Шкідливе програмне забезпечення рідко зʼявляється на пристрої саме по собі — його туди доставляють. Методи, якими користуються зловмисники, постійно вдосконалюються: від фізичних носіїв і фішингових листів до атак через ланцюжок постачання та шкідливої реклами. Розуміння цих механізмів — перший крок до ефективного захисту.

Від дискети до USB: фізичні носії як вектор атаки

До появи інтернету шкідливе ПЗ поширювалося виключно через фізичні носії — дискети та компакт-диски. Сьогодні ця практика не зникла, а лише змінила форму. USB-накопичувачі залишаються актуальним вектором атаки, особливо проти організацій із критичною інфраструктурою.

Один з найвідоміших прикладів — хробак Stuxnet, що у 2010 році через заражений USB-носій вивів із ладу іранські ядерні центрифуги. Сучасна тактика дещо інша: зловмисники залишають флешки на парковках або у вестибюлях цільових організацій, розраховуючи на цікавість працівників. За даними досліджень, близько 45% людей підключають знайдені USB-накопичувачі до робочих компʿютерів. Деякі пристрої запрограмовані як так звані «USB Rubber Ducky» — вони емулюють клавіатуру і одразу після підключення виконують шкідливий код, не залишаючи часу на реакцію.

Фішинг: найпоширеніший метод доставки шкідливого ПЗ

За даними звіту Verizon Data Breach Investigations Report 2024, понад 60% зафіксованих кіберінцидентів починалися з фішингового листа. Механіка проста: жертва отримує електронний лист із вкладенням або посиланням, яке після відкриття запускає шкідливий код.

Сучасні фішингові кампанії поділяються на кілька типів. Масовий фішинг розраховує на велику кількість адресатів — зловмисники надсилають мільйони листів з повідомленнями про виграш у лотереї, необхідність підтвердити банківський рахунок, несплачені податки або судові виклики. Розрахунок робиться на психологічну реакцію — страх або жадібність змушують людину діяти імпульсивно, не перевіряючи джерело.

Цільовий фішинг (спірфішинг) — значно небезпечніший метод. Зловмисник ретельно вивчає жертву через відкриті джерела, соціальні мережі та корпоративні сайти, після чого надсилає персоналізований лист, що виглядає як повідомлення від колеги, партнера чи керівника. Такі листи складно відрізнити від справжніх навіть досвідченим користувачам. Різновид спірфішингу — «китобій» (whaling): атаки проти топменеджменту компаній, де одне успішне зараження може дати доступ до всієї корпоративної інфраструктури.

Окремо варто виділити BEC-атаки (Business Email Compromise): зловмисники зламують або підробляють корпоративну пошту, щоб від імені керівника дати вказівку перерахувати кошти або передати конфіденційні дані. За оцінками ФБР, збитки від BEC-атак у 2023 році перевищили 2,9 мільярда доларів лише у США.

Смішинг і вішинг: атаки через SMS та телефон

Із зростанням обізнаності про email-фішинг зловмисники активно переходять на мобільні канали. Смішинг — фішинг через SMS — використовує короткі повідомлення з посиланнями на шкідливі сайти або пропозиції завантажити «оновлення» застосунку. Особливо поширені підробки під банківські сповіщення, повідомлення про доставку посилок і системні попередження від операторів звʿязку.

Вішинг (voice phishing) передбачає телефонні дзвінки від «служби підтримки» банку, поліції або технічної служби. Жертву переконують встановити програму для «дистанційної допомоги» — яка насправді є інструментом віддаленого доступу для зловмисника. У 2024–2025 роках набув поширення ШІ-вішинг: шахраї використовують синтезований голос реальних людей (родичів, колег, керівників), що значно підвищує ефективність атак.

Drive-by download: зараження без дій користувача

Drive-by завантаження — це метод, за якого шкідливий код виконується автоматично при відвідуванні зараженого або шкідливого сайту, без будь-яких дій з боку користувача, крім самого переходу на сторінку. Такі атаки використовують незакриті вразливості у браузері, його плагінах або операційній системі.

Різновид — атака типу «водопій» (watering hole): зловмисники заражають сайти, які регулярно відвідують представники цільової організації — галузеві форуми, новинні ресурси, сайти постачальників. Такі атаки дуже складно виявити, оскільки сам сайт є цілком легітимним і давно відомим жертві.

Шкідлива реклама: небезпека з легітимних рекламних мереж

Malvertising — поширення шкідливого ПЗ через рекламні мережі — дозволяє зловмисникам дістатися до мільйонів користувачів, не зламуючи цільові сайти безпосередньо. Шкідливий код вбудовується в рекламний банер або редирект, який потім демонструється на цілком авторитетних ресурсах, зокрема новинних і розважальних порталах.

Особливо небезпечні кампанії malvertising, що використовують пошукову видачу: зловмисники купують рекламні позиції за брендовими запитами популярних програм (на кшталт «завантажити VLC» або «Adobe Reader») і розміщують посилання на підроблені сайти з інфікованими інсталяторами. Жертва, переконана, що завантажує офіційний продукт, натомість отримує бекдор або вимагач.

Атаки на ланцюжок постачання: зараження через довірених партнерів

Атаки на ланцюжок постачання (supply chain attacks) — один із найнебезпечніших сучасних методів. Замість прямого злому цільової організації зловмисники компрометують програмне забезпечення або сервіс, яким вона користується. Масштабний приклад — атака SolarWinds у 2020 році: через оновлення системи моніторингу Orion шкідливий код потрапив у мережі тисяч організацій по всьому світу, включаючи урядові відомства США.

Аналогічна логіка застосовується в атаках на npm, PyPI та інші репозиторії пакетів із відкритим кодом: зловмисники публікують шкідливі бібліотеки з назвами, схожими на популярні (typosquatting), або компрометують облікові записи справжніх розробників. Розробники, що автоматично оновлюють залежності, можуть несвідомо включити шкідливий код у власні продукти.

Месенджери та соціальні мережі як вектор поширення

Telegram, WhatsApp, Viber і Facebook Messenger давно стали активно використовуваними каналами для поширення шкідливого ПЗ. Зловмисники надсилають шкідливі файли від скомпрометованих або підроблених акаунтів знайомих — такі повідомлення викликають значно більше довіри, ніж листи від невідомих відправників.

Поширена схема у Telegram — шкідливі боти та канали, що пропонують «зламані» версії платних програм, читкоди для ігор або «безкоштовні» підписки на стримінгові сервіси. Завантажені файли містять троянські програми або шпигунське ПЗ. Окремо небезпечні QR-коди у соціальних мережах: вони можуть вести на фішингові сторінки або ініціювати завантаження шкідливих файлів.

Вразливості програмного забезпечення та експлойт-кіти

Значна частина заражень відбувається без жодних дій з боку користувача — через незакриті вразливості в операційній системі, браузері або встановлених програмах. Незакрита CVE (Common Vulnerabilities and Exposures) у популярному ПЗ може стати точкою входу для масових атак: зловмисники публікують або купують у даркнеті відповідні експлойти і використовують їх до виходу патча — або після, сподіваючись на те, що користувачі відкладатимуть оновлення.

Для автоматизованого масового використання таких вразливостей існують так звані експлойт-кіти — набори інструментів, що автоматично перевіряють систему відвідувача на наявність незакритих CVE і застосовують відповідний експлойт. Найвідоміші з них — Angler, RIG, Magnitude — у свій час були відповідальні за сотні тисяч заражень щомісяця.

ШІ на службі у кіберзлочинців

Із поширенням великих мовних моделей у 2024–2025 роках зловмисники отримали потужний інструмент для масштабування соціальної інженерії. Генеративний ШІ дозволяє створювати переконливі фішингові листи без граматичних помилок одразу десятками мов, персоналізовані для конкретних жертв на основі їхніх публічних профілів у соціальних мережах.

Дослідники зафіксували появу спеціалізованих підпільних інструментів — WormGPT, FraudGPT та аналогів — що не мають обмежень моделей безпеки та призначені виключно для кіберзлочинної діяльності. Крім генерації текстів, ШІ застосовується для клонування голосу (deepfake audio) і відеообманів (deepfake video) у ході телефонних та відеошахрайств.

Як захиститися: базові заходи безпеки

Розуміння методів доставки шкідливого ПЗ дає змогу вибудувати ефективну систему захисту. Своєчасне оновлення операційної системи, браузера та всього встановленого ПЗ закриває більшість вразливостей, якими користуються автоматизовані атаки. За даними Microsoft, своєчасне встановлення патчів запобігає понад 85% відомих атак.

Критично важливою залишається обережність з електронною поштою: перевірка справжньої адреси відправника (не лише відображуваного імені), утримання від відкриття вкладень від невідомих джерел і перехід за посиланнями безпосередньо через браузер, а не з листа. Підозрілі посилання варто спочатку перевіряти через безкоштовні сервіси на кшталт VirusTotal.

Антивірусний захист від перевіреного виробника та увімкнений брандмауер залишаються базовими елементами захисту. Корпоративним користувачам варто також впровадити двофакторну автентифікацію на всіх ключових сервісах — навіть якщо облікові дані буде скомпрометовано через фішинг, додатковий фактор не дозволить зловмиснику отримати доступ. Принцип найменших привілеїв — коли кожен обліковий запис має лише ті права, що потрібні для роботи — суттєво обмежує масштаб потенційного зараження.

Обізнаність залишається головним захистом. Регулярне навчання співробітників розпізнавати фішинг, перевіряти відправників і не підключати незнайомі носії — ефективніше за більшість технічних рішень. Людський фактор і досі є найбільшою вразливістю в будь-якій системі захисту.

Ця стаття Як шкідливе ПЗ потрапляє на ваш пристрій: методи доставки та способи захисту раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Кіберсвіт рясніє інцидентами, пов’язаними з безпекою. Хоча більшість кібератак вимагають спеціальної приманки для вторгнення в систему, невловиме безфайлове шкідливе програмне забезпечення існує поза мережею, інфікуючи та перепрограмовуючи законне програмне забезпечення для власних потреб.

Але як же атакує безфайлове шкідливе програмне забезпечення, якщо воно не використовує жодних файлів? Які найпоширеніші методи вони використовують? І чи можете ви захистити свої пристрої від безфайлових шкідливих програм?

Як атакує безфайлове шкідливе програмне забезпечення?

Безфайлове шкідливе програмне забезпечення атакує, використовуючи вже існуючі вразливості у встановленому програмному забезпеченні.

Поширеними прикладами є набори експлойтів, які використовують вразливості браузера, щоб змусити його запустити шкідливий код, використовуючи утиліту Powershell від Microsoft або макроси та скрипти.

Оскільки код для цих атак не зберігається у файлі і не встановлюється на комп’ютері жертви, він завантажує шкідливе програмне забезпечення безпосередньо в пам’ять за командою системи і миттєво запускається.

Відсутність виконуваних файлів ускладнює їх виявлення традиційними антивірусними рішеннями. Звісно, це робить безфайлове шкідливе програмне забезпечення ще більш небезпечним.

Типові методи, що використовуються безфайловими шкідливими програмами

Для запуску безфайловому шкідливому програмному забезпеченню не потрібен код або файли, але воно вимагає модифікації рідного середовища та інструментів, які намагається атакувати.

Ось кілька поширених методів, які використовує безфайлове шкідливе програмне забезпечення для атаки на пристрої.

Набори експлойтів

Експлойти – це фрагменти «експлуатованого» коду або послідовності. Експлойти є найкращим способом запуску безфайлової атаки, оскільки вони можуть бути впроваджені безпосередньо в пам’ять без необхідності записувати щось на диск.

Атака з використанням набору експлойтів запускається так само, як і звичайна атака, коли жертву заманюють за допомогою фішингових електронних листів або тактики соціальної інженерії. Більшість наборів містять експлойти для використання вже існуючих вразливостей в системі жертви, а також консоль керування, за допомогою якої зловмисник може контролювати її.

Шкідливе програмне забезпечення, що перебуває в пам’яті

Тип шкідливого програмного забезпечення, відомий як резидентне шкідливе програмне забезпечення в реєстрі, широко використовується в безфайлових атаках. Цей шкідливий код запрограмований на запуск щоразу, коли ви відкриваєте ОС, і залишається прихованим у власних файлах реєстру.

Після того, як безфайлове шкідливе програмне забезпечення встановлюється в реєстрі Windows, воно може залишатися там назавжди, уникаючи виявлення.

Шкідливе програмне забезпечення, що займає лише пам’ять

Цей тип шкідливого програмного забезпечення працює лише в оперативній пам’яті.

Зловмисники здебільшого використовують широко розповсюджені інструменти системного адміністрування та безпеки, зокрема PowerShell, Metasploit та Mimikatz, щоб впровадити свій шкідливий код у пам’ять вашого комп’ютера.

Викрадені облікові дані

Викрадення облікових даних для проведення безфайлової атаки дуже поширене явище. Викрадені облікові дані можна легко використати для атаки на пристрій під виглядом справжнього користувача.

Отримавши доступ до пристрою за допомогою викрадених облікових даних, зловмисники можуть використовувати вбудовані інструменти, такі як Windows Management Instrumentation (WMI) або PowerShell, для проведення атаки. Більшість кіберзлочинців також створюють облікові записи користувачів, щоб отримати доступ до будь-якої системи.

Приклади безфайлових атак

Безфайлове шкідливе програмне забезпечення існує вже досить давно, але як основна атака воно стало популярним лише в 2017 році, коли зловмисники створили набори, які інтегрують виклики до PowerShell.

Ось кілька цікавих прикладів безфайлового шкідливого ПЗ, про деякі з яких ви, без сумніву, чули.

The Dark Avenger

Це попередник безфайлових атак. Виявлений у вересні 1989 року, він вимагав файл як початкову точку доставки, але згодом працював всередині пам’яті.

Основною метою цієї атаки було зараження виконуваних файлів щоразу, коли вони запускалися на зараженому комп’ютері. Заражалися навіть скопійовані файли. Творець цієї атаки відомий як «Темний месник».

Frodo

Frodo не є безфайловою атакою в повному розумінні, але це був перший вірус, який завантажувався в завантажувальний сектор комп’ютера, роблячи його частково безфайловим.

Він був виявлений у жовтні 1989 року як нешкідливий жарт, метою якого було вивести на екрани заражених комп’ютерів повідомлення «Frodo Lives» («Фродо живе»). Однак через погано написаний код він насправді перетворився на руйнівну атаку для заражених ним комп’ютерів.

Операція Cobalt Kitty

Ця відома атака була виявлена в травні 2017 року і була проведена на систему однієї з азіатських корпорацій.

Скрипти PowerShell, які використовувалися для цієї атаки, були пов’язані із зовнішнім сервером управління, що дозволило запустити серію атак, в тому числі вірус Cobalt Strike Beacon.

Misfox

Ця атака була виявлена командою Microsoft Incident Response ще в квітні 2016 року. Вона використовує безфайлову методологію запуску команд через PowerShell, а також отримання постійного доступу через проникнення до реєстру.

Після того, як ця атака була виявлена командою безпеки Microsoft, до Захисника Windows було додано пакетне рішення для захисту від цього шкідливого програмного забезпечення.

WannaMine

Ця атака здійснюється шляхом майнінгу криптовалюти на хост-комп’ютері.

Вперше атака була помічена в середині 2017 року під час роботи в пам’яті без будь-яких слідів файлової програми.

Purple Fox

Purple Fox був створений у 2018 році як безфайловий троян-завантажувач, який потребував набору експлойтів для зараження пристроїв. Він з’явився в переконфігурованому вигляді з додатковим модулем хробака.

Атака ініціюється фішинговим електронним листом, в якому міститься корисне навантаження хробака, що автоматично сканує та заражає системи на базі Windows.

Purple Fox також може використовувати брутфорс-атаки, скануючи вразливі порти. Як тільки цільовий порт знайдено, він проникає в нього для розповсюдження інфекції.

Як запобігти безфайловому шкідливому програмному забезпеченню

Ми з’ясували, наскільки небезпечним може бути безфайлове шкідливе програмне забезпечення, особливо тому, що деякі програми для захисту не можуть його виявити. Наступні п’ять порад допоможуть запобігти будь-яким жанрам безфайлових атак.

1. Не відкривайте підозрілі посилання та вкладення

Електронна пошта є найбільшою точкою входу для безфайлових атак, оскільки наївних користувачів електронної пошти можна заманити, щоб вони відкрили шкідливі посилання.

Не переходьте за посиланнями, в достовірності яких ви не впевнені на 100 відсотків. Спочатку перевірте, куди веде URL-адреса, або з’ясуйте, чи можна їй довіряти, виходячи з ваших стосунків з відправником та змісту листа.

Також не слід відкривати вкладення, надіслані з невідомих джерел, особливо ті, що містять файли, які можна завантажити, наприклад, PDF-файли та документи Microsoft Word.

2. Не вимикайте JavaScript

JavaScript може бути значним фактором впливу для безфайлового шкідливого програмного забезпечення, але його повне вимкнення не допоможе.

Окрім того, що більшість сторінок, які ви відвідуєте, будуть або порожніми, або міститимуть відсутні елементи, у Windows також є вбудований інтерпретатор JavaScript, який можна викликати з веб-сторінки без необхідності використання JavaScript.

Найбільший недолік полягає в тому, що це може дати вам хибне відчуття безпеки від безфайлового шкідливого програмного забезпечення.

3. Вимкніть Flash

Flash використовує інструмент Windows PowerShell для виконання команд з командного рядка під час роботи в пам’яті.

Для належного захисту від безфайлового шкідливого програмного забезпечення важливо вимкнути Flash, якщо це не є необхідним.

4. Використовуйте захист браузера

Захист домашнього та робочого браузерів – це ключ до запобігання поширенню безфайлових атак.

Для робочого середовища створіть офісну політику, яка дозволяє використовувати лише один тип браузера на всіх робочих столах.

Дуже корисно встановити захист для браузерів, наприклад Windows Defender Application Guard. Це програмне забезпечення, що входить до складу Office 365, містить спеціальні процедури для захисту від безфайлових атак.

5. Впровадьте надійну автентифікацію

Основним винуватцем поширення безфайлового шкідливого програмного забезпечення є не PowerShell, а скоріше слабка система автентифікації.

Впровадження надійних політик автентифікації та обмеження привілейованого доступу за допомогою принципу найменших привілеїв (Principle Of Least Privilege, POLP) може значно знизити ризик безфайлового шкідливого програмного забезпечення.

Здолайте безфайлове шкідливе програмне забезпечення

Не залишаючи жодних слідів, безфайлове шкідливе програмне забезпечення використовує вбудовані «безпечні» інструменти вашого комп’ютера для здійснення атак.

Однак найкращий спосіб протистояти безфайловому або будь-якому іншому шкідливому програмному забезпеченню – це усвідомлення та розуміння різних методів, що використовуються для здійснення цих атак.

Ця стаття Що таке безфайлове шкідливе програмне забезпечення і як можна захиститися? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Шкідливе програмне забезпечення (шкідливе ПЗ) виникло як еволюція комп’ютерних технологій і систем зв’язку. Його історія починається з ранніх днів розвитку комп’ютерів і мереж.

Що таке шкідливе програмне забезпечення?

Це програмне забезпечення, розроблене для кібератак з метою отримання доступу або заподіяння шкоди комп’ютеру чи мережі. Поширений альтернативний опис зловмисного програмного забезпечення – “комп’ютерний вірус“, хоча існують великі відмінності між цими типами шкідливих програм.

Ключові етапи виникнення шкідливого ПЗ

1. 1960-ті – Перша поява вірусів: Одним із перших відомих “вірусів” був Creeper (1971), створений для експерименту на комп’ютерах ARPANET (попередник Інтернету). Він не завдавав шкоди, але переміщався між комп’ютерами, показуючи повідомлення: “I’m the creeper, catch me if you can!” Після цього з’явився перший “антивірус” — програма Reaper, яка “знищувала” Creeper.
2. 1980-ті – Перші віруси для ПК: У 1980-х роках персональні комп’ютери почали набирати популярності, що спричинило виникнення шкідливих програм. Відомі віруси, як Elk Cloner (1982), створювалися для демонстрації можливостей програмування. Вони поширювалися через дискети.
3. 1990-ті – Інтернет і масове поширення вірусів: У цей період швидке зростання Інтернету призвело до появи нових видів шкідливого ПЗ, які могли поширюватися через мережі. Наприклад, вірус Melissa (1999) поширювався через електронну пошту і викликав великі проблеми. Також з’являються троянські програми (трояни), які маскувалися під корисне програмне забезпечення.
4. 2000-ті – Комерціалізація кіберзлочинності: На початку 2000-х років шкідливе ПЗ стало інструментом для кіберзлочинців, які використовували його для фінансового зиску. Широко поширювалися шпигунські програми, “ботнети” та програми для вимагання. Одним із найвідоміших вірусів того часу був ILOVEYOU (2000), який заразив мільйони комп’ютерів через електронну пошту.
5. 2010-ті і донині – Розвиток складних шкідливих програм: У наш час шкідливе програмне забезпечення стало надзвичайно складним. Віруси, як-от Stuxnet (2010), показали, що шкідливі програми можуть бути використані навіть для атак на інфраструктуру держав. З’явилися програми-вимагачі (ransomware), що шифрують дані користувачів і вимагають викуп за їх розблокування.

Основні причини появи шкідливого ПЗ

• Експерименти та демонстрації навичок: Перші віруси були написані не зловмисниками, а програмістами-ентузіастами для демонстрації можливостей.
• Фінансова вигода: Згодом зловмисники побачили можливість використати шкідливе програмне забезпечення для отримання фінансового прибутку через крадіжку даних або вимагання.
• Кіберзлочинність та кібершпіонаж: Виникли організовані групи, що використовують шкідливі програми для шпигунства та атак на організації та уряди.

Читайте також: Топ-10 найцікавіших комп’ютерних вірусів в історії

Який перший комп’ютерний вірус?

Походження першого комп’ютерного вірусу гаряче обговорюється. Для деяких, першим екземпляром комп’ютерного вірусу – програмного забезпечення, яке переходить від хоста до хоста без введення активного користувача – був вищезгаданий Creeper, який вперше з’явився на початку 1970-х років, за 10 років до того, як власне термін “комп’ютерний вірус” був придуманий американським вченим, професором Леонардом М. Адлеманом.

Крім того, деякі вважають, що ім’я першого комп’ютерного вірусу має бути Brain, тому що, на відміну від Creeper, він міг самостійно повторюватись без необхідності спочатку видаляти себе з попередньої системи – те, що зараз робить багато форм шкідливого коду.

Хробак Моріса

Worm Morris – перший комп’ютерний хробак, він протягом декількох годин підключення до Інтернету заразив тисячі комп’ютерів. Пошкодження втраченої продуктивності, за оцінками, коштували від 100 000 до 10 000 000 доларів.

Він паралізував роботу шести тисяч інтернет-вузлів у США. Пізніше в ЗМІ цей хробак був названий хробаком Моріса за ім’ям його автора (аспіранта факультету Обчислювальної техніки Корнелльського університету Роберта Теппена Моріса). Хакери ж прозвали його «великим хробаком».

Епідемія вразила близько шести тисяч вузлів ARPANET. В інститут Берклі були запрошені найкращі фахівці з комп’ютерної безпеки того часу для нейтралізації наслідків шкідливої дії вірусу. Аналіз коду програми не виявив ані логічних бомб, ані деструктивних функцій.

Сам Моріс добре законспірував код програми, і навряд чи хто міг довести його причетність до створення шкідливого програмного забезпечення. Проте його батько, комп’ютерний експерт Агентства Національної Безпеки, вирішив, що синові краще у всьому зізнатися.

На суді Роберту Морісу загрожувало до п’яти років позбавлення волі та штраф у розмірі 250 тисяч доларів, проте, беручи до уваги пом’якшувальні обставини, його засудили до трьох років умовно, 10 тисяч доларів штрафу і 400 годин громадських робіт.

Масове ураження комп’ютерів показало, наскільки небезпечно беззастережно довіряти комп’ютерним мережам. Згодом були вироблені нові посилені норми комп’ютерної безпеки, що стосуються безпеки коду програм, адміністрування мережевих вузлів і вибору захищених паролів.

Яка історія шкідливих програм?

Хоча Creeper, Brain та Morris є ранніми прикладами вірусів, вони ніколи не були шкідливими програмами у прямому розумінні.

Зловмисне програмне забезпечення та зловмисний код, який стоїть за ним, розроблений спеціально для того, щоб заподіяти шкоду та проблеми в комп’ютерних системах, тоді як описані вище виявились випадково спричиненими проблемами.

З народженням Інтернету та можливістю підключення до комп’ютерів у всьому світі, на початку 90-х років Інтернет-бізнес почав розвиватися, коли люди намагалися надавати товари та послуги за допомогою цієї нової технології.

Однак, як і будь-яка інша форма нової технології, були й такі, хто намагався нею зловживати з метою заробітку – або в багатьох випадках просто для того, щоб заподіяти неприємності.

Різні форми шкідливого програмного забезпечення викликали неприємності у користувачів комп’ютерів 1990-х років, виконуючи дії, починаючи від видалення даних та пошкодження жорстких дисків, до просто роздратування жертв, відтворюючи звуки або ставлячи смішні повідомлення на їхні машини.

Деякі атаки, можливо, виглядали просто, але саме вони заклали основи зловмисного програмного забезпечення, як ми його знаємо сьогодні.

Наприклад, Casino Disk Destroyer – форма зловмисного програмного забезпечення з 90-х – змусила жертв грати в азартні ігри, перш ніж вона знищувала вміст на диску.  Після запуску зараженого файлу вірус копіює таблиці розміщення файлів (FAT) в оперативну пам’ять (RAM), а потім видаляє FAT з жорсткого диска. Він кидає виклик користувачеві у грі з джекпотом, в якій він може зіграти на 5 кредитів, звідси і назва. Незалежно від того, виграє користувач чи програє, комп’ютер вимикається, змушуючи його перевстановити DOS. Ось повідомлення, яке він показує, коли кидає вам виклик:

Висновки

Як і законне програмне забезпечення, зловмисне програмне забезпечення розвивалося з роками і оснащується різними функціями залежно від цілей розробника.

Автори зловмисних програм іноді поєднують особливості різних форм зловмисного програмного забезпечення, щоб зробити атаку більш потужною – наприклад, використання викупного програмного забезпечення як відволікання для знищення доказів нападу троянів.

Шкідливе програмне забезпечення постійно еволюціонує, змінюючи свої форми та методи поширення, адаптуючись до нових технологій і систем безпеки.

Ця стаття Як виникло шкідливе програмне забезпечення? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

З появою нових технологій та інтернет-з’єднанням, комп’ютери стають вразливими до шкідливих програм. Комп’ютерний вірус може викликати різноманітні проблеми — від зниження продуктивності до втрати важливих даних.

За яких умов можна «підчепити» комп’ютерний вірус і що це таке?

Комп’ютерний вірус — це не просто шкідлива програма, а програма, здатна до самокопіювання та управління діями вашого комп’ютера.

Незважаючи на те, що зараз абсолютній більшості вірусів вже не «по зубах» такі речі, як самостійне форматування жорсткого диску, видалення системних файлів тощо (розробники операційних систем постаралися), вони все ж приносять велику шкоду. Втрачаються дані, витрачаються час і гроші на ліквідацію наслідків та профілактику.

Зараз, наприклад, йде певний «тренд» на віруси-викрадачі конфіденційної інформації (особливо це стосується державних структур та банків) та віруси-«перехоплювачі контролю» — одного чудового дня ви побачите, що ваш комп’ютер керується невідомими особами дистанційно. Є також попит на використання ресурсів одних комп’ютерів для зламу інших — створюється мережа з заражених машин (так званий «ботнет»), які «втемну» використовуються для підбору електронних ключів, відправлення спаму тощо. У цьому випадку щось «не те» без антивірусу можна помітити, лише аналізуючи трафік — якщо «вихід» значно переважає «вхід» і при цьому ви не закачуєте великі файли кудись в Інтернет. Або на відносно старих комп’ютерах періодично відбувається «гальмування», яке не можна пояснити запуском програм.

Також відбувається зараження при скачуванні з Інтернету начебто безпечних файлів, які вам може видати пошукова система. Уявіть собі, що ви шукаєте якусь книжку, яка тільки недавно була видана — після 10 перших невдалих пошуків на якомусь сайті ви її таки знаходите. Однак це може бути пасткою. Якщо, наприклад, маємо файли Book.pdf.rar. Book.fb2.rar і Book.djvu.rar однакового розміру — це вже підозріло на віруси, тому що різні формати не можуть бути однакового розміру при одному і тому ж алгоритмі стиснення (як залізо, дерево і цегла в однакових об’ємах не можуть важити однаково). А якщо там ще й стоїть розширення EXE (так і проситься, щоб запустили) — на 100% можете бути впевнені, що там є вірус.

Є спеціальний прийом, який використовується і нечесними рекламістами, і розробниками вірусів — так званий doorway. Це коли під ваші пошукові запити генерується на певному сайті сторінка з назвами нібито того, що ви шукаєте, а потім посилання або переадресовується на ряд інших сайтів з рекламою. Або вам підсовують спеціальний заражений файл, який маскується або під архів (навіть ім’я файла точно відповідає тому, що ви шукали), або під «завантажувач». Такими речами не гребують навіть солідні фірми, яким треба під будь-яким соусом нав’язати вам свої сервіси. Коли ви запускаєте цю програму, то щонайменше, шо вона робить — засмічує ваш комп’ютер рекламою, змінює стартові сторінки на браузерах.

Слід зазначити, що у деяких випадках антивіруси спрацьовують помилково — певні частини коду деяких програм можуть їм нагадувати елементи вірусів. Наприклад, там, де потрібне дистанційне управління комп’ютером, встановлюють програму Remote Administrator. І якщо її не внести до списків виключення, то більшість антивірусів сприймуть її як загрозу. Слід також користуватися ліцензійними програмами — часто віруси вбудовуються у «кряки» та генератори серійних номерів, які використовуються, щоб запустити програми неліцензійного походження.

Як розпізнати, що ваш пристрій інфіковано?

Розглянемо основні ознаки та способи їх визначення.

1. Повільна робота комп’ютера

Однією з найпоширеніших ознак вірусу є значне зниження швидкодії комп’ютера. Якщо програми запускаються довше, ніж зазвичай, або система часто зависає, це може бути сигналом про шкідливе програмне забезпечення.

2. Незвичайна активність

Якщо на комп’ютері починають з’являтися програми чи файли, які ви не встановлювали, це може бути наслідком дій вірусу. Також варто звернути увагу на відкриття спливаючих вікон чи перезавантаження системи без вашого втручання.

3. Непередбачуване використання ресурсів

Шкідливі програми часто використовують значний обсяг оперативної пам’яті та процесорної потужності. Це можна помітити у диспетчері завдань: якщо певна програма використовує непропорційно багато ресурсів, перевірте її джерело.

4. Зміни в браузері

Часто віруси змінюють налаштування браузера: додають небажані панелі інструментів, змінюють стартову сторінку або перенаправляють вас на підозрілі сайти. Такі дії є ознакою можливого зараження.

5. Блокування антивірусної програми

Якщо ваш антивірус перестав працювати або його не вдається оновити, це може бути викликано діями вірусу. Деякі шкідливі програми намагаються відключити захисне програмне забезпечення, щоб уникнути виявлення.

6. Непередбачувані повідомлення

Якщо ви отримуєте попередження про помилки чи запити на оплату за «розблокування» комп’ютера, це може бути ознакою діяльності вірусу або програм-вимагачів.

7. Підозрілий інтернет-трафік

Раптове збільшення споживання інтернет-трафіку може свідчити про те, що ваш комп’ютер використовується для відправки даних без вашого відома.

Канали розповсюдження комп’ютерних вірусів

Найпоширеніші канали розповсюдження вірусів наступні:

1. Фізичні носії інформації — флешки, карти пам’яті, портативні жорсткі диски і т.д. (колись це були ще й дискети). Віруси можуть бути там як безпосередньо на носії, так і в заражених файлах. Особливо небезпечно, коли вірус ховається у секторі завантаження і може заразити ваш комп’ютер, якщо ви не те, що нічого не запускали з носія, а навіть його не відкривали.
2. Електронна пошта та месенджери — через посилання у листах та чатах від неперевірених (а також знайомих, але вже інфікованих) адресатів.
3. Файли сумнівного походження (можуть видавати себе за завантажувач ігор, архівів, торрент-клієнт і т.д.) Деякі носії вірусів навіть маскуються під антивіруси та програми для оптимізації роботи комп’ютера. Тому не скачуйте неперевірені програми для того, щоб «зробити все швидше».
4. Веб-сторінки — вони можуть, зокрема, видавати себе за популярні нормальні сайти (сторінки банків, соціальних мереж).
5. Мережа Інтернет як така — тут віруси можуть проникати без втручання користувача, просто використовуючи вразливі місця в операційній системі. Зокрема, так створюються вищезгадані «ботнети».

Як діяти, якщо ви підозрюєте наявність вірусу?

1. Запустіть повне сканування системи за допомогою антивірусної програми.
2. Оновіть програмне забезпечення: переконайтеся, що операційна система та всі програми мають актуальні оновлення.
3. Перевірте список встановлених програм: видаліть ті, які вам невідомі або викликають підозру.
4. Скористайтеся спеціальними інструментами для видалення шкідливого ПЗ, такими як Malwarebytes чи AdwCleaner.
5. Резервуйте дані: створіть копію важливих файлів перед виконанням складних дій із очищення системи.

Як запобігти зараженню вірусами?

• Встановлюйте антивірусне програмне забезпечення та регулярно оновлюйте його.
• Уникайте відкривання підозрілих електронних листів та завантаження файлів з ненадійних джерел.
• Використовуйте надійні паролі та двофакторну автентифікацію.
• Встановлюйте оновлення операційної системи та програмного забезпечення вчасно.

Будьте уважні до роботи свого комп’ютера, і ви зможете уникнути багатьох проблем, пов’язаних із шкідливими програмами.

Ця стаття Як розпізнати комп’ютерний вірус на вашому ПК? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Історія комп’ютерних вірусів – це захоплива, хоча й тривожна сага про людську допитливість, технічні досягнення та зловмисні наміри. Від простих програм, що розмножувалися, до складних троянів, здатних паралізувати цілі системи, віруси залишають свій слід у цифровому світі.

Ось кілька найцікавіших вірусів, які залишили слід в історії:

1. Creeper (1971)

• Чим цікавий: Creeper вважається першим комп’ютерним вірусом. Creeper з’явився в мережі ARPANET (попереднику Інтернету). Вірус не завдавав шкоди, лише переміщувався між комп’ютерами і виводив повідомлення: “I’m the creeper, catch me if you can!“
• Вплив: Він не пошкоджував файли, але відкрив еру вірусів і, як наслідок, привів до створення першого антивірусу — Reaper, який видаляв Creeper.

Конфлікт між Creeper і Reaper надихнув на створення гри для програмістів під назвою Memory Battle. Creeper з’явився в аніме Digimon Tamers і комп’ютерній грі Digital: A Love Story.

2. Elk Cloner (1982)

• Чим цікавий: Один із перших вірусів для персональних комп’ютерів, який поширився «in-the-wild», тобто був виявлений на комп’ютерах користувачів, а не в системі, в якій був створений. Elk Cloner поширювався через дискети Apple II і демонстрував повідомлення після кожного 50-го завантаження системи.
• Вплив: Створений 15-річним програмістом Річем Скрента як жарт, вірус став першим прикладом шкідливого ПЗ, яке масово поширювалося серед користувачів ПК.

Elk Cloner був створений Річардом Скрента, як пранк в 1982 році. Скрента вже мав репутацію жартівника серед своїх друзів, тому що, під час обміну комп’ютерними іграми та програмним забезпеченням, він часто зміщував дискети, щоб вимкнути або відображати повідомлення на екрані. Через цю репутацію багато його друзів просто перестали приймати від нього дискети. Тому Скрента думав про методи зміни дискет без фізичного дотику або шкоди для них. Під час зимових канікул Скрента відкрив, як автоматично запускати повідомлення на своєму комп’ютері Apple II. Він розробив те, що зараз відомо як вірус завантажувального сектора, і почав поширювати його на початку 1982 року серед друзів середньої школи і місцевого комп’ютерного клубу. Двадцять п’ять років потому, в 2007 році, Скрента назвав його «якимось дурним маленьким практичним жартом».

3. Morris Worm (1988)

• Чим цікавий: Один із перших комп’ютерних черв’яків, який вразив близько 10% всіх підключених до Інтернету комп’ютерів на той час. Створений студентом Робертом Моррісом, черв’як використовував кілька уразливостей в UNIX-системах.
• Вплив: Викликав значні перебої в роботі мереж, призвів до створення законів проти кіберзлочинності в США та створення сертифікатів безпеки.

На відміну від сотень тисяч хакерів, Роберт Таппан Морріс, на той час аспірант Корнельського університету, не намагався «атакувати» комп’ютери Інтернету. Він вважав, що його маленький експеримент буде поширюватися набагато повільніше і не викличе реальних проблем. Він помилявся.

Збиток від хробака Морріса був оцінений приблизно в 96,5 мільйонів доларів.

Сам Морріс добре законспірував код програми, і навряд чи хто міг довести його причетність. Він запустив хробака з комп’ютера Массачусетського технологічного інституту. Він приховав свої файли, від’єднавши їх після спроб заразити якомога більше інших серверів. Проте батько Роберта, комп’ютерний експерт Агентства Національної Безпеки, вирішив, що синові краще у всьому зізнатися.

На суді Роберту Моррісу загрожувало до п’яти років позбавлення волі та штраф у розмірі 250 тисяч доларів, проте, беручи до уваги пом’якшувальні обставини, його засудили до трьох років умовно, 10 тисяч доларів штрафу і 400 годин громадських робіт.

4. ILOVEYOU (2000)

• Чим цікавий: Це один із найбільш руйнівних вірусів в історії. Поширювався через електронну пошту з темою “I love you”, що змушувало людей відкрити файл-вкладення. Вірус видаляв файли і копіював себе на всі контакти з поштової книги.
• Вплив: Завдав збитків на понад 10 мільярдів доларів. Він інфікував мільйони комп’ютерів по всьому світу, включно з урядовими й корпоративними системами.

Вірус був розісланий на поштові скриньки з Філіппін у ніч із 4 травня на 5 травня 2000 року; у темі листа містився рядок «ILoveYou», а до листа був доданий скрипт «LOVE-LETTER-FOR-YOU.TXT.vbs». Найчастіше користувач відкривав вкладення. При відкритті вірус розсилав копію себе всім контактам в адресній книзі Microsoft Outlook. Він також перезаписував файли певних типів та розповсюджувався через IRC-канали, створюючи файл LOVE-LETTER-FOR-YOU.HTM у системному каталозі Windows.

Через 20 років після створення вірусу знайшли його автора. Це чоловік якого звуть Онел де Гусман. Він стверджує, що спочатку зовсім не планував завдавати збитків на мільярди доларів, а хотів лише отримати доступ до інтернету, націлившись на користувачів у своєму районі.

Програміст розповів, що створив ILOVEYOU на базі своєї попередньої розробки, але додав можливість розсилати себе контактам користувача Outlook. Його адвокат заявив, що підзахисний навіть не підозрював наслідки своїх дій.

Чоловік зізнався, що спочатку він відправив вірус комусь із мешканців Сінгапуру, а потім пішов випити з другом. Він зрозумів, що запустив глобальний хаос, коли почув від матері про якогось хакера, якого шукає поліція Маніли.

5. Code Red (2001)

• Чим цікавий: Черв’як, який вражав сервери з операційною системою Windows NT та 2000. Code Red атакував сервери, що використовували сервер IIS (Internet Information Services), і змушував їх показувати повідомлення “Hacked By Chinese!“.
• Вплив: Черв’як заразив понад 359 тисяч серверів протягом перших 14 годин після запуску, спричинивши величезні збитки.

Детальний та оперативний опис та аналіз хробака зробили фахівці eEye Digital Security. Вони також дали вірусу назву — натяк на різновид напою Mountain Dew і попереджувальну фразу у вірусі — «Зламано китайцями!», що є натяком на комуністичний Китай, хоча насправді вірус, швидше за все, був написаний етнічними китайцями на Філіппінах. Цією фразою черв’як замінював контент сайтів на зараженому сервері.

Уразливість, яку використовує черв’як, заснована на переповненні буфера. Під час сканування Code Red не перевіряв наявність IIS на новому комп’ютері-жертві, а просто відправляв пакети з експлойтом по мережі на згенеровану IP-адресу, сподіваючись, що значна частина заражень, розісланих таким досить неефективним способом, знайде своїх жертв. Цей інтенсивний метод сканування призвів до величезних потоків сміттєвого трафіку, перевантаження мереж і зробивши присутність хробака майже очевидною для адміністраторів. З причин, відомих лише творцям вірусу, він активно поширювався лише з 1 по 19 число кожного місяця, залишаючись сплячим на заражених машинах протягом решти часу.

6. Blaster (2003)

• Чим цікавий: Вірус вражав операційні системи Windows XP та 2000, використовуючи уразливість у віддалених процедурах виклику. Його відома особливість — перезавантаження комп’ютера кожні кілька хвилин з виведенням повідомлення.
• Вплив: Blaster заразив мільйони комп’ютерів, викликав масові збої у роботі комп’ютерних систем і змусив Microsoft оперативно випустити патч.

Перша хвиля зараження цим хробаком пройшлася 11 серпня по комп’ютерним мережам США. На відміну від інших хробаків зараження Blaster проходило не при контакті із зараженим файлом, а випадковим чином. Потрапляючи в комп’ютер, вірус починав генерувати випадкові IP-адреси, і, згенерувавши адресу, шукав уразливості в системі жертви, а знайшовши — заражав комп’ютер. Далі цикл повторювався.

Blaster в своєму коді містив приховане послання, адресоване Біллу Гейтсу: «Біллі Гейтс, навіщо ви робите це можливим? Годі робити гроші, виправте ваше програмне забезпечення!»

За звинуваченням у створенні Blaster був заарештований американський школяр Джеффрі Лі Парсон. Однак він заявив, що не робив даний вірус, а лише вніс невеликі зміни в нього. Як він сказав з цього приводу: «Я розумію, що уряду потрібно піймати когось за ці злочини. Але я не той, кого їм слід ловити». А його мати, Ріта Парсон, додала: «Мій син не такий розумний, він не геній. Кожен, хто щось розуміє в комп’ютерах, зумів би зробити те ж, що і Джефф».

У суді Джеффрі Лі Парсон визнав свою провину у створенні модифікації черв’яка і розповсюдження її в інтернеті. Суддя Марша Печман вирішила не застосовувати до нього максимального покарання. У підсумку остаточним вердиктом для Джеффрі Лі Парсона стало півтора року тюремного ув’язнення і 225 годин громадських робіт.

7. Stuxnet (2010)

• Чим цікавий: Це перший відомий вірус, створений спеціально для виведення з ладу фізичних об’єктів, зокрема ядерних об’єктів Ірану. Stuxnet був надзвичайно складним і ціленаправленим шкідливим ПЗ, яке націлювалося на промислові системи управління Siemens.
• Вплив: Вірус призвів до руйнації тисяч центрифуг на ядерних об’єктах Ірану і став першою відкритою кіберзброєю.

Існує припущення, що Stuxnet є спеціалізованою розробкою ізраїльських спецслужб, спрямованою проти ядерного проекту Ірану. Як доказ згадуються завуальовані згадки слова MYRTUS, що містяться в коді хробака. Цим словом буквально перекладається з івриту ім’я біблійного персонажа, перської цариці юдейського походження Есфірі, яка допомогла зірвати плани повного знищення юдеїв у Перському царстві.

8. WannaCry (2017)

• Чим цікавий: Вірус-вимагач, який шифрував файли на комп’ютерах і вимагав викуп у біткоїнах. Він використовував уразливість у Windows, відому як EternalBlue, для швидкого поширення.
• Вплив: WannaCry вразив понад 230 тисяч комп’ютерів у 150 країнах, зокрема лікарні, що призвело до серйозних збоїв у роботі медичних закладів.

Спочатку відповідальними за хакерську атаку британське видання The Telegraph назвало угрупування Shadow Brokers, пов’язану з російськими урядовими структурами.

Проте вже в червні 2017 року британський Національний центр з кібербезпеки (англ. National Cyber Security Centre) поклав відповідальність за атаку на КНДР. В грудні того ж року уряд Сполучених Штатів оприлюднив власні висновки, згідно яких відповідальність лежить на угрупуванні Lazarus Group, за яким стоїть уряд КНДР.

9. NotPetya (2017)

• Чим цікавий: Хоча цей вірус виглядав як класичний вірус-вимагач, його справжньою метою було знищення даних. Спочатку він вразив українські компанії, але швидко поширився глобально, вражаючи корпоративні мережі по всьому світу.
• Вплив: Збитки від NotPetya оцінюються в мільярди доларів. Він спричинив масштабні збої в роботі великих корпорацій.

27 червня 2017 року почалося масове поширення вірусу, який був новою модифікацією шкідливої програми Petya. Вірус використовував ті ж вразливості системи, що і WannaCry (наприклад, експлойт EternalBlue і бекдор DoublePulsar), а за відновлення доступу до даних вимагав відправити 300 доларів в біткойнах. При цьому фахівці не рекомендують користувачам йти на поводу у вимагачів, оскільки це все одно не допоможе їм відновити доступ до даних. На думку головного інженера компанії McAfee Крістіана Біка, ця версія була розроблена так, щоб максимально швидко поширюватися. Вірус отримував пароль адміна завдяки утиліті Mimikatz. У компанії ESET заявили, що поширення шкідливої програми почалося в Україні.

Атака була в основному спрямована проти України, на яку припало 75 % всіх постраждалих від атаки комп’ютерів. Атаці піддалися енергетичні компанії, Аеропорт Харкова, Чорнобильська АЕС, урядові сайти, київський метрополітен. Національний банк України опублікував на своєму сайті офіційну заяву про хакерську атаку на банки країни і боротьби з нею. Пізніше стали з’являтися повідомлення про хакерську атаку на російські банки, компанії Хоум Кредит, Роснафта і Башнафта. Також повідомлення про зараження стали надходити з Італії, Ізраїлю, Сербії, Угорщини, Румунії, Польщі, Аргентини, Чехії, Німеччини, Великої Британії, США, Данії, Нідерландів, Іспанії, Індії, Франції та Естонії.

За офіційно не підтвердженими даними, ще в листопаді 2017 року ЦРУ дійшло остаточного висновку, що за атаками із використанням NotPetya стоять відповідні підрозділи під управлінням ГРУ ГШ РФ. За даними Washington Post, яка оприлюднила цю інформацію, цей підрозділ має назву “Головний центр спеціальних технологій”( рос. Главный центр специальных технологий).

Відповідальність за атаку на росію поклали всі п’ять країн-членів союзу FVEY: Австралія, Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, США, а також уряди Данії та України.

10. Conficker (2008)

• Чим цікавий: Один із найвідоміших черв’яків, що поширювався через уразливості у Windows. Conficker створював “ботнети” — мережі заражених комп’ютерів, які могли використовуватися для масових атак або розповсюдження іншого шкідливого ПЗ.
• Вплив: Незважаючи на всі зусилля зупинити його поширення, Conficker досі залишається одним із найскладніших для викорінення вірусів.

Симптоми зараження:

• Відключені і/або не включаються служби: Windows Update Service, Background Intelligent Transfer Service, Windows Defender, Windows Error Reporting Services;
• Блокується доступ комп’ютера до сайтів виробників антивірусів;
• При наявності заражених комп’ютерів в локальній мережі підвищується об’єм мережевого трафіку, оскільки з цих комп’ютерів починається мережева атака;
• Антивірусні програми з активним мережевим екраном повідомляють про атаку Intrusion.Win.NETAPI.buffer-overflow.exploit
• Комп’ютер починає дуже повільно реагувати на дії користувача, при цьому Диспетчер Завдань повідомляє про 100 % використання ресурсів ЦП процесом svchost.exe
• Блокується служба IPSec. Як наслідок — порушення роботи мережі.

Перші версії хробака, а саме Conficker.A перевіряли наявність української розкладки клавіатури і самознищувалися в цьому випадку. Крім того, скачувалася база даних GeoIP з сайту maxmind.com і при скануванні українські адреси, виявлені з її допомогою, не заражалися. У наступних версіях цей функціонал вже не був реалізований.

Ці комп’ютерні віруси ілюструють, як кіберзлочинність еволюціонувала з часом, перетворившись з експериментальних проєктів у серйозну загрозу для безпеки цілих держав і великих організацій.

Ця стаття Топ-10 найцікавіших комп’ютерних вірусів в історії раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Кібератаки та шкідливі програми – одна з найбільших загроз в Інтернеті. Дізнайтеся в статті, що таке програмне забезпечення для майнінгу криптовалют?

Раніше Cybercalm писав:

• Що таке комп’ютерний вірус?
• Що таке троянське зловмисне програмне забезпечення?
• Що таке шпигунське програмне забезпечення?
• Що таке вимагацьке програмне забезпечення?
• Що таке шкідливе програмне забезпечення Wiper?
• Що таке комп’ютерний черв’як?
• Що таке ботнет?

В продовження теми огляду усього можливого зловмисного ПЗ розповідаємо про “програмне забезпечення для майнінгу криптовалют”.

Що таке зловмисне програмне забезпечення для майнінгу криптовалют?

У видобутку криптовалют немає нічого незаконного, але для того, щоб придбати якомога більше валюти – будь то біткоїн, Monero, Etherium чи щось інше – деякі кіберзлочинці використовують зловмисне програмне забезпечення для таємного захоплення ПК.

Вважається, що одна з найбільших криптовалютних мереж – ботнет “Smominru” складається з понад 500 000 систем і заробила її операторам щонайменше 3,6 мільйона доларів.

Проблема для користувача зараженої системи полягає в тому, що їх система може бути сповільнена майже до повної зупинки під час видобутку криптовалюти, використовуючи великі шматки її переробної потужності – що для жертви виглядає так, ніби це відбувається без причини.

ПК та сервери Windows можуть використовуватися для видобутку криптовалют, але пристрої Internet of Things також є популярними мішенями для компрометації з метою незаконного придбання коштів. Відсутність безпеки та суттєво пов’язаний характер багатьох пристроїв IoT робить їх привабливими цілями для видобутку криптовалюти.

У наступній статті розглянемо, як доставляється зловмисне програмне забезпечення?

Радимо звернути увагу на поради, про які писав Cybercalm, а саме:

Шахрайство, оманливий дизайн, або як торгові сайти змушують Вас витрачати більше?

Найпоширеніші схеми кіберзлочинців та способи захисту від них. Поради

Як користуватися спеціальними піктограмами програм на Вашому iPhone та iPad? – ІНСТРУКЦІЯ

Як перемістити програми з бібліотеки додатків на головний екран на iPhone?– ІНСТРУКЦІЯ

Чим Вам загрожує підключення невідомих USB? Поради із захисту

Як зробити Chrome веб-браузером за замовчуванням на iPhone та iPad? – ІНСТРУКЦІЯ

Кібератаки та шкідливі програми – одна з найбільших загроз в Інтернеті. Дізнайтеся з підбірки статей, як виникло шкідливе програмне забезпечення та які є його види, що таке комп’ютерний вірус, про усі види шкідливого ПЗ тощо.

До речі, дослідники розкрили подробиці про критичну уразливість в додатку Instagram для Android, експлуатація якої дозволяла віддаленим зловмисникам перехопити контроль над цільовим пристроєм шляхом відправки спеціально створеного зображення.

Цікаво знати, що кіберполіція затримала злочинну групу, яка за допомогою скімінгових пристроїв виготовляла дублікати банківських карток. Далі з цих карток знімали готівку. За це зловмисникам загрожує до 12 років ув’язнення.

Також після додавання до свого функціоналу аудіо-твітів для iOS у червні, Twitter зараз експериментує з ідеєю дозволити людям записувати та надсилати голосові повідомлення за допомогою прямих повідомлень.

Важливо знати, що хакерам вдалося обійти захист iOS 14 на пристроях, що базуються на процесорі Apple A9.

Ця стаття Що таке зловмисне програмне забезпечення для майнінгу криптовалют? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин