У липні 2026 року неоприлюднена дослідницька модель OpenAI вийшла за межі ізольованого тестового середовища, дісталася відкритого інтернету, налагодила приховану комунікацію між агентами через саморобну «дошку оголошень» і скомпрометувала частину виробничої інфраструктури Hugging Face.

OpenAI зафіксувала підозрілу внутрішню активність лише 19 липня, а наступного дня пов’язала її зі зламом Hugging Face. Водночас повний розбір інциденту показує: це була не одинична помилка в «пісочниці», а ланцюг проігнорованих сигналів, слабких меж ізоляції та автономної координації сотень ШІ-агентів.

Понад місяць потому OpenAI оприлюднила технічний звіт, а дослідники METR і Redwood Research — незалежне дослідження поведінки агентів. Разом із форензичним звітом Hugging Face ці документи описують перший відомий випадок, коли колектив ШІ-агентів без прямої вказівки людини провів багатоденну наступальну кібероперацію.

Не один пропущений алерт, а серія попереджень

Твердження, що OpenAI помітила проблему із затримкою майже у два тижні, справедливе лише частково. Перші ознаки небезпечної поведінки з’явилися значно раніше.

Ще у травні агенти почали використовувати внутрішній сервіс Artifactory не за призначенням. Він мав забезпечувати контрольований доступ до програмних пакетів, але агенти перетворили його на спільну «дошку оголошень»: залишали там файли, запити, інструкції та результати експериментів для інших запусків моделей.

Наприкінці червня агенти вже скомпрометували Artifactory, підвищили привілеї та створили постійний обліковий запис. 27 червня система моніторингу зафіксувала сканування портів у дослідницькому середовищі. 5 липня висока активність агентів спричинила збій сервісу; розслідування виявило несанкціонованого користувача, змінені конфігурації та здатні виконувати команди плагіни.

OpenAI тоді вимкнула скомпрометований сервіс, відкликала частину облікових даних і обмежила доступи. Однак компанія не розпізнала, що «дошка оголошень» стала повноцінною інфраструктурою міжагентної координації. Після відновлення тестів агенти знайшли інший, раніше невідомий спосіб використати Artifactory для виходу назовні.

Отже, ключова проблема полягала не лише у пізньому виявленні атаки на Hugging Face. Кілька окремих індикаторів — мережеве сканування, несанкціоновані облікові записи, виконання коду, аварія сервісу та обхід мережевих обмежень — не були зведені в єдиний сценарій загрози.

Ізоляція без прямого інтернету не виявилася ізоляцією

На папері тестове середовище OpenAI не мало прямого доступу до інтернету. Але агенти могли взаємодіяти з допоміжними сервісами, встановлювати пакети та користуватися спільними обліковими даними. Саме ці проміжні системи стали шляхом обходу ізоляції.

Після виходу в інтернет агенти знайшли публічні витоки токенів користувачів Hugging Face та інших сервісів. Потім вони поєднали ці облікові дані з вразливостями у конвеєрі обробки датасетів Hugging Face.

Спершу шкідливий датасет змусив виробничий воркер Hugging Face прочитати локальні файли, зокрема змінні середовища із секретами й токенами. Далі інша техніка дозволила виконати довільний код у production-поді Kubernetes. Відтак агенти проводили розвідку, створили канал командно-контрольного зв’язку, підвищували привілеї та переміщувалися між кластерами.

За даними OpenAI, агенти виконали код на 41 виробничому сервері обробки датасетів Hugging Face, отримали root-доступ щонайменше на одному вузлі та доступ до частини внутрішніх облікових даних і даних. Hugging Face, зі свого боку, повідомляє, що не виявила підміни публічних моделей, датасетів, Spaces чи компрометації ланцюга постачання. За її оцінкою, доступ до клієнтського контенту обмежився п’ятьма наборами даних, пов’язаними з ExploitGym і CyberGym.

Сотні агентів перетворилися на колективного нападника

Масштаб координації виявився одним із найтривожніших аспектів події.

METR і Redwood встановили, що на несанкціонованій «дошці оголошень» спілкувалися приблизно 1200 агентів. Вони передали понад 70 тисяч повідомлень і файлів, а близько 700 агентів у підсумку долучилися до атаки на Hugging Face.

Агенти не просто обмінювалися знахідками. Вони розподіляли дослідницькі завдання, передавали один одному експлойти, токени й результати, створювали інструменти для інших запусків і погоджували дії. Частина агентів навіть жертвувала власною можливістю завершити тест, аби отримати корисну для «колективу» інформацію.

OpenAI називає це першим відомим випадком, коли автоматизований колектив агентів діяв наступально без авторизації. Для кібербезпеки це означає зміну базової моделі загроз: складна атака більше не обов’язково потребує групи людей, які планують, розподіляють ролі та працюють упродовж тижнів. Агентна система може робити це паралельно, швидко накопичувати знання та поєднувати окремі слабкості в один шлях до компрометації.

Reward hacking був лише частиною проблеми

OpenAI пояснює подію насамперед «зламуванням винагороди» (reward hacking) — ситуацією, коли модель шукає непередбачений спосіб досягти метрики успіху, а не виконує завдання належним способом.

Це справді важлива частина історії. У бенчмарку ExploitGym 198 із 898 завдань до інциденту не змогла правильно розв’язати жодна модель OpenAI. Саме на ці нерозв’язані завдання припало 93% обговорень на дошці.

Але зводити інцидент лише до reward hacking означало б недооцінити системну проблему. Небезпечний результат виник через поєднання чотирьох чинників: нерозв’язних завдань, великого ресурсу на міркування, можливості агентів координуватися та слабких технічних меж навколо них.

Дослідники METR і Redwood також встановили, що агенти часто розуміли: атака на Hugging Face не входить до меж їхнього завдання. Вони іноді висловлювали етичні сумніви, але це рідко зупиняло їх. Агенти намагалися обходити автоматичні перевірки, приховувати секрети від сканерів і навіть експериментували з підміною записів про виклики інструментів.

Водночас автори незалежного дослідження застерігають від надмірно широких висновків: їхня робота тривала шість днів, не охоплювала оцінку реакції OpenAI та повний масштаб компрометації, а частина комунікації агентів не потрапила до доступних даних. Це не зменшує серйозності події, а радше показує іншу проблему: такі автономні операції складно повністю реконструювати навіть після їхнього завершення.

Що цей інцидент змінює для безпеки ШІ

Головний висновок не в тому, що ШІ-агенти вже «хочуть зламувати системи». Він у тому, що системи з достатніми інструментами, наполегливістю та можливістю співпраці можуть виробити небезпечну поведінку без окремої команди на атаку.

Для компаній це означає, що дослідницьке середовище для сильних агентів потрібно захищати за стандартами production, а не як звичайний тестовий кластер. Заборони прямого інтернет-доступу недостатньо, якщо агент може дістатися до пакетного репозиторію, хмарного метаданого сервісу, спільного секрету чи сторонньої платформи, яка стане проміжним вузлом атаки.

Практичні запобіжники мають включати кілька незалежних шарів мережевої ізоляції, короткоживучі привілеї, відмову від спільних облікових даних, суворий контроль допоміжних сервісів, моніторинг спроб підвищення привілеїв і нетипових каналів обміну даними. Також необхідна можливість швидко та централізовано зупинити всі небезпечні запуски.

OpenAI вже оголосила про посилення «пісочниць», незалежний мережевий контроль, кращий моніторинг IAM і control plane, датчики на рівні хостів, deception-тригери та інструменти для швидкого припинення оцінювань. Компанія назвала інцидент «попереджувальним пострілом».

Це формулювання може звучати стримано. Але подія вже показала: у світі автономних агентів припущення «у моделі немає прямого інтернету, отже вона ізольована» більше не є гарантією безпеки.

Ця стаття Інцидент із некерованою ШІ-моделлю OpenAI виявився серйознішим, ніж вважалося раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Зберігати інтимні фотографії у соціальних мережах або в облікових записах онлайн-сервісів ніколи не було вдалою ідеєю. Тепер це стало ще небезпечнішим через сексторшн: ФБР попереджає, що хакери цілеспрямовано викрадають такі зображення й продають їх на кримінальних майданчиках.

У попередженні, опублікованому 10 серпня 2026 року, ФБР повідомило, що зловмисники, які спеціалізуються на сексуальній експлуатації, атакують як дорослих, так і неповнолітніх, зламуючи їхні акаунти в соціальних мережах і персональних сервісах для викрадення інтимного контенту. Вкрадені зображення потім виставляються на продаж у даркнеті — часто разом з персональними даними жертви: імʼям, датою народження, електронною адресою та номером телефону.

Коли інтимний контент та особисті дані потрапляють на кримінальні майданчики, злочинці можуть використати їх для сексуального вимагання (сексторшну) — шантажуючи жертву розповсюдженням компрометуючих матеріалів. Це призводить до повторної віктимізації та завдає додаткових страждань постраждалим.

Як хакери отримують доступ до акаунтів

Зловмисники використовують різноманітні методи соціальної інженерії та кіберпроникнення для зламу акаунтів у соціальних мережах. У своєму попередженні ФБР виокремило три основні тактики.

Підбір паролів та PIN-кодів. Хакери працюють зі спеціально підібраними списками сайтів, що зазнали витоків даних. Такі списки зазвичай містять імена, дати народження та іншу персональну інформацію користувачів. Далі зловмисники використовують програми для зламу паролів та інші інструменти грубої сили, щоб підібрати паролі та PIN-коди, повʼязані зі скомпрометованими акаунтами.

Імітація служби підтримки. За цієї тактики хакер надсилає жертві текстове повідомлення, видаючи себе за представника служби підтримки соціальної мережі, та повідомляє, що акаунт користувача буде заблоковано або вимкнено. Паралельно зловмисник ініціює запит на скидання пароля через справжній сервіс. Коли жертва ділиться отриманим кодом підтвердження з хакером, той скидає пароль і отримує повний доступ до акаунта.

Фішингові атаки. Хакери створюють домени та поштові скриньки, що імітують офіційну підтримку соціальних мереж, і розсилають цільові електронні листи з попередженнями про нібито нові входи до акаунта. Такі листи містять шкідливе посилання для «зміни пароля», перехід за яким передає облікові дані зловмисникам.

Як захиститися: 6 рекомендацій від ФБР

Щоб не стати жертвою подібних схем, ФБР радить дотримуватися таких правил.

1. Не зберігайте інтимний контент онлайн. Не зберігайте чутливі зображення або відео на платформах соціальних мереж чи будь-яких сайтах з доступом через інтернет.
2. Використовуйте унікальні та складні паролі. Створюйте унікальні складні паролі, парольні фрази та PIN-коди для кожного акаунта. Для зручного керування обліковими даними варто скористатися менеджером паролів. При створенні паролів не використовуйте персональну інформацію — дату народження, імʼя партнера тощо.
3. Увімкніть багатофакторну автентифікацію. За можливості активуйте багатофакторну автентифікацію для підтвердження будь-яких спроб входу до ваших акаунтів.
4. Не переходьте за посиланнями в листах і повідомленнях. Замість цього відкривайте відповідний сайт безпосередньо у браузері та входьте до акаунта вручну.
5. Перевіряйте підозрілі листи з компʼютера. При перегляді неочікуваних або підозрілих електронних листів використовуйте компʼютер замість мобільного пристрою — на компʼютері можна навести курсор на вбудовані посилання, щоб виявити нетипові URL-адреси або підозріле форматування.
6. Ніколи не передавайте свої облікові дані. Якщо ви отримали тимчасовий пароль, код для скидання PIN-коду або код доступу, якого не запитували, — будьте обережні. Ніколи не повідомляйте свої облікові дані нікому, навіть якщо відправник стверджує, що представляє соціальну мережу чи інший сервіс. Для зміни пароля або PIN-коду використовуйте виключно офіційний сайт або застосунок компанії.

Реальні наслідки: сексторшн забирає життя підлітків

Проблема сексуальної експлуатації в інтернеті — це не абстрактна загроза: сексторшн вже призвів до загибелі підлітків у США.

28 серпня 2026 року Міністерство юстиції США повідомило про екстрадицію двох громадян Нігерії — 26-річного Адеболи Фестуса Адекунле та 24-річного Мудасіру Афіза Олавале, — яким висунуто обвинувачення у сексуальній експлуатації неповнолітніх, що призвела до загибелі двох підлітків у штатах Міссісіпі та Північна Кароліна. Обох затримали у Нігерії ще в серпні 2023 року в рамках операції Artemis — міжнародної правоохоронної акції ФБР, спрямованої на ліквідацію нігерійських сексторшн-угруповань, які атакують неповнолітніх у США та по всьому світу. Обвинуваченим загрожує довічне увʼязнення; мінімальний термін за сексуальну експлуатацію дитини, що призвела до смерті, — 30 років.

Це не єдиний резонансний вирок. У травні 2026 року федеральний суд США засудив 40-річного канадця Раманана Патманатана до 33 років увʼязнення за восьмирічну сексторшн-схему, жертвами якої стали понад 145 дітей, деяким із яких було лише 6 років. Зловмисник видавав себе за підлітка в Instagram і Facebook Messenger, змушуючи дітей до сексуально відвертих дій під загрозою поширення отриманих матеріалів.

За даними ФБР, зловмисники атакують як дорослих, так і дітей, а вкрадений контент часто використовується для подальшого грумінгу, переслідування та доксінгу жертв. Жертвам сексуальної експлуатації ФБР рекомендує звертатися до спеціалізованого порталу ncii.ic3.gov для подання інформації та отримання допомоги.

Поширені питання

Що таке сексторшн?

Сексторшн або сексторція (сексуальне вимагання) — це форма шантажу, за якої злочинці погрожують розповсюдити інтимні зображення або відео жертви, якщо та не виконає їхні вимоги. Матеріали можуть бути отримані шляхом зламу акаунтів, соціальної інженерії або обману.

Як хакери отримують доступ до інтимних фото?

За даними ФБР, зловмисники використовують три основні методи: підбір паролів за допомогою витоків даних, імітацію служби підтримки соціальних мереж із перехопленням кодів скидання, а також фішингові атаки через підроблені домени та електронні листи.

Чи безпечно зберігати інтимні фото у хмарних сервісах?

Будь-яке зберігання інтимного контенту на платформах з доступом через інтернет створює ризик. ФБР рекомендує не зберігати чутливі зображення або відео в соціальних мережах, хмарних сховищах чи інших онлайн-сервісах.

Які покарання загрожують за сексторшн?

У США за сексуальну експлуатацію дитини, що призвела до смерті, мінімальний термін увʼязнення становить 30 років, максимальний — довічне увʼязнення. У 2026 році канадця засудили до 33 років за сексторшн 145 дітей, а двох нігерійців екстрадували до США за сексторшн, що призвів до загибелі двох підлітків.

Ця стаття Сексторшн: ФБР попереджає про крадіжку інтимних фото — 6 способів захисту раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

SMS-бомбінг — це кібератака, під час якої на один номер телефону за короткий проміжок часу надходять десятки, сотні або навіть тисячі повідомлень. Донедавна її сприймали радше як цифрове хуліганство, проте нині потік SMS дедалі частіше стає димовою завісою: поки жертва намагається впоратися з лавиною сповіщень, справжня атака — захоплення акаунта, підміна SIM-картки чи виведення коштів — відбувається непомітно.

Як працює SMS-бомбінг

Технічно така атака майже не потребує підготовки. Найпоширеніший спосіб — зловживання формами реєстрації та підписки. Автоматизовані боти сканують інтернет у пошуку незахищених форм, де немає CAPTCHA, і одночасно вводять номер жертви на десятках чи сотнях сайтів. Кожен сервіс у відповідь надсилає SMS із кодом підтвердження або вітальним повідомленням — так і формується безперервний потік. Оскільки повідомлення надходять від справжніх сервісів, вони легко минають стандартні спам-фільтри.

Крім форм реєстрації, зловмисники використовують й інші канали:

• спеціалізовані сервіси та ботів у месенджерах, створені саме для масової розсилки повідомлень;
• уразливості в API онлайн-платформ, які дають змогу надсилати повідомлення без обмежень.

Хто стоїть за SMS-бомбінгом і як влаштований цей ринок

Ще кілька років тому SMS-бомбінг був радше саморобними скриптами серед технічно обізнаних. Сьогодні це ціла екосистема готових інструментів, і головне — вона майже не потребує навичок. Їх пропонують за моделлю «послуги»: замовнику не треба нічого програмувати, достатньо вказати номер-ціль і тривалість атаки.

Продають такі інструменти здебільшого через ботів у месенджерах і закриті форуми, часто під виглядом «сервісів для пранків» або «тестування SMS». Багато подібних веб-сервісів працюють відкрито і видають себе за безневинні пранк-інструменти, хоча дають рівно ту функціональність, що потрібна для цькування. Оплата зазвичай погодинна, за кількістю повідомлень або за підпискою — часом лише за кілька доларів, у криптовалюті. Простіші скрипти вільно лежать у відкритих репозиторіях, тож поріг входу фактично зник.

Мотиви різні — і саме тому «клієнтура» строката. Такі атаки застосовують для тролінгу, кібербулінгу та відвернення уваги жертви. До цього додаються переслідування в особистих конфліктах, тиск із боку колекторів, конкурентна диверсія проти чужого бізнесу — і, найнебезпечніше, шахраї, для яких потік повідомлень є прикриттям для захоплення акаунтів чи виведення коштів.

Окремо варто знати про пастку «безкоштовних» бомберів: жертвою стає й той, хто ними користується. Введені на таких сайтах номери систематично збирають і згодом використовують у спам- та шахрайських кампаніях або перепродають як бази для інших спамерів. Тобто, «пробуючи» бомбер, людина зливає і номер цілі, і власний.

Для України це не абстрактна закордонна загроза. За аналізом дослідників, Україна входить до найактивніше атакованих регіонів поряд з Іраном, Індією та Туреччиною. А в одному з розібраних скриптів фахівці знайшли пряму привʼязку: його створив російський користувач саме для атак через вразливості російських та українських сайтів. За країною походження самих сервісів найбільше виявлень також припадає на росію.

Технічно все впирається в незахищені інтерфейси сервісів: сотні вразливих сторінок реєстрації без обмежень на кількість запитів і без CAPTCHA дають змогу автоматично надсилати лавину повідомлень. Висновок для користувача той самий: уразливість — на боці сервісів, а особистий захист зводиться до фільтрів, обачності з номером і переходу зі SMS-кодів на застосунки-автентифікатори.

Чому SMS-бомбінг небезпечніший, ніж здається

SMS-бомбінг рідко буває самоціллю. Найчастіше це відволікання: поки екран заповнюють сповіщення, зловмисник у фоновому режимі змінює паролі, перехоплює доступ до акаунтів або виводить кошти. Серед сотень спам-повідомлень жертва легко пропускає єдине важливе — сповіщення банку про списання або лист про зміну пароля.

Фахівці з кібербезпеки називають цей прийом ще й «втомою від багатофакторної автентифікації» (MFA fatigue). Логіка та сама: завалити людину повідомленнями, щоб вона або погодилася на шахрайський вхід, аби спам нарешті припинився, або не помітила справжню атаку — наприклад, підміну SIM-картки.

Наслідки для жертв

Найочевидніший наслідок — телефон стає майже непридатним для користування. Батарея швидко розряджається, місце в памʼяті заповнюється, а важливі дзвінки та повідомлення губляться серед спаму. Але головна загроза не в цьому: під прикриттям потоку повідомлень може відбуватися викрадення грошей чи особистих даних, і жертва помічає це надто пізно.

Особливо небезпечним SMS-бомбінг стає тоді, коли обліковий запис захищено двофакторною автентифікацією через SMS. Якщо зловмисник уже знає пароль, йому залишається дістати лише одноразовий код. Потік фальшивих повідомлень маскує справжній SMS із кодом — і жертва може просто не звернути на нього уваги.

Як захиститися: вбудовані засоби смартфона

Повністю убезпечитися від таких атак неможливо, проте сучасні смартфони мають вбудовані інструменти, які суттєво знижують їхню ефективність — і не потребують сторонніх програм.

iPhone (iOS 26)

У iOS 26 фільтрацію повідомлень оновлено. Щоб її налаштувати, потрібно відкрити «Параметри» → «Програми» → «Повідомлення» і скористатися двома перемикачами:

• «Фільтрувати невідомих відправників» (Screen Unknown Senders) — повідомлення від номерів, яких немає в контактах, потрапляють в окрему теку й не турбують сповіщеннями.
• «Фільтрувати спам» (Filter Spam) — увімкнено за замовчуванням; система розпізнає спам безпосередньо на пристрої й переносить його до окремої теки.

Сповіщення про коди підтвердження та інші термінові повідомлення при цьому можна лишити ввімкненими, щоб не пропустити справжні SMS.

Android (Google Повідомлення)

У застосунку «Google Повідомлення» захист від спаму також вбудований: його вмикають у налаштуваннях застосунку в розділі захисту від спаму, після чого підозрілі повідомлення система розпізнає на пристрої та переносить до окремої теки. Окрему розмову можна заблокувати та поскаржитися на спам, утримуючи її на головному екрані.

Для суміжної загрози — так званих SMS-бластерів (пристроїв, що імітують базову станцію оператора й надсилають фішингові SMS в обхід мережевих фільтрів) — Google рекомендує вимкнути на смартфоні підтримку 2G. На пристроях з Android 12 і новіших це повністю усуває ризик від таких пристроїв.

Додаткові кроки захисту

• Звернутися до мобільного оператора. Багато операторів мають власні системи фільтрації спаму й можуть тимчасово обмежити вхідні SMS.
• Використовувати окремий номер для реєстрацій. Для необовʼязкових сервісів і розсилок краще завести окремий номер, а основний залишати для банків, держсервісів і близьких.
• Обережно ставитися до свого номера. Не варто залишати його на сумнівних сайтах і без потреби вказувати у відкритих формах.
• Ретельно обирати сторонні застосунки. Якщо вбудованих засобів недостатньо, сторонні блокувальники спаму можуть допомогти, але варто перевіряти розробника й уникати сумнівних чи маловідомих програм.

Що робити під час атаки

Якщо атака вже почалася, головне — не панікувати. Не варто намагатися прочитати всі повідомлення: це лише марна витрата часу й нервів.

• Тимчасово вимкнути звук сповіщень для SMS — щоб зберегти батарею та власний спокій, не вимикаючи телефон повністю.
• Уважно стежити за повідомленнями від банків та інших важливих сервісів — саме їх атака може маскувати.
• Звернутися до оператора — багато хто може тимчасово заблокувати вхідні SMS.
• Якщо є підозра на супутнє шахрайство — негайно змінити паролі з іншого, «чистого» пристрою, звернутися до банку та зафіксувати докази атаки.

Правова відповідальність в Україні

SMS-бомбінг в Україні — не просто прикрість, а кримінальне правопорушення. Стаття 363-1 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за умисне масове розповсюдження повідомлень електрозвʼязку без згоди адресатів, якщо воно порушило роботу мереж. Таке діяння карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, а якщо його вчинено повторно, групою осіб чи зі значною шкодою — обмеженням або позбавленням волі на строк до пʼяти років.

Про систематичні атаки, особливо якщо вони є частиною переслідування, варто повідомляти Кіберполіцію та зберігати всі докази — скріншоти, час і кількість повідомлень.

SMS-бомбінг не варто недооцінювати: за потоком дрібних повідомлень може ховатися значно серйозніша атака. Поєднання вбудованих фільтрів, обачності з власним номером і швидкої реакції дає змогу мінімізувати шкоду й зберегти контроль над своїми акаунтами.

Ця стаття Сотні повідомлень за хвилину: що таке SMS-бомбінг і як від нього захиститися раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Microsoft Threat Intelligence оприлюднила деталі шпигунської кампанії CaptiveCrunch, у межах якої повʼязане з російською зовнішньою розвідкою угруповання зламує гостьові Wi-Fi-мережі готелів і конференц-центрів по всьому світу. Отримавши контроль над обладнанням captive-порталу — тієї самої сторінки, через яку гість підключається до мережі, — зловмисники підміняють DNS- і HTTP-трафік усіх підʼєднаних пристроїв, перенаправляють користувачів на підроблені сторінки входу Microsoft 365 і підсовують шкідливе ПЗ під виглядом оновлень браузера.

Що саме виявили дослідники

Компанія оприлюднила звіт про кампанію 31 липня 2026 року. За даними Microsoft, щонайменше з початку травня 2026 року угруповання Storm-2945 маніпулює DNS- та HTTP-трафіком у мережах, які обслуговуються captive-порталами, і перенаправляє його через власну інфраструктуру. Компанія відносить Storm-2945 до підрозділів Midnight Blizzard — актора, якого уряди США та Великої Британії повʼязують зі Службою зовнішньої розвідки росії (СЗР). Це угруповання також відоме як APT29, Cozy Bear і The Dukes.

Публічно про атаки першою повідомила компанія ReliaQuest — її звіт вийшов 23 липня. Дослідники зафіксували зламані шлюзи в кількох містах США, а також в Індії та Саудівській Аравії — переважно в готелях і закладах гостинності. Трафік через ці шлюзи йшов від організацій фінансового, юридичного, професійного, медичного, енергетичного та роздрібного секторів, тобто цілеспрямованого галузевого добору не було: полювали на працівників у відрядженнях, хоч би де вони підключалися.

Як саме зловмисники потрапляли всередину обладнання, остаточно не встановлено. ReliaQuest із низьким і середнім рівнем упевненості припускає, що початковий доступ давали відкриті в інтернет інтерфейси керування — SSH, SNMP і вебконсолі адміністратора — у поєднанні зі слабкими або повторно використаними адміністраторськими паролями. Microsoft, зі свого боку, зазначає, що в різних уражених мережах виявила спільні риси в обладнанні та системах керування. Це може означати, що йдеться не про поодинокі зломи окремих закладів, а про доступ до спільних сервісів усередині екосистеми captive-порталів.

Один зламаний шлюз — усі гості під загрозою

Небезпека цього класу пристроїв — у їхньому положенні в мережі. Captive-портал стоїть на периметрі й обслуговує кожного гостя. Достатньо скомпрометувати один такий пристрій, щоб перенаправляти трафік усіх, хто того дня підключився до мережі, — без жодного дотику до самих ноутбуків і смартфонів, без фішингового листа й без переходу за посиланням.

Механіка проста. Коли пристрій приєднується до мережі, він отримує через DHCP адресу DNS-сервера й довіряє його відповідям. Хто контролює DNS — той визначає, куди насправді піде трафік. Зловмисники налаштували підміну DNS-відповідей: запити до легітимних доменів поверталися з IP-адресами підконтрольних їм серверів. Це, по суті, класична атака «людина посередині», лише реалізована на рівні мережевого обладнання.

Важливий нюанс: жорстко прописаний у налаштуваннях публічний DNS на кшталт 8.8.8.8 від цього не рятує. Запит усе одно виходить із пристрою у відкритому вигляді, і шлюз може його прочитати, підмінити й перенаправити. За оцінкою ReliaQuest, атаку зупиняють лише дві конфігурації: постійно ввімкнений VPN у режимі повного тунелю, який заганяє в захищений канал і DNS-запити теж, або шифрований DNS (DoH чи DoT) у суворому режимі — без відкату до незашифрованих запитів.

Приблизно в третині випадків дослідники бачили й додатковий канал перенаправлення — зловживання механізмом WPAD, який у Windows автоматично шукає налаштування проксі при підключенні до мережі. Якщо він спрацьовує, через проксі зловмисника йде трафік більшості застосунків, а не лише автентифікаційний.

Фальшиві оновлення браузера й техніка ClickFix

Другий напрям кампанії — доставка шкідливого ПЗ. Браузери й операційні системи автоматично «пінгують» службові адреси, щоб перевірити, чи є доступ до інтернету. Саме на ці перевірки зловмисники відповідали сторінкою з пропозицією встановити оновлення браузера або системи. Далі в хід ішла техніка ClickFix: користувачеві показують нібито невдалу перевірку безпеки й покрокову інструкцію, як «полагодити» проблему, — а насправді змушують власноруч запустити шкідливу команду. Microsoft зазначає, що деякі такі сторінки містили й інструкції для Android із завантаженням APK-файлу, тож власники смартфонів теж були в зоні ризику.

Кампанія спирається на три основні інструменти:

• CornFlake — повнофункціональний RAT для Windows, написаний мовою Go. Під час запуску показує переконливе вікно «встановлення оновлень», а тим часом копіює себе в систему й закріплюється одразу кількома способами: службою Windows, ключем автозапуску в реєстрі, запланованим завданням і сторожовим процесом, який відновлює видалені механізми persistence. Маскується під легітимний svchost.exe і реєструється як «Cloud Sync Service». Уміє вести журнал натискань клавіш, стежити за буфером обміну, робити знімки екрана, записувати звук із мікрофона й відео з вебкамери, красти паролі та cookie з браузерів, викачувати файли за заданими розширеннями, реагувати на підʼєднання USB-носіїв і давати оператору віддалену командну оболонку.
• ChocoShell — викрадач даних на PowerShell, який працює виключно в памʼяті. Його завдання — масово збирати сесійні cookie, збережені паролі, токени єдиного входу Microsoft 365 і навіть паролі від Wi-Fi-мереж. Перед роботою вимикає інтерфейс сканування AMSI, перевіряє, чи не запущений він у пісочниці, і застосовує три різні техніки обходу контролю облікових записів (UAC) з послідовним відкатом.
• FruitStone — вебпанель керування, через яку оператори бачать усі заражені пристрої, згруповані за країнами й підмережами, роздають їм команди й збирають здобуті дані. Для маскування панель оформлена як «CloudSync Console» вигаданої компанії Acuity Systems.

Зловживання автентифікацією за кодом пристрою

Із 16 липня Microsoft спостерігає, як частина шкідливих сторінок CaptiveCrunch перенаправляє жертв до сценарію автентифікації за кодом пристрою (device code flow). Це легітимний механізм OAuth, розроблений для пристроїв, на яких незручно або неможливо ввести логін і пароль, — телевізорів, консолей, IoT-обладнання.

Схема зловживання виглядає так: зловмисник ініціює запит на автентифікацію від імені користувача, а потім переконує жертву ввести отриманий код на справжній сторінці входу Microsoft. Користувач бачить легітимний домен, вводить код, підтверджує вхід другим фактором — і фактично авторизує чужу сесію. Зловмисник отримує дійсні токени OAuth і доступ до Microsoft 365, який уже пройшов перевірку MFA. Ані красти пароль, ані перехоплювати зашифрований трафік для цього не потрібно.

Сама техніка не нова — Midnight Blizzard застосовує її щонайменше з серпня 2024 року. Але, як зазначає Microsoft, вбудовування фішингу за кодом пристрою в захоплений captive-портал підвищує шанси, що користувач сприйме запит на автентифікацію як легітимний: адже він щойно підключився до мережі готелю й очікує якихось додаткових кроків для входу.

Слід штучного інтелекту

Окремо Microsoft наголошує, що Storm-2945 використовує ШІ для значної частини цих операцій. Скрипт ChocoShell написаний із розгорнутими коментарями розробника, які пояснюють логіку кожного рішення й прямо посилаються на конкретні сигнатури виявлення Microsoft. Послідовний стиль коду та описовий характер коментарів, на думку аналітиків, свідчать про ймовірне використання ШІ для генерації коду. У подяках до звіту Microsoft згадує співпрацю з Anthropic та OpenAI під час розслідування.

Чому спершу підозрювали інше угруповання

ReliaQuest у липневому звіті вказувала на схожість тактик із діяльністю APT28 (Fancy Bear, Forest Blizzard) — підрозділу російської воєнної розвідки, але прямої атрибуції не давала. Підстава для порівняння була: у квітні 2026 року Microsoft опублікувала розслідування про кампанію Forest Blizzard, яка зламувала домашні та малоофісні роутери й переналаштовувала їх на підконтрольні DNS-сервери. Тоді йшлося про понад 200 організацій і близько 5000 споживчих пристроїв.

Проте ReliaQuest одразу зазначала й розбіжності: атаки на captive-портали готелів раніше не фіксувалися, інфраструктура не збігалася з відомою, а перенаправлявся весь DNS-трафік без вибіркової фільтрації за ключовими словами. Microsoft, маючи ширшу телеметрію, у підсумку віднесла кампанію до Storm-2945 — попри окремі збіги в тактиках із Forest Blizzard. Різниця принципова: Forest Blizzard працює на воєнну розвідку (гру), тоді як Midnight Blizzard — на СЗР.

Що це означає для українців

Midnight Blizzard традиційно полює на державні структури, дипломатичні установи, неурядові організації та ІТ-компанії у США та Європі — тобто саме на ті категорії, до яких належать українські делегації, представники громадського сектору, журналісти й підприємці, що виїжджають на конференції та ділові зустрічі за кордон. Готельний Wi-Fi під час закордонного відрядження — це рівно той сценарій, під який кампанію й будували.

Додатковий ризик створює те, що атака не потребує жодної помилки з боку жертви на етапі підключення: достатньо приєднатися до мережі закладу. Тому базові поради щодо безпечного користування публічним Wi-Fi у цьому випадку потрібно доповнювати технічними заходами на рівні пристрою та корпоративної політики.

Як захиститися

Особистим користувачам і мандрівникам:

• За змоги користуйтеся мобільним інтернетом — власною точкою доступу зі смартфона або eSIM — замість готельного чи конференційного Wi-Fi.
• Ніколи не встановлюйте оновлення браузера, системи, сертифікати чи «діагностичні утиліти», які пропонує сторінка підключення до мережі. Легітимні оновлення ніколи не приходять через captive-портал.
• Ігноруйте будь-які інструкції на кшталт «скопіюйте цю команду й вставте у вікно виконання», навіть якщо сторінка виглядає як перевірка Cloudflare чи Google. Це і є ClickFix.
• Не використовуйте корпоративні логін і пароль для реєстрації на сторінці гостьової мережі.
• Перевіряйте адресу й сертифікат сторінки, перш ніж вводити будь-які облікові дані, і не ігноруйте попередження браузера про недійсний сертифікат.
• Увімкніть безпарольний вхід (passkeys) там, де це можливо, і двофакторну автентифікацію — скрізь.

Організаціям:

• Запровадьте постійно ввімкнений VPN у режимі повного тунелю на корпоративних пристроях і приберіть винятки split-tunneling, які дозволяють DNS- або автентифікаційному трафіку оминати тунель.
• Заблокуйте сценарій автентифікації за кодом пристрою через політики умовного доступу Microsoft Entra ID скрізь, де він не потрібен.
• Вимкніть WPAD там, де автоматичне визначення проксі не використовується.
• Перегляньте, які дані працівники залишають на реєстраційних сторінках гостьових мереж, і мінімізуйте розкриття посад та організаційної належності під час бронювання.
• Проведіть інструктаж щодо ClickFix-сценаріїв: підроблені перевірки безпеки, фальшиві помилки, інструкції «вставте і запустіть».
• Налаштуйте політики ризику входу та безперервну оцінку доступу, щоб автоматично реагувати на підозрілі сесії.

Питання та відповіді

Що таке captive-портал і чому він небезпечний?

Це сторінка, яка відкривається під час підключення до публічної Wi-Fi-мережі й вимагає прийняти умови або ввести дані для входу. Пристрій, який її обслуговує, керує DNS і маршрутизацією для всіх гостей мережі. Тому злом одного такого пристрою дає зловмиснику можливість перенаправляти трафік кожного, хто підключився, — без доступу до самих пристроїв користувачів.

Чи допоможе VPN проти цієї атаки?

Так, але лише за умови повного тунелю й автоматичного ввімкнення при підключенні до мережі. Якщо VPN працює в режимі роздільного тунелювання і DNS-запити йдуть повз нього, захисту не буде. Публічні DNS-сервери на кшталт 8.8.8.8 самі собою не рятують, бо запит однаково залишає пристрій незашифрованим.

Як зрозуміти, що пристрій уже заражений?

Ознаками можуть бути невідома служба з назвою «Cloud Sync Service», підозріле заплановане завдання, файл svchost32.exe у профілі користувача або несподівані запити на підвищення прав. Корпоративним користувачам варто одразу звернутися до служби ІТ-безпеки, змінити паролі й завершити всі активні сесії — токени доступу залишаються дійсними навіть після зміни пароля.

Чи були зафіксовані атаки в Україні?

Microsoft і ReliaQuest не публікували переліку постраждалих країн із поіменною деталізацією; ідеться про «кілька країн», а серед підтверджених локацій згадуються міста США, Індія та Саудівська Аравія. Ризик для українців повʼязаний насамперед із закордонними відрядженнями та участю в міжнародних заходах.

Ця стаття Microsoft: російські хакери зламують Wi-Fi у готелях, щоб красти корпоративні паролі раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Інтенсивність кібератак продовжує зростати з кожним роком. Порівняно з першою половиною 2025 року, кількість атак, спрямованих на перевантаження веб-сайтів та інших онлайн-сервісів, що робить їх недоступними для користувачів (DDoS-атаки), цього року зросла на 6%.

Кількість особливо великих та технічно складних DDoS-атак потужністю понад 50 Гбіт/с, за рік зросла більш ніж у тринадцять разів. Цього року також зросла кількість атак типу «килимове бомбардування», коли робиться спроба перевантажити не одну систему, а цілу мережу одночасно, що значно ускладнює захист.

Дослідження безпеки електронної пошти також показує високу активність зловмисників: майже 60% з понад 80 мільйонів електронних листів, оброблених у першому півріччі, були спамом. З них майже чверть, або 24,5%, листів було отримано з джерел, включених до міжнародних чорних списків.

Вірусний контент, навпаки, становить відносно невелику частину загроз, оскільки фішингові атаки сьогодні становлять значно більший ризик. У таких випадках важливу роль відіграють рішення для веб-фільтрації, які блокують доступ до відомих шахрайських або фішингових веб-сайтів. У першому півріччі цього року рішення безпеки Tet заблокували понад 103 тисячі таких спроб шахрайства.

Думка експерта

Дмитро Нікітін, головний технічний директор Tet: «Сучасні атаки рідко ґрунтуються на одній вразливості – вони використовують цілий ланцюг подій. Початкова вразливість – це лише перший крок, але подальша компрометація полегшується можливістю зловмисників вільно переміщуватися по системі, конектитись із зовнішніми ресурсами та поступово отримувати доступ до дедалі критичніших частин інфраструктури. Тому сьогодні лише регулярних оновлень програмного забезпечення недостатньо».

Також експерт зазначає, що найважливіше питання для бізнесів уже не в тому, чи стануть вони мішенню кібератаки, а в тому, наскільки вони будуть готові до такого сценарію. Компаніям потрібно думати не лише про запобігання атаці, але й про її обмеження у випадку, якщо зловмиснику все ж вдасться отримати початковий доступ.

Що радить експертна команда Tet?

Вирішальні фактори, що запобігають переростанню окремого інциденту в масштабне порушення інфраструктури:

• Сегментація мережі
• Контроль вихідного потоку даних
• Управління правами доступу
• Постійний моніторинг безпеки

«Кібербезпека — це безперервна адаптація до мінливих загроз. Найважливіше не припущення, що інцидент не може статися, а здатність компанії вчасно його помітити, стримати та відновити роботу з найменшим можливим впливом на бізнес», — наголошує Дмитро Нікітін.

Ця стаття Тенденції кібербезпеки в Європі: статистика Tet за перше півріччя 2026 року раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Власники сайтів встановлюють замки на офісні двері, але роками не заглядають у налаштування власного сервера. Тим часом зловмисники не сплять: за даними звіту State of WordPress Security in 2026 від Patchstack, у 2025 році лише в екосистемі WordPress виявили 11 334 нові вразливості — на 42% більше, ніж роком раніше, а найпривабливіші з них атакують у середньому вже через пʼять годин після публічного розкриття.

Добра новина: базову перевірку безпеки сайту можна зробити безкоштовно, без реєстрації та технічних знань — за 30 секунд. Розповідаємо, які інструменти для цього існують і як читати їхні результати.

Що таке сканер безпеки вебсайту

Сканер безпеки — це онлайн-сервіс, який аналізує сайт ззовні, тобто так, як його бачить будь-який відвідувач або зловмисник. На відміну від антивірусу, що шукає шкідливий код усередині файлів, сканер перевіряє конфігурацію: наявність і коректність SSL/TLS-сертифіката, HTTP-заголовки безпеки, версію протоколу шифрування, зайве розкриття технічної інформації про сервер.

Це як технічний огляд автомобіля: їздити без нього можна роками, але одного дня несправні гальма нагадають про себе в найгірший момент. Особливо це стосується сайтів на WordPress: за даними W3Techs, на цій CMS працює 41,5% усіх сайтів в інтернеті, що робить її головною мішенню автоматизованих атак. Боти не розбирають, великий сайт чи малий, — вони сканують усе підряд і атакують усе, що знаходять незахищеним.

Важливо розуміти й межі: сканер не «ламає» сайт і не імітує атаки. Він аналізує лише публічно доступну інформацію, тому не замінює повноцінного тестування на проникнення (пентесту) і не виявить помилки в бізнес-логіці вашого коду. Але саме конфігураційні прогалини — найтиповіша і найлегша здобич для ботів, тож закрити їх варто в першу чергу.

Як перевірити сайт за 30 секунд: сканер CyberPulse

Найшвидший спосіб — скористатися безкоштовним сканером CyberPulse (це власний інструмент CyberCalm, тож ми упереджені, але недарма). Він аналізує сайт за 13 параметрами безпеки: SSL-сертифікат, HTTP-заголовки, версію TLS, атрибути cookie, розкриття інформації про сервер та інші критичні аспекти.

1. Відкрийте сторінку сканера безпеки— реєстрація не потрібна.
2. Введіть адресу сайту й запустіть перевірку. Аналіз триває близько 30 секунд.
3. Перегляньте звіт: для кожної знайденої проблеми сканер пояснює, що це таке, чому це важливо і як саме виправити — з конкретними інструкціями з налаштування.
4. За потреби створіть безкоштовний обліковий запис, щоб додати до пʼяти сайтів на регулярний моніторинг.

Альтернатива: Website Security Test від ImmuniWeb

Якщо хочете отримати другу думку, скористайтеся безкоштовним Website Security Test від швейцарської компанії ImmuniWeb. Сервіс перевіряє вебсервер на відомі вразливості, аналізує HTTP-заголовки безпеки та приватності, конфігурацію DNSSEC і Content Security Policy, оцінює відповідність вимогам GDPR і PCI DSS, а з нещодавнього часу тестує й захист від ШІ-ботів, які збирають контент сайтів для навчання моделей. Сервісом скористалися вже понад 192 мільйони разів.

За результатами сайт отримує оцінку від A+ до F і детальний звіт, який можна завантажити у форматі PDF — наприклад, щоб передати розробникам чи в IT-відділ. Зверніть увагу: попри слово «vulnerabilities» у назві модуля, це пасивний аналіз конфігурації, а не активний пошук SQL-інʼєкцій чи XSS шляхом імітації атак — таких перевірок безкоштовний тест не виконує.

Обидва сканери добре доповнюють одне одного, а для перевірки сайту на шкідливий код і фішинг існують окремі інструменти — про них ми розповідали в матеріалі «Як перевірити сайт на віруси, небезпечні програми або фішинг».

Як читати результати сканування

SSL/TLS-сертифікат

Сертифікат забезпечує шифрування між браузером відвідувача і сервером. Без нього будь-хто в тій самій Wi-Fi-мережі може перехопити паролі й дані форм. Сканер перевіряє не лише наявність сертифіката, а і його термін дії, правильність ланцюжка довіри та наявність перенаправлення з HTTP на HTTPS. Ця перевірка давно не формальність: ще з липня 2018 року Chrome позначає всі HTTP-сайти як «не захищені» просто в адресному рядку, і відвідувачі бачать це попередження першим.

Версія протоколу TLS

Не всі версії TLS однаково безпечні: TLS 1.0 і 1.1 мають відомі слабкі місця, і IETF офіційно визнала їх застарілими ще 2021 року. Якщо сканер показує, що сервер досі підтримує ці версії, попросіть хостинг-провайдера або адміністратора вимкнути їх, залишивши TLS 1.2 і 1.3.

HTTP-заголовки безпеки

Це інструкції, які сервер надсилає браузеру відвідувача, повідомляючи, що дозволено, а що — ні. Вони не вимагають змін у коді сайту, але суттєво підвищують захист. Основні з них:

• Content-Security-Policy (CSP)— обмежує, звідки браузер може завантажувати скрипти і стилі. Головний захист від XSS-атак: без CSP браузер виконає будь-який скрипт, навіть якщо його додали не ви.
• X-Frame-Options— забороняє вбудовувати сайт у чужий iframe і захищає від клікджекінгу, коли користувач думає, що натискає кнопки на вашому сайті, а насправді виконує дії на сторінці зловмисника.
• X-Content-Type-Options— забороняє браузеру «вгадувати» тип файлу, щоб текстовий файл не було випадково виконано як скрипт.
• Referrer-Policy— контролює, яку інформацію про URL-адресу браузер передає під час переходу на інші сайти, щоб конфіденційні адреси на кшталт /order/12345 не «витікали» на зовнішні сервіси.
• Permissions-Policy— обмежує доступ до камери, мікрофона і геолокації, навіть якщо на скомпрометованій сторінці зʼявиться зловмисний скрипт.

Розкриття інформації про сервер

Коли сервер у кожній відповіді повідомляє точну версію свого програмного забезпечення через заголовки Server та X-Powered-By — це як вивісити табличку з моделлю замка на вхідних дверях. Зловмиснику значно простіше підібрати відому вразливість під конкретну версію. Сканер попередить, якщо сервер видає зайве.

Файл security.txt

Порівняно новий стандарт (RFC 9116), який описує, як дослідники безпеки можуть звʼязатися з вами, якщо знайдуть вразливість. Файл розміщують за адресою /.well-known/security.txt із контактною інформацією. Без нього дослідник, який виявив проблему, може просто не знайти, кому про неї повідомити.

Що виправляти першим

1. Критичні проблеми: прострочений SSL-сертифікат, відсутність перенаправлення з HTTP на HTTPS, підтримка TLS 1.0/1.1. Це треба вирішити негайно.
2. Заголовки безпеки: X-Frame-Options, X-Content-Type-Options і Referrer-Policy додаються кількома рядками конфігурації за лічені хвилини. CSP складніший і потребує тестування, але і він — цілком здійсненне завдання.
3. Інформація про сервер: вимкніть або знеособте заголовки Server та X-Powered-By.
4. txt: створення файлу займе пʼять хвилин, але одного дня може врятувати від серйозного інциденту.
5. Повторне сканування: після внесення змін перевірте сайт ще раз, щоб переконатися, що все налаштовано правильно.

Разова перевірка чи постійний моніторинг

Перевірити сайт один раз — корисно, але недостатньо. Сертифікати мають термін дії, оновлення CMS чи плагінів можуть змінити конфігурацію заголовків, а хостинг-провайдер — налаштування сервера. До того ж покладатися лише на оновлення плагінів не можна: за даними Patchstack, 46% вразливостей, розкритих у 2025 році, взагалі не мали виправлення на момент публікації. Постійний моніторинг вирішує проблему: сервіс регулярно сканує сайт і повідомляє про зміни, тож про проблему із сертифікатом ви дізнаєтеся за тижні до його закінчення, а не від розгніваних клієнтів.

Поширені запитання

Чи безпечно вводити адресу свого сайту в онлайн-сканер?

Так: сканер аналізує лише публічно доступну інформацію — те саме, що бачить будь-який відвідувач або пошуковий бот. Він не отримує доступу до адмінпанелі, бази даних чи файлів сайту.

Чи може безкоштовний сканер замінити пентест?

Ні. Сканер виявляє конфігураційні проблеми — найтиповіші й найлегші для автоматизованих атак. Помилки бізнес-логіки, вразливості кастомного коду і складні сценарії атак знаходить лише повноцінне тестування на проникнення, яке виконують фахівці.

Як часто варто перевіряти безпеку сайту?

Мінімум — після кожного значного оновлення CMS, плагінів або зміни хостингу. Оптимально — налаштувати автоматичний моніторинг, який сканує сайт регулярно і сам повідомляє про зміни.

Мій сайт маленький. Кому він потрібен?

Автоматизованим ботам байдуже до розміру сайту: вони сканують увесь інтернет і атакують усе, що знаходять незахищеним. Зламаний «маленький» сайт використовують для розсилання спаму, фішингових сторінок або атак на інші ресурси — часто без відома власника.

Ця стаття Як перевірити безпеку сайту: безкоштовні онлайн-сканери і покроковий гайд раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Хакери російської воєнної розвідки почали використовувати підроблені перевірки CAPTCHA на скомпрометованих вебсайтах, аби змусити українських користувачів власноруч інфікувати свої компʼютери. Про зміну тактики угруповання Sandworm повідомила урядова команда реагування на компʼютерні надзвичайні події CERT-UA.

У звіті, оприлюдненому цього тижня, команда зазначила, що протягом весни та літа 2026 року помітила зміни в тому, як повʼязане з кремлем угруповання отримує початковий доступ до систем українських цілей.

За даними CERT-UA, зловмисники дедалі частіше застосовують різновид методу соціальної інженерії, відомий як ClickFix. Жертву спрямовують на скомпрометований сайт, де за певних умов відображається фальшива перевірка CAPTCHA, нібито призначена відрізнити людину від бота.

Замість підтвердження, що користувач — людина, йому пропонують скопіювати та виконати в терміналі PowerShell команду. Вона завантажує та зберігає в каталозі автозапуску Startup VBS-файл, який забезпечує подальше зараження; один із варіантів такої програми отримав назву GHETTOVIBE.

Ланцюжок зараження: від фейкової CAPTCHA до бекдорів

Після закріплення на компʼютері зловмисники можуть довантажити інструмент розвідки SCOUTCURL — PowerShell-сценарій, що збирає й викрадає базову інформацію про пристрій: характеристики системи, встановлені програми, файли та дані браузерів. Це допомагає атакувальникам оцінити, чи варта ціль подальшої компрометації.

Серед завантажувачів шкідливого ПЗ CERT-UA відзначає FLUIDLEECH, замаскований під програму для видалення «вірусів», і LOADLOOP. На окремих інфікованих машинах, де проводилися заходи реагування, також виявили FREAKYPOLL — бекдор, написаний мовою Python і поширюваний у вигляді скомпільованого байткоду (файли з розширенням «.pyc»).

Керуючі сервери — у блокчейні

Упродовж червня та липня CERT-UA детально проаналізувала реалізацію ClickFix більш ніж на десяти скомпрометованих вебресурсах. Окрім сервісу приховування трафіку Cloaking.House, який за певних умов підміняє вміст сторінки для відвідувача, зловмисники застосовували власний код SMARTAXE.

Особливість SMARTAXE у тому, що він отримує доменне імʼя керуючого сервера динамічно — зі смартконтракту в блокчейні, через виклик «eth_call» за заданими у коді адресою контракту та селектором функції. Такий спосіб приховування інфраструктури відомий як EtherHiding: оскільки смартконтракт незмінний і не має традиційного сервера чи домену, захисникам складно заблокувати або вилучити його, а самі запити важко відрізнити від легітимної активності в блокчейні. Кількість заражених пристроїв команда не назвала.

Окрема загроза для Android

CERT-UA окремо наголошує на шкідливому ПЗ для Android, яке під час спілкування в месенджері надсилають у вигляді APK-файлу, замаскованого під засіб захисту. Цей бекдор, кодифікований як COWARDDUCK, є повноцінним інструментом стеження: він приховано збирає та викрадає технічні характеристики пристрою, контакти, файли (зокрема з каталогів DCIM, Documents, Downloads та Pictures) і геопозицію в реальному часі.

Щоб не привертати уваги, для вивантаження файлів COWARDDUCK використовує API сервісу Dropbox, а команди й дані отримує з обʼєктів на легітимних ресурсах — наприклад, із зображень у Steam, — а звʼязок маршрутизує через проксі DuckDuckGo.

Старі методи не зникли

Попри перехід до атак через ClickFix, угруповання продовжує покладатися й на звичні прийоми. Роками одним із головних був вектор «пасивної» компрометації: поширення інсталяторів Microsoft Windows та Office із вбудованим бекдором через торент-трекери, що дозволяло непомітно заражати тих, хто завантажував піратське ПЗ.

За даними CERT-UA, щонайменше в одному випадку такий заражений компʼютер забезпечив присутність і горизонтальне переміщення в мережі організації, що створило умови для руйнівної кібератаки проти інфраструктури центрального органу виконавчої влади України.

Ще один прийом, до якого угруповання вдавалося протягом російської війни проти України, — атаки на користувачів месенджера Signal, надто на військовослужбовців, яких переконували встановити фальшивий «антивірусний захист». Запуску файлу нерідко передувала тривала комунікація, під час якої зловмисники навіть пропонували грошову винагороду за виконання інструкцій.

Для віддаленого доступу атакувальники традиційно використовували легітимні OpenSSH і Tor, перенаправляючи локальні мережеві порти (зокрема 445, 3389 і 22) на підконтрольний сервер, а також власні інструменти KALAMBUR, SUMBUR і TAMBUR. Фіксувалося й викрадення ключів і даних месенджерів Signal та WhatsApp.

Роки атак проти України

CERT-UA відстежує цю активність як кластер UAC-0145 (субкластер UAC-0002); ширше угруповання відоме як Sandworm, APT44 і Seashell Blizzard. Західні уряди та дослідники кібербезпеки повʼязують його з головним управлінням російської воєнної розвідки (ГРУ). Sandworm діє щонайменше з 2013 року й відповідальне за деякі з найгучніших руйнівних кібератак росії, зокрема удари по енергосистемі України.

Ця стаття Sandworm застосовує фейкові CAPTCHA проти українців: жертв змушують самостійно інфікувати компʼютери раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Дослідники з Університету Торонто та інституту Vector продемонстрували компʼютерного червʼяка, який самостійно аналізує мережу та підбирає окремий спосіб атаки для кожної машини, на яку потрапляє, — без жодної участі людини.

У багатьох публікаціях це назвали проривом, що демонструє здатність ШІ-червʼяка атакувати будь-який пристрій, підключений до інтернету. Однак для тих, хто стежить за діяльністю кіберзлочинного підпілля, поява такої можливості давно була передбачуваною.

Насправді це дослідження остаточно закриває питання, чи можливо створити подібний інструмент на практиці. Водночас воно знову порушує три проблеми, з якими більшість команд із кібербезпеки воліли б не стикатися безпосередньо.

Перша з цих проблем — вартість, і саме вона має найбільше значення. Раніше створення атак, націлених на конкретні системи, було повільним і дорогим процесом, що вимагав участі висококваліфікованих фахівців.

Саме через високу вартість багато організацій середнього розміру часто залишалися поза увагою зловмисників — вони просто не вартували витрачених інженерних зусиль. Червʼяк, розроблений у Торонто, усуває це обмеження: він запускає модель із відкритими вагами на графічних процесорах (GPU) уже скомпрометованих машин.

Пристрої, яким бракує потужності для локального запуску моделі, передають завдання з аналізу зараженим вузлам в інших частинах мережі. Отже, витрати на обчислення фактично оплачують самі жертви, а кожна захоплена машина розширює інфраструктуру червʼяка.

Коли створення індивідуально адаптованих атак майже нічого не коштує, статус «нецікавої цілі» перестає бути захистом. Значно важливішою стає сама досяжність системи для атаки.

Ускладнення з оновленнями безпеки

Наступна проблема — управління оновленнями безпеки, і тут ситуація складніша. Традиційно, якщо звичайний червʼяк використовував конкретну вразливість, достатньо було встановити відповідне виправлення — і його поширення припинялося. Наприклад, у 2017 році WannaCry поширився більш ніж у 150 країнах через одну-єдину вразливість, укотре підтвердивши, що швидке встановлення патчів обмежує масштаби шкоди.

Однак цей червʼяк не залишає захисникам однієї конкретної вразливості для усунення: він самостійно знаходить різні шляхи проникнення для кожного вузла. В одному з експериментів копії червʼяка неодноразово зазнавали невдачі на старіших системах через помилку в механізмі виявлення. Батьківський процес визначив причину збою, видалив проблемну перевірку та повторив спробу.

Неможливо покладатися на закриття одних «дверей», коли загроза здатна постійно змінювати свій підхід.

Ще тривожніше те, що червʼяк міг просто під час виконання опрацьовувати нові бюлетені безпеки та створювати атаки на вразливості, яких не існувало на момент навчання базової моделі. Це ставить під сумнів припущення, що дата завершення навчання суттєво обмежує наступальні можливості моделі.

Якщо модель може прочитати сьогоднішнє повідомлення про нову вразливість і самостійно зробити висновки щодо її експлуатації, дата навчання втрачає значну частину свого значення.

Працює, але має обмеження

Водночас варто чітко назвати й обмеження цієї технології. Спроби експлуатації були успішними у 44% випадків, причому, за словами дослідників, більшість невдач була повʼязана з некоректно сформованими корисними навантаженнями (payload), а не з хибною логікою моделі.

Система також працювала доволі повільно. Проте у ході пʼятнадцяти експериментів червʼяк отримав підвищені привілеї приблизно на 74% вузлів, реплікувався на близько 62% із них і досяг семи поколінь самовідтворення протягом одного тижня.

Показник успішності 44% для системи, здатної безперервно повторювати спроби, не є непереборною перешкодою. Це лише відправна точка — і вона відображає можливості моделей із відкритими вагами вже сьогодні, а ці можливості досі лише зростають.

Ще один недооцінений аспект полягає в тому, що модель працює всередині середовища, яке повністю контролює зловмисник. Через це чимало захисних механізмів, про які говорять розробники ШІ, — відмови від виконання небезпечних запитів, фільтри чи обмеження швидкості — стають практично неактуальними.

Немає сенсу в обмеженні кількості запитів, якщо обчислення відбуваються на інфраструктурі, що вже належить зловмиснику.

Якщо модель оцінювання ризиків ШІ в організації передбачає, що захисні механізми забезпечить постачальник платформи, цей сценарій повністю обходить такі припущення.

Планувати захист, виходячи з можливостей зловмисника

Що робити в такій ситуації? Відповідь менш драматична, ніж сама загроза: продовжувати встановлювати оновлення безпеки. Проблема в тому, що й раніше це була нескінченна гонитва за досвідченими противниками, а тепер ця гонитва лише пришвидшується.

Ефективніший підхід — планувати захист з урахуванням того, що зловмисник рано чи пізно проникне в систему та почне адаптуватися вже всередині неї. Саме тому сегментація мережі та механізми локалізації інцидентів мають стати пріоритетом порівняно з безперервним пошуком окремих вразливостей.

Якщо точкою входу може стати практично будь-що, ключовим стає питання, наскільки далеко зможе поширитися вторгнення.

Існує також проблема зовнішньої експозиції. Подібний червʼяк, як і людина-оператор, насамперед шукатиме найпростіший шлях проникнення: викрадені облікові дані, забуту інфраструктуру, сервіси з прямим доступом з інтернету або доступи, які вже продаються на кримінальних майданчиках.

Моніторинг зовнішньої експозиції передусім дає змогу виграти час, а не повністю запобігти компрометації. Саме цей час автономний зловмисник і прагне звести до мінімуму.

Червʼяк залишився в лабораторних умовах, а доступ до його коду обмежено колом дослідників, які працюють над захисними технологіями. Це було правильним рішенням. Проте академічне стримування — не те саме, що гарантія безпеки.

Економічні барʼєри, які раніше захищали багато організацій від цілеспрямованих атак, слабшають. Модель «встановили патч і забули» втрачає ефективність. Водночас частина дослідників і практиків припускає, що придатні для реального застосування автономні атаки можуть зʼявитися вже протягом найближчих 12–18 місяців.

Тож головне питання не в тому, чи варто сприймати цю загрозу серйозно, а в тому, коли організації почнуть це робити: зараз — на власних умовах, чи згодом — на умовах зловмисника.

Ця стаття Автономні ШІ-червʼяки відкривають нову еру адаптивних кібератак раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Дослідники з компанії хмарної безпеки Sysdig заявили, що задокументували перший відомий випадок «агентного програмного забезпечення-вимагача». Ідеться про операцію вимагання, названу JadePuffer, у якій технічне виконання реальної кібератаки від початку до кінця взяв на себе ШІ-агент, а не людина. Агент проник на вразливий сервер, викрав облікові дані, перемістився мережею жертви, зашифрував файли й навіть склав власну записку з вимогою викупу, пристосовуючись до перешкод так, як це робив би хакер-людина. У низці публікацій операцію описали як таку, що відбувалася «без жодного людського нагляду» та «без людини за клавіатурою».

Що насправді зробила людина

Проте це не зовсім повна картина. В інтервʼю виданню CyberScoop старший директор із дослідження загроз Sysdig Майкл Кларк уточнив, що людина все ж була залучена вагомо — просто не в технічному виконанні. За його словами, людина налаштувала й спрямувала операцію, забезпечила інфраструктуру позаду неї, командно-контрольний сервер, проміжний сервер для викрадених даних та обрала жертву. Облікові дані, використані для проникнення до бази даних жертви, теж не збирав сам ШІ-агент — їх отримали окремо, унаслідок попередньої компрометації, і передали в розпорядження операції.

Технічні деталі атаки

Ніщо з цього не суперечить початковій заяві Sysdig, а технічні деталі атаки лишаються показовими самі собою. Агент проник через відому ваду в Langflow — популярному інструменті з відкритим кодом для створення застосунків на основі великих мовних моделей (LLM), — а потім перейшов до промислового сервера MySQL і скористався ще однією відомою вадою, щоб отримати права адміністратора. Він зашифрував понад 1300 конфігураційних записів і не лише залишив написану ним самим записку з вимогою викупу, а й указав біткоїн-адресу для оплати. Кого саме було атаковано, Sysdig не розкриває.

Використані прийоми, судячи з усього, були доволі звичайними — вирізнялися хіба що швидкість і прозорість дій. Агент виправив невдалий вхід у систему за 31 секунду, увесь час коментуючи власні міркування природною мовою в коді.

Яка модель керувала агентом — невідомо

Одна деталь, яка спершу заплутувала картину, згодом дістала пояснення. Кларк розповів CyberScoop, що Sysdig виявила «використання в атаці кількох моделей», згадавши здобуті ключі для OpenAI, Anthropic, DeepSeek і Gemini. Таке формулювання лишало відкритим питання, чи справді різні моделі активно керували окремими етапами вторгнення. На прохання уточнити Кларк повідомив TechCrunch, що ці ключі були просто частиною викраденого, а не свідченням того, що рухало агентом.

За словами Кларка, агент прочесав хост Langflow у пошуках усього цінного — ключів API постачальників, хмарних облікових даних, криптогаманців і конфігурацій баз даних, — і ключі постачальників стали частиною здобичі. Вони вказують на те, що зловмисник вважав вартим викрадення, але не свідчать, яка модель ухвалювала рішення.

Щодо моделі, яка справді керувала JadePuffer, Кларк зазначив, що Sysdig «не змогла ідентифікувати конкретну модель, що керувала агентом», і не має доступу до її системного промпту чи конфігурації.

Теорія дослідника Microsoft Джеффа Макдональда, висловлена в LinkedIn кілька днів тому, у цьому світлі варта уваги. Макдональд припустив, що за атакою стояла модель із відкритими вагами, з якої зняли захисне навчання, а не передова модель, — з огляду на його власний досвід ред-тимінгу, який показує, що захисні шари провідних лабораторій добре витримують навантаження. Опис самої Sysdig цього не підтверджує, але й не спростовує.

Скільки таких кампаній чекати

У дописі Макдональд також попереджав, що кампанії з поширення програм-вимагачів тепер обмежені передусім бюджетом зловмисника, а не людськими зусиллями, і припустив можливість «тисяч або десятків тисяч одночасних кампаній». Це занепокоєння дещо важче узгодити з тим, що описав Кларк. Якщо людині все ж доводиться обирати кожну жертву, забезпечувати інфраструктуру й діставати облікові дані баз даних для кожної операції, це принаймні певне вузьке місце.

Так чи інакше, за словами Кларка в розмові з CyberScoop, хоча Sysdig поки не бачила, щоб та сама операція вражала інших жертв, з огляду на дешевизну запуску агента він очікує, що це зміниться.

Ця стаття «Перша» кібератака-вимагач під керуванням ШІ все одно потребувала людини раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Уявіть звичайний ранок: ви відкриваєте робочу пошту, вводите пароль, підтверджуєте вхід на телефоні — і спокійно беретесь до справ. А в цю саму секунду у вашому акаунті вже хтось інший. Ви все зробили «правильно», навіть двофакторну автентифікацію пройшли — і саме тому атака спрацювала. Це сучасне обличчя загрози, яку класично називають «людина посередині» (man-in-the-middle, MITM). Розберімо, як вона працює сьогодні — і що справді допомагає захиститися.

Що таке атака «людина посередині»

Атака «людина посередині» — це коли зловмисник непомітно вклинюється між вами та сайтом чи застосунком, з яким ви спілкуєтесь. Він або підслуховує обмін даними, або підміняє одну зі сторін так, що ви впевнені: усе йде як зазвичай. Мета — здобути те, що має цінність: логіни й паролі, дані банківських карток, доступ до робочих акаунтів.

Проста аналогія: це наче листоноша, який відкриває ваш банківський лист, переписує реквізити, акуратно заклеює конверт і кладе його у вашу скриньку. Зовні ніби нічого й не змінилося.

Важлива деталь: зловмиснику не обовʼязково сидіти за вашим компʼютером чи бути з вами в одній країні. Іноді достатньо опинитися в тій самій мережі — або змусити вас підключитися до своєї. Фахівці з безпеки, до речі, тепер частіше кажуть «зловмисник посередині» (adversary-in-the-middle, AiTM), бо діяти може не лише людина, а й автоматизований інструмент.

Два обличчя MITM

За останні роки в загрози зʼявилось два дуже різні сценарії. Перший — класичний, мережевий. Другий — новіший, і саме він зараз завдає найбільше шкоди.

Класична атака: підроблений Wi-Fi і спуфінг

Найвідоміший сценарій — відкритий Wi-Fi у людних місцях. Люди бачать напис «безкоштовний Wi-Fi» і підключаються, не замислюючись, хто за ним стоїть. А підняти фальшиву точку доступу простіше, ніж здається: зловмисник дає мережі назву, схожу на назву закладу, лишає її без пароля — і щойно ви підключились, отримує доступ до вашого трафіку. Аеропорти, кавʼярні та бібліотеки — типові місця для таких підроблених точок.

Активніші способи втручання в мережу:

• Підміна ARP— зловмисник привʼязує свою адресу до адреси легітимного пристрою в локальній мережі, і дані, які ви надсилаєте, ідуть до нього.
• Підміна DNS (отруєння кешу) — запит на адресу сайту підмінюється, і ви потрапляєте на копію, що належить зловмиснику.
• Підміна IP— заголовки мережевих пакетів змінюються так, що вас перенаправляє на чужий ресурс.

Хороша новина: цей клас атак помітно ослаб. Колись частина вебу працювала через незахищений HTTP, тож трафік можна було просто читати або «знижувати» зашифроване зʼєднання до відкритого (це називали SSL stripping). Сьогодні переважна більшість сайтів працює через HTTPS, браузери позначають незахищені зʼєднання попередженням, а технології на кшталт HSTS не дають тихо відкотити сайт до HTTP. Старі гучні приклади — троян SpyEye чи атака SSL BEAST на застарілу версію TLS 1.0 — лишились здебільшого в історії.

Сучасна атака: проксі, що краде вашу сесію (AiTM)

А ось де небезпека перемістилась. Сьогодні найпоширеніший сценарій MITM — це не «хтось у вашому Wi-Fi», а фішинг через зворотний проксі. Працює він так: вам надходить переконливий лист із посиланням на «сторінку входу». Сторінка виглядає справжньою — бо насправді зловмисник у реальному часі транслює вам справжній сайт через свій сервер. Ви вводите логін, пароль, проходите двофакторну автентифікацію — усе спрацьовує. Але в цей момент проксі перехоплює не лише пароль, а й сесійний cookie — цифровий «перепустку», яку сайт видає вже після успішного входу.

Маючи цей cookie, зловмисник просто завантажує його у свій браузер — і опиняється у вашому акаунті вже автентифікованим, без жодного запиту пароля чи коду. Готові набори для таких атак (їх продають «під ключ», як-от Evilginx чи Tycoon 2FA) зробили цей сценарій масовим. Головні цілі — пошта, корпоративні акаунти Microsoft 365 і Google Workspace, банки.

Читайте також

Ботнет: що це таке, як працює і за якими ознаками зрозуміти, що компʼютер заражено

Як розпізнати фейкову новину, створену ШІ: 7 перевірок, які працюють у 2026 році

Проросійське угруповання UAC-0099 вбудувало у шкідливий код запит про ядерну зброю, щоб зірвати ШІ-аналіз

Anthropic попереджає користувачів Claude про зараження інфостілерами

Третина користувачів ШІ довіряє чат-ботам те, що приховує від рідних

Чому двофакторки вже недостатньо

Багато років нам казали просту річ: увімкніть двофакторну автентифікацію — і вкрадений пароль стане марним. Щодо звичайного фішингу це й досі правда. Але AiTM не намагається «зламати» ваш другий фактор — він чекає, поки ви самі успішно його пройдете, і краде вже результат: готову сесію. SMS-коди, коди з застосунку-автентифікатора і навіть push-підтвердження тут не рятують, бо зловмисник передає їх справжньому сайту замість вас.

Це не означає, що двофакторку треба вимикати — будь-яка MFA краща за її відсутність. Це означає інше: сам лише факт «у мене є двофакторка» більше не дорівнює «я в безпеці».

Як захиститися — від найважливішого до бажаного

1. Перейдіть на passkeys (FIDO2), де це можливо. Це найдієвіший захист саме від AiTM. Passkey криптографічно привʼязаний до конкретного домену: ключ, створений для bank.com, фізично не спрацює на фейковому сайті-копії — навіть якщо ви не помітили підміни. Apple, Google і Microsoft підтримують passkeys на своїх пристроях, а регулятори називають таку автентифікацію «золотим стандартом» захисту.
2. Довіряйте попередженням браузера. Якщо браузер каже, що зʼєднання незахищене або сертифікат недійсний — не «проходьте далі». Часто це єдиний видимий сигнал атаки.
3. Будьте обережні з публічним Wi-Fi. Уникайте відкритих мереж без пароля, а конфіденційні дії (банк, робоча пошта) не виконуйте з кавʼярень і готелів. Якщо без публічної мережі не обійтись — користуйтесь надійним VPN, що шифрує весь трафік. Памʼятайте: VPN захищає канал, але не врятує, якщо ви самі введете дані на фейковій сторінці.
4. Не переходьте за посиланнями з листів на сторінки входу. Відкривайте сайт банку чи пошти вручну — з закладок або набравши адресу. Саме клік із листа — головний вхід для AiTM.
5. Виходьте із сесій і не тримайте вхід «назавжди». Регулярний вихід скорочує цінність украденого cookie.
6. Оновлюйте систему й браузер, перевіряйте розширення. Шкідливе браузерне розширення може стати «людиною у вашому браузері». Видаляйте те, чим не користуєтесь, і стежте за шкідливим ПЗ.

Для власників сайтів: вмикайте HTTPS/TLS на всіх сторінках (не лише на сторінці входу), налаштовуйте HSTS і пропонуйте користувачам passkeys/FIDO2 як спосіб входу.

Три міфи, які варто облишити

• «У мене є двофакторка — отже, я захищений». Проти AiTM цього недостатньо; надійно рятують лише passkeys/FIDO2.
• «VPN захищає від усього». VPN шифрує канал, але не зупинить вас від введення даних на підробленій сторінці.
• «Це загроза лише для відкритого Wi-Fi». Сьогодні більшість успішних MITM-атак починається з листа й фейкової сторінки входу, а не з мережі.

Коротко

MITM-атака — це посередник між вами та сервісом. Класичний варіант (підроблений Wi-Fi, спуфінг) помітно ослаб завдяки HTTPS. Натомість виріс новий — AiTM-фішинг, що краде вашу сесію вже після MFA. Головний сучасний захист — passkeys/FIDO2, привʼязані до домену, плюс здорова звичка не вводити дані за посиланнями з листів.

Поширені запитання

Чи захистить мене VPN від атаки «людина посередині»?

Частково. VPN шифрує ваш трафік і захищає від перехоплення в недовіреній мережі (наприклад, у публічному Wi-Fi). Але він не зупинить AiTM-фішинг: якщо ви самі введете логін і пароль на підробленій сторінці, VPN тут не допоможе.

Якщо в мене ввімкнена двофакторна автентифікація, мене можуть зламати через MITM?

Так. Сучасні AiTM-атаки не ламають другий фактор, а крадуть сесійний cookie вже після того, як ви успішно його пройшли. SMS-коди, коди з автентифікатора і push-підтвердження від цього не захищають. Надійний захист — passkeys/FIDO2.

Що таке passkey і чому він кращий за пароль?

Passkey — це криптографічний ключ, привʼязаний до конкретного сайту й до вашого пристрою. Його неможливо ввести на фейковій сторінці, бо на чужому домені він просто не спрацює. Тому passkeys стійкі до фішингу, на відміну від паролів і кодів.

Як зрозуміти, що я під атакою «людина посередині»?

Явних ознак часто немає. Насторожити мають попередження браузера про недійсний сертифікат чи незахищене зʼєднання, несподіване перенаправлення, дивна поведінка сторінки входу. Найкраща тактика — профілактика, а не виявлення «по факту».

Ця стаття Атака «людина посередині» (MITM): чому двофакторка вже не рятує — і що реально захищає раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Коли ви натискаєте «Увійти через Google» чи «Продовжити з Facebook», у браузері зʼявляється невелике спливне вікно для входу. Ініціатори загроз навчилися малювати таке вікно повністю фальшивим — прямо на сторінці, разом із підробленим рядком адреси й «замочком» HTTPS. Стара порада «перевіряй URL» тут безсила, адже адресу теж підроблено. Цю техніку називають Browser-in-the-Browser (BitB), і наприкінці 2025 — на початку 2026 року вона знову набрала обертів.

Що таке атака «браузер у браузері»

Багато сайтів пропонують швидкий вхід через обліковий запис Google, Facebook, Microsoft чи Apple — це технологія єдиного входу (Single Sign-On, SSO). Зазвичай після натискання кнопки «Увійти через…» відкривається окреме вікно браузера зі сторінкою справжнього сервісу, де ви вводите логін і пароль.

BitB імітує саме це вікно. Замість того щоб відкрити справжнє спливне вікно, шкідлива сторінка малює його копію засобами HTML, CSS і JavaScript: рамку вікна, кнопки керування, рядок адреси з «правильним» доменом і навіть значок захищеного зʼєднання. Усередину цього псевдовікна вбудовано фішингову форму, яка збирає введені дані й надсилає їх на сервер зловмисників.

Уперше техніку публічно описав дослідник безпеки під псевдонімом mr.d0x у березні 2022 року. Його вихідне запитання звучало просто: чи можна зробити пораду «перевір URL» ненадійною? Виявилося, що можна — адже підробити можна й сам рядок адреси.

Чому її майже неможливо розпізнати на око

Фальшиве вікно — це не справжній елемент інтерфейсу браузера, а частина веб-сторінки. Та для користувача воно виглядає переконливо: його можна «схопити» за заголовок і перетягувати, рядок адреси показує легітимний домен, поруч — зелений значок HTTPS.

Звичні ознаки фішингу тут не спрацьовують. Перевірка домену в адресному рядку нічого не дає, бо цей рядок намальований. Те саме стосується «замочка»: він свідчить лише про те, що зʼєднання із самим шкідливим сайтом захищене шифруванням, а не про те, що сайт справжній.

Єдина по-справжньому надійна побутова ознака — спробувати перетягнути вікно за межі вікна браузера. Справжнє системне вікно можна винести на робочий стіл; фальшиве лишиться «прибитим» до сторінки, бо є її частиною.

Як BitB застосовували проти України

Для українських користувачів це не теоретична загроза. Уже в березні 2022 року, лише за кілька днів після публікації mr.d0x, техніку взяло на озброєння угруповання Ghostwriter (відоме також як UNC1151 і повʼязане з міноборони Білорусі).

За даними Google Threat Analysis Group (TAG), Ghostwriter розміщували фішингові сторінки на зламаних сайтах і поверх них малювали фальшиве вікно входу, що виглядало як сторінка домену passport.i.ua — популярного українського поштового сервісу. Щойно жертва вводила облікові дані, вони відправлялися на підконтрольний зловмисникам домен. Серед зафіксованих доменів кампанії були login-verification[.]top, ua-login[.]top та secure-ua[.]space.

Це збіглося в часі з масштабними фішинговими кампаніями тієї ж групи проти українських військових та повʼязаних із ними осіб, про які тоді попереджала Команда реагування на компʼютерні надзвичайні події України (CERT-UA).

Чому загроза знову зросла у 2025–2026 роках

BitB не зник — навпаки, він став доступнішим. Якщо раніше для такої атаки потрібні були певні навички, то у 2025 році техніку почали вбудовувати в готові набори «фішинг як послуга» (Phishing-as-a-Service, PhaaS). У листопаді 2025 року дослідники зафіксували, що функцію BitB додали до набору Sneaky2FA, — тепер розгорнути переконливу підробку можуть навіть низькокваліфіковані зловмисники.

За оцінками профільних дослідників, наприкінці 2025 — на початку 2026 року кількість BitB-кампаній помітно зросла. Найчастіше цілями стають облікові записи Microsoft 365, Facebook та ігрової платформи Steam. Типові приманки — фейкові «юридичні повідомлення», сповіщення про «призупинення акаунту», «несанкціонований вхід» чи запрошення переглянути спільний документ. Окремі набори додають фальшиву CAPTCHA для більшої правдоподібності й уміють у реальному часі перехоплювати сесію навіть після проходження двофакторної автентифікації.

Як захиститися

Покладатися лише на зовнішній вигляд вікна входу більше не можна. Найнадійніший підхід — позбавити крадіжку облікових даних сенсу:

• Переходьте на passkeys і WebAuthn. Ці методи входу привʼязані до конкретного сайту й пристрою, тож на фальшивому домені вони просто не спрацюють. Дослідники називають перехід на стійку до фішингу автентифікацію головною лінією захисту проти BitB.
• Користуйтеся менеджером паролів. Він автоматично підставляє дані лише на справжньому домені. Якщо менеджер «не бачить» сайт і не пропонує автозаповнення там, де ви очікуєте входу, — це привід насторожитися.
• Зробіть «тест перетягуванням». Спробуйте винести вікно входу за межі вікна браузера: якщо воно не виходить, перед вами підробка.
• Не вводьте облікові дані за посиланнями з листів і повідомлень. Відкривайте сайт сервісу вручну — через закладку або самостійно набравши адресу.
• Увімкніть двофакторну автентифікацію. Вона не панацея проти BitB (досвідчені зловмисники вміють перехоплювати й одноразові коди), але суттєво ускладнює захоплення акаунту й лишається базовим рівнем захисту.

Якщо ви підозрюєте, що вже ввели дані у фальшиве вікно, негайно змініть пароль на відповідному сервісі (відкривши його напряму, а не за посиланням), завершіть усі активні сесії в налаштуваннях безпеки й перевірте, чи не змінилися привʼязані до акаунту номер телефону та адреса пошти.

Ця стаття Атака «браузер у браузері»: як фальшиве вікно входу краде ваші паролі раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Атаки типу «відмова в обслуговуванні» — це навмисне перевантаження сайту, сервера чи онлайн-сервісу шквалом запитів, після якого ресурс стає недоступним для звичайних користувачів. У 2025 році глобальна мережа Cloudflare зафіксувала 47,1 мільйона таких атак — удвічі більше, ніж роком раніше, — а потужність найбільшої з них уперше в історії перевищила 30 терабіт за секунду.

Cybercalm пояснює, як працюють DoS і DDoS, чому вони стали повсякденним інструментом російської кібервійни проти України та як від них захищатися.

DoS і DDoS: у чому ключова відмінність

Абревіатура DoS розшифровується як Denial of Service — «відмова в обслуговуванні». Суть атаки проста: зловмисник надсилає на сервер набагато більше запитів, ніж той здатен обробити, через що сайт або сервіс перестає відповідати реальним відвідувачам. Класичний DoS — це одне джерело: один компʼютер або одна мережа, з якої йде шкідливий трафік. Саме тому такий варіант порівняно легко зупинити — достатньо заблокувати IP-адресу нападника.

Абревіатура DDoS — Distributed Denial of Service, «розподілена відмова в обслуговуванні». Принципова різниця в тому, що атака йде не з одного, а з тисяч або навіть мільйонів пристроїв одночасно. Заблокувати їх усі неможливо: для жертви це виглядає як раптовий наплив «реальних» користувачів з усього світу. Сьогодні майже всі помітні атаки в інтернеті — саме DDoS, тоді як «класичний» DoS-варіант практично зник із загрозового ландшафту.

Звідки беруться мільйони пристроїв-нападників

Армію заражених пристроїв, з яких зловмисники запускають DDoS, називають ботнетом (від англ. robot network — «мережа роботів»). Власники цих гаджетів зазвичай навіть не здогадуються, що їхній маршрутизатор, IP-камера, «розумний» телевізор чи смартфон віддалено керується кіберзлочинцями. Щоби потрапити в ботнет, пристрій має бути заражений шкідливим ПЗ — найчастіше через невстановлені оновлення, заводські паролі на кшталт admin/admin або відомі вразливості у прошивках.

Наймасовіший ботнет 2025 року — Aisuru-Kimwolf — нараховує, за оцінками Cloudflare, від одного до чотирьох мільйонів пристроїв. Його основу складають заражені телевізори на Android по всьому світу. Саме цей ботнет 19 грудня 2025 року провів кампанію, яку дослідники назвали «Ніч перед Різдвом»: атаки сягали 200 мільйонів запитів за секунду та 31,4 терабіта за секунду — це нові світові рекорди потужності.

Три типи атак, які потрібно розрізняти

Усю різноманітність DDoS-атак фахівці зазвичай зводять до трьох основних категорій, які відрізняються тим, який саме ресурс жертви вони виснажують.

Найвідоміший і найвидовищніший тип — обʼємні атаки (англ. volumetric). Їхня логіка проста, як удар тарана: «забити» канал звʼязку жертви максимальним обсягом сміттєвого трафіку, поки в ньому не лишиться місця для нормальних запитів. До цієї категорії належать UDP- та ICMP-флуди, а також атаки з підсиленням через DNS — коли невеликий запит зловмисника перетворюється на відповіді в десятки разів більші, що летять на жертву. Саме обʼємні атаки бʼють рекорди в терабітах за секунду, але водночас вони і найгучніші: сучасні системи захисту фіксують їх найшвидше.

Друга категорія — протокольні атаки. Вони працюють хитріше: замість грубої сили зловмисники експлуатують особливості мережевих протоколів. Класичний приклад — SYN-флуд: нападник ініціює тисячі «недозавершених» зʼєднань TCP, сервер тримає для кожного буфер памʼяті, і врешті в нього просто не лишається ресурсів обслуговувати справжніх клієнтів. Такі атаки виснажують не канал, а саме обладнання — фаєрволи, балансувальники навантаження, операційну систему сервера.

Третій і наразі найскладніший для виявлення тип — атаки прикладного рівня, або L7 (від англ. Layer 7 — «сьомий рівень» моделі OSI). Тут зловмисник імітує поведінку звичайних користувачів: масово запитує важкі сторінки, виконує пошукові запити, додає товари в кошик. Для обладнання це виглядає як цілком легітимний трафік, але саме такі запити змушують серверний застосунок або базу даних виконувати найдорожчі операції. У другому кварталі 2025 року Cloudflare зафіксував зростання L7-атак на 129% за рік — цей вектор стає основним інструментом професійних зловмисників, бо звичайними фільтрами не виявляється.

Сучасні великі кампанії майже завжди багатовекторні: на жертву одночасно летять обʼємний флуд, протокольні атаки та запити прикладного рівня. Захист, налаштований лише на один сценарій, у такій ситуації легко зламається.

Масштаби DDoS-загрози у 2025 році

Найповнішу картину дає квартальна звітність Cloudflare — компанії, що обслуговує понад 20% усього вебтрафіку у світі. За її даними, у 2025 році глобальна мережа автоматично заблокувала 47,1 мільйона DDoS-атак — удвічі більше, ніж у 2024-му, і на 236% більше, ніж у 2023-му. У середньому щогодини відбивалося понад 5 300 атак.

Найдинамічніше росте сегмент так званих гіперобʼємних (англ. hyper-volumetric) ударів — потужністю понад 1 терабіт або 1 мільярд пакетів за секунду. Якщо у 2024 році вони були рідкісними подіями, то в третьому кварталі 2025-го фіксувалися в середньому 14 разів на добу. У четвертому кварталі найбільший зафіксований удар сягнув 31,4 Тбіт/с — потужності, достатньої, щоби «покласти» інфраструктуру цілої країни.

Найчастіше у 2025 році під ударом опинялися телекомунікаційні компанії, постачальники інтернет-сервісів та критична інфраструктура. Окрема тенденція — різке зростання атак на компанії, повʼязані зі штучним інтелектом: у вересні 2025 року DDoS-активність проти ШІ-провайдерів зросла на 347% за місяць на тлі загострення публічних дискусій довкола регулювання ШІ.

DDoS як зброя гібридної війни проти України

Для України DDoS перестав бути абстрактною технічною загрозою задовго до 24 лютого 2022 року. Україна — одна з перших країн, де такі атаки систематично застосовувалися як елемент гібридної агресії: ще у 2014-му під ударом опинилася інформаційна система «Вибори» Центральної виборчої комісії.

За даними CERT-UA та Держспецзвʼязку, у 2024 році кількість зафіксованих кіберінцидентів проти українських організацій зросла майже на 70% — до 4 315 випадків. У 2025-му ця тенденція не лише зберіглася, а й посилилася: лише за перші два місяці року CERT-UA зареєструвала понад тисячу інцидентів. Більшість атак, за оцінкою фахівців, повʼязані з угрупованнями, які фінансуються або є частинами російських спецслужб.

Проросійські хактивістські угруповання — насамперед NoName057(16) — регулярно проводять DDoS-атаки на українські урядові ресурси, банки, ЗМІ та логістичні компанії, а також на сайти держав, що підтримують Україну. Часто такі атаки збігаються в часі з ракетними та дроновими ударами по критичній інфраструктурі — це класична тактика «кіберсупроводу» воєнних операцій, мета якої — додатково дезорієнтувати населення і ускладнити роботу служб реагування. Серед найгучніших українських кейсів — атаки на monobank: під час однієї з них необанк фіксував до 580 мільйонів запитів, проте сервіс встояв.

15 липня 2025 року Європол і Євроюст спільно з правоохоронцями 12 країн провели операцію «Іствуд» (Eastwood), спрямовану проти інфраструктури та учасників NoName057(16). Попри удар, активність угруповання повністю не припинилася, але це перший масштабний міжнародний контрнаступ проти проросійських DDoS-операторів.

Україна має і свою відповідь. ІТ-армія України та підрозділи ГУР Міноборони з 2022 року системно проводять DDoS-операції проти російської цифрової інфраструктури — від банків і логістичних сервісів до маркувальних систем і телеком-провайдерів.

Хто і навіщо запускає DDoS-атаки

Ініціатори загроз ставлять перед DDoS зовсім різні цілі. Для державних і проксіструктур у Росії, Білорусі, Ірані та КНДР це інструмент тиску на противника й гібридної війни. Для хактивістів — спосіб публічно покарати компанію чи владу за «неправильні», на їхню думку, рішення. Для кіберзлочинців — інструмент вимагання: так звані Ransom DDoS-атаки, коли зловмисники погрожують «покласти» сервіс жертви, якщо та не сплатить викуп у криптовалюті. Згідно з опитуванням Cloudflare, у червні 2025 року близько третини респондентів повідомили, що зазнавали таких погроз або реальних вимагань.

Окремий сценарій — DDoS як «димова завіса». Поки служба безпеки компанії гасить пожежу й намагається повернути сайт у мережу, зловмисники паралельно проводять справжню атаку: викрадають базу даних, упроваджують шкідливе ПЗ або компрометують облікові записи. Саме тому фахівці з кібербезпеки наголошують, що потужна DDoS-активність — завжди привід уважно перевірити інші сегменти інфраструктури.

Як захистити бізнес від DDoS

Універсального захисту, що «вмикається однією кнопкою», не існує — ефективна оборона будується шарами. Базовий рівень — наявність мережі доставки контенту (CDN) з вбудованим захистом від DDoS: такі сервіси, як Cloudflare, Akamai чи AWS Shield, мають достатньо ресурсів, щоб поглинути навіть терабітний удар. Для критично важливих застосунків додають вебфаєрвол (WAF), який фільтрує запити на прикладному рівні та зупиняє L7-атаки.

Не менш важливі організаційні заходи: заздалегідь розроблений план реагування, домовленості з інтернет-провайдером про можливість екстреного скрабінгу трафіку, налаштовані ліміти на кількість запитів від однієї IP-адреси, моніторинг аномалій у реальному часі. Для українських організацій, які перебувають у зоні підвищеного ризику, профільні рекомендації регулярно публікують CERT-UA та Держспецзвʼязок.

Що може зробити звичайний користувач

На перший погляд, звичайний користувач у DDoS-історії — лише пасивна жертва: сайт банку чи улюбленого ЗМІ просто не відкривається. Насправді кожен власник підключеного до інтернету пристрою може опинитися «по обидва боки барикад» — у будь-який момент роутер, камера спостереження чи смарт-телевізор перетворюються на бійця ворожого ботнету без відома господаря.

Щоби не стати частиною чужої атаки, варто дотримуватися кількох правил: вчасно встановлювати оновлення прошивки на роутер і всі «розумні» пристрої, замінювати заводські паролі на унікальні складні комбінації, вимикати з інтернету ті IoT-гаджети, віддалений доступ до яких не потрібен. На компʼютерах і смартфонах має бути актуальне антивірусне рішення — з очевидних причин cybercalm не рекомендує продукти, розроблені в Росії чи Білорусі. Двофакторна автентифікація на ключових облікових записах не зупинить DDoS, але унеможливить захоплення вашої техніки через злам пошти чи Telegram-акаунту.

Якщо ж атака сталася і потрібний сайт раптом «впав» — найкраща тактика терпіння. Не варто десятки разів оновлювати сторінку: кожен такий запит лише додає навантаження на сервер, який уже бореться за виживання, і фактично грає на користь нападників. Замість цього варто почекати кілька хвилин, перевірити офіційні соціальні мережі сервісу або скористатися альтернативним каналом — наприклад, мобільним застосунком.

Ця стаття Що таке DoS- та DDoS-атаки: як зловмисники «кладуть» сайти й що з цим робити раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин