Підсистема Windows для Linux дозволяє запускати повноцінне середовище Linux усередині Windows — без віртуальної машини й без подвійного завантаження. За останні пʼять років WSL перетворилася з вбудованого компонента системи на окремий продукт із відкритим кодом, власним циклом оновлень і навіть вбудованою підтримкою контейнерів. Нижче — актуальний порядок встановлення, перевірені команди та розбір типових помилок.

Що таке WSL і кому вона потрібна

Windows Subsystem for Linux (WSL) дає змогу встановити дистрибутив Linux — Ubuntu, Debian, openSUSE, Kali, Arch та інші — і користуватися застосунками, утилітами й інструментами командного рядка Bash безпосередньо у Windows, без накладних витрат на класичну віртуальну машину чи налаштування подвійного завантаження. Це описано в офіційній документації Microsoft.

Історично існує дві архітектури. WSL 1 (2016 рік) працювала як шар сумісності, що транслював системні виклики Linux у виклики ядра Windows. WSL 2 (2019 рік) запускає справжнє ядро Linux у полегшеній віртуальній машині на базі Hyper-V — саме тому сумісність із реальним ПЗ для Linux у неї значно вища. Усі нові дистрибутиви, встановлені сучасною командою, за замовчуванням отримують WSL 2.

Ще одна принципова зміна: з 2021 року WSL більше не є частиною коду Windows. Це окремий пакет із власним графіком оновлень, який не залежить від того, коли Microsoft випустить наступне велике оновлення операційної системи.

Системні вимоги

• Windows 11 або Windows 10 версії 2004 і вище (збірка 19041 і вище). Для старіших збірок Microsoft пропонує окрему процедуру ручного встановлення.
• Увімкнена апаратна віртуалізація у BIOS чи UEFI.
• Підтримка процесором технології SLAT (Second Level Address Translation). Вона зʼявилася в Intel Nehalem — тобто в Intel Core першого покоління — та в AMD Opteron. На старіших процесорах WSL 2 не запуститься навіть після коректного встановлення компонента «Платформа віртуальної машини».
• Дистрибутиви мають зберігатися на системному диску (зазвичай C:).

Окремо про Windows 10: підтримка системи завершилася 14 жовтня 2025 року. Безкоштовна програма розширених оновлень безпеки (ESU) для приватних пристроїв подовжена до 12 жовтня 2027 року. WSL на Windows 10 працює, але з погляду безпеки це тимчасове рішення, а не довгострокова конфігурація.

Встановлення однією командою

Порядок дій виглядає так:

1. Відкрити PowerShell від імені адміністратора: клацнути правою кнопкою миші й обрати «Запуск від імені адміністратора».
2. Виконати команду:

wsl --install

3. Перезавантажити компʼютер.

Команда вмикає всі необхідні компоненти системи та встановлює Ubuntu як типовий дистрибутив. Під час першого запуску відкриється консольне вікно з розпакуванням файлів — це триває помітно довше, ніж усі наступні запуски, які займають менше секунди. Далі система запропонує створити імʼя користувача й пароль для середовища Linux; вони не повʼязані з обліковим записом Windows.

Важливий нюанс: команда wsl –install у наведеному вигляді спрацює лише тоді, коли WSL ще не встановлена. Якщо у відповідь ви бачите довідковий текст, підсистема вже є в системі — тоді слід переходити до встановлення конкретного дистрибутива.

Як обрати інший дистрибутив

Щоб побачити перелік доступних дистрибутивів:

wsl --list --online

Щоб встановити потрібний, підставивши його назву зі списку:

wsl --install -d <Distro>

Якщо процес встановлення зупиняється на позначці 0.0%, документація радить спершу завантажити дистрибутив напряму, оминаючи Microsoft Store: wsl –install –web-download -d <Distro>. Цей самий підхід рятує в мережах, де доступ до Store заблоковано.

Базові команди для щоденної роботи

Що робити, якщо встановлення не вдалося

Найпоширеніші коди помилок і їхні причини наведені в посібнику з усунення несправностей WSL:

• 0x80370102 — віртуальну машину не вдалося запустити, бо не встановлено потрібний компонент. Потрібно увімкнути «Платформу віртуальної машини» у Windows і віртуалізацію в BIOS. Варто також перевірити стан гіпервізора командою bcdedit /enum | findstr -i hypervisorlaunchtype; якщо він вимкнений, увімкнути через bcdedit /set hypervisorlaunchtype Auto.
• 0x80070003 — дистрибутив намагаються встановити не на системний диск. Змінити розташування можна в «Параметри» → «Система» → «Памʼять» → «Додаткові параметри сховища».
• 0x8007019e — не увімкнено додатковий компонент «Підсистема Windows для Linux».
• 0x8000FFFF — узагальнена «катастрофічна» помилка. Спершу варто перевірити права адміністратора, виконати wsl –update і wsl –shutdown, за потреби — перевірити цілісність системних файлів командами SFC /SCANNOW та DISM /Online /Cleanup-Image /RestoreHealth.
• Повідомлення про те, що wsl не розпізнано як команду — компонент не встановлено. На пристроях з архітектурою ARM64 ця помилка виникає й тоді, коли команду запускають зі звичайного PowerShell: у такому разі слід скористатися командним рядком або PowerShell Core.
• Відсутність інтернету всередині WSL. Microsoft прямо зазначає, що доступ можуть блокувати сторонні фаєрволи й антивіруси — серед перелічених у документації, зокрема, AVG, Avast і Symantec Endpoint Protection. У корпоративних мережах причиною частіше є політика, що забороняє локальні правила брандмауера.

WSL із відкритим кодом: що це змінило

19 травня 2025 року на конференції Build корпорація Microsoft відкрила вихідний код WSL — через девʼять років після анонсу підсистеми й після того, як перший запит спільноти на відкриття коду провисів у трекері з 2016 року. Тепер збірки публікуються в репозиторії microsoft/WSL на GitHub, а користувачі можуть самостійно збирати підсистему з коду й надсилати виправлення.

Відкрито, втім, не все. Драйвер lxcore.sys, що обслуговує WSL 1, а також компоненти перенаправлення файлової системи між Windows і Linux (p9rdr.sys та p9np.dll) лишаються закритими. Ядро Linux для WSL і графічний рівень WSLg були відкритими й раніше.

WSL Containers: контейнери Linux без Docker Desktop

На Build 2026 Microsoft анонсувала WSL Containers — вбудований спосіб створювати й запускати контейнери Linux безпосередньо у Windows. Публічне превʼю вийшло 29 червня 2026 року у складі збірки WSL 2.9.3.

Функція складається з двох частин: утиліти командного рядка wslc.exe, синтаксис якої свідомо повторює звичний docker, і програмного інтерфейсу, що дозволяє застосункам для Windows використовувати контейнери Linux у власній логіці. Документація наводить типові приклади:

wslc run --rm -it ubuntu:latest bash -c "echo Hello world!"

wslc image ls

wslc container ps

У превʼю вже доступні керування життєвим циклом контейнерів із обмеженнями ресурсів, збирання й вивантаження образів, створення мереж і томів, а також доступ до GPU через інтерфейс CDI — тобто прискорені обчислення для локальних ШІ-навантажень працюють одразу.

Практичний сенс для розробників очевидний: раніше контейнери Linux на Windows означали Docker Desktop із його ліцензійними умовами для великих команд. Тепер базовий сценарій закривається штатним інструментом. Але це саме превʼю: збірки серії 2.9.x на GitHub позначені як попередні, тож для критичних робочих процесів їх не варто вважати стабільними.

Чи існує WSL 3

Ні. Після Build 2026 частина видань подала анонс контейнерів як «WSL 3», і менеджер продукту WSL у Microsoft Крейг Лоуен публічно спростував це 23 червня 2026 року: такої версії не існує. WSL Containers — не наступник WSL 2 із новим номером, а нова можливість, надбудована над наявною інфраструктурою підсистеми.

Безпека: про що варто памʼятати

Кожен дистрибутив WSL 2 — це фактично окрема віртуальна машина з власною файловою системою й власними процесами. Для звичайного користувача це зручність, для служби безпеки — сліпа зона: класичні засоби захисту Windows бачать лише запуск процесу на боці хоста, а не те, що відбувається всередині середовища Linux.

Microsoft визнає цю проблему й постачає окремий плагін Defender for Endpoint для WSL, який передає події з підсистеми в корпоративну систему моніторингу. Він потребує WSL версії 2.0.7.0 або новішої. Варто розуміти межі: плагін забезпечує саме видимість подій, тоді як антишкідливий захист, управління вразливостями й команди реагування для логічного пристрою WSL недоступні.

Для домашнього користувача практичні висновки простіші. Оновлення дистрибутива не приходять через Windows Update — пакети Linux потрібно оновлювати самостійно засобами самого дистрибутива, а саму підсистему та ядро — командою оновлення WSL. І не варто зберігати в середовищі Linux незахищені ключі SSH чи токени доступу: у разі компрометації системи вони стають легкою здобиччю.

Часті запитання

Чи можна встановити WSL на Windows 10?

Так, за умови, що встановлено версію 2004 або новішу (збірка 19041 і вище). Водночас підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року, а безкоштовна програма ESU для приватних пристроїв діє до 12 жовтня 2027 року.

Чим WSL 1 відрізняється від WSL 2?

WSL 1 транслює системні виклики Linux у виклики ядра Windows і не має власного ядра. WSL 2 запускає справжнє ядро Linux у полегшеній віртуальній машині, тому сумісність із реальним ПЗ вища. Нові дистрибутиви за замовчуванням встановлюються як WSL 2.

Чи потрібен Docker Desktop, щоб запускати контейнери?

Уже не обовʼязково. Від збірки WSL 2.9.3 доступне публічне превʼю WSL Containers із вбудованою утилітою wslc.exe. Оскільки це попередня версія, для критичних робочих процесів варто залишатися на перевірених інструментах.

Як оновити WSL?

Саму підсистему та ядро Linux оновлює команда wsl –update. Пакети всередині дистрибутива оновлюються окремо — звичайними засобами відповідного дистрибутива Linux.

Чи безпечно вмикати віртуалізацію заради WSL?

Це штатна платформна функція Windows. Проте вмикання Hyper-V може конфліктувати зі сторонніми гіпервізорами: VMware Workstation і VirtualBox підтримують спільну роботу лише у відносно свіжих версіях, тож їх варто оновити або тимчасово вимкнути.

Читайте також

Відновлення станом на певний момент часу у Windows 11: як працює нова функція відкату

Думаєте про перехід на Linux? 9 речей, які вам потрібно знати

Як запустити програму для Windows у Linux за допомогою Wine

Ця стаття Як встановити WSL у Windows 11 і Windows 10: покрокова інструкція раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Творець Linux Лінус Торвальдс під час виступу на конференції Open Source Summit India 2026 у Мумбаї пояснив, чому вважає себе радше керівником розробки, ніж програмістом, як ШІ-інструменти одночасно допомагають і виснажують спільноту ядра, та чому Linux позбувається підтримки «музейного» обладнання. Про це пише ZDNET.

Ключові тези:

• Торвальдс не зацікавлений у підтримці застарілого обладнання чи програмного забезпечення.
• Rust важливий, але це не панацея від помилок у логіці програм.
• Розробники Linux уже застосовують ШІ-інструменти для супроводу коду.

Linux 7.1: повільно та впевнено, без гучних анонсів

Розмову відкрив давній колега Торвальдса Дірк Гондель, запитавши про враження від релізу Linux 7.1 — нова нумерація ядра стартувала на початку 2026 року після версії 6.19. Торвальдс відповів, що не мислить категоріями гучних релізів: «Для мене головним є те, що це був дуже стабільний поступ безперервних удосконалень».

Він наголосив, що відколи команда створила систему контролю версій Git, підхід не змінюється: «Ми не робимо релізів із великими новими ефектними функціями, і я активно намагаюся уникати такої моделі. Ми прагнемо постійного поступового вдосконалення і стабільного прогресу».

Однак ШІ тисне на цей робочий процес. «Останнім часом стало дещо складніше, бо ШІ знаходить цікаві помилки, і це додає стресу людям у спільноті», — визнав Торвальдс. Попри це, ядро тримається стабільного графіка релізів кожні девʼять-десять тижнів.

Вікна злиття, виправлення та «баги» особистостей

Торвальдс описав свій робочий ритм під час вікон злиття коду: «Протягом двох тижнів я виконую приблизно 200 злиттів. Це дуже приблизна цифра».

Навіть після десятиліть довіри до мейнтейнерів він опирається змінам в останню мить: «Якщо це не справді важливе виправлення, будь ласка, відкладіть його до наступного релізу замість надсилати мені в останній момент». Причина проста: виправлення може не вартувати навіть невеликого ризику, що воно спричинить нову проблему.

Технічне навантаження турбує його менше, ніж людський чинник: «Новий код — це технічна проблема, її можна виправити. Що справді додає мені стресу — це проблеми з особистостями, які час від часу виникають. Повірте, код виправити легко. Особистість — не завжди». Торвальдс визнає, що частину таких конфліктів свого часу спричинив сам, хоча й працював над цим.

«Я не програміст, я керівник розробки»

Ще одна зміна: Торвальдс більше не вважає себе програмістом. «Будьмо цілком чесними. Я вже майже не читаю код. Я не програміст, я керівник розробки», — сказав він.

Він досі пише невеликі патчі, але це радше підказки, ніж готові рішення: «Я все ще пишу код у тому сенсі, що надсилаю людям патчі, але дуже чітко даю зрозуміти: це пропозиція, вона не тестована. Я очікую, що саме мейнтейнери відповідного коду надішлють мені виправлення у відповідь. Тож власний код я коммічу дуже рідко».

Найважливіше для нього — розуміти задум: «Коли я обробляю pull request, я хочу бачити ширшу картину. Це одна з причин, чому я прошу супроводжувати pull requestʼи дуже якісними поясненнями: я їх читатиму. Я хочу розуміти, що відбувається».

У код він занурюється переважно тоді, коли щось змушує — збої збирання або конфлікти злиття: «Я розвʼязав стільки конфліктів за ці роки, що, мабуть, міг би робити це уві сні. І доволі часто саме тоді, коли я дивлюся на код, я знаходжу проблеми».

NTFS і розчищення «музейних експонатів»

Про давно проблемну підсистему Microsoft NTFS Торвальдс пожартував: «NTFS роками був такою собі проблемною дитиною — знайти людей, які б його підтримували, часом було непросто».

«У нас є дві різні групи, які підтримують дві різні версії NTFS. Обидві працюють, і я просто дозволяю їм зʼясувати між собою, хто вийде переможцем. А може, обидві залишаться надовго», — додав він.

«Я не надто сентиментальний щодо технологій. Ми дещо активніше намагаємось відмовлятися від підтримки обладнання, яким уже буквально ніхто не користується — хіба що в музеях», — зазначив Торвальдс.

Він залишається «переконаним прихильником підтримки обладнання, доки в нього є користувачі», проте «у певний момент вартість підтримки старого заліза стає надто великим тягарем». Як приклад він навів рішення, що у версії 7.2 ядро більше не підтримуватиме x86-машини без апаратної підтримки обчислень із рухомою комою — як-от процесор 486 SX, випущений понад 30 років тому. Раніше з ядра вже прибрали підтримку процесорів i486 та частини i586.

Це частина ширших зусиль із видалення застарілого коду з Linux: зокрема, поступово припиняється підтримка мережевих стандартів ISDN та ATM. Утім, власники старої техніки й надалі зможуть користуватися давнішими версіями ядра.

Git, C, Rust і філософія «hack and slash»

Щодо власних робочих інструментів Торвальдс був лаконічним: «Git і електронна пошта — насправді єдині два інструменти, якими я користуюся. Google я застосовую, щоб шукати інформацію». Він додав: «Я нетиповий. Більшість інших мейнтейнерів використовують значно більше інструментів, і, гадаю, багато з них починають застосовувати ШІ для перевірки патчів». Сам же він працює «на вищому рівні»: «Я працюю з людьми, а не з інструментами».

На запитання про Rust — і в Git, і в ядрі — він відповів стримано: «Я не впевнений, що Rust захопить світ. Я все ще вважаю Rust дуже цікавим, але C для мене — значно простіший інструмент».

Торвальдс продовжив: «Я набагато більше захоплений усіма інструментами, які ми маємо для перевірки C», включаючи «автоматизовані інструменти перевірки патчів» та «автоматизовані інструменти перевірки електронної пошти для патчів, таких як Sashiko».

Підсумовуючи, Торвальдс сказав аудиторії в Мумбаї: «Я більше людина, яка любить рубати та різати, і мені все ще подобається сира та проста сила C, і я не думаю, що це зміниться».

Rust не врятує від логічних помилок

Торвальдс також застеріг від переоцінювання переваг Rust: «Rust виправляє кілька простих помилок, які можна зробити в C, але він не виправляє логічних помилок. Він не думає за розробника: коли пишеться некоректний код, мова не має значення — результат буде некоректним».

Щодо змішаних кодових баз C/Rust він зауважив, що гарантії обмежені: «Гарантії, які дає Rust, діють лише в частинах кодової бази, написаних виключно на Rust. А всюди, де є взаємодія з кодом на C, жодних гарантій немає». При цьому більшість Rust-коду в Linux взаємодіє з основним C-кодом ядра, який, за словами Торвальдса, «значно кращої якості, бо тестувався в усіх можливих середовищах».

«Деякі з наших великих і найгучніших багів у ядрі останнім часом були саме логічними помилками. Це було просто погане програмування, яке, на жаль, трапляється навіть у ретельно підтримуваних підсистемах і важливих ядрах, що мають бути дуже захищеними», — додав він.

ШІ, LLM і «мотлох» проти справжніх багів

Лише на 26-й хвилині розмова дійшла до ШІ та великих мовних моделей (LLM). Спершу Торвальдс уточнив свої нещодавні заяви про «десятикратне» зростання продуктивності завдяки LLM: за його словами, ця цифра була «не науковою» — він, за власним зізнанням, узяв її зі стелі.

«Сьогодні ми, сподіваюся, у точці, де це створює більше продуктивності, ніж забирає, — продовжив він. — Але приблизно до початку цього року ми точно бачили більше мотлоху, згенерованого LLM, ніж корисного коду». Особливим болем стали хибні звіти: «Надходять звіти про помилки, які виглядають цілком правдоподібно, і потрібно чимало зусиль, щоб зʼясувати, що це була просто галюцинація. Коли люди витрачають багато часу на перевірку неправдивого машинного звіту, це серйозно виснажує ресурси».

Навіть зараз, каже він, «більшість якісних звітів потребують більшого, ніж просто LLM»: «Нам довелося добряче попручатися. Якщо хтось знайшов баг за допомогою LLM, недостатньо просто попросити модель скласти звіт і перекинути його через паркан до нас. Ми хочемо бачити запропонований патч і хочемо, щоб людина, яка запускала LLM, брала участь у подальшому діалозі».

Чимало згенерованих ШІ патчів Торвальдс описав як «бездумні латки-пластирі»: «Вони можуть виправити безпосередню проблему, але сам тип помилки нікуди не зникає — він просто чекає в коридорі, щоб вдарити в іншому місці».

Для власних невеликих проєктів він використовує LLM як засіб прототипування: «Доволі часто код у такому вигляді непридатний до використання, але це чудовий спосіб щось швидко випробувати». Водночас для виправлень рівня ядра, за його досвідом, LLM «ще не досягли того рівня».

Прикрі баги та принцип «не стріляти в гінця»

Торвальдс визнав, що деякі знайдені ШІ проблеми виявилися «абсолютно приголомшливими — цікавими в болісному сенсі», особливо вади безпеки, які «зʼявляються в технологічній пресі через два дні».

Попри незручність, наголосив він, «я точно не з тих, хто стріляє в гінця. Гадаю, нам значно краще, коли LLM знаходять помилки — навіть прикрі, навіть ті, які нам, мабуть, варто було знайти ще два десятиліття тому».

За останні місяці, додав Торвальдс, «LLM вказали на кілька повʼязаних між собою багів»: різні люди ітеративно досліджували ті самі ділянки ядра, «і саме тому в нас було три-чотири дуже тісно повʼязані баги, які стали великою новиною протягом кількох тижнів».

«Linux — не анти-ШІ проєкт»: якщо не подобається — форкайте

Уже після виступу в Мумбаї дискусія про роль ШІ в розробці ядра загострилася. 14 липня в розсилці ядра, де обговорювали інтеграцію системи Patchwork із Sashiko, Торвальдс відповів на закиди про «анти-LLM позицію» максимально прямо: «Я усвідомлюю, що деякі люди дуже не люблять ШІ, але це та сфера, де я готовий рішуче наполягти на своєму як мейнтейнер найвищого рівня. Linux не належить до анти-ШІ проєктів, і якщо когось це не влаштовує — можна вчинити по-опенсорсному і зробити форк. Або просто піти».

«ШІ — це інструмент, як і інші інструменти, якими ми користуємось. І він очевидно корисний, — написав Торвальдс. — Ще рік тому це, можливо, не було аж таким очевидним, але сьогодні це питання вже не стоїть. Той, хто в цьому сумнівається, вочевидь просто ним не користувався».

Він визнав, що ШІ буває «болісним інструментом» — і через навантаження на мейнтейнерів, і через те, що «постійно знаходить прикрі баги». Але, за його словами, «рішення — не ховати голову в пісок і не співати щосили „ля-ля-ля, я вас не чую“. Рішення — зробити так, щоб LLM-інструменти допомагали мейнтейнерам, а не лише завдавали їм болю».

«Ми нікого не змушуємо ним користуватись, але я дуже голосно ігноруватиму тих, хто намагається відмовляти від нього інших, — додав він. — І ні, ШІ не ідеальний. Але той, хто вказує на проблеми ШІ, хай водночас подивиться в дзеркало і вкаже на себе. Бо природний інтелект теж не завжди аж такий блискучий».

Підсумок Торвальдса — квінтесенція його підходу: «У спільноті ядра ми займаємось відкритим кодом, бо це дає кращі технології, а не з релігійних міркувань. Тож рішення ми ухвалюємо насамперед на основі технічних переваг. А не через страх перед новими інструментами».

Сам привід для суперечки теж показовий: Sashiko — повністю відкрита система на Rust, яка за даними розробників знаходить 53% помилок на нефільтрованій вибірці з 1000 останніх виправлених комітів ядра. Причому всі ці помилки свого часу пройшли повз рецензентів-людей. Назва походить від японської техніки вишивки сасіко — «маленькі стібки», якою традиційно укріплювали тканину в місцях зношування.

Ґодзілла, Індія та «іграшкові проєкти»

Виступ в Мумбаї Торвальдс завершив на легкій ноті, розповівши, що використовує ШІ «для власних іграшкових проєктів», зокрема для сімейних фото: «Щоразу, коли я подорожую до нового місця — а це мій перший візит до Індії, — я надсилаю дітям фотографії звідти. І з якоїсь дивної причини Ґодзілла, здається, слідує за мною і зʼявляється на цих знімках».

«У ШІ є багато корисних і менш корисних застосувань, — підсумував він. — І, гадаю, Ґодзілла — чудове місце, щоб зупинитися».

Ця стаття «Я більше не програміст»: Лінус Торвальдс про два єдині інструменти, якими користується раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Windows залишається операційною системою за замовчуванням для настільних комп’ютерів не просто так. Вона зрозуміла, відшліфована, має найкращу підтримку програм і зазвичай вимагає мінімум зусиль від користувача. Для переважної більшості людей саме ця зручність робить Windows операційною системою вибору для їхніх комп’ютерів та ноутбуків.

Linux історично підходив до настільної роботи зовсім інакше. Хоча сучасні дистрибутиви стали набагато простішими у встановленні та використанні, Linux все ще вимагає від користувача більше зусиль. Але натомість ви отримуєте набагато більше контролю. Ви вирішуєте, як працює ваша система, що вона включає, які оновлення застосовуються і який досвід ви хочете отримати.

Windows створена для зручності

Одна з найбільших переваг Windows — вона усуває якомога більше налаштувань та прийняття рішень. На типовому комп’ютері ви встановлюєте Windows, входите в систему, дозволяєте їй завантажити драйвери, встановлюєте звичні програми, ігри — і все готово. Майже всі програми досі орієнтовані насамперед на Windows, і переважна більшість периферії, яку ви купуєте, створена з урахуванням Windows. Навіть як людина, яка добре розуміється на усуненні неполадок на рівні ОС, я визнаю, що переважна більшість речей у Windows «просто працює».

Проте є багато типових поведінок, які заходять трохи надто далеко або просто дратують. Збір даних та телеметрії — яскравий приклад. Хоча ви можете відмовитися від деяких з них, інші вимагають змін на рівні реєстру. Windows 11 також продовжує розширювати поверхні рекомендацій та персоналізації в таких місцях, як меню «Пуск» і пошук, тому частини інтерфейсу дедалі більше обслуговують пропозиції Microsoft замість того, щоб діяти як нейтральний робочий простір.

Linux дає вам набагато більше контролю

Що робить Linux привабливим для багатьох користувачів — це те, що система загалом не припускає, що Microsoft або Apple мають вирішувати, як ваш комп’ютер повинен виглядати, поводитися або розвиватися з часом. Навіть до встановлення Linux пропонує вибір, якого Windows ніколи не дає: вибір дистрибутива та робочого середовища — основні способи контролю початкового досвіду. Це відчуття контролю продовжується після встановлення. Практично на всіх дистрибутивах Linux набагато простіше вирішити, яке програмне забезпечення присутнє, які служби запускаються автоматично, які оновлення застосовуються і наскільки ви хочете модифікувати систему з самого початку.

З одного боку, це може звучати дійсно приголомшливо для багатьох користувачів, особливо тих, хто звик до того, як Windows тримає вас за руку. Але на практиці дистрибутиви Linux зробили велику роботу, щоб зробити систему набагато простішою у використанні одразу після встановлення. Чудовий приклад — Linux Mint, який з усіма своїми налаштуваннями за замовчуванням є повністю придатним до використання з моменту завершення встановлення. Драйвери або встановлюються автоматично, або можуть бути завантажені автоматично за допомогою вбудованих GUI-інструментів, а вбудований Software Manager міститиме практично все, що вам потрібно і чого ще немає. Інші дистрибутиви, орієнтовані на користувача, значною мірою такі ж, і все це робиться зі збереженням духу Linux: система настільки приватна, керована та мінімальна, наскільки ви хочете, зберігаючи при цьому розумні типові налаштування.

Windows все ще має деякі переваги

Windows все ще має кілька невеликих переваг над Linux у дрібних, орієнтованих на споживача інтеграціях, які працюють з меншими зусиллями одразу після встановлення. Функції дисплея — хороший приклад: Windows 11 має вбудовану підтримку елементів керування HDR, Auto HDR для старіших ігор і офіційний додаток HDR Calibration, що робить підтримку сучасних ігрових дисплеїв на рівні ОС більш узгодженою. Вона також набагато краще підключається до мобільних пристроїв. Хоча я все ще не назвав би Phone Link «хорошим», це більше, ніж те, що Linux пропонує одразу після встановлення.

У Linux є рішення майже для всього

У Windows, якщо щось на кшталт HDR або мобільної інтеграції не працює, насправді ви мало що можете зробити, якщо воно дійсно зламане. Ви можете звернутися до сторонніх рішень, але здебільшого вони не є повноцінною заміною вбудованої підтримки. На відміну від цього в Linux, завдяки його структурі протягом десятиліть, сторонні рішення часто були єдиними рішеннями. Тому, якщо щось не працює належним чином за замовчуванням, ймовірно, існує стороннє рішення для вашої конкретної проблеми у вигляді програми або пакета.

Proton, рівень сумісності Valve, вбудований у Steam, народився саме з цієї необхідності. Linux не мав вбудованого рішення для запуску Windows-ігор, і результатом створення Proton стало те, що більшість бібліотеки Steam тепер працює на Linux майже без налаштування з боку користувача. Для деяких ігор, особливо старіших, досвід насправді плавніший, ніж у Windows, де сумісність зі старими версіями може бути окремим головним болем.

Linux — реальна альтернатива для багатьох

Linux все ще не є найпростішою операційною системою для всіх, і я не думаю, що вона має нею бути. Windows продовжуватиме перемагати завдяки зручності для багатьох людей, особливо коли широка підтримка програмного забезпечення та відшліфовані вбудовані інтеграції мають значення понад усе інше. Але розрив більше не настільки великий, щоб Linux відчувався як компроміс тільки для ентузіастів. Сучасні дистрибутиви стали достатньо доступними, щоб компроміс нарешті мав сенс для звичайних користувачів, а не лише для майстрів. І як тільки ви звикнете до ОС, яка дозволяє вам вирішувати, що встановлено, як вона поводиться і які стосунки ви хочете мати зі своїм власним комп’ютером, стає набагато складніше прийняти операційну систему, яка продовжує робити цей вибір за вас.

Ця стаття Чому Linux наздоганяє Windows: порівняння двох операційних систем раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Розробник Linux Лінус Торвальдс оголосив про випуск Linux 6.19, що стане останнім оновленням у цьому циклі ядра. Нова версія додає підтримку сучасного драйвера AMDGPU для старіших відеокарт AMD GCN 1.0 та 1.1, таких як GPU серії Radeon HD 7000, а також підтримку Vulkan через драйвер RADV і покращене керування живленням.

Ключові нововведення версії 6.19

Linux 6.19 також включає покращену підтримку HDR завдяки додаванню DRM Color Pipeline, оновлений драйвер Asus Armoury, розширену підтримку новіших чіпів Intel Wildcat Lake та Nova Lake, шифрування з’єднань PCIe та автентифікацію пристроїв та інші вдосконалення.

Підтримка старіших відеокарт AMD

Ключовою особливістю цього оновлення стала підтримка сучасного драйвера AMDGPU для відеокарт AMD на базі архітектури GCN першого та другого покоління. Це означає, що власники старіших GPU серії Radeon HD 7000 тепер зможуть використовувати сучасний драйвер замість застарілого radeon, отримуючи при цьому підтримку Vulkan через RADV і покращене керування енергоспоживанням.

Анонс переходу на Linux 7.0

Разом із запуском Linux 6.19 Торвальдс також анонсував початок нового циклу ядра з наступним оновленням. «Як люди здебільшого зрозуміли, я досягаю точки, де мене бентежать великі числа (знову майже закінчуються пальці на руках і ногах), тому наступне ядро називатиметься 7.0», — пише Лінус у примітці до оновлення.

Наступне оновлення може включати ще більше покращень для GPU AMD, підтримку дисплеїв для чіпів Intel Nova Lake та Qualcomm Snapdragon 8 Elite Gen 5, а також розширену підтримку моніторингу сенсорів для материнських плат Asus серед інших змін.

Коли очікувати оновлення

Користувачі дистрибутивів Linux з постійними оновленнями, таких як Fedora та Arch, можуть очікувати найновішого оновлення ядра найближчим часом через звичайні системні оновлення. Дистрибутиви без моделі постійних оновлень можуть отримати оновлення ядра пізніше.

Ця стаття Вийшов Linux 6.19 з анонсом майбутньої версії 7.0 раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Тестування мереж та систем на вразливості — критично важлива складова сучасної цифрової безпеки. Для цих цілей існують спеціалізовані операційні системи, які надають необхідні інструменти для виявлення слабких місць у захисті до того, як їх зможуть експлуатувати зловмисники.

Два найпопулярніших дистрибутиви Linux для тестування на проникнення — Kali Linux та Parrot OS — пропонують різні підходи до кібербезпеки. Kali Linux є визнаним галузевим стандартом серед фахівців з пентестингу, тоді як Parrot OS поєднує функціонал для тестування безпеки з можливостями для повсякденного використання та посиленим захистом приватності.

Обидва дистрибутиви базуються на Debian, містять сотні попередньо налаштованих інструментів безпеки та доступні для безкоштовного завантаження. Проте вибір між ними залежить від конкретних потреб користувача: професійного пентестингу, навчання основам кібербезпеки чи захищеного повсякденного використання комп’ютера.

У цьому матеріалі розглянемо ключові особливості кожного дистрибутива, їхні переваги та сценарії застосування, щоб допомогти визначити оптимальний варіант для ваших завдань.

Що таке пентестинг?

Пентестинг — скорочення від penetration testing (тестування на проникнення) — може імітувати кібератаки на мережу чи систему, щоб знайти та експлуатувати слабкі місця раніше, ніж це зроблять хакери. Справа в тому, що поки вразливість не знайдено, її неможливо виправити. Ці вразливості можуть бути як простими (слабкі паролі користувачів), так і складними (вразливості ядра операційної системи).

Без спеціалізованого програмного забезпечення як би ви дізналися про ці вразливості? Ймовірно, ніяк.

Завдяки пентестингу ці вразливості можна виявити.

Якщо це вас цікавить, то ви будете раді дізнатися, що існують два дистрибутиви Linux, спеціально створені для тестування вашої локальної мережі та систем на вразливості.

Розглянемо кожен з них.

Що таке Kali Linux?

Коли люди думають про дистрибутиви для пентестингу, Kali Linux зазвичай одразу спадає на думку.

Перше, що варто знати: Kali Linux базується на Debian, що означає доступ до стандартних репозиторіїв Debian, які включають велику кількість додатків для встановлення.

По-друге, Kali Linux дозволяє вибирати між робочими середовищами GNOME, KDE Plasma та Xfce.

Kali Linux також використовує ядро з фокусом на безпеку, яке регулярно оновлюється та високо налаштоване для пентестингу та бездротового впровадження.

Також є понад 600 попередньо встановлених додатків, більшість з яких орієнтовані на збір інформації, аналіз вразливостей, бездротові атаки, тестування веб-додатків тощо. Багато з цих додатків включають галузеві модифікації, такі як для комп’ютерної криміналістики, зворотного інжинірингу та виявлення вразливостей.

А ще є два режими: Forensics Mode для розслідувань та “Kali Undercover”, який маскує ОС під Windows.

Все це звучить занадто складно? Kali Linux все ще може бути корисним для вас. Пояснимо: загалом Kali Linux не є операційною системою загального призначення — вона створена спеціально для тестування на проникнення. Але Kali Linux також чудова платформа для вивчення кібербезпеки.

Наприклад, ви можете захотіти навчитися картографувати свою мережу. Для цього Kali Linux включає nmap. Ви також можете захотіти протестувати паролі на слабкість — для цього слугує John The Ripper. Коли ви починаєте вчитися використовувати ці інструменти, ви краще розумієте роль кібербезпеки в IT.

Це може бути складно. Але будь-хто, хто хоче зануритися у світ кібербезпеки, добре зробить, якщо опановуватиме Kali Linux по одному додатку за раз, тому що якщо дивитися на систему в цілому, ви будете перевантажені.

Додаткові можливості Kali Linux:

• Можливість запускати Kali Linux безпосередньо з USB-накопичувача без встановлення, з опціями збереження сесій та шифрування даних
• Здатність створювати індивідуальні ISO-образи з вибором робочих середовищ (Xfce, GNOME, KDE) та навіть підтримкою ARM-обладнання
• Регулярно оновлюване та налаштоване ядро
• Підтримка Offensive Security за суворою моделлю відкритого коду — безкоштовне використання та модифікація
• Широка мовна підтримка
• Потужна підтримка всіх типів сучасного обладнання

Чи підходить вам Kali Linux?

Kali Linux найкраще підходить для двох типів користувачів: тих, хто знає тонкощі кібербезпеки та потребує проводити тести на проникнення в мережу, та тих, хто хоче вивчати кібербезпеку. Якщо ви не підходите під жоден з цих описів, Kali Linux точно не той дистрибутив Linux, який вам потрібен.

Що таке Parrot OS?

Parrot OS (також відомий як Parrot Security або просто Parrot) — це ще один популярний дистрибутив Linux для пентестингу, який працює подібним чином. Parrot OS також базується на Debian і призначений для експертів з безпеки, розробників та користувачів, які цінують приватність.

Саме на останньому варто зосередити увагу. Так, Parrot OS включає схожу колекцію інструментів, що й Kali Linux, але також пропонує додатки для захисту вашої онлайн-приватності. З цією метою Parrot доступний у двох версіях: Security та Home.

Різниця між версіями Security та Home полягає в попередньо встановленому програмному забезпеченні. Хоча Security є повнофункціональним дистрибутивом, спеціально орієнтованим на пентестинг, Home — це більш універсальна ОС, призначена для щоденного використання, приватності та розробки.

Іншими словами, ви можете використовувати Parrot OS як інструмент кібербезпеки або для загального використання. Якщо ви вирішите використовувати Parrot для загального використання, можете бути впевнені, що працюватимете з додатковими рівнями безпеки для захисту вашої приватності.

Інструменти захисту приватності в Parrot Home Edition:

• Вбудований інструмент в один клік, який спрямовує весь системний трафік через мережу Tor
• Попередньо встановлене програмне забезпечення, таке як Tor Browser, очищувачі метаданих та VSCodium (версія VS Code з видаленою телеметрією)
• Посилене ядро Linux та профілі AppArmor, які допомагають обмежувати привілеї програм та запобігати поширеним методам експлуатації
• Вбудовані інструменти шифрування, як-от ZuluCrypt та GNU Privacy Assistant (GPG)
• Нульовий збір телеметрії

Чи підходить вам Parrot OS?

Перевага Parrot OS полягає в наявності опцій. Якщо ви хочете проводити тести своєї мережі та/або систем — можете це робити. Якщо хочете дізнатися більше про кібербезпеку — без проблем. Якщо хочете використовувати операційну систему загального призначення з додатковими функціями приватності — це саме те, що потрібно.

Іншими словами, Parrot OS — єдиний з цих двох варіантів, придатний для повсякденних користувачів, які шукають додатковий захист від вторгнень у приватність.

Порівняння: Kali Linux vs Parrot OS

Якщо ви дійсно серйозно налаштовані щодо тестування на проникнення (або його вивчення), краще обрати Kali Linux, оскільки він став фактичним стандартом у цій сфері.

Однак якщо ви хочете мати можливість використовувати такий дистрибутив для повсякденних обчислень, рекомендується обрати Parrot Home Edition. А якщо пізніше захочете почати вивчати безпеку детальніше, можете перейти на Parrot Secure Edition.

У будь-якому випадку ви матимете всі інструменти, необхідні для тестування того, чи захищена ваша мережа або підключені пристрої від атак.

Ця стаття Kali Linux проти Parrot OS: який дистрибутив краще для кібербезпеки? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

За десятиліття розвитку операційної системи Linux багато дистрибутивів та додатків з’являлися і зникали. Але окрім цього спостерігалося й оновлення самих команд — деякі з них застаріли та були замінені більш сучасними аналогами. Причини депрекації команд зазвичай пов’язані з вразливостями безпеки, відсутністю підтримки або появою нових, більш функціональних альтернатив.

Чому команди стають застарілими

Команди отримують статус deprecated з кількох причин:

• Вразливості безпеки — виявлені критичні недоліки, які неможливо усунути без повної переробки
• Відсутність підтримки — розробники припинили оновлення та виправлення помилок
• Наявність кращих альтернатив — нові команди виконують ті самі функції ефективніше та безпечніше

Навіть якщо певна команда використовувалася протягом 20 років, її новий аналог може виконувати ту саму роботу швидше, ефективніше та з вищим рівнем безпеки.

Застарілі команди Linux та їхні заміни

ifconfig → ip

Команда ifconfig була однією з найважливіших у ранніх версіях Linux. Вона дозволяла отримувати інформацію про мережеві підключення (назву мережевого пристрою, IP-адресу, шлюз тощо) та налаштовувати мережу.

Команда зникла разом із застарілим пакетом net-tools, частиною якого вона була. На зміну ifconfig прийшла команда ip, яка виконує всі ті самі функції. Хоча ifconfig, ймовірно, все ще присутня у вашому дистрибутиві Linux, використовувати її не рекомендується, оскільки вона більше не розробляється.

iwconfig → iw

Команда iwconfig виконувала для бездротових з’єднань те саме, що ifconfig для провідних. Вона була замінена через застарілість kernel-інтерфейсу Wireless Extensions (WXT), який вимагався для її роботи. WXT замінили на nl80211, що зробило команду iw новим стандартом.

Команда iw забезпечує кращу підтримку сучасних бездротових технологій, включно з Wi-Fi 6.

scp → rsync

Команда scp використовувалася для безпечного копіювання файлів між машинами через протокол SSH. Її застаріння пов’язане з відсутністю оновлень та наявністю вразливостей безпеки.

Більшість сучасних дистрибутивів Linux перейшли на більш безпечний протокол SFTP, хоча scp, ймовірно, все ще доступна у вашій системі. Через проблеми безпеки експерти рекомендують використовувати rsync або SFTP для передачі файлів.

egrep/fgrep → grep

Команда grep залишається надзвичайно корисною та обов’язковою для вивчення. Колись egrep та fgrep створювалися для розширення функціоналу grep — egrep додавала розширені регулярні вирази, а fgrep працювала з фіксованими рядками.

Згодом обидві ці функції були інтегровані безпосередньо в grep, що зробило egrep та fgrep надлишковими. Через це вони більше не підтримуються, тому від їх використання варто відмовитися.

netstat → ss

Команда netstat відображала активні мережеві з’єднання, таблиці маршрутизації та статистику інтерфейсів. Вона застаріла через припинення підтримки пакета net-tools.

На зміну netstat прийшов набір інструментів iproute2, які працюють ефективніше, краще інтегровані з ядром Linux та надають детальнішу інформацію. Команда ss швидша за netstat та пропонує більш докладні дані про мережеві з’єднання.

route → ip route

Команда route використовувалася для перегляду або маніпулювання таблицею IP-маршрутизації. Вона також стала жертвою відмови від net-tools. Основними проблемами route були обмежений функціонал, погана обробка IPv6 та складних конфігурацій, а також вразливості безпеки.

Замість route тепер використовується команда ip route.

arp → ip neighbor

Команда arp керувала кешем Address Resolution Protocol. Як і попередні команди, вона зникла разом з net-tools.

Заміною для arp стала команда ip neighbor (або скорочено ip neigh), яка перевершує попередницю завдяки вищій ефективності, інтеграції та надійності. Ця команда також пропонує розширені функції, такі як Neighbor Unreachability Detection, що забезпечує швидше виявлення збоїв.

Практичні рекомендації

Застарілі команди все ще можуть бути присутні у вашому дистрибутиві Linux. Якщо ви їх виявите, перевірте наявність сучасних альтернатив. У разі відсутності заміни у системі, встановіть відповідний пакет та почніть використовувати оновлену версію команди.

Ця стаття Застарілі команди Linux, які слід припинити використовувати — та їхні сучасні альтернативи раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Linux виконує команди буквально, без додаткових перевірок — тому одна необережна команда може повністю знищити систему або призвести до її краху. Експерти з інформаційної безпеки попереджають: деякі команди Linux настільки небезпечні, що їх виконання призводить до незворотної втрати даних, після якої єдиним рішенням залишається повне перевстановлення операційної системи.

Старий трюк із “видаленням французької мови”

В інтернеті поширений мем, де користувачам пропонують “видалити французьку мовну підтримку” з Linux за допомогою команди:

sudo rm -fr --no-preserve-root

Або такого варіанту:

sudo rm -fr /*

Насправді ця команда повністю знищує комп’ютер — стирає всю операційну систему та кожен файл на кожному підключеному диску.

Новачки в Linux часто стають жертвами таких жартів. Навіть штучний інтелект Google колись потрапив на цю вудку. Проблема виявилася настільки поширеною, що розробники Linux додали механізм захисту, який запобігає видаленню кореневого каталогу. Частина команди “–no-preserve-root” обходить цю перевірку безпеки.

Як працює команда:

• sudo — вказує Linux виконати команду з правами суперкористувача
• rm (remove) — видаляє файли без попередження та безпосередньо, без кошика
• fr або rf — прапорець, який забезпечує рекурсивне виконання команди від кореня файлової системи до останнього файлу та папки
• /* — вказує на все в кореневому каталозі

Команда, яка робить систему вразливою для будь-якого процесу

У файлових системах Linux кожен файл і папка має певні права доступу. Деякі файли призначені лише для читання, інші — для редагування, треті можуть виконуватися як програми. Команда chmod (change mode) дозволяє змінювати ці права для будь-якого файлу чи каталогу.

Однак існує небезпечна команда, яка використовує chmod для надання абсолютно всім файлам у системі прав на виконання та запис для будь-якого користувача чи процесу:

sudo chmod -R 777 /

Що робить команда:

• sudo — виконує команду з правами суперкористувача
• chmod -R 777 — рекурсивно надає права на читання, запис та виконання всім
• / — вказує на кореневий каталог і опрацьовує всі вкладені директорії

Система не ламається миттєво, але багато системних програм, які покладаються на конкретну конфігурацію прав доступу, перестають працювати. Машина миттєво стає скомпрометованою, оскільки будь-який процес тепер може переглядати та редагувати конфіденційні файли, такі як паролі чи конфігурації. Комп’ютер може навіть не завантажитися.

Знищення всіх автоматичних системних завдань

Linux керує автоматизованими системними завданнями, такими як очищення файлів, оновлення та обслуговування, через так звані Cron jobs. Ці заплановані завдання виконуються автоматично, але існує команда, яка видаляє всі системні Cron jobs і порушує роботу операційної системи:

sudo rm -rf /etc/cron.d/*

Форк-бомба, замаскована під смайлик

Ця команда виглядає як набір емотиконів, але її виконання миттєво завішує комп’ютер. Система може спочатку зависнути і перестати реагувати, або навіть вимкнутися:

:(){ :|:& };:

Це так звана форк-бомба (Fork Bomb). Принцип роботи:

• :() — створює функцію, яка міститься в дужках {}
• Символ | змушує функцію викликати саму себе рекурсивно
• &, ; та : запускають процес і переміщують його у фоновий режим, щоб його не можна було легко завершити

Після запуску цієї команди зберегти роботу буде неможливо, і для відновлення нормальної роботи комп’ютера знадобиться перезавантаження.

Команда пошуку, яка безповоротно знищує все

Ця команда починається з “find”, що створює враження простого пошуку, але насправді вона надзвичайно руйнівна для системи:

sudo find / -type f -exec shred -n 5 -z -u {} +

Механізм дії:

• find / -type f — знаходить кожен файл, починаючи з кореневого каталогу
• -exec — виконує команду shred
• shred — утиліта Linux, яка видаляє файли та перезаписує їх випадковими даними, щоб їх неможливо було відновити без резервної копії
• Прапорці -n 5 -z -u повторюють процес перезапису понад п’ять разів, щоб знищити всі сліди файлів і будь-які докази процесу знищення

DD — “руйнівник дисків”

Data duplicator або dd — утиліта Linux, яка використовується для запису або клонування дисків і створення завантажувальних USB-накопичувачів. DD взаємодіє безпосередньо з дисками, а не з файловою системою, тому потрібно точно знати, що ви робите, інакше ризикуєте серйозною втратою чи пошкодженням даних.

Утиліта отримала прізвисько “disk destroyer” (руйнівник дисків), оскільки не має жодних захисних механізмів. Користувачі часто випадково стирають свої диски або цілі операційні системи за допомогою dd.

Наприклад, виконання такої команди видалить усе на диску без можливості відновлення:

dd if=/dev/urandom of=/dev/sda

Миттєва паніка ядра

Для захисту файлів і обладнання від помилок, які можуть їх пошкодити, Linux має запобіжний клапан, який спрацьовує та миттєво вимикає комп’ютер. Це називається kernel panic (паніка ядра). Windows робить щось подібне зі своїм “синім екраном смерті” (BSOD).

Існує команда, яка може миттєво викликати паніку ядра та завісити комп’ютер:

sudo bash -c 'echo c > /proc/sysrq-trigger'

Вона записує літеру “c” в критичний системний файл, що викликає невідновну помилку та призводить до паніки ядра.

Редакторська примітка: Ніколи не виконуйте незнайомі команди в Linux, особливо ті, що починаються з sudo. Втрата даних може бути незворотною, а єдиним рішенням залишиться повне перевстановлення системи. У контексті кібербезпеки розуміння цих небезпечних команд допомагає захиститися від соціальної інженерії та шкідливих порад в інтернеті.

Ця стаття Команди Linux, які можуть знищити або зламати ваш комп’ютер раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Якщо подивитися на більшість критично важливих комп’ютерних систем у світі — сервери, робочі станції, вбудовані комп’ютери та багато інших — ви побачите Linux у тій чи іншій формі. Цей open-source гігант може не мати великої частки на ринку настільних систем, проте коли справді важлива стабільність, безпека та безперервна робота, Linux стає операційною системою вибору.

Як Linux уникає пасток нестабільності

Кожна операційна система побудована на «ядрі» (kernel). Це базова логіка ОС, яка керує взаємодією з апаратним забезпеченням і обробляє запити користувача. Підхід ядра до цих базових функцій впливає на все інше — характер і дизайн ОС випливають із природи його ядра.

Саме тому Microsoft перевела споживчу лінійку Windows на ядро NT у Windows XP, залишивши позаду ядро на базі MS-DOS, яке використовувалося в Windows 95 та інших версіях. Ядро NT спочатку розроблялося для робочих станцій і серверів, віддаючи перевагу стабільності та підтримуючи нові споживчі технології, як-от багатоядерні процесори, які раніше були прерогативою лише серверів і робочих станцій.

Попри те, що технічно Linux є великим «монолітним» ядром ОС, воно має модульну структуру. Це означає, що більшість оновлень і змін можна вносити без перезавантаження системи. Тому нерідко можна почути про системи Linux, які працюють роками, залишаючись при цьому оновленими. Єдиний простій спричинений апаратним збоєм, а не програмним забезпеченням. Порівняйте це з Windows або навіть macOS, де зазвичай потрібно перезавантажувати систему для будь-якого серйозного оновлення ОС, і стане зрозуміло, чому Linux є королем серверних операційних систем.

Відкритий вихідний код зміцнює платформу

«Закон Лінуса», який помилково приписують творцю Linux Лінусу Торвальдсу, стверджує:

«За умови достатньої кількості очей усі помилки стають поверхневими». Це одне з ключових пояснень надійності Linux — по всьому світу тисячі програмістів постійно перевіряють його вихідний код, включно з ядром.

Система управління пакетами підтримує чистоту

Дистрибутиви Linux використовують менеджер пакетів (наприклад, APT, YUM тощо) для централізованого керування програмним забезпеченням. Вони ведуть базу даних усіх програм, встановлених на комп’ютері. Коли ви встановлюєте додаток через цей менеджер пакетів, він автоматично завантажує всі необхідні залежності.

Це обходить «пекло DLL» Windows, де користувачі часто стикаються із ситуаціями, коли встановленому програмному забезпеченню потрібна конкретна версія Visual Basic redistributable або .NET. Це також спрощує оновлення всього програмного забезпечення на комп’ютері з Linux одразу та ефективно очищає інсталяції, включно з видаленням залежностей, які не потрібні жодній встановленій програмі. Порівняйте це з Windows, де ви ніколи не знаєте, які бібліотеки можна безпечно видалити.

Linux все ще вразливий до проблем із залежностями під час ручного встановлення або виходу за межі системи менеджера пакетів, але якщо залишатися в рамках системи, ситуація стає значно передбачуванішою.

Унікальний підхід Linux до процесів і дозволів

Linux успадкував спосіб обробки дозволів від UNIX. Кожен файл і процес має власника, групу та конкретні дозволи, як-от «читання», «запис» і «виконання». Звичайний обліковий запис користувача має обмежені дозволи, і якщо потрібно виконати будь-яку серйозну операцію, необхідно ввести пароль для тимчасового підвищення запиту до адміністративного рівня. У термінології Linux це називається «root» — обліковий запис суперкористувача. Команда sudo тимчасово підвищує права до root, на відміну від постійного входу як root.

Це означає, що навіть якщо конкретна програма скомпрометована або починає працювати некоректно, завдана шкода буде обмеженою. Звісно, macOS також є UNIX-подібною ОС і має подібну систему дозволів. Windows традиційно за замовчуванням робив перший обліковий запис адміністраторським, але ситуація покращилася — тепер користувачі отримують запит UAC, коли додаток хоче виконати дію, що потребує прав адміністратора. Проте Linux залишається суворішою та чистішою ОС у плані керування дозволами, що знижує ймовірність проблем.

Окрім цього, Linux має Namespaces — механізм, який може ізолювати процеси у віртуальні контейнери, запобігаючи поширенню збоїв з одного простору імен на інші. Control groups дозволяють адміністраторам обмежувати обсяг оперативної пам’яті (RAM) або процесорної потужності (CPU), доступної групі процесів, що означає неможливість зависання всієї системи. Системи ініціалізації Linux, як-от systemd, також можна налаштувати на зупинку та перезапуск процесів, що аварійно завершилися. Тож те, що стало б фатальною проблемою на сервері з іншою ОС, перетворюється на кількасекундний збій, поки процес автоматично відновлюється.

Від суперкомп’ютерів до бюджетних ноутбуків

Linux масштабується від найменших гаджетів до найбільших дата-центрів. Він працює на більшій кількості апаратних архітектур, ніж будь-яка інша ОС — від крихітних плат ARM (як-от Raspberry Pi) до мейнфреймів IBM. Майже всі найкращі вебсайти працюють на серверах Linux, як і всі 500 найшвидших суперкомп’ютерів світу.

Висновок очевидний: коли на кону гроші, життя та критично важливі сервіси, світ довіряє лише Linux.

Ця стаття Що робить Linux таким надійним? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Сьогодні майже все, на що ми покладаємося у світі комп’ютерних технологій, працює принаймні частково на open-source коді. Він присутній у смартфонах, веб-серверах, побутових приладах, автомобілях та практично будь-яких пристроях з мікрочіпом. Відкритий код набирає дедалі більшої сили.

Від Linux до Android: відкритий код навколо нас

Операційна система Linux керує більшістю світових веб-серверів та суперкомп’ютерів. Android, побудований на основі відкритого коду, працює на мільярдах смартфонів по всьому світу. Браузер Firefox, бібліотеки для веб-розробки, системи управління базами даних — усе це open-source проєкти, які стали основою сучасного інтернету.

Навіть великі корпорації як Google, Meta та Microsoft активно використовують та підтримують відкритий код. Український IT-сектор не виняток — від стартапів до великих аутсорсингових компаній, багато хто покладається на open-source інструменти для розробки, що дозволяє економити ресурси та швидше масштабуватися.

Чому постачальники закритого ПЗ більше не можуть конкурувати

Незалежно від обсягу коштів та ресурсів, жодна компанія не може змагатися з можливостями глобальної спільноти програмістів, дизайнерів та інших фахівців, які створюють програмне забезпечення. Для найпопулярніших open-source проєктів просто неможливо зрівнятися зі швидкістю розробки та динамічними ітераціями відкритого коду.

Закрите програмне забезпечення також несе ризик прив’язки до постачальника та “безпеки через невідомість”. Хоча твердження про те, що open-source програми за своєю суттю безпечніші за закриті, є певним перебільшенням, для великих проєктів з численними учасниками дуже складно реалізувати такі загрози, як zero-day експлойти.

Економічний зсув, що робить відкритий код непереможним

Для великої компанії, яка залежить від програмного забезпечення, що звучить вигідніше: платити приватній компанії дорогі ліцензійні збори безстроково в надії, що обіцянка “99% аптайму” буде дотримана, чи використовувати open-source програми без ліцензійних платежів? Заощаджені кошти можна спрямувати лише на підтримку відкритого ПЗ — через третю сторону або власними силами. А якщо найняти внутрішніх експертів, їхній внесок в open-source проєкт можна інтегрувати не лише у власний бізнес, а й на користь усіх користувачів цього програмного забезпечення.

Фактично, майже всі продукти, що певною мірою покладаються на відкритий код, коштували б значно дорожче, якби не цей підхід спільного розподілу витрат.

Як відкриті спільноти перемагають мільярдні бюджети на дослідження та розробку

Масштаби руху open-source важко уявити, і він не є ідеальним чи завжди кращим за закриті проєкти в усіх аспектах. Програми з відкритим кодом часто поступаються за цілісністю та досконалістю інтерфейсів користувача порівняно з власницьким ПЗ. Однак нові фундаментальні ідеї, технології та підходи мають кращі шанси виникнути саме у світі відкритого коду, що дозволяє закритій частині індустрії копіювати та вдосконалювати їх.

Обидва типи програмного забезпечення важливі й необхідні, проте відносна значущість open-source очевидно зростає.

Як виглядатиме наступна фаза програмних воєн

Водночас існує занепокоєння щодо впливу AI на розробку програмного забезпечення з обох боків. Поширення автоматичної генерації коду означає, що у open-source проєкти потраплятиме багато неякісного коду, і навіть непримиренність Лінуса Торвальдса до поганого коду не зможе зупинити цей потік. Світ програмного забезпечення вже міцно побудований на відкритому коді, але саме це викликає занепокоєння — адже може обвалити весь карткoвий будинок.

Ця стаття Як відкритий код безшумно переміг у програмних війнах раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Компанія Jolla відкрила передзамовлення на новий смартфон Jolla Phone під керуванням операційної системи Sailfish OS 5 на базі Linux. Пристрій позиціонується як приватно орієнтована альтернатива Android та iOS і має низку незвичних функцій, включаючи фізичний перемикач приватності та знімну батарею.

Повернення після багаторічної перерви

Jolla — компанія, яка здобула популярність завдяки Sailfish OS, власній операційній системі на базі Linux, що вперше з’явилася разом із Jolla Phone у 2013 році. Після багаторічної перерви компанія повертається з новим пристроєм, який також називається Jolla Phone.

Цей смартфон працює під керуванням Sailfish OS 5, що робить його одним із небагатьох пристроїв, які не використовують ні Android, ні iOS. Попри це, операційна система підтримує багато Android-додатків, щоб полегшити перехід користувачів, хоча їх доведеться завантажувати зі сторонніх магазинів додатків, оскільки Google Play недоступний.

Приватність як пріоритет

Головна перевага Sailfish OS 5 — акцент на приватності. Компанія Jolla зазначає, що на Android та iOS дані користувачів, їхні звички та розмови можуть оброблятися, зберігатися та аналізуватися на умовах сторонніх компаній, тоді як Sailfish OS не збирає такі дані.

Фокус на приватності закладений і в апаратну частину Jolla Phone. Пристрій має фізичний перемикач приватності, який вимикає камеру та мікрофон, гарантуючи, що ніхто не підслуховує чи не стежить за користувачем. Альтернативно перемикач можна налаштувати для вимикання інших функцій, таких як Bluetooth або Android-додатки.

Читайте також: Прихована функція Android дозволяє вимкнути всі датчики одним дотиком

Технічні характеристики

Серед незвичних особливостей нового Jolla Phone — знімна батарея ємністю 5500 мА·год, яку можна легко замінити після зношення або мати запасну для тривалих днів без доступу до зарядного пристрою.

Інші характеристики включають:

• 5G-чіпсет MediaTek
• 12 ГБ оперативної пам’яті
• 256 ГБ внутрішньої пам’яті
• Слот для карт microSD
• Змінна задня кришка з кількома варіантами кольорів
• 6,36-дюймовий Full HD AMOLED-екран
• Основна 50-Мп широкутна камера
• 13-Мп ультраширокутна камера
• Сканер відбитків пальців, вбудований у кнопку живлення

Ціна та доступність

Конфігурація характеристик відповідає середньому класу, як і ціна. Вартість передзамовлення Jolla Phone становить €499. Остаточна роздрібна ціна ще не підтверджена, але очікується, що вона буде на €100–€200 вищою.

Наразі пристрій доступний лише у Великій Британії та інших частинах Європи. Передзамовлення вже відкриті, але відвантаження очікується лише в першій половині 2026 року.

Ця стаття Jolla Phone повертається: Linux-смартфон з фокусом на приватність як альтернатива Android та iOS раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Linux продовжує нарощувати популярність серед звичайних користувачів, і це вже не просто втеча від Windows. Свіжі дані показують вражаюче зростання: частка Linux-десктопів у США досягла 5.8%, а разом з ChromeOS та Android — понад 23% всіх звернень до урядових сайтів.

Найяскравіший показник — останній реліз Zorin OS 18 набрав 1 мільйон завантажень лише за місяць після виходу. При цьому 78% цих завантажень прийшли від користувачів Windows. Це 780,000 людей, які завантажили 3.5-гігабайтний дистрибутив Linux — не з цікавості, а для серйозного тестування.

Статистика підтверджує тренд

За даними StatCounter, частка Linux-десктопів зросла з мізерних 1.5% у 2020 році до понад 4% у 2024-му, а в США у 2025 році перевищила 5%. У жовтневих даних StatCounter для США Linux показує 3.49%, але категорія “unknown” займає 4.21% — імовірно, це теж Linux-системи, пише ZDNET.

Якщо додати ChromeOS (3.67%), який також базується на Linux, загальна частка становить 11.37%. А якщо враховувати смартфони та планшети, картина ще вражаюча: Android (теж Linux) має 41.71% ринку США та 72.55% глобально.

Дані Digital Analytics Program (DAP) уряду США, що аналізує 1.6 мільярда сесій за 30 днів, показують частку Linux-десктопів на рівні 5.8%. Десять років тому цей показник становив лише 0.67%. Якщо додати ChromeOS (1.7%) та Android (15.8%), отримуємо 23.3% всіх користувачів урядових сайтів.

Компанія Lansweeper, проаналізувавши понад 15 мільйонів споживчих систем, виявила, що Linux-десктопи займають трохи більше 6% ринку ПК.

П’ять головних драйверів переходу

Експерти виділяють п’ять основних факторів, що штовхають користувачів до Linux:

• Зміщення фокусу Microsoft з Windows на Microsoft 365 та хмарні сервіси
• Покращення ігрового досвіду через Steam та Proton
• Значно підвищена зручність основних дистрибутивів
• Розширена підтримка апаратного забезпечення
• Зростаюча занепокоєність приватністю та контролем даних

Три нові причини відходу від Windows

До початкового списку додалися три нові фактори. По-перше, багато справних комп’ютерів з Windows 10 фізично не можуть оновитися до Windows 11. За даними ControlUp, близько 25% споживчих та бізнес-ПК з Windows 10 не відповідають вимогам Windows 11.

По-друге, користувачі просто не хочуть переходити на Windows 11. Опитування британської групи Which? у вересні 2025 року показало, що 26% респондентів мають намір залишитися на Windows 10 навіть після закінчення підтримки, а 6% планують перейти на альтернативні системи, зокрема Linux.

Причини небажання переходити: Windows 10 “достатньо хороша”, Windows 11 не сприймається як значуще покращення, користувачам не подобаються примусові зміни інтерфейсу (центроване меню Start, контекстні меню, інтеграція Copilot). Геймери бояться, що Windows 11 уповільнить ігри — і не без підстав: жовтневе оновлення містило баг, що знижував продуктивність на ПК з відеокартами NVIDIA.

По-третє, не всі в захваті від перетворення Windows 11 на AI-агентну операційну систему. Після того, як президент Microsoft Pavan Davulur 10 листопада написав у Twitter, що “Windows еволюціонує в агентну ОС, з’єднуючи пристрої, хмару та AI”, найпопулярнішою відповіддю стало: “Вона еволюціонує в продукт, що штовхає людей до Mac та Linux”.

Цифрова суверенність Європи

Для користувачів поза США важливий ще один фактор: уряди Євросоюзу не довіряють Microsoft щодо виконання сервісних обіцянок під потенційним політичним тиском США. Це призвело до ініціатив цифрової суверенності, де європейські компанії розглядаються як набагато надійніші за американські техгіганти. Результат — багато держав ЄС відмовилися від програм Microsoft на користь відкритих рішень.

Якщо вам потрібен традиційний десктоп, де ви контролюєте свій ПК без AI Big Brother за плечем, Linux може стати майже єдиним вибором у майбутньому.

Ця стаття Чому користувачі масово переходять на Linux у 2025 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Офіційний реліз стабільного ядра Linux 6.18 приніс значні покращення продуктивності та важливу підтримку нового апаратного забезпечення. Оновлення охоплює широкий спектр змін — від систем зберігання та мережевих функцій до графіки й підтримки пристроїв Apple.

Підтримка апаратного забезпечення Intel

Ядро продовжує розширювати підтримку майбутньої платформи Wildcat Lake, зокрема базові функції дисплея та керування живленням, а також нові можливості для послідовної флеш-пам’яті Intel SPI. Крім того, додано початкову підтримку тактильних тачпадів — функцію, яка зробить роботу з Linux на сучасних ультрабуках значно комфортнішою.

Мережева продуктивність

Для серверів із високим навантаженням найважливішим покращенням у версії 6.18 стала суттєва переробка продуктивності отримання UDP-пакетів. За екстремальних умов приріст швидкості сягає 50%, що є вагомим досягненням для масштабованості систем.

Зберігання даних і пам’ять

Файлова система XFS тепер за замовчуванням підтримує онлайн-перевірку цілісності (fsck). Також інтегровано DM-PCACHE — новий механізм постійного кешування в підсистемі Device Mapper. Він дозволяє використовувати постійну пам’ять, зокрема CXL або пристрої з підтримкою DAX, як високопродуктивний кеш-рівень перед повільнішими накопичувачами на кшталт SSD або жорстких дисків. Це забезпечить помітне прискорення для робочих навантажень з інтенсивним введенням-виведенням.

Ядро також отримало першу фазу інфраструктури Swap Table, яка покращує продуктивність підкачки. Приріст пропускної здатності або скорочення часу збірки становить від 5 до 20%.

Графічна підсистема

Відкритий драйвер Nouveau для GPU NVIDIA зазнав значних змін. Для відеокарт архітектур Ampere та Turing драйвер тепер за замовчуванням використовує прошивку NVIDIA GSP (GPU System Processor), якщо вона доступна. Це важливий крок, який перекладає ініціалізацію та інші складні завдання на сам GPU, що має забезпечити кращу довгострокову підтримку та стабільність.

Серед нових драйверів — Rocket для NPU в нових SoC від Rockchip, що дозволяє ядру керувати цим спеціалізованим процесором.

Безпека та перспективи розвитку

У сфері безпеки з’явилася можливість завантажувати криптографічно підписані програми BPF. Це базовий крок до того, щоб непривілейовані користувачі могли завантажувати перевірені програми BPF з посиленим контролем безпеки.

Також додано Tyr — новий драйвер DRM мовою Rust для GPU Arm Mali, який згодом замінить наявний драйвер Panthor. Це свідчить про подальше зміцнення позицій мови Rust в екосистемі ядра Linux.

Ця стаття Вийшло стабільне ядро Linux 6.18: огляд ключових нововведень раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим