Дослідники Cisco Talos описали нове шкідливе ПЗ для Windows під назвою VOLTA-AUTODOXER (скорочено VOLTA). Воно не лише краде паролі, файли cookie та криптогаманці, а й налаштоване передавати зібране великій мовній моделі (LLM). Модель має скласти на жертву досьє та визначити, які з її активів найпростіше перетворити на гроші.
Що викрадає VOLTA
Технічний аналіз VOLTA опублікував 31 жовтня 2026 року дослідник Cisco Talos Раян Феттерман. Як і більшість інфостилерів, VOLTA збирає паролі та файли cookie з браузерів на базі Chromium, дані профілів Outlook і робочих просторів Slack, платіжні картки та сід-фрази криптогаманців. Також він викрадає сесії Discord, Telegram, Steam і Roblox, токени Microsoft OAuth, ключі SSH і хмарних провайдерів, профілі Wi-Fi та знімки екрана. Після завершення роботи програма самовидаляється із системи.
Цим VOLTA не обмежується. За словами Феттермана, шкідливе ПЗ формує структурований пакет даних про людину, яка працює за компʼютером. До нього входять геолокація та домашня адреса, роботодавець і його домен, імовірний рік народження, останні чотири цифри платіжної картки, робочі простори Slack, метадані авторства документів, ознаки наявності резервних копій iPhone і навіть актуальна оцінка вартості акаунта Roblox.
Щоб підтвердити домашню адресу жертви, VOLTA через викрадену сесію Gmail шукає в поштовій скриньці чеки та листи про замовлення від Amazon, DoorDash, Uber Eats, Grubhub, Walmart і PayPal.
Як працює «ШІ-аналітик»
Зібраний пакет серіалізується і разом із системним промптом надсилається на аналіз через OpenRouter — уніфікований API-шлюз, який маршрутизує запити до різних мовних моделей. За замовчуванням запит потрапляє до Claude Opus 4.6 від Anthropic. Якщо модель відмовляє, VOLTA перемикається на Kimi K2 від Moonshot AI, а потім на Gemini 2.5 Flash від Google.
VOLTA використовує мультимодельну архітектуру, щоб стійко обходити відмови моделей. Шкідливе ПЗ перевіряє кожну відповідь на фрази на кшталт «I can’t» чи «I’m not able» і за потреби передає запит далі ланцюжком, що складається максимум із трьох моделей.
Системний промпт VOLTA має обсяг 240 слів. Він наказує моделі виконувати роль «аналітика криміналістичної розвідки» і скласти оцінку цілі виключно на основі отриманого пакета даних. Один із рядків промпту прямо забороняє моделі доповнювати факти про жертву власними знаннями: єдиним допустимим джерелом має бути пакет.
Результат має містити два обовʼязкові розділи. Перший, «WHAT THEY’RE WORTH» («Скільки вони варті»), ранжує цінності жертви за потенціалом монетизації з поділом на низький, середній і високий рівні. Другий, «THEIR OPSEC» («Їхня операційна безпека»), оцінює рівень захищеності жертви та її звички щодо паролів.
Модель виконує роль аналітика, який сортує жертв для оператора. Вона перетворює сирий журнал викрадених облікових даних на пріоритизоване досьє на жертву та її активи, придатні для монетизації, з посиланнями на джерела кожного висновку.
Водночас етап аналізу за допомогою ШІ не є обовʼязковим: якщо ключа API немає, VOLTA просто викрадає й передає дані без нього.
Варто зважати й на межі дослідження. Talos проаналізувала один зразок шкідливого ПЗ. Даних про кількість жертв, способи поширення VOLTA чи про те, чи виконала бодай одна з моделей запит на складання досьє, у звіті немає.
Три хвилі витоку через Telegram
Викрадені дані VOLTA передає у Telegram-канал трьома етапами:
- одразу після запуску — паролі та файли cookie з браузерів, платіжні картки, криптогаманці, токени Discord, Steam і Roblox, паролі Wi-Fi та знімки екрана;
- після звернення до ШІ — зібрані дані разом із результатами аналізу мовної моделі;
- після «збагачення» в реальному часі — чеки та історія замовлень із Gmail.
Конструктор на замовлення
VOLTA збирається з шаблону, що має шість полів. Їх заповнюють під час компіляції: Telegram-канал для виведення даних, ключі API та інші налаштування. На думку дослідників, автор або продає конструктор потенційним клієнтам, або сам збирає окремий виконуваний файл під кожне замовлення.
Якщо VOLTA справді є комерційним шкідливим ПЗ, то функцію ШІ-досьє автор створив не для власних операцій. Вона дає змогу клієнтові з будь-яким рівнем підготовки націлити інструмент на жертв і отримувати ранжовані оцінки цілей просто у свої вхідні в Telegram.
У Talos наголошують, що VOLTA є зрілим стилером, до якого на пізньому етапі додали ШІ-модуль з однією метою: звільнити оператора від аналітичної роботи. Головна перевага ШІ тут полягає не у швидкості чи масштабі атак, а в тому, що рутинну роботу людини виконує машина.
Генеративний ШІ стає звичним інструментом зловмисників
Ця знахідка зʼявилася на тлі того, що використання генеративного ШІ кіберзлочинцями швидко стає нормою. Зловмисники вбудовують цю технологію у свої робочі процеси: розробляють власні інструменти та шукають цінні дані, щоб підвищити шанси на успіх атак.
У Zscaler ThreatLabz зазначають, що генеративний ШІ добре підходить для класифікації та пошуку у великих масивах даних. Отримавши доступ до системи жертви, зловмисник може за його допомогою перевірити всі доступні матеріали та відібрати найцінніші або найчутливіші дані для крадіжки чи шифрування на наступному етапі атаки. Так оператори програм-вимагачів можуть знаходити у скомпрометованій мережі найкритичнішу інформацію і тим самим збільшувати ймовірність, що жертва заплатить викуп.
NIK C2: коли за аналіз платить сама жертва
Наприкінці жовтня Talos також описала фреймворк NIK C2 з інтегрованим ШІ. Він дає зловмисникам віддалений доступ до системи і вміє викрадати облікові дані, перехоплювати натискання клавіш, обходити засоби захисту, стежити за користувачем і шифрувати дані. Крім того, NIK C2 має вбудований клієнт OpenAI, через який викрадені дані надсилаються на аналіз просто під час скомпрометованої сесії.
NIK C2 написаний мовою Go і працює під Windows. Інструмент забезпечує постійний контроль над зараженими хостами та виконує понад 50 команд, які надходять із сервера керування (C2), щоб збирати різноманітні дані.
Особливість інтеграції з OpenAI полягає в тому, що зловмисник може використати для аналізу ключ API самої жертви. Шкідливе ПЗ спершу перевіряє, чи вказав оператор власний ключ. Якщо ні, воно шукає у змінних середовища жертви рядок OPENAI_API_KEY і використовує знайдене значення.
Це різновид LLMjacking: зловмисники викрадають доступ до чужої ШІ-моделі і запускають через неї власні операції, а за обчислення платить законний власник. У цьому випадку операції спрямовані проти самої жертви. До того ж такий підхід ускладнює виявлення, бо приховує, хто насправді надсилав запити.
У Talos підкреслюють, що це не резервний механізм на випадок відсутності ключа, а свідоме конструктивне рішення з серйозними наслідками: якщо на компʼютері жертви налаштовано обліковий запис OpenAI, саме його ключ фінансуватиме ШІ-аналіз зловмисника.
NIK C2 змінює тактику зловмисників, обʼєднуючи збір даних та їх використання в одну безперервну сесію. Це фактично усуває затримки на офлайн-обробку, які раніше давали захисникам критично важливе вікно для виявлення атаки.
Як знизити ризики
- Не варто зберігати сід-фрази, паролі та ключі доступу у відкритому вигляді: у текстових файлах, нотатках чи на знімках екрана. Для паролів краще використовувати менеджер паролів, для значних сум у криптовалюті — апаратний гаманець.
- Інфостилери крадуть активні сесії, тому двофакторна автентифікація не гарантує повного захисту. У разі підозри на зараження слід завершити всі активні сесії в критичних сервісах і змінити паролі з іншого, чистого пристрою.
- Для ключів API ШІ-сервісів варто встановити ліміти витрат, регулярно перевіряти історію використання і негайно відкликати ключ у разі аномалій.
- Програми слід встановлювати лише з офіційних джерел і не запускати файли, отримані в месенджерах чи через рекламу.
