, які аналізують свіжі знімки Street View та аерофотографії.

Це не лише візуальне оновлення. Maps тепер показує компроміси альтернативних маршрутів — наприклад, довший шлях без заторів проти швидшого з платною дорогою. Для цього сервіс щосекунди обробляє понад 5 мільйонів оновлень про дорожню ситуацію, а спільнота водіїв надсилає більш ніж 10 мільйонів повідомлень щодня. Перед виїздом можна переглянути місце призначення у Street View, а на фінальному відрізку застосунок підкаже, де припаркуватися і з якого боку вулиці розташований вхід до будівлі.

Розгортання Immersive Navigation почалося зі США; поступово функція зʼявлятиметься на сумісних пристроях iOS та Android, у CarPlay, Android Auto та автомобілях із Google built-in. Варто врахувати: тривимірне зображення передається з серверів Google, тож функція потребує стабільного інтернет-зʼєднання.

3. Голосовий помічник Gemini: керуйте навігацією без рук

Ще в листопаді 2025 року Google замінила Google Assistant у навігації на Gemini і назвала це першим повністю розмовним досвідом водіння. Помічнику можна ставити багатокрокові запитання: «Чи є по маршруту недорогий ресторан з веганськими стравами десь у межах кількох кілометрів?.. А як там із паркуванням?.. Гаразд, їдьмо туди». З дозволу користувача Gemini навіть додасть подію в Google Calendar — усе це, не відриваючи рук від керма.

Голосом також можна повідомляти про дорожні події: досить сказати «Бачу аварію попереду» або «Схоже, дорогу підтопило», і Maps миттєво зафіксує проблему для інших водіїв. На відміну від Ask Maps, Gemini у навігації розгортається на Android та iOS скрізь, де доступний сам Gemini, — Україна входить до цього переліку. Згодом голосовий помічник охопив не лише автомобільні, а й піші та велосипедні маршрути.

4. Навігація за орієнтирами та Lens: підказки, як від живого штурмана

Фраза «поверніть праворуч через 150 метрів» змушує водія вгадувати відстань на око. Тепер Gemini формулює підказки інакше: «поверніть праворуч після АЗС» — і підсвічує цей орієнтир на карті. Для цього система зіставляє дані про 250 мільйонів місць зі знімками Street View і обирає обʼєкти, які справді помітні з дороги, — заправки, ресторани, відомі будівлі.

Доповнює картину Lens на базі Gemini: досить торкнутися камери в рядку пошуку й навести смартфон на заклад, щоб спитати «Що це за місце і чому воно популярне?». Обидві можливості поки що працюють лише у США, але добре показують, куди рухається сервіс.

Читайте також: Google Maps проти Apple Maps у 2026 році: який застосунок кращий

5. Офлайн-карти: навігація без інтернету

Функція не нова, але для українських користувачів, мабуть, найважливіша у цьому списку: вимкнення світла, перебої зі звʼязком чи подорож за кордон без роумінгу більше не залишать вас без навігації. Завантажити карту потрібної території просто:

1. Торкніться фото профілю вгорі праворуч у застосунку Google Maps.
2. Виберіть «Офлайн-карти», а потім — «Вибрати власну карту».
3. Окресліть рамкою потрібну територію та натисніть «Завантажити».

Завантажені мапи дають змогу шукати місця та будувати автомобільні маршрути навіть без зʼєднання. Радимо завантажувати їх через Wi-Fi і час від часу оновлювати. Докладна інструкція — у нашому матеріалі про використання Google Maps без інтернету.

6. Передавання геоданих: покажіть рідним, що ви вже поруч

Можливість поділитися своїм місцезнаходженням у реальному часі — це і зручна координація зустрічей, і спокій близьких, коли ви в дорозі. Налаштовується за хвилину:

1. Торкніться фото профілю та виберіть «Передавання геоданих».
2. Натисніть «Поділитися місцезнаходженням» і оберіть контакт.
3. Задайте тривалість — від однієї години до «поки не вимкнете».

Локацією можна поділитися навіть із людьми без облікового запису Google — застосунок згенерує посилання, яке легко надіслати в будь-якому месенджері. Покрокові скриншоти є в нашій інструкції з передавання геоданих на iOS і Android.

7. Збережені місця і списки: власна карта важливих локацій

Функція, що працює будь-де і не потребує жодних оновлень: будь-яке місце на карті можна додати до списку — стандартного («Вибране», «Хочу відвідати») або власного. Відкрийте картку закладу, натисніть «Зберегти» й оберіть список; до збереженого місця можна додати нотатку, наприклад години роботи генератора в кавʼярні чи код домофона.

Списками зручно ділитися: спільний перелік перевірених СТО, аптек чи місць для зустрічей побачать усі, кому ви надішлете посилання. Усі збережені локації зібрані на вкладці «Збережене». Покрокову інструкцію ми публікували в матеріалі про збереження улюблених місць на Картах Google.

Замість висновку

Google Maps поступово перетворюються з довідника на співрозмовника: карта вже не лише показує шлях, а й пояснює, радить і попереджає. Поки найгучніші новинки на кшталт Ask Maps та Immersive Navigation доїжджають до України, варто освоїти те, що працює вже сьогодні, — голосового помічника Gemini, офлайн-карти та передавання геоданих. Ці інструменти безкоштовні й потребують лише актуальної версії застосунку.

Поширені запитання

Чи доступні Ask Maps та Immersive Navigation в Україні?

Станом на липень 2026 року — ні. Ask Maps розгортається у США та Індії, Immersive Navigation — у США. Google обіцяє поступово розширювати географію на сумісні пристрої iOS та Android, CarPlay та Android Auto, однак конкретних термінів для України компанія не називала.

Як увімкнути голосового помічника Gemini у Google Maps?

Оновіть застосунок до останньої версії з App Store чи Google Play. Під час навігації торкніться значка Gemini (кольорова «іскра» на місці колишнього мікрофона) або скористайтеся командою «Hey Google». Помічник працює скрізь, де доступний Gemini, зокрема в Україні.

Чи працює навігація за офлайн-картами?

Так, але з обмеженнями: без інтернету доступні лише автомобільні маршрути — без даних про затори та альтернативних шляхів. Піша, велосипедна навігація та громадський транспорт потребують зʼєднання.

Чи потрібно платити за нові функції?

Ні. Усі описані можливості, включно з Ask Maps та Immersive Navigation, Google розгортає безкоштовно в межах стандартного застосунку Google Maps — окремої передплати компанія не анонсувала.

Ця стаття 7 функцій Google Maps, які варто використовувати у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Колись Apple Maps був синонімом провалу — настільки, що Тім Кук публічно вибачався за нього невдовзі після запуску у вересні 2012 року. За десятиліття з гаком картина змінилася до невпізнання: обидва сервіси перетворилися на ШІ-навігатори, які підказують маршрут голосом і розуміють запити, сформульовані звичайними словами. То хто веде сьогодні?

Apple Maps досі здебільшого використовують на iPhone, тож це порівняння зосереджене на мобільних версіях обох сервісів. Частина згаданих функцій недоступна у версіях для компʼютерів і планшетів, а низка ШІ-можливостей спершу виходить у США й лише потім розширюється на інші ринки.

Доступність

Почнемо з простого — на яких платформах працює кожен сервіс. Apple Maps традиційно був привʼязаний до екосистеми Apple: iPhone, iPad, Mac та CarPlay. Ключова зміна останніх двох років у тому, що Apple випустила вебверсію Maps. Спершу — у форматі бета на десктопах і планшетах, а згодом вона вийшла з бети й запрацювала в мобільних браузерах, зокрема на Android. Тобто базову навігацію Apple Maps тепер можна відкрити з будь-якого пристрою, хоча вхід до облікового запису Apple у вебверсії досі не підтримується, а отже, збережені місця та путівники там недоступні.

Google Maps, своєю чергою, доступний практично скрізь: на згаданих пристроях Apple, на Android та Android Auto і в будь-якому браузері. За охопленням платформ і зрілістю кожної з версій Google досі попереду — Apple лише наздоганяє той рівень універсальності, який Google має роками.

Переможець: Google Maps

Навігація: ШІ переписав правила

Саме тут за останні півтора року сталися найбільші зміни. Базово обидва сервіси прокладають схожі основні маршрути й пропонують ті самі способи пересування — автомобіль, пішки, велосипед, громадський транспорт. Але надбудова над цією базою стала принципово іншою.

Google вбудував у Maps свого ШІ-помічника Gemini. Наприкінці 2025 року зʼявилися голосова навігація з Gemini, орієнтири замість метрів і проактивні попередження про затори: замість «поверніть праворуч через 200 метрів» застосунок каже «поверніть праворуч після ресторану» й підсвічує цей орієнтир на карті. Навесні 2026 року Google пішов далі й випустив Ask Maps та Immersive Navigation — розмовний пошук, який відповідає на складні запити на кшталт «де зарядити телефон без черги за кавою», і повністю перероблений 3D-режим навігації, який у компанії назвали найбільшим оновленням за понад десятиліття.

Apple відповіла власними засобами. В iOS 26 Apple Maps отримав пошук природною мовою на базі Apple Intelligence, а також функції «Відвідані місця» та «Улюблені маршрути», які локально, на пристрої, вивчають ваші звичні поїздки й попереджають про затримки на них. Підхід Apple наголошує на приватності — обробка відбувається переважно на самому iPhone, — але за широтою ШІ-можливостей і темпом їх виходу Google поки що попереду.

Окремо варто згадати, що Apple Maps досі не показує супутниковий вигляд безпосередньо в режимі навігації, тоді як обидва сервіси відображають обмеження швидкості, мають світлу й темну теми, дозволяють перемикати маршрути та додавати зупинки в дорозі. Зрештою, вирішальним залишається багатство картографічних даних: Google оперує інформацією приблизно про 250 мільйонів місць, і ця глибина дається взнаки в дрібних деталях маршрутизації.

Переможець: Google Maps

Відгуки та оцінки місць

Багато людей сьогодні відкривають карти не лише заради маршруту, а й щоб переглянути відгуки про заклади. Тут історичну перевагу має Google: відгуки на Google Maps надходять безпосередньо від користувачів, а оскільки це один із найпопулярніших застосунків у світі — сервіс перетнув позначку у 2 мільярди користувачів на місяць — обсяг цих відгуків величезний, і Google додатково заохочує їх програмою «Місцевий експерт».

Картина з боку Apple за останні роки ускладнилася. Колишнє твердження, що Apple Maps просто підтягує відгуки з Yelp, уже неточне: від iOS 14 Apple розгорнула власну систему оцінок і фотографій, у якій користувачі ставлять закладу «палець вгору» чи «вниз» і додають знімки безпосередньо в Maps. Проте повноцінних текстових відгуків ця система досі переважно не дає, тож для розгорнутих оцінок Apple Maps усе ще спирається на партнерів на кшталт Yelp і TripAdvisor. За критичною масою й деталізацією відгуків Google залишається попереду.

Переможець: Google Maps

Інформація про заклади

Відгуки — лише частина картки місця. Обсяг даних про заклад теж різниться. Apple Maps показує вгорі ярлики для маршруту, дзвінка та переходу на сайт, нижче — чи відкрито заклад, орієнтовну вартість за шкалою від $ до $$$$, відстань, а ще далі — фотографії, відгуки й блок «Корисно знати» з інформацією про парковку, доставлення, Wi-Fi та доступність.

Google Maps традиційно вміщує більше: рейтинг, ціновий діапазон у місцевій валюті, доступність для людей на візках, години роботи з позначкою найзавантаженіших періодів, меню, бронювання та замовлення там, де це доступно. Подеколи інформації навіть забагато, але якщо потрібні деталі — Google зазвичай їх має.

Переможець: Google Maps

Інтерфейс і дизайн

Обидва сервіси показують схожий набір інформації, але подають її по-різному. Google намагається вмістити максимум функцій в одному екрані: щойно ви відкриваєте застосунок, унизу зʼявляються вкладки, угорі — рядок пошуку й ярлики, а знизу чекає картка з подіями поблизу. Карта займає більшу частину екрана, та елементів навколо неї багато.

Apple дотримується мінімалізму: на старті видно лише рядок пошуку та улюблені місця, решта розкривається, коли потягнути картку вгору. Той самий підхід помітний і на самій мапі — Apple показує менше позначок, поки ви не наблизите масштаб. В iOS 26 інтерфейс Maps оновили в новому стилі оформлення Apple Liquid Glass із напівпрозорими, заокругленими елементами. Тим, хто цінує чистий і спокійний вигляд, простіший підхід Apple досі імпонує більше.

Переможець: Apple Maps

Офлайн-карти

Стабільне зʼєднання є не завжди, тож офлайн-карти для багатьох — вирішальний чинник. Тут найважливіше оновлення: Apple Maps підтримує офлайн-карти від iOS 17. Можна завантажити обраний регіон і користуватися покроковою навігацією для авто, пішоходів, велосипедистів і громадського транспорту без мережі; карти оновлюються автоматично, щойно зʼявляється зʼєднання.

Google Maps підтримує офлайн-карти вже давно й робить це дуже просто — достатньо обрати область і завантажити її. Тепер, коли обидва сервіси вміють працювати без мережі, ця категорія з односторонньої переваги Google перетворилася на паритет.

Переможець: Паритет

Приватність і реклама

Для читача, який зважає на приватність, є ще один вимір порівняння. Apple історично позиціює Maps як приватніший сервіс: частину обробки винесено на пристрій, а компанія наголошує, що не будує рекламний профіль на основі ваших переміщень. Google збирає значно більше даних, і саме вони живлять його рекомендації та точність.

Утім, ця відмінність розмивається. Реклама в Google Maps існує давно, а тепер до неї готується й Apple: за повідомленнями, компанія запускає пошукову рекламу в Maps улітку 2026 року — заклади зможуть платити за помітніше місце у видачі, як це вже працює в Google. Тож аргумент «Apple без реклами» поступово втрачає силу, і обирати варто, виходячи з того, наскільки глибоко ви вже занурені в кожну екосистему.

Підсумок

Apple Maps пройшов довгий шлях і давно перетворився із посміховиська на надійний сервіс, яким цілком можна користуватися щодня — особливо якщо ви в екосистемі Apple і цінуєте мінімалізм та приватність. Але за сукупністю чинників Google Maps досі попереду: ширше охоплення платформ, більше відгуків і даних про заклади, потужніша й швидша ШІ-навігація. Apple вирівняв ситуацію там, де колись програвав начисто, — насамперед в офлайн-картах і вебдоступі, — проте лідером поки що лишається Google. Принаймні поки що.

Ця стаття Google Maps проти Apple Maps у 2026 році: який застосунок кращий раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Доступ до компʼютера зі смартфона стане в пригоді, коли потрібно керувати ПК віддалено, відкрити робочий файл у дорозі або допомогти близьким із технічними налаштуваннями. Ми зібрали пʼять перевірених застосунків для віддаленого робочого стола — від безкоштовних рішень для домашньої мережі до інструментів із передаванням файлів і HD-відео.

Хоч би якою була ваша мета, нижче — найзручніші програми для віддаленого керування екраном компʼютера з телефона чи планшета, а також покрокові інструкції з налаштування кожної з них.

Віддалене керування Chrome (Chrome Remote Desktop)

«Віддалене керування Chrome» — один із найпопулярніших і найпростіших безкоштовних застосунків для віддаленого доступу. Він не дзеркалить екран телефона на компʼютер, а навпаки — дає змогу переглядати й контролювати робочий стіл компʼютера з мобільного пристрою. Найзручніше працювати з планшета, але застосунок цілком придатний і для смартфона. Працює на будь-якому компʼютері з браузером Google Chrome.

Особливості

• Просте налаштування й використання.
• Інтеграція з браузером Google Chrome.
• Підтримка кількох платформ: Windows, macOS, Linux, Android, iOS.
• Безкоштовний і без реклами.

Як налаштувати

1. Установіть розширення Chrome Remote Desktop у браузері Google Chrome на вашому ПК.
2. Завантажте застосунок «Віддалене керування Chrome» на смартфон.
3. Увійдіть у той самий обліковий запис Google на обох пристроях.
4. Налаштуйте віддалений доступ і підключіться до компʼютера через застосунок.

Windows App (раніше Microsoft Remote Desktop)

Якщо ви раніше користувалися застосунком Microsoft Remote Desktop, варто знати: Microsoft припинила його підтримку й замінила на Windows App. На Android оновлення вийшло у квітні 2025 року, а версія для Microsoft Store втратила підтримку 27 травня 2025 року. Windows App — це єдина точка доступу до віддалених сервісів Windows: звичайних домашніх і робочих ПК, а також Windows 365, Azure Virtual Desktop, Microsoft Dev Box і Remote Desktop Services. Порівняно зі старим застосунком, Windows App отримав оновлений інтерфейс і підтримку ключів доступу (passkey) для безпечнішого входу.

Важливо: вхідні RDP-підключення підтримують лише редакції Windows Pro та Enterprise — на Windows Home увімкнути віддалений робочий стіл як на хості неможливо. Щоб підʼєднатися до домашнього ПК, авторизуватися в Windows App особистим обліковим записом Microsoft не обовʼязково — компʼютер можна додати вручну за іменем або IP-адресою.

Особливості

• Офіційний застосунок Microsoft для віддаленого доступу до Windows.
• Підтримка протоколу Remote Desktop Protocol (RDP).
• Висока безпека та продуктивність, вхід за ключами доступу (passkey).
• Підтримка кількох моніторів і високої роздільної здатності.

Як налаштувати

1. Налаштуйте віддалений доступ на вашому ПК із Windows (увімкніть «Віддалений робочий стіл» у налаштуваннях системи; потрібна редакція Pro або Enterprise).
2. Завантажте застосунок Windows App з Google Play на смартфон.
3. Додайте підключення до ПК, вказавши імʼя компʼютера або його IP-адресу, і зʼєднайтеся.

TeamViewer

TeamViewer — одне з найвідоміших рішень для віддаленого доступу. Підтримує передавання HD-відео та звуку, 256-бітове шифрування AES і двосторонній обмін файлами. Працює з Windows, macOS та Linux. Для особистого використання TeamViewer  безкоштовний; для бізнесу передбачено кілька тарифних планів.

Особливості

• Віддалене керування компʼютерами з Windows, macOS та Linux.
• Передавання файлів між пристроями.
• Підтримка аудіо- та відеозвʼязку.
• Простий і зрозумілий інтерфейс.

Як налаштувати

1. Завантажте та встановіть TeamViewer для ПК і застосунок для Android на смартфон.
2. Створіть обліковий запис і увійдіть у систему на обох пристроях.
3. Введіть ID та пароль для підʼєднання до віддаленого компʼютера.

AnyDesk

AnyDesk — безкоштовний для особистого використання застосунок для віддаленого доступу, сумісний із Windows, macOS, Linux, iOS та Android. Він пропонує багато функцій платних рішень: спільний доступ до файлів, чат і повноцінне віддалене керування за низької затримки.

Особливості

• Висока швидкість і низька затримка.
• Підтримка кількох платформ: Windows, macOS, Linux, Android, iOS.
• Віддалений друк.
• Передавання файлів.

Як налаштувати

1. Завантажте та встановіть AnyDesk на ПК та смартфон.
2. Відкрийте застосунок і введіть AnyDesk-адресу віддаленого компʼютера.
3. Підтвердьте підʼєднання на віддаленому компʼютері.

Splashtop Personal

Splashtop — популярне рішення для віддаленого доступу з якісним передаванням відео та звуку. Splashtop Personal безкоштовний для особистого використання, але з важливим обмеженням: безкоштовний тариф працює лише в межах домашньої мережі Wi-Fi. Щоб підʼєднуватися до компʼютера поза домом, потрібна платна підписка Anywhere Access Pack. Splashtop сумісний із Windows, macOS, Linux, iOS та Android.

Особливості

• Висока швидкість передавання даних і якість відео.
• Підтримка Windows, macOS, Linux, Android, iOS.
• Перегляд мультимедіа з віддаленого компʼютера.
• Безкоштовний у домашній мережі; доступ поза домом — за підпискою.

Як налаштувати

1. Завантажте та встановіть Splashtop Streamer на ваш ПК.
2. Завантажте застосунок Splashtop Personal на смартфон.
3. Створіть обліковий запис і увійдіть на обох пристроях.
4. Підʼєднайтеся до компʼютера через застосунок.

Який застосунок обрати?

Вибір залежить від ваших потреб і бюджету. Для безкоштовного й простого доступу до домашнього ПК найкраще підійдуть «Віддалений робочий стіл Chrome» або AnyDesk. Користувачам Windows варто розглянути Windows App, особливо якщо компʼютер працює на редакції Pro чи Enterprise. Якщо потрібні розширені можливості — передавання файлів, відеозвʼязок, якісне потокове відео, — кращим вибором стануть TeamViewer або Splashtop.

На що ще звернути увагу під час вибору застосунку для віддаленого доступу:

• Сумісність. Переконайтеся, що застосунок підтримує операційні системи і вашого ПК, і вашого телефона.
• Безпека. Надавайте перевагу рішенням із наскрізним шифруванням і двофакторною автентифікацією.
• Швидкість. Перевірте, чи стабільно й плавно працює зʼєднання на вашому інтернеті.
• Простота. Застосунок має бути легким у налаштуванні й щоденному використанні.
• Відгуки. Перегляньте оцінки в Google Play, особливо негативні — вони покажуть реальні недоліки.

Усі наведені застосунки пропонують широкий набір функцій і підтримують різні платформи, тож керувати компʼютером можна практично з будь-якого місця. Обирайте те рішення, що найкраще відповідає вашим завданням.

Поширені запитання

Чим Windows App відрізняється від старого Microsoft Remote Desktop?

Windows App — наступник застосунку Microsoft Remote Desktop, підтримку якого Microsoft припинила у 2025 році. Він обʼєднує доступ до домашніх і робочих ПК, а також до хмарних сервісів Windows 365 та Azure Virtual Desktop в одному застосунку, має оновлений інтерфейс і підтримує вхід за ключами доступу.

Чи можна підʼєднатися до компʼютера з Windows Home?

Як хост вхідні RDP-підключення підтримують лише редакції Windows Pro та Enterprise. Якщо на ПК встановлено Windows Home, скористайтеся рішеннями, що не залежать від RDP, — наприклад, «Віддаленим робочим столом Chrome», AnyDesk чи TeamViewer.

Який застосунок для віддаленого доступу безкоштовний?

Безкоштовно для особистого використання доступні «Віддалений робочий стіл Chrome», TeamViewer та AnyDesk. Splashtop Personal безкоштовний лише в межах домашньої мережі; доступ поза домом потребує підписки.

Чи безпечно користуватися віддаленим доступом до ПК?

Так, якщо застосунок використовує шифрування та двофакторну автентифікацію, а ви підключаєтеся лише до власних пристроїв. Ніколи не надавайте доступ до свого компʼютера стороннім особам на їхнє прохання — цим часто користуються шахраї.

Ця стаття Як отримати доступ до ПК зі смартфона: 5 найкращих застосунків раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Сканер давно перестав бути окремим пристроєм — камера смартфона разом із правильним застосунком перетворює паперовий аркуш на чистий PDF за кілька секунд. Але оскільки сканувати найчастіше доводиться найчутливіше — паспорти, договори, банківські виписки, — вибір застосунку це передусім питання безпеки: де обробляється зображення, куди потрапляють файли і кому належить сервіс. Нижче — пʼять безкоштовних і надійних варіантів, більшість із яких уже вбудовані у ваш телефон.

Колись сканер був громіздким окремим пристроєм, а сьогодні він поміщається в камеру смартфона. Документ достатньо покласти на рівну поверхню, навести телефон — і застосунок сам визначить межі аркуша, вирівняє його та збереже у PDF. Головна відмінність між сканерами полягає не стільки в якості зображення, скільки в тому, що відбувається з вашими файлами далі.

1. Вбудований сканер iOS (Нотатки і Файли)

Власникам iPhone зазвичай не потрібно нічого встановлювати. Сканер вбудований у застосунок Нотатки: достатньо створити нотатку, торкнутися значка камери та обрати «Сканувати документи». Телефон автоматично розпізнає аркуш, зробить знімок і дасть змогу вручну скоригувати межі. Готовий документ можна зберегти як PDF або одразу поділитися ним.

Та сама функція доступна у застосунку Файли, а також у багатьох місцях системи, де потрібно прикріпити документ. Обробка відбувається на пристрої, і доки ви свідомо не поділитеся файлом, він нікуди не передається. Це найшвидший варіант для разових завдань, хоча додаткових інструментів організації тут небагато.

2. Google Drive і Files by Google (Android)

На Android роль вбудованого сканера виконує Google Drive. Наприкінці травня 2026 року Google розгорнув оновлений сканер, який помітно пришвидшує роботу з багатосторінковими документами.

Серед нових можливостей — режим автоматичного захоплення: застосунок сам робить знімок, щойно аркуш потрапляє у фокус, і за потреби замінює розмитий кадр найякіснішим (функція Auto-Best Frame). Режим Smart Batch Scanning дозволяє відсканувати кілька сторінок поспіль, просто наводячи телефон, після чого система сама розділяє їх на окремі документи, а Duplicate Detection пропускає вже зняті сторінки.

Принципово, що обробка відбувається безпосередньо на пристрої — це означає високу швидкість, роботу офлайн і те, що зображення не залишають телефон без вашого відома. Оновлений сканер працює через сервіси Google Play і доступний також у Files by Google. Через апаратні вимоги до обробки на пристрої він розрахований на смартфони щонайменше з 8 ГБ оперативної памʼяті. Зберегти результат можна у PDF або JPG.

Щоб відсканувати документ, відкрийте Google Drive, натисніть кнопку «+» і виберіть «Сканувати». Для швидкого доступу значок сканера можна винести на головний екран.

3. Adobe Scan (Android та iOS)

Adobe Scan — один із найпопулярніших спеціалізованих сканерів. Він простий у користуванні, добре розпізнає текст (OCR) і зберігає результати в Adobe Document Cloud, тож доступ до них є з будь-якого телефона, планшета чи компʼютера. Застосунок безкоштовний, але потребує облікового запису Adobe. Розробник — американська компанія Adobe, що робить його прозорим і передбачуваним вибором для тих, кому потрібен повноцінний окремий застосунок.

4. Genius Scan (Android та iOS)

Якщо потрібен окремий застосунок із наголосом на приватність, варто звернути увагу на Genius Scan. Його розробляє паризька студія The Grizzly Labs, а обробка документів відбувається на пристрої. Серед функцій — біометричне блокування застосунку та шифрування PDF паролем, розпізнавання тексту й експорт у популярні хмарні сервіси. Базові можливості безкоштовні; синхронізація між пристроями та хмарне резервне копіювання доступні за окремою підпискою. Це збалансований варіант для тих, хто хоче контролювати, де зберігаються відскановані документи.

5. OneDrive (Android та iOS)

Тим, хто працює в екосистемі Microsoft, зручно сканувати безпосередньо в OneDrive. Після того як Microsoft згорнула свій окремий застосунок-сканер Lens, функцію перенесли саме сюди: у застосунку OneDrive достатньо натиснути «+» і обрати сканування. Документи одразу потрапляють у хмару Microsoft і стають доступними на всіх пристроях. Сервіс безкоштовний за наявності облікового запису Microsoft.

На що звернути увагу під час вибору

• Де відбувається обробка. Для конфіденційних документів безпечніші застосунки, що обробляють зображення на пристрої, а не на віддалених серверах.
• Чи завантажуються файли в хмару автоматично і кому ця хмара належить — важлива юрисдикція сервісу.
• Походження та прозорість розробника. Невиправдано широкі дозволи чи непрозоре походження — привід пошукати альтернативу.
• Дозволи застосунку. Сканеру потрібен доступ до камери; запити на контакти, місцеперебування чи мікрофон мають насторожувати.
• Обмеження безкоштовної версії. Деякі застосунки додають водяні знаки або лімітують кількість сторінок.

Для більшості завдань цілком вистачить інструмента, який уже є у вашому телефоні, — і це водночас найбезпечніший вибір.

Ця стаття 5 найкращих безкоштовних програм для сканування для iPhone та Android раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня