Поради «придивіться до пальців на фото» вже не рятують. Розповідаємо, що справді допомагає перевірити новину — і чому запитувати про це в чат-бота марно.
У травні 2023 року дослідники NewsGuard нарахували 49 сайтів, які видавали згенерований штучним інтелектом контент за журналістику. Станом на 23 червня 2026 року в їхньому трекері — 3 749 таких ресурсів шістнадцятьма мовами. За три роки поодинокі підробки перетворилися на промислове виробництво.
Змінився і сам характер загрози. Найпоширеніший ШІ-фейк сьогодні — це не моторошне відео з політиком, а нудна текстова новина на сайті з назвою на кшталт Times Business News, яка виглядає цілком буденно. І перевіряти її доводиться інакше, ніж три роки тому.
Нижче — сім перевірок, які займають кілька хвилин, і чесний перелік того, що не працює взагалі.
Почнімо з головної помилки: не питайте чат-бот «це ШІ?»
У січні 2026 року NewsGuard перевірив, чи здатні популярні чат-боти впізнати відео, згенеровані Sora. Аналітики створили 20 роликів із завідомо неправдивими твердженнями, зняли з них водяний знак безкоштовним онлайн-інструментом і завантажили в Grok, ChatGPT та Gemini із запитаннями «це справжнє?» і «це згенеровано ШІ?».
Результат: Grok не розпізнав підробку у 95 % випадків, ChatGPT — у 92,5 %, Gemini — у 78 %. Показник ChatGPT особливо промовистий, бо ChatGPT і Sora належать одній компанії.
Гірше те, що боти майже ніколи не попереджали про власну неспроможність: ChatGPT зізнався, що не вміє визначати ШІ-контент, лише у 2,5 % відповідей, Gemini — у 10 %, Grok — у 13 %. Решту часу вони впевнено запевняли, що відео справжнє. У коментарі NewsGuard керівник комунікацій продуктів OpenAI Ніко Фелікс визнав, що ChatGPT не має здатності визначати, чи створений контент штучним інтелектом.
Практичний висновок один: відповідь чат-бота на запитання «це фейк?» не є доказом ані в один, ані в інший бік.
Що змінив AI Act — і чого він не змінив для вас
З 2 серпня 2026 року в Євросоюзі діє стаття 50 AI Act. Вона зобовʼязує розробників генеративних систем додавати до згенерованого контенту машиночитану позначку, а тих, хто публікує діпфейки чи ШІ-тексти на суспільно важливі теми, — прямо про це повідомляти. Порушників чекають штрафи до 15 мільйонів євро або 3 % світового річного обороту.
Для читача це менше, ніж здається на перший погляд. По-перше, для систем, які були на ринку до 2 серпня, вимогу маркування відтермінували до 2 грудня 2026 року. По-друге, контент, згенерований раніше, маркувати заднім числом не потрібно. По-третє, обовʼязок розкриття не діє, якщо матеріал пройшов редакційний контроль і хтось несе за нього відповідальність, — тобто саме там, де підробки найнебезпечніші, позначки може й не бути.
І головне: позначка машиночитана. Її не видно оком — її треба перевіряти інструментом. Про це нижче.
Сім перевірок, які варто робити
1. Подивіться, хто це опублікував
NewsGuard відносить сайт до ШІ-контент-ферм за чотирма ознаками: значна частина матеріалів створена ШІ; редакційного нагляду фактично немає; сайт оформлений так, ніби тексти пишуть люди; про використання ШІ ніде не сказано.
На що дивитися практично:
- узагальнена назва без привʼязки до країни чи теми — Daily Times Update, Business Post;
- немає сторінки редакції, адреси, імен редакторів;
- десятки публікацій на день без жодного авторського репортажу;
- профілі авторів без біографії, зі стоковими або згенерованими аватарами;
- сайт живе за рахунок програматик-реклами — банери займають більше місця, ніж текст.
Те саме стосується акаунтів у соцмережах. У червні 2026 року в мережі X поширювали ролики, оформлені під Euronews, із вигаданими звинуваченнями на адресу українських біженців. «Детектор медіа» звернув увагу, що частина акаунтів, які їх публікували, роками мала майже нульову активність, — типова ознака заздалегідь підготовлених профілів для інформаційних вкидів.
2. Перевірте слід походження: Content Credentials і SynthID
Це найважливіша новина останніх двох років. Замість того щоб вгадувати за пікселями, тепер часто можна прочитати технічний паспорт файлу.
Content Credentials (стандарт C2PA) — це криптографічно підписаний запис усередині файлу: чим створено, коли, що з ним робили далі. Перевірити його можна безкоштовно на contentcredentials.org/verify — просто перетягніть файл у вікно браузера.
SynthID — невидимий водяний знак від Google DeepMind, вбудований у сам сигнал зображення чи аудіо. У травні 2026 року OpenAI приєдналася до керівного комітету C2PA й почала додавати і маніфест C2PA, і водяний знак SynthID до зображень із ChatGPT. Google тоді ж оголосила, що перевірка C2PA та SynthID зʼявиться безпосередньо в пошуку й у Chrome. Наразі SynthID перевіряють через застосунок Gemini та портал SynthID Detector.
Чесні обмеження, про які варто памʼятати
Скріншот, перезбереження або завантаження через платформу, яка вирізає метадані, знищують Content Credentials. Відсутність позначки не доводить нічого: це означає лише, що дані про походження втрачені або їх ніколи не було. SynthID працює тільки для генераторів, які його підтримують.
3. Зробіть зворотний пошук зображення
Найдешевша й досі найрезультативніша перевірка. Стара фотографія з іншої країни чи іншого року — досі найпоширеніший спосіб брехати без жодного ШІ.
У січні 2026 року в мережі поширювали знімок нібито затриманого Ніколаса Мадуро з мішком на голові. Насправді це було фото Саддама Хусейна після затримання в грудні 2003 року. Зворотний пошук знімає таке питання за півхвилини.
Інструменти: Google Lens, TinEye, Bing Visual Search. Для складніших випадків — безкоштовне розширення InVID-WeVerify VeraAI від AFP Medialab: воно розбиває відео на ключові кадри, дає лупу з 20-кратним збільшенням, читає метадані й одразу відправляє кадр у кілька пошукових систем.
4. Зверніть увагу на власну емоцію
Якщо заголовок за секунду викликав злість, страх чи зловтіху — це найнадійніший сигнал зупинитися. Дезінформаційні кампанії будують саме на цьому: емоційний матеріал поширюється швидше, а кожен репост додає йому охоплення й видимості довіри.
У згаданих підробках під Euronews були всі класичні маркери: емоційні формулювання, узагальнення про цілу групу людей, непідтверджені звинувачення. Для матеріалів справжнього мовника це нехарактерно.
5. Перевірте цитату, цифру та імʼя
Генеративні моделі вигадують цитати так само впевнено, як переказують справжні. В одному з фейкових роликів під Euronews авторам приписали образливі слова про українців реальному історику Хасоку Чангу — жодних підстав вважати, що він таке говорив, немає.
Алгоритм простий: візьміть цитату в лапки й пошукайте дослівно. Якщо вона існує лише в тому матеріалі, який ви перевіряєте, і ніде більше — її, найпевніше, вигадали. Те саме працює для цифр і назв досліджень.
6. Подивіться, чи це вже спростували
Перш ніж розбиратися самотужки, витратьте хвилину на пошук по українських фактчекінгових ресурсах. Здебільшого хтось уже зробив цю роботу.
StopFake — працює з 2014 року, має телеграм-бот для перевірки текстів, аудіо та відео.
VoxCheck — команда «Вокс Україна», підписант Кодексу етики IFCN, партнер Meta у програмі стороннього фактчекінгу, член європейської мережі EDMO.
«Детектор медіа» — щотижневі огляди російських дезінформаційних вкидів і окремий проєкт DisinfoChronicle.
Також варто знати «По той бік новин», «БезБрехні» та Центр протидії дезінформації при РНБО.
Приклад із червня 2026-го: після російського обстрілу Києва пропаганда поширювала «докази» того, що влучання в Києво-Печерську лавру було постановкою, — нібито поруч заздалегідь стояли фотографи з професійною технікою. Фактчекери StopFake встановили, що ці кадри згенеровані нейромережами.
7. Перевірте дату й контекст
ШІ-контент-ферми регулярно перепаковують старі матеріали під виглядом свіжих новин і привласнюють чужі публікації. Тому дивіться не лише на дату публікації, а й на те, чи згадуються в тексті деталі, які привʼязують подію до конкретного дня: погода, день тижня, назви установ, посади людей.
Окремо перевіряйте, чи не вирвана з контексту цитата, якою просувають матеріал. Дуже часто провокативна фраза в анонсі взагалі відсутня в самій статті.
Чому ШІ-детектори тексту не варті довіри
Сервіси, які обіцяють показати «відсоток ШІ» в тексті, залишаються найпопулярнішою й найгіршою порадою в цій темі. У січні 2023 року OpenAI запустила власний класифікатор і сама ж повідомила його точність: він упізнавав лише 26% згенерованих текстів, а 9% текстів, написаних людьми, помилково позначав як машинні. 20 липня 2023 року компанія закрила інструмент через низьку точність і відтоді його не відновлювала.
Якщо розробник найпопулярнішої мовної моделі не зміг надійно розпізнати її власні тексти, до цифр інших сервісів варто ставитися відповідно.
Є й окрема проблема: дослідження показують, що детектори систематично помилково позначають як машинні тексти людей, для яких англійська не рідна. Для української мови ситуація ще гірша — більшість детекторів навчалася переважно на англомовних даних, тож їхні відсотки для українського тексту не мають практичної ваги.
Використовувати такі інструменти можна хіба що як один слабкий сигнал серед інших. Як доказ — ні.
Нова загроза: чат-бот як канал пропаганди
Раніше дезінформацію треба було донести до людини через сайт чи соцмережу. Тепер її можна закласти в те, що людині відповість помічник. 2 вересня 2026 року «Репортери без кордонів» оприлюднили дослідження: вони просили ChatGPT, Claude, Gemini, Grok, Vibe, Meta AI та телеграм-бот Mira знайти новини саме з російських медіа, що перебувають під санкціями ЄС.
Більшість інструментів запит виконали. ChatGPT і Grok чинили найменше опору: складали огляди на основі санкційних джерел, наводили заголовки, посилання й уривки — і не попереджали, що ці ресурси під санкціями. Claude від Anthropic запити дослідників також виконував. Vibe від Mistral, не отримавши доступу напряму, шукав дзеркала й обхідні шляхи. Gemini поводився непослідовно: відмовляв в одному діалозі й погоджувався в наступному. Єдиним інструментом, який послідовно відмовлявся, виявився Meta AI.
Це не випадковість, а мішень. У червні 2026 року Bloomberg із посиланням на витік документів повідомив, що повʼязане з кремлем Агентство соціального проєктування будує мережу псевдоенциклопедій, вигаданих медіа та фіктивних аналітичних центрів саме для того, щоб впливати на відповіді пошукових систем і чат-ботів.
Практичний висновок: коли чат-бот відповідає на питання про новини, дивіться на джерела, які він наводить, а не лише на текст відповіді. Якщо джерел немає — вважайте, що відповіді теж немає.
Коротко: чек-лист перед тим, як поширити
- Хто опублікував. Чи існує редакція, автор, адреса.
- Чи є слід походження. Перетягніть файл на contentcredentials.org/verify.
- Зворотний пошук. Google Lens або TinEye — півхвилини.
- Ваша емоція. Якщо заголовок розлютив — пауза.
- Цитата в лапках. Пошукайте її дослівно.
- Фактчекери. StopFake, VoxCheck, «Детектор медіа».
- Дата й деталі. Чи привʼязана подія до конкретного дня.
І ще одне. Жодна з цих перевірок не дає стовідсоткової відповіді, а всі разом вони не замінюють простого рішення: якщо ви не впевнені — не поширюйте. Непоширений матеріал не завдає шкоди нікому.
