Дослідники зі штучного інтелекту розробили систему, яка дозволяє анімувати звичайні побутові предмети та навчити їх передбачати потреби користувача. Тепер степлер сам підкотиться до вас, коли він знадобиться, а підставка під гаряче з’явиться саме там, де потрібно поставити каструлю.
Технологія перетворює статичні речі на інтелектуальних помічників, які можуть розпізнавати контекст ситуації та реагувати на дії людини.
Як це працює на практиці
Уявіть собі: ви печете печиво для святкової зустрічі, і на кухні справжній переполох. Ви відкрили духовку, одягли рукавички та дістали гаряче металеве деко для випікання із теплим печивом. Обертаєтесь, щоб поставити його на стільницю і… ой, забули приготувати підставку для гарячого. Поки ви зважуєте варіанти, помічаєте, що кілька підставок почали виїжджати зі свого місця зберігання на стільниці. Вони котяться самостійно — прямо до потрібного місця.
Звучить як магія, як щось із “Красуні та Чудовиська”, але це одне з можливих бачень майбутньої кухні, стверджують дослідники з Університету Карнегі-Меллон. За допомогою камер, різноманітних AI-моделей та крихітних коліщаток звичайні предмети можуть самостійно знаходити шлях до потрібного місця, без необхідності їх шукати.
Розумні предмети замість роботів-помічників
Легко уявити робота-домогосподарку, але це не єдиний спосіб, яким робототехніка та штучний інтелект теоретично можуть полегшити життя вдома чи в офісі. Цю ж технологію можна застосувати в набагато меншому масштабі до предметів, з якими ви регулярно взаємодієте: кавова чашка, степлер, кухонне приладдя тощо.
“Що, якщо замість того, щоб приносити додаткових роботів у наші існуючі середовища, предмети, які вже є в наших домівках і з якими ми вже знайомі, стануть водночас розумними та роботизованими?” — запитує Вайолет Хан, аспірантка Університету Карнегі-Меллон та провідна авторка дослідження.
Великі потужні людиноподібні роботи викликають багато занепокоєнь: вони важкі та міцні, здатні завдати шкоди в разі несправності. Вони наближаються до “моторошної долини” — моменту, коли щось виглядає майже як людина, але викликає відразу. Крім того, дуже складно змусити такого робота працювати надійно. Людська спритність — це надзвичайне досягнення еволюції, і ми побудували наш світ з припущенням, що ті, хто в ньому рухається, можуть робити такі речі, як тримати дверну ручку. Це складна навичка для робота. Якщо такі роботи стануть звичайними, вони не будуть єдиним автоматизованим елементом.
“Мені важко уявити, що у вас є ці роботи-дворецькі, але водночас усе інше залишається таким же статичним, як раніше”, — каже Олександра Айон, доцентка Інституту взаємодії людини та комп’ютера в Університеті Карнегі-Меллон, яка керує лабораторією інтерактивних структур.
Як працює технологія руху
Додавання ШІ та мобільності до предметів, якими ми користуємось, вирішує багато цих проблем. Це дозволяє автоматизації виглядати природнішою — ви все ще користуєтесь тим самим степлером, навіть якщо він має коліщатка та, здається, власний розум. Але виникають нові проблеми, зокрема конфіденційності та безпеки, які потрібно розв’язати до того, як ваша кавова чашка почне переслідувати вас щоразу, коли ви позіхаєте.
Якщо ви хочете мати розумні підставки, які знають, коли підкотитися до вас, коли ви тримаєте гаряче деко, вам потрібні підставки, які можуть рухатися. Для цих експериментів дослідники створили платформи на колесах: наприклад, круглу для чашки з парою коліс, моторів та батарей. Кожна керується мікроконтролером із підтримкою Bluetooth. Майбутня споживча версія цих предметів могла б бути виготовлена на замовлення для більшої безшовності, зазначають Хан та Айон, але поки це лише демонстрація можливостей технології.
Самі предмети не обладнані штучним інтелектом. Хоча ШІ-моделі можуть працювати на невеликих пристроях, як-от телефони та годинники, це насправді одна ШІ-система, яка контролює всю кухню.
Вона обладнана камерою, яка передає зображення на ШІ-моделі, здатні обробляти та визначати, що відбувається в конкретний момент. Вони визначають, що робить людина, та виявляють предмети, які можуть брати участь у цій діяльності. Великі мовні моделі з навичками міркування передбачають, що, ймовірно, станеться далі. База знань, закодована в системі, гарантує, що вона знає деякі базові речі про те, як люди взаємодіють із предметами.
“Наприклад, якщо чашка рухається до мене, мені зручніше, якщо ручка повернута до мене”, — пояснює Хан.
Практичне застосування та конфіденційність
Хоча ідея предметів, які приходять на допомогу в кризовій ситуації, виглядає драматично (навіть якщо сама криза досить незначна), система може допомагати й іншими способами. Підставка для ключів може потрясти ключами, якщо ви збираєтесь вийти з дому без них. Якщо ви шукаєте степлер, але він захований за чимось на вашому столі, AI може перемістити його туди, де ви зможете його побачити. Можна навіть використовувати голосову активацію, щоб попросити розумний дім принести вам степлер.
Коли очікувати цього у своєму домі? Сама технологія “не так далеко”, каже Айон, але чи дійсно люди захочуть обладнання, яке це забезпечує — інше питання. “Якщо вас влаштовують стельові камери, це набагато швидше до впровадження, — каже вона, — але особисто мене це не влаштовує”.
Одне з рішень проблеми конфіденційності є радше політичним, ніж технічним. Краще регулювання та політика дали б споживачам упевненість, що їхня конфіденційність буде захищена, зазначає Айон. Також допоможуть моделі, які можуть працювати повністю на локальному обладnanні, комп’ютерах, не підключених до інтернету.
Майбутнє розумної робототехніки
Що стосується людиноподібних роботів, Айон каже, що існує утопічне бачення роботів-дворецьких та “дистопічна версія, де ваш робот-дворецький може з якоїсь причини стати злим”. Навіть якщо робот не людиноподібний, занепокоєння залишаються. У цьому випадку чи варто встановлювати керовані ШІ колеса на ніж? Дослідники мали рухомий ніж, але розробили його так, щоб він рухався з лезом, завжди відвернутим від людини.
“Я думаю, це цікава напруга та дискусія, яку варто провести, — каже Айон. — Чи взагалі не хочемо мати такі типи предметів, що приводяться в рух?”
Мета полягає в тому, щоб переконатися: коли роботи роблять щось у наших домівках, вони діють так, щоб сприяти безпеці та допомагати нам робити те, що ми хочемо.
“Роботи стають дедалі здатнішими, наприклад, складати одяг, але… вони повинні складати одяг так, як ми цього хочемо, — каже Хан. — Кожен предмет одягу може бути різним. Важливо, щоб роботи були не лише здатними, а й розуміли, чого хоче користувач і як найкраще йому допомогти”.
Як це може виглядати? Ваша кавова чашка визначає, що ви готові до ще одного ковтка, і починає шукати шлях до вас.
