Кібербулінг: як розпізнати цькування в мережі та що робити

Кібербулінг давно перестав бути проблемою самих лише шкільних чатів. За даними національного дослідження 2026 року, з онлайн-цькуванням протягом останнього року стикалися 54% українських підлітків, а третина школярів зізналася, що цькувала інших сама. Дорослі теж опиняються під ударом — від мобінгу в робочих чатах до організованих кампаній цькування в коментарях, — але для них український закон майже не має окремих інструментів захисту. Розбираємо, що саме вважається кібербулінгом, які функції платформ реально працюють і куди звертатися в Україні.

Що таке кібербулінг і чим він відрізняється від грубого коментаря

Кібербулінг — це різновид булінгу (цькування) із застосуванням засобів електронних комунікацій: соціальних мереж, месенджерів, форумів, чатів, ігрових платформ, електронної пошти.

Ключова відмінність від разової образи — не в грубості формулювань, а в трьох ознаках одночасно:

• систематичність — дії повторюються, а не трапляються один раз;
• наявність сторін — кривдник, потерпілий і, як правило, спостерігачі;
• наслідки — приниження, страх, тривога, соціальна ізоляція або підпорядкування потерпілого волі кривдника.

Якщо під публікацією зʼявився один різкий коментар — це неприємно, але це не булінг. Якщо та сама людина або група щодня надсилає повідомлення, створює фейкові акаунти, публікує ваші фото з принизливими підписами чи організовує «рейд» у коментарях — ознаки цькування наявні.

Які форми має кібербулінг

Українські юристи виокремлюють щонайменше вісім типових практик, і більшість із них однаково стосуються і школярів, і дорослих:

• Флеймінг і тролінг — навмисні провокативні повідомлення, щоб розпалити конфлікт.
• Харасмент — потік образливих або погрозливих повідомлень, часто з анонімних акаунтів.
• Доксинг — публікація персональних даних: адреси, місця роботи, номера телефону, даних про родину.
• Остракізм — демонстративне виключення з групових чатів, спільнот і командних ігор.
• Імперсонація — фейкові сторінки від імені жертви, з яких публікують компрометувальний контент.
• Дифамація й аутинг — поширення неправдивих чуток або розкриття приватної інформації без згоди.
• Кіберсталкінг — навʼязливе відстеження активності людини онлайн, супроводжуване погрозами.
• Хепіслепінг — зйомка нападу на людину з подальшим поширенням запису.

Кіберполіція окремо наголошує, що цькування нерідко починається зі зламу облікових записів: отримавши доступ до листування чи фото, кривдник використовує їх для шантажу. Ще один тривожний для України сценарій — використання кібербулінгу агентами росії як інструменту вербування підлітків.

Що показують українські дані 2026 року

Найповніша актуальна картина — Національне дослідження щодо онлайн-безпеки дітей в Україні, яке агенція Sense Research провела на замовлення ГО Dignity Online спільно із Save the Children in Ukraine, за підтримки уряду Швеції та в партнерстві з Міністерством освіти і науки. Опитування проходило з січня до червня 2026 року, участь узяли 5737 школярів віком 6–17 років і 1076 дітей дошкільного віку.

Ключові цифри:

• 54% підлітків стикалися з кібербулінгом протягом останнього року.
• 40,4% отримували неприємні або образливі повідомлення,
• 34,6% — стикалися з ігноруванням чи виключенням із груп,
• 22,9% — з поширенням образливих повідомлень про них за їхньою спиною.
• 35,1% школярів визнали, що самі цькували інших. Майже кожен пʼятнадцятий зізнався у насильницьких діях щодо інших користувачів.
• 3,3% застосовували проти інших людей інструменти штучного інтелекту.
• Лише 25,4% школярів за рік жодного разу не натрапляли на небажаний контент у мережі.

Окремо варто виділити дані про довіру: серед старших підлітків 14–17 років лише 37% готові розповісти про небезпечну ситуацію онлайн родині, тоді як 56% ділитимуться нею з друзями. Це означає, що доросла реакція здебільшого запізнюється.

Дорослі теж стають мішенню

Уявлення про булінг як про суто шкільну історію хибне. Найпоширеніші сценарії для дорослих такі.

Мобінг на роботі

Цькування в робочих чатах, публічні приниження на онлайн-нарадах, ізоляція від робочих комунікацій. З грудня 2022 року в Україні діє стаття 173-5 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за мобінг: штраф від 850 до 1700 грн або 20–30 годин громадських робіт для громадян і від 1700 до 3400 грн або 30–40 годин — для посадових осіб і ФОП, що використовують найману працю.

Політичні дискусії та організовані «рейди»

Коментарі під публікаціями швидко перетворюються на потік ненависті, до якого приєднуються тролі — не заради аргументу, а заради ескалації. Про те, як їх розпізнати, ми писали в окремому матеріалі: як виявити тролів і чому краще з ними не сперечатися.

Колишні партнери та знайомі

Найнебезпечніший сценарій, бо кривдник володіє приватною інформацією: фото, листуванням, адресою, контактами родини. Звідси — шантаж, доксинг і поширення інтимних матеріалів.

Для порівняння: у США, де такі опитування проводять регулярно, з онлайн-переслідуванням у тій чи іншій формі стикалися 41% дорослих, а з тяжчими формами — погрозами фізичною розправою, сталкінгом, сексуальними домаганнями, тривалим переслідуванням — 25% (Pew Research Center). Українських репрезентативних досліджень щодо дорослих поки що немає.

Нова форма цькування: ШІ-«роздягання» та дипфейки

Ще пʼять років тому створення підробленого відео вимагало сотень вихідних зображень і технічних навичок. Сьогодні застосунки-«роздягачі» генерують фейкові оголені зображення з одного звичайного фото — і це вже окремий інструмент цькування, передусім у підліткових середовищах.

Законодавство наздоганяє технологію повільно. У США федеральний TAKE IT DOWN Act зобовʼязав платформи запровадити механізм видалення інтимних матеріалів без згоди — зокрема згенерованих ШІ — протягом 48 годин; вимога набула чинності у травні 2026 року. Окремі штати пішли далі й забороняють самі застосунки-«роздягачі». В Україні прямої заборони на такі сервіси немає, а поширення підроблених інтимних зображень кваліфікують за загальними нормами.

Що можна зробити практично вже зараз: сервіс StopNCII.org дає змогу повнолітнім створити «цифровий відбиток» (хеш) інтимного зображення просто на своєму пристрої — саме фото нікуди не завантажується. Хеш передають платформам-партнерам (серед них Facebook, Instagram, Threads, TikTok, Reddit, Snap, OnlyFans), які блокують спроби опублікувати відповідний файл. Інструмент працює лише з публічним контентом і не поширюється на зашифровані месенджери.

Що робити, якщо цькують вас: 5 кроків

1. Не вступайте в діалог. Відповідь — це паливо. Мета кривдника — реакція, і будь-яка відповідь підтверджує, що стратегія працює.
2. Зафіксуйте докази до того, як блокувати. Скриншоти з видимими датою, часом і нікнеймом, посилання на профіль і на конкретні публікації, збережені листування. Заблокований акаунт може зникнути з поля зору разом із доказами.
3. Поскаржтеся на платформі, потім блокуйте. Скарга без блокування дає модерації змогу оцінити контекст. Про скаргу та блокування кривдника не сповіщають.
4. Увімкніть фільтри й обмеження. Це знижує ймовірність повторної хвилі з нових акаунтів.
5. Зверніться по допомогу. До близьких, до правоохоронців, до психолога. Цькування в мережі ніколи не є виною потерпілого — і мовчання не робить його безпечнішим.

Інструменти платформ, які варто увімкнути заздалегідь

Найдетальніший набір функцій проти цькування описує Instagram; аналогічні механізми є у Facebook, TikTok, X і YouTube.

• Приховані слова (Hidden Words) — автоматична фільтрація коментарів і запитів на повідомлення з образливою лексикою. Можна додати власний список слів і фраз.
• Обмеження (Limits) — тимчасово приховує коментарі та запити від людей, які на вас не підписані або підписалися нещодавно. Створено саме для ситуацій різкого сплеску агресії.
• Обмеження акаунта (Restrict) — коментарі конкретної людини бачить лише вона сама, доки ви їх не схвалите. Людину про це не сповіщають.
• Контроль позначок і згадок — дозволяє обмежити коло тих, хто може позначати вас у публікаціях, підписах і сторіс.
• Попередження про коментар — платформа показує автору потенційно образливого коментаря нагадування про правила спільноти ще до публікації.

Для батьків важливо: більшість цих налаштувань неочевидні й вимкнені за замовчуванням. Пройдіть їх разом із дитиною, а не замість неї — інакше вона просто заведе другий акаунт.

Куди звертатися в Україні

• Кіберполіція — електронне звернення через cyberpolice.gov.ua. Форма приймає опис події та вкладення з доказами.
• Національна поліція — 102, якщо є погрози життю або здоровʼю.
• Національна дитяча гаряча лінія — 116 111 або 0 800 500 225 (безкоштовно, анонімно).
• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації — 116 123 або 0 800 500 335, цілодобово.
• Контакт-центр безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103 для правових консультацій.
• Психологічна підтримка — перелік чинних безкоштовних ліній зібрано на сайті МОЗ.

Якщо йдеться про дитину, паралельно варто повідомити керівника закладу освіти: він зобовʼязаний зафіксувати випадок і, за потреби, звернутися до поліції. Про суміжну загрозу — коли доросла людина навмисно втирається в довіру до дитини — ми писали в матеріалі про онлайн-грумінг.

Що каже український закон

Спеціальна норма в Україні одна — стаття 173-4 КУпАП. Вона стосується булінгу учасників освітнього процесу, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, і передбачає штраф від 850 до 1700 грн або 20–40 годин громадських робіт. За повторне порушення протягом року, дії групою або щодо малолітньої особи санкція зростає до 3400 грн або 60 годин громадських робіт. За дітей до 16 років відповідають батьки. Окремо карається бездіяльність керівника закладу освіти, який не повідомив поліцію про випадок цькування.

Якщо в діях кривдника є склад кримінального правопорушення, застосовують норми Кримінального кодексу. Найчастіше йдеться про такі статті:

• ст. 120 — доведення до самогубства або замаху на нього, зокрема через систематичне приниження людської гідності чи шантаж (до 10 років позбавлення волі);
• ст. 129 — погроза вбивством;
• ст. 161 — цькування за расовою, національною, релігійною ознакою або ознакою інвалідності;
• ст. 182 — порушення недоторканності приватного життя (зокрема доксинг);
• ст. 189 — вимагання, коли цькування супроводжується шантажем;
• ст. 361 — несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем, якщо кривдник зламав акаунт жертви.

Головна прогалина очевидна: систематичне цькування дорослої людини поза освітнім процесом і поза робочим колективом окремою нормою не охоплюється. Юристи відзначають, що постраждалим доводиться діяти через загальні норми — про захист честі, гідності й ділової репутації або через ті самі статті Кримінального кодексу.

Часті запитання

Чи можна подати заяву про кібербулінг анонімно?

Ні. Офіційна заява до поліції чи кіберполіції потребує ваших контактних даних — без них справу не зареєструють. Анонімно можна звернутися на гарячі лінії 116 111 і 116 123 по психологічну та правову консультацію.

Що робити, якщо кривдник анонімний?

Анонімність в інтернеті умовна. Фіксуйте всі посилання, нікнейми, часові позначки й скриншоти та подавайте звернення до кіберполіції — встановлення особи за цифровими слідами належить до її компетенції. Самостійно проводити «розслідування» й публічно звинувачувати конкретних людей не варто: це може обернутися позовом проти вас.

Чи вважається кібербулінгом одна образлива публікація?

Формально ні — бракує ознаки систематичності. Але якщо публікація містить погрозу, персональні дані або інтимні матеріали, це може бути окремим правопорушенням незалежно від повторюваності.

Чи варто видаляти сторінку в соцмережі?

Не поспішайте. Спершу збережіть докази й подайте скаргу — після видалення акаунта відновити листування буде складно. Тимчасове деактивування профілю або переведення його в приватний режим зазвичай працює краще, ніж повне видалення.

Хто відповідає за булінг, якщо кривднику менш ніж 16 років?

Адміністративну відповідальність за дітей до 16 років несуть батьки або особи, які їх замінюють. З 16 років особа відповідає самостійно, а за особливо жорстоке поводження кримінальна відповідальність настає з 14 років.

Головне

Кібербулінг — не «складнощі спілкування» і не побічний ефект відкритого інтернету. Це системна поведінка з передбачуваними наслідками для психічного здоровʼя, яка в Україні вже має правові рамки — щоправда, поки що переважно для дітей і працівників. Мінімальний набір дій незмінний для будь-якого віку: не годувати кривдника реакцією, зафіксувати докази, скористатися вбудованими інструментами платформи, звернутися до людей і органів, які можуть допомогти. Додаткові поради для батьків зібрано в матеріалі «Як попередити кібернасильство: поради Кіберполіції України».

Якщо цькування вплинуло на ваш емоційний стан або стан вашої дитини, звернення до психолога — не надмірна реакція, а нормальний крок. Чинні безкоштовні лінії підтримки зібрано на сайті МОЗ.