Найбільші суперники у сфері штучного інтелекту відклали взаємні чвари заради спільної мети — ускладнити використання їхніх технологій для створення біологічної зброї. У відкритому листі до законодавців США керівники технологічних компаній закликають Конгрес ухвалити норми, які закриють, за їхніми словами, тривожну прогалину в біобезпеці, здатну спричинити глобальну пандемію.

Хто підписав лист

Серед підписантів — генеральний директор Anthropic Даріо Амодеї, очільник OpenAI Сем Альтман і керівник Microsoft AI Мустафа Сулейман. У відкритому листі, оприлюдненому 4 червня 2026 року, вони закликають владу США зобовʼязати компанії, що продають синтетичні ДНК і РНК (генетичний матеріал, який можна замовити онлайн і зібрати в лабораторії), перевіряти замовлення на наявність послідовностей, придатних для виготовлення небезпечних патогенів.

Серед інших підписантів — головний фахівець Meta зі штучного інтелекту Александр Ван і керівник Google DeepMind Деміс Гассабіс, лауреат Нобелівської премії з хімії 2024 року за роботу над передбаченням структури білків за допомогою ШІ. Лист також підписали відомі науковці, експерти з національної безпеки та політики, а також керівники біотехнологічних компаній, зокрема Twist Bioscience й Ansa Biotechnologies — великих постачальників синтетичного генетичного матеріалу. Як повідомляє один з організаторів, лист підготували два аналітичні центри — Foundation for American Innovation та Institute for Progress.

Що саме пропонують підписанти

Автори листа наполягають, щоб перевірка замовлень синтетичних нуклеїнових кислот — і обладнання для їх виготовлення — стала обовʼязковою. На їхню думку, це один із «найкраще вивчених і найменш обтяжливих» наявних заходів біобезпеки. Постачальники синтезованої ДНК і виробники обладнання для синтезу мають перевіряти запити на наявність послідовностей, що викликають занепокоєння, та підтверджувати легітимність замовника перед відвантаженням.

Окремо лист наголошує на потребі вести докладні записи про замовлення й дані про послідовності. Це потрібно, щоб будь-яку загрозу, яка оминула початкову перевірку, можна було відстежити до джерела — зокрема й тоді, коли окремі послідовності самі по собі не викликають підозр. За словами авторів, сама обізнаність про можливість відстеження вже стримує зловживання.

Чому саме зараз: ставки підвищує штучний інтелект

Проблема не нова: ще 2009 року компанії-синтезатори створили Міжнародний консорціум синтезу генів (IGSC) для впровадження добровільних запобіжників проти зловживань. Новими є темпи розвитку ШІ. У листі зазначено, що сучасні системи штучного інтелекту вже перевершують вірусологів рівня PhD у відповідях на вузькоспеціалізовані запитання про лабораторні процедури в межах їхньої власної експертизи.

Автори визнають, що докази щодо реальних загроз біобезпеці сьогодні неоднозначні, проте загальна тенденція очевидна: знаннєві барʼєри, які історично заважали зловмисникам отримати біологічну зброю, можуть суттєво ослабнути. Науковці давно попереджають, що розвиток синтетичної біології спрощує інженерію небезпечних організмів або навіть відтворення давно зниклих патогенів. Досі такі можливості залишалися переважно в руках кваліфікованих фахівців із доступом до складних лабораторій та обладнання — однак із падінням вартості й зростанням доступності біологічних інструментів, а також із посиленням можливостей ШІ-моделей ці захисні барʼєри починають руйнуватися.

Добровільні заходи проти законодавчої вимоги

Хоча лист визнає, що багато найбільших постачальників синтетичних ДНК і РНК уже перевіряють замовлення, роблять вони це добровільно, а не на вимогу закону. Підписанти прагнуть закріпити цю практику законодавчо й створити єдиний національний стандарт замість «клаптикової ковдри» суперечливих регіональних норм. Наразі в Конгресі вже розглядають кілька законопроєктів, спрямованих на посилення нагляду за синтезом нуклеїнових кислот, проте їхнє просування загальмувалося в профільних комітетах.

Експерти також застерігають, що штучний інтелект може полегшити створення й інших видів загроз — зокрема хімічної зброї. Це робить дискусію про синтетичну біологію частиною ширшої розмови про подвійне використання технологій ШІ.

«Рідкісний момент згоди»

«З огляду на темпи зміни базових технологій, ми вважаємо, що потреба є нагальною», — ідеться в листі. Автори називають нинішню ситуацію рідкісним моментом згоди між сторонами, які зазвичай перебувають у суперечці, і висловлюють сподівання, що політики відреагують на неї рішучими діями.

Ця стаття Творці ШІ вимагають зробити перевірку замовлень синтетичної ДНК обовʼязковою раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Компанія Plugable представила TBT5-AI — зовнішній корпус для відеокарт, який дозволяє підключати потужні настільні GPU до ноутбуків через один кабель Thunderbolt 5. Це перший пристрій такого типу, орієнтований саме на локальний запуск великих мовних моделей штучного інтелекту.

Що таке зовнішній GPU-корпус і навіщо він потрібен

Зовнішні корпуси для відеокарт існують вже кілька років — зазвичай їх використовують для підключення потужних GPU до ігрових ноутбуків або для задач, які потребують серйозної графічної продуктивності. TBT5-AI від Plugable належить до цієї категорії, але має чітку орієнтацію: запуск ШІ-моделей локально, без хмарних сервісів.

Корпус має повнорозмірний слот PCIe x16, куди можна встановити звичайну настільну відеокарту. Інтегрований блок живлення на 850 Вт забезпечує достатню потужність для високопродуктивних GPU, які зазвичай працюють лише у стаціонарних комп’ютерах.

Thunderbolt 5 — ключ до продуктивності

Підключення відбувається через один кабель Thunderbolt 5, який забезпечує пропускну здатність до 80 Гбіт/с в обох напрямках. У режимі boost швидкість може зростати до 120 Гбіт/с для певних задач. Усередині корпусу GPU підключається через PCIe 4.0 x4, що значно зменшує вузькі місця передачі даних порівняно з попередніми поколіннями зовнішніх відеокарт.

Окрім розміщення GPU, пристрій функціонує як хаб-розширювач для ноутбука: він забезпечує зарядку до 96 Вт, має порт 2.5-гігабітного Ethernet та кілька високошвидкісних USB-портів.

Фокус на локальному запуску ШІ

За словами Plugable, дедалі більше інженерів і розробників прагнуть обробляти моделі та дані на власному обладнанні, а не відправляти їх у хмару. TBT5-AI дозволяє запускати великі мовні моделі безпосередньо на локальному залізі замість використання хмарної інфраструктури.

Пристрій підтримує популярні фреймворки для локального ШІ: llama.cpp, моделі Hugging Face та платформу Nvidia NIM для inference.

Головний технологічний директор Plugable Берні Томпсон пояснив, що обладнання орієнтоване на галузі з жорсткими вимогами до захисту даних: «Приватність даних — це не функція, а обов’язкова вимога», — зазначив він, маючи на увазі охорону здоров’я, фінансові послуги та юридичні організації.

Корпоративні версії вже у розробці

Plugable готує корпоративні версії під назвами TBT5-AI16, TBT5-AI32 та TBT5-AI96, які включатимуть відеокарти у комплекті. Ці конфігурації матимуть програмне середовище Plugable Chat — ізольовану від мережі платформу для організацій із суворим регулюванням.

Компанія стверджує, що такі системи дозволять перенести обробку ШІ з хмарних підписок на локально контрольовану інфраструктуру.

Ціна та доступність

Окремий корпус коштує $599.95. Пристрій офіційно випущено кілька днів тому і вже доступний на Amazon та Plugable.com.

Для кого це корисно

TBT5-AI — спеціалізоване рішення для розробників, дослідників та організацій, які працюють з великими мовними моделями і потребують локального запуску ШІ на власному обладнанні. Якщо ви хочете експериментувати з llama, Stable Diffusion чи іншими моделями без відправки даних у хмару — такий корпус дозволить використати потужність настільних відеокарт на ноутбуці.

Ця стаття Pluggable TBT5-AI — перший зовнішній GPU-корпус для запуску ШІ-моделей на ноутбуках раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Дослідники з Університету Міссурі повідомили про прогрес у розробці накопичувача даних на основі ДНК, який, за їхніми словами, здатний зберігати, стирати та перезаписувати інформацію багаторазово. Якщо технологія виправдає покладені на неї очікування, вона може стати альтернативою сучасним енергоємним центрам обробки даних.

Молекулярна стабільність як основа нового підходу до зберігання даних

На відміну від звичайних жорстких дисків або хмарних сховищ, що покладаються на магнітні чи твердотільні носії, новий підхід використовує молекулярну стабільність ДНК. Науковці стверджують, що ДНК забезпечує надзвичайно високу щільність зберігання та довговічність, що може зробити такі пристрої практичними та енергоефективними порівняно з нинішніми дата-центрами.

«ДНК — це неймовірна молекула: вона зберігає «план» усього живого у крихітній, стабільній формі», — зазначив Лі-Цюнь Гу, професор хімічної та біомедичної інженерії інженерного коледжу університету. — «Ми хотіли з’ясувати, чи можливо зберігати та перезаписувати інформацію на молекулярному рівні швидше, простіше та ефективніше, ніж будь-коли раніше».

Фреймшифтне кодування та нанопорові сенсори

Деталі процесу запису залишаються обмеженими, однак у відповідній науковій статті описано метод фреймшифтного кодування (frameshift encoding): бінарна інформація перетворюється на послідовності нуклеотидів, з яких потім синтезуються ланцюги ДНК. Для зчитування дослідники поєднали компактний електронний пристрій із нанопоровим сенсором.

Коли ДНК проходить крізь нанопору, прилад фіксує незначні зміни електричного сигналу, які потім інтерпретуються програмним забезпеченням — послідовності A, C, G і T перетворюються назад у двійковий код. Така комбінація молекулярного кодування та електронного зчитування покликана забезпечити функцію перезапису у форматі, що нагадує звичний жорсткий диск.

Перезаписуваність як ключова перевага

Попри захоплення, підхід поки що залишається переважно теоретичним. Дослідники стверджують, що він міг би слугувати довгостроковою альтернативою енергоємним сховищам, але мініатюрного, готового до використання пристрою продемонструвати ще не вдалося. Технічні характеристики прототипу, показники продуктивності та строки виходу на ринок не оприлюднено — питання швидкодії, надійності та вартості залишаються відкритими.

Принципова відмінність від попередніх систем — у можливості перезапису. Раніше ДНК-сховища були переважно архівними: дані можна було записати, але не легко змінити. Автори визнають, що зменшення ДНК-накопичувача до розмірів USB-флешки є радше довгостроковою метою, ніж найближчою реальністю. Порівняння з хмарними або комерційними жорсткими дисками поки залишаються умоглядними, а практичне впровадження може потребувати багатьох років інженерних розробок і перевірок.

Контекст: десятиліття досліджень і рекордні показники щільності

Нинішній прорив спирається на десятиліття досліджень у сфері зберігання даних на основі ДНК — зокрема, на роботи за участю MIT, Університету Вашингтона та Microsoft. Відрізняє цю розробку задекларована комбінація простоти, швидкості та можливості перезапису.

Технологія ДНК-зберігання загалом обіцяє мільярди терабайт у мікроскопічних обсягах із терміном зберігання, що вимірюється сторіччями. Так, компанія Atlas Data Storage нещодавно анонсувала плани зберігати 13 ТБ цифрової інформації в об’ємі, порівнянному з краплею води.

Висока вартість залишається головним бар’єром

Попри вражаючі технічні перспективи, ДНК-зберігання поки що залишається надзвичайно дорогим. Французький стартап Biomemory продає картки ємністю 1 КБ парами за 1000 доларів. Таким чином, зберігання лише 5 МБ даних обійшлося б приблизно у 5 мільйонів доларів — що робить технологію практично недосяжною для індивідуальних користувачів у її нинішньому вигляді.

Ця стаття HDD на основі ДНК: вчені заявляють про можливість багаторазового перезапису молекулярної пам’яті раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

На виставці MWC компанія Lenovo поряд із новими концептами ноутбуків та низкою готових до продажу пристроїв представила два концепти настільних AI-помічників для підвищення продуктивності. Обидва пристрої є автономними настільними рішеннями, покликаними допомагати офісним працівникам та скласти їм штучну «компанію» на робочому місці.

AI Workmate — роботизований асистент з виразними очима

Пристрій Lenovo AI Workmate Concept позиціонується як «завжди активний настільний компаньйон». Зовні він нагадує мініатюрну роботизовану руку на поворотній основі з округлим екраном, на якому відображається пара виразних очей. Взаємодія з пристроєм здійснюється за допомогою голосових команд і жестів завдяки локальній обробці даних AI.

Окрім комунікації, AI Workmate допомагає і з практичними робочими завданнями. Вбудована під екраном камера сканує нотатки й документи, після чого AI генерує резюме, структурує ідеї або автоматично перетворює їх на презентації. Вбудований проєктор дозволяє відображати документи на поверхні стола або на стіні — зручно для спільної роботи.

AI Work Companion — інтелектуальний планувальник дня

Інший концепт — Lenovo AI Work Companion — зовні нагадує прикроватний будильник із великим екраном, однак виконує зовсім інші функції. Пристрій синхронізує завдання та розклади з усіх пристроїв користувача й формує збалансований план на день. Для профілактики вигорання він стежить за часом роботи за екраном і нагадує про необхідність робити перерви — з анімованими реакціями та ігровими елементами взаємодії. Наприкінці тижня пристрій підбиває підсумки виконаних завдань.

Крім того, AI Work Companion функціонує як докстанція: підключає ноутбук до кількох зовнішніх дисплеїв через HDMI та оснащений достатньою кількістю USB-портів для заряджання інших пристроїв, що допомагає зменшити безлад на робочому столі.

Перспективи виходу на ринок

Lenovo має успішний досвід перетворення концептів на комерційні продукти — зокрема, ноутбук ThinkBook Plus Gen 6 з висувним роликовим екраном вийшов на ринок минулого року. Втім, компанія поки не підтвердила, чи надійдуть в продаж AI Workmate або AI Work Companion.

Ця стаття Lenovo представила концепти настільних AI-асистентів — у тому числі роботизовану руку з «очима цуценяти» раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Швейцарський розробник Ів Жанрено (Yves Jeanrenaud) опублікував у відкритому доступі Android-застосунок Nearby Glasses, призначений для виявлення смарт-окулярів із підтримкою Bluetooth поблизу користувача та надсилання відповідного сповіщення.

Навіщо це потрібно

Поштовхом до створення застосунку стало занепокоєння розробника щодо дедалі ширшого використання смарт-окулярів для прихованого відеозапису у громадських місцях. Зокрема, відомі випадки застосування окулярів Meta Ray-Ban для фіксації рейдів прикордонної служби. Окрема загроза — можливість проведення миттєвого розпізнавання облич: дослідники вже демонстрували такі сценарії у польових умовах, а Meta, за повідомленнями ЗМІ, розглядає впровадження цієї функції безпосередньо в пристрій.

Світловий індикатор запису, передбачений виробниками, фактично не є надійним захистом — його можна відключити програмно, тоді як виробники відмовляються від будь-якої відповідальності за подібне використання.

Принцип роботи Nearby Glasses

Застосунок сканує ефір у пошуку пристроїв Bluetooth Low Energy (BLE) та аналізує заголовки рекламних пакетів (ADV-фреймів). Смарт-окуляри, як і будь-який BLE-пристрій, транслюють у відкритому вигляді ідентифікатор виробника (Company ID) — унікальний числовий код, закріплений за компанією в реєстрі Bluetooth SIG. Саме цей ідентифікатор неможливо приховати або змінити в рамках стандарту.

На сьогодні застосунок розпізнає пристрої таких виробників: Meta Platforms, Inc. (0x01AB), Meta Platforms Technologies, LLC (0x058E), Luxottica Group S.p.A — виробник оправ Ray-Ban (0x0D53), а також Snapchat, Inc. — виробник Snap Spectacles (0x03C2).

Поріг виявлення за замовчуванням встановлено на рівні −75 дБм, що відповідає приблизно 10–15 метрам на відкритому просторі або 3–10 метрам у приміщенні чи натовпі.

Важливе застереження

Розробник відверто попереджає про можливість хибних спрацьовувань: той самий ідентифікатор виробника мають і інші продукти Meta або Snap — зокрема VR-гарнітури. Тому застосунок слід розглядати як допоміжний інструмент підвищеної обережності, а не як однозначний детектор. Розробник не несе відповідальності за будь-які дії, вчинені на підставі сповіщень застосунку.

Функціональність

Застосунок працює у фоновому режимі завдяки Android Foreground Service, надсилаючи push-сповіщення при виявленні підозрілого пристрою. Інтервал між сповіщеннями налаштовується (за замовчуванням — 10 секунд). Передбачено також ведення журналу BLE-сканування з можливістю його експорту для технічного аналізу.

Жодних даних про користувача застосунок не збирає, телеметрія та реклама відсутні. Журнал зберігається виключно локально і містить лише ідентифікатори виробників BLE-пристроїв.

Доступність

Nearby Glasses є безкоштовним застосунком з відкритим вихідним кодом (ліцензія PolyForm Noncommercial). Завантажити його можна через Google Play або безпосередньо з репозиторію на GitHub. Актуальна версія — 1.0.2, випущена 16 лютого 2026 року.

Ця стаття Nearby Glasses: Android-застосунок для виявлення смарт-окулярів поблизу раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

За початковими прогнозами, людство вже мало б відпочивати на Місяці, їздити на літаючих автомобілях і доручати домашні справи гуманоїдним роботам-помічникам. Хоча роботи-помічники стали ближчими, ніж будь-коли, шлях до їхнього широкого впровадження супроводжується сумнівами, викликами та серйозними питаннями приватності.

Складність створення гуманоїдних роботів

Найбільша проблема гуманоїдних роботів полягає в тому, що вони призначені імітувати людську фізіологію — завдання далеко не просте. Такі елементарні дії, як встати без падіння або відновити рівновагу після падіння, є результатом мільйонів років еволюції.

Сучасний світ побудований саме навколо людської фізіології, що й становить найвагоміший аргумент на користь гуманоїдних роботів. Хоча прямоходіння значно допомогло людству протягом мільйонів років до появи комфортного сучасного життя, згодом люди адаптували навколишнє середовище під себе, а не навпаки.

Доказом складності створення гуманоїдних роботів, здатних ходити, розмовляти й поводитися як люди, є їхня відсутність у повсякденному житті. Скільки таких роботів можна побачити щодня? Наскільки резонансними є новини про те, що амбітний стартап оголосив про робототехнічний прорив? І скільки таких проєктів потрапили на смітник історії, не реалізувавши жодної одиниці продукції?

Найпам’ятнішими моментами робота ASIMO стали його невдачі. Падіння зі сходів розробки вартістю десятки мільйонів доларів досі викликає усмішку. Але найбільшою невдачею ASIMO була неспроможність вийти на ринок у комерційно життєздатний спосіб. Honda закрила проєкт у 2018 році, не продавши жодної одиниці.

Технології ще не готові

Попри те, що такі компанії, як Tesla, а нещодавно й X1, продемонстрували начебто функціональних прямоходячих роботів, до появи гуманоїдних помічників у домогосподарствах ще далеко. Натомість інші роботи з відмінним підходом до загального дизайну успішно працюють уже десятиліттями.

Роботи нині домінують у виробничих процесах, починаючи з 1960-х років і постійно вдосконалюючи свої можливості. Пристрій, на якому ви читаєте цей текст, не існував би, якби робот не зібрав його найделікатніші компоненти. Все — від побутової техніки до автомобілів — створюється за допомогою спеціалізованих роботів.

Існують роботи-газонокосарки, роботи для миття важкодоступних вікон, роботи-очищувачі басейнів та модульні роботи для прибирання снігу й листя. У комерційних приміщеннях можна побачити роботів-офіціантів у ресторанах чи готелях, складні торгові автомати для приготування кави та чаю, роботів для доставки їжі та вантажів, дронів-кур’єрів та роботів для управління складами.

Розробка апаратного та програмного забезпечення для досягнення однієї або кількох конкретних цілей значно реальніша, ніж створення універсального гуманоїда.

Загроза приватності

Одним із найпередовіших гуманоїдних роботів наразі є 1X NEO — робот вартістю $20 000 з щомісячною підпискою $500. Його вже можна замовити із завдатком $200 на вибір у трьох кольорах. Поставки планується розпочати в 2026 році, компанія заявляє про наміри відвантажити 10 000 одиниць протягом наступного року.

У певних ситуаціях робот передає керування співробітнику 1X. Віддалений працівник у VR-гарнітурі виконує завдання, одночасно збираючи дані для навчання робота автономному виконанню цих завдань у майбутньому. Технологія ще не готова, і за це доводиться платити не лише грошима.

1X називає це “соціальним контрактом” — угодою між покупцем і виробником про те, що робота в будь-який момент може контролювати реальна людина. Це справжній кошмар приватності та ціна, що здається значно неприйнятнішою за й без того приголомшливу вартість.

Така модель є неминучою на поточному етапі розвитку технології, і компанія принаймні чесна щодо цього. Чи знайде 1X достатню кількість людей, готових відкрити свої домівки таким чином для створення робочої бази даних, покаже час.

Звісно, крім Optimus від Tesla та NEO від 1X, на горизонті з’являються й інші гуманоїдні роботи, наприклад, Atlas від Boston Dynamics. Але шлях до їхнього масового впровадження в домогосподарствах залишається тернистим і невизначеним.

Ця стаття Майбутнє гуманоїдних роботів у розумному домі виглядає невтішним раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Під час щорічних зборів акціонерів Tesla у четвер увечері Ілон Маск виголосив низку амбітних заяв і обіцянок. За його словами, компанія «майже готова» дозволити власникам автомобілів з функцією повного автопілоту (FSD) «писати смс за кермом».

Наразі системи Tesla суворо відстежують водіїв, аби їхні очі залишалися на дорозі. Проте Маск заявив, що компанія запустить FSD без нагляду, який дозволить писати повідомлення під час керування, «протягом місяця-двох».

Варто зазначити, що FSD від Tesla зараз здатний лише на автономне водіння другого рівня. Маск обіцяє досягти принаймні четвертого рівня — коли водій може повністю відсторонитися, а автомобіль виконує всі задачі керування самостійно — у стислі терміни. Хоча він і зазначив, що Tesla спершу проаналізує дані безпеки, Маск не обговорював конкретні кроки для впровадження цієї функції та чи узгоджує компанія її легальність з регуляторами.

Cybercab і літаючий автомобіль

Говорячи про Cybercab, Маск повідомив, що виробництво роботаксі розпочнеться у квітні наступного року. Оскільки автомобіль спеціально розроблятиметься з прицілом на автономність, він не матиме педалей, кермового колеса і навіть бічних дзеркал. За словами Маска, процес виробництва Cybercab кардинально відрізняється від традиційного автомобілебудування й більше нагадує виробництво телефонів. Тому він вважає, що компанія зможе випускати один автомобіль кожні 10 секунд.

Маск також розповів про літаючий автомобіль, який анонсував у шоу Джо Рогана. На запитання на заході він повідомив, що презентація тепер відбудеться 1 квітня 2026 року, а не цього чи наступного місяця, як казав Рогану. Поки незрозуміло, чи не стане це первоапрільським жартом, але Маск стверджує, що виробництво літаючого Tesla розпочнеться приблизно через рік після презентації.

Як завжди, до заяв Маска варто ставитися скептично — він відомий своїми надто амбітними термінами.

Optimus: «найбільший продукт усіх часів»

Поки Маск виступав, гуманоїдний робот Optimus стояв збоку від сцени. Генеральний директор заявив, що Optimus стане «найбільшим продуктом усіх часів», більшим за мобільні телефони, «більшим за все». Tesla почне з виробничої лінії на мільйон одиниць, потім на 10 мільйонів, але компанія очікує зрештою виробляти від 100 мільйонів до мільярда роботів Optimus щороку.

Маск уявляє світ, у якому гуманоїдні машини надаватимуть людям медичну допомогу… а також світ, де замість ув’язнення Optimus супроводжуватиме злочинців, щоб не дати їм скоїти нові злочини.

Пакет винагороди на трильйон доларів

Перед виступом Маска акціонери Tesla проголосували за схвалення його пакета винагороди вартістю до $1 трильйона протягом наступних 10 років. Щоправда, для отримання цих коштів Tesla має досягти кількох цілей, зокрема збільшити ринкову вартість до $8,5 трильйона з поточних $1,4 трильйона та продати мільйон роботів Optimus.

Редакторська примітка: усі терміни та обіцянки, озвучені Ілоном Маском, варто сприймати з обережністю, враховуючи його історію невиконаних прогнозів.

Ця стаття Ілон Маск: власники Tesla незабаром зможуть писати смс за кермом раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Група комп’ютерних науковців з Корнельського університету представила те, що, на їхню думку, може стати новим інструментом у боротьбі зі згенерованими штучним інтелектом відео, діпфейками та відредагованими роликами.

Техніка водяних знаків під назвою “кодоване шумом освітлення” приховує дані верифікації в самому світлі, щоб допомогти слідчим виявляти підроблені відео. Цей підхід, розроблений Пітером Майклом, Зекуном Хао, Сержем Белонжі та доцентом Ейбом Девісом, було опубліковано в ACM Transactions on Graphics від 27 червня, а Майкл представить його на конференції SIGGRAPH 10 серпня.

Система додає ледь помітне мерехтіння до джерел світла в кадрі. Камери записують цей псевдовипадковий візерунок, хоча глядачі не можуть його виявити, і кожна лампа чи екран, що мерехтить, несе свій унікальний код.

Наприклад, уявіть прес-конференцію, знятну в брифінг-залі Білого дому. Студійне освітлення було б запрограмоване мерехтіти з унікальними кодами. Якщо пізніше з’явиться вірусний ролик з тієї прес-конференції з начебто провокаційною заявою, слідчі можуть пропустити його через декодер і, перевіривши, чи збігаються записані світлові коди, визначити, чи було відео підроблено.

“Кожен водяний знак містить низькоякісну версію з часовою міткою немодифікованого відео при дещо іншому освітленні. Ми називаємо їх кодовими відео”, — сказав Ейб Девіс, доцент комп’ютерних наук у Корнеллі. “Коли хтось маніпулює відео, змінені частини починають суперечити тому, що ми бачимо в цих кодових відео, що дозволяє нам побачити, де були внесені зміни. А якщо хтось намагається створити фейкове відео за допомогою ШІ, отримані кодові відео виглядають просто як випадкові варіації”.

Хоча науковці визнають, що швидкий рух і яскраве сонячне світло можуть перешкоджати ефективності техніки, вони оптимістично налаштовані щодо її корисності в таких умовах, як презентації в конференц-залах, телевізійні інтерв’ю або лекції в аудиторіях.

Ця стаття Мерехтливе світло може допомогти в боротьбі з дезінформацією раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Цього тижня пасажири метро Шеньчженя (КНР) зіткнулися з незвичайним видовищем: десятки роботів-доставників у формі пінгвінів почали заходити в поїзди разом із людьми. Автономні машини, заввишки близько метра з привітними LED-обличчями, представляють першу у світі роботизовану службу доставки в метро, яка перевозить товари до магазинів у мережі метрополітену.

Пілотна програма стартувала в понеділок із 41 роботом, якими керує VX Logistics — дочірня компанія гіганта нерухомості Vanke, частково належить Shenzhen Metro. Роботи подорожують у години непікового навантаження, автономно користуються ліфтами, заходять у поїзди на лінії 2 та доставляють товари до понад 100 магазинів 7-Eleven, розташованих на станціях метро.

Кожен робот оснащений панорамними лідарними датчиками для навігації та системою диспетчеризації на основі штучного інтелекту, яка розраховує оптимальні маршрути доставки на основі даних про замовлення в реальному часі, розташування магазинів і розкладу поїздів. Машини мають спеціально розроблені системи шасі, які дозволяють їм долати прогалини між платформою та вагоном і заходити у вагони без сторонньої допомоги.

“Ці роботи спеціально розроблені з унікальними системами шасі, які дозволяють їм долати прогалини для входу в ліфти та вагони”, — сказав Хоу Шанцзє, керівник відділу автоматизації VX Logistics, за повідомленням South China Morning Post. “Вони продовжуватимуть удосконалюватися на основі реальної продуктивності”.

Роботи привернули значну увагу пасажирів під час свого дебюту — люди зупинялися, щоб сфотографувати машини, коли ті вишиковувалися всередині вагонів поїздів.

Вирішення проблем міської логістики

Ініціатива спрямована на вирішення постійних проблем із доставкою, з якими стикаються підземні торгові точки. Традиційні методи постачання вимагали від працівників паркувати транспортні засоби на поверхні та вручну транспортувати товари через переповнені станції, часто в години пік.

“Раніше працівники доставки мали паркуватися на поверхні, розвантажувати товари та вручну проштовхувати їх на станції метро”, — розповіла місцевому виданню SZNews Лі Яньянь, менеджерка магазину 7-Eleven, що бере участь у програмі. “Тепер з роботами це набагато простіше та зручніше”.

За даними China Daily, розгортання 41 робота задовольнить потреби в доставці в години пік для всіх магазинів 7-Eleven у метро Шеньчженя, яке обслуговує приблизно 9 мільйонів щоденних пасажирів.

Розширення розумного міста

Проєкт є частиною “Плану дій щодо втілених інтелектуальних роботів” Шеньчженя, запущеного в березні з метою розширення впровадження сервісних і промислових роботів до 2027 року. Місто, де розташовано понад 1600 робототехнічних компаній, позиціонує себе як полігон для випробування технологій міської автоматизації.

VX Logistics розглядає випробування як основу для ширшого застосування в розгалужених мережах метро Китаю. “Ми хочемо перетворити метро на гнучку артерію доставки”, — сказав представник компанії, зазначивши, що майбутні версії можуть обробляти кілька посилок для різних зупинок і з’єднуватися з іншими видами транспорту.

Ця стаття Роботи-пінгвіни для доставки товарів їздять у метро Шеньчженя раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Ви коли-небудь бачили робота, CGI-персонажа у фільмі або навіть дуже реалістичну ляльку, яка виглядала майже як людина, але викликала у вас дивне, тривожне відчуття, легку відразу чи дискомфорт? Якщо так, ви, ймовірно, зіткнулися з явищем, відомим як ефект моторошної долини (англ. uncanny valley).

Це інтригуюча концепція, яка пояснює нашу складну емоційну реакцію на об’єкти, що імітують людську зовнішність. Давайте розберемося, що це таке, звідки взялося і чому це важливо.

Що таке ефект моторошної долини?

Ефект моторошної долини — це гіпотеза, яка стверджує, що коли штучний об’єкт (робот, анімаційний персонаж тощо) стає все більше схожим на людину зовні та поведінкою, наша емоційна реакція на нього стає все більш позитивною та емпатичною. Однак цей процес триває лише до певної точки.

Коли об’єкт досягає високого, але не ідеального рівня людиноподібності, наша позитивна реакція різко змінюється на негативну — ми відчуваємо тривогу, відразу, моторошність. Цей різкий спад на графіку емоційної реакції і є “моторошною долиною”. Якщо ж об’єкту вдається подолати цю долину і досягти майже повної ідентичності з людиною (що наразі є надзвичайно складним завданням), наша позитивна реакція може знову зрости.

Звідки взялася ця ідея?

Термін “uncanny valley” (моторошна долина) був вперше запропонований японським професором робототехніки Масахіро Морі (Masahiro Mori) у 1970 році в його есе “Bukimi no Tani Genshō” (буквально “Феномен Долини Моторошності”). Морі спостерігав за реакцією людей на різні типи роботів і помітив цю дивну закономірність: чим ближче робот до людського вигляду, тим симпатичнішим він здається, але лише до межі, за якою він стає тривожно схожим, але все ж “не таким”.

У своєму фундаментальному есе для японського журналу Energy Морі писав:

Я помітив, що, просуваючись до мети зробити роботів схожими на людей, наша спорідненість з ними зростає, доки ми не дійдемо до рівня, який я називаю «моторошною долиною».

Далі в есе Морі описує цю долину на прикладі перших протезів рук:

Можна сказати, що протез руки досягнув певної схожості з людською формою, можливо, на рівні з вставними зубами. Однак, коли ми усвідомлюємо, що рука, яка спочатку виглядала справжньою, насправді є штучною, ми відчуваємо моторошне відчуття. Наприклад, під час рукостискання нас може налякати її млява безкісткова хватка, а також її текстура і холод. Коли це відбувається, ми втрачаємо відчуття близькості, а рука стає моторошною.

В інтерв’ю IEEE Spectrum Морі пояснив, як йому прийшла в голову ідея моторошної долини:

З дитинства я ніколи не любив дивитися на воскові фігури. Вони здавалися мені дещо моторошними. У той час розроблялися електронні протези рук, і вони викликали у мене такі ж відчуття. Цей досвід змусив мене замислитися про роботів загалом, що й спонукало до написання цього есе. Моторошна долина була моєю інтуїцією. Це була одна з моїх ідей.

Як психологи пояснюють ефект моторошної долини

Точної, загальновизнаної причини виникнення ефекту моторошної долини досі немає, але існує кілька провідних теорій:

• Загроза невизначеності (Category Uncertainty): Наш мозок намагається класифікувати об’єкт: це людина чи ні? Коли об’єкт знаходиться на межі цих категорій, виникає когнітивний дисонанс, який викликає тривогу. Ми не знаємо, як реагувати.
• Еволюційний механізм уникнення патогенів (Pathogen Avoidance): Незначні відхилення від людської норми (неприродний колір шкіри, дивні рухи, асиметрія) можуть підсвідомо сприйматися як ознаки хвороби або генетичних дефектів, активуючи інстинктивне бажання уникнути потенційного джерела інфекції.
• Конфлікт перцептивних сигналів (Conflicting Perceptual Cues): Коли одні риси об’єкта виглядають дуже реалістично (наприклад, очі), а інші — штучно (текстура шкіри, рухи), мозок отримує суперечливі сигнали, що викликає дискомфорт.
• Порушення очікувань щодо людських норм (Violation of Human Norms): Об’єкт виглядає достатньо людським, щоб ми очікували від нього відповідної поведінки, міміки, реакцій. Коли ці очікування не виправдовуються (наприклад, “мертвий” погляд, механічні рухи), це викликає тривогу.
• Страх смерті (Mortality Salience): Дуже реалістичний, але неживий андроїд може нагадувати труп, підсвідомо викликаючи думки про власну смертність.

Де ми бачимо ефект моторошної долини? Реальні приклади

Щоб краще проілюструвати, як працює моторошна долина, наведемо кілька прикладів цього явища. Приготуйтеся злякатися.

Робототехніка

1. Telenoid

Очоливши рейтинг «найстрашніших» роботів за версією IEEE Spectrum’s Robots Guide, Telenoid – це роботизований комунікаційний пристрій, розроблений японським робототехніком Хіроші Ісігуро. Його лиса голова, неживе обличчя та відсутність кінцівок роблять його більш схожим на інопланетянина, ніж на людину.

2. Diego-san

Інженери та робототехніки з Лабораторії машинного сприйняття Каліфорнійського університету в Сан-Дієго розробили цього робота, щоб допомогти батькам краще спілкуватися зі своїми дітьми. Маючи зріст 1,2 метри і вагу 30 кілограмів, Diego-san є великою дитиною – більшою за середньостатистичну однорічну дитину.

«Незважаючи на те, що вираз обличчя у цього робота-дитини витончений та інтуїтивно зрозумілий, я все ще відчуваю фальшиву посмішку, коли очікую, що дитина буде виглядати щасливою, – каже Анжела Тінвелл, старший викладач Болтонського університету у Великій Британії та авторка книги «The Uncanny Valley in Games and Animation». «Це, разом з відсутністю деталей в очах і лобі, може зробити дитину порожньою і моторошною, тому я б хотіла уникнути цих «мертвих очей» замість того, щоб взаємодіяти з Diego-san».

3. Geminoid HI

Ще одне творіння Ішіґуро, Geminoid HI, є його андроїдною копією. Він навіть взяв волосся зі свого власного скальпу, щоб пересадити його на свого робота-близнюка. Ішігуро каже, що створив Geminoid HI, щоб краще зрозуміти, що означає бути людиною.

4. Sophia

Розроблений Девідом Хенсоном з Hanson Robotics, Sophia є одним з найвідоміших людиноподібних роботів. Як і AVA від Soul Machines, Sophia відображає цілу низку емоційних проявів і оснащена можливостями обробки природної мови. Однак для багатьох спостерігачів ця міміка все ще недостатньо природна і потрапляє в “моторошну долину”.

5. Actroid

Ці андроїди, створені японською компанією Kokoro, часто використовувалися на виставках. Їхня реалістична зовнішність у поєднанні з дещо механічними рухами також була прикладом ефекту.

Комп’ютерна графіка та анімація

Це, мабуть, найвідоміша сфера прояву ефекту.

• Фільм “Полярний експрес” (2004): Часто наводиться як класичний приклад. Персонажі, створені за допомогою ранньої технології захоплення руху, мали надто реалістичні риси, але їхні очі та вирази обличчя здавалися багатьом глядачам “порожніми” або “мертвими”.
• Фільм “Final Fantasy: The Spirits Within” (2001): Попри те, що це був технологічний прорив у створенні реалістичних CGI-людей для свого часу, багато глядачів відчували дискомфорт від персонажів, які були майже, але не зовсім людьми.
• Фільм “Коти” (Cats, 2019): Критика цього фільму значною мірою була пов’язана з моторошним дизайном персонажів – гібридів людей і котів, створених за допомогою CGI, які виглядали неприродно і тривожно для багатьох.

Живі версії анімаційного фільму «Король Лев» та мюзиклу «Коти» 2019 року вивели моторошну долину на передній план поп-культури. Для деяких фанатів фотореалістична комп’ютерна анімація левів, що розмовляють, і співаючих котів, які імітують людські рухи, була просто моторошною.

Цифрове омолодження акторів

Технології, що використовуються для “омолодження” акторів у фільмах (наприклад, у “Ірландці”), іноді створюють образи, які здаються ледь помітно штучними, викликаючи легкий ефект “долини”.

Відеоігри

Спроби створити фотореалістичних персонажів також можуть наштовхнутися на цю проблему.

• Гра L.A. Noire (2011): Використовувала передову на той час технологію захоплення міміки. Хоча це було вражаюче, деякі вирази облич персонажів здавалися перебільшеними або неприродними, створюючи дискомфорт.
• Гра Detroit: Become Human (2018): Андроїди в цій грі навмисно створені дуже схожими на людей, що ставить їх на межу “моторошної долини”, викликаючи у гравців змішані почуття співчуття та тривоги.

Ляльки та манекени

“Реборн” ляльки (Reborn dolls): Це гіперреалістичні ляльки, що імітують немовлят. Їхня надзвичайна схожість із живими дітьми, поєднана з нерухомістю та відсутністю життя, може викликати сильний ефект моторошної долини.

Протезування

Високореалістичні косметичні протези, які ідеально імітують зовнішній вигляд людської кінцівки, але позбавлені природного руху, температури чи текстури шкіри, також можуть викликати подібне відчуття тривожної невідповідності.

Чому це важливо?

Розуміння ефекту моторошної долини є критично важливим для дизайнерів, інженерів, аніматорів та всіх, хто працює над створенням штучних об’єктів, що взаємодіють з людьми. Ігнорування цього ефекту може призвести до того, що продукт (робот-помічник, персонаж гри, аватар у віртуальній реальності) буде відштовхувати користувачів замість того, щоб викликати довіру та симпатію.

Розробники часто стоять перед вибором:

• Створити стилізований, явно нелюдський дизайн (як у багатьох мультфільмах Disney або Pixar), який уникає “долини”.
• Спробувати “перестрибнути” долину, досягнувши надзвичайно високого рівня реалізму в усьому – зовнішньому вигляді, рухах, міміці (що дуже складно і дорого).
• Свідомо чи несвідомо потрапити в “долину”, ризикуючи негативною реакцією аудиторії.

Ефект моторошної долини — це захопливе вікно у нашу психологію та сприйняття. Він показує, наскільки чутливо ми реагуємо на те, що означає “бути людиною”, і як тонка межа відокремлює симпатію від тривоги, коли йдеться про штучні аналоги нас самих. Це явище залишається важливим викликом і предметом досліджень у світі, де технології все глибше інтегруються в наше життя.

Ця стаття Ефект моторошної долини: Чому “майже люди” нас лякають? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

У світі, де технології розвиваються з неймовірною швидкістю, з’являється все більше інновацій, покликаних полегшити наше повсякденне життя. Нещодавно завершена виставка CES 2025 у Лас-Вегасі продемонструвала низку вражаючих технологічних новинок, які незабаром можуть стати невід’ємною частиною нашого побуту.

Штучний інтелект у кожному пристрої

Однією з головних тенденцій CES 2025 стало широке впровадження штучного інтелекту в побутову техніку. Практично кожен представлений продукт мав позначку “AI-enabled” або “AI-powered”. Це означає, що незабаром ми зможемо користуватися розумними пилососами, газонокосарками та кухонною технікою, які самостійно прийматимуть рішення та адаптуватимуться до наших потреб.

Революція в автомобільній індустрії

Компанія NVIDIA представила платформу Cosmos, яка отримала нагороду “Best of CES 2025“. Ця технологія дозволяє створювати фотореалістичні відео на основі 3D-моделей реальних просторів, що значно прискорить розробку безпілотних автомобілів. Вже незабаром ми можемо очікувати появу автомобілів з третім рівнем автономності, які зможуть тимчасово повністю перебирати контроль над керуванням.

Інновації для людей з обмеженими можливостями

Українські розробники представили на CES 2025 низку технологій, спрямованих на покращення життя людей з інвалідністю. Компанія LUAZ Care презентувала електромобіль, адаптований для керування з інвалідного візка. Також були представлені біонічні протези від компаній Versi Bionics і SYLA, які адаптуються до ходи користувача.

Автоматизація бізнес-процесів

Для підприємців та бізнесменів були представлені інноваційні рішення, які оптимізують робочі процеси. Наприклад, система Pickpad для ресторанів використовує датчики та машинне навчання для оптимізації обробки замовлень. А платформа від SoftEngi допомагає в управлінні документами та виконує функції автономного агента для закупівель.

Розваги та емоції

Не обійшлося і без цікавих розробок у сфері розваг. Компанія Qudi представила маску з LED-анімацією, яка відображає емоції користувача. Хоча це може здатися менш практичним винаходом, він демонструє, як технології можуть допомогти нам виражати себе по-новому.

Ці високотехнологічні новинки показують, що майбутнє, де технології значно спрощують наше життя, вже не за горами. Від розумних побутових приладів до автономних автомобілів та інноваційних медичних рішень – усе це скоро стане частиною нашого повсякдення, роблячи його комфортнішим та ефективнішим.

Ця стаття Високотехнологічні новинки, які спростять вам життя раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Європейський Союз та Європейське космічне агентство (ESA) оголосили про проект IRIS², метою якого є створення супутникового інтернет-сервісу на кшталт Starlink. Бюджет проекту складає 10,6 мільярдів євро.

Метою цієї ініціативи є створення безпечної та незалежної мережі супутникового зв’язку протягом наступних 12 років. Ця програма є партнерством між ЄС, ESA і приватною групою SpaceRISE. Вони планують вивести на орбіту майже 300 супутників. SpaceRISE очолюють такі супутникові компанії, як SES, Eutelsat і Hispasat, а також такі великі компанії, як Airbus і Thales.

IRIS², що розшифровується як Resilience, Interconnectivity, and Security by Satellite (Стійкість, взаємозв’язок і безпека за допомогою супутників), покращить існуючі системи ЄС, такі як Copernicus і Galileo. Це означає більш точну навігацію і хронометраж, а також передачу цінних даних про Землю. Більша частина потужності супутника буде використана для комерційних широкосмугових послуг, але значна частина буде спрямована на урядовий зв’язок, зокрема, для забезпечення безпеки і врегулювання кризових ситуацій. Мережа працюватиме на низьких і середніх навколоземних орбітах, а перший запуск запланований на 2029 рік. Фінансування цього проекту надходитиме з різних джерел: ЄС виділить 6 мільярдів євро (6,3 мільярда доларів), ESA – 550 мільйонів євро (578 мільйонів доларів), а приватний сектор – понад 4 мільярди євро (4,2 мільярда доларів).

Читайте також: Bluetooth у космосі офіційно став реальністю

Хоча додаткова широкосмугова пропускна здатність супутникової мережі є лише побічним ефектом від її основної мети, переваги очевидні. Створення потужної, незалежної європейської супутникової мережі може покращити доступ до інтернету, особливо у віддалених або недостатньо обслуговуваних районах. Оскільки завдяки IRIS² на ринок супутникового інтернету вийде більше компаній, громадяни ЄС зможуть скористатися нижчими цінами і кращими послугами.

IRIS² має на меті конкурувати з існуючими і майбутніми супутниковими інтернет-сервісами, такими як Starlink компанії SpaceX, які можуть обходити поганий інтернет. У той час як Starlink має велику частку ринку і впроваджує нові функції, такі як прямий зв’язок, IRIS² планує забезпечити безпечний варіант, орієнтований на потреби уряду і безпеки, а також, ймовірно, на потреби громадськості.

Ця стаття Європа будує IRIS² – власну альтернативу Starlink раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня