У травні минулого року Петро Порошенко указом обмежив доступ до “ВКонтакті”, “Однокласників”, пошуковика “Яндекс” з його інструментами і поштового сервісу “Mail.ru”.
Рік потому “Українська правда” дізналася, чи вдалося українцям відмовитися від російських соціальних платформ, за чим українці досі приходять до “ВКонтакті” і як правоохоронні органи (не) контролюють виконання указу президента.
Несамотність у мережі
За даними міжнародного агентства “We are social”, станом на січень 2018 року соцмережами користуються 29% жителів України – це 13 мільйонів осіб.
Із них досі велика частка припадає на “ВКонтакті” (далі – VK) і “Однокласники” (OK).
Проект Opinion Software Media рахує користувачів ПК і мобільних браузерів на Android. За його даними, 40% українських інтернет-юзерів, які сидять у соцмережах, хоча б раз протягом березня 2018 року відвідували VK, а 23% – OK.
Компанія маркетингових досліджень Kantar TNS, яка використовує іншу методологію, рахуючи лише користувачів ПК, дає VK 30,91%, а OK суттєво менше – 17,55%.
На сьогодні обидві соцмережі втратили щонайменше 30% охоплення і продовжують щомісяця втрачати 1-2%.
Схожа картина для “Яндекс” і “Mail.ru”. У березні 2017 року вони входили у п’ятірку найпопулярніших сайтів серед українців разом з Google, YouTube і VK.
Тепер Google фактично став пошуковим монополістом, посунувши “Яндекс” на 12-ту сходинку в рейтингу досліджень Kantar TNS. А Gmail.com та Ukr.net, як поштові сервіси, посунули “Mail.ru” на 14-ту сходинку.
Зірковий час приросту аудиторії все ще триває для Facebook та Instagram.
Із січня 2017-го по січень 2018-го року кількість користувачів соцмережі Facebook збільшилася на 71%, нині там є 13 мільйонів профайлів. Кількість користувачів Instagram зросла за рік на 16% і становить 7,2 млн.
VPN-ом єдиним
Отже, мільйони українців, попри заборону, все ще використовують російські соцмережі. Але як?
Блокування будь-якого сайту можна оминути за допомогою Virtual Private Network, українською – віртуальна приватна мережа. VPN – це технологія, яка маскує реальну IP-адресу користувача своєю власною, шифрує всі дані і передає по захищеному тунелю, дозволяючи використовувати інтернет анонімно.
Ілюстрація REUTERS
Існує безліч мереж VPN, їх можна встановити у браузері чи завантажити на смартфон. Заборонити їх технологічно дуже складно – це майже як заборонити Інтернет. А на місця закритих сервісів постійно приходять нові.
Крім того, від цього постраждають великі компанії, адже вони часто використовують VPN як корпоративну мережу. Тому в більшості країн заборону навіть не розглядають.
Причому розвиток VPN-сервісів неможливо проаналізувати.
“Якби в нашій державі було впроваджено систему глибокого аналізу трафіку, охопивши всіх операторів, можливо, якісь дані можна було б знайти. Але перерахувати навіть кількість VPN-сервісів неможливо. Сотні тисяч”, – пояснює голова правління Інтернет асоціації України Олександр Федієнко.
На думку експерта, якщо старша аудиторія OK переважно перейшла до Facebook, то тінейджерська швидко розібралася, що таке VPN.
Місце зустрічі змінити можна
Обхід заборони – справа декількох хвилин, але навіть для цього потрібна мотивація. Яка вона в українців?
“Це доступ до нелегального контенту: музики, відео, частково порнографії. Є окремий сегмент людей, яким цікаве не так спілкування між собою, як отримання інформації з груп VK. Якщо у Facebook основна взаємодія крутиться навколо контенту, який створюють користувачі, VK – групоцентрична соціальна мережа”, – вважає керуючий партнер агентства PlusOne Максим Саваневський.
Схожу думку озвучує і Ярослав Ведмідь, засновник діджитал-агентства Postmen:
“VK використовує ігнорування авторських прав як безкоштовний магніт для аудиторії. Зокрема, відеоконтент, який не фільтрується на авторські права та на ознаки насилля”.
Експерти в один голос повторюють: попри будь-які заборони неплатоспроможна аудиторія, яка звикла жити у VK, там і залишиться.
Рік потому бачимо: невеличкі інтернет-магазини, сконцентровані лише у VK, втратили своїх клієнтів або навчили їх користуватися VPN-ом. Великі гравці переїхали туди, де клієнту зручніше.
Ярослав Ведмідь називає VK “інформаційним кладовищем”, адже звідти вийшли бренди, політики і там немає нового контенту. А якщо немає контенту, аудиторії там робити нічого:
“Коли зникла аудиторія у VK, бізнес перейшов на Facebook. Ми працювали через рекламні можливості, які надавав “Яндекс”. Не стало цих можливостей – перейшли на Google”.
