Під ковпаком у “великого брата”: в Україні немає свого мобільного зв’язку

8 хв. читання

В Україні, на жаль, в Україні немає свого мобільного зв’язку. Це може здатися дивним, адже мобільний зв’язок є невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Існує ряд причин, чому Україна досі не має власного мобільного оператора.

У липні далекого 1993 року першою людиною в Україні, яка здійснила дзвінок мобільним телефоном, був президент Леонід Кравчук. У ті часи можливість користуватися мобільним зв’язком була справжньою розкішшю – вартість вихідного дзвінка становила близько $1, абонплата – близько $200, підключення – близько $500, а ціна мобільного телефону становила $1 – 2 тис.

Проте на початку 90-х в Україні існував ринок мобільного зв’язку, а послуги почали надавати перші вітчизняні оператори UMC (в 1992 році з’явилося СП «Український Мобільний Зв’язок») і Київстар (ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» засновано в 1994 році). Також в середині 90-х роках існували ще ряд операторів, про які зараз мало хто згадає, – DCC в м. Донецьку ( «Цифровий стільниковий зв’язок України»), WellCOM(ПрАТ «Українські радіосистеми»), Golden Telecom (спільне українсько-американське підприємство). До грудня 2001 року кількість користувачів мобільного зв’язку досягла 1 млн. осіб.

Здавалося б, конкурентоспроможне середовище, поступове зниження вартості послуг мобільного зв’язку, зростаюча кількість абонентів, технологічний розвиток обладнання і побудова нових мереж – усі ці фактори повинні були сприяти зміцненню українських компаній мобільного зв’язку та виходу на європейський ринок стійких сформованих вітчизняних брендів. Але сталося інакше – найбільші українські оператори стали власністю російського капіталу. На даний момент в Україні не залишилося жодного оператора мобільного зв’язку, який би не належав громадянам країни, через яку на Донбасі четвертий рік йде війна.

Найбільшою мережею в Україні «Київстар» (44% українських абонентів) повністю володіє компанії VimpelCom Ltd, 47,9% якої належить російській «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана. І хоча оператор завжди намагається загострити увагу на європейському шляху розвитку, наводячи як аргумент те, VimpelCom Ltd – холдингова компанія зареєстрована на Багамах з головним офісом в Нідерландах, але відгородитися від приналежності до російського великого капіталу їй не вдається. Адже відомо, що мажоритарними акціонерами в багамської компанії є норвезький «Telenor» і «Altimo», під якою ховається російська «Альфа-Груп».

Про придбання акцій компанії «Київстар Дж.Ес.Ем.» російська компанія «Альфа-Груп» оголосила у жовтні 2002 року. До 2009 року акції компанії «Київстар» були розподілені між трьома компаніями – норвезькою «Telenor», російською «Альфа-Груп» і міноритарним акціонерам. Росіяни у 2009 році забажали об’єднати свої активи – «Вимпелком» (власник Альфа-Груп) та «Київстар». Після корпоративної війни з норвежцями і створення в результаті неї абсолютно нової компанії VimpelCom Ltd. вони отримали контрольний пакет акцій в новій структурі. Таким чином «Альфа-Груп» усунула європейських партнерів на друге місце і отримала контроль, в тому числі, і над українським оператором. У результаті 44% ринку мобільного зв’язку України перейшли в руки державі, яка веде війну проти нас.

1057 900

Другий великий оператор «МТС-Україна» (34% абонентів) з 2003 року є 100% дочірньою компанією «Мобільних Телесистем» – російської компанії, 53% акцій якої володіє АФК «Система» Володимира Євтушенкова. Гучно проведений у 2015 році ребрендинг під британського оператора мобільного зв’язку Vodafone ніщо інше, як відволікання уваги від проблем української «дочки», у якої мало не відібрали ліцензію на надання телекомуслуг через те, що частина прикордонних територій з РФ користувалася зв’язком через комутатори сусіднього держави, що ставило під ризику абонентів і прямо заборонено законодавством України. Також щоб зменшити ризики потрапляння під європейські санкції російська компанія «МТС» пішла на хитрість – продала «МТС-Україна» нідерландській компанії Preludium BV, намагаючись таким чином заховати свої «заячі вуха» на українському телекомринку. При цьому «МТС Росія» забула вказати, що Preludium BV належить люксембурзькій компанії Allegretto Holding. А 100% акцій Allegretto Holding належить «МТС Росія». Коло замкнулося.

Залишається третій і останній оператор – «Астеліт», який донедавна працював під ТМ life:), а тепер lifecell. З моменту заснування компанія належала двом акціонерам – «СКМ» Ріната Ахметова і турецькії компанії Turkcell. Після того, як в 2006 році «Астеліт» поглинув DCC, в компанії тримався паритет. За останні роки турецький оператор наростив власну присутність в Україні і заволодів 55% life:). Але в 2015 році Рінат Ахметов продав залишок своїх 45% акцій «Астеліту» компанії Euroasia Telecommunications Holding BV – дочірньій компанії Turkcell, яка тепер цілком володіє українським оператором. Проте варто врахувати, що 8,2% Turkcell належать російському бізнесменові Олександру Мамуту, а ще 49,9% – тій ж «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана. У підсумку маємо ще 17% українського телекомринку, який знаходиться під впливом капіталу РФ.

До слова, щорічний обсяг ринку мобільного зв’язку в Україні становить близько 30 мільярдів гривень. При цьому 95% ринку контролюється російськими компаніями – 61% – «Альфа-Груп» і 34% АФК «Система». Монопольне становище російського капіталу на ринку мобільного зв’язку дає можливість управляти не тільки економічними процесами в Україні, але також дозволяє суттєво впливати на внутрішньополітичну ситуацію в країні. У 2014 році в розпал військової кампанії Росії проти України в українських ЗМІ неодноразово лунали заяви про те, що російські спецслужби мають можливість прослуховувати телефони абонентів «Київстар» і «МТС-Україна». А раніше колишній глава Національної комісії з питань регулювання зв’язку та інформатизації Петро Яцук повідомляв, що в розпорядженні його відомства є докази використання «МТС» засобів прослуховування на користь російських спецслужб.

Проникнення російського капіталу в Україні, у тому числі і на ринок телекомунікаційних послуг, відбулося не тільки через інфантильність розвитку української економіки, але також через визначення вищим керівництвом РФ стратегічного напрямку – впровадження російського капіталу на ринки України і підтримка на рівні держави цієї експансії з метою вирішення власних геополітичних завдань. Як переконався світ у 2014 році, головною геополітичною метою РФ в Східній Європі є панування над територією України. В якості методів ведення гібридної війни проти України Росія давно для себе визначила кілька складових: зовнішньополітична, економічна, військова, інформаційна, телекомунікаційна. Ось чому українські компанії мобільного зв’язку виявилися під прицілом російської експансії. Тепер, дивлячись на ретроспективу подій (В. Путін прийшов до влади в Росії в 1999 році), стає очевидним, що перехід на початку 2000-х років українських операторів мобільного зв’язку під контроль «Великого Брата», яким себе вважає Росія, був частиною масштабного геополітичного плану РФ.

Що робити в такій загрозливій для країни ситуації, як перемогти тотальну присутність російських грошей в стратегічно важливих сегментах економіки, українське керівництво повинно вирішити першочергово. Питанням національної безпеки є зменшення впливу російських компаній на ринок телекомунікаційних послуг і зв’язку. Одним з методів відновлення контролю України над власними ринком мобільного зв’язку повинні стати зміни до закону «Про телекомунікації». Наприклад, введення норми щодо частки не більше 25 % іноземного капіталу (особливо російського) у статутному фонді підприємств, що надають телекомунікаційні послуги на території України. І обов’язково затвердити норму про превалювання української частки капіталу у володінні підприємством на рівні не менше 51%.

Без таких жорстких обмежувальних заходів неможливо захистити ні інтереси держави, ні громадян. Позбутися залежності від російського газу нам частково вдалося. Проте, як «зіскочити з голки» користування мобільним зв’язком операторів, що належать ворогові, наразі не вигадали.

Поділитися
Exit mobile version