22 липня 2026 року пілотна мережа 5G запрацювала в центральній частині Києва — столиця стала четвертим містом українського пілотного проєкту після Львова, Бородянки та Харкова. Мережею пʼятого покоління вже скористалися майже 1,5 мільйона абонентів, а в країні працюють понад 300 базових станцій. Наступне місто — Одеса, а повноцінне розгортання технології по всій країні залежатиме від завершення воєнного стану.

5G у Києві: де працює мережа та яка швидкість

Про запуск пілотної мережі в столиці повідомив заступник міністра цифрової трансформації Станіслав Прибитько. За його словами, кожен оператор покривав місто по-різному, проте Хрещатик забезпечили сигналом усі компанії. У тестовому режимі мережа доступна на ділянці від Майдану Незалежності до Бессарабської площі, а також на окремих локаціях операторів.

Під час попередніх випробувань у столиці швидкість мобільного інтернету перевищувала 1 Гбіт/с, а середній показник для користувачів становив 600–700 Мбіт/с. Завдання київського пілоту — перевірити роботу мережі в умовах мегаполіса з високою щільністю населення та значним навантаженням — від якості покриття в щільній багатоповерховій забудові до стабільності обладнання при піковому трафіку.

Щоб скористатися мережею, достатньо мати смартфон із підтримкою 5G, перебувати в зоні покриття та увімкнути відповідний режим у налаштуваннях телефону. У Мінцифри нагадують: якщо пристрій працює в режимі енергозбереження, 5G може не вмикатися. Замінювати SIM-картку чи встановлювати додаткове ПЗ не потрібно — сумісні пристрої підключаються автоматично, як це відбувається при перемиканні між 3G та 4G.

Як Україна дійшла до 5G: хронологія пілотного проєкту

Перші випробування технології відбулися ще у травні 2024 року, коли один із мобільних операторів разом із Nokia організував телеміст між Івано-Франківськом, Києвом та Гельсінкі для перевірки якості звʼязку. У липні 2025 року технологію точково протестували в Київському авіаційному інституті. Проте повноцінний пілотний проєкт для звичайних абонентів стартував лише взимку.

12 січня 2026 року перша в Україні пілотна мережа 5G запрацювала у центрі Львова зі швидкістю передавання даних близько 500 Мбіт/с на одного абонента. 28 січня тестову зону відкрили у Бородянці на Київщині, а 14 лютого — у Харкові, де спільне тестування проводять найбільші українські оператори мобільного звʼязку. Київ став четвертою локацією проєкту. За даними Мінцифри, пілотний етап триватиме до грудня 2026 року.

Вибір локацій невипадковий: Мінцифри прагне перевірити технологію в різних умовах — у невеликих громадах із малоповерховою забудовою та у великих мегаполісах, де навантаження на мережу суттєво відрізняється.

Чи готовий ваш смартфон до 5G

За оцінками Мінцифри, оприлюдненими восени 2025 року, майже 22% усіх смартфонів в Україні — це приблизно 9,4 мільйона пристроїв — уже підтримують технологію 5G. Це означає, що приблизно кожен пʼятий користувач не потребуватиме нового телефона після запуску комерційних послуг. Перевірити сумісність можна в характеристиках пристрою або в налаштуваннях мобільної мережі: якщо серед доступних режимів є пункт 5G або NR, телефон готовий до роботи в новій мережі. Власникам сучасних смартфонів із eSIM також не потрібно жодних додаткових дій.

Що дає 5G порівняно з 4G

Пʼяте покоління мобільного звʼязку — це не просто швидший інтернет, а інша архітектура передавання даних.

Що це означає на практиці

Швидкість. Повнометражний фільм у 4K завантажується за лічені секунди замість кількох хвилин, а відеодзвінки без зависань стають нормою.

Наднизька затримка. Критично важливо для систем реального часу — від дистанційних хірургічних операцій до керування безпілотниками: команда виконується практично миттєво.

Масове підключення. 5G здатне одночасно обслуговувати величезну кількість пристроїв на невеликій території — це відкриває шлях до «розумних міст», де датчики, освітлення та транспортна інфраструктура працюють в єдиній мережі.

Що стримує повне розгортання

Повноцінне розгортання 5G по всій країні планують лише після завершення воєнного стану. Головна причина — частотна: діапазони, необхідні для роботи 5G, частково перетинаються із частотами військових систем, тому перед масштабним запуском необхідні додаткові науково-дослідні роботи спільно з представниками сектору оборони.

Серед інших барʼєрів — економічні та регуляторні:

• Ліцензії. Для комерційного запуску держава має провести аукціон з продажу частотного спектра — під час воєнного стану ефективність таких процедур залишається під питанням.
• Інвестиції. Побудова мережі 5G потребує значно щільнішого розміщення базових станцій, ніж 4G, а отже — мільярдних вкладень операторів в умовах, коли частина інфраструктури зруйнована російськими обстрілами.
• Енергетика. Базові станції 5G споживають більше електроенергії, ніж обладнання попередніх поколінь, тому під час тривалих відключень пріоритетом залишатиметься стабільність мереж 2G–4G.

Частково вразливість наземної інфраструктури компенсує супутниковий звʼязок: з листопада 2025 року в Україні — вперше в Європі — працює комерційний сервіс Starlink Direct to Cell, який дозволяє звичайним смартфонам надсилати SMS безпосередньо через супутники, коли наземна мережа недоступна.

3G вимкнуть до 2031 року

Паралельно з розвитком 5G Україна поступово відмовляється від застарілих технологій: 3G планують повністю вимкнути до 1 січня 2031 року. Частоти цієї технології переналаштовують під 4G, який у Мінцифри називають базою для подальшого розгортання мереж пʼятого покоління. Перехід буде поступовим — користувачі не відчують різких змін у якості звʼязку, оскільки старі технології працюватимуть паралельно з новими.

Що далі: Одеса та плани до 2030 року

Наступним містом пілотного проєкту має стати Одеса. Найближчі місяці оператори аналізуватимуть результати тестувань у чотирьох містах, перевірятимуть обладнання та збиратимуть дані для майбутнього масштабування технології. За оцінками Мінцифри, часткове 5G-покриття у великих містах може зʼявитися до 2030 року, а терміни національного розгортання безпосередньо залежатимуть від безпекової ситуації в країні.

Поширені запитання

Де саме в Києві працює 5G?

У тестовому режимі мережа доступна в центральній частині міста — від Майдану Незалежності до Бессарабської площі, а також на окремих локаціях операторів. Хрещатик покрили всі оператори.

Чи потрібно міняти SIM-картку або тариф для 5G?

Ні. Якщо смартфон підтримує 5G, достатньо увімкнути відповідний режим у налаштуваннях мережі та перебувати в зоні покриття. Варто врахувати, що в режимі енергозбереження 5G може не працювати.

Яка швидкість 5G в українських пілотних мережах?

У Києві під час тестувань швидкість перевищувала 1 Гбіт/с за середнього показника 600–700 Мбіт/с. У Львові на старті пілоту швидкість становила близько 500 Мбіт/с на абонента.

Коли 5G зʼявиться в інших містах України?

Наступною в черзі — Одеса. Пілотний етап триватиме до грудня 2026 року, а повноцінне розгортання по всій країні можливе лише після завершення воєнного стану.

Висновок

Запуск 5G у Києві — найпомітніший етап українського пілотного проєкту: технологія вперше працює в умовах мегаполіса з мільйонним населенням. Майже 1,5 мільйона абонентів, які вже випробували мережу, та понад 300 базових станцій свідчать, що 5G в Україні — вже не плани, а робоча інфраструктура. Водночас масштабування залежить від безпекової ситуації, узгодження частот із сектором оборони та готовності операторів інвестувати в щільну мережу базових станцій. До того часу 5G залишатиметься тестовою технологією в окремих локаціях — але вже сьогодні його можна випробувати на Хрещатику.

Ця стаття 5G в Україні: мережа пʼятого покоління запрацювала в Києві — де ловити сигнал і що далі раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Українці підключилися до глобальної мережі майже одночасно з появою у світі першого вебсайту. За 35 років країна пройшла шлях від однієї лінії на 2,5 кілобіта за секунду до 35,3 мільйона користувачів і середньої швидкості мобільного інтернету, яка майже втричі зросла лише за один воєнний рік. У цій історії були п’ятирічна судова війна Google за домен, відставання від Європи на сім років і несподіване лідерство у цифрових паспортах.

Світ напередодні: що відбувалося поза «залізною завісою»

До моменту, коли українські інженери вперше підключилися до глобальної мережі у грудні 1990 року, інтернет на Заході вже мав за плечима понад двадцять років історії. У 1969 році в США запустили ARPANET — мережу Міністерства оборони, яка стала першим прообразом сучасного інтернету, нагадує EBSCO Research. У 1985 році американський Національний науковий фонд створив NSFNET — магістраль, що з’єднала суперкомп’ютерні центри і відкрила шлях до регіональних мереж. У 1990 році ARPANET офіційно вивели з експлуатації, бо мережа вже жила власним життям.

А головне — саме в 1990 році британський фізик Тім Бернерс-Лі, який працював у CERN під Женевою, написав код того, що сьогодні ми називаємо вебом: перший HTTP-сервер, перший браузер і першу мову розмітки HTML. Перша вебсторінка з’явилася в грудні того ж 1990 року. До широкого загалу за межами CERN веб вийшов 6 серпня 1991 року, пише History.com.

Тобто українці підключилися до інтернету буквально за тиждень до того, як перший вебсайт у світі взагалі почав працювати. У цьому збігу — велика частина того драматизму, з якого почалася історія українського інтернету: країна заскочила в потяг, який щойно рушив зі станції.

19 грудня 1990: один акаунт на всю Україну

Київський «Технософт» — Міжгалузевий центр технологій програмування при Інституті кібернетики — у 1980-х розробляв програмне забезпечення для військових цілей. Коли наприкінці десятиліття почалося скорочення фінансування оборонних проєктів, інженери шукали нові ніші. Їм пощастило: вони дізналися, що в Москві кооператив «Демос» зумів встановити зв’язок із Гельсінським університетом і отримав доступ до глобальної мережі. Як докладно описує «Українська правда» у ретроспективі історії української мережі, 19 грудня 1990 року «Технософт» уклав із москвичами контракт на абонентську плату — 20 тисяч радянських рублів за рік, що дорівнювало вартості двох автомобілів.

Швидкість першого українського підключення становила 2,5 кілобіта за секунду. Для порівняння: один сучасний JPEG-знімок із середньостатистичного смартфона на цій швидкості завантажувався б близько 15 хвилин. Але технологія того моменту дозволяла головне — обмінюватися електронною поштою зі світом без чекання три-чотири години на телефонний дзвінок та три хвилини розмови з оператором.

Того ж 1990 року харківські програмісти Тимур Циганок та Олександр Деменщин запустили в місті вузол Fidonet — некомерційної аматорської мережі для обміну повідомленнями, зазначає Speka. Fidonet жила паралельно з ранньою інтернет-інфраструктурою і ще десятиліття залишалася важливим каналом спілкування для українських ентузіастів — особливо в містах, де комерційного інтернету фактично не було.

Навесні 1991 року «Технософт» отримав статус першого українського інтернет-провайдера. Після Києва до мережі почали підключатися Харків, Львів, Одеса. До кінця року вузол ts.kiev.ua обслуговував абонентів з усіх великих міст України, пише Suspilne. Першими клієнтами були наукові інститути та підприємства, які мали закордонних замовників: для них електронна пошта була справжнім дивом — швидкою альтернативою до факсів і телексів.

1 грудня 1992: легендарний Джонатан Постел і домен .ua

Восени 1991 року українські фахівці розпочали переговори з IANA (Internet Assigned Numbers Authority) про делегування Україні власного доменного імені. До того моменту все, що приходило з нашої країни, маркувалося загальним радянським доменом .su. 1 грудня 1992 року домен .ua делегував Джонатан Постел — американський комп’ютерний інженер, якого називають «батьком DNS». Адміністрування домену передали двом українським фахівцям, обраним інтернет-спільнотою, — Олегу Волощуку та Ігорю Свиридову, які займалися цим на громадських засадах, фіксує ProIT.

Через місяць в Україні з’явилися 27 регіональних доменів — по одному для кожної області, плюс окремі для Києва та Севастополя. Першими контроль над своїми доменами отримали Харків, Одеса, Львів та Автономна Республіка Крим. Комерційну доменну зону .com.ua зареєстрували лише влітку 1995 року — і саме з її появи в Україні почалася ера комерційного вебу.

Принципова відмінність української моделі від російської полягала у децентралізації. У росії інтернет від самого початку розвивався під пильним наглядом спецслужб: уже до 1994 року тамтешня мережа «Релком» налічувала близько 300 тисяч абонентів, що створило основу для майбутнього державного контролю. В Україні держава майже не цікавилася інтернетом аж до другої половини 1990-х. Перша офіційна інтернет-конференція з участю чиновників СБУ та інших відомств відбулася лише у 1997 році.

Епоха Dial-up: телефон зайнятий, поки сидиш в інтернеті

Друга половина 1990-х — це епоха комутованого доступу. Користувач набирав номер провайдера через звичайну телефонну лінію, чув характерне «шипіння» модему — і встановлював з’єднання на максимальній швидкості 56 кілобіт за секунду. Телефон під час сесії був заблокований: ніхто не міг ані додзвонитися, ані вийти. Це створювало знайому всім, хто застав той час, побутову колізію — діти просили батьків «вже завершувати», а батьки сварилися за рахунки за телефон.

Україно-американська компанія «Голден Телеком» створила перші в країні корпоративні мережі інтегрованого доступу до інтернету. У 2000 році в Україні налічувалося приблизно 200 тисяч інтернет-користувачів — менше половини відсотка населення. Для контексту: у тому ж 2000 році у Швеції рівень проникнення інтернету сягав 46%, у США — 43%, у Польщі — близько 7%.

У 2000-х в Україні почав масово з’являтися широкосмуговий інтернет — спершу через технологію ADSL, потім через прокладені по дворах виті пари до квартир. Невеликі районні провайдери з’являлися як гриби після дощу: іноді — лише на одну вулицю чи один житловий комплекс. Така фрагментованість і конкуренція на місцевому рівні створила парадокс: український домашній інтернет у середині 2000-х нерідко був швидшим і дешевшим, ніж у багатьох країнах Західної Європи.

П’ятирічна війна за google.ua

Одна з найкурйозніших історій українського інтернету — судова епопея Google за власне доменне ім’я. Ще у 2006 році, коли американська корпорація лише вивчала український ринок і відправила сюди скаута Дмитра Шоломка, місцевий підприємець випередив її. Він зареєстрував товариство «ГОУ ОГЛЕ» (саме так, із двома словами і пробілом), отримав на нього торгову марку та делегував собі домен google.ua, описує AIN. Користувачів, які вводили в адресному рядку google.ua, автоматично перенаправляли на сайт знайомств «Кохаймось!»

У різний час тому ж підприємцю належали домени forbes.ua, interfax.ua та naftogaz.ua — український ринок тоді переживав справжній бум кіберсквотингу. Google пішов до суду. У лютому 2009 року Господарський суд Києва зобов’язав «ГОУ ОГЛЕ» передати домен. Власники подали апеляцію. У червні 2010 року Київський апеляційний суд прийняв сторону Google. Офіційно Google отримав права на google.ua лише 21 липня 2011 року — через п’ять років після початку розгляду. Увесь цей час українська версія пошуковика працювала на тимчасовому домені google.com.ua. У 2012 році корпорація так само відсудила в кіберсквотера домен youtube.ua.

Ця історія мала і ширші наслідки. Адміністратор українського домену — компанія «Хостмастер» — згодом перейшла до використання UDRP (Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy), єдиної політики розв’язання доменних спорів, яку підтримує Всесвітня організація інтелектуальної власності. Це дозволило швидше розглядати схожі справи і захищати власників торгових марок від кіберсквотерів.

3G запізнився на сім років. 4G — ще на три

Якщо якась цифра найкраще ілюструє відставання українського мобільного інтернету від європейського, це сім років. Саме на стільки 3G у нас запустили пізніше, ніж у більшості європейських країн, — зазначає Impression Electronics. Причини — переважно регуляторні: тривалі суперечки щодо розподілу частот, частина з яких була зайнята українськими спецслужбами.

23 лютого 2015 року Національна комісія з регулювання зв’язку та інформатизації нарешті провела тендер. Усі три великі оператори — «Київстар», «Астеліт» (бренд life:)) та «МТС Україна» (нинішній Vodafone) — отримали ліцензії на UMTS. Умови були жорсткі: запуск у всіх обласних центрах протягом 18 місяців, у райцентрах і містах з населенням понад 10 тисяч осіб — протягом шести років, фіксує Вікіпедія.

Українці компенсували відставання швидкістю адаптації. Уже в серпні 2016 року 3G користувалися понад 15 мільйонів абонентів — близько 25% ринку. До 2018 року всі великі оператори перейшли на 4G, який так само швидко став стандартом у містах. У 2024–2026 роках в Україні поки немає комерційного 5G: дискусії про його запуск тривають, але реальні роботи стартують після завершення активної фази війни.

Кібервійна: коли інтернет стає полем бою

З 2014 року український інтернет із каналу зв’язку перетворився ще й на поле бою. Росія системно використовує українську цифрову інфраструктуру як випробувальний полігон для своїх кіберможливостей — і це той аспект, без якого не можна зрозуміти сучасну українську мережу.

Уночі на 23 грудня 2015 року російські хакери атакували внутрішню мережу «Прикарпаттяобленерго». Вимкнули близько 30 підстанцій. Приблизно 230 тисяч мешканців Івано-Франківщини залишилися без світла на одну-шість годин, повідомляє «Економічна правда». Атакуючі використали троянську програму BlackEnergy. За оцінкою експертів та фахівців Міністерства національної безпеки США, які допомагали у розслідуванні, це був перший в історії підтверджений випадок знеструмлення внаслідок кібератаки. Менш ніж через рік, у грудні 2016 року, той самий сценарій повторили проти київської енергомережі — атакована підстанція «Північна» «Укренерго» залишила без струму на годину частину правобережного Києва.

27 червня 2017 року сталася найбільша в історії України кібератака — вірус NotPetya. Замаскований під програму-вимагач, що вимагав 300 доларів у біткоїнах за розблокування комп’ютерів, він був інструментом руйнування, а не вимагання. NotPetya заразив близько 12 тисяч комп’ютерів в Україні, паралізував банки, аеропорт «Бориспіль», метро в Києві, міністерства, медіа та десятки приватних компаній. У листопаді 2017 року ЦРУ США офіційно встановило, що за атакою стоять підрозділи російського ГРУ. Збитки від NotPetya по всьому світу оцінюють у понад 10 мільярдів доларів — це досі найдорожча кібератака в історії.

Уроки, винесені з цих подій, формували сучасну індустрію кіберзахисту в усьому світі. Україна де-факто стала живою лабораторією, де NATO, Microsoft, ESET та інші актори тестували свої підходи до захисту критичної інфраструктури.

24 лютого 2022 і прибуття Starlink

Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року поставило перед українською мережею нове завдання: вижити під обстрілами. Російські війська свідомо нищили телекомунікаційну інфраструктуру в окупованих регіонах і намагалися перепідключити їх до власних мереж. У перші тижні війни вибиті були сотні базових станцій і десятки магістральних ліній.

Тодішній віцепрем’єр-міністр і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров публічно звернувся до Ілона Маска з проханням надати Україні термінали Starlink — супутникового інтернету від SpaceX. 28 лютого 2022 року перша партія станцій прибула в країну. До червня того ж року в Україні працювало понад 12 тисяч терміналів. До лютого 2023 року їхня кількість зросла до 42 тисяч, повідомляв Федоров «Суспільному». Starlink став критичним інструментом не лише для військових, а й для лікарень, шкіл та медіа в деокупованих або прифронтових громадах.

Втім, історія Starlink в Україні має й тіньовий бік. У вересні 2022 року, коли ЗСУ намагалися витіснити російські війська з Херсонщини, Ілон Маск особисто наказав інженерам SpaceX відключити термінали в районі Берислава. У результаті дрони перестали працювати, артилерія втратила точність, а одна з операцій з оточення росіян зірвалася. Як з’ясувало Reuters, це був перший задокументований випадок прямого втручання приватного бізнесу в перебіг воєнної операції. Цей епізод запустив у багатьох країнах дискусії про надмірну залежність військових та цивільних від супутникових сервісів одного приватного власника.

Дія: «держава у смартфоні»

У серпні 2019 року в Україні створили окреме Міністерство цифрової трансформації — і це стало точкою відліку для одного з найамбіційніших цифрових проєктів у Європі. Застосунок «Дія» (Держава і Я) запустили у лютому 2020 року. Через нього сьогодні можна отримати десятки державних послуг — від реєстрації бізнесу за 5 хвилин до оформлення допомоги з відновлення житла.

23 серпня 2021 року Україна стала першою країною у світі, де електронні паспорти в смартфоні набули такої ж юридичної сили, як їх паперові аналоги, зазначив тодішній міністр Михайло Федоров. Під час пандемії COVID-19 «Дія» першою в Європі видала цифрові ковід-сертифікати. Під час війни через «Дію» оформлювали виплати ВПО, заявки на компенсацію за зруйноване житло, реєстрацію бізнесу в нових громадах. Цифрова держава, побудована за п’ять років, стала однією з причин, чому українська економіка взагалі продовжила функціонувати під час повномасштабної війни.

Україна-2026: 35,3 мільйона користувачів і інтернет швидший за більшість Європи

Станом на жовтень 2025 року в Україні налічувалося 35,3 мільйона користувачів інтернету. Рівень проникнення мережі сягнув 89,6% від загального населення країни. Це останні актуальні дані звіту Digital 2026: Ukraine від міжнародної дослідницької компанії DataReportal у партнерстві з Kepios, опублікованого 8 листопада 2025 року.

Лише за рік (з жовтня 2024 до жовтня 2025) кількість українських інтернет-користувачів зросла на 3,9 мільйона осіб — або на 12,4%. Це один з найбільших стрибків у Європі, який значною мірою пояснюється відновленням зв’язку у деокупованих громадах, активним розгортанням Starlink та переходом тих, хто раніше не користувався інтернетом, до цифрових сервісів через «Дію».

Найвражаючий показник — швидкість мобільного інтернету. За даними Ookla, наведеними у звіті DataReportal, медіанна швидкість завантаження мобільного інтернету в Україні в серпні 2025 року сягнула 58,73 Мбіт/с — це на 193% більше, ніж рік тому (тобто майже втричі). Фіксований інтернет показав скромніше зростання: 88,01 Мбіт/с порівняно з 81,84 Мбіт/с роком раніше (плюс 7,5%). Для контексту: середня швидкість мобільного інтернету у Великій Британії станом на середину 2025 року була близько 47 Мбіт/с, у Польщі — близько 50 Мбіт/с.

Інші актуальні цифри з того ж звіту Digital 2026: Ukraine: 55 мільйонів активних мобільних з’єднань в Україні (140% від населення — багато українців користуються двома SIM-картами); 93,9% мобільних з’єднань підтримують 3G, 4G або 5G; 23 мільйони активних користувачів соцмереж — це 58,5% населення. Найпопулярніша платформа — YouTube (23 мільйони українських користувачів), за нею TikTok (19 мільйонів дорослих) та Facebook (14,2 мільйона).

Окрема цікава деталь зі звіту: 10,4% населення України (4,07 мільйона осіб) станом на кінець 2025 року залишалися «офлайн». Здебільшого це люди старше 65 років та мешканці прифронтових та деокупованих громад, де відновлення інфраструктури триває.

Що далі

За 35 років український інтернет пройшов шлях від одного дослідного акаунта на весь Київ до інфраструктури, від якої залежить функціонування держави, армії, банківської системи, освіти і медицини. Це історія, у якій є тривалі періоди відставання (3G на сім років пізніше, ніж у Європі) і епізоди світового лідерства (перші у світі електронні паспорти, найбільша в історії кібератака NotPetya як полігон для всього світу).

У 2026 році головні напрямки розвитку — це підготовка до комерційного запуску 5G, розширення супутникового покриття, цифровий експорт «Дії» в інші країни (Естонія, Колумбія, Косово та інші вже працюють над власними версіями платформи на основі українського досвіду), а також — найважливіше — захист критичної інфраструктури від нових кібератак. Зрештою, в Україні інтернет давно перестав бути просто технологією. Він став одним зі стратегічних ресурсів країни.

Ця стаття Як з’явився інтернет в Україні: 35 років від першого модему до 35 мільйонів користувачів раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Мобільні мережі четвертого та п’ятого поколінь, попри їхні технологічні переваги, залишаються вразливими до різноманітних кібератак. Дослідження 2024-2025 років виявляють критичні вразливості, які дозволяють зловмисникам перехоплювати дзвінки, SMS-повідомлення та відстежувати місцезнаходження користувачів.

Протокол Diameter: слабка ланка 4G/5G мереж

Протокол Diameter, розроблений як безпечніша заміна застарілого SS7, виявився не менш вразливим. Дослідження 2024-2025 років показують, що мільярди пристроїв, підключених до 4G та 5G мереж, залишаються під загрозою через недоліки цього протоколу.

Основні вразливості Diameter включають:

Обхід автентифікації — атаки через маніпуляції з AIR-повідомленнями (Authentication-Information-Request) дозволяють зловмисникам видавати себе за легітимних абонентів та отримувати несанкціонований доступ до мережі.

Відстеження місцезнаходження — експлуатація ULR-повідомлень (Update-Location-Request) дає змогу відстежувати переміщення користувачів у реальному часі. У 2024 році дослідники продемонстрували успішне відстеження урядовців через вразливості Diameter у роумінгових сценаріях.

Крадіжка послуг та перехоплення даних — слабкі механізми автентифікації відкривають шлях до шахрайства з абонентськими послугами та перехоплення конфіденційної інформації.

Проблема ускладнюється тим, що навіть із переходом на 5G Standalone архітектуру, спадкові 4G мережі співіснуватимуть із 5G ще багато років.

IMSI-catchers: доступна загроза для мільйонів

Фальшиві базові станції (IMSI-catchers або Stingray) залишаються однією з найпоширеніших загроз для мобільного зв’язку всіх поколінь. Ці пристрої видають себе за легітимні вежі стільникового зв’язку, змушуючи телефони підключатися до них та розкривати унікальний ідентифікатор IMSI.

Доступність технології — якщо раніше IMSI-catchers коштували десятки тисяч доларів і були доступні лише правоохоронним органам, то сьогодні їх можна зібрати за $1500-2000 на основі відкритих платформ типу OpenBTS.

Швидкість атаки — дослідження 2025 року показали, що сучасні IMSI-catchers здатні отримувати ідентифікатори менш ніж за секунду з мінімальним впливом на якість зв’язку, що робить атаку практично непомітною для користувача.

Ефективність виявлення — нові методи детектування, представлені на конференції NDSS 2025, досягають точності 99.9% завдяки аналізу співвідношення повідомлень, що розкривають ідентифікатор. Нормальні базові станції підтримують це співвідношення нижче 3-6%, тоді як IMSI-catchers генерують показники 30-100%.

Атаки рівня Man-in-the-Middle

Вразливості протоколу Diameter відкривають можливості для атак “людина посередині“, коли зловмисник перехоплює комунікацію між двома сторонами. У недавніх випадках хакери експлуатували слабкості Diameter для автентифікації та авторизації в 4G мережах.

Особливо небезпечною є можливість поєднання вразливостей Diameter з атаками SS7, що дозволяє примусово перемикати сучасні 4G/5G пристрої на вразливі 2G мережі, де шифрування слабке або взагалі відсутнє.

DDoS-атаки на 5G інфраструктуру

Висока щільність підключених пристроїв у 5G мережах посилює вплив DDoS-атак. Зафіксовані випадки, коли ботнети з тисяч IoT-пристроїв генерували масивні обсяги трафіку, спрямованого на ядро 5G мережі, що призводило до значних збоїв у роботі.

Захист від загроз: практичні рекомендації

Враховуючи масштаб загроз, користувачам та операторам рекомендується:

Використовувати наскрізне шифрування — застосунки з end-to-end encryption на рівні додатків є обов’язковими для захисту конфіденційних комунікацій, оскільки покладатися виключно на безпеку оператора недостатньо.

Відмовитися від SMS для 2FA — двофакторна автентифікація через SMS вразлива до перехоплення. Краще використовувати програмні автентифікатори або апаратні ключі безпеки.

Вимкнути 2G з’єднання — Google рекомендує користувачам Android вимикати підтримку 2G, щоб запобігти примусовому переключенню на незахищені мережі.

Для операторів — впровадження Diameter Firewalls, моніторинг у реальному часі, строга валідація роумінгових партнерів та шифрування на всіх рівнях.

Виявлення IMSI-catchers — використання спеціалізованих додатків для моніторингу аномалій у мобільній мережі може допомогти виявити підозрілі базові станції.

Висновки

Попри те, що 5G розроблялася з покращеними стандартами безпеки, перехідний період та необхідність підтримки сумісності зі спадковими мережами створюють численні вразливості. Станом на 2025 рік 4G залишається основною технологією мобільного зв’язку з понад 8.6 мільярдами SIM-підключень по всьому світу, і ця технологія збереже домінування щонайменше до 2027 року.

Для України, яка активно рухається до цифрової трансформації навіть в умовах війни, питання безпеки мобільних мереж набуває особливої актуальності. Комплексний підхід до захисту — від технічних рішень операторів до свідомості користувачів — є критично важливим для забезпечення конфіденційності та безпеки в ері 4G/5G.

Ця стаття Небезпека 4G та 5G: сучасні загрози перехоплення даних у мобільних мережах раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

5G mmWave – це справжній прорив у світі мобільного зв’язку, технологія, що розкриває потенціал швидкостей, які сягають неймовірних 10 гігабіт на секунду в умовах реального використання. Тож давайте разом зануримося в її сутність і з’ясуємо, як саме функціонують ці складні стільникові мережі. Можливо, деякі аспекти здаватимуться вам знайомими зі шкільного курсу фізики, але повірте, це стане міцним фундаментом для глибшого розуміння цієї технології.

Хвилі у воді: рух, енергія та наукове пояснення

Ми всі бачили хвилі на поверхні води, коли вона збурена. Уявіть спокійне озеро, на якому плаває буй. Раптом вітер створює брижі на поверхні, і ви помічаєте цікаве явище: буй лише піднімається та опускається, залишаючись на одному місці. Чому він не рухається вперед разом із хвилями? І звідки береться енергія для цих коливань?

Відповідь криється у природі хвильового руху. Коли хтось кидає камінчик у спокійну воду, він передає свою енергію водній поверхні. Ця енергія поширюється від точки падіння у вигляді концентричних кіл. Хвилі несуть цю енергію далеко від початкового джерела збурення, досягаючи навіть віддаленого буя.

Однак, хоч може здаватися, що вода рухається горизонтально, насправді частинки води виконують циклічний рух — переважно вгору і вниз. Саме тому буй не зміщується вперед: вода під ним підіймається та опускається, а не пливе в напрямку поширення хвилі. Енергія хвилі передається на значні відстані, але водні частинки залишаються приблизно на своїх місцях.

Це явище можна порівняти з “хвилею” на стадіоні, коли глядачі по черзі встають і сідають. Кожна людина залишається на своєму місці, але візуальний ефект хвилі поширюється по всьому стадіону.

Наукова термінологія дозволяє нам точно описати параметри хвильового руху. Частота хвилі — це кількість повних коливань буя за одиницю часу, наприклад, за секунду. Амплітуда визначає максимальне відхилення буя від положення рівноваги — на яку висоту він підіймається і опускається. Довжина хвилі вимірюється як відстань між сусідніми гребенями або западинами.

Між цими величинами існує чіткий взаємозв’язок: коли хвилі розташовані ближче одна до одної, довжина хвилі зменшується, а частота збільшується. Навпаки, при більшій відстані між хвилями довжина хвилі зростає, а частота знижується. Загалом, вищі частоти свідчать про більшу енергію хвилі.

Важливо розуміти, що такі принципи хвильового руху універсальні — вони стосуються не лише водних хвиль, але й звукових коливань у повітрі та багатьох інших хвильових процесів у природі.

5G – це особливий вид хвиль

Електромагнітні хвилі оточують нас усюди. Коли ми споглядаємо навколишній світ, світло, що потрапляє до наших очей, поводиться за принципами хвильової фізики, подібно до брижів на воді. Проте, на відміну від механічних хвиль у воді чи повітрі, електромагнітні хвилі володіють унікальною властивістю — вони не потребують матеріального середовища для свого поширення. Ці особливі коливання здатні долати навіть абсолютний вакуум космічного простору, несучи енергію на величезні відстані.

Весь електромагнітний спектр охоплює надзвичайно широкий діапазон хвиль різної довжини. Людське око здатне сприймати лише вузьку смугу цього спектру — видиме світло. Кожен колір, який ми бачимо, від фіолетового до червоного, є просто електромагнітною хвилею певної довжини. Фіолетовий колір відповідає хвилям довжиною приблизно 380 нанометрів, а червоний — близько 740 нанометрів. Це лише мізерна частка всього електромагнітного спектру, більшість якого залишається невидимою для людського ока.

Коли електромагнітна хвиля має дуже коротку довжину, це може бути гамма-промінь, рентгенівське випромінювання або ультрафіолетове випромінювання (ті самі ультрафіолетові промені, яких ми повинні уникати, перебуваючи на сонці). На протилежному кінці, коли довжина хвилі максимально довга, це радіохвиля.

Саме унікальні властивості радіохвиль роблять їх ідеальними для бездротового зв’язку. Вони здатні проникати крізь будівлі, долати значні відстані та обходити перешкоди, що робить їх незамінними для сучасних комунікаційних технологій. Wi-Fi та стільниковий зв’язок, включаючи 5G, насправді є радіохвилями.

Як радіохвилі переносять інформацію: від хвильового руху до цифрових даних

Перенесення інформації за допомогою хвиль — це один із найвизначніших технологічних проривів людства. Але як саме хвиля, що за своєю природою є лише коливанням, може нести в собі складні повідомлення, зображення чи навіть потокове відео? Відповідь криється у витонченій простоті кодування та мови, якою “спілкуються” наші пристрої.

Розглянемо спочатку основи кодування інформації. Азбука Морзе була одним із перших широко використовуваних методів передачі повідомлень на відстань. У цій системі літери та цифри представлені комбінаціями коротких (крапка) і довгих (тире) сигналів. Ця концепція заклала фундамент для сучасного двійкового коду — універсальної мови комп’ютерів, що складається лише з одиниць і нулів.

Повернімося до нашого прикладу з буєм на воді. Уявіть, що ви розробили систему зв’язку, в якій висота підняття буя кодує певне значення: коли буй підіймається високо — це “1”, а коли піднімається лише трохи — це “0”. Кидаючи у воду то великий камінь, то маленький камінчик, ви могли б створити послідовність одиниць і нулів — двійковий код. Спостерігач на іншому березі, знаючи вашу систему кодування, міг би декодувати ці рухи, перетворюючи їх назад на осмислене повідомлення.

Хоча такий метод був би вкрай неефективним, принцип залишається тим самим у сучасних системах радіозв’язку. Замість каменів різного розміру ми використовуємо електронні пристрої — передавачі, які здатні створювати й модифікувати електромагнітні хвилі з надзвичайною точністю. Процес, під час якого інформація накладається на хвилю-носій, називається модуляцією.

Існує декілька основних типів модуляції:

1. Амплітудна модуляція (AM) — змінюється висота (амплітуда) хвилі, подібно до нашого прикладу з буєм.
2. Частотна модуляція (FM) — змінюється частота хвилі (кількість коливань за секунду).
3. Фазова модуляція — змінюється фаза хвилі (зміщення відносно очікуваного положення).

Кожен із цих методів дозволяє “накласти” на хвилю-носій послідовність бітів (одиниць і нулів). Приймач на іншому кінці лінії зв’язку здатний розпізнати ці зміни в хвилі та декодувати їх назад у біти інформації.

Важливо розуміти, що чим вища частота хвилі, тим більше коливань відбувається за одиницю часу. Кожне коливання надає можливість для модуляції, тобто для передачі біта інформації. Таким чином, високочастотні хвилі з коротшою довжиною дозволяють передавати більший обсяг даних за той самий час — це фундаментальний принцип, на якому ґрунтується збільшення швидкості передачі даних у новіших поколіннях стільникового зв’язку.

Ми вже знаємо, що стільникові мережі працюють на радіохвилях, а радіохвилі можуть мати довжину від одного міліметра до кількох кілометрів. Це ключовий момент.

Пояснення 5G mmWave

Тепер у нас є всі шматочки пазла, щоб проілюструвати, що таке 5G mmWave.

Перші покоління стільникового зв’язку (1G і 2G) використовували радіохвилі, які вібрували приблизно 1-2 мільярди разів на секунду (1-2 ГГц) і мали довжину хвилі близько 1 фута. Звучить швидко, але перше покоління не могло навіть надсилати текстові повідомлення. Третє покоління (3G) підвищило частоту до 2,5 ГГц і скоротило довжину хвилі вдвічі. За допомогою 3G ви можете переглядати сторінки в Інтернеті та передавати потокове відео у форматі SD. У четвертому поколінні (4G) частота зросла до 8 ГГц, а довжина хвилі скоротилася до 1,5 дюйма, що дозволило передавати потокове відео у форматі HD і швидко переглядати веб-сторінки. У реальному світі вона сягає від 50 до 100 Мбіт/с.

5G – це стрибок вперед, оскільки він працює на величезній швидкості 100 ГГц (це сто мільярдів разів на секунду). Довжина його хвилі може становити лише міліметр (мм), звідси і назва. Ось що таке 5G mmWave: стільникова мережа, що працює на надзвичайно високій частоті і довжині хвиль 1 мм, досягаючи середньої швидкості завантаження 2,5 Гбіт/с.

Що це означає для нас

5G не просто швидший за 4G, він також набагато швидше реагує на запити. Затримка може становити всього 1 мілісекунду, що майже миттєво. Це означає відсутність затримок в онлайн-іграх та потоковому відео у форматі 4K або 8K без буферизації. Майже миттєвий час відгуку також ідеально підходить для пристроїв Інтернету речей, доповненої реальності, безпілотних автомобілів і технологій, які вимагають низької затримки.

На додаток до надшвидкої передачі даних і неймовірно низької затримки, 5G mmWave також підтримує більшу пропускну здатність у порівнянні з традиційними мережами (набагато більше пристроїв можуть підключатися до неї, не страждаючи від перевантаження мережі).

Обмеження 5G mmWave

Кожна технологія стільникового зв’язку до 5G, включаючи 4G, використовувала один діапазон частот. 5G використовує багато. 5G mmWave – лише один з цих діапазонів. Існує також 5G Sub-6 GHz, який працює приблизно на тих же частотах, що і 4G. Існує також 5G Sub-1 GHz, який використовує ще нижчі частоти. Діапазони частот 5G можуть бути високочастотними, середньочастотними і низькочастотними. Що це означає?

Оскільки хвилі 5G щільно упаковані одна з одною (порівняно зі старими радіохвилями), вони не можуть поширюватися далеко. Будівлі, дерева і навіть дощ або сніг можуть перешкоджати 5G mmWave.

Саме тому ця технологія не надто поширена. Для покриття навіть кількох міських кварталів потрібна щільна мережа з невеликих стільників, на відміну від 4G, який покладається на великі вежі, що зазвичай покривають кілька миль.

5G mmWave – це наш останній і найдальший крок до безперебійного бездротового зв’язку, але він, можливо, не отримає такого широкого впровадження, яке ми спостерігали з попередніми поколіннями. Тим не менш, гігабітна швидкість передачі даних у вашому телефоні завжди змушуватиме вас відчувати, що майбутнє вже настало.

Які пристрої підтримують 5G mmWave?

Ось приклади пристроїв, які підтримують 5G mmWave станом на на березень 2025 року:

Смартфони

1. Apple iPhone:

• iPhone 12, 12 Pro, 12 Pro Max (моделі для США, наприклад, A2341, A2342)
• iPhone 13, 13 Pro, 13 Pro Max
• iPhone 14, 14 Plus, 14 Pro, 14 Pro Max
• iPhone 15, 15 Plus, 15 Pro, 15 Pro Max

Примітка: Підтримка mmWave доступна лише в моделях для ринку США через додаткову антену.

2. Samsung Galaxy:

• Galaxy S21 Ultra, S22 Ultra, S23 Ultra
• Galaxy Z Fold 3, Z Fold 4, Z Fold 5
•  Galaxy Z Flip 3, Z Flip 4, Z Flip 5
• Galaxy A54 5G (деякі версії)

3. Google Pixel:

• Pixel 6, 6 Pro
• Pixel 7, 7 Pro
• Pixel 8, 8 Pro

4. OnePlus:

• OnePlus 9 Pro, 10 Pro, 11
• OnePlus Nord

5. Xiaomi:

• Xiaomi 12 Pro, 13 Pro
• Xiaomi Mix 4

6. Sony:

Xperia 1 III, 1 IV, 1 V

7. Motorola:

Motorola Edge (2021), Edge+ (2022)

Планшети

1. Apple iPad:

• iPad Pro (2021 і новіші моделі з 5G)
• iPad Air (5-е покоління)

2. Samsung Galaxy Tab:

• Galaxy Tab S8, S8+, S8 Ultra
•  Galaxy Tab S9-серія

Ноутбуки

1. Lenovo:

• ThinkPad X1 Carbon Gen 9 (з 5G-модулем)
• Yoga 5G

2. Dell:

Latitude 9430 5G

3. HP:

Elite Dragonfly G2 (з опцією 5G mmWave)

Мережеве обладнання

1. Роутери та CPE (Customer Premises Equipment):

• Huawei 5G CPE Pro (一部型號支持 mmWave)
• Nokia FastMile 5G Gateway
• Samsung 5G mmWave Access Unit (для операторів)

2. Модеми:

• Qualcomm Snapdragon X65 5G Modem (використовується в багатьох пристроях)
• Qualcomm Snapdragon X70 (новіший чип із підтримкою mmWave)

Особливості та примітки

• Регіональна залежність: Не всі моделі підтримують mmWave у всіх країнах. Наприклад, iPhone для Європи чи Азії часто обмежується Sub-6 GHz 5G, тоді як у США додається mmWave.
• Виробники чипів: Більшість пристроїв із підтримкою mmWave використовують модеми Qualcomm Snapdragon (X55, X60, X65, X70), які сумісні з цією технологією.
• IoT та спеціалізовані пристрої: Деякі IoT-пристрої (наприклад, від Sateliot для супутникового зв’язку) також можуть підтримувати mmWave, але це менш поширене.

Ця стаття Що таке 5G mmWave: подорож у світ надшвидкого мобільного зв’язку раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Фахівці компанії AdaptiveMobile Security повідомили подробиці про небезпечну проблему в технології поділу мережі 5G. Уразливість потенційно може надати зловмисникові доступ до даних і дозволити здійснювати атаки типу “відмови в обслуговуванні” на різні сегменти мережі 5G оператора мобільного зв’язку.

Технологія розподілу мережі дозволяє оператору мобільного зв’язку розділити своє ядро ​​і радіомережу на кілька окремих віртуальних блоків, що надають різні обсяги ресурсів і пріоритизації для різних типів трафіку.

Незважаючи на те, що ймовірність атаки невисока через обмежену кількість операторів мобільного зв’язку з декількома активними мережевими сегментами в своїх мережах, експерти AdaptiveMobile Security попередили про значні ризики безпеки для підприємств. Дослідники вивчили базові мережі 5G, що містять як загальні, так і виділені мережеві функції, і повідомили, що за наявності “гібридних” мережевих функцій, що підтримують кілька шарів, відсутнє зіставлення між ідентифікаторами прикладного і транспортного рівнів. Ця проблема в галузевих стандартах потенційно може дати зловмисникові можливість отримати доступ до даних і запустити атаки типу “відмова в обслуговуванні” в декількох сегментах, якщо у них є доступ до архітектури на основі сервісів 5G.

Хакер, який використовує функцію граничної мережі, підключену до архітектури на основі послуг оператора, може використовувати уразливість в розробці стандартів поділу мережі, щоб мати доступ як до базової мережі оператора, так і до сегментів мережі для інших підприємств. Оператор і його клієнти піддаються ризику втрати конфіденційних даних про місцезнаходження, інформації про платежі тощо.

Радимо звернути увагу на поради, про які писав Cybercalm, а саме:

Як створити гостьову мережу Wi-Fi та навіщо вона потрібна?

Що таке зловмисне ПЗ? Все, що потрібно знати про віруси, трояни та програми-вимагачі

Як обмежити додаткам використання даних у фоновому режимі на Android? – ІНСТРУКЦІЯ

Як налаштувати автовидалення повідомлень у Telegram? – ІНСТРУКЦІЯ

Як заборонити сайтам надсилати Вам сповіщення у Chrome на Android? – ІНСТРУКЦІЯ

Signal чи Telegram: який додаток кращий для чату?

Нагадаємо, на VirusTotal були виявлені кілька зразків трояна XCSSET, які здатні працювати на пристроях з чипами Apple Silicon (M1).  Троян вміє красти файли куки з Safari, інформацію з додатків Evernote, Skype, Notes, QQ, WeChat і Telegram, а також шифрувати файли і впроваджувати шкідливий JavaScript сторінки, що відкривається у браузері, за допомогою XSS-атаки

Окрім цього, у Google Play Маркет знайшли понад десять додатків, що завантажують троянську програму Joker. Ця шкідлива програма примітна тим, що таємно оформляє підписку на преміум-послуги. Вона також вміє перехоплювати SMS, красти конфіденційні дані і список контактів, встановлювати бекдор, генерувати фейковий відгуки, нав’язливо показувати рекламу

Також понад 10 різних APT-груп, які використовують нові уразливості Microsoft Exchange для компрометації поштових серверів, виявили дослідники з кібербезпеки. Дослідники ESET виявили наявність веб-шелів (шкідливі програми або скрипти, які дозволяють дистанційно управляти сервером через веб-браузер) на 5 тисячах унікальних серверах у понад 115 країнах світу.

До речі, хакери вигадали хитрий спосіб викрадення даних платіжних карток у скомпрометованих інтернет-магазина. Замість того, щоб надсилати інформацію про картку на контрольований ними сервер, хакери приховують її у зображенні JPG та зберігають на самому веб-сайті, з якого власне, і були викраденні дані.

А команда експертів змогла отримати доступ до камер відеоспостереження, встановлених в компаніях Tesla, Equinox, медичних клініках, в’язницях і банках. Фахівці опублікували зображення з камер, а також скріншоти своєї здатності отримати доступ суперкористувача до систем спостереження, які використовують в компанії Cloudflare і в штаб-квартирі Tesla.

Ця стаття В мережі 5G знайдено баг, який дозволяє здійснювати атаки типу “відмови в обслуговуванні” раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин