Чорна пʼятниця у 2026 році припадає на 27 листопада, а Кіберпонеділок — на 30 листопада. Проте українські й закордонні магазини запускають розпродажі заздалегідь, і фактично сезон знижок триває весь листопад. Разом із покупцями активізуються й шахраї: фейкові магазини, підробні домени відомих брендів, SMS «від служби доставки» та знижки, яких насправді немає.

Нижче — як розпізнати основні схеми, перевірити магазин перед оплатою і що робити, якщо гроші вже відправлено шахраям.

Чому під час розпродажів шахраїв більше

Розпродажі — ідеальне прикриття: покупці готові до великих знижок, поспішають і менше перевіряють сайти. Check Point Research у звіті за листопад 2025 року зафіксувала, що у жовтні зʼявилося 158 нових доменів, повʼязаних із Чорною пʼятницею, — на 93% більше, ніж у середньому за місяць того року. За перші десять днів листопада таких доменів зареєстрували понад 330, і кожен 11-й із них виявився шкідливим.

Ще одна тенденція — підробка великих маркетплейсів. Серед нових доменів зі згадкою Amazon, AliExpress чи Alibaba загрозу становив кожен 25-й. Дослідники також знайшли мережу однотипних фейкових магазинів зі «знижками», які посилалися на відомі бренди, зокрема H&M, Mango та Columbia. Детальніше про ці дані — у новині CyberCalm «Шахрайські домени Black Friday: експерти попереджають про різке зростання фейкових сайтів».

Фейкові магазини і підробні домени

Шахрайський магазин часто майже не відрізняється від справжнього: офіційний логотип, якісні фото товарів, знайомий дизайн. Так, підробний сайт кросівок HOKA, який описала Check Point, використовував логотип і фото бренду, а домен для нього зареєстрували 24 жовтня 2025 року — за місяць до розпродажу. Мета таких сайтів — отримати дані картки й облікові записи під час фальшивого оформлення замовлення.

Насторожити мають такі ознаки:

• адреса поєднує назву бренду, слова black friday, рік чи назву країни — як-от 2025germanyblackfriday[.]com зі звіту Check Point;
• адреса відрізняється від справжньої однією літерою чи доменною зоною — це тайпсквотинг, розрахований на помилку під час введення адреси;
• ціни нижчі за ринкові в рази, а таймер на сторінці підганяє з оплатою;
• немає контактів, даних про продавця, умов доставки й повернення;
• оплата лише переказом на картку або «за реквізитами».

Значок замка в адресному рядку не гарантує безпеки: сертифікат HTTPS безкоштовно отримує будь-який сайт, зокрема шахрайський. Замок означає лише, що зʼєднання зашифроване, але не те, що на іншому боці чесний продавець.

Найнадійніше переходити до магазину не за рекламою чи посиланням із листа, а ввівши адресу вручну або через закладку. Незнайомий сайт варто перевірити сканером безпеки CyberCalm. Він безкоштовно показує, коли зареєстровано домен, чи попереджають про сайт Google і Cloudflare, чи є він у переліку шахрайських сайтів Асоціації «ЄМА» і чи не схожа адреса на підробку відомого магазину. Домен, якому кілька тижнів, — серйозний привід відмовитися від покупки. Водночас сканер не перевіряє чесність продавця, тож відгуки й контакти варто дивитися окремо.

Шахрайська реклама і сторінки в соцмережах

Значна частина фейкових магазинів живе не на окремих сайтах, а в соцмережах. Кіберполіція попереджає: шахраї копіюють фото й описи справжніх продавців, додають вигадані відгуки та обіцяють «знижки лише сьогодні». Після передоплати продавець зникає, а сторінку видаляють уже за кілька тижнів і створюють нову під іншою назвою.

Перед покупкою через сторінку в соцмережі варто подивитися, коли її створено, скільки на ній публікацій і живих коментарів. Якщо реклама веде на «офіційний магазин» бренду, краще знайти сайт бренду самостійно й порівняти адресу та ціну.

Фішингові SMS і листи «від служби доставки»

У сезон розпродажів майже кожен чекає на посилку, і шахраї цим користуються. Восени 2025 року Нова пошта попереджала про SMS із невідомих номерів із текстом «Вашу посилку затримано через неправильний індекс». Посилання в такому повідомленні нібито веде на підтвердження адреси, а насправді збирає особисті й банківські дані.

Правило просте: статус посилки варто перевіряти лише в застосунку чи на сайті перевізника, ввівши номер накладної вручну. Те саме стосується листів від імені магазинів з «ексклюзивними промокодами» чи проханням «підтвердити замовлення»: справжню акцію можна знайти на сайті магазину без переходу за посиланням.

Фальшиві знижки

Не кожна знижка — шахрайство, але не кожна знижка — справжня. Поширений прийом — підняти ціну за кілька тижнів до розпродажу, а потім «знизити» її до звичайного рівня. Перевірити це допомагає історія цін на агрегаторах на кшталт hotline.ua.

У магазинах Європейського Союзу є додатковий запобіжник: за статтею 6a директиви про зазначення цін продавець мусить вказувати поруч зі знижкою найнижчу ціну за 30 днів до неї. Якщо ця ціна дорівнює «акційній» або нижча за неї, знижка фіктивна. Як це виглядає на практиці і як порахувати реальну вигоду з урахуванням доставки й мита — у статті «Як вигідно купувати онлайн в Україні та за кордоном».

Як платити безпечно

• Без переказів на особисту картку. Справжні магазини приймають оплату через платіжну сторінку, Apple Pay чи Google Pay або післяплату. Переказ «на картку менеджера» — головна ознака шахрайства, і повернути такі гроші найважче.
• Окрема віртуальна картка. Для онлайн-покупок варто мати окрему віртуальну картку й поповнювати її лише на суму покупки. Навіть якщо дані картки викрадуть, основні кошти залишаться недоступними.
• Сервіси, які не передають магазину номер картки. Apple Pay, Google Pay чи PayPal зменшують ризик витоку даних картки з сайту продавця.
• Жодних кодів нікому. Коди з SMS чи пуш-повідомлень банку не потрібні ні продавцю, ні «службі доставки», ні «службі безпеки банку».

Що робити, якщо вже потрапили на шахраїв

Що швидше діяти, то більше шансів повернути гроші й захистити рахунки.

• Заблокувати картку в застосунку банку або за номером гарячої лінії, вказаним на картці чи офіційному сайті банку.
• Звернутися до банку з заявою про шахрайську операцію. Якщо оплата була карткою, варто запитати про процедуру оскарження операції (chargeback): чи вона можлива, залежить від способу оплати й правил платіжної системи.
• Зберегти докази: скриншоти сайту чи сторінки продавця, листування, квитанції про оплату, адресу сайту.
• Повідомити поліцію: за номером 102 або через кіберполіцію. Банки часто просять підтвердження звернення до поліції.
• Змінити паролі, якщо на фішинговому сайті вводилися логін і пароль, і ввімкнути двофакторну автентифікацію там, де вона ще не ввімкнена.

Варто також попередити рідних, особливо старших, про схему, з якою довелося зіткнутися: вони часто стають наступною ціллю тих самих шахраїв.

Ця стаття Чорна пʼятниця: як не натрапити на фейкові магазини, фішинг і фальшиві знижки раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Дослідник, який займається реверс-інжинірингом і підписується ніком log4j, стверджує, що його смарт-телевізор Samsung збирав звуки в кімнаті без згоди власника. Найрезонансніша заява: моделі без вбудованого мікрофона нібито знаходять його в підключених саундбарах або Bluetooth-пристроях. Незалежного підтвердження цих тверджень поки немає, а Samsung публічно їх не коментувала.

Що знайшов дослідник

За словами log4j, підозри виникли через рекламу: телевізор Samsung 2025 року випуску показував оголошення, які видавалися надто «влучними». Свої висновки дослідник виклав у серії дописів у соцмережі X. Аналізуючи програмне забезпечення телевізора, він, за його словами, натрапив на пакет під назвою always on voice, який використовує вбудований мікрофон для збору звуків у приміщенні.

Програма, як стверджує log4j, фіксує такі події, як гавкіт собаки чи плач немовляти, підраховує їх і передає статистику Samsung.

Схожі функції Samsung і сама рекламує для частини своїх телевізорів лінійки Vision AI. За даними компанії, функції Pet Care і Family Care за допомогою ШІ, що працює безпосередньо на пристрої, розпізнають гавкіт або плач дитини й надсилають власникові сповіщення. Втім, це не підтверджує тверджень log4j ані щодо самого пакета, ані щодо даних, які він нібито передає.

Найбільше занепокоєння викликає інша заява: на телевізорах без мікрофона програма, за словами дослідника, шукає підключені пристрої — саундбари чи Bluetooth-мікрофони — і «слухає» через них.

Крім того, log4j стверджує, що телевізор збирав дані про геолокацію, складав карту локальної мережі та запускав службу, яка аналізує трафік у ній.

Ще одне твердження стосується нейромережі — різновиду моделей машинного навчання. За словами дослідника, система використовує нейромережу, адаптовану під конкретний регіон, для аналізу звичок перегляду. Як пише log4j:

…на YouTube вона відстежує, які відео ви дивитеся, яку рекламу пропускаєте, до якого моменту переглядаєте ролик тощо.

Чи є привід для паніки

Частина оглядачів закликає не робити поспішних висновків. Керрі Маршалл із TechRadar звертає увагу, що функції Pet Care і Family Care Samsung відкрито рекламувала як переваги своїх телевізорів, а від Family Care компанія вже відмовляється — через низьку популярність і хибні спрацювання, зокрема на плач дітей у фільмах. Претензію до Samsung, на її думку, можна висунути інша: компанія не пояснювала, що відомості про такі події надходять на її сервери.

Щодо пошуку мікрофонів у підключених пристроях оглядачка зазначає: з дописів log4j видно лише, що телевізор перевіряє, чи є мікрофон у сусідніх пристроях, — доказів того, що він таємно ними користується, немає. Таке виявлення може знадобитися, наприклад, для караоке-застосунків чи відеодзвінків, а знайти пристрій — ще не означає отримати до нього доступ. Утім, Маршалл не виключає, що наступні публікації дослідника, зокрема про регіональну нейромережу, яка стежить за використанням YouTube, можуть виявити серйозніші проблеми.

Що вже задокументовано

Заяви log4j незалежно не перевірені. Водночас відомо, що Samsung використовувала технологію автоматичного розпізнавання контенту (ACR), яка визначає, що саме відображається на екрані. У лютому 2026 року генеральний прокурор Техасу Кен Пакстон уклав угоду із Samsung: компанія зобовʼязалася не збирати й не обробляти дані ACR про перегляд без явної згоди мешканців штату.

Порушень Samsung при цьому не визнала. Речник Samsung Electronics America заявив, що політика конфіденційності компанії відповідала законодавству Техасу, а угода лише підтверджує позицію, яку Samsung відстоювала від початку: її телевізори не шпигують за споживачами, а налаштування приватності користувачі можуть змінити будь-коли.

У січні 2026 року в Нью-Йорку подали колективний позов, у якому Samsung звинуватили у використанні ACR для запису відео- та аудіосигналу, що проходить через телевізор. За версією позивачів, компанія аналізувала ці дані за допомогою алгоритмів машинного навчання та повʼязувала їх із конкретними споживачами — зокрема й інформацію, яка відображається на екрані, коли телевізор працює як монітор компʼютера. Ці дані, як ідеться в позові, можна співвіднести з різними людьми, які користуються телевізором. У липні позивачі добровільно відкликали позов.

У тексті нью-йоркського позову, зокрема, зазначено:

Samsung використовує цю чутливу інформацію, (а) продаючи таргетовану рекламу своїм корпоративним рекламним клієнтам і (б) передаючи її стороннім рекламним компаніям, як-от Google і X (раніше Twitter), для таргетованої реклами.

Ще один колективний позов подали в Каліфорнії 6 жовтня 2026 року: його автори звинувачують Samsung Electronics America в непрозорості щодо збору даних ACR.

Samsung не вперше опиняється під критикою через нібито прослуховування приміщень. У 2015 році правозахисна організація EPIC (Electronic Privacy Information Center) подала скаргу до Федеральної торгової комісії США (FTC), звинувативши компанію в записі розмов і передаванні їх стороннім особам. Тоді в організації заявили:

Коли функцію розпізнавання голосу ввімкнено, все, що користувач говорить перед Samsung SmartTV, записується й передається через інтернет третій стороні — незалежно від того, чи стосується це надання послуги.

Цією третьою стороною EPIC назвала компанію Nuance Communications, що спеціалізується на розпізнаванні мовлення.

Як обмежити збір даних

Підтвердити всі твердження log4j наразі неможливо, а Samsung, судячи з усього, їх не коментувала. Проте скарг на те, які дані збирають смарт-телевізори, чимало — і стосуються вони не лише Samsung. Там, де це можливо, варто вимкнути ACR, рекламу на основі інтересів і розпізнавання голосу. Власникам моделей без мікрофона також варто перевірити, які саундбари й Bluetooth-пристрої з мікрофонами підключені до телевізора, і відʼєднати ті, що не використовуються.

Водночас log4j сумнівається, що вимкнення таких функцій справді зупиняє стеження. Як він зазначив:

Не варто вважати, що вимкнення ACR у меню налаштувань телевізорів Samsung справді вимикає телеметрію ACR. Я знайшов кілька випадків, коли перевірки (навмисно чи ні) або реалізовані неправильно, або не виконуються взагалі.

Найнадійнішим способом, який дає спокій одразу, дослідник вважає відключення телевізора від інтернету — щоправда, тоді зникнуть і всі онлайн-функції. Альтернатива — зовнішня приставка: Apple TV або Android TV-приставка, яку можна перепрошити на програмне забезпечення з відкритим кодом.

Ця стаття Телевізори Samsung без мікрофона можуть «слухати» кімнату через саундбар, стверджує дослідник раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Приблизно кожен шостий дорослий уже звертався до чат-бота по товариство чи емоційну підтримку, понад третина не вважає роман із ШІ зрадою, а кожен десятий стверджує, що за допомогою ШІ про нього без дозволу створювали оголені чи відверті зображення. Такі дані наводить Malwarebytes у дослідженні «Artificial Intimacy: Love and lies in the age of AI», оприлюдненому 27 жовтня 2026 року.

ШІ зʼявляється в першому кокетливому повідомленні, у відшліфованій анкеті на сайті знайомств, у «терапевтичних» формулюваннях, якими партнери послуговуються після сварки, і в пошуку сил після розриву. Для когось він і сам став джерелом товариства. І навіть той, хто не користується ШІ особисто, може зустрічатися, сперечатися чи довіряти людині, яка ним користується.

Проникаючи дедалі глибше в стосунки, ШІ змінює саму природу звʼязку між людьми, розмиває відчуття справжнього й відкриває нові способи використати інтимність на шкоду.

ШІ займає місце, яке раніше належало людям

ШІ заходить на емоційну територію, що донедавна належала лише іншим людям. Для частини користувачів це вже не просто інструмент, а джерело підтримки, товариства і навіть романтичного звʼязку.

За даними опитування, приблизно кожен шостий респондент (16%) звертався до чат-бота по товариство або емоційну підтримку. Серед покоління Z і міленіалів цей показник сягає приблизно кожного пʼятого, а серед активних користувачів ШІ — тих, хто користується ним щодня або кілька разів на тиждень, — майже кожного четвертого. Що більше часу людина проводить із ШІ, то охочіше його олюднює і відводить йому роль друга, порадника, довіреної особи чи навіть партнера.

Що інтимнішу роль бере на себе ШІ, то відчутніше він випробовує межі реальних людських стосунків. Понад третина опитаних (37%) вважає, що романтичні стосунки з чат-ботом за наявності постійного партнера — не те саме, що зрада. Таку позицію частіше поділяють чоловіки (46% проти 30% серед жінок), покоління Z (43%) і міленіали (45%), а також активні користувачі ШІ (48%).

Платонічні це стосунки чи романтичні — що більше ШІ сприймають як людину, то вищі особисті ставки. Довіряючи чат-боту найпотаємніше, варто бути так само обачним, як і з людиною. Майже дві третини респондентів (65%) побоюються, що їхні приватні розмови з ШІ можуть потрапити до сторонніх.

Чат-бот був для мене емоційною підтримкою, і тривожно думати, що ці розмови можуть злити.

Технологія може бути штучною, але стосунки, які люди з нею вибудовують, переживаються цілком по-справжньому. А отже, як і в будь-яких стосунках, доводиться визначати межі, захищати приватність і зважати на власну вразливість.

Інтимність як зброя: фейкові оголені фото та шантаж

Зростання ролі ШІ в людській близькості має й темний бік. Та сама технологія, що дає розраду, пораду чи відчуття товариства, може бути використана, щоб зазіхнути на найособистіше.

Поширення інтимних зображень без згоди, сексторшн — вимагання під загрозою оприлюднити інтимні матеріали — та інші форми сексуального насильства давно існують у темних куточках інтернету. Генеративний ШІ значно спростив створення такого контенту. Зловмисникові вже не потрібні справжні інтимні фото, відео чи листування: звичайну світлину — або просто впізнавану зовнішність — можна перетворити на сексуальний контент, якого людина ніколи не створювала, не поширювала і на який не давала згоди.

Більшість людей проводять тут чітку межу, але не всі. Приблизно кожен шостий опитаний (17%) вважає прийнятним генерувати відверті зображення людини без її дозволу «для особистого використання». Ще 14% займають нейтральну позицію — тож майже третина респондентів (31%) прямо не засуджує таку практику.

Погляди суттєво різняться залежно від віку і статі:

• Молодші дорослі толерантніші до створення такого контенту без згоди: прийнятним його вважають майже кожен четвертий представник покоління Z (24%) і міленіалів (23%) — проти 13% серед покоління X і лише 5% серед бумерів і старших.
• Чоловіки поблажливіші: понад кожен пʼятий чоловік (22%) не бачить у цьому проблеми, серед жінок — 14%.

Ставлення до самої практики різне, але страх стати її мішенню поширений значно ширше. Загалом майже дві третини людей (62%) побоюються, що хтось може створити їхні фейкові оголені чи відверті фото або відео. Жінки відчувають цю загрозу гостріше: занепокоєння висловлюють майже сім із десяти (69%) — проти 57% чоловіків.

Для декого цей страх уже став реальністю:

• кожен десятий респондент стверджує, що за допомогою ШІ без його дозволу створювали оголені чи відверті зображення з ним;
• ще кожному десятому погрожували оприлюднити згенеровані ШІ компрометувальні чи відверті матеріали.

Хтось за допомогою ШІ зробив фейкові оголені фото з моїх світлин у соцмережах і погрожував викласти їх у Facebook… Після цього я обережніше ставлюся до ШІ.

Інтимні матеріали можуть бути підробкою, але страх, примус і можлива шкода — репутаційна, психологічна та фінансова — цілком реальні.

З ким насправді триває розмова

Загроза не обмежується сфабрикованим сексуальним контентом. ШІ ускладнює й саму перевірку того, чи людина по той бік екрана справді та, за кого себе видає.

Люди завжди «редагували» себе для інших: обирали найвдаліше фото, по кілька разів переписували повідомлення перед надсиланням, показували себе з найцікавішого боку — особливо на початку стосунків. ШІ значно розширює можливості такого саморедагування, і люди охоче ними користуються:

• 54% кажуть, що ШІ допомагає їм показати найкращу версію себе;
• 47% вважають, що використання ШІ, аби постати в «найкращому світлі» перед роботодавцями, друзями чи романтичними партнерами, не є створенням фальшивої особистості;
• серед покоління Z і міленіалів так вважають по 58%, серед активних користувачів ШІ — 64%.

Але де закінчується покращення і починається обман? Чи можна вважати автентичною анкету на сайті знайомств, відшліфовану ШІ? А повідомлення, написане не власноруч? А фото, на якому людина схожа на себе — тільки краща?

У прагнення виглядати чи звучати краще за допомогою ШІ є зворотний бік: якщо це може зробити одна людина, може й будь-хто інший. І коли технологію контролює не сам користувач, комфорту значно менше. Дві третини опитаних (67%) побоюються, що онлайн-друг чи романтичний інтерес може ввести їх в оману за допомогою згенерованих ШІ зображень, відео чи іншого контенту.

Кетфішинг — створення вигаданої особистості для обману в мережі, — фейкові фото та неправда в анкетах на сайтах знайомств зʼявилися задовго до ШІ. Технологія лише спрощує обман: підробити можна фото, біографію, повідомлення і навіть голос.

Ще одна історія з опитування — про відмову від застосунків для знайомств після того, як зʼясувалося, що співрозмовник зайшов значно далі за звичайне прикрашання анкети:

Анкета мала фейкові фото… Людина не просто подавала реальні події цікавіше й кокетливіше, а створювала повністю вигадані фото та інформацію. Довелося знову піти із застосунків для знайомств і перезавантажитися.

ШІ здатен спотворювати ідентичність і в протилежному напрямку — створювати версію людини, яку вона сама ніколи не оприлюднювала:

• 76% побоюються, що хтось створить фейковий профіль від їхнього імені;
• 70% — що зʼявляться фейкові фото чи відео з ними;
• 71% — що згенерований ШІ контент можуть використати, щоб зашкодити їхній репутації.

Стосунки будуються на взаємній довірі. ШІ здатен спотворити обидві сторони цього звʼязку: уявлення про те, ким є інша людина, — і її уявлення про нас.

Тихий посередник у стосунках

Не весь вплив ШІ на близькість такий драматичний. Здебільшого він непомітний і проявляється в тому, як люди спілкуються і дають раду стосункам:

• понад третина опитаних використовувала ШІ, щоб написати чи відредагувати повідомлення;
• приблизно кожен сьомий звертався до нього по пораду щодо стосунків чи особистого рішення;
• кожен десятий каже, що ШІ вже змінив те, як він знайомиться чи спілкується в романтичному контексті, а серед покоління Z таких — майже кожен пʼятий.

Відповіді учасників опитування показують, як це виглядає в житті. Дехто разом із партнером використовує ШІ, щоб вийти за межі власної точки зору:

Особисто мені це допомогло. Ми використовуємо ШІ у стосунках як інструмент рефлексії, і часом він допомагає нам поглянути на ситуацію очима іншого.

Іншому респондентові розмова з ШІ допомогла впоратися з ревнощами: після постійних звинувачень на адресу партнера він отримав пораду, яка, за його словами, зробила пару міцнішою, ніж будь-коли.

ШІ зʼявляється і в інших складних моментах стосунків. Один респондент розповів, що ШІ допомагає йому «зберігати спокій і говорити», коли в парі виникають проблеми, інший — що дає змогу «зупинитися й упорядкувати думки», перш ніж відповісти.

Іноді роль ШІ простіша. Хтось отримує від нього «нові романтичні слова» для партнера, хтось просить поради, як змусити кохану людину усміхнутися. Зростання ролі ШІ в стосунках може насторожувати, але користь, про яку розповідають люди, цілком відчутна.

ШІ допомагає не лише дібрати правильні слова, а й вирішити, якою версією себе постати від самого початку. Понад третина респондентів вважає нормальним використовувати ШІ для створення чи покращення анкети на сайті знайомств, а майже дві третини не мають проти цього заперечень. Один з учасників опитування назвав ШІ своїм «креативним радником», який допомагає відшліфувати профіль і придумати, з чого почати розмову.

Водночас покладатися на поради чат-бота в особистих питаннях варто з обережністю.

Щоб впливати на стосунки, ШІ не обовʼязково має їх замінювати. Він може формувати те, як люди спілкуються, які поради беруть до уваги і як вирішують себе подати.

Зрештою все зводиться до довіри

Від зближення до обману й відвертої шкоди — постійно постає те саме питання: чи можна довіряти тому, що перед очима? І чи вдасться помітити, якщо ні?

Майже девʼять із десяти опитаних (88%) кажуть, що через ШІ дедалі важче відрізнити справжній, створений людиною контент від штучного. А 84% зазначають, що навіть переконливе відео більше не сприймається як беззаперечний доказ. Ця невизначеність переходить і в знайомства та стосунки, де питання, чому — і кому — довіряти, глибоко особисте.

ШІ може допомогти написати краще повідомлення чи пережити сварку з партнером — і це вже чимало. Але стосунки тримаються на довірі, а ШІ робить так, що довіряти на слово стає дедалі важче. Фейковий профіль часто стає вхідними дверима до романтичного шахрайства, і шкода не обмежується втраченими грошима. Жертви втрачають сон, упевненість і готовність довіряти наступній людині, яка з ними привітається. Фото, профіль і навіть відверте зображення, яким погрожують, можуть виявитися підробкою. Розбите серце — ні.

ШІ може полегшити початок розмови, допомогти пережити складну або дати відчуття звʼязку в самотності. Але стосунки й близькість у будь-якій формі, як і раніше, тримаються на довірі — а ШІ робить цю довіру дедалі менш очевидною.

Як захиститися

Разом зі звітом Malwarebytes оприлюднила рекомендації, як убезпечити себе в епоху «штучної близькості». Нижче — їх адаптована версія з урахуванням українського контексту.

Перевіряти, з ким триває спілкування

• Перевіряти фото профілю через зворотний пошук зображень (Google Lens, TinEye). Насторожувати мають скопійовані описи, повторно використані фото й акаунти майже без реальної активності.
• Памʼятати, що персоналізована відповідь чи голосове повідомлення не доводять, що акаунт справжній.

Знати тривожні сигнали романтичного шахрайства

• Обережно ставитися до непрошених контактів, особливо коли співрозмовник надто швидко вибудовує емоційну близькість.
• Насторожуватися, якщо людина квапить із рішеннями або наполягає перенести спілкування з платформи знайомств у Telegram, Signal, Discord чи інший месенджер.
• Вважати тривожним знаком момент, коли фліртове листування раптом переходить до розмов про гроші.

Не надсилати того, що неможливо повернути

• Не надсилати людині, знайомій лише онлайн, гроші, подарункові картки, криптовалюту, інтимні фото, копії документів чи дані для входу в облікові записи.
• Скептично ставитися до термінових вимог оплати — особливо в криптовалюті чи подарункових картках.

Зменшити «матеріал» для підробок

• Обмежити кількість голосових записів і відео у відкритому доступі: шахраї можуть використати їх повторно.
• Посилити налаштування приватності в соцмережах і регулярно переглядати список підписників.

Якщо шантажують

• Не платити тим, хто погрожує.
• Зберегти докази — скриншоти листування, посилання на профілі, імена користувачів — і лише після цього блокувати зловмисника.
• Поскаржитися на профіль і контент адміністрації платформи.
• Звернутися до кіберполіції або за номером 102. Якщо йдеться про гроші, якнайшвидше повідомити банк.
• Повнолітні можуть створити безкоштовний запит на org: сервіс генерує цифровий відбиток (хеш) зображення просто на пристрої — саме фото нікуди не завантажується — і передає його платформам-партнерам, щоб ті блокували публікацію. Інструмент працює і для діпфейків, якщо зображення є в розпорядженні постраждалої людини. Обмеження: він діє лише на платформах-партнерах і не охоплює месенджери з наскрізним шифруванням.
• Якщо на зображенні людина молодша за 18 років, допомогу можна отримати через сервіс Take It Down.

Про дослідження

Дослідження Malwarebytes ґрунтується на опитуванні, проведеному в березні 2026 року серед 1500 респондентів у США, Великій Британії, Німеччині, Австрії та Швейцарії. Його підготував незалежний дослідницький консультант, а розповсюдження забезпечила платформа Forsta. Україна до вибірки не входила.

Ця стаття Штучна близькість: ШІ став «третім зайвим» у стосунках — і новим інструментом шантажу раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Той самий товар в українському магазині, на польському маркетплейсі та на офіційному сайті бренду в іншій країні може коштувати дуже по-різному. Щоб ця різниця стала реальною економією, а не зайвими витратами чи втраченими грошима, порівнювати варто не лише цінники, а й доставку, митні платежі, кешбек і надійність продавця.

Особливо актуально це перед сезоном розпродажів: 11 листопада, Чорна пʼятниця 27 листопада та Кіберпонеділок 30 листопада. Саме в цей час зʼявляється найбільше фальшивих знижок і шахрайських магазинів. Нижче — покрокова схема, яку редакція CyberCalm перевірила на власних покупках.

Визначитися з потребою, а не зі знижкою

Перший крок — чітко сформулювати, що саме потрібно: конкретну модель, характеристики, розмір, колір. Чим точніший запит, тим легше порівнювати пропозиції і тим менша спокуса купити щось зайве лише через яскравий цінник. Для ноутбука, наприклад, варто заздалегідь вирішити, що важливіше — продуктивність чи вага.

Якщо є можливість, товар корисно побачити наживо: приміряти одяг і взуття, щоб визначитися з розміром і кольором, потримати в руках гаджет, оцінити якість матеріалів. Ціни в офлайн-магазинах часто вищі через витрати на оренду й персонал, але інколи саме там трапляється уцінка. Якщо ж ні — з точною моделлю й розміром можна переходити до онлайн-пошуку.

Порівняти ціни в Україні

Для порівняння цін в українських магазинах зручні агрегатори на кшталт hotline.ua: вони показують пропозиції різних продавців на одну модель. Перевагу варто віддавати відомим магазинам із відгуками, контактами й зрозумілими умовами повернення. Невідомий продавець із ціною, помітно нижчою за ринкову, — привід насторожитися, а не радіти.

OLX: тільки через OLX Доставку

На OLX часто трапляються нові речі зі знижкою: комусь не підійшов розмір або подарунок. Найбезпечніше купувати там через OLX Доставку: покупець оплачує товар не на картку продавця, а через сервіс, продавець отримує гроші після отримання товару, а в разі відмови посилка безплатно повертається. Річ можна оглянути у відділенні й відмовитися, якщо вона не відповідає опису.

Головне правило — жодної передоплати на картку незнайомого продавця. Якщо продавець відмовляється від OLX Доставки й пропонує «скинути на картку, щоб не платити комісію», від такої покупки краще відмовитися, хоч би якою вигідною вона здавалася. Варто памʼятати й про те, що OLX не надсилає SMS чи повідомлень у месенджерах: уся інформація про угоду є лише в профілі на сайті чи в застосунку. Посилання «для отримання оплати» або «оформлення доставки» від іншої сторони угоди — типова фішингова схема.

Перевірити ціни за кордоном

Якщо українські ціни не влаштовують, наступний крок — офіційні сайти брендів у різних країнах. Часто вигідніше купувати в країні походження бренду або там, де він проводить найщедріші акції: американську техніку — на сайті для США, одяг європейських марок — у країні, де бренд має найбільшу мережу. Для цього достатньо змінити країну в налаштуваннях сайту й порівняти, наприклад, іспанську версію сайту ZARA чи Massimo Dutti, американську Levi’s або турецьку LC Waikiki.

Для Польщі є власний аналог hotline — ceneo.pl. Одяг, техніку й товари для дому з польських магазинів нерідко вигідніше замовити навіть з урахуванням доставки, яка з Польщі зазвичай недорога.

Наприклад, той самий двобортний блейзер H&M (однаковий артикул, колір і розмір) в українському інтернет-магазині бренду коштує 2599 грн, а на польському сайті H&M — 134,99 zł, тобто приблизно 1555 грн за курсом НБУ на 29 жовтня 2026 року (11,52 грн за злотий). Сама річ у Польщі дешевша на 40%, але остаточний висновок можна зробити лише після підрахунку доставки.

Важливо: на закордонному сайті варто обирати валюту країни магазину. Ціни, автоматично перераховані в гривні чи долари, можуть суттєво відрізнятися через курс конвертації самого сайту.

Порахувати доставку і митні платежі

Доставка

Знайдена за кордоном ціна ще не остаточна. До неї треба додати доставку до складу посередника чи поштового оператора в країні покупки (частина магазинів робить її безплатною) і міжнародну доставку в Україну. Розрахувати останню можна в калькуляторах сервісів доставки із закордонних магазинів, як-от NP Shopping чи Meest. Варто також перевірити, чи немає в оператора акцій на доставку з певної країни: інколи вигідніше купити той самий товар там, звідки доставка зараз дешевша.

Перед замовленням корисно переглянути на сайті оператора перелік заборонених і обмежених до пересилання товарів, а також обмеження за вагою та габаритами.

Мито: як діє зараз

Зараз посилки вартістю до 150 євро не оподатковуються, а вартість доставки до цієї суми не враховується. Якщо замовлення дорожче, податки нараховують лише на суму перевищення: 10% мита і 20% ПДВ із перевищення разом із митом. За розрахунком Безоплатної правничої допомоги, для посилки за 200 євро це 5 євро мита й 11 євро ПДВ — разом 16 євро.

Кількість посилок до 150 євро не обмежена. Але якщо кілька посилок приходять одночасно від одного відправника одним замовленням і разом коштують понад 150 євро, митні платежі доведеться сплатити. Тож розбивати велике замовлення в одному магазині на кілька частин — ненадійний спосіб заощадити.

Що зміниться з 2027 року

22 жовтня 2026 року Президент підписав закони №5025-IX та №5026-IX. За розʼясненням Мінфіну, ПДВ на імпорт товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях застосовуватиметься з 0 євро. Нараховувати й сплачувати його буде маркетплейс, тож 20% ПДВ автоматично включатимуть у ціну під час покупки, а процедура отримання посилки не зміниться. Без ПДВ залишаться некомерційні посилки між фізичними особами вартістю до 45 євро.

Нові правила набудуть чинності не раніше 1 липня 2027 року і лише після окремого рішення уряду. Тож розпродажі цієї осені й зими ще проходять за чинними правилами з порогом 150 євро.

Порівняти повну вартість покупки

Коли відомі всі складові, залишається порівняти два сценарії: покупку в Україні і замовлення з-за кордону. На прикладі того самого блейзера H&M розрахунок виглядає так.

• Україна: 2599 грн за блейзер + 169 грн доставки = 2768 грн.
• Польща: 134,99 zł за блейзер + 9,90 zł доставки до складу NP Shopping у Польщі = 144,89 zł, або близько 1669 грн. До цього додається міжнародна доставка через NP Shopping: 7,48 євро, або 380 грн. Разом — приблизно 2049 грн.
• Мито: не нараховується, бо вартість блейзера — близько 30 євро, що значно менше порогу в 150 євро.

Економія становить близько 720 грн, або чверть вартості. Варто врахувати, що банк списує гроші за власним курсом, який зазвичай трохи вищий за курс НБУ, тож реальна різниця буде дещо меншою. До того ж польська ціна в цьому прикладі акційна, а українська — звичайна: після завершення розпродажу різниця скоротиться.

Окремо варто зважити ризики. Повернути товар у закордонний магазин складніше й дорожче: для одягу, який може не підійти за розміром, це вагомий аргумент спершу приміряти модель в офлайн-магазині. Гарантія виробника на техніку, придбану за кордоном, може не діяти в Україні, тож для дорогої електроніки різниця в кілька сотень гривень не завжди виправдовує ці ризики.

Додати кешбек, бонуси й промокоди

Банківські застосунки, зокрема monobank і Приват24, пропонують кешбек на окремі магазини чи категорії товарів. Перед оплатою варто перевірити, чи є кешбек для потрібного магазину, і за потреби активувати його. Категорії в банків різні, тож інколи вигідніше платити карткою іншого банку.

Додаткову знижку можуть дати програми лояльності: Fishka, бонусні програми мобільних операторів, а також програма Укрзалізниці «Залізні друзі», у якій за поїздки нараховують «обіймашки» й обмінюють їх на знижки в партнерів. Пошук промокоду займає кілька хвилин, а заощадити може десятки чи навіть сотні гривень. Усі купони й кешбеки варто застосувати до того, як натиснути «Купити».

Чорна пʼятниця і розпродажі: як відрізнити справжню знижку

Найбільші розпродажі року — 11 листопада, Чорна пʼятниця (у 2026 році — 27 листопада) і Кіберпонеділок (30 листопада). Багато магазинів запускають акції заздалегідь, тож список бажаних покупок і поточні ціни на них варто зафіксувати ще до старту розпродажів.

Перекреслена ціна і «−70%» самі по собі ще не означають вигоди. Перевірити знижку допомагає історія цін: hotline.ua і ceneo.pl показують, як змінювалася ціна моделі з часом. Якщо перед розпродажем ціна різко зросла, а потім «впала» до звичайного рівня, це не знижка.

Для магазинів у Європейському Союзі діє додатковий запобіжник. Згідно зі статтею 6a директиви про зазначення цін, у будь-якому оголошенні про знижку продавець мусить вказати попередню ціну — найнижчу, яку він застосовував щонайменше за 30 днів до акції. Польський регулятор UOKiK перед Чорною пʼятницею радить насамперед дивитися саме на цю ціну, а у січні 2026 року наклав штрафи на Zalando і Temu за неправильне інформування про найнижчу ціну перед знижкою. Якщо найнижча ціна за 30 днів дорівнює «акційній» або нижча за неї, знижка фіктивна.

Саме так виглядає кошик польського H&M із прикладу вище: під акційною ціною 134,99 zł магазин указує найнижчу ціну за 30 днів перед знижкою — 209,99 zł. Отже, знижка реальна й становить близько 36%.

Ще одна порада для замовлень із-за кордону: у пікові тижні розпродажів обробка й доставка посилок можуть тривати довше, тож подарунки до свят краще замовляти із запасом.

Як розпізнати фейковий інтернет-магазин

Під час розпродажів шахрайських сайтів і сторінок у соцмережах стає більше. Кіберполіція попереджає: шахраї копіюють фото й описи справжніх продавців, додають вигадані відгуки та обіцяють «знижки лише сьогодні». Після повної чи часткової передоплати продавець зникає, а сторінку видаляють уже за кілька тижнів і створюють нову під іншою назвою. Насторожити мають такі ознаки:

• сторінку чи сайт створено нещодавно, публікацій і коментарів мало;
• продавець погоджується лише на передоплату на особисту картку;
• немає контактів, даних про продавця й умов повернення;
• ціна значно нижча, ніж в інших продавців;
• просять повідомити коди з SMS від банку чи сервісів входу.

Окремий ризик — фішингові сторінки «оформлення доставки» або «безпечної угоди», які копіюють дизайн відомих сервісів: введені там дані картки потрапляють до зловмисників.

Перш ніж вводити дані на незнайомому сайті, його адресу варто перевірити сканером безпеки CyberCalm. Він безкоштовно й без реєстрації показує, чи попереджають про сайт Google або Cloudflare, чи є він у переліку шахрайських сайтів Асоціації «ЄМА», чи не схожа адреса на підробку банку, служби доставки чи відомого магазину і коли зареєстровано домен. Остання ознака особливо важлива перед розпродажами: шахрайські магазини часто живуть лише кілька тижнів. Сканер також показує, куди насправді веде коротке посилання, не відкриваючи саму сторінку.

Водночас сканер не оцінює чесність продавця і реальність товарів, тож відгуки, контакти й умови повернення варто перевіряти окремо. Безпечніше обирати оплату при отриманні або сервіси із захистом покупця.

Оплатити безпечно

Розраховуватися краще у валюті магазину, щоб уникнути подвійної конвертації. Для європейських магазинів зручна картка в євро, якщо вона є.

Для онлайн-покупок варто мати окрему віртуальну картку й тримати на ній лише суму для конкретної покупки. Навіть якщо дані картки викрадуть із сайту магазину, зловмисники не дістануться основних коштів, адже навіть великі й відомі магазини не застраховані від зламів. Ще надійніше платити через Apple Pay, Google Pay або PayPal: у такому разі магазин не отримує повних реквізитів картки.

Коди підтвердження з SMS чи пуш-повідомлень банку не можна повідомляти нікому — ні «продавцю», ні «службі доставки», ні «службі безпеки банку». Справжньому продавцю вони для отримання оплати не потрібні.

Порядок дій коротко

Вигідна й безпечна онлайн-покупка складається з послідовних кроків: визначити точну модель, порівняти ціни в Україні та за кордоном, порахувати доставку й мито, додати кешбек і промокоди, перевірити справжність знижки та надійність продавця і лише потім оплатити окремою карткою. Це забирає трохи більше часу, ніж імпульсивне натискання «Купити», але саме так розпродаж приносить економію, а не розчарування.

Ця стаття Як вигідно купувати онлайн в Україні та за кордоном: ціни, доставка, мито і безпека раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Монітор 2560×1440 уже не здається розкішшю: у ньому добре видно деталі, а навантаження на комп’ютер ще не таке суворе, як у 4K. Та під написом «для 2K» на коробці можуть ховатися дуже різні сценарії. Одному потрібні стабільні кадри в мережевій грі, іншому – гарне освітлення в сюжетній новинці. Тому найкраща відеокарта для кожного своя.

Спершу визначте, яку картинку хочете

Для монітора на 60–75 Гц і високих налаштувань не обов’язково переплачувати за найпотужніший чип. Якщо ж екран працює на 144 або 165 Гц, а ви граєте в швидкі шутери, запас продуктивності відчувається одразу. Трасування променів і максимальні текстури додають вимог навіть за тієї самої роздільної здатності. Варто також перевірити, чи вистачить відеопам’яті для улюблених ігор.

Наприклад, відеокарта GeForce RTX 5070Ti має 16 ГБ GDDR7. Це доречний кандидат для тих, хто хоче грати у 1440p з високою якістю та залишити простір для важчих ігор. Але назва моделі ще не відповідає на головне питання: наскільки вдало вона працює саме у ваших проєктах і чи виправдана її ціна поруч з альтернативами.

Які моделі варто порівняти?

У нижчому ціновому сегменті зверніть увагу на Radeon RX 9060 XT з 16 ГБ пам’яті. Вона підходить для входу в 1440p, якщо ви готові підлаштовувати окремі параметри у вимогливих іграх. GeForce RTX 5070 з 12 ГБ – інший варіант для цього класу: її є сенс розглядати, коли важливі функції NVIDIA та продуктивність у конкретних іграх.

Вище стоять Radeon RX 9070 і RX 9070 XT, обидві з 16 ГБ. Перша дає більше простору для високих налаштувань, друга цікава тим, хто хоче вищу частоту кадрів або планує перейти на 4K. GeForce RTX 5070 Ti теж працює в цьому діапазоні.

Порівнювати ці карти за самими гігабайтами марно: важливі результати в іграх, які ви запускаєте, і поточна різниця в ціні. Щоб швидко звузити вибір, зіставте потребу з класом карти:

1. Перший крок у 1440p: RX 9060 XT 16 ГБ або RTX 5070, залежно від ігор та ціни.
2. Високі налаштування без постійних компромісів: RX 9070 чи RTX 5070 Ti.
3. Висока частота кадрів у важких іграх: RX 9070 XT або RTX 5070 Ti після порівняння тестів.
4. Плани на 4K: перевіряйте результати саме в 4K, а не робіть висновок з тестів у 1440p.

Це не рейтинг, а лише відправна точка. У різних іграх співвідношення сил змінюється, як і вартість конкретних версій від виробників.

На що дивитися в тестах?

Середній FPS корисний, але він не показує всієї історії. Звертайте увагу на рідкісні просідання кадрів, особливо в насичених сценах. Порівнюйте результати з однаковими налаштуваннями, окремо дивіться тести з трасуванням променів і без нього. Якщо огляд використовує масштабування чи генерацію кадрів, з’ясуйте, чи ввімкнено їх для всіх учасників порівняння. За потреби перегляньте кілька оглядів: різні сцени, версії гри й драйвери іноді змінюють підсумок. Одна сцена не дає повної картини гри в 1440p.

Є й практичні дрібниці, які легко пропустити: довжина карти, охолодження, шум і вимоги до блока живлення. Навіть чудові результати в тестах не допоможуть, якщо нова модель не вміститься в корпус або потребуватиме заміни ще кількох компонентів.

Як не переплатити за запас?

Вибирайте під екран, який маєте зараз, і найближчі ігри, а не на багато років наперед. Якщо різниця в ціні між двома картами велика, подумайте, чи побачите її на своєму моніторі. А коли доплата невелика, сильніший GPU або більший запас пам’яті можуть виявитися розумним рішенням.

Доречі, комп’ютерний інтернет-магазин LuckyLink може бути зручним місцем, щоб порівняти виконання обраної моделі за розмірами, охолодженням і характеристиками. Фінальне рішення все одно краще приймати після незалежних тестів у вашій роздільній здатності: саме вони покажуть, за що ви платите.

Ця стаття Найкращі відеокарти для 2K-геймінгу у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Google, Meta, Apple і TikTok щодня збирають дані про мільярди людей — від пошукових запитів до голосу й місця перебування. Частину цього збору можна обмежити в налаштуваннях, але судові справи 2025–2026 років показали: перемикач у положенні «вимкнено» не завжди означає, що збір справді зупинився. Нижче — вісім поширених тверджень, перевірених за документами самих компаній, рішеннями судів і регуляторів.

1. «Якщо вимкнути історію активності в Google, компанія перестане збирати дані»

Неправда.

В обліковому записі Google є перемикач «Історія додатків і вебпошуку» (Web & App Activity). Мільйони людей вимикали його, вважаючи, що так зупиняють стеження. Насправді дані про дії в сторонніх застосунках продовжували надходити до Google через вбудовані в ці застосунки інструменти аналітики Firebase.

3 вересня 2025 року присяжні федерального суду в Сан-Франциско визнали, що Google порушила приватність майже 100 млн користувачів, які вимкнули цей перемикач, і присудили їм 425,7 млн доларів компенсації. Позивачі вимагали понад 31 млрд. Серед застосунків, через які збиралися дані, називали Shazam, Lyft, The New York Times і Duolingo.

Google просила суд скасувати вердикт, але суддя Річард Сіборг відмовив. Водночас він не задовольнив вимогу позивачів заборонити Google збирати такі дані надалі.

Суть позиції позивачів завжди полягала в тому, що рішення Google збирати певні дані після того, як компанія заявила, що не робитиме цього, було неприйнятним саме по собі

Практичний висновок: перемикачі в обліковому записі Google визначають, що зберігається в профілі, але не обовʼязково — що збирається взагалі. Частину даних застосунки передають компаніям через вбудовані SDK, і користувач цього не бачить.

2. «Якщо вимкнути геолокацію, смартфон неможливо відстежити»

Неправда.

GPS — лише одне з джерел. Служба точності геолокації Google на Android визначає місце за GPS, точками доступу Wi-Fi, вежами мобільного звʼязку та даними датчиків, зокрема акселерометра. Окремі налаштування пошуку мереж Wi-Fi і пристроїв Bluetooth дозволяють застосункам уточнювати місце перебування, навіть коли сам Wi-Fi чи Bluetooth вимкнено.

Мобільний оператор у будь-якому разі бачить, до якої базової станції підʼєднаний телефон, — без цього звʼязок просто не працює. А під час дзвінка на екстрений номер місцезнаходження може автоматично передаватися рятувальникам навіть за вимкненої геолокації.

Вимкнення геолокації обмежує доступ застосунків до точних координат, але не робить телефон невидимим. Щоб зменшити кількість джерел, варто окремо вимкнути пошук Wi-Fi і Bluetooth у службах визначення місцезнаходження та переглянути, яким застосункам дозволено точне місцезнаходження.

3. «Якщо не заходити у Facebook чи Instagram, Meta не знає, які сайти відвідує людина»

Неправда.

Інтернет-магазини, ігри та сервіси регулярно передають Meta дані про дії відвідувачів — через вбудований на сайтах Meta Pixel та інші інструменти. Сама Meta пише, що вже використовує ці дані, наприклад про ігри чи покупки на інших сайтах, щоб робити рекламу релевантнішою.

Влітку 2025 року дослідники зʼясували, що Meta пішла ще далі. На Android скрипт Meta Pixel передавав ідентифікатор браузера застосункам Facebook та Instagram через локальне зʼєднання всередині телефона — і так повʼязував відвідані сайти з обліковим записом. Цей метод обходив режим інкогніто, очищення файлів cookie та системні дозволи Android. За даними дослідників, Meta використовувала його з вересня 2024 року й припинила 3 червня 2025 року, одразу після публікації.

У червні 2026 року Meta оголосила ще одну зміну: вона прибирає налаштування «Ваша активність поза технологіями Meta», яке дозволяло відʼєднати від облікового запису дані, що надсилають інші компанії. Відтепер ці дані впливатимуть не лише на рекламу, а й на стрічку та відповіді Meta AI. Замість старого перемикача лишається «Активність від інших компаній», який керує тим, чи використовувати ці дані для персоналізації. Зміни почали діяти в США та низці інших країн із липня 2026 року, далі — інші країни.

4. «Розмови з Meta AI не впливають на рекламу»

Неправда — з 16 грудня 2025 року.

Meta почала використовувати взаємодію з Meta AI — текстові й голосові розмови — для персоналізації реклами та контенту у Facebook, Instagram і WhatsApp. Приклад самої компанії: якщо обговорити з Meta AI походи в гори, у стрічці можуть зʼявитися групи туристів і реклама трекінгових черевиків.

Відмовитися від цього не можна. Виняток зробили лише для користувачів у ЄС, Великій Британії та Південній Кореї, де діють суворіші закони про захист даних, — Україна до цього переліку не входить. Meta обіцяє не використовувати для реклами розмови на чутливі теми: релігію, політичні погляди, здоровʼя, сексуальну орієнтацію, етнічне походження. Чати Meta AI у WhatsApp впливають на рекламу в інших застосунках, лише якщо WhatsApp додано до Центру облікових записів.

Практичний висновок простий: усе, що обговорюється з Meta AI, варто вважати сигналом для рекламного профілю.

5. «Apple не використовує дані користувачів для реклами»

Частково правда.

Apple не продає дані і, за її власною політикою, не передає їх брокерам даних. Але в компанії є власна рекламна платформа. В App Store, Apple News і застосунку «Акції» реклама персоналізується за пошуковими запитами, покупками, завантаженнями й підписками. Користувачів обʼєднують у сегменти, і таргетовану рекламу показують, лише якщо під критерії рекламодавця підпадає понад 5000 людей.

Цю персоналізацію можна вимкнути: «Параметри» → «Приватність і безпека» → «Реклама Apple» → «Персоналізована реклама». Реклами не стане менше, але вона перестане спиратися на дані профілю.

Окрема історія — Siri. У жовтні 2025 року суд остаточно затвердив мирову угоду на 95 млн доларів у справі Lopez v. Apple. Позивачі стверджували, що Siri вмикалася без команди, записувала приватні розмови, а записи прослуховували підрядники. Apple провини не визнала, виплати американським користувачам почалися в січні 2026 року — до 20 доларів за пристрій.

6. «Дані європейських користувачів TikTok не потрапляють до Китаю»

Неправда.

2 травня 2025 року Комісія із захисту даних Ірландії (DPC) оштрафувала TikTok на 530 млн євро. Регулятор дійшов висновку, що компанія не змогла гарантувати: дані користувачів з Європейської економічної зони, до яких віддалено мали доступ працівники в Китаї, захищені на рівні, рівноцінному європейському. З цієї суми 485 млн євро — за незаконну передачу даних, 45 млн — за непрозорість щодо неї. TikTok із рішенням не погодився й оскаржує його.

У США ситуація інша: з 22 січня 2026 року американський TikTok працює через спільне підприємство TikTok USDS Joint Venture, а дані користувачів зберігаються в хмарі Oracle на території США. Ця схема стосується лише американських користувачів.

7. «Видалені дані одразу зникають із серверів»

Неправда.

Google пояснює, що процес видалення починається одразу: дані зникають із перегляду й перестають використовуватися для персоналізації. Але повне видалення із серверів зазвичай триває близько двох місяців, з них до місяця — період, щоб відновити випадково видалене. У зашифрованих резервних копіях дані можуть лишатися до шести місяців.

Деякі дані Google зберігає довше — для фінансової звітності, запобігання шахрайству та виконання вимог закону. Рекламні дані в журналах серверів знеособлюються поступово: частина IP-адреси — через девʼять місяців, інформація з файлів cookie — через 18 місяців. А надіслане іншим людям, наприклад листи, після видалення з власного облікового запису залишається в отримувачів.

У Facebook повне видалення облікового запису з усіх систем може тривати до 90 днів.

8. «В Україні вже діє закон про персональні дані рівня GDPR»

Поки що ні.

Чинним лишається Закон «Про захист персональних даних» 2010 року. Новий законопроєкт № 8153, наближений до європейського GDPR, зареєстрували в жовтні 2022 року, а 20 листопада 2024 року Верховна Рада ухвалила його за основу. Станом на кінець жовтня 2026 року він готується до другого читання.

Законопроєкт чітко визначає біометричні й генетичні дані, встановлює вимоги до згоди на обробку та зобовʼязує компанії повідомляти регулятора про витік даних протягом 72 годин. У редакції першого читання для юридичних осіб передбачено штрафи до 150 млн грн або до 8% річного обороту — тоді як нині максимальний штраф становить 34 тис. грн. До другого читання ці норми ще можуть змінитися.

Як обмежити збір даних уже зараз

• Переглянути «Мої дії», налаштувати автоматичне видалення історії й памʼятати, що перемикач не блокує збір через сторонні застосунки.
• Вимкнути пошук мереж Wi-Fi і пристроїв Bluetooth у службах визначення місцезнаходження, переглянути дозволи застосунків на точне місцезнаходження.
• Вимкнути «Персоналізована реклама» в розділі «Реклама Apple» і очистити дані використання застосунків в налаштуваннях App Store.
• Facebook та Instagram. У Центрі облікових записів очистити й відʼєднати «Ваша активність поза технологіями Meta», якщо цей пункт ще доступний, а в налаштуваннях реклами вимкнути «Активність від інших компаній». Не обговорювати з Meta AI те, що не хочеться бачити в рекламі.
• Витоки. Перевірити, чи не потрапила електронна адреса до відомих витоків, на Have I Been Pwned.
• Онлайн-покупки. Використовувати віртуальні картки замість основної, щоб у разі витоку в магазині не постраждав основний рахунок.
• Перед видаленням облікового запису. Завантажити архів своїх даних — Google Takeout або «Завантажити свою інформацію» у Facebook: після видалення відновити їх не вдасться.

Висновок

Техногіганти не обовʼязково «продають» дані в буквальному сенсі — їм вигідніше самим будувати на їх основі рекламні профілі. Налаштування приватності реально обмежують збір, але не зупиняють його повністю, а назви перемикачів не завжди відповідають тому, що вони насправді роблять. Найнадійніший підхід — вимикати зайві джерела даних, регулярно чистити історію й не покладатися на одну кнопку.

Ця стаття Що техногіганти роблять із даними користувачів: 8 популярних тверджень — правда чи міф раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Chrome оновлюється сам, але нова версія починає працювати лише після перезапуску браузера. Якщо вкладки тижнями залишаються відкритими, а ноутбук щоразу засинає замість вимкнення, браузер може відставати на кілька версій — разом із вразливостями, які Google уже закрила. З вересня 2026 року це відставання накопичується вдвічі швидше: нова версія Chrome виходить кожні два тижні. Нижче — як перевірити й оновити Chrome на кожній платформі, що робити, якщо оновлення не встановлюється, і як убудована перевірка безпеки підтверджує, що з браузером усе гаразд.

Чому оновлення Chrome не варто відкладати

Щойно розробники публікують виправлення вразливості, зловмисники можуть вивчити зміни в коді й створити експлойт для тих, хто ще не оновився. Проміжок між готовим виправленням і його появою у стабільній версії браузера Google називає patch gap і роками його скорочує. З Chrome 116, тобто із серпня 2023 року, стабільна версія отримує оновлення безпеки щотижня — між великими релізами. За даними Google, до 2020 року цей проміжок у середньому становив 35 днів, а після переходу на двотижневі оновлення скоротився приблизно до 15 днів.

8 вересня 2026 року, з виходом Chrome 153, Google перейшла на двотижневий цикл великих релізів для компʼютерів, Android та iOS. Раніше нова версія виходила раз на чотири тижні. Для користувача це означає просте правило: браузер, який не перезапускали місяць, уже відстає щонайменше на дві версії.

Як перевірити версію та оновити Chrome на компʼютері

Зазвичай Chrome встановлює оновлення у фоні, коли браузер закривають і відкривають знову. Якщо ж його давно не закривали, оновлення може чекати на перезапуск. Перевірити це вручну можна так:

1. Відкрити Chrome.
2. Натиснути значок із трьома крапками у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Довідка» → «Про Google Chrome». Ту саму сторінку відкриває адреса chrome://settings/help.
4. Chrome сам перевірить наявність оновлень і завантажить їх. Якщо зʼявиться кнопка «Перезапустити», натиснути її.

Якщо кнопки «Перезапустити» немає, на компʼютері вже встановлено останню версію. Номер версії вказано під заголовком «Google Chrome» на цій самій сторінці.

Перезапуск не забирає відкриті вкладки: Chrome зберігає вікна й відкриває їх знову. Винятком є вікна в режимі анонімного перегляду — вони не відновлюються. Якщо перезапускати браузер зараз незручно, можна натиснути «Не зараз»: оновлення застосується під час наступного запуску.

Особливості Windows, macOS, Linux і Chromebook

• Щоб застосувати оновлення, потрібно закрити всі вікна Chrome, а потім запустити браузер знову.
• Якщо Chrome встановлено в папку «Програми», на сторінці «Про Google Chrome» можна ввімкнути автоматичне оновлення для всіх користувачів компʼютера.
• Chrome оновлюється через менеджер пакетів дистрибутива.
• Браузер оновлюється разом із ChromeOS, тому потрібно оновити саму систему.

Як оновити Chrome на Android

На Android Chrome оновлюється через Google Play відповідно до налаштувань автооновлення в магазині. Перевірити наявність нової версії вручну можна так:

1. Відкрити Google Play.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Керування додатками й пристроєм».
4. У розділі «Доступні оновлення» знайти Chrome і торкнутися «Оновити».

Поточну версію показує сам браузер: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Про Chrome». Актуальні версії Chrome потребують Android 10 або новішого.

Нова версія запрацює після перезапуску застосунку. Щоб перезапустити Chrome на телефоні, достатньо закрити його у списку нещодавніх застосунків і відкрити знову.

Як оновити Chrome на iPhone та iPad

На iOS Chrome оновлюється через App Store відповідно до налаштувань автоматичних оновлень. Вручну це роблять так:

1. Відкрити App Store.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Прогорнути до розділу «Оновлення програм» і знайти Chrome.
4. Торкнутися «Оновити». За потреби ввести пароль Apple ID.

Версію браузера показує розділ «Більше» → «Налаштування» → «Google Chrome». Chrome для iPhone та iPad працює на iOS 17 і новіших.

Chrome не оновлюється: що перевірити

Google перелічує кілька типових причин, через які оновлення не встановлюється.

Застаріла операційна система

Chrome не працює на Windows XP, Vista, 7, 8 і 8.1, а також на macOS від 10.12 до 12. Актуальним версіям потрібні Windows 10 або новіша чи macOS 13 Ventura або новіша. Останньою версією для Windows 7, 8 і 8.1 став Chrome 109, що вийшов 10 січня 2023 року. Старий Chrome на такій системі запускається, але не отримує виправлень безпеки й з кожним тижнем стає вразливішим.

Windows 10 браузер поки підтримує: дату припинення оновлень Chrome для цієї системи Google ще не призначила. Водночас сама Windows 10 у жовтні 2025 року залишилася без регулярних оновлень безпеки від Microsoft — про варіанти розповідає матеріал про оновлення безпеки Windows 10. Власникам старих Mac варто прочитати, чому Chrome припиняє оновлення для старих версій macOS.

«Оновлення вимкнув адміністратор»

Таке повідомлення зʼявляється на компʼютерах, якими керує організація, — наприклад, на робочих. Оновлення в цьому випадку вмикає системний адміністратор або інша людина з правами адміністратора на цьому компʼютері.

Помилки 3, 4, 7, 10, 11 або 12

• Перезавантажити компʼютер і повторити оновлення.
• Перевірити, чи антивірус, файрвол або батьківський контроль не блокують оновлення програм і доступ до адрес tools.google.com та dl.google.com.
• Перевстановити Chrome: видалити браузер і завантажити його знову з офіційного сайту. Якщо на Windows помилка повторюється, варто скористатися автономним інсталятором.
• Перевірити компʼютер на небажані програми: шкідливе ПЗ здатне заважати оновленню браузера.
• На Windows вимкнути режим сумісності для ярлика Chrome: правою кнопкою миші на значку → «Властивості» → «Сумісність» → зняти позначку «Запустити програму в режимі сумісності з». Chrome у цьому режимі не підтримується.

Сайти, які «просять оновити браузер», — пастка. Chrome отримує оновлення лише через вбудований механізм, Google Play або App Store, а встановлювальний файл можна завантажувати тільки з google.com/chrome. Сторінка, яка блокує перегляд і вимагає завантажити «оновлення Chrome», — поширена приманка для зараження шкідливим ПЗ.

Перевірка безпеки Chrome: що вона робить сама

Окремо від оновлень у Chrome є інструмент «Перевірка безпеки» (Safety Check). Колись його потрібно було запускати вручну, але з грудня 2023 року на компʼютерах він працює у фоновому режимі і сам надсилає сповіщення про проблеми. У вересні 2024 року Google розширила функцію: тепер вона самостійно відкликає дозвіл на сповіщення в сайтів, які, за даними Google Safe Browsing, виманили його обманом.

За описом Google, перевірка безпеки стежить за:

• скомпрометованими, повторно використаними та слабкими паролями, збереженими в Менеджері паролів Google;
• станом Безпечного перегляду;
• доступними оновленнями Chrome;
• небажаними сповіщеннями від сайтів;
• дозволами сайтів, якими давно не користувалися, — Chrome відкликає їх автоматично;
• потенційно шкідливими розширеннями (у версії для компʼютера).

Коли перевірка щось знаходить, на компʼютері повідомлення зʼявляється в меню з трьома крапками, на Android — на сторінці нової вкладки. Переглянути звіт можна і вручну:

• На компʼютері: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Перевірка безпеки». Цей розділ також відкриває адреса chrome://settings/safetyCheck.
• На Android: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Перевірка безпеки».

Варто памʼятати про межі інструмента: він перевіряє лише паролі, збережені в Менеджері паролів Google, і не замінює антивірус.

Що ще ввімкнути в налаштуваннях безпеки Chrome

Два параметри варто перевірити окремо. На компʼютері вони розташовані в розділі «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Безпека», на Android — у «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека».

• «Завжди використовувати безпечні зʼєднання». Chrome переводить адреси сайтів на HTTPS і попереджає, перш ніж відкрити сайт, який не підтримує захищене зʼєднання.
• «Попереджати, якщо пароль скомпрометовано внаслідок витоку даних». Chrome повідомить, якщо збережений пароль зʼявився серед даних, викрадених під час зламів.

У тому самому розділі обирають рівень Безпечного перегляду. Стандартний захист увімкнено за замовчуванням. Покращений захист перевіряє сайти й завантаження ретельніше, але для цього Chrome передає Google більше даних про перегляд. Вибір залежить від того, що важливіше: максимальний захист від фішингу чи мінімум даних, які отримує Google.

Висновок

Оновлення Chrome забирає кілька секунд і один перезапуск. Найпростіша звичка — раз на тиждень повністю закривати браузер або заглядати на сторінку «Про Google Chrome». Якщо ж оновлення не встановлюється через застарілу систему, проблема вже не в браузері: на операційній системі без підтримки безпечного Chrome не буде. Номери актуальних версій і переліки виправлень Google публікує в блозі Chrome Releases.

Ця стаття Як оновити Chrome на компʼютері, Android та iPhone і перевірити безпеку браузера раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Підозра, що хтось стежить через вебкамеру, зазвичай зʼявляється після дивної дрібниці: індикатор біля обʼєктива спалахнув без причини, програма для відеодзвінків повідомила, що камера «зайнята», або на пошту прийшов лист із погрозами. Віддалений доступ до камери справді можливий — для цього зловмисникам потрібне шкідливе ПЗ на пристрої або вразливість у самій камері. Проте значно частіше тривога виявляється хибною. Нижче — ознаки, на які варто зважати, і способи перевірити компʼютер на Windows і macOS, смартфон на Android та iPhone, а також браузер.

Як зловмисники отримують доступ до камери

Для ноутбука чи смартфона типовий шлях — шкідлива програма з функціями віддаленого керування або шпигунське ПЗ. Воно потрапляє на пристрій разом із піратськими програмами, «кряками», вкладеннями з листів чи шкідливими розширеннями браузера. Отримавши доступ, така програма може вмикати камеру й мікрофон і передавати зображення та звук зловмиснику — зберігати записи на самому пристрої їй для цього не потрібно.

Окремий випадок — камери відеоспостереження, підключені до інтернету напряму. Їх зламують через стандартні паролі та незакриті вразливості, і в Україні це питання не лише приватності, а й безпеки (докладніше — у розділі про захист камери). І третій, найпоширеніший сценарій — злому немає взагалі, а є шахрайський лист із вимогою викупу.

Ознака 1. Індикатор камери вмикається без причини

Найпомітніша ознака — світлодіод біля обʼєктива, який загоряється, коли жодна програма камерою не користується. На ноутбуках MacBook індикатор апаратно повʼязаний із камерою: за словами Apple, камера не може ввімкнутися так, щоб не засвітився й індикатор. Якщо ж пристрій із Windows не має світлодіода, система, за даними Microsoft, показує сповіщення щоразу, коли камера вмикається або вимикається.

Водночас світлодіод — не абсолютна гарантія. На конференції POC 2024 дослідник безпеки Андрій Коновалов показав, як перепрошити вбудовану вебкамеру ноутбука ThinkPad X230 через USB і керувати індикатором окремо від камери — тобто знімати з вимкненим світлом. Дослідник припускає, що подібний підхід може спрацювати й на інших ноутбуках, де камера підключена всередині корпусу через USB. Тож відсутність світла ще не доводить, що камера неактивна, і варто перевірити інші ознаки.

У macOS, iOS та Android поверх апаратного індикатора працює ще й системний — зелена крапка в рядку меню чи рядку стану. Як ним користуватися, описано нижче.

Ознака 2. Камера «зайнята», хоча всі програми закриті

Якщо застосунок для відеодзвінків повідомляє, що камеру вже використовує інша програма, спершу варто закрити все, що могло її захопити: Zoom, Teams, браузер із відкритою відеоконференцією, системну програму «Камера». Часто камеру тримає застосунок, який лише згорнули в область сповіщень.

Якщо повідомлення не зникає й після цього, слід зʼясувати, хто саме використовує камеру, — способи для Windows і macOS наведено нижче. Невідомий процес, що звертається до камери, — вагомий привід перевірити пристрій на шкідливе ПЗ.

Ознака 3. Серед програм із доступом до камери є незнайомі

У Windows 11 перелік відкривається так: «Пуск» → «Параметри» → «Конфіденційність і захист» → «Камера» (інструкція Microsoft). Розділ «Нещодавні дії» показує, які програми зверталися до камери, з датою й часом. Інструкції в статті наведено для Windows 11: підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року.

Варто враховувати обмеження, про яке пише сама Microsoft. Класичні настільні програми не можна вимкнути поодинці — лише всі разом перемикачем «Дозволити класичним програмам доступ до камери». До того ж деякі з них можуть звертатися до камери, навіть коли ці налаштування вимкнено, тож порожній перелік ще не гарантує безпеки. Окремий виняток — Windows Hello: вхід за обличчям користується камерою навіть тоді, коли доступ програм до неї заборонено.

У macOS аналогічний перелік розміщено в «Системних параметрах» → «Приватність і безпека» → «Камера». Доступ для незнайомих програм слід вимкнути, а програми, встановлення яких користувач не памʼятає, — видалити.

Не кожен незнайомий запис означає злам. Месенджери, банківські застосунки чи фоторедактори часто мають функцію відеодзвінків або сканування документів і отримали дозвіл під час першого запуску. Підозрілими є програми без зрозумілого призначення, з дивною назвою або такі, яких на компʼютері не мало б бути взагалі.

Ознака 4. Індикатор вмикається разом із браузером

Якщо камера оживає одразу після запуску браузера, причиною може бути сайт, якому колись надали дозвіл, або розширення. Дозволи сайтів легко перевірити: у Chrome — «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Налаштування сайтів» → «Камера» (довідка Google), у Edge — «Налаштування» → «Конфіденційність, пошук і служби» → «Дозволи сайтів» → «Усі сайти» (довідка Microsoft). Дозволи для незнайомих сайтів варто видалити.

Якщо сайтів із дозволом немає, а індикатор однаково вмикається, слід вимкнути всі розширення й вмикати їх по одному, щоб знайти проблемне. Як розпізнати шахрайські доповнення, CyberCalm розповідав в окремому матеріалі. Коли й це не допомагає, браузер варто повністю перевстановити.

Варто також памʼятати, що програми для відеоконференцій можуть вмикати камеру одразу після запуску. Це налаштування самої програми, а не ознака злому.

Як знайти процес, який використовує камеру

Windows: Process Explorer

Найточніший спосіб для Windows — безкоштовна утиліта Process Explorer з набору Sysinternals від Microsoft. Вона працює у Windows 11 і вміє шукати процеси, що тримають відкритими певні системні обʼєкти, зокрема камеру.

1. Відкрити «Диспетчер пристроїв», розгорнути розділ «Камери» (або «Пристрої обробки зображень»), клацнути правою кнопкою миші на камері й вибрати «Властивості».
2. На вкладці «Відомості» у списку «Властивість» вибрати «Імʼя обʼєкта фізичного пристрою» і скопіювати значення — рядок вигляду \Device\000000…
3. Запустити Process Explorer від імені адміністратора, відкрити меню Find → Find Handle or DLL (Ctrl+F), вставити скопійоване імʼя й натиснути Search.
4. Переглянути результати: у переліку будуть процеси, які зараз використовують камеру.

Завершувати знайдений процес (правою кнопкою → Kill Process) варто лише після перевірки. Багато легітимних програм, зокрема системні компоненти Windows, мають незрозумілі назви процесів. Надійніше спершу знайти назву файла в пошуковику й перевірити його антивірусом.

macOS: «Центр керування»

Коли камера активна, у рядку меню поруч із піктограмою «Центру керування» зʼявляється зелений індикатор (помаранчевий означає мікрофон). Якщо відкрити «Центр керування», угорі видно, яка програма користується камерою чи мікрофоном, а в macOS 13.3 і новіших — ще й вікно «Приватність» із подробицями (довідка Apple).

Як перевірити смартфон: Android та iPhone

Android

Починаючи з Android 12, система показує в рядку стану індикатор, коли застосунок використовує камеру або мікрофон. Ця функція обовʼязкова для всіх виробників: індикатор має бути зеленим, розташовуватися завжди в тому самому місці, а натискання на нього показує назву застосунку.

Історію звернень до камери можна переглянути на панелі конфіденційності — назва й розташування пункту залежать від виробника, найчастіше він у розділі налаштувань «Безпека та конфіденційність». У швидких налаштуваннях Android 12 і новіших також є перемикачі, які блокують камеру й мікрофон для всіх застосунків одразу, разом із вбудованими.

iPhone

На iPhone з iOS 14 і новішими зелена крапка в рядку стану означає, що працює камера (або камера разом із мікрофоном), помаранчева — лише мікрофон (довідка Apple). Якщо відкрити «Пункт керування», угорі видно, який застосунок користувався ними нещодавно.

Детальнішу картину дає «Звіт про приватність програм» в iOS 15.2 і новіших: «Параметри» → «Приватність і безпека» → «Звіт про приватність програм». Після ввімкнення він показує, скільки разів і коли кожен застосунок звертався до камери, мікрофона та інших датчиків за останні 7 днів. Дані збираються лише з моменту ввімкнення, тому одразу звіт буде порожнім.

Камера не працює у відеодзвінку: злам чи налаштування?

Протилежна ситуація — камера підключена, але у відеодзвінку замість зображення чорний екран — майже ніколи не свідчить про злам. Найчастіші причини такі:

• у налаштуваннях приватності Windows чи macOS вимкнено загальний доступ до камери або дозвіл для конкретної програми;
• браузер заблокував камеру для сайту відеозвʼязку — дозвіл змінюють через значок ліворуч від адреси сайту або в «Налаштуваннях сайтів»;
• закрита фізична шторка або камеру вимкнено функціональною клавішею, яка є на багатьох ноутбуках;
• камеру вже захопила інша програма;
• у програмі для відеозвʼязку вибрано не ту камеру, або драйвер потребує оновлення.

Microsoft нагадує, що в Windows мають бути ввімкнені і загальний доступ до камери, і доступ для конкретної програми. Якщо ж зображення зникло раптово, без жодних змін у налаштуваннях, варто паралельно переглянути «Нещодавні дії», описані вище.

Лист «я зламав вашу камеру»: шантаж без відео

Найпоширеніша «атака на вебкамеру» насправді обходиться без камери. Шахраї масово розсилають листи, у яких стверджують, що зламали компʼютер, записали адресата через камеру під час перегляду сайтів для дорослих і розішлють відео всім контактам, якщо не отримають викуп у біткоїнах. Щоб налякати, у лист часто вставляють справжній, хоч і старий, пароль адресата.

Федеральна торгова комісія США (FTC) пояснює, що погрози про доступ до компʼютера чи камери в таких листах — порожні слова. Пароль шахраї, найімовірніше, взяли з бази даних, що витекла під час одного з минулих зламів онлайн-сервісів. Рекомендація FTC проста: нічого не платити й видалити лист. Якщо згаданий пароль досі десь використовується, його слід негайно змінити — на всіх сервісах, де він повторюється.

Типові ознаки такого листа: жодних доказів, крім пароля; жорсткий дедлайн у кілька годин чи днів; оплата лише криптовалютою; загальні фрази, які підходять будь-кому. Інша річ — справжній шантаж, коли зловмисник має реальні інтимні фото чи відео (наприклад, отримані в листуванні). Тоді платити теж не варто: слід зберегти листування й звернутися до кіберполіції.

Що робити, якщо злам підтвердився

1. Закрити камеру шторкою або наліпкою, а зовнішню USB-камеру відʼєднати від компʼютера.
2. Відключити пристрій від інтернету, щоб перервати звʼязок шкідливої програми із сервером зловмисника.
3. Видалити незнайомі програми й розширення браузера, виявлені під час перевірки.
4. Запустити повну перевірку антивірусом. У Windows 11 є вбудований Microsoft Defender із режимом автономної перевірки, яка виконується до завантаження системи.
5. Встановити всі оновлення системи, браузера та програм.
6. З іншого, чистого пристрою змінити паролі до пошти, банківських застосунків і соцмереж та ввімкнути двофакторну автентифікацію.
7. Якщо шкідливе ПЗ не вдається видалити або ознаки зараження повертаються, скинути пристрій до заводських налаштувань чи перевстановити систему, попередньо зберігши важливі файли.

Як захистити камеру надалі

Найпростіший захист від підглядання — шторка або непрозора наліпка на обʼєктиві; багато сучасних ноутбуків мають вбудовану механічну шторку. Для MacBook є застереження: Apple попереджає, що через малий зазор між екраном і клавіатурою кришку з накладкою, товщою за 0,1 мм (приблизно аркуш офісного паперу), закривати не можна — це може пошкодити дисплей. Зовнішню USB-камеру найпростіше відʼєднувати, коли вона не потрібна.

Шторка не захищає від прослуховування: мікрофон вона не вимикає. Тому не менш важливі звичні правила — встановлювати програми лише з офіційних джерел, вчасно оновлювати систему, не відкривати несподівані вкладення й періодично переглядати дозволи на камеру та мікрофон. Детальніше про налаштування захисту — у матеріалі про захист камери й мікрофона від злому.

Для камер відеоспостереження, підключених до інтернету, обовʼязкові заміна стандартного пароля, оновлення прошивки й вимкнення хмарного доступу, якщо він не потрібен. В Україні це ще й питання безпеки: у січні 2024 року СБУ заблокувала в Києві дві онлайн-камери, які зламали російські спецслужби, щоб стежити за роботою ППО та обʼєктами критичної інфраструктури. За даними СБУ, від початку повномасштабного вторгнення її кіберфахівці заблокували близько 10 тисяч IP-камер, які ворог міг використати для коригування ударів.

Справжній злам вебкамери — нечастий, але реальний сценарій, і помітити його здебільшого допомагають вбудовані засоби системи. Перегляд індикаторів і переліку дозволів займає кілька хвилин, а шторка на обʼєктиві знімає більшу частину ризику підглядання.

Ця стаття Як перевірити, чи не зламали вебкамеру: ознаки на компʼютері та смартфоні і що робити раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Apple 26 жовтня випустила оновлення безпеки для своїх операційних систем. Лише в найновіших версіях iOS і macOS компанія усунула 286 вразливостей. Виправлення для вади, яку зловмисники вже використовували в атаках, Apple перенесла також на iOS 18, тож його отримали й старіші iPhone та iPad.

Що виправлено в iOS та iPadOS 27.2

macOS Golden Gate 27.2 усуває 263 вразливості, а iOS та iPadOS 27.2 виправляють 163. Приблизно 140 із них спільні для обох систем.

В iOS та iPadOS 27.2 виправлено багато помилок пошкодження памʼяті в рушії WebKit, ядрі системи та компонентах, що обробляють зображення, шрифти, PDF-документи, аудіо- та відеофайли. Частину з них можна було використати для виконання довільного коду.

Apple також усунула вади, через які застосунки могли отримати доступ до конфіденційних даних користувача або обійти налаштування приватності. Серед виправлених є й кілька інших помилок. Деякі дозволяли вийти за межі пісочниці WebContent. Ще одна давала змогу зловмиснику видавати себе за центр розподілу ключів (KDC) Kerberos. Окрема вада відкривала атакувальнику, що перебуває поблизу, доступ до мережі Thread, протоколу, на якому працюють пристрої розумного дому.

macOS Golden Gate 27.2: права root і віддалені атаки

macOS Golden Gate 27.2 закриває понад десяток вад підвищення привілеїв, через які застосунки могли отримати права root. Оновлення також усуває способи вийти за межі пісочниці й обійти захисний механізм Gatekeeper. Крім того, воно виправляє помилки пошкодження памʼяті ядра в компонентах файлових систем і образів дисків.

Окрема група виправлень стосується служб Screen Sharing (спільний доступ до екрана), Remote Management (віддалене керування) і протоколу SMB. Ці вади можна атакувати віддалено або з локальної мережі. Зокрема, помилка автентифікації в Remote Management (CVE-2026-112427) дозволяла віддаленому зловмиснику виконати довільний код.

Атакована вразливість: виправлення для iOS 18

iOS та iPadOS 18.7.11 виправляють три вразливості. Найважливіша з них — CVE-2026-86950 у компоненті CoreGraphics. Це помилка запису за межами буфера, яка дозволяла виконати довільний код під час обробки спеціально створеного файлу. За даними Apple, ваду могли використати як вразливість нульового дня в «надзвичайно складній атаці» проти конкретних осіб на версіях iOS, старіших за iOS 27.

Вразливість виявила команда безпеки продуктів Meta. Уперше Apple закрила її наприкінці вересня в iOS 26.7.1, iPadOS 26.7.1, macOS Tahoe 26.7.1 і macOS Sequoia 15.8.1. Системи iOS і macOS 27, імовірно, не вразливі.

Публічних подробиць про атаки з використанням CVE-2026-86950 наразі немає.

iOS 18.7.11 призначена для пристроїв, які не підтримують новіші версії системи: iPhone XS, iPhone XS Max, iPhone XR та iPad 7-го покоління.

Інші оновлення

Того ж дня Apple випустила iOS та iPadOS 26.7.2 (134 виправлені вразливості), macOS Tahoe 26.7.2 (213) і macOS Sequoia 15.8.2 (197). Оновлення отримали також tvOS 27.2 (72 вразливості), watchOS 27.2 (62), visionOS 27.2 (125) і браузер Safari 27.2 (33).

Як оновитися

На iPhone та iPad оновлення встановлюється в меню «Параметри» → «Загальні» → «Оновлення ПЗ». На Mac це «Системні параметри» → «Загальні» → «Оновлення ПЗ». Власникам iPhone XS, XS Max і XR варто встановити iOS 18.7.11 якнайшвидше, адже виправлена в ній вразливість уже використовувалася в атаках.

Ця стаття Apple закрила 286 вразливостей в iOS і macOS 27.2 та виправила вже атаковану ваду для старих iPhone на iOS 18 раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Глибоке навчання (deep learning) — це напрям машинного навчання, у якому компʼютерні моделі вчаться на прикладах за допомогою багатошарових штучних нейронних мереж. Саме на цій технології працюють ChatGPT і голосові помічники, розпізнавання облич у смартфонах, машинний переклад і системи, що виявляють шахрайські транзакції в банках.

Масштаб технології добре ілюструє одна цифра: за даними OpenAI, ChatGPT щотижня користуються понад 1,2 млрд людей. Далі — як влаштовані глибокі нейронні мережі, чим вони відрізняються від класичного машинного навчання, які мають слабкі місця і чому в кібербезпеці ця технологія водночас захищає і атакує.

Що таке глибоке навчання простими словами

Глибоке навчання — це спосіб навчити компʼютер розпізнавати закономірності не за заздалегідь прописаними правилами, а на великій кількості прикладів. Модель отримує тисячі чи мільйони зображень, текстів або аудіозаписів, порівнює свої відповіді з правильними і поступово коригує внутрішні налаштування, доки помилок не стане якомога менше.

Принцип нагадує те, як дитина вчиться впізнавати котів: ніхто не дає їй формального визначення, вона просто бачить багато котів і з часом сама виділяє характерні ознаки. Різниця в масштабі — нейронній мережі для цього потрібні не десятки, а сотні тисяч прикладів.

В українських текстах трапляються два терміни — «глибоке навчання» і «глибинне навчання». Вони означають одне й те саме; частіше вживають перший.

Штучний інтелект, машинне навчання і глибоке навчання: у чому різниця

Ці поняття вкладені одне в одне, як концентричні кола:

• Штучний інтелект (ШІ) — найширша галузь: усе, що дає змогу машинам виконувати завдання, які зазвичай потребують людського інтелекту, від шахових програм до розпізнавання мовлення.
• Машинне навчання — частина ШІ, у якій компʼютер не програмують покроково, а навчають на даних.
• Глибоке навчання — частина машинного навчання, що використовує багатошарові нейронні мережі.

Головна практична відмінність — у тому, хто визначає ознаки. У класичному машинному навчанні інженер сам вирішує, на що модель має зважати. Глибока мережа знаходить ці ознаки самостійно.

Класичний приклад: щоб відрізнити на фото яблуко від апельсина, вистачить простої моделі, яка зважає на колір і форму. Розпізнавання рукописних цифр — зовсім інша задача: кожну цифру від 0 до 9 люди пишуть по-різному, з різним нахилом, товщиною ліній і пропорціями. Описати всі варіанти правилами майже неможливо, тож тут і стають у пригоді глибокі нейронні мережі.

Як працює нейронна мережа

Штучна нейронна мережа складається з вузлів — «нейронів», обʼєднаних у шари. Кожен нейрон виконує просту математичну операцію: отримує числа на вході, множить їх на вагові коефіцієнти, підсумовує і передає результат далі. Звʼязки між нейронами можна порівняти із синапсами в мозку: під час навчання вони посилюються або послаблюються. Саме таку аналогію наводить Шведська королівська академія наук у поясненні до Нобелівської премії з фізики 2024 року.

У кожній мережі є три типи шарів:

• вхідний отримує дані — наприклад, значення пікселів зображення;
• приховані поступово перетворюють ці дані, виділяючи дедалі складніші ознаки: спершу лінії й контури, потім форми, далі цілі обʼєкти;
• вихідний видає результат — наприклад, імовірність того, що на фото кіт.

Чому мережу називають «глибокою»

Слово «глибоке» стосується кількості прихованих шарів. Проста нейронна мережа може мати один-два таких шари, а глибокі мережі — десятки і навіть сотні. Що більше шарів, то складніші закономірності здатна вловити модель, але то більше даних і обчислень потрібно для її навчання.

Як мережа вчиться

Навчання — це цикл, що повторюється мільйони разів:

1. Мережа отримує приклад і робить прогноз.
2. Функція втрат (loss function) оцінює, наскільки прогноз відрізняється від правильної відповіді.
3. Алгоритм зворотного поширення помилки (backpropagation) обчислює, як кожна вага вплинула на помилку.
4. Метод градієнтного спуску трохи змінює ваги так, щоб наступного разу помилка була меншою.

Коли навчання завершено, ваги фіксують, і модель може обробляти нові дані, яких раніше не бачила. Цей етап називають інференсом (inference) — саме він відбувається щоразу, коли хтось ставить запитання чат-боту.

Основні типи глибоких нейронних мереж

Універсальної архітектури не існує: різні типи мереж краще пристосовані до різних завдань.

Згорткові нейронні мережі (CNN)

Основний інструмент компʼютерного зору. Перші шари таких мереж працюють як набір фільтрів, що «ковзають» зображенням і виділяють характерні елементи — краї, текстури, плями кольору. CNN застосовують у розпізнаванні облич, аналізі медичних знімків, системах допомоги водієві.

Рекурентні нейронні мережі (RNN) і LSTM

Призначені для послідовних даних — тексту, мовлення, часових рядів. Рекурентна мережа обробляє елементи по черзі і передає свій внутрішній стан від кроку до кроку, тож має своєрідну памʼять про попередні дані. Удосконалений різновид — мережі з довгою короткочасною памʼяттю (LSTM) — краще утримує звʼязки між віддаленими елементами послідовності. Їх використовують, зокрема, в антифрод-системах: модель аналізує ланцюжок транзакцій і позначає ті, що вибиваються з типової поведінки клієнта.

Генеративні змагальні мережі (GAN)

Складаються з двох мереж, які змагаються між собою: генератор створює синтетичні дані (наприклад, фото обличчя), а дискримінатор намагається відрізнити підробку від справжнього. У цьому змаганні генератор стає дедалі вправнішим. Саме на GAN зʼявилися перші дипфейки.

Трансформери

Архітектура, яка змінила всю галузь. Її описали у статті «Attention Is All You Need» 2017 року, яку підготувала група дослідників Google. Ключова ідея — механізм уваги (attention): замість читати текст слово за словом, як RNN, трансформер одразу «бачить» усю послідовність і зважує, які її частини найважливіші для кожного слова. Це дало змогу ефективно розпаралелювати навчання на великій кількості прискорювачів.

Серед восьми авторів статті — Ілля Полосухін, родом з України. Згодом він став співзасновником блокчейн-платформи NEAR.

На трансформерах побудовані майже всі сучасні великі мовні моделі (LLM): GPT від OpenAI, Gemini від Google, Claude від Anthropic, відкриті Llama і Gemma. Літера T в абревіатурі GPT (Generative Pre-trained Transformer) якраз і означає трансформер.

Дифузійні моделі

На них працює багато сучасних генераторів зображень і відео. Модель учиться поступово прибирати «шум» із зображення, а потім створює нову картинку з випадкового шуму, керуючись текстовим описом. Саме дифузійні моделі зробили синтетичні фото і відео настільки реалістичними, що їх дедалі важче відрізнити від справжніх.

Ключові віхи глибокого навчання

• 1980-ті. Джон Гопфілд і Джеффрі Гінтон, спираючись на методи фізики, закладають основи навчання штучних нейронних мереж.
• Дослідники Google представляють архітектуру «трансформер».
• Гінтон, Йошуа Бенджіо і Ян Лекун отримують премію Тюрінга — найпрестижнішу нагороду в інформатиці — за прориви, що зробили глибокі нейронні мережі ключовим компонентом обчислень.
• Модель AlphaFold2 від Google DeepMind навчилася передбачати тривимірну структуру білків.
• Кінець 2022. Запуск ChatGPT робить глибоке навчання масовою технологією.
• Гопфілд і Гінтон отримують Нобелівську премію з фізики «за фундаментальні відкриття та винаходи, що уможливлюють машинне навчання зі штучними нейронними мережами». Автори AlphaFold Деміс Гассабіс і Джон Джампер розділяють Нобелівську премію з хімії.
• OpenAI розгортає GPT-6 для всіх користувачів ChatGPT.

Де глибоке навчання застосовують сьогодні

Чат-боти і великі мовні моделі

ChatGPT, Gemini, Claude і Microsoft Copilot — це великі мовні моделі, навчені на величезних масивах тексту передбачати наступне слово. Покоління змінюються швидко: у вересні 2026 року OpenAI представила перші моделі GPT-6 для платних тарифів, а в жовтні почала розгортати GPT-6 для всіх користувачів, зокрема безкоштовних.

Кількість параметрів своїх флагманських моделей компанії здебільшого не розкривають. Тож цифри на кшталт «трильйон параметрів у GPT-4», які кочують інтернетом, — це оцінки сторонніх аналітиків, а не офіційні дані.

В Україні Мінцифри разом із «Київстаром» створює національну мовну модель «Сяйво». Її основою обрали відкрите сімейство моделей Gemma від Google, яке донавчають на україномовних даних. Назву обрали голосуванням у «Дії» наприкінці березня 2026 року. Відкрите бета-тестування планували на кінець весни, але строки перенесли.

Голосові помічники

Siri, Alexa і Gemini використовують глибоке навчання двічі: щоб перетворити мовлення на текст і щоб зрозуміти, чого від них хочуть. З вересня 2026 року Google остаточно замінює Google Assistant на Gemini на Android-смартфонах — класичного голосового помічника витісняє мовна модель.

Смартфони і камери

Розблокування за обличчям, нічний режим камери, розмиття фону на портретах, автоматичне сортування фото в галереї — усе це завдання для нейронних мереж. Дедалі більше з них виконується безпосередньо на пристрої завдяки нейронним процесорам (NPU), без передавання даних у хмару.

Наука і медицина

Нейронні мережі аналізують рентгенівські знімки, МРТ і фото сітківки, допомагаючи лікарям помічати ознаки хвороб. Найгучніший науковий результат — AlphaFold: за даними Google DeepMind, її прогнозами структури білків, викладеними у відкритий доступ, користуються понад 2 млн дослідників зі 190 країн.

Безпілотні автомобілі

Автомобіль з автопілотом збирає дані з камер, радарів і лідарів, а нейронні мережі розпізнають у цьому потоці світлофори, розмітку, пішоходів та інші машини і допомагають вирішити, що робити далі: пригальмувати, зупинитися чи продовжити рух.

Фінанси

Банки і платіжні системи використовують глибоке навчання, щоб у реальному часі оцінювати ризик кожної операції: незвична сума, нова країна, підозріле поєднання дій у застосунку. Транзакцію, що вибивається з профілю клієнта, система може заблокувати або передати на перевірку людині.

Глибоке навчання в кібербезпеці: захист і загроза

Для кібербезпеки нейронні мережі — інструмент подвійного призначення. Ті самі моделі, що допомагають захисникам, потрапляють і до рук зловмисників.

Як нейронні мережі захищають

• Фільтри спаму і фішингу аналізують не лише ключові слова, а й структуру листа, посилання і поведінку відправника.
• Антивіруси і EDR-системи розпізнають шкідливе ПЗ за поведінкою, а не тільки за відомими сигнатурами, — так вдається ловити нові, ще не описані загрози.
• Антифрод-системи банків блокують підозрілі транзакції за лічені мілісекунди.
• ШІ-моделі дедалі частіше знаходять вразливості в коді — як нещодавні критичні помилки в PHP, через які урядові сайти в Європі довелося відключити.

Як ними користуються зловмисники

• Дипфейки — підроблені відео і голос — використовують для шахрайства, зокрема під час відеодзвінків від імені керівників чи родичів.
• Генеративні моделі пишуть переконливі фішингові листи без граматичних помилок, якими раніше видавали себе шахраї.
• Боти на основі ШІ автоматизують атаки і генерують дедалі більшу частку інтернет-трафіку.

Атаки на самі моделі

Нейронні мережі мають і власні вразливості:

• Змагальні приклади (adversarial examples) — ледь помітні зміни у зображенні чи звуці, через які модель помиляється: наприклад, не впізнає дорожній знак.
• Отруєння даних (data poisoning) — підкидання шкідливих прикладів у навчальну вибірку, щоб модель засвоїла хибну поведінку.
• Інʼєкції промптів (prompt injection) — приховані інструкції в листі, документі чи на вебсторінці, які змушують ШІ-асистента діяти всупереч інтересам користувача.

Тому відповіді і дії ШІ-асистентів, особливо ті, що стосуються грошей, паролів чи персональних даних, варто перевіряти так само ретельно, як роботу новачка-стажиста.

Недоліки й обмеження глибокого навчання

• Голод до даних. Якісна модель потребує величезних і ретельно підготовлених наборів даних, а помилки та упередження в цих даних переходять у модель.
• Вартість. За оцінкою дослідницької організації Epoch AI, вартість фінального навчання найпотужніших моделей з 2016 року зростала приблизно в 2,4 раза щороку. Якщо тенденція збережеться, найбільші навчальні запуски вже до 2027 року коштуватимуть понад мільярд доларів — такі витрати під силу лише небагатьом компаніям.
• Енергоспоживання. Навчання моделі Gemini Ultra, за тією самою оцінкою Epoch AI, потребувало близько 35 мегаватів електричної потужності.
• «Чорна скринька». Навіть розробники не завжди можуть пояснити, чому модель ухвалила те чи інше рішення. Для медицини, кредитування чи правосуддя це серйозна проблема.
• Галюцинації. Мовні моделі можуть вигадувати факти, посилання і цитати та подавати їх упевненим тоном.
• Технічні складнощі. Перенавчання (overfitting), коли модель «завчає» навчальні дані разом із шумом і гірше працює на нових; проблема зникаючого і вибухового градієнта; тривалий підбір гіперпараметрів — швидкості навчання, розміру пакета (batch size) тощо.

Коли варто використовувати глибоке навчання

Глибоке навчання виправдане, коли даних багато, вони переважно неструктуровані (зображення, звук, відео, вільний текст), а закономірності надто складні для ручних правил. Якщо ж даних мало, вони табличні, а рішення потрібно пояснювати, часто краще працюють простіші методи машинного навчання: вони дешевші, швидші і прозоріші.

Скільки часу триває навчання моделі

Від кількох хвилин до кількох місяців — залежно від розміру мережі, обсягу даних і обладнання. Невелику модель для розпізнавання рукописних цифр можна натренувати на звичайному ноутбуці за лічені хвилини. Базовий трансформер 2017 року автори навчали 3,5 доби на восьми GPU. Сучасні флагманські LLM тренують тижнями і місяцями у великих дата-центрах на тисячах прискорювачів.

Розрізняють також попереднє навчання (pre-training) — найдорожчий етап, коли модель вивчає мову і світ з нуля, — і донавчання (fine-tuning), коли готову модель адаптують під конкретне завдання. Донавчання потребує значно менше ресурсів; саме так створюють, наприклад, українську LLM на основі Gemma.

Як почати вивчати глибоке навчання

Для старту не потрібні потужна відеокарта і науковий ступінь — достатньо базової підготовки і регулярної практики:

1. Python — основна мова галузі. Базового синтаксису вистачить, щоб запускати перші приклади.
2. Математичний мінімум — лінійна алгебра (вектори, матриці), похідні та основи теорії ймовірностей. Розуміння поглиблюється вже на практиці.
3. Фреймворки — PyTorch і TensorFlow з високорівневим інтерфейсом Keras, два найпоширеніші інструменти.
4. Безкоштовні обчислення — Google Colab і Kaggle дають доступ до GPU просто в браузері, без встановлення програм.
5. Відкриті підручники і курси — інтерактивна книжка Dive into Deep Learning з прикладами коду і практичний курс ai.
6. Перший проєкт — класичне розпізнавання рукописних цифр на наборі даних MNIST, далі — класифікація власних фото чи аналіз тональності відгуків.

Два правила цифрової гігієни для початківців: не завантажувати в онлайн-сервіси для навчання моделей персональні дані, робочі документи чи чужі фото без дозволу; файли готових моделей брати лише з офіційних репозиторіїв і перевірених акаунтів, адже файл моделі з неперевіреного джерела може містити шкідливий код.

Часті запитання

Як правильно: глибоке чи глибинне навчання?

Обидва варіанти означають англійське deep learning і вживаються як синоніми. Частіше в українських текстах трапляється «глибоке навчання».

ChatGPT — це глибоке навчання?

Так. ChatGPT працює на великих мовних моделях сімейства GPT — це глибокі нейронні мережі архітектури «трансформер», навчені на величезних масивах тексту.

Чи потрібна потужна відеокарта, щоб користуватися нейромережами?

Щоб користуватися готовими сервісами — ні: обчислення відбуваються на серверах компанії. Щоб навчати власні моделі, бажано мати GPU або скористатися хмарними сервісами на кшталт Google Colab.

Чим штучна нейронна мережа відрізняється від людського мозку?

Вона лише натхненна будовою мозку і є спрощеною математичною моделлю. Нейронна мережа не мислить і не має свідомості: вона знаходить статистичні закономірності в даних і для навчання потребує незрівнянно більше прикладів, ніж людина.

Підсумок

Глибоке навчання з наукової ніші перетворилося на інфраструктуру повсякденного життя: воно перекладає, фотографує, відповідає на запитання, лікує і стереже банківські рахунки. Розуміння того, як влаштовані нейронні мережі і де їхні межі, допомагає користуватися ними з розумом — довіряти там, де технологія сильна, і перевіряти там, де вона схильна помилятися або може стати знаряддям шахраїв.

Ця стаття Що таке глибоке навчання (deep learning): як працюють нейронні мережі і де їх застосовують раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Реклама на весь екран, яка вискакує на головному екрані, під час розблокування телефону чи поверх месенджера, — не «особливість Android» і не неминуча плата за безкоштовні застосунки. Це симптом: у більшості випадків за нею стоїть один конкретний застосунок або сайт, якому колись дали зайвий дозвіл. Його можна знайти й прибрати без скидання телефону до заводських налаштувань — від найпростіших причин до найскладніших.

Що таке спливаючі вікна і чому вони зʼявляються на телефоні

Спливаюче вікно (pop-up) — це елемент інтерфейсу, який зʼявляється поверх поточного вмісту екрана без прямого запиту користувача: нова вкладка браузера, банер, повноекранне оголошення або діалог із кнопками «Дозволити» та «Заблокувати». Сам механізм нейтральний: так само працюють системні запити дозволів, нагадування календаря чи екран вхідного дзвінка.

Проблемою спливаючі вікна стають тоді, коли через них показують рекламу, яку ніхто не замовляв. Тут важливо розрізняти два випадки. Реклама всередині відкритого застосунку — наприклад, ролик між рівнями безкоштовної гри — легальна модель монетизації: з нею можна погодитися або перейти на платну версію. Реклама, що зʼявляється, коли застосунок навіть не запущено, — на головному екрані, під час дзвінка чи розблокування, — Google називає позаконтекстною (out-of-context) і забороняє правилами Google Play. Ще 2020 року компанія видалила з магазину майже 600 застосунків за таку рекламу й закрила їм доступ до рекламних платформ AdMob і Google Ad Manager.

Отже, якщо реклама вискакує поза будь-яким застосунком, це не норма, і її джерело можна знайти.

Звідки береться спливаюча реклама: пʼять основних джерел

Сповіщення від сайтів

Найпоширеніша і найпростіша причина. Багато сайтів під час першого відвідування показують запит на надсилання сповіщень, часто з маніпулятивним текстом на кшталт «натисніть «Дозволити», щоб підтвердити, що ви не робот». Одне випадкове натискання — і сайт отримує право надсилати повідомлення через Chrome навіть тоді, коли браузер закрито. Такі сповіщення виглядають майже як системні: «телефон заражено», «ви виграли приз», «терміново оновіть застосунок».

Chrome автоматично блокує сповіщення від сайтів, які визнає навʼязливими або оманливими, але відловлює не всі.

Застосунки з дозволом на показ поверх інших вікон

Цей дозвіл дає змогу застосунку малювати власні вікна поверх будь-якого іншого. Легітимно ним користуються, наприклад, «бульбашки» чатів у месенджерах, навігатори чи інструменти спеціальних можливостей. Рекламне ПЗ використовує той самий механізм, щоб перекривати екран оголошеннями.

Рекламне ПЗ, замасковане під корисні утиліти

Шкідливі застосунки з навʼязливою рекламою регулярно потрапляють навіть у Google Play. У березні 2025 року дослідники Bitdefender описали кампанію Vapor: щонайменше 331 застосунок у Google Play із сумарною кількістю завантажень понад 60 млн. Вони маскувалися під QR-сканери, трекери витрат, застосунки для здоровʼя та шпалер, а після встановлення показували повноекранну рекламу поверх інших застосунків — навіть без відповідного дозволу.

Ця кампанія добре ілюструє, чому такі програми важко знайти. За даними Bitdefender, вони ховали свою іконку з меню застосунків, зникали зі списку нещодавніх, блокували кнопку «Назад» під час показу реклами, а деякі в налаштуваннях перейменовували себе на Google Voice, щоб виглядати як офіційний сервіс. Частина застосунків показувала фальшиві форми входу у Facebook і YouTube та намагалася виманити дані банківських карток. Старіші застосунки з цієї кампанії спершу були безпечними — шкідливі функції зʼявилися в них згодом, з оновленнями.

Системна реклама виробника

На смартфонах Xiaomi, Redmi і POCO реклама вбудована в саму оболонку HyperOS (раніше — MIUI): її показують системні застосунки «Безпека», «Завантаження», «Теми», «Музика», фірмовий браузер, а частину оголошень і рекомендацій доставляє системна служба msa. Це не шкідливе ПЗ, а частина бізнес-моделі виробника, тому вимикається вона не видаленням застосунку, а в налаштуваннях — про це нижче.

Фальшиві попередження про віруси

Окремий різновид — спливаюче вікно в браузері, яке імітує системне попередження: «Виявлено 4 віруси», «Батарею пошкоджено», «Негайно встановіть захист». Ні Android, ні Play Захист не показують попереджень про загрози у вигляді сторінки в браузері. Мета такого вікна — змусити встановити застосунок за посиланням. За спостереженням Bitdefender, зловмисники залякують користувачів «зараженням» пристрою, щоб ті самі встановили небезпечне ПЗ, зокрема банківські трояни. Правильна реакція — закрити вкладку й нічого не встановлювати.

Як визначити застосунок, що показує рекламу

Перевіряти варто від простого до складного. Назви пунктів меню залежать від виробника і версії Android: розділ із застосунками може називатися «Застосунки», «Програми» або «Додатки». Якщо потрібний пункт не знаходиться, найшвидше скористатися пошуком у налаштуваннях.

Крок 1. Подивитися, від кого сповіщення

Якщо реклама приходить як сповіщення, достатньо довго натиснути на нього в шторці. Android покаже назву застосунку або, у випадку Chrome, адресу сайту, а значок налаштувань поруч відкриє параметри сповіщень саме цього джерела. Якщо відправник — Chrome із незнайомою адресою, причина в підписці на сайт, і її вимкнення описано в наступному розділі.

Крок 2. Перевірити список нещодавніх застосунків

Коли реклама зʼявилася на весь екран, варто одразу відкрити огляд нещодавніх застосунків — свайпом від нижнього краю з утриманням або кнопкою з квадратом. Над вікном оголошення часто видно іконку чи назву застосунку, який його показує, а утримання цієї іконки відкриває пункт «Про застосунок». Утім, складніші рекламні програми, як у кампанії Vapor, уміють ховатися з цього списку, тому відсутність підказки ще нічого не означає.

Крок 3. Перевірити спеціальні дозволи

У налаштуваннях відкрити «Застосунки» → «Спеціальний доступ» → «Показ поверх інших застосунків». Увімкненим дозвіл має залишатися лише в тих, кому він справді потрібен: месенджерів, навігації, засобів спеціальних можливостей. Ліхтарику, калькулятору чи QR-сканеру показ поверх інших вікон не потрібен — дозвіл варто вимкнути, а сам застосунок узяти на замітку.

Там само або в розділі «Безпека» є список «Застосунки адміністратора пристрою». Незнайомий застосунок із правами адміністратора — серйозний сигнал: саме ці права не дають видалити його звичайним способом.

Крок 4. Переглянути нещодавно встановлені застосунки

У списку застосунків варто ввімкнути сортування за датою встановлення або останнього оновлення і пригадати, коли саме почалася реклама. Підозрілими є застосунки із загальними назвами на кшталт «Service» чи «System Update», без іконки, а також ті, яких власник телефону не памʼятає, щоб установлював. Для кандидатів корисно відкрити сторінку в Google Play і подивитися не на пʼятизіркові оцінки, а на свіжі відгуки з однією-двома зірками: про навʼязливу рекламу там зазвичай пишуть першими.

Крок 5. Запустити перевірку Play Захисту

Вбудований у Google Play сервіс Play Захист (Play Protect) перевіряє встановлені застосунки, зокрема й завантажені не з магазину, попереджає про потенційно шкідливі та може вимкнути або видалити їх. Щоб запустити перевірку вручну, потрібно відкрити Google Play → значок профілю → «Play Захист» → «Сканувати». Там же варто переконатися, що сканування застосунків за допомогою Play Захисту увімкнено.

Крок 6. Перезавантажити телефон у безпечному режимі

Якщо попередні кроки не дали відповіді, допоможе безпечний режим. У ньому Android не запускає сторонні застосунки, тож якщо проблема зникає, її майже напевно спричиняє один із них. Якщо ж реклама зʼявляється і в безпечному режимі, причина не в завантаженому застосунку.

На більшості смартфонів потрібно утримувати кнопку живлення, а потім довго натиснути пункт «Вимкнути» або «Перезавантажити» на екрані — зʼявиться пропозиція перезавантажитися в безпечному режимі. На деяких моделях спосіб інший, тому Google радить звірятися з довідкою виробника. Безпечний режим тимчасово прибирає частину віджетів із головного екрана, тож перед перезавантаженням корисно зробити знімок екрана.

1. Увімкнути безпечний режим і переконатися, що реклама зникла.
2. У налаштуваннях застосунків відсортувати список за датою встановлення.
3. Видалити найсвіжіший підозрілий застосунок.
4. Перезавантажити телефон у звичайному режимі й перевірити, чи повернулася реклама.
5. Якщо повернулася — повторити з наступним кандидатом.

Саме такий порядок рекомендують Google і Samsung: видаляти по одному застосунку й після кожного перевіряти результат. Коли винуватця знайдено, решту видалених застосунків можна встановити знову.

Як вимкнути сповіщення від сайтів у Chrome

Якщо джерелом виявився браузер, видаляти нічого не треба — досить відкликати дозвіл.

Для всіх сайтів одразу

1. Відкрити Chrome і натиснути «Більше» (три крапки праворуч від адресного рядка) → «Налаштування».
2. Перейти в «Налаштування сайтів» → «Сповіщення».
3. Вимкнути перемикач угорі. Інший варіант — залишити сповіщення, але ввімкнути тихі запити: тоді сайти не зможуть перекривати сторінку вікном із проханням підписатися.

Для одного сайту

Найшвидше — прямо зі сповіщення: на деяких пристроях у ньому є кнопка «Скасувати підписку», а Chrome після цього пропонує повідомити Google про спам. Інший спосіб — відкрити сам сайт, натиснути значок ліворуч від адресного рядка → «Дозволи» і вимкнути сповіщення. Обидва способи описано в довідці Chrome.

Спливаючі вікна й переспрямування

У тому ж розділі «Налаштування сайтів» є пункт «Спливаючі вікна й переспрямування» — він має бути вимкнений. Так сайти не зможуть відкривати рекламні вкладки та перекидати на сторонні сторінки. У Samsung Internet аналогічна опція розташована в меню → «Налаштування» → «Панель конфіденційності» → «Блокувати спливаючі вікна» (інструкція Samsung).

Chrome також час від часу сам відкликає дозвіл на сповіщення в сайтів, які давно не відкривали, і нагадує переглянути підписки. Таке нагадування не варто пропускати.

Як вимкнути системну рекламу на Xiaomi, Redmi і POCO

Повністю прибрати рекламу з оболонки Xiaomi не вдасться, але її кількість можна суттєво зменшити. Шляхи нижче наведено для HyperOS за інструкцією Notebookcheck; на старіших версіях MIUI розділ безпеки називається «Паролі та безпека», а назви пунктів можуть дещо відрізнятися залежно від версії прошивки.

• Служба msa. «Налаштування» → «Відбитки пальців, дані обличчя та блокування екрана» → «Авторизація та відкликання» → вимкнути перемикач msa і підтвердити кнопкою «Відкликати». Якщо система повідомить, що відкликати не вдалося, спробу варто повторити.
• Персоналізована реклама. У розділі конфіденційності знайти «Рекламні служби» й вимкнути персоналізовані рекомендації.
• Системні застосунки. У налаштуваннях «Безпеки», «Завантажень», «Тем», «Музики» та Mi Browser вимкнути пункти «Показувати рекламу» та «Рекомендації». У відеоплеєрі Mi Video рекомендації вимикаються лише на 90 днів, після чого налаштування доведеться повторити.
• Екран блокування. Якщо на заблокованому екрані зʼявляються «цікаві факти» з посиланнями, це функція каруселі шпалер — її вимикають у налаштуваннях екрана блокування.

Samsung у своїй довідці стверджує, що спливаюча реклама на смартфонах Galaxy повʼязана зі сторонніми застосунками, а не з самим телефоном, — тож для них діють кроки з попередніх розділів.

Що робити, якщо застосунок не видаляється

Звичайне видалення — довге натискання на іконку → «Видалити» або «Налаштування» → «Застосунки» → потрібний застосунок → «Видалити». Якщо кнопка неактивна чи система повідомляє, що застосунок є адміністратором пристрою, спершу треба забрати в нього ці права.

1. Ввести в пошуку налаштувань «адміністратор» і відкрити «Застосунки адміністратора пристрою».
2. Вибрати підозрілий застосунок і вимкнути його права.
3. Повернутися до списку застосунків і видалити його звичайним способом.

Якщо шкідливий застосунок заважає це зробити — закриває налаштування чи перекриває екран рекламою, — ті самі дії варто виконати в безпечному режимі, де він не запускається. Якщо ж система пише, що застосунком керує організація, ідеться про корпоративний чи навчальний телефон: зміни в такому разі вносить адміністратор організації.

Окремо варто придивитися до застосунків із назвами відомих сервісів, особливо якщо їх не встановлювали свідомо: як показала кампанія Vapor, шкідливе ПЗ може видавати себе за сервіс Google. Перевірити це просто: якщо знайти застосунок із такою назвою в Google Play і магазин пропонує «Встановити», а не «Відкрити», то на телефоні стоїть зовсім інша програма. Якщо є підозра, що разом із рекламою на телефоні опинилося стеження, знадобиться окрема інструкція про те, як знайти й видалити шпигунське ПЗ.

Коли допоможе лише скидання до заводських налаштувань

Скидання до заводських налаштувань видаляє всі застосунки й дані, тому це крайній захід. Він виправданий, якщо реклама не зникає після всіх попередніх кроків, якщо шкідливий застосунок не вдається видалити навіть у безпечному режимі або якщо телефоном уже неможливо нормально користуватися. Перед скиданням варто:

• зробити резервну копію фото, контактів і листувань;
• переконатися, що відомий пароль від облікового запису Google: після скидання телефон попросить його для захисту від крадіжки;
• після скидання встановлювати застосунки вручну, а не відновлювати все з резервної копії одним натисканням, — інакше разом із потрібними програмами може повернутися й винуватець.

Загальну інструкцію Google наводить у довідці Android, але для конкретної моделі краще звіритися із сайтом виробника.

Якщо реклама зʼявляється навіть після скидання, причина може бути вшита в прошивку — таке трапляється з дешевими смартфонами маловідомих брендів. У цьому випадку допоможе лише перепрошивка офіційною версією в сервісному центрі.

Як не підхопити рекламне ПЗ знову

• Обережно навіть із Google Play. Магазин перевіряє застосунки, але кампанія Vapor показала, що шкідливі програми можуть пройти перевірку й місяцями залишатися доступними. Перед встановленням варто дивитися на розробника, кількість завантажень і свіжі негативні відгуки.
• Без «очищувачів» і «прискорювачів». Застосунки для очищення памʼяті, економії батареї та «антивіруси» невідомих розробників — типове маскування рекламного ПЗ. Базову перевірку на Android уже виконує Play Захист.
• Не натискати «Дозволити» на незнайомих сайтах. Сповіщення варто дозволяти лише сервісам, якими справді користуються.
• Дивитися на дозволи. Якщо простий застосунок просить показ поверх інших вікон, права адміністратора або доступ до спеціальних можливостей, це привід відмовитися від встановлення.
• Оновлювати Android і застосунки. Нові версії системи закривають лазівки, якими користується рекламне ПЗ.
• Блокувати рекламу на рівні мережі. Частину рекламних і шкідливих доменів можна відсікти через приватний DNS, а в браузері — скористатися одним із блокувальників реклами для Android. Персоналізацію оголошень додатково зменшує скидання рекламного ідентифікатора.

Здебільшого, щоб позбутися спливаючої реклами, вистачає перших кроків: вимкнути підписку на сайт у Chrome або знайти один застосунок із зайвим дозволом. Безпечний режим і скидання знадобляться рідко — але саме вони гарантують, що джерело реклами зникне з телефону, а не лише сховається.

Ця стаття Спливаючі вікна з рекламою на Android: звідки беруться і як їх прибрати раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Ключі доступу (passkeys) поступово витісняють паролі: вхід в акаунт зводиться до дотику до сканера відбитків пальців або погляду в камеру смартфона. Проте за цією зручністю стоїть питання, яке мало хто ставить собі заздалегідь: що буде з усіма акаунтами, захищеними ключами доступу, якщо телефон раптово вийде з ладу, загубиться чи його вкрадуть? Відповідь залежить передусім від того, де саме зберігаються ключі, — і здебільшого вона цілком заспокійлива.

Смартфон — не обовʼязково єдине сховище ключів

Якщо ключ доступу створено на Android-смартфоні й збережено в Google Password Manager, він не залишається «замкненим» у телефоні. Менеджер паролів шифрує ключі доступу та синхронізує їх через акаунт Google, тож вони стають доступними на інших підтримуваних пристроях, де виконано вхід у той самий акаунт.

Отже, зламаний телефон не забирає ці ключі з собою. Щоб повернути синхронізовані ключі на новому пристрої, потрібно увійти в акаунт Google і підтвердити особу способом розблокування екрана, який використовувався на Android-пристрої, — PIN-кодом, паролем або графічним ключем. Сам старий телефон для цього не потрібен: достатньо памʼятати його код. Інший варіант — PIN-код Google Password Manager, якщо його було налаштовано.

Apple працює за схожим принципом: ключі доступу синхронізуються між схваленими пристроями через iCloud Keychain. Для відновлення звʼязки ключів на новому пристрої використовуються акаунт Apple, SMS на довірений номер телефону та код-пароль пристрою. Ще один шлях — контакт для відновлення облікового запису, якщо його додано заздалегідь: він допоможе повернути доступ, навіть коли забуто пароль акаунта Apple чи код-пароль пристрою. Оскільки стандартна процедура відновлення спирається на SMS, такий контакт особливо цінний у разі одночасної втрати телефона й SIM-картки.

Сторонні менеджери паролів, що синхронізують ключі доступу, забезпечують аналогічне резервування. Тож знати, де саме зберігаються ключі, означає позбавити себе неприємних здогадок у момент, коли телефон уже розбився об асфальт.

Чому сайт тут не допоможе

Водночас сайт, на який виконується вхід, сам відновити ключ доступу не може. Під час реєстрації операційна система створює унікальну криптографічну пару ключів: сервіс зберігає лише відкритий ключ, яким перевіряє користувача, а закритий залишається в постачальника ключів доступу або на пристрої. Якщо закритий ключ утрачено й постачальник не може його повернути, сайт, як правило, не здатен його відтворити. Тоді доведеться скористатися іншим способом відновлення акаунта, а потім зареєструвати новий ключ доступу.

Ключі, привʼязані до пристрою, справді зникають разом із ним

Заспокійлива відповідь вище має суттєве застереження: ключі доступу бувають синхронізованими або привʼязаними до конкретного пристрою (device-bound). Останні на інші пристрої не синхронізуються.

Альянс FIDO використовує цей термін для облікових даних, які не можуть залишити пристрій, що їх видав, — зокрема ключів доступу на апаратних ключах безпеки. Microsoft застосовує той самий підхід до ключів доступу Microsoft Entra для робочих і навчальних облікових записів: вони зберігаються в локальному контейнері Windows Hello й не синхронізуються між пристроями. Якщо такий пристрій — єдине місце, де існує ключ доступу, то з утратою пристрою зникає і ключ.

Доступ до акаунта все ще можна повернути — через інший зареєстрований ключ доступу, апаратний ключ безпеки, код відновлення, пароль або процедуру відновлення, яку пропонує сервіс. Після цього варто створити новий ключ доступу. Складність у тому, що кожен сервіс організовує відновлення по-своєму, тож наявність одного ключа доступу ще не гарантує однакової страховки всюди.

QR-код не замінить робочий телефон

Хибне враження можуть створювати й входи через QR-код. Крос-пристроєва автентифікація дає змогу компʼютеру показати QR-код, а смартфону з ключем доступу, що лежить поруч, — підтвердити вхід. Для цього телефон має бути поруч і розблокований, а Bluetooth — увімкнений: через нього пристрої перевіряють, що перебувають близько один до одного. Смартфон зі згорілою материнською платою в цій схемі вже не бере участі.

Для акаунтів, утрата яких неприпустима, доцільно зареєструвати додатковий автентифікатор, якщо сервіс це дозволяє. Апаратний ключ безпеки може зберігати власний ключ доступу — і це шлях назад в акаунт, який не залежить від того самого телефона.

Як підготуватися, поки всі пристрої працюють

Головний висновок не в тому, що ключі доступу ненадійні. Синхронізовані ключі значно спрощують повернення в акаунти після втрати телефона. Але питання відновлення не варто залишати на волю випадку. Для кожного акаунта, втрата якого була б болісною, варто заздалегідь виконати кілька перевірок.

1. Зʼясувати, де зберігається ключ доступу. У Google Password Manager чи в застосунку «Паролі» від Apple? У сторонньому менеджері паролів? Чи він існує лише на одному автентифікаторі?
2. Переконатися, що доступ до самого постачальника ключів можна відновити. Менеджер паролів нерідко є «вхідними дверима» до десятків акаунтів, тож його налаштування відновлення варто перевірити до того, як ці двері зачиняться.
3. Мати більше ніж один автентифікатор. Не варто робити ставку на єдиний пристрій: якщо сервіс дозволяє зареєструвати другий ключ доступу на іншому автентифікаторі, цим слід скористатися.
4. Зберегти резервні коди. Якщо сервіс пропонує резервні коди або інший запасний механізм, їх слід тримати в надійному місці.
5. Не покладатися лише на SMS. Текстове повідомлення мало чим допоможе, якщо разом із телефоном утрачено й доступ до номера. Там, де сервіс дозволяє, варто мати незалежний спосіб відновлення, — тим паче що є й інші вагомі причини відмовитися від двофакторної автентифікації через SMS.

Що зробити після відновлення доступу

Повернувшись в акаунт, варто видалити втрачений пристрій або повʼязаний із ним ключ доступу. Google, наприклад, дає змогу переглянути зареєстровані ключі доступу в налаштуваннях акаунта, а ключі, які Android створив автоматично, прибрати, вийшовши з акаунта на відповідному пристрої в розділі керування пристроями. Варто також урахувати, що новим ключем доступу Google іноді можна скористатися лише через сім днів після створення. Пришвидшити цей процес допомагає вже наявний довірений ключ доступу або апаратний ключ безпеки.

Резервний шлях має бути деінде

Зламаний телефон — лише половина проблеми, до якої варто підготуватися. Значно гірший сценарій — одночасна втрата смартфона, SIM-картки та доступу до акаунта, через який синхронізуються ключі доступу. В умовах війни, коли телефон можна втратити під час евакуації чи обстрілу, такий сценарій зовсім не теоретичний. Тому резервний варіант повинен вести назад в акаунти шляхом, який не залежить від того самого пристрою, що вже зник.

Ця стаття Що станеться з ключами доступу, якщо смартфон зламається чи загубиться раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня