Роками експерти з кібербезпеки радили одне й те саме: робіть паролі довшими. Додавайте більше символів, вставляйте спеціальні знаки, змішуйте великі та малі літери — і ви будете в безпеці онлайн.
Однак у міру того, як атаки на паролі стають дедалі витонченішими, а інструменти на кшталт менеджерів паролів набувають широкого поширення, довші паролі не завжди є найкращим рішенням для захисту приватності.
Довжина має значення, але спосіб створення та управління паролем часто не менш важливий, а іноді й важливіший.
Довгий пароль, який легко передбачити або який використовується для кількох облікових записів, все одно можна зламати, викрасти чи використати зловмисниками. Натомість коротший пароль, згенерований і збережений належним чином, може забезпечити надійніший захист.
Розглянемо, як насправді працює довжина пароля, де вона допомагає, де ні, і що натомість рекомендують експерти з безпеки.
Чому довші паролі зазвичай безпечніші
Надійність пароля значною мірою залежить від ентропії — показника того, наскільки складно пароль вгадати. Чим більше символів містить пароль, особливо якщо вони випадкові, тим більше комбінацій доведеться перебрати зловмиснику.
Щоб зламати методом грубої сили з використанням сучасних обчислювальних потужностей 16-символьний пароль із випадкових літер, цифр і спеціальних знаків (наприклад, v9$QmR!2Zp#L8w@D) може знадобитися століття. Для порівняння, восьмисимвольний пароль (S3cur3!9), навіть складний, може бути зламаний за кілька годин чи днів, якщо зловмисники матимуть доступ до сучасних інструментів злому.
Саме тому такі організації, як Національний інститут стандартів і технологій (NIST) — федеральне агентство, що встановлює рекомендації з кібербезпеки для урядових установ і технологічних компаній, — рекомендують використовувати довгі паролі або парольні фрази замість коротких складних паролів.
Коли довгі паролі не допомагають
Сама по собі довжина не врятує, якщо пароль передбачуваний. Довгий пароль на кшталт PasswordPassword123! набагато легше зламати, ніж коротший, але повністю випадковий.
Ще одна поширена проблема — повторне використання довгих паролів для кількох облікових записів. Якщо один сайт зазнає витоку даних, зловмисники часто намагаються використати ті самі облікові дані в інших місцях — тактика, відома як credential stuffing (підстановка облікових даних). У такому випадку навіть дуже довгий і складний пароль практично не забезпечує захисту.
Фішингові атаки також повністю обходять фактор довжини пароля. Якщо користувача обдурили і він ввів свої облікові дані на фальшивій сторінці входу, зловмисникам не потрібно нічого зламувати — жертва сама віддає їм пароль.
Парольна фраза: легше запам’ятати, складніше вгадати
Популярною альтернативою традиційним паролям є парольна фраза — рядок непов’язаних слів, наприклад river-battery-moon-carpet (річка-батарея-місяць-килим). Оскільки парольні фрази довгі й не покладаються на передбачувані заміни, їх значно складніше зламати методом грубої сили порівняно з короткими складними паролями, і водночас їх легше запам’ятати.
Національний центр кібербезпеки Великобританії (NCSC) активно пропагує метод “три випадкових слова” як ефективний спосіб створення надійних паролів. Цей підхід працює з кількох причин:
Довжина та складність. Три випадкових слова створюють довший пароль, який важче зламати, водночас уникаючи передбачуваних шаблонів заміни символів.
Легке запам’ятовування. На відміну від складних комбінацій символів, парольні фрази з випадкових слів набагато легше запам’ятати навіть людям, які не вважають себе технічно обізнаними.
Універсальність. Можна використовувати текст з пісні чи вірша, цитату з фільму, уривок з книги або створити абревіатуру з речення — головне, щоб це мало значення для користувача, але було непередбачуваним для зловмисників.
Парольні фрази особливо добре підходять для речей, які потрібно пам’ятати, наприклад головного пароля для менеджера паролів або входу в пристрій.
Менеджери паролів — золотий стандарт безпеки
Водночас експерти з безпеки, зокрема Агентство з кібербезпеки та захисту інфраструктури (CISA), загалом погоджуються, що випадково згенеровані паролі, збережені в менеджері паролів, залишаються золотим стандартом. Вони поєднують довжину, випадковість і унікальність, не змушуючи покладатися на пам’ять.
Компроміс полягає в тому, що користувач довіряє одному інструменту охорону багатьох облікових записів, що робить особливо важливим захист головного пароля, увімкнення двофакторної автентифікації та підтримку актуальності параметрів відновлення.
NCSC також критикує політики примусової зміни паролів, оскільки вони спонукають користувачів створювати невеликі варіації існуючих паролів замість справді нових. Експерти рекомендують зберігати паролі в менеджері паролів, браузері або навіть на аркуші паперу — головне, щоб вони були унікальними та надійними.
Що варто робити насправді
Довгі паролі кращі, але лише коли вони унікальні, випадкові та належно керовані. Найбезпечніше налаштування для більшості людей виглядає так:
- Використовуйте менеджер паролів для генерації та зберігання довгих унікальних паролів
- Створіть надійний головний пароль або парольну фразу з кількох випадкових слів, яку легко запам’ятати
- Увімкніть двофакторну автентифікацію скрізь, де це можливо
- Уникайте повторного використання паролів, незалежно від їхньої довжини
- Змінюйте паролі, які потрапили у витік даних, навіть якщо вони були довгими
- Остерігайтеся фішингових листів і фальшивих сторінок входу, які повністю обходять надійність пароля
- Використовуйте passkey (ключі доступу), коли це можливо — вони замінюють паролі біометричним входом або входом на основі пристрою, які неможливо викрасти фішингом чи зламати грубою силою
Як і в більшості питань кібербезпеки, безпека паролів — це не одне ідеальне правило, а багаторівневий захист: коли один рівень не спрацьовує, інші все одно тримають оборону.
