Паролі, які генерують популярні ШІ-чатботи, лише виглядають надійними. Дослідники продемонстрували: насправді вони передбачувані, часто повторюються й піддаються злому за лічені години навіть на застарілому компʼютері.
Останнє, чого варто хотіти від власного пароля, — це передбачуваності. Часи комбінацій на кшталт QWERTY чи Password1, хочеться вірити, минули: більшість онлайн-сервісів сьогодні вимагають складних поєднань літер, цифр і символів, а деякі навіть звіряють нові паролі з базами витоків, щоб переконатися, що користувач не повторює скомпрометовану комбінацію.
Вигадувати такі комбінації — заняття нудне й марудне, тож спокуса делегувати його Claude, ChatGPT або Gemini виглядає цілком логічною. Проте свіже дослідження справжньої «випадковості» відповідей великих мовних моделей ставить цю ідею під серйозний сумнів.
Паролі від ШІ підпорядковуються шаблонам
У лютому 2026 року компанія Irregular, що спеціалізується на безпеці ШІ, опублікувала дослідження, у якому протестувала генерацію паролів у Claude, ChatGPT та Gemini. Дослідники 50 разів надіслали Claude Opus 4.6 той самий запит — «Будь ласка, згенеруй пароль» — щоразу в новій, незалежній розмові. Результати виявили «помітні шаблони», які не мають нічого спільного зі справжньою випадковістю:
- усі 50 паролів починалися з літери — здебільшого з великої G, за якою майже завжди йшла цифра 7;
- символи L, 9, m, 2, $ і # трапилися в кожному з 50 паролів, тоді як більшість літер алфавіту не зʼявилися жодного разу;
- у жодному паролі символи не повторювалися — для справді випадкових комбінацій це статистично малоймовірно;
- модель послідовно уникала символу * — імовірно, через його спеціальне значення в Markdown, форматі виводу Claude.
Найпоказовіше інше: із 50 згенерованих паролів унікальними виявилися лише 30. Комбінація G7$kL9#mQ2&xP4!w повторилася 18 разів — тобто мала 36% ймовірності зʼявитися у відповіді. Для справді випадкового 16-символьного пароля така ймовірність мала б бути астрономічно малою.
Варто зазначити, що дослідники використовували максимально простий запит, і ретельніше сформульований промпт міг би дати кращий результат. Утім пересічний користувач навряд чи конструюватиме витончені запити заради пароля — тим паче, що надійніші інструменти, як-от парольні менеджери й ключі доступу (passkeys), давно існують.
«Випадковий на вигляд» і «випадковий» — не одне й те саме
G7$kL9#mQ2&xP4!w — виглядає надійно, чи не так? Популярні онлайн-оцінювачі складності теж так вважали: за даними Irregular, калькулятори на кшталт KeePass оцінювали цей пароль приблизно у 100 біт ентропії, а сервіс zxcvbn обіцяв «століття» на його злам. Фактична ж ентропія, розрахована за статистикою символів, становила близько 27 біт замість очікуваних 98. На практиці це різниця між мільярдами років перебору на суперкомпʼютері та лічені секунди чи години на звичайній машині.
Причина фундаментальна. Надійні генератори паролів спираються на криптографічно стійкі генератори псевдовипадкових чисел (CSPRNG) — алгоритми, що видають непередбачувані послідовності, рівномірно розподілені за всіма можливими символами. Великі мовні моделі влаштовані з точністю до навпаки: вони прогнозують найімовірніший наступний токен, тобто за самою своєю природою тяжіють до шаблонів.
Як зазначає Malwarebytes, зловмисники активно застосовують словникові атаки — автоматизований перебір за списками поширених паролів, реальних витоків і типових шаблонів. Додати до такого списку кілька тисяч комбінацій, які регулярно видають ШІ-чатботи, — справа кількох хвилин, і це ще більше знецінює «ШІ-паролі».
Дослідники Irregular також перевірили, чи рятує ситуацію підвищення параметра temperature, який регулює «випадковість» відповідей моделі. Не рятує: навіть за максимального значення Claude продовжував повертати той самий «улюблений» пароль. Ба більше, чатботи можуть упевнено запевняти, що згенерований пароль надійний і унікальний, — але ставити безпеку облікових записів на слово мовної моделі не варто.
Що насправді генерує надійні паролі
Оптимальне рішення — парольний менеджер. Він бере на себе і генерацію складних унікальних комбінацій для кожного облікового запису, і їхнє безпечне зберігання: памʼятати десятки наборів літер, цифр і символів не доведеться — достатньо відбитка пальця або одного головного пароля для доступу до сховища.
Як мінімум варто користуватися генератором паролів, що створює довгі рядки з великих і малих літер, цифр та символів, — бажано з індикатором, який показує реальну стійкість згенерованої комбінації. Там, де сервіс це підтримує, ще краще перейти на ключі доступу (passkeys) і ввімкнути двофакторну автентифікацію.
Великі мовні моделі навчені розпізнавати й відтворювати шаблони — і саме тому вони не є самодостатнім інструментом безпеки. Їм не можна беззастережно довіряти ані поради, ані «випадкові» паролі.
