Будьмо відвертими: деякі нововведення у смартфонах дратують просунутих користувачів. Здається, що маркетологи, дизайнери та виробники просто відірвані від реалій. І добре було б, якби різні виробники відрізнялися оригінальністю нововведень. Але вони, за деякими винятками, просто копіюють одне одного, щоб слідувати модним трендам.
Відмова від 3,5-мм. роз’єму для навушників
Все почалося з того, що Apple захотіла мати вологозахищений iPhone, але не могла зробити правильні заглушки на корпусі, як це роблять виробники спеціалізованих смартфонів (Caterpillar, Sigma, Oukitel та деякі інші — ці смартфони дійсно відповідають армійським стандартам ІР67, витримуючи кількаразові падіння з висоти 2 м., перебування під водою протягом 1 години і т.д. ). Та й корпус вийшов не герметичним, незважаючи на відсутність 3,5 мм.-“джека”. Але Apple сказала, що це круто — відмовитися від кабелів взагалі (при тому, що нормальної безпровідної зарядки у них так досі і немає).
Ще й фірмові Bluetooth-навушники потрібно якось продавати (а якщо щось не влаштовує — купуйте наш же перехідник під 3,5-мм. роз’єм). Безпровідні навушники потрібно заряджати окремо від мобільного телефона, один з них може десь загубитися, якщо це розділені навушники.
І тут виникає питання — навіщо це починають робити фірми, які виробляють смартфони під Android і в тому числі, замовити захищений корпус для них не проблема? Samsung та інші, зупиніться, поки це не стало трендом року-2019.
Псевдорозширення
У багатьох нинішніх смартфонів відсутній окремий слот під картку пам’яті формату microSD. Її у такому випадку пропонують вставляти замість однієї з SIM-карток. А якщо Ви звикли користуватися двома номерами на одному смартфоні, то маєте обирати у випадку розширення між карткою пам’яті та одним номером. Це дуже незручно, якщо у вас телефон з порівняно невеликим обсягом внутрішньої пам’яті. І на картку пам’яті можна не лише записувати файли, але і передавати їх на комп’ютер, якщо немає кабеля, але є кардрідер.
Але, чесно кажучи, третій слот займає менше, ніж один квадратний сантиметр за площею у “нутрощах” смартфона. Тому говорити про те, що виробники не ставлять окремий слот для microSD, тому що, в іншому випадку, не залишиться місця для батареї — як мінімум, нечесно. А от навіщо вони ставлять “гібридні” слоти навіть у флагманських смартфонах і позбавляють користувачів можливості розширити пам’ять телефона?
Вирізи на екрані
І знову поговоримо про Apple та її наслідування. Apple iPhone X ще можна якось зрозуміти. Компанія однією з перших намагалася зробити справжній безрамковий смартфон (ну, майже), але селфі-камеру і купу датчиків довелося кудись дівати. Адже Apple – не така технологічна компанія, як, скажімо, Oppo або Vivo, і не можуть впихнути сканер відбитків пальців в екран. А розблокувати смартфон для платежів Apple Pay якось треба – і явно не введенням пароля на екрані. Тому довелося зробити той самий виріз “монобровою”, ну а оскільки це Apple, то зробити вигляд, ніби це красиво і взагалі так і треба. А тепер цю “моноброву” почали робити всі, хто хоче, — навіть якщо камера “вписується” в екран. Деякі це робили настільки невдало, що зображення вирізу відображалося на екрані при його повороті на 90 градусів (як у Google Pixel 3 XL).
Закруглені краї екранів та вигнуті екрани
Коли Samsung придумала Galaxy Note Edge, в цьому був якийсь сенс: округлення екрану з одного боку являло собою, по суті, другий екран, на який виводилися різні ярлики для зручного і швидкого доступу. Зараз же всі варіанти округлених екранів не є нічим, крім самого факту: “Дивіться, ми можемо зігнути екран!”.
Переваг у такого нововведення немає, зате недоліків купа: відблиски на екрані в місці заокруглень, утруднена доступність деяких елементів інтерфейсу (крайні літери на клавіатурі, кнопки в деяких іграх), більше шансів розбити екран при падінні смартфона, вище ціна самого екрану і роботи по його заміні. Коли ми беремо в руки той же iPhone X або безліч інших смартфонів з по-справжньому безрамковими екранами, ми розуміємо, навіщо там округлений і сам екран — через заокруглення кутів корпусу. Без заокруглень корпус був би не таким зручним для руки, а з ними доводиться обрізати і екран.
“Недослайдери”
Остання тенденція у дизайні деяких телефонів (Xiaomi Mi Mix 3, Huawei Honor 2) — корпус з “висувною” передньою камерою за рахунок “слайдерної” компоновки. Причому одна частина корпусу зсувається стосовно іншої не на половину довжини або на всю ширину, а виключно на довжину ділянки з камерою (1 см — максимально).
Це не дуже зручно, тому що телефон може “роз’їхатися” у будь-який момент, коли його тримають у руках. Це не виправдано з точки зору захисту від води і пилу. Та й розблоковувати ці телефони за допомогою ідентифікації обличчя досить важко — доведеться або кожен раз набирати пін-код чи паттерн, або користуватися сканером відбитків пальців. Враховуючи загальну товщину корпусу, така конструкція ще й обмежує асортимент батарей, які можна туди поставити. Нарешті, зсувати корпус заради однієї камери – виглядає якось несерйозно.
Тоді як реально зручні для набору текстів “клавіатурні” слайдери типу Motorola Droid 4 або Sony Xperia Pro залишилися у далекому минулому. І якщо відновлювати такий тип корпусів — то виключно бокові слайдери з QWERTY-клавіатурою та потужними характеристиками, які можна позиціонувати як смартфони для “гіків” та робочі інструменти.
Гігантоманія
Компактних смартфонів у продажу залишилися буквально одиниці, якщо казати про першу десятку брендів. Здебільшого вони всі такого розміру, що працювати з ними можна лише двома руками — великим пальцем не можна навіть комфортно дотягнутися з правого нижнього кутка в лівий. А компактні смартфони брендів «другого ешелону», як правило, дуже слабкі за потужністю “заліза” — і працювати на них вже дуже важко. І що робити людям з маленькими руками?
“Суцільне покращення” для фото
Фільтри, які роблять більш яскравими кольори, зменшують “шуми” та автоматично роблять шкіру на селфі гладенькою — це нормально. Ненормально, коли вони мають таку силу ефекту, що людина на фото виглядає як пластиковий манекен. Мало того, у багатьох смартфонах програмне забезпечення, яке працює з передньою камерою, такі фільтри використовує «за умовчанням». І вимкнути ці фільтри дуже важко — треба знаходити, де вони вимикаються, а інколи і встановлювати «камеру» сторонніх розробників, де фільтри вимкнути легше.
Це ще не все…
Ось коротенький список інших “диверсій”, які роблять виробники телефонів для власної вигоди, обмежуючи кінцевого користувача.
Блокування “зайвих” ядер у процесорах, як це робить Samsung на своїх смартфонах з процесорами Exynos (для того, щоб розділяти лінійки смартфонів на дешеві, середнього класу і дорогі, але не випускати окремі процесори для кожного).
Штучне заниження частот на процесорах Qualcomm, яке практикують Xiaomi, Meizu та інші китайські виробники, для того, щоб не перевантажувати потенційно браковані процесори (які не можуть працювати на штатних частотах).
Регіональне блокування, яке здійснюють оператори зв’язку на вимогу локальних дилерів — коли смартфон, куплений в ЄС, не може нормально працювати у Росії чи Казахстані і навпаки.
Нарешті, це “обрізання” оновлень — коли дві різні, але близькі за характеристиками моделі телефонів отримують в оновленнях системи абсолютно різні опції, причому номінально слабшу модель роблять ще слабшою (зокрема, можуть не оновити програмне забезпечення фотокамери).
Усе — заради продажу нових моделей.
Джерело: Ferra
