Оперативна памʼять (RAM) безпосередньо впливає на швидкодію компʼютера, проте навіть якісні модулі з часом виходять з ладу — і тоді зʼявляються «сині екрани смерті», випадкові зависання та пошкодження файлів. Перевірити памʼять на помилки можна безкоштовно щонайменше трьома інструментами, а якщо тест підтвердить несправність, у більшості випадків модуль доведеться замінити. Нижче — покрокова інструкція.

Як зрозуміти, що проблема саме в оперативній памʼяті

Однією з перших ознак того, що модуль RAM дає збій, є «синій екран смерті» (BSOD), про що пише Tom’s Hardware. Спершу збої трапляються зрідка, і система залишається працездатною, та згодом стають дедалі частішими — аж поки операційна система взагалі перестане завантажуватися. Саме тому проблему важливо виявити якомога раніше.

Втім, ті самі симптоми можуть спричиняти й інші компоненти — несправний накопичувач, перегрів чи збій відеокарти. Тестування памʼяті передусім дає змогу або підтвердити, або виключити RAM як джерело проблеми. Розгляньмо три перевірені способи — від найпростішого до найґрунтовнішого.

Спосіб 1. Вбудована «Діагностика памʼяті Windows»

Найпростіший варіант не потребує стороннього програмного забезпечення — це інструмент, вбудований у саму систему. Щоб його запустити:

1. Натисніть Win + R, введіть exeі натисніть Enter (або знайдіть «Діагностика памʼяті Windows» через пошук у меню «Пуск»).
2. Оберіть «Виконати перезавантаження та перевірку (рекомендовано)» — компʼютер перезавантажиться й автоматично розпочне тест.
3. Дочекайтеся завершення перевірки: вона може тривати кілька хвилин. Після повторного завантаження системи результат зʼявиться у вигляді сповіщення (воно швидко зникає, тож стежте за ним; повний звіт також доступний у «Перегляді подій» у журналі «Система»).

Важливий нюанс: підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року, і Microsoft більше не випускає для нього оновлень безпеки, радячи переходити на Windows 11. Інструмент діагностики памʼяті присутній в обох системах і працює однаково, тож описані кроки актуальні й для Windows 11.

Спосіб 2. MemTest від HCI Design — без перезавантаження

Якщо ви не хочете перезавантажувати систему, скористайтеся безкоштовною програмою MemTest від HCI Design. Вона працює прямо у Windows: достатньо розпакувати архів і запустити виконуваний файл, без попереднього завантаження та складних налаштувань.

Для надійного результату розробники радять запускати одночасно кілька екземплярів MemTest — за кількістю потоків процесора — і розподілити між ними весь доступний обсяг памʼяті. Повна перевірка у два проходи може тривати близько години, проте саме так вона охоплює максимум памʼяті.

Спосіб 3. MemTest86 від PassMark — найґрунтовніша перевірка

MemTest86 від PassMark — це окремий інструмент, який запускається із завантажувальної USB-флешки ще до старту операційної системи, тому однаково придатний і для Windows, і для Linux. Це найточніший спосіб, адже памʼять тестується без впливу ОС.

1. Завантажте MemTest86 з офіційного сайту та розпакуйте архів.
2. Вставте USB-накопичувач і заздалегідь скопіюйте з нього всі важливі дані — програма відформатує флешку.
3. Запустіть виконуваний файл imageUSB, оберіть потрібний накопичувач і натисніть Write, щоб записати образ.
4. Перезавантажте компʼютер і увійдіть у меню завантаження (зазвичай це клавіші F2, Del, F8, F10 або F12 — потрібну підкаже екран під час старту чи інструкція до материнської плати).
5. Завантажтеся з USB-накопичувача, на головному екрані MemTest86 натисніть Config, а потім Start Test.

Залежно від обсягу памʼяті перевірка триває від 20 хвилин до кількох годин. Якщо зʼявляються помилки, продовжувати немає сенсу — несправність уже підтверджено.

Альтернатива: тим, хто шукає повністю безкоштовне рішення з відкритим кодом, варто звернути увагу на Memtest86+ — незалежний проєкт, що розвивається окремо від комерційного MemTest86 і також запускається із завантажувальної флешки.

Що робити, якщо тест виявив помилки

Якщо помилок немає — добре: з памʼяттю все гаразд, і причину збоїв слід шукати в інших компонентах. Якщо ж помилки виявлено, у більшості випадків єдиним надійним рішенням буде заміна модуля. За наявності кількох планок RAM перевірте кожну окремо, щоб визначити несправну, і памʼятайте: багато комплектів памʼяті мають тривалу або навіть довічну гарантію, тож несправний модуль часто можна замінити безкоштовно.

Перш ніж купувати нову памʼять, спробуйте три речі.

По-перше, переконайтеся, що памʼять працює на штатній частоті. Кожен модуль має задані виробником швидкість і таймінги — активувати їх можна профілем XMP (для платформ Intel) або EXPO (для AMD) у BIOS. Іноді памʼять помилково налаштована на вищу частоту, ніж здатна стабільно тримати, що й спричиняє помилки.

По-друге, якщо коректний профіль не допоміг, спробуйте навпаки «пригальмувати» памʼять — знизити частоту та збільшити таймінги. Це радше тимчасовий захід: якщо модуль справді несправний, помилки, найімовірніше, повернуться.

По-третє, переконайтеся в сумісності. Не всі платформи стабільно працюють з усіма конфігураціями памʼяті, особливо на високих частотах. Перевірте, чи підтримує обрану швидкість ваш процесор і материнська плата — контролер памʼяті в процесорі може просто не впоратися із занадто високими частотами. З тієї ж причини варто уникати модулів маловідомих брендів і підозріло дешевих комплектів.

Якщо ж ви плануєте не лише замінити памʼять, а й загалом оновити компʼютер, ми розповідали, які компоненти варто оновити насамперед.

Ця стаття Як перевірити оперативну памʼять (RAM) на помилки та виправити їх раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Доступ до компʼютера зі смартфона стане в пригоді, коли потрібно керувати ПК віддалено, відкрити робочий файл у дорозі або допомогти близьким із технічними налаштуваннями. Ми зібрали пʼять перевірених застосунків для віддаленого робочого стола — від безкоштовних рішень для домашньої мережі до інструментів із передаванням файлів і HD-відео.

Хоч би якою була ваша мета, нижче — найзручніші програми для віддаленого керування екраном компʼютера з телефона чи планшета, а також покрокові інструкції з налаштування кожної з них.

Віддалене керування Chrome (Chrome Remote Desktop)

«Віддалене керування Chrome» — один із найпопулярніших і найпростіших безкоштовних застосунків для віддаленого доступу. Він не дзеркалить екран телефона на компʼютер, а навпаки — дає змогу переглядати й контролювати робочий стіл компʼютера з мобільного пристрою. Найзручніше працювати з планшета, але застосунок цілком придатний і для смартфона. Працює на будь-якому компʼютері з браузером Google Chrome.

Особливості

• Просте налаштування й використання.
• Інтеграція з браузером Google Chrome.
• Підтримка кількох платформ: Windows, macOS, Linux, Android, iOS.
• Безкоштовний і без реклами.

Як налаштувати

1. Установіть розширення Chrome Remote Desktop у браузері Google Chrome на вашому ПК.
2. Завантажте застосунок «Віддалене керування Chrome» на смартфон.
3. Увійдіть у той самий обліковий запис Google на обох пристроях.
4. Налаштуйте віддалений доступ і підключіться до компʼютера через застосунок.

Windows App (раніше Microsoft Remote Desktop)

Якщо ви раніше користувалися застосунком Microsoft Remote Desktop, варто знати: Microsoft припинила його підтримку й замінила на Windows App. На Android оновлення вийшло у квітні 2025 року, а версія для Microsoft Store втратила підтримку 27 травня 2025 року. Windows App — це єдина точка доступу до віддалених сервісів Windows: звичайних домашніх і робочих ПК, а також Windows 365, Azure Virtual Desktop, Microsoft Dev Box і Remote Desktop Services. Порівняно зі старим застосунком, Windows App отримав оновлений інтерфейс і підтримку ключів доступу (passkey) для безпечнішого входу.

Важливо: вхідні RDP-підключення підтримують лише редакції Windows Pro та Enterprise — на Windows Home увімкнути віддалений робочий стіл як на хості неможливо. Щоб підʼєднатися до домашнього ПК, авторизуватися в Windows App особистим обліковим записом Microsoft не обовʼязково — компʼютер можна додати вручну за іменем або IP-адресою.

Особливості

• Офіційний застосунок Microsoft для віддаленого доступу до Windows.
• Підтримка протоколу Remote Desktop Protocol (RDP).
• Висока безпека та продуктивність, вхід за ключами доступу (passkey).
• Підтримка кількох моніторів і високої роздільної здатності.

Як налаштувати

1. Налаштуйте віддалений доступ на вашому ПК із Windows (увімкніть «Віддалений робочий стіл» у налаштуваннях системи; потрібна редакція Pro або Enterprise).
2. Завантажте застосунок Windows App з Google Play на смартфон.
3. Додайте підключення до ПК, вказавши імʼя компʼютера або його IP-адресу, і зʼєднайтеся.

TeamViewer

TeamViewer — одне з найвідоміших рішень для віддаленого доступу. Підтримує передавання HD-відео та звуку, 256-бітове шифрування AES і двосторонній обмін файлами. Працює з Windows, macOS та Linux. Для особистого використання TeamViewer  безкоштовний; для бізнесу передбачено кілька тарифних планів.

Особливості

• Віддалене керування компʼютерами з Windows, macOS та Linux.
• Передавання файлів між пристроями.
• Підтримка аудіо- та відеозвʼязку.
• Простий і зрозумілий інтерфейс.

Як налаштувати

1. Завантажте та встановіть TeamViewer для ПК і застосунок для Android на смартфон.
2. Створіть обліковий запис і увійдіть у систему на обох пристроях.
3. Введіть ID та пароль для підʼєднання до віддаленого компʼютера.

AnyDesk

AnyDesk — безкоштовний для особистого використання застосунок для віддаленого доступу, сумісний із Windows, macOS, Linux, iOS та Android. Він пропонує багато функцій платних рішень: спільний доступ до файлів, чат і повноцінне віддалене керування за низької затримки.

Особливості

• Висока швидкість і низька затримка.
• Підтримка кількох платформ: Windows, macOS, Linux, Android, iOS.
• Віддалений друк.
• Передавання файлів.

Як налаштувати

1. Завантажте та встановіть AnyDesk на ПК та смартфон.
2. Відкрийте застосунок і введіть AnyDesk-адресу віддаленого компʼютера.
3. Підтвердьте підʼєднання на віддаленому компʼютері.

Splashtop Personal

Splashtop — популярне рішення для віддаленого доступу з якісним передаванням відео та звуку. Splashtop Personal безкоштовний для особистого використання, але з важливим обмеженням: безкоштовний тариф працює лише в межах домашньої мережі Wi-Fi. Щоб підʼєднуватися до компʼютера поза домом, потрібна платна підписка Anywhere Access Pack. Splashtop сумісний із Windows, macOS, Linux, iOS та Android.

Особливості

• Висока швидкість передавання даних і якість відео.
• Підтримка Windows, macOS, Linux, Android, iOS.
• Перегляд мультимедіа з віддаленого компʼютера.
• Безкоштовний у домашній мережі; доступ поза домом — за підпискою.

Як налаштувати

1. Завантажте та встановіть Splashtop Streamer на ваш ПК.
2. Завантажте застосунок Splashtop Personal на смартфон.
3. Створіть обліковий запис і увійдіть на обох пристроях.
4. Підʼєднайтеся до компʼютера через застосунок.

Який застосунок обрати?

Вибір залежить від ваших потреб і бюджету. Для безкоштовного й простого доступу до домашнього ПК найкраще підійдуть «Віддалений робочий стіл Chrome» або AnyDesk. Користувачам Windows варто розглянути Windows App, особливо якщо компʼютер працює на редакції Pro чи Enterprise. Якщо потрібні розширені можливості — передавання файлів, відеозвʼязок, якісне потокове відео, — кращим вибором стануть TeamViewer або Splashtop.

На що ще звернути увагу під час вибору застосунку для віддаленого доступу:

• Сумісність. Переконайтеся, що застосунок підтримує операційні системи і вашого ПК, і вашого телефона.
• Безпека. Надавайте перевагу рішенням із наскрізним шифруванням і двофакторною автентифікацією.
• Швидкість. Перевірте, чи стабільно й плавно працює зʼєднання на вашому інтернеті.
• Простота. Застосунок має бути легким у налаштуванні й щоденному використанні.
• Відгуки. Перегляньте оцінки в Google Play, особливо негативні — вони покажуть реальні недоліки.

Усі наведені застосунки пропонують широкий набір функцій і підтримують різні платформи, тож керувати компʼютером можна практично з будь-якого місця. Обирайте те рішення, що найкраще відповідає вашим завданням.

Поширені запитання

Чим Windows App відрізняється від старого Microsoft Remote Desktop?

Windows App — наступник застосунку Microsoft Remote Desktop, підтримку якого Microsoft припинила у 2025 році. Він обʼєднує доступ до домашніх і робочих ПК, а також до хмарних сервісів Windows 365 та Azure Virtual Desktop в одному застосунку, має оновлений інтерфейс і підтримує вхід за ключами доступу.

Чи можна підʼєднатися до компʼютера з Windows Home?

Як хост вхідні RDP-підключення підтримують лише редакції Windows Pro та Enterprise. Якщо на ПК встановлено Windows Home, скористайтеся рішеннями, що не залежать від RDP, — наприклад, «Віддаленим робочим столом Chrome», AnyDesk чи TeamViewer.

Який застосунок для віддаленого доступу безкоштовний?

Безкоштовно для особистого використання доступні «Віддалений робочий стіл Chrome», TeamViewer та AnyDesk. Splashtop Personal безкоштовний лише в межах домашньої мережі; доступ поза домом потребує підписки.

Чи безпечно користуватися віддаленим доступом до ПК?

Так, якщо застосунок використовує шифрування та двофакторну автентифікацію, а ви підключаєтеся лише до власних пристроїв. Ніколи не надавайте доступ до свого компʼютера стороннім особам на їхнє прохання — цим часто користуються шахраї.

Ця стаття Як отримати доступ до ПК зі смартфона: 5 найкращих застосунків раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Корпорація Microsoft випустила червневе оновлення безпеки Patch Tuesday 2026 року, яке усунуло рекордні 206 вразливостей — найбільший пакет виправлень за всю історію щомісячних оновлень компанії. 32 вади мають критичний рівень небезпеки, а ще три є zero-day вразливостями, технічні деталі яких оприлюднили ще до випуску патчів. Користувачам Windows варто встановити оновлення якнайшвидше.

Попередній рекорд — 175 вразливостей — Microsoft встановила в жовтні 2025 року. Точна кількість виправлень у червневому пакеті залежить від методики підрахунку: частина джерел називає цифру 198, враховуючи лише CVE для продуктів Microsoft (Windows, Office, Hyper-V, Exchange тощо) і не рахуючи шість вад, усунених окремо приблизно в той самий час, та дві CVE від сторонніх центрів нумерації (CNA). Якщо додати ці вісім записів, загальна кількість сягає 206. У будь-якому разі це новий рекорд.

Три zero-day вразливості — головна причина оновитися

Усі три zero-day оприлюднили публічно, проте станом на момент випуску патчів немає підтверджених випадків їх активного використання зловмисниками. Втім, технічні деталі стали відомі ще до того, як Microsoft випустила виправлення, тож на неоновлених системах ці вади цілком можна експлуатувати.

• CVE-2026-45586 (компонент CTFMON): дає локальному зловмиснику змогу підвищити привілеї до рівня SYSTEM, експлуатуючи ваду, яка неправильно обробляє посилання на файл.
• CVE-2026-49160 (HTTP.sys): вразливість у мережевому HTTP-стеку, що дозволяє віддалено організувати атаку на відмову в обслуговуванні (DoS), надіславши спеціально сформований запит. Найбільший ризик становить для організацій та серверів.
• CVE-2026-50507 (BitLocker): за наявності фізичного доступу до неоновленого компʼютера зловмисник може зчитати зашифровані дані з жорсткого диска.

Як встановити оновлення

Червневі оновлення описані у трьох окремих статтях бази знань: KB5094126 — для Windows 11 24H2 і 25H2, KB5093998 — для Windows 11 23H2 та KB5094127 — для Windows 10. Оскільки оновлення обовʼязкові, вони завантажуються та встановлюються автоматично. Втім, варто перевірити їх наявність вручну — тим паче, що для застосування змін потрібне перезавантаження.

У Windows 11 відкрийте «Параметри» (Settings) і виберіть «Центр оновлення Windows» (Windows Update). Якщо система повідомляє про очікуване перезавантаження, просто перезапустіть компʼютер. В іншому разі натисніть кнопку перевірки оновлень і дайте їм встановитися.

Для Windows 10 оновлення доступні лише користувачам, зареєстрованим у програмі розширених оновлень безпеки (Extended Security Updates, ESU). У такому разі відкрийте «Параметри» → «Оновлення та безпека» (Update & Security) і за потреби запустіть перевірку оновлень.

Чому виправлень рекордно багато: роль ШІ

Причина рекордної кількості усунених вад — штучний інтелект. Технологічні компанії дедалі активніше застосовують моделі на кшталт Claude Mythos від Anthropic, щоб виявляти й виправляти більше вразливостей і робити це значно швидше, ніж раніше. Так, у квітні Mozilla усунула 271 вразливість у Firefox, виявлену за допомогою ранньої версії Claude Mythos Preview; виправлення вийшли у складі Firefox 150.

За оцінкою компанії Action1, що спеціалізується на управлінні оновленнями, надзвичайно велика кількість розкритих вразливостей відображає ширшу тенденцію в дослідженнях безпеки: розвиток аналізу за допомогою ШІ та ініціативи на кшталт Mythos дають дослідникам змогу виявляти вади набагато швидше, ніж досі.

Нові можливості Windows 11

Червневий пакет також додає до Windows 11 кілька нових і вдосконалених функцій.

• Оновлення сертифікатів Secure Boot. Оскільки термін дії старих сертифікатів Secure Boot спливає цього місяця, Microsoft продовжує видавати нові сертифікати підтримуваним компʼютерам.
• Low Latency Profile. Нова функція обіцяє пришвидшити певні дії на компʼютері, надсилаючи процесору короткий імпульс продуктивності.
• Спільне відтворення звуку. Windows 11 тепер підтримує одночасне підключення кількох пристроїв Bluetooth, тож кілька людей можуть слухати той самий контент — фільм чи музику — кожен через власні навушники.
• Робота камери з кількома застосунками. Вебкамеру тепер можуть одночасно використовувати кілька програм — наприклад, для дзвінків у Zoom, відеоконференцій Google Meet чи фільтрів Snapchat — без потреби щоразу вимикати одну й вмикати іншу.
• Власна назва папки користувача. Під час налаштування Windows 11 можна задати власну назву для папки користувача. Раніше система автоматично створювала назву на основі імені користувача, і змінити її було непросто.

Ця стаття Microsoft усунула рекордні 206 вразливостей Windows — серед них три zero-day раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Mac mini — найдоступніший спосіб отримати настільний компʼютер Apple: алюмінієвий куб розміром 12,7 × 12,7 см, який продають без монітора, клавіатури й миші, але всередині якого працюють ті самі процесори Apple Silicon, що й у значно дорожчих моделях. Чи потрібен він саме вам — залежить не стільки від ціни, скільки від того, що вже стоїть на вашому столі та які завдання ви плануєте виконувати.

Як зʼявився Mac mini: ідея, що не змінилася за двадцять років

Mac mini дебютував у січні 2005 року на виставці Macworld у Сан-Франциско. Тодішній керівник Apple Стів Джобс представив його як відповідь на запит, який роками чув від користувачів: чому Apple не випустить спрощений і доступніший Mac. Перша модель коштувала 499 доларів — і досі це найнижча стартова ціна за всю історію Mac. У продаж пристрій надійшов 22 січня 2005 року.

Ідея була проста й водночас зухвала. Джобс назвав концепцію абревіатурою BYODKM — «Bring Your Own Display, Keyboard, and Mouse» («принесіть власні монітор, клавіатуру й мишу»): «Ми даємо компʼютер, решту додаєте ви». Це був перший Mac без екрана та периферії в комплекті, розрахований передусім на користувачів Windows, які роздумували про перехід на macOS, але не хотіли купувати нове обладнання: монітор, USB-клавіатуру й мишу від старого ПК можна було просто підʼєднати до нової «коробочки». Назву пристрій отримав на хвилі популярності плеєра iPod mini.

Усередині першого Mac mini працював процесор PowerPC G4, а вже 2006 року лінійка перейшла на чипи Intel. За наступні роки пристрій перетворився на культовий: компактність і ціна зробили його популярним навіть там, де Apple цього не планувала, — зокрема цілі компанії почали тримати ферми з Mac mini як серверів для віддалених користувачів. Переломним став 2020 рік, коли Apple перевела Mac на власні процесори Apple Silicon, а 2024-го пристрій отримав радикально менший корпус. Та головна ідея за два десятиліття не змінилася: це найдоступніший і найкомпактніший Mac, який ви доукомплектовуєте під себе.

Що таке Mac mini сьогодні

Поточне покоління, представлене наприкінці 2024 року, отримало радикально менший корпус — лише 5 × 5 дюймів і 2 дюйми заввишки. Лінійка складається з двох версій: базової з чипом M4 і потужнішої з M4 Pro. Спереду зʼявилися два порти USB-C і вихід для навушників, а ззаду розташовані три порти Thunderbolt, HDMI та Ethernet. Повний перелік характеристик Apple наводить на офіційній сторінці Mac mini.

Базовий M4 має 10-ядерний CPU, 10-ядерний GPU і стартує з 16 ГБ обʼєднаної памʼяті. Старша конфігурація M4 Pro пропонує до 14 ядер CPU, до 20 ядер GPU, до 64 ГБ памʼяті з пропускною здатністю 273 ГБ/с і порти Thunderbolt 5 зі швидкістю до 120 Гбіт/с, що Apple описала під час анонсу. Накопичувач можна довести до 8 ТБ. Базовий M4 виводить зображення на два зовнішні монітори, а M4 Pro — на три дисплеї з роздільністю до 6K.

Важлива зміна стосується ціни. У травні 2026 року Apple прибрала з продажу найдешевшу версію на 256 ГБ, тож фактична стартова ціна піднялася приблизно з 599 до 799 доларів за конфігурацію з накопичувачем на 512 ГБ; версії з M4 Pro починаються від 1399 доларів. Монітор, клавіатуру й мишу доведеться докуповувати окремо — це закладено в саму концепцію пристрою.

Кому і навіщо буде корисним Mac mini?

Новачкам в екосистемі Apple і тим, хто переходить із Windows

Для людини, яка хоче спробувати macOS, але не готова витрачати кошти на MacBook чи iMac, Mac mini — найменш ризикований вхід. Якщо вдома вже є монітор від попереднього ПК, звичайна USB-клавіатура й миша, достатньо підʼєднати їх до коробочки — і робоче місце готове. Це водночас зручно для родин, де один монітор по черзі використовують для роботи й навчання.

Розробникам та IT-фахівцям

Mac mini давно став улюбленцем розробників. Для тих, хто створює застосунки для iPhone, iPad чи Mac, він фактично безальтернативний: середовище Xcode працює лише на macOS. Тиха, енергоощадна й завжди ввімкнена машина також добре підходить як вузол для автоматичного складання й тестування коду, а компанії нерідко збирають із кількох таких пристроїв невеликі ферми. Висока швидкість Thunderbolt 5 у версії M4 Pro спрощує роботу з зовнішніми масивами даних.

Креаторам: відео, фото та музика

Версія M4 Pro за продуктивністю наближається до значно дорожчого Mac Studio, але коштує помітно менше. Цього вистачає для монтажу відео у високій роздільності, обробки великих фотобібліотек і запису музики. Якщо ж робота обмежується легким монтажем, дизайном для соцмереж і кількома застосунками одночасно, базового M4 зазвичай достатньо — і це найрозумніший варіант за співвідношенням ціни та можливостей.

Як домашній сервер і «завжди ввімкнений» вузол

Окрема, недооцінена роль Mac mini — тихий сервер, що цілодобово працює вдома чи в невеликому офісі. Завдяки архітектурі Apple Silicon у простої він споживає лише одиниці ватів, тож тримати його ввімкненим постійно недорого. На такому вузлі зручно розгортати власне мережеве сховище (NAS), систему фільтрації реклами й трекерів на рівні DNS, приватний VPN-сервер для безпечного доступу до домашньої мережі ззовні або центр керування розумним будинком на основі HomeKit. Для аудиторії, яка дбає про приватність, це спосіб тримати свої дані під власним контролем, а не на чужих серверах.

Що з безпекою та приватністю

macOS має вбудовані механізми захисту, які варто увімкнути одразу: повнодискове шифрування FileVault, мережевий екран і захист цілісності системи. Apple випускає оновлення безпеки для своїх компʼютерів упродовж кількох років, тож пристрій залишається захищеним протягом усього терміну служби — за умови, що ви вчасно встановлюєте оновлення.

Якщо Mac mini використовують як домашній сервер, діють базові правила кібергігієни: не відкривати служби в інтернет без потреби, налаштовувати доступ лише через захищені канали та надавати перевагу перевіреним рішенням із відкритим кодом. Для додаткового захисту варто обирати антивірусні та мережеві інструменти від виробників із прозорим походженням; продуктів російського походження слід уникати. Окрему увагу варто приділити двофакторній автентифікації для облікового запису Apple.

Коли Mac mini — не найкращий вибір

Цей компʼютер підходить не всім. Варто розглянути інші варіанти, якщо:

• вам потрібна мобільність — тоді логічніший MacBook Air або MacBook Pro;
• ви розраховуєте згодом нарощувати памʼять чи накопичувач: у Mac mini вони припаяні й не оновлюються після купівлі;
• ваші ключові програми працюють лише у Windows, а альтернатив для macOS немає;
• ви збираєте машину передусім для сучасних ігор — ігрова бібліотека для macOS залишається обмеженою.

M4 чи M4 Pro: яку версію брати

Базовий M4 закриває потреби переважної більшості користувачів: офісні застосунки, браузер із десятками вкладок, відеодзвінки, легкий монтаж і робота з документами даються йому без зусиль. Доплачувати за M4 Pro має сенс лише тоді, коли ви регулярно працюєте з важким відео, тривимірною графікою, великими масивами даних або потребуєте швидкісних портів Thunderbolt 5. Якщо ви не певні — почніть із базової версії, але за можливості збільшіть обʼєм памʼяті: саме її, на відміну від зовнішнього накопичувача, додати потім не вийде.

Купувати зараз чи дочекатися M5

Станом на початок червня 2026 року Apple офіційно не представила Mac mini з чипом M5. Оновлення очікують протягом 2026 року, можливо — під час конференції для розробників WWDC, проте дефіцит компонентів може зсунути терміни. За попередніми оцінками, новий чип додасть переважно у графіці та обробці задач ШІ, тоді як зовнішній вигляд і набір портів навряд чи зміняться.

Практичний висновок простий. Якщо компʼютер потрібен уже зараз — для роботи, навчання чи програмування, — поточний M4 залишається сильним вибором, який служитиме роками. Якщо ж ви не поспішаєте й хочете купити пристрій на старті нового покоління або максимально розраховуєте на майбутню продуктивність у задачах ШІ, є сенс зачекати кілька місяців і подивитися, що Apple покаже найближчим часом.

Підсумок

Mac mini — це не компроміс, а точний інструмент для конкретних сценаріїв. Він найбільше виграє там, де користувачеві потрібен потужний, тихий і компактний настільний Mac, а монітор із периферією вже є: для переходу з Windows, розробки, креативної роботи чи ролі домашнього сервера. Тим, кому потрібні мобільність, можливість апгрейду чи сучасні ігри, варто придивитися до інших пристроїв. А визначившись зі сценарієм, залишиться зробити головний вибір — базовий M4 для повсякдення чи M4 Pro для важких навантажень.

Ця стаття Кому і навіщо потрібен Mac mini: для кого створено найкомпактніший настільний Mac раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Екрани ноутбуків забруднюються від чхання, розмазуванням відбитків пальців і просто старого пилу. Прикро, коли екран втрачає блиск під час відеодзвінків або стає важко читати текст. Але брудний екран також може бути джерелом передачі мікробів, особливо якщо це сенсорний екран. Ось чому вам потрібно знати, як почистити екран ноутбука.

Ви повинні чистити екран щоразу, коли помічаєте скупчення пилу або бруду, каже Джессіка Ек, експерт Американського інституту очищення. Але, додає вона, ваш графік прибирання повинен бути частішим, якщо хтось у приміщенні страждає на астму або алергію. (Це стосується не лише вашого ноутбука, але й усього, з чим ви регулярно контактуєте, тому не забудьте навчитися чистити все необхідне, щоб у вашому приміщенні не було алергенів).

Звичайно, першим кроком є розуміння того, як правильно почистити екран ноутбука. Незважаючи на схожість, це не зовсім те саме, що чистити ноутбук, або навіть телефон чи інші технічні пристрої.

Чи можна використовувати побутові миючі засоби для чищення екрана ноутбука?

Незалежно від того, який пристрій ви використовуєте, ваш перший крок однаковий: прочитайте посібник користувача. У ньому ви знайдете інформацію про те, як чистити саме ваш пристрій.

Якщо ви не отримали конкретних інструкцій від виробника про те, як почистити екран ноутбука, ви можете подумати, що це так само просто, як взяти пляшку засобу для миття вікон. Але це найгірше, що ви можете зробити. Хоча він може творити чудеса на побутових вікнах, засіб для миття скла може бути дуже шкідливим для Windows (і для екранів комп’ютерів Mac також). Аміак (основний інгредієнт більшості засобів для миття вікон), відбілювач, ацетон, пропіленгліколь та інші розчинники і побутові миючі засоби можуть зруйнувати захисне покриття вашого екрану і спричинити зміну кольору, подряпини та плями.

Навіть звичайна водопровідна вода може містити мінерали, які можуть залишати сліди на екрані, тому багато експертів рекомендують використовувати дистильовану воду, якщо сухої тканини недостатньо. Залежно від типу екрана можна використовувати й інші засоби для чищення (докладніше про це нижче).

Дотримуйтесь золотого правила очищення екрану

Скажіть це разом з нами: «Я не буду розпилювати засіб для чищення безпосередньо на екран». Правило № 1 очищення екранів ноутбуків – ніколи не наносити рідкий або аерозольний очищувач безпосередньо на екран.

«Розпилення рідини безпосередньо на екран може призвести до потрапляння рідини в щілини дисплея і потенційного пошкодження внутрішніх компонентів», – говорить Девід Вейлен, засновник TechHub Denver. «Рідина та комп’ютери/електроніка – закляті вороги, і їх ніколи не можна поєднувати».

Яку тканину можна використовувати для чищення екрану ноутбука?

При вивченні того, як почистити екран ноутбука, так само важливо, як і засіб для чищення екрану, вибрати тканину, якою ви будете його наносити. Ек каже, що паперові рушники та побутові ганчірки занадто абразивні для очищення екрану ноутбука. Вона рекомендує використовувати чисту, суху серветку з мікрофібри.

«Серветка з мікрофібри сплетена з дуже дрібних волокон, що робить тиск на екран більш рівномірним і зменшує ймовірність появи подряпин або пошкоджень», – каже вона.

Навіть якщо ви використовуєте мікрофібру, будьте обережні, щоб не натискати на екран занадто сильно, інакше ви можете пошкодити вбудовані сенсори, особливо на сенсорному екрані. І не намагайтеся зішкребти бруд нігтями – це абсолютне «ні-ні».

Читайте також: Що робити, якщо ви залили свій ноутбук? Поради

Як почистити екран Mac та ПК

Більшість комп’ютерних екранів відносяться до одного з двох типів: «голий» рідкокристалічний дисплей (РК-дисплей) або РК-дисплей з покриттям. Але типи покриттів дуже різняться. «Не існує єдиного типу дисплея для ПК. Ви можете знайти всі можливі варіанти: скляні, матові, пластикові, з покриттям, без покриття», – каже Вейлен. «У комп’ютерів Mac зазвичай скляні дисплеї».

Очищення екрану Mac

Згідно з Apple, ви можете протерти (і навіть продезінфікувати) скляний екран Mac, використовуючи трохи 70% ізопропілового спирту на серветці з мікрофібри. Ви навіть можете використовувати дезінфікуючу серветку Lysol або Clorox – тільки не забудьте попередньо віджати її, щоб уникнути потрапляння зайвої рідини на екран.

Деякі продукти Apple (Pro Display XDR та iMac) мають «нано-текстуроване» скло, призначене для зменшення відблисків при збереженні контрастності, тому вони вимагають спеціального підходу. Apple додає до цих пристроїв спеціальну полірувальну тканину. Її також можна придбати, але експерти кажуть, що для стандартних скляних або рідкокристалічних екранів вона не потрібна.

Очищення екрану ПК

Для ПК без скляного покриття єдиною рідиною, яку рекомендується наносити на серветку з мікрофібри, є невелика кількість дистильованої води, змішаної у співвідношенні 1:1 з білим оцтом. Також доступні комерційні засоби для чищення екранів ноутбуків. Не використовуйте спирт або дезінфікуючі серветки.

Якщо ви не впевнені, який у вас тип екрану, Вейлен радить «прочитати інструкцію і дотримуватися рекомендацій виробника».

Як почистити екран ноутбука

1. Завжди вимикайте комп’ютер перед чищенням. Від’єднайте шнур від розетки, а також всі підключені пристрої. Це не тільки запобіжить можливому стрибку напруги, але й дозволить краще бачити весь бруд на екрані.
2. За допомогою сухої тканини з мікрофібри обережно протріть екран ноутбука, щоб видалити пил. Не забудьте про кути. Якщо після цього протирання бруд і розводи залишаться, переходьте до наступного кроку.
3. Змочіть куточок серветки з мікрофібри кількома краплями дистильованої води. Злегка протріть екран, починаючи з центру, круговими рухами, щоб не залишати розводів. Якщо стійкі сліди не зникають, переходьте до четвертого кроку.
4. Злегка збризніть серветку з мікрофібри очищувачем, який найкраще підходить для вашого типу екрану. Пам’ятайте, що для екранів ПК, які не мають скляного покриття, потрібно використовувати воду і оцет у співвідношенні 1:1. Для комп’ютерів Mac (і тільки Mac) можна використовувати серветку з мікрофібри, змочену 70% ізопропіловим спиртом, або віджату дезінфікуючу серветку.
5. Злегка протріть екран, починаючи з центру, круговими рухами, щоб не залишати розводів. Не протирайте вологою тканиною кути екрану, оскільки волога може просочитися всередину.
6. Дайте екрану висохнути на повітрі.
7. Якщо після висихання на екрані з’явилися розводи, протріть його ще раз (злегка!) сухою тканиною з мікрофібри. Обов’язково виперіть серветку з мікрофібри після використання.

Як підтримувати екран ноутбука в чистоті

Після того, як екран вашого ноутбука знову буде виглядати блискучим як новий, ви захочете вжити активних заходів, щоб зберегти його таким. Звичайно, ви можете (і повинні) уникати торкання екрану пальцями. Це значно допоможе зберегти екран чистим, хоча вам все одно потрібно знати, як очистити екран монітора від пилу, що неминуче накопичується.

Запобігання появі плям не таке вже й просте, коли мова йде про ноутбуки. Ваші пальці постійно залишають на клавіатурі жир і відмерлі клітини шкіри. Коли ви закриваєте ноутбук, цей бруд потрапляє на екран. Одне з рішень – класти тонку серветку з мікрофібри на клавіатуру щоразу, коли ви закриваєте екран. Інший – придбати зручний засіб для чищення ноутбука. Так, вам все одно потрібно знати, як чистити екран ноутбука. І так, вам потрібно буде чистити його регулярно. Але за допомогою цього простого трюку ви зможете збільшити проміжок між чистками.

Якщо ваш комп’ютер має сенсорний екран, рекомендується мити руки (і давати їм висохнути!) перед використанням пристрою. Після того, як ви навчитеся чистити екран ноутбука, вас може надихнути чистити екран телевізора, зарядний порт телефону та інші технічні пристрої.

Ця стаття Як почистити екран ноутбука, не пошкодивши його раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Браузер — це місце, де відбувається більшість сучасної роботи: пошта, документи, дзвінки, дослідження, написання текстів. За останні два роки Google Chrome обріс десятками розширень на основі штучного інтелекту, які перетворюють вкладку браузера на робочий стіл аналітика, копірайтера й асистента одночасно. Зібрали 12 розширень, які реально економлять час — від ШІ-помічників до інструментів для керування вкладками й завданнями.

Кожне розширення розглядаємо з конкретною задачею, яку воно розв’язує, а також звертаємо увагу на питання приватності: будь-який плагін, який «бачить вміст сторінок», за визначенням має доступ до того, що ви читаєте й пишете. Тому перед встановленням варто оцінювати не лише функції, а й репутацію розробника та обсяг дозволів.

ШІ-помічники для дослідження і написання текстів

Це нова категорія розширень, якої ще два роки тому фактично не існувало. Вони вбудовують у браузер чат із мовною моделлю — і дають змогу запитувати, переказувати та аналізувати будь-яку сторінку без перемикання вкладок.

1. Perplexity — AI Companion

Найкращий ШІ-помічник для дослідження з посиланнями на джерела

Perplexity вирізняється з-поміж інших ШІ-чатів тим, що до кожної відповіді додає посилання на сторінки, з яких узято інформацію. Розширення Perplexity — AI Companion відкриває бічну панель із чатом просто поверх будь-якої сторінки: можна попросити підсумувати довгу статтю, поставити уточнювальне питання до її змісту або провести швидкий факт-чек.

Базовий функціонал — безкоштовний; підписка Perplexity Pro (близько 20 доларів на місяць) відкриває глибший пошук, доступ до старших моделей (GPT, Claude, Gemini) і функцію Deep Research, що збирає звіт із десятків джерел.

Чим корисний редакторам, журналістам і дослідникам: коли треба швидко перевірити твердження зі статті, не вірити «на слово» і отримати придатні до цитування першоджерела.

2. Sider AI або Monica — мультимодельний помічник

Один інтерфейс, кілька найкращих моделей одразу

Якщо вам потрібен універсальний ШІ-помічник, який працює на будь-якій сторінці, варто звернути увагу на Sider AI або Monica AI Assistant. Обидва розширення дають доступ до кількох провідних мовних моделей — ChatGPT, Claude, Gemini, DeepSeek — через одну бічну панель. Можна перемикатися між ними на льоту або порівнювати відповіді.

Серед типових функцій: переказ статті, переклад виділеного фрагмента, переписування тексту в іншому тоні, генерація відповідей на листи, аналіз PDF-документів і навіть YouTube-відео. Безкоштовні тарифи покривають типові щоденні потреби, але мають денні ліміти.

Важливе застереження щодо приватності: будь-яке таке розширення зчитує вміст сторінок, які ви відкриваєте, й передає його на сервери розробника. Не варто вмикати ШІ-помічники на вкладках із внутрішніми документами компанії, банкінгом чи медичною інформацією — для таких сценаріїв краще використовувати корпоративні рішення з підтвердженою політикою конфіденційності.

3. Claude for Chrome — ШІ-агент, що сам клікає за вас

Окрема ліга: не просто чат, а агент, який виконує дії у браузері

На відміну від попередніх двох розширень, Claude for Chrome — це не просто помічник, який відповідає на запитання. Це агент, що може самостійно навігувати сайтами, заповнювати форми, натискати кнопки й виконувати багатоетапні завдання у вашому браузері.

Спершу Anthropic запустила розширення як обмежений дослідницький превʼю в серпні 2025 року, а у грудні 2025-го відкрила доступ для всіх платних користувачів Claude (тарифи Pro і Max). Користувачі безкоштовного тарифу поки не мають доступу. Розширення працює лише в Google Chrome.

Однак саме тут постає головне застереження. Anthropic у своїй документації відкрито попереджає про ризик prompt injection — атаки, коли зловмисний сайт може приховано «віддавати команди» агенту, змушуючи його виконати небажані дії. За результатами внутрішнього red-teamʼу компанії, навіть з усіма захистами рівень успішності таких атак становить близько 11% — це багато. Anthropic офіційно радить не вмикати агента на сайтах із фінансовими, юридичними, медичними даними та іншою чутливою інформацією. Перед кожною важливою дією (купівля, надсилання повідомлення, публікація) Claude питає у користувача підтвердження.

Підсумок: цікавий інструмент для рутинних задач на безпечних сайтах, але поки що не для основної робочої пошти й документів.

Перевірка тексту й допомога з письмом

4. LanguageTool — перевірка граматики, у тому числі української

Безкоштовна альтернатива Grammarly з підтримкою понад 30 мов

Якщо ви пишете українською — це розширення поза конкуренцією. LanguageTool підтримує понад 30 мов, серед них українська посідає одне з найрозвиненіших місць: модуль містить понад 700 правил, охоплюючи граматику, пунктуацію, стилістику, активні дієприкметники, вживання великих і малих літер.

Розширення працює на більшості сайтів, де є поле для введення тексту: у Gmail, Google Docs, WordPress, соцмережах, перекладачах. Помилки підкреслюються прямо під час набору, клік на підкреслене слово відкриває варіанти виправлення.

Базовий тариф — безкоштовний і без потреби реєструватися. Premium-версія (близько 6 доларів на місяць) додає глибшу перевірку стилю, перефразування пропозицій із допомогою ШІ та інтеграцію з Microsoft Word. З точки зору приватності — розробник декларує, що не зберігає IP-адресу й перевіряє тексти через зашифроване зʼєднання, без обовʼязкової реєстрації.

5. Grammarly — для тих, хто багато пише англійською

Класичний інструмент перевірки англійських текстів, тепер із вбудованим ШІ

Для англійських текстів Grammarly залишається стандартом галузі. У 2025–2026 роках Grammarly суттєво еволюціонував: крім традиційної перевірки граматики, з’явилися ШІ-функції генерації й переписування тексту, адаптації під заданий тон, перевірки чіткості та залученості.

Безкоштовний тариф покриває граматику, пунктуацію та базову стилістику; платні плани відкривають розширений тоновий аналіз і ШІ-переписування. Для тих, кому достатньо граматики, безкоштовної версії вистачає для більшості задач. Української мови розширення не підтримує — для текстів українською залишається LanguageTool.

Керування вкладками і пам’яттю браузера

Середньостатистичний користувач Chrome у 2025–2026 роках тримає відкритими понад 10 вкладок одночасно, а активні професіонали — кілька десятків. Кожна з них займає від 50 до 300 мегабайтів оперативної памʼяті. Тут на допомогу приходять інструменти, що допомагають упорядкувати хаос — і кілька важливих оновлень самого Chrome.

6. Memory Saver — вбудована функція Chrome

Перш ніж встановлювати розширення — увімкніть те, що вже є в браузері

З 2023 року Chrome має власну функцію Memory Saver, яка автоматично «заморожує» неактивні вкладки, звільняючи памʼять. Увімкнути її можна в Налаштуваннях → Ефективність → Заощадження пам’яті. Доступні три режими: Помірне, Збалансоване і Максимальне — від консервативного до агресивного звільнення памʼяті.

Заощадження пам’яті працює реактивно: функція починає звільняти памʼять лише тоді, коли система сигналізує про її нестачу. На потужному ноутбуці з 16 ГБ RAM цього зазвичай достатньо. Якщо ви часто тримаєте 30+ вкладок або працюєте на старшому пристрої з 8 ГБ памʼяті — варто додати спеціалізоване розширення.

7. Auto Tab Discard — проактивний менеджер вкладок

Звільняє пам’ять за таймером, не чекаючи, поки система почне гальмувати

На відміну від вбудованого Memory Saver, Auto Tab Discard працює проактивно: він «вивантажує» вкладки після заданого періоду неактивності (наприклад, 5 хвилин), не чекаючи сигналу про нестачу памʼяті. Це особливо корисно на ноутбуках із 8 ГБ RAM і старших процесорах.

Розширення з відкритим кодом, мінімалістичне, підтримує власні правила: можна додати сайти, вкладки яких ніколи не вивантажуються (наприклад, поштовий клієнт або календар). Серед популярних альтернатив — The Great Suspender Reloaded із розширенішими функціями. Класичний The Great Suspender у 2021 році було видалено з магазину Chrome після того, як його придбав інший власник і додав підозрілий код. Тому використовуйте лише сучасні форки з прозорим розробником.

8. OneTab — скласти всі вкладки в один список

Натисніть одну кнопку — і десятки вкладок перетворяться на список посилань

Класичний інструмент для тих, хто збирає вкладки для «прочитати пізніше», а потім забуває їх. OneTab одним кліком згортає всі відкриті вкладки в єдиний список посилань на окремій сторінці. Списки можна групувати, перейменовувати, ділитися ними з колегами або зберігати локально.

За даними розробника, OneTab знижує споживання памʼяті браузером до 95%, оскільки замість десятків процесів вкладок залишається лише одна. Розширення безкоштовне й не вимагає реєстрації; все зберігається локально в браузері.

Завдання, фокус і робота з вебом

9. Todoist for Chrome — швидке захоплення завдань

Перетворює будь-яке посилання чи виділений текст на задачу за два кліки

Todoist — один із найпопулярніших менеджерів задач, а його розширення для Chrome вирішує конкретну проблему: як зафіксувати ідею в момент, коли вона зʼявилася, не відкриваючи окремий застосунок.

Виділіть фрагмент сторінки — і додайте його як задачу. Або натисніть на іконку розширення й створіть пункт зі звичною мовою: «надіслати звіт завтра о 14:00» — Todoist розпізнає дату й час автоматично. Працює зі звичними клавіатурними скороченнями та інтегрується з Gmail, Google Calendar і десятками інших сервісів.

10. StayFocusd — блокувальник соцмереж і дистракторів

Просте розширення, яке обмежує час на сайтах, що крадуть концентрацію

Класичний StayFocusd дозволяє задати денний ліміт часу для конкретних сайтів — Facebook, YouTube, Reddit чи будь-яких інших. Коли ліміт вичерпано, сайт блокується до наступної доби.

Серед корисних функцій: «ядерна опція» (Nuclear Option), що блокує сайти на заданий період без можливості скасування, а також налаштування виключень для робочих годин. Розширення не споживає ресурсів і не передає даних — усі правила зберігаються локально. Альтернативи з ширшим функціоналом — Freedom і Cold Turkey, але вони працюють як окремі застосунки.

11. Save to Google Drive — швидке збереження сторінок і скриншотів

Офіційне розширення Google для збереження вмісту у хмарне сховище одним кліком

Розширення Save to Google Drive від самої Google встановлюється просто й вирішує конкретну задачу: зберегти будь-яку сторінку, зображення або скриншот у Google Drive одним кліком. Без хмари посередників, без сторонніх серверів.

Підтримує збереження як PDF, HTML, MHT-архіву або скриншоту цілої сторінки чи її видимої частини. Корисно для журналістів і дослідників, які потребують зафіксувати поточний стан сторінки для подальшого цитування — особливо там, де вміст може зникнути або змінитися.

12. Loom — швидкі відеоповідомлення замість довгих листів

Запис екрана й камери в одне посилання, яким можна поділитися за секунди

Останнє розширення з нашого списку — для команд і фрилансерів, які працюють віддалено. Loom дозволяє записати екран, камеру або обидва джерела одночасно — і поділитися результатом через посилання. Замість листа на пів години можна записати дво-трихвилинне відео з поясненням.

Безкоштовний тариф дає до 25 коротких відео; платний (близько 12,5 долара на місяць) знімає обмеження й додає аналітику переглядів, монтаж і автоматичні транскрипти. Хоча Loom — не власне ШІ-інструмент, він активно використовує ШІ для генерації заголовків, підсумків і навіть автоматичного видалення пауз і слів-паразитів.

Кілька правил перед встановленням

Розширення браузера — це повноцінні програми, які зазвичай мають доступ до всіх сторінок, які ви відкриваєте. Кілька принципів, яких варто дотримуватися:

• Перевіряйте розробника. У Chrome Web Store у картці кожного розширення вказано видавця. Перевага — за офіційними продуктами компаній (Google, Anthropic, Grammarly, Loom) та проєктам із відкритим кодом і прозорою репутацією.
• Уважно читайте дозволи. Якщо інструмент для перевірки граматики просить дозвіл «змінювати дані на всіх сайтах», це нормально. Якщо такий самий дозвіл просить плагін, який мав би показувати погоду — це привід насторожитися.
• Не накопичуйте. Розумна кількість активних розширень — 8–12. Кожне додаткове розширення споживає памʼять і потенційно сповільнює браузер. Регулярно ревізуйте список і видаляйте те, що не використовуєте.
• Будьте обережні з ШІ-розширеннями на чутливих сторінках. Корпоративна пошта, банкінг, медичні дані, юридичні документи — на цих вкладках ШІ-помічники краще вимикати. Розширення може передати вміст сторінки на свої сервери.
• Стежте за зміною власника. Якщо популярне розширення продано — це не завжди погано (як у випадку з LanguageTool), але іноді нові власники змінюють політику конфіденційності або додають небажаний код. Класичний приклад — історія The Great Suspender у 2021 році.

Гарне розширення — це те, без якого через тиждень тестування ви вже не уявляєте свого робочого процесу. Решту краще вимкнути. Браузер, перевантажений плагінами, гальмує — і це знецінює саму ідею «полегшити життя».

Ця стаття 12 розширень для Google Chrome: продуктивність і ШІ у вашому браузері раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Вебкамери, мікрофони ноутбуків, смартфонів і навіть смарт-телевізорів — це цілодобові «вуха та очі» у вашому домі, які можна перетворити на інструмент стеження. Зловмисники роблять це за допомогою троянів віддаленого доступу (RAT), фішингу та зламаних застосунків. Розповідаємо, як перевірити дозволи на пристроях з iOS, Android, macOS і Windows, які індикатори активності камери треба знати в обличчя й чому самої наклейки на об’єктив недостатньо.

Що таке камфектинг?

Несанкціонований доступ до камери називають камфектингом (camfecting) — від англійських слів camera і infecting. Зловмисник віддалено активує камеру або мікрофон жертви, найчастіше через троянські програми типу RAT (Remote Access Trojan), які потрапляють на пристрій разом із фішинговим листом, фальшивим оновленням або піратським застосунком. За даними дослідження Comparitech, готові набори для камфектингу зараз продаються у даркнеті, тож запустити атаку можуть навіть зловмисники без серйозних технічних навичок.

Це вже не екзотична загроза. У січні 2022 року британський суд засудив чоловіка до понад двох років в’язниці за те, що він через RAT і фейкові профілі у месенджерах проникав на пристрої жінок і дітей, перехоплював зображення з вебкамер і шукав компрометуючі фото. Роком раніше міжнародна поліцейська операція Європолу та ФБР проти продавців RAT Imminent Monitor завершилася арештом 13 найактивніших користувачів цього інструменту й вилученням 430 пристроїв.

Глобальні цифри також невтішні. За оцінкою ZipDo Education, близько 65% вебкамер у світі мають вразливе застаріле програмне забезпечення, а 88% інцидентів зі зламом пов’язані зі стандартними паролями, які користувачі ніколи не змінювали. У 70% випадків люди не розуміють, як саме їхня камера потрапила під контроль зловмисника.

Найгірша новина: індикатор активності камери — та сама зелена крапка чи світлодіод поряд з об’єктивом — не завжди вмикається під час злому. Якщо лампочка під’єднана не до фізичного контролера камери, а керується програмно, шкідливе ПЗ може її приглушити. Тому покладатися лише на цей сигнал не варто.

Крок 1. Відмовтеся від «зайвих» застосунків для дзвінків

Кожен додаток, який має доступ до камери чи мікрофона, — це окрема потенційна точка входу для зловмисника. Експерти називають це поверхнею атаки: що менша вона, то менше шансів у зламувача. Тому замість встановлення «нативних» клієнтів Zoom, Google Meet чи Microsoft Teams там, де це можливо, заходьте у відповідні сервіси через браузер.

Сам собою браузер не безпечніший за окремий застосунок — він теж може запитати доступ до камери. Проте такий доступ діє лише на час сесії й закривається після виходу зі сторінки. Окремий клієнт, навпаки, працює у фоні постійно, тримає з’єднання з серверами розробника й оновлюється автоматично — у тому числі завантажуючи нові права.

Що зробити просто зараз: перегляньте список програм на ПК та смартфоні й видаліть ті відеомесенджери й застосунки для аудіозаписів, якими реально не користувалися останні три місяці.

Крок 2. Перевірте, які додатки мають доступ до камери та мікрофона

Це найважливіший крок. Дозвіл, виданий три роки тому випадковому застосунку для редагування фото, працює досі — навіть якщо ви про нього забули. Нижче — актуальні шляхи для основних операційних систем у 2026 році. Інтерфейси можуть незначно відрізнятися залежно від виробника пристрою, але загальна логіка однакова.

На iPhone

1. Відкрийте «Параметри» → «Приватність і безпека» → «Камера».
2. Перегляньте список застосунків, що запитували доступ до камери. Вимкніть перемикач навпроти тих, кому камера насправді не потрібна (наприклад, ігри чи каталоги товарів).
3. Поверніться й виконайте те ж саме в розділі «Мікрофон».
4. Додатково перевірте «Розпізнавання мовлення» та «Локальна мережа» — ці дозволи часто видають доступ ширший, ніж очікує користувач.

Індикатори активності. Apple вбудувала у верхній рядок iPhone дві крапки. Зелена означає, що активна камера (або камера разом із мікрофоном). Помаранчева — працює мікрофон. Проведіть пальцем униз від правого верхнього кута, щоб відкрити Центр керування і подивитися, який саме застосунок використовує датчик у цю мить.

Поради для iOS 18 та новіших версій: у розділі «Приватність і безпека» з’явилася опція «Перевірка безпеки» (Privacy Audit) — функція, яка аналізує, чим саме застосунок ділиться з розробником. Якщо ви помітили незвичну активність у системі, перейдіть у «Загальні» → «VPN і керування пристроєм» і видаліть усі профілі MDM (Mobile Device Management), яких ви не встановлювали особисто. Підозрілий MDM-профіль — типова ознака стеження за допомогою комерційного шпигунського ПЗ.

На смартфонах з Android

1. Відкрийте «Налаштування» → «Безпека та конфіденційність» → «Конфіденційність» → «Диспетчер дозволів».
2. Оберіть «Камера», щоб побачити повний список застосунків із доступом.
3. Тапніть по кожному додатку, де доступ не потрібен, і виберіть «Не дозволяти».
4. Поверніться у «Диспетчер дозволів», оберіть «Мікрофон» і виконайте ті ж дії.

Шлях може відрізнятися на смартфонах Samsung (One UI), Xiaomi (HyperOS), OPPO, Realme та інших оболонок. Загальний принцип — шукайте розділ «Конфіденційність», «Приватність» або «Дозволи». Якщо не можете знайти меню, скористайтеся вбудованим пошуком у налаштуваннях за словом «дозволи».

Індикатори активності. Починаючи з Android 12, у правому верхньому куті екрана з’являється зелений значок, коли який-небудь застосунок користується камерою або мікрофоном. Опустіть шторку, торкніться значка — і система покаже, яка саме програма зараз має доступ. У панелі швидких налаштувань Android є плитки «Доступ до камери» та «Доступ до мікрофона», якими можна повністю вимкнути ці датчики на рівні системи, якщо ви, наприклад, проводите конфіденційну розмову.

На комп’ютерах Mac (macOS Sequoia 15 та Tahoe 26)

1. Відкрийте «Системні параметри» (System Settings) → «Приватність і безпека» (Privacy & Security).
2. Зайдіть у розділ «Камера». Перегляньте перелік застосунків, які отримали дозвіл.
3. Вимкніть перемикач навпроти кожного додатка, у якому камера не є критично важливою функцією.
4. Поверніться у «Приватність і безпека» та повторіть процедуру для розділу «Мікрофон».

Індикатори активності в macOS. У верхній правій частині рядка меню зелена крапка означає роботу камери, помаранчева — мікрофона. Якщо натиснути на Центр керування у рядку меню, ви побачите назву застосунку, який звертається до пристрою. Починаючи з macOS Sonoma 14.4, є можливість приховати ці індикатори на зовнішніх дисплеях, але на основному екрані вони залишаються активними завжди.

На комп’ютері з Windows 11

1. Натисніть клавіші Win + I, щоб відкрити «Параметри».
2. Перейдіть у «Конфіденційність і безпека» → «Дозволи додатків» → «Камера».
3. Переконайтеся, що перемикач «Доступ до камери» увімкнено лише для тих застосунків, які реально нею користуються.
4. У підрозділі «Дозволити настільним програмам доступ до камери» уважно перегляньте список традиційних програм (Win32) — Microsoft визнає, що деякі настільні застосунки можуть не з’являтися у списку, але мати доступ до камери в обхід нових правил.
5. Поверніться у «Дозволи додатків» і повторіть для «Мікрофон».

Що нового у Windows 11. У «Параметри» → «Конфіденційність і безпека» → «Камера» є секція «Остання активність» — система веде хронологічний журнал того, які застосунки і коли зверталися до камери чи мікрофона. Якщо ви бачите там назву програми, якою ніколи не користувалися у вказаний час, це привід для більш ретельної перевірки на шкідливе ПЗ.

Важливо для користувачів Windows 10: офіційна підтримка операційної системи припинена 14 жовтня 2025 року. Це означає, що нові вразливості, у тому числі ті, що стосуються несанкціонованого доступу до камери та мікрофона, більше не отримуватимуть безкоштовних виправлень. Перехід на Windows 11 або іншу актуальну ОС — найочевидніший крок до зменшення ризиків.

Крок 3. Своєчасно оновлюйте ПЗ і прошивку

Більшість успішних атак на камери й мікрофони експлуатують вразливості, для яких виробник уже випустив виправлення — але користувач його не встановив. Оновлення безпеки — це не косметика, а закриті «дірки», через які зловмисники потрапляють у вашу систему.

Мінімальний практичний чек-лист:

• увімкніть автоматичне оновлення операційної системи й застосунків на всіх пристроях, де воно доступне;
• раз на тиждень перевіряйте, чи з’явилися оновлення для браузера, відеомесенджерів і антивіруса вручну;
• оновлюйте прошивку зовнішніх вебкамер, розумних колонок і відеореєстраторів — про неї часто забувають, а саме ці пристрої найчастіше залишаються відкритими у Shodan та інших публічних базах;
• не відкладайте перезавантаження після оновлень: частина патчів безпеки активується лише після рестарту.

Крок 4. Фізично закрийте камеру — але пам’ятайте про мікрофон

Старий, але дієвий «метод Цукерберга» — наклейка чи спеціальна шторка-слайдер, яка фізично перекриває об’єктив. Це гарантований захист від відеоспостереження: жоден програмний експлойт не побачить того, що закрите непрозорим матеріалом. Сучасні ноутбуки Lenovo ThinkPad, Dell XPS, HP EliteBook і навіть деякі моделі MacBook поставляються з вбудованою фізичною шторкою на вебкамері — ThinkShutter, SafeShutter тощо.

З мікрофоном ситуація складніша. Заклеїти його скотчем недостатньо: вбудовані мікрофони ноутбуків і смартфонів сконструйовані так, щоб уловлювати звук навіть через тканину, корпус і м’яку оббивку. Єдині надійні рішення — це або повне програмне відключення мікрофона у налаштуваннях, або фізичний «глушник мікрофона» (microphone blocker) — спеціальний «джек-обманка», який змушує систему думати, що до 3,5 мм роз’єму під’єднаний зовнішній мікрофон, тому вбудований автоматично відключається.

Окремо про смартфони: у новіших iPhone і флагманських Android-моделях частину 3,5 мм роз’ємів вилучили, тож традиційний «глушник» там не спрацює. На цих пристроях надійніший захист — режим карантину (Lockdown Mode на iOS) для людей, які мають реальні підстави вважати себе мішенню точкових атак (журналісти, активісти, правозахисники).

Крок 5. Налаштуйте дозволи для вебсайтів у браузері

Окремо від системних дозволів свої правила доступу до камери та мікрофона тримають браузери. Сайт, який отримав доступ роки тому, може ним користуватися й сьогодні, якщо ви прямо не відкликали дозвіл.

Google Chrome (десктоп)

1. Натисніть три крапки у правому верхньому куті → «Налаштування».
2. Перейдіть у «Конфіденційність і безпека» → «Налаштування сайтів».
3. Окремо відкрийте розділи «Камера» та «Мікрофон». Вилучіть сайти, яким ви більше не довіряєте, з переліку дозволених.

Safari (macOS)

1. Запустіть Safari → у рядку меню оберіть «Safari» → «Параметри» (Settings).
2. Перейдіть на вкладку «Вебсайти» (Websites).
3. У лівому стовпчику оберіть «Камера», потім «Мікрофон» — і налаштуйте дозволи для кожного збереженого сайту окремо.

Mozilla Firefox

Відкрийте «Налаштування» → «Приватність і безпека». Прокрутіть до секції «Дозволи». Поряд із пунктами «Камера» та «Мікрофон» натисніть «Налаштування», щоб переглянути перелік сайтів і відкликати непотрібні дозволи.

Microsoft Edge

Перейдіть у «Параметри» → «Файли cookie та дозволи сайту» → «Камера» (або «Мікрофон»). Тут можна налаштувати, чи мають сайти право запитувати дозвіл, і керувати вже наданими.

Що робити, якщо є підозра на стеження

Зелена крапка вмикається без причини, у списку «Останньої активності» Windows бачите застосунки, які ніколи не відкривали, батарея смартфона раптово розряджається швидше, ніж зазвичай — усі ці ознаки можуть вказувати як на цілком безпечні фонові процеси, так і на справжнє стеження. Перш ніж кидатися переустановлювати систему, виконайте кілька базових кроків:

• просканируйте пристрій актуальним антивірусом і антишпигунським застосунком (для смартфонів — Malwarebytes, Bitdefender, Lookout; для ПК — Microsoft Defender разом з другим сканером, як-от Malwarebytes Anti-Malware);
• на iPhone перевірте «Параметри» → «Загальні» → «VPN та керування пристроєм» і видаліть невідомі профілі MDM;
• на Android увійдіть у «Налаштування» → «Безпека» → «Адміністратори пристрою» й відключіть будь-які записи, які ви не активували особисто;
• змініть паролі до головних акаунтів — Apple ID, Google, банківських застосунків, електронної пошти, месенджерів. Робіть це з іншого, чистого пристрою, щоб шкідливе ПЗ не перехопило нові облікові дані;
• увімкніть двофакторну автентифікацію скрізь, де це можливо;
• якщо підозри серйозні, зверніться до фахівців із цифрової безпеки. В Україні такі консультації безкоштовно надає «Лабораторія цифрової безпеки» (dslua.org) для журналістів, активістів і працівників громадських організацій.

Коротко: 7 правил цифрової гігієни проти камфектингу

1. Не встановлюйте десктопні застосунки відеомесенджерів, якщо досить браузера.
2. Раз на місяць переглядайте список застосунків і сайтів із доступом до камери та мікрофона. Відкликайте все зайве.
3. Увімкніть автоматичне оновлення системи, браузера й антивірусного ПЗ.
4. Користуйтеся фізичною шторкою на вебкамері ноутбука.
5. Знайте у обличчя індикатори активності камери на своїй ОС — зелену й помаранчеву крапки.
6. Не клацайте по підозрілих посиланнях у листах та месенджерах — більшість заражень починається з фішингу.
7. Не використовуйте антивірусних продуктів російського походження (Kaspersky, Dr.Web) — їх рекомендовано виключити з переліку довірених інструментів і державним органам, і пересічним користувачам в Україні.

Ця стаття Камфектинг: як зрозуміти, що за вами стежать через камеру, і як це зупинити раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Дослідники безпеки зафіксували активну кампанію зловмисної реклами (malvertising), яка поєднує платні оголошення у Google і функцію публічних чатів Claude.ai. Користувачі, які шукають додаток Claude для macOS, ризикують встановити інфостилер MacSync — посилання в рекламі веде на справжній домен claude.ai, а шкідливі інструкції приховані всередині самого чату.

Кампанію виявив Берк Альбайрак — інженер з безпеки компанії Trendyol Group, який оприлюднив свої знахідки у LinkedIn 9–10 травня 2026 року. Незалежно інциденти підтвердило видання BleepingComputer, виявивши другий варіант атаки з повністю окремою інфраструктурою.

Як працює атака

Користувач, що шукає в Google запит на кшталт «Claude mac download», бачить угорі сторінки спонсороване оголошення. Унікальність цієї схеми в тому, що цільова URL-адреса справді веде на claude.ai — офіційний домен компанії Anthropic. Жодного фейкового або схожого за написанням ресурсу немає.

Після переходу жертва опиняється на сторінці спільного чату Claude, оформленого як офіційна інструкція «Claude Code on Mac» нібито від «Apple Support». Сторінка покроково просить відкрити Terminal і вставити команду, яка тихо завантажує та запускає шкідливе ПЗ.

На момент дослідження обидва шкідливі чати залишалися загальнодоступними.

Що робить шкідливе ПЗ

Команда, яку користувач копіює в Terminal, декодує закодований у base64 рядок і завантажує shell-скрипт із серверів зловмисників. У зафіксованих BleepingComputer варіантах це були домени customroofingcontractors[.]com та bernasibutuwqu2[.]com.

Файл loader.sh — це стиснутий gzip-ом shell-скрипт, який виконується повністю в оперативній памʼяті, практично не залишаючи слідів на диску. Сервер віддає унікально обфусковану версію корисного навантаження на кожен запит (так звана поліморфна доставка) — це ускладнює виявлення антивірусами за хешем або сигнатурою.

Один із варіантів демонструє вибірковий підхід до жертв. Скрипт спершу перевіряє, чи налаштовані в системі розкладки клавіатури російська або країн СНД. Якщо так — він мовчки завершує роботу, надіславши на сервер атакувальника статус cis_blocked. Машини, що пройшли перевірку, переходять до наступного етапу.

Перед запуском корисного навантаження скрипт також збирає й відправляє зловмисникам:

• зовнішню IP-адресу;
• імʼя хоста;
• версію операційної системи;
• локаль клавіатури.

Це профілювання жертв перед доставкою корисного навантаження свідчить, що оператори ретельно відбирають мішені. Другий етап атаки запускається через osascript — вбудований у macOS рушій сценаріїв. Завдяки цьому зловмисники отримують віддалене виконання коду без створення традиційного застосунку чи бінарного файлу.

Варіант, виявлений Альбайраком, пропускає крок профілювання та одразу переходить до виконання. Він викрадає облікові дані з браузерів, файли cookie та вміст macOS Keychain, пакує їх і надсилає на сервер атакувальника. Дослідник ідентифікував цей зразок як різновид інфостилера MacSync.

Чому ця кампанія особливо небезпечна

Зловмисна реклама вже давно стала звичним каналом доставки шкідливого ПЗ. У типових випадках хакери реєструють схожий за написанням домен і маскують його під легітимний — наприклад, у кампаніях проти користувачів GIMP зловмисники використовували переконливі лендинги-двійники.

Поточна схема ламає цей шаблон. Фейкового домену, який можна помітити, просто немає — оголошення у Google ведуть на справжній claude.ai, а шкідливі інструкції розміщені всередині рідної функції публічних чатів Claude. URL у рекламі — справжній, а саме воно зазвичай і є першим запобіжником для уважного користувача.

Це не перший випадок зловживання функцією публічних чатів AI-платформ. У грудні 2025 року BleepingComputer повідомляв про аналогічну кампанію проти користувачів ChatGPT і Grok. Раніше цього року ініціатори загроз провели подібну атаку проти macOS-розробників, які шукали менеджер пакетів Homebrew. Цільова аудиторія кампанії проти Claude значно ширша: до групи ризику потрапляють нетехнічні користувачі, які просто цікавляться ШІ й менш схильні аналізувати команду в терміналі перед її виконанням.

Як захиститися

Дослідники рекомендують дотримуватися кількох простих правил:

• Завантажуйте Claude лише з офіційного сайту ai, вводячи адресу в браузер вручну, а не через спонсоровані результати пошуку.
• Офіційний Claude Code CLI встановлюється через документацію Anthropic і ніколи не вимагає копіювати команди з чату.
• Ставтеся з підозрою до будь-яких інструкцій, які пропонують вставити команду в Terminal — незалежно від того, звідки вони, на перший погляд, надходять.
• Перевіряйте source застосунків. Поточна кампанія орієнтована на macOS, але аналогічні схеми (наприклад, через PowerShell) існують і для Windows.
• Перш ніж натискати на рекламний результат у пошуковій видачі, прокрутіть до перших органічних посилань — це позбавляє ризику потрапити на оплачене зловмисниками оголошення.

BleepingComputer звернувся за коментарями до Anthropic і Google перед публікацією матеріалу. На момент виходу статті жодна з компаній не зробила публічної заяви щодо зловживань функцією спільних чатів і розміщенням реклами.

Перевірити власні онлайн-сервіси та облікові записи на наявність витоків або вразливостей можна за допомогою сканера безпеки cybercalm.org.

Ця стаття Зловмисники використовують Google Ads і чати Claude, щоб поширювати шкідливе ПЗ для Mac раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Microsoft Office, що тепер поширюється у складі підписки Microsoft 365, залишається стандартом для роботи з документами, таблицями та презентаціями — але доступ до нього коштує грошей, а нові ШІ-функції Copilot ще й піднімають ціну. На щастя, є чимало безкоштовних альтернатив, які відкривають і зберігають файли у форматах Word, Excel та PowerPoint. Ми зібрали сім найкращих — від відкритих десктопних пакетів до хмарних сервісів.

Скільки коштує Microsoft Office?

Microsoft Office поширюється переважно за підпискою Microsoft 365, яка тепер включає ШІ-помічника Copilot. Станом на червень 2026 року в Україні діють такі ціни:

• Microsoft 365 Персональний — 269 ₴/місяць або 2 699 ₴/рік (один користувач, 1 ТБ хмарного сховища);
• Microsoft 365 Сімейний — 339 ₴/місяць або 3 399 ₴/рік (до шести користувачів);
• Microsoft 365 Преміум — 909 ₴/місяць або 9 099 ₴/рік (розширені можливості Copilot).

Є також варіант одноразової покупки без підписки — Office для дому 2024 за 4 699 ₴, але такий пакет не отримує оновлень функцій. Якщо платити за все це не хочеться, нижче — сім безкоштовних альтернатив.

Які є безкоштовні альтернативи Microsoft Office?

LibreOffice: відкритий пакет №1 для робочого столу

LibreOffice — безкоштовний проєкт з відкритим кодом від The Document Foundation і найвідоміша альтернатива Office. Доступний для Windows, macOS та Linux. Writer, Calc та Impress відповідають Word, Excel і PowerPoint, а на додачу є Draw (графіка), Math (формули) і Base (бази даних). Пакет без проблем відкриває та зберігає файли Microsoft.

Оскільки це програмне забезпечення з відкритим кодом, офіційної техпідтримки немає, проте навколо проєкту зібралася велика спільнота, а бізнес за потреби може звернутися до сертифікованих партнерів. Багато урядів у світі обирають LibreOffice саме для того, щоб уникнути дорогих корпоративних угод із Microsoft.

Collabora Office: LibreOffice у сучаснішому вигляді

Collabora Office — продукт британської компанії Collabora Productivity, найбільшого зовнішнього контрибутора коду LibreOffice. По суті це той самий рушій LibreOffice у сучаснішому інтерфейсі, ближчому до Microsoft Office, із сумісністю з форматами DOCX, XLSX і PPTX. Ключова перевага для приватності: документи лишаються на вашому пристрої, доки ви самі не вирішите ними поділитися.

У листопаді 2025 року вийшла оновлена десктопна версія для Windows, macOS і Linux — безкоштовна для особистого використання. Є також веб-версія Collabora Online (стандартний офісний пакет для хмарної платформи Nextcloud) та безкоштовні мобільні застосунки для Android та iOS. Зверніть увагу: нова десктопна версія ще доволі свіжа й поки без офіційної корпоративної підтримки, тож для стабільної щоденної роботи розробник радить перевірену часом гілку Collabora Office Classic.

Google Документи: хмарний офіс від Google

Google Документи (частина екосистеми Google Drive) — одна з найпопулярніших безкоштовних альтернатив Microsoft Office. Документи, Таблиці, Презентації та Малюнки доступні безкоштовно й відповідають програмам Office. Усе працює прямо у браузері та зберігається у хмарі Google Drive — 15 ГБ надається безкоштовно й розподіляється спільно з Gmail і Google Фото.

Перевага хмарного підходу в тому, що файли складніше втратити, а спільна робота над документом відбувається в реальному часі. Google Workspace додає такі інструменти, як Forms і Classroom. Слід враховувати й недоліки: для повноцінної роботи потрібен інтернет, а ваші файли зберігаються на серверах Google.

Apple iWork: вже не лише для користувачів Mac

iWork — власний набір застосунків Apple: Pages (аналог Word), Numbers (Excel) і Keynote (PowerPoint). Колись вони були ексклюзивом для Mac, але тепер доступні безкоштовно всім охочим через iCloud у браузері, а також на iPad та iPhone. Достатньо безкоштовного облікового запису Apple.

Інтерфейс iWork відрізняється від Microsoft Office і більше нагадує інші застосунки Apple, тож звикання може зайняти трохи часу. Водночас iWork відкриває та експортує файли Microsoft, а обмін документами відбувається через iCloud.

Apache OpenOffice: ветеран, який відстає

Apache OpenOffice — безкоштовний відкритий офісний пакет, сумісний із Microsoft Office. Він включає текстовий редактор (Writer), електронні таблиці (Calc), програму для презентацій (Impress), редактор графіки (Draw), редактор формул (Math) і базу даних (Base). Пакет доступний для Windows, macOS і Linux, має українську локалізацію та інтерфейс, знайомий давнім користувачам Office.

Втім, варто бути чесними: розвиток проєкту фактично зупинився, оновлення виходять украй рідко, а сучасніший «нащадок» того самого коду — LibreOffice — давно його випередив за можливостями. Якщо ви обираєте відкритий десктопний пакет сьогодні, кращим вибором будуть LibreOffice або Collabora Office.

WPS Office: знайомий інтерфейс, але є нюанси з приватністю

WPS Office — безкоштовний пакет від китайської компанії Kingsoft, інтерфейс якого одразу впізнають користувачі Microsoft Office. Writer, Presentation і Spreadsheets сумісні з форматами та файлами MS; є версії для Windows, Linux, Android і пристроїв Apple, а також зручні інструменти для роботи з PDF.

Однак у 2022 році WPS опинився в центрі скандалу: китайську письменницю заблокували в її власному хмарному документі через «чутливий вміст». А у 2023-му компанія викликала обурення наміром використовувати документи користувачів для тренування ШІ. Документи WPS не мають наскрізного шифрування за замовчуванням, а хмарна синхронізація надсилає файли на сервери в Китаї, які підпадають під дію китайського закону про кібербезпеку. Якщо ви все ж користуєтеся WPS, для конфіденційних документів варто вимкнути хмарну синхронізацію та працювати в локальному режимі.

FreeOffice: універсальний пакет від SoftMaker

FreeOffice від німецької компанії SoftMaker — безкоштовна альтернатива для Windows, Mac і Linux. Інтерфейс одразу знайомий користувачам Office, до того ж можна перемикатися між сучасним стрічковим і класичним виглядом, а сенсорний режим спрощує роботу на планшетах. До складу входять TextMaker (Word), PlanMaker (Excel) і Presentations (PowerPoint), повністю сумісні з файлами Microsoft.

Існує й платна версія — SoftMaker Office 2024 (у редакціях Standard і Professional) та підписка Office NX — з додатковими функціями. Проте базового безкоштовного пакета вистачає для більшості повсякденних завдань.

Бонус — Microsoft Office Online: безкоштовно від самого Microsoft

Якщо ви хочете лишитися в екосистемі Microsoft, базові версії Word, Excel і PowerPoint доступні безкоштовно через будь-який браузер. Достатньо створити безкоштовний обліковий запис Microsoft. Веб-версії мають менше функцій, ніж десктопні, але для простих завдань їх цілком вистачає. Докладніше про це — у нашому матеріалі про те, як легально отримати Word, Excel і PowerPoint безкоштовно.

Який варіант обрати?

Для максимального контролю та приватності підійдуть LibreOffice чи Collabora Office; для зручної спільної роботи в команді — Google Документи; власникам техніки Apple найкомфортніше буде з iWork; а якщо потрібен лише браузер і звичні програми — Microsoft Office Online. Вибір залежить від ваших завдань, пристроїв і вимог до конфіденційності.

Ця стаття 7 найкращих безкоштовних альтернатив Microsoft Office у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Microsoft опублікувала вихідний код PC-DOS 1.00 — операційної системи, яка у серпні 1981 року вийшла разом із першим IBM PC і поклала початок ері персональних компʼютерів. Разом із кодом компанія оприлюднила розробницькі знімки ядра, утиліту CHKDSK і навіть рукописні нотатки автора 86-DOS Тіма Паттерсона. Усі матеріали доступні на GitHub за ліцензією MIT.

Реліз приурочено до 45-річчя 86-DOS 1.00 — попередниці PC-DOS, яку Microsoft придбала у компанії Seattle Computer Products менш ніж за 100 тисяч доларів. Саме ця оборудка згодом перетворила маленьку компанію зі Сіетла на технологічного гіганта, чиї продукти десятиліттями домінували на ринку ПК.

До цього часу найранішими публічно доступними версіями DOS були MS-DOS 1.25 і 2.0, які Microsoft передала Computer History Museum 2014 року, а 2018-го перевипустила на GitHub. Тепер до них додалися матеріали ще ранішого етапу — від найперших робочих збірок 86-DOS до знімків ядра PC-DOS 1.00 безпосередньо перед першим релізом.

Як Microsoft отримала операційну систему для IBM PC

1980 року IBM шукала операційну систему для свого майбутнього персонального компʼютера. Початково корпорація розраховувала на CP/M від Digital Research, проте перемовини зайшли в глухий кут — і IBM звернулася до Білла Гейтса. На той момент Microsoft була відома передусім як виробник інтерпретаторів BASIC, а її першою комерційною операційкою був Xenix — Unix-дистрибутив, який ліцензія AT&T не дозволяла портувати на архітектуру x86.

Часу на створення власної ОС не було, тож Microsoft викупила у Seattle Computer Products продукт під назвою 86-DOS (раніше відомий як QDOS — Quick and Dirty Operating System). Його розробив Тім Паттерсон, орієнтуючись на API системи CP/M, але з цілковито іншою внутрішньою реалізацією. Угода обійшлася менш ніж у 100 тисяч доларів — суму, яку згодом справедливо називали однією з наймасштабніших оборудок у історії технологій.

Адаптована Microsoft версія вийшла у серпні 1981 року під брендом IBM як PC-DOS 1.0. Водночас Microsoft зберегла за собою право продавати ту саму систему іншим виробникам сумісних компʼютерів — уже як MS-DOS. Саме ця умова контракту і визначила подальшу долю індустрії: за десять років MS-DOS стане стандартом для тисяч моделей ПК різних брендів.

Що саме опублікувала Microsoft

Опубліковані матеріали — це не зовсім реліз операційної системи у звичному сенсі. Як пояснили у Microsoft, частина файлів є точковими робочими станами і рукописними нотатками, які зберіг Тім Паттерсон. Їх можна сприймати як друковану історію комітів Git-репозиторія: документ фіксує, які функції додавали, які помилки траплялися і як їх виправляли.

До набору увійшли:

• вихідний код ядра 86-DOS 1.00;
• кілька проміжних знімків розробки ядра PC-DOS 1.00;
• утиліти, серед яких відома CHKDSK;
• лістинги самого асемблера, який використовували для збирання системи;
• рукописні нотатки та оригінальна документація Тіма Паттерсона.

За масштабом сучасних ОС PC-DOS 1.0 виглядає крихітною: вона запускалася з дискет обсягом 160 КБ, не підтримувала ані жорстких дисків, ані ієрархії підкаталогів. Саме ця простота робить код корисним матеріалом для навчання — повну логіку системи реально охопити поглядом, не загубившись у мільйонах рядків, як у сучасних дистрибутивах.

Чому цей реліз важливий: ліцензія, яка все міняє

2014 року перший публічний реліз ранніх версій MS-DOS вийшов під обмежувальною ліцензією, яка дозволяла лише «некомерційні дослідження, експерименти й освітні цілі» та прямо забороняла повторне використання коду в інших проєктах. Тоді код можна було читати — але не використовувати.

Перевипуск MS-DOS 1.25 і 2.0 на GitHub 2018 року під ліцензією MIT змінив ситуацію: Free Software Foundation визнає її сумісною з GPL, а сама ліцензія дозволяє практично необмежене використання, модифікацію і поширення. Тепер під ту саму ліцензію MIT потрапляє і код DOS 1.0 — найраніша частина ланцюжка.

На практиці це означає, що системні розробники, викладачі й ентузіасти ретрокомпʼютингу можуть клонувати репозиторій, збирати код за допомогою сучасних інструментів і експериментувати з ним без юридичних ризиків. Код перестав бути музейним експонатом і повернувся у формат живого Git-дерева.

Що цей код розповідає про ранню розробку ОС

Жоден інженер не використовуватиме PC-DOS 1.0 для реальної роботи — і не в цьому суть. Реліз цікавий передусім тим, що дає рідкісне уявлення про те, як проєктували операційні системи для першого покоління процесорів 8086. Microsoft акцентує: лістинги показують, як насправді створювалися MS-DOS і PC-DOS — а не як це задокументували постфактум, коли ОС уже стала стандартом.

Окрема цінність релізу — у внесенні ясності щодо плутанини з версіями. Продукту під назвою саме «MS-DOS 1.0» офіційно ніколи не існувало: був PC-DOS 1.0 від IBM, внутрішні номери збірок Microsoft і OEM-релізи на кшталт MS-DOS 1.25. Чітко марковане джерело DOS 1.0, привʼязане до оригінальної ери IBM PC, дає історикам конкретну точку відліку у цьому клубку.

Як отримати доступ до коду

Усі матеріали — від лістингів 86-DOS до нотаток Паттерсона — опубліковані в офіційному репозиторії Microsoft на GitHub у розділі DOS-History. Для роботи потрібен лише доступ до інтернету і базовий клієнт Git. Окремі фізичні артефакти, повʼязані з релізом, обіцяють виставити в Interim Computer Museum.

Як зауважив віцепрезидент Microsoft Скотт Гансельман, найраніші вихідні коди DOS зберігалися у вигляді роздруківок на принтерному папері — у гаражі Тіма Паттерсона. Зараз цей код, відсканований і розшифрований командою істориків та архівістів, доступний кожному охочому.

Ця стаття Microsoft відкрила вихідний код DOS 1.0: чому це важливо для історії ПК раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Google відкрила доступ до десктопного застосунку для Windows усім користувачам. Програма дозволяє миттєво викликати пошук, Gemini та Lens поверх будь-якого вікна, а також підключається до Gmail, Drive і Photos — без переходу у браузер.

Що це за застосунок і як він працює

Минулої осені Google запустила експериментальну версію десктопного застосунку для Windows. Тоді він позиціонувався як інструмент для підвищення продуктивності. Тепер програма доступна всім без винятку.

Принцип роботи простий: поєднання клавіш Alt+Пробіл викликає спливаюче вікно — «бульбашку» — поверх поточного застосунку. Писати можна одразу, без додаткового кліку. Це швидше, ніж відкривати браузер або новий ярлик.

За своєю суттю застосунок — це зручний інтерфейс до вже наявних сервісів Google: пошуку, Gemini та Lens. Нових функцій він не додає, але суттєво прискорює доступ до них.

Що вміє застосунок: пошук у Gmail, Drive і Photos

Головна перевага — інтеграція з екосистемою Google. Застосунок підключається до Gmail, Drive, Photos та інших сервісів і дає змогу шукати інформацію у них природною мовою.

Наприклад, запит «Коли я дивився матч, де були мої місця?» отримує відповідь із конкретним сектором, рядом і номером місця — дані беруться з підтверджувального листа в поштовій скринці. Запит про шкільний захід дає точну дату, час і місце, а також підтверджує, чи відповіли на запрошення. Застосунок знаходить інформацію не лише в тілі листів, а й у прикріплених PDF-файлах.

Функція Lens дозволяє виділити будь-яку ділянку екрана і виконати з нею кілька дій:

• скопіювати текст із зображення;
• знайти схожі зображення або товар у продажу;
• задати запитання на основі того, що відображається на екрані.

Режим демонстрації екрана дозволяє показати застосунку відкриту сторінку і попросити пояснення. Наприклад, під час допомоги дитині з математичним завданням можна запитати, як розвʼязати задачу, — і отримати підказку без готової відповіді.

Інтеграція з Photos також працює: запит «Знайди мої останні фото з двоюрідним братом» — і застосунок повертає знімки з особою, яку розпізнано у колекції Google Photos.

Є й пошук файлів на комп’ютері: якщо відомо ім’я файлу, застосунок покаже, де він знаходиться.

Де застосунок поки що дає збої

Як і більшість інструментів на основі ШІ, застосунок іноді помиляється. Нечіткі або надто загальні запити можуть призводити до хибних результатів або галюцинацій: замість потрібного документа застосунок може запропонувати схожий за темою, але інший файл. Чіткіше формулювання вирішує проблему.

Пошук файлів за описом (наприклад, «щойно завантажений PDF» або «бланк дозволу для екскурсії») поки не підтримується — лише за точною назвою.

Безпека та конфіденційність: що потрібно знати перед встановленням

Застосунок запитує низку дозволів, про які варто знати заздалегідь. При першому запуску функції Lens або демонстрації екрана система запитує дозвіл на захоплення екрана. Важливо розуміти, що саме передається на сервери Google, а що залишається локально.

Згідно з офіційною документацією Google:

• Локальні файли: застосунок будує індекс файлів безпосередньо на пристрої користувача і не надсилає його на сервери Google.
• Lens-запити: на сервери Google надсилається лише та ділянка екрана, яку користувач виділив вручну. Фонові процеси, вміст буфера обміну та інші вікна не передаються.
• Пошукові запити: якщо користувач авторизований у Google-акаунті, всі пошукові запити прив’язуються до цього акаунту — так само як і під час пошуку через браузер. Без авторизації запити анонімізуються.

Таким чином, з точки зору передачі даних застосунок не вводить нових ризиків порівняно з використанням Google Пошуку у Chrome. Однак варто враховувати кілька практичних аспектів.

По-перше, застосунок постійно працює у фоновому режимі — він відображається у системному треї та запускається при старті Windows. Це означає, що він має постійний доступ до облікового запису Google і може реагувати на системний ярлик Alt+Пробіл у будь-який момент. Для корпоративних пристроїв або спільних комп’ютерів це може бути небажаним.

По-друге, функція демонстрації екрана потребує уваги: перед її активацією користувач сам обирає, яке вікно або весь екран показати застосунку. Проте аналітики видання Cloudorian зазначають, що точний маршрут обробки знімків екрана для десктопної версії Lens задокументований Google не повністю — на відміну від мобільної версії.

По-третє, інтеграція з Gmail і Drive розширює поверхню доступу: якщо обліковий запис Google буде скомпрометований (через фішинг, витік пароля або атаку на сесію), зловмисник отримає доступ не лише до пошти, а й до листування, документів і фото, які застосунок здатний знаходити та показувати за запитом.

Практичні поради: як знизити ризики

• Увімкніть двофакторну автентифікацію для Google-акаунту, якщо ще не зробили цього. За наявності доступу до пошти, Drive і Photos через цей застосунок компрометація пароля матиме серйозніші наслідки.
• Перевірте, які застосунки мають доступ до вашого акаунту: myaccount.google.com → «Безпека» → «Застосунки з доступом до акаунту». Там же можна відкликати зайві дозволи.
• Керуйте пошуковою активністю: у розділі «Моя активність» (myactivity.google.com) можна переглянути або видалити запити, зроблені через застосунок.
• На корпоративному або спільному комп’ютері встановлення застосунку не рекомендується: він зберігає авторизований сеанс і доступний будь-якому, хто відкриє ноутбук.
• Якщо конфіденційність є пріоритетом, застосунок можна використовувати без входу в акаунт — у цьому режимі доступний лише базовий веб-пошук, а дані акаунту не залучаються.

Висновок: чи варто завантажувати

Десктопний застосунок Google не розширює функціональність наявних сервісів, але значно прискорює доступ до них. Поєднання Alt+Пробіл економить час навіть як звичайний пошук — без запуску браузера. Інтеграція з Gmail, Drive і Photos додає практичну цінність для тих, хто активно використовує екосистему Google.

З точки зору конфіденційності застосунок не створює принципово нових ризиків порівняно з браузерним Google — але він завжди активний у фоні, а його інтеграція з акаунтом підвищує ціну можливої компрометації. Тож перед встановленням варто переконатися, що акаунт Google захищений двофакторною автентифікацією.

Завантажити застосунок можна безкоштовно на офіційному сайті Google.

Ця стаття Google випустила десктопний застосунок для Windows: як він змінює роботу з пошуком і особистими даними раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Mac має вбудований інструмент стиснення, інтегрований у Finder, — Архіватор (Archive Utility). Він дозволяє архівувати та розпаковувати ZIP-файли без встановлення додаткових програм. Для роботи з форматами RAR, 7z, TAR та іншими існують безкоштовні сторонні утиліти.

Як стиснути файли та папки у Finder

Відкрийте Finder і перейдіть до файлів або папок, які потрібно заархівувати. Щоб виділити кілька об’єктів одночасно, утримуйте клавішу Command і клацайте потрібні елементи.

Клацніть правою кнопкою миші на виділеному та оберіть у контекстному меню пункт «Створити архів» (Compress). Якщо виділено кілька файлів, поруч із назвою пункту буде вказано їхню кількість.

Після завершення процесу в тій самій папці зʼявиться ZIP-архів:

• якщо стиснуто один файл або папку — архів отримає ту саму назву з розширенням .zip;
• якщо стиснуто кілька файлів — буде створено файл Архів.zip, який варто перейменувати для зручності.

Як розпакувати ZIP-архів

Двічі клацніть на ZIP-файлі у Finder. Архіватор автоматично розпакує вміст у ту саму папку. Якщо архів містив кілька файлів, вони зʼявляться в окремій папці з назвою архіву.

Як змінити налаштування Архіватора

Архіватор (Archive Utility) не має власного вікна в Dock, але налаштування можна відкрити через Spotlight:

1. Натисніть Command + Пробіл, введіть «Архіватор» або «Archive Utility» і відкрийте застосунок.
2. У рядку меню натисніть Архіватор (Archive Utility)→ Параметри.

Вікно «Параметри Архіватора» поділено на два блоки — розпакування та архівування.

Блок розпакування:

• Зберігати розпаковані файли. Визначає, куди потрапляють файли після розпакування. За замовчуванням — у ту саму папку, що й архів. Можна вибрати будь-яку іншу папку.
• Після розпакування. Вказує, що робити з вихідним архівом: залишити без змін («не чіпати архів»), перемістити до Смітника або видалити.
• Показати розпаковані елементи у Finder. Якщо ввімкнено, Finder автоматично виділить щойно розпаковані файли — зручно, якщо потрібно одразу їх перенести.
• Продовжувати розпакування, якщо можливо. Архіватор рекурсивно розпакує всі вкладені архіви — наприклад, якщо всередині ZIP знаходиться ще один ZIP.

Блок архівування:

• Зберігати архіви. Визначає, куди зберігатиметься створений архів. За замовчуванням — у ту саму папку, що й архівовані файли.
• Використовувати формат архіву. Дозволяє вибрати формат: за замовчуванням — «архів із компресією» (ZIP).
• Після архівування. Вказує, що робити з оригінальними файлами після створення архіву: залишити без змін, перемістити до Смітника або видалити.
• Показати архів у Finder. Якщо ввімкнено, Finder автоматично виділить щойно створений архів.

Стиснення через Термінал

Для стиснення та розпакування файлів також можна використовувати Термінал — це зручно для роботи з великими обсягами даних або автоматизації через скрипти.

Архівування: zip -r archive.zip /шлях/до/папки

Розпакування: unzip archive.zip -d /папка/призначення

Сторонні альтернативи

Вбудований Архіватор (Archive Utility) підтримує лише формат ZIP. Для роботи з RAR, 7z, TAR, GZ, BZ2 та іншими форматами знадобиться стороннє програмне забезпечення.

The Unarchiver — безкоштовний застосунок у Mac App Store. Підтримує понад 40 архівних форматів, автоматично відкриває розпаковану папку та дозволяє налаштувати папку призначення. Інтегрується з Finder: після встановлення достатньо двічі клацнути на архіві будь-якого підтримуваного формату.

Keka — ще одна популярна безкоштовна утиліта (платна версія доступна в Mac App Store, безкоштовна — на офіційному сайті keka.io). На відміну від The Unarchiver, Keka підтримує не лише розпакування, а й створення архівів у форматах 7z, TAR, GZ, BZ2 та ZIP із захистом паролем. Підходить тим, кому потрібен більший контроль над параметрами стиснення або шифруванням вмісту.

Ця стаття Як заархівувати та розпакувати файли та папки на Mac раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин