За останній рік ринок менеджерів паролів перебудувався сильніше, ніж за попереднє десятиліття. Bitwarden уперше з моменту запуску підняв ціну преміум-тарифу, 1Password подорожчав на третину, Dashlane узагалі прибрав безкоштовний план, а історія з LastPass дійшла до мільйонного штрафу регулятора і слідів у російській екосистемі відмивання криптовалюти. Розбираємо, який менеджер паролів обрати у 2026 році, кого варто оминути й чому самого лише «надійного пароля» вже недостатньо.

Логіка залишилася незмінною: якщо ви використовуєте той самий пароль у пошті, банківському кабінеті та на форумі, витік бази форуму автоматично відкриває зловмиснику доступ до решти. Менеджер паролів усуває саме цю проблему — він генерує та зберігає окремий складний пароль для кожного сервісу, а вам потрібно памʼятати лише один.

Актуальності темі додає українська статистика. За даними Держспецзвʼязку, у 2025 році CERT-UA опрацювала майже 6 тисяч кіберінцидентів — на 37,4% більше, ніж роком раніше. Значна частина фішингових розсилок надходить зі скомпрометованих облікових записів українських підприємств та організацій — тобто зі справжніх, а не підроблених адрес. Захист облікових даних перестав бути особистою гігієною й став елементом стійкості.

Що змінилося за рік: коротко про головне

• Bitwarden подорожчав. У січні 2026 року вартість преміум-передплати зросла до $1,65 на місяць ($19,80 на рік), сімейного тарифу — до $3,99 на місяць ($47,88 на рік на шість осіб). Безкоштовний план компанія залишила без змін (заява Bitwarden).
• 1Password підвищив ціни наприкінці березня 2026 року. Індивідуальний тариф коштує $3,99 на місяць, сімейний — $5,99 на місяць за річної оплати; знижені $2,99 і $4,49 діють лише для нових клієнтів у перший рік (тарифи 1Password).
• Dashlane остаточно відмовився від безкоштовного тарифу у вересні 2025 року — тепер доступні тільки платні плани та 30 днів на повернення коштів.
• Ключі доступу вийшли на масштаб. FIDO Alliance оцінює їхню кількість у світі у 5 мільярдів; 75% опитаних уже увімкнули ключ доступу щонайменше в одному сервісі (State of Passkeys 2026).
• LastPass отримав штраф £1,2 млн від британського регулятора ICO у грудні 2025 року, а крадіжки криптовалюти з викрадених у 2022 році сховищ тривають і досі.

Як працює менеджер паролів

Менеджер паролів — це зашифроване сховище, доступ до якого відкриває один майстер-пароль. Усередині зберігаються логіни, паролі, ключі доступу, банківські картки, захищені нотатки й документи. Застосунок сам підставляє потрібні дані у форму входу, генерує нові паролі та синхронізує сховище між пристроями.

Практично всі сучасні сервіси побудовані на архітектурі нульового знання: дані шифруються безпосередньо на вашому пристрої, а на сервери компанії потрапляють уже у зашифрованому вигляді. Постачальник не має вашого майстер-пароля й не може розшифрувати сховище — навіть якщо його сервери зламають, зловмисник отримає лише масив нечитабельних даних.

Зворотний бік цієї моделі: якщо ви забудете майстер-пароль, відновити доступ у більшості випадків неможливо. Саме тому майстер-пароль варто зробити довгою парольною фразою, записати її на папері й зберігати в надійному фізичному місці, а також налаштувати аварійний доступ для довіреної особи, якщо тариф це дозволяє.

Важливий нюанс, який добре ілюструє справа LastPass: захист сховища залежить не лише від алгоритму шифрування, а й від стійкості вашого майстер-пароля. Про те, як його скласти, ми писали в окремому матеріалі — парольна фраза чи складна комбінація символів.

Ключі доступу не скасували паролі, але вже змінили правила

У травні 2026 року FIDO Alliance опублікувала звіт State of Passkeys, за яким у світі використовується близько 5 мільярдів ключів доступу. Про технологію знають 90% опитаних, 75% увімкнули її щонайменше в одному сервісі, 49% користуються нею регулярно там, де вона доступна, а 68% організацій уже впровадили або впроваджують ключі доступу для співробітників (FIDO Alliance). Дослідження охопило 11 тисяч користувачів і 1400 керівників у десяти країнах.

Ключ доступу — це пара криптографічних ключів. Приватний залишається на вашому пристрої під захистом біометрії або PIN-коду, публічний зберігає сервіс. Красти нічого: паролю, який можна виманити фішингом чи підібрати, просто не існує.

Проте паролі нікуди не зникли. Більшість сервісів підтримують ключі доступу паралельно зі старим входом, тож менеджер паролів залишається потрібним — тепер уже як сховище одразу для двох типів облікових даних. Детальніше про технологію — у нашому поясненні, що таке ключі доступу.

Чи достатньо менеджера, вбудованого в браузер

Chrome, Firefox, Edge і Safari пропонують збереження паролів безкоштовно, і це однозначно краще, ніж один пароль на всі сервіси. Але у вбудованих сховищ є обмеження, які варто розуміти.

• Приʼязка до екосистеми: паролі, збережені в Safari, не синхронізуються на Android, а сховище Chrome незручно використовувати за межами браузера.
• Слабкий захист на скомпрометованому компʼютері: якщо хтось має фізичний доступ до вашого пристрою та розблокованого профілю, дістатися до збережених паролів значно простіше, ніж до окремого сховища з власним майстер-паролем.
• Немає повноцінного аудиту сховища, безпечного обміну доступами, поштових псевдонімів і зберігання довільних типів даних.

Окремо варто згадати застосунок «Паролі» від Apple: він коректно синхронізується через iCloud, підтримує ключі доступу і для користувача, який живе виключно в екосистемі Apple, є цілком робочим безкоштовним варіантом. Щойно зʼявляється пристрій на Windows або Android, зручність зникає.

Bitwarden — оптимальний вибір для більшості

Bitwarden залишається найзбалансованішим рішенням: відкритий код, регулярні незалежні аудити, застосунки для Windows, macOS, Linux, Android та iOS і розширення для всіх основних браузерів. Безкоштовний тариф дозволяє зберігати необмежену кількість паролів і ключів доступу та синхронізувати їх між необмеженою кількістю пристроїв — умова, якої немає в жодного великого конкурента.

У січні 2026 року компанія оновила платні плани: преміум коштує $1,65 на місяць ($19,80 на рік), сімейний — $3,99 на місяць ($47,88 на рік на шість осіб). Одночасно преміум отримав сповіщення про проблеми у сховищі, підказки щодо заміни слабких паролів, 5 ГБ для вкладень замість 1 ГБ і підтримку до десяти ключів безпеки. Безкоштовний тариф компанія прямо зобовʼязалася не змінювати.

Окрема перевага для тих, хто не хоче довіряти дані чужим серверам, — офіційна можливість розгорнути Bitwarden на власному сервері. Варто памʼятати й про інший бік відкритої екосистеми: у квітні 2026 року npm-пакет Bitwarden CLI став ціллю атаки на ланцюжок постачання. Це не компрометація сховищ, але нагадування, що оновлення варто ставити з офіційних джерел.

Proton Pass — найсильніший безкоштовний тариф

Proton Pass від швейцарської Proton пропонує найщедріший безкоштовний план на ринку: необмежені паролі, необмежені пристрої, підтримка ключів доступу на всіх платформах, генератор паролів, сповіщення про слабкі та повторювані комбінації і 10 поштових псевдонімів, які приховують вашу справжню адресу (тарифи Proton Pass).

Платний Pass Plus додає необмежені псевдоніми, вбудований генератор одноразових кодів, захищений обмін сховищами й окремими записами, моніторинг витоків, вкладення файлів, аварійний доступ та власні домени для псевдонімів. Якщо ви вже користуєтеся Proton Mail або Proton VPN, має сенс дивитися на пакет Proton Unlimited.

Клієнтські застосунки Proton Pass мають відкритий код, компанія працює за швейцарським законодавством про захист даних. Тим, кого цікавлять поштові псевдоніми як окремий інструмент, стане в пригоді наш огляд сервісу одноразових адрес Firefox Relay.

1Password — коли потрібні максимальна зручність і Travel Mode

1Password не має безкоштовного тарифу: доступні 14 днів пробного періоду, після чого індивідуальний план коштує $3,99 на місяць, сімейний на пʼятьох — $5,99 на місяць за річної оплати. Знижені ставки $2,99 і $4,49, які видно на сайті, компанія обмежує першим роком для нових клієнтів. У перерахунку це приблизно $48 на рік за індивідуальний тариф і $72 на рік за сімейний.

Натомість ви отримуєте найдоопрацьованіші застосунки в категорії, підтримку всіх платформ включно з Linux і ChromeOS, інструмент командного рядка, зберігання SSH-ключів та API-токенів, а також моніторинг витоків Watchtower.

Функція, яка в українських реаліях заслуговує на окрему увагу, — Travel Mode. Вона тимчасово видаляє обрані сховища з пристроїв, а після перетину кордону відновлює їх одним натисканням. Для журналістів, волонтерів і всіх, хто регулярно перетинає кордон із робочим ноутбуком чи телефоном, це відчутна перевага: під час перевірки на пристрої фізично немає чутливих даних.

Архітектурна особливість сервісу — Secret Key: окремий згенерований ключ, який використовується разом із майстер-паролем. Це помітно ускладнює перебір, але означає, що частину доступу створили не ви, тож копію «аварійного набору» слід зберігати офлайн. У 2026 році сервіс також додав захист від фішингу.

NordPass, Dashlane і Keeper: коли вони мають сенс

NordPass

Менеджер від Nord Security використовує шифрування XChaCha20 замість поширенішого AES-256 і має охайний інтерфейс. Головний аргумент — пакетна ціна разом із NordVPN та NordLocker для тих, хто вже користується цими сервісами. Головне обмеження — безкоштовний тариф дозволяє лише один активний сеанс: щойно ви входите на телефоні, сеанс на ноутбуці завершується. Преміум коштує близько $2 на місяць за річної оплати, але ціна поновлення зазвичай вища за акційну, тож умови продовження варто перевіряти окремо.

Dashlane

Dashlane пропонує моніторинг витоків, сповіщення про фішингові сайти з підробленими адресами й вбудований VPN, а сімейний тариф охоплює до десяти осіб — більше, ніж у конкурентів. Компанія відмовилася від десктопних застосунків і працює переважно через розширення для браузерів та мобільні застосунки. Безкоштовного тарифу більше немає, індивідуальна передплата коштує близько $5 на місяць, що робить Dashlane одним із найдорожчих варіантів у добірці.

Keeper

Keeper орієнтований на команди й організації: замість окремих сховищ тут використовується структура тек із розподілом прав, схожа на Google Drive, є одноразові посилання для передавання доступів назовні та записи, що самознищуються після відкриття. Для приватного користувача це надлишкова гнучкість, для невеликої компанії чи ІТ-відділу — вагома перевага. Частина функцій, зокрема моніторинг витоків, продається як окремі модулі.

KeePassXC та Enpass — коли сховище має залишатися у вас

Якщо ви принципово не хочете, щоб зашифрована база зберігалася на серверах постачальника, є два перевірені варіанти.

KeePassXC зберігає паролі у локальному зашифрованому файлі, який захищається майстер-паролем, файлом-ключем або обома одночасно. Синхронізацію ви організовуєте самостійно — через будь-яку хмару або власний сервер. Проєкт має відкритий код і застосунки для Windows, macOS і Linux; офіційних мобільних клієнтів немає, розробники рекомендують сторонні застосунки для Android та iOS. Це найгнучкіший і повністю безкоштовний варіант, але він вимагає готовності самостійно розвʼязувати проблеми.

Enpass працює за схожим принципом, але має власні застосунки на всіх платформах і зручні налаштування синхронізації через Dropbox, Google Drive, OneDrive, iCloud, Nextcloud або будь-який сервіс із підтримкою WebDAV. Синхронізувати базу можна й у межах локальної мережі. Enpass не зберігає ваших даних у себе, тож зламувати в компанії просто нічого.

Кого варто оминути у 2026 році

LastPass

11 грудня 2025 року британський регулятор ICO оштрафував LastPass UK на £1,2 млн за витік 2022 року, який зачепив персональні дані до 1,6 млн британських користувачів. У матеріалах розслідування описано механіку злому: спершу зловмисник скомпрометував робочий ноутбук співробітника в Європі, потім — особистий ноутбук інженера у США, встановив там кейлогер і перехопив майстер-пароль, а двофакторну автентифікацію обійшов за допомогою cookie довіреного пристрою. Особистий і робочий сейфи інженера були повʼязані одним майстер-паролем, і це дало доступ до ключів шифрування резервної бази.

Регулятор наголосив, що самі паролі користувачів залишилися зашифрованими. Проблема в іншому: сховища з слабкими майстер-паролями відтоді послідовно зламують офлайн. У 2025 році Секретна служба США вилучила понад $23 млн криптовалюти, зазначивши, що приватні ключі жертв були отримані саме з розшифрованих сховищ менеджера паролів.

Наприкінці 2025 року компанія TRM Labs, що спеціалізується на блокчейн-розслідуваннях, простежила подальший шлях украдених коштів. За її оцінками, понад $28 млн було виведено через Wasabi Wallet наприкінці 2024 — на початку 2025 року, ще близько $7 млн — під час хвилі у вересні 2025 року. Кошти неодноразово виводилися через повʼязані з росією біржі, зокрема Cryptex і Audi6, а цифрові сліди до та після змішування вказують на операційний контроль з боку російської кіберзлочинної екосистеми.

Ключовий висновок для користувача: гроші крадуть не одразу після витоку, а хвилями через роки. Якщо ви колись зберігали в LastPass seed-фрази, приватні ключі або критичні доступи, недостатньо змінити майстер-пароль — потрібно перевипустити самі секрети.

Програмне забезпечення російського та білоруського походження

Менеджер паролів — це категорія, у якій питання юрисдикції розробника не є теоретичним: сервіс отримує повний перелік ваших сервісів і доступів. Показовий приклад — Passwork, розслідування щодо якого виявило спільне коріння та синхронні оновлення з російською компанією, сертифікованою ФСТЕК і ФСБ. Редакція не рекомендує використовувати рішення російського чи білоруського походження для зберігання облікових даних — незалежно від того, де формально зареєстрована юридична особа.

Порівняльна таблиця

Ціни наведено станом на серпень 2026 року в доларах США за річної оплати. Вартість у гривні залежить від курсу, регіону та поточних акцій, а ставка поновлення часто відрізняється від ціни першого року.

Як перейти на менеджер паролів: сім кроків

1. Оберіть сервіс і створіть акаунт. Для більшості читачів достатньо безкоштовного тарифу Bitwarden або Proton Pass.
2. Складіть майстер-пароль. Найпростіший робочий підхід — парольна фраза щонайменше з чотирьох випадкових слів. Запишіть її на папері й покладіть у надійне місце.
3. Увімкніть двофакторну автентифікацію для входу в сам менеджер. Найкращий варіант — апаратний ключ; прийнятний — застосунок-автентифікатор. Автентифікації через SMS варто уникати через ризик підміни SIM-картки.
4. Імпортуйте наявні паролі. Усі великі сервіси підтримують перенесення з браузера або іншого менеджера через файл CSV. Після імпорту цей файл слід видалити остаточно, а не лишати в теці завантажень.
5. Запустіть аудит сховища. Почніть заміну зі слабких, повторюваних і скомпрометованих паролів, рухаючись від пошти та банківських сервісів до менш критичних.
6. Увімкніть ключі доступу там, де вони підтримуються, і збережіть їх у тому самому сховищі.
7. Налаштуйте аварійний доступ для довіреної особи, якщо ваш тариф це дозволяє, і зробіть зашифровану резервну копію сховища.

Окрема порада щодо автозаповнення: залишайте його напівавтоматичним. Повністю автоматичне підставляння даних у форми історично ставало причиною атак через приховані поля на сторінці, тому підтверджувати підстановку вручну — розумний компроміс.

Часті питання

Чи безпечно зберігати всі паролі в одному місці?

Так, за умови архітектури нульового знання, довгого майстер-пароля та увімкненої двофакторної автентифікації. Ризик концентрації даних менший за ризик використання одного пароля на десятках сервісів або зберігання паролів у нотатках і браузері.

Що буде, якщо я забуду майстер-пароль?

У більшості сервісів відновити доступ неможливо — це прямий наслідок того, що постачальник не зберігає ваш ключ. Часткові страховки: аварійний доступ для довіреної особи, коди відновлення й записана офлайн копія майстер-пароля.

Чи вистачить безкоштовного тарифу?

Для більшості приватних користувачів так. Безкоштовний Bitwarden дає необмежену кількість паролів і пристроїв, безкоштовний Proton Pass додає до цього 10 поштових псевдонімів. Платити варто тоді, коли потрібні моніторинг витоків, вбудований генератор одноразових кодів, сімейний доступ або зберігання файлів.

Чи замінять ключі доступу паролі найближчим часом?

Ні. За даними FIDO Alliance, у світі використовується близько 5 мільярдів ключів доступу, але паролі працюють паралельно майже скрізь. Найближчі роки менеджер зберігатиме обидва типи облікових даних одночасно.

Що робити колишнім користувачам LastPass?

Перенести сховище в інший сервіс, змінити паролі до критичних акаунтів і, найголовніше, перевипустити всі секрети, які не зводяться до пароля: seed-фрази криптогаманців, приватні ключі, коди відновлення й API-токени. Зміна майстер-пароля вже не захищає дані, викрадені у 2022 році.

Чи можна довіряти хмарній синхронізації?

Так, якщо шифрування відбувається на пристрої до передавання. Саме так працюють усі сервіси з цієї добірки. Якщо ви не хочете покладатися на чужу інфраструктуру взагалі, є KeePassXC, Enpass або самостійний хостинг Bitwarden.

Що обрати

• Більшості користувачів — Bitwarden: безкоштовний тариф без обмежень за пристроями, відкритий код і найнижча ціна преміуму серед великих сервісів.
• Тим, хто не готовий платити взагалі, — Proton Pass: найширший безкоштовний функціонал і поштові псевдоніми в комплекті.
• Тим, хто цінує зручність і часто перетинає кордон, — 1Password із Travel Mode.
• Командам і невеликим компаніям — Keeper або бізнес-тарифи 1Password.
• Тим, хто хоче контролювати сховище самостійно, — KeePassXC, Enpass або Bitwarden на власному сервері.

Найгірший сценарій — не використовувати менеджер узагалі. Історія LastPass показує не те, що менеджери паролів небезпечні, а те, що навіть у найгіршому випадку зашифроване сховище з довгим майстер-паролем встояло, тоді як сховища зі слабкими паролями зламали офлайн через роки після витоку.

Ця стаття Кращі менеджери паролів у 2026 році: що змінилося на ринку і як обрати сховище раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

22 липня 2026 року пілотна мережа 5G запрацювала в центральній частині Києва — столиця стала четвертим містом українського пілотного проєкту після Львова, Бородянки та Харкова. Мережею пʼятого покоління вже скористалися майже 1,5 мільйона абонентів, а в країні працюють понад 300 базових станцій. Наступне місто — Одеса, а повноцінне розгортання технології по всій країні залежатиме від завершення воєнного стану.

5G у Києві: де працює мережа та яка швидкість

Про запуск пілотної мережі в столиці повідомив заступник міністра цифрової трансформації Станіслав Прибитько. За його словами, кожен оператор покривав місто по-різному, проте Хрещатик забезпечили сигналом усі компанії. У тестовому режимі мережа доступна на ділянці від Майдану Незалежності до Бессарабської площі, а також на окремих локаціях операторів.

Під час попередніх випробувань у столиці швидкість мобільного інтернету перевищувала 1 Гбіт/с, а середній показник для користувачів становив 600–700 Мбіт/с. Завдання київського пілоту — перевірити роботу мережі в умовах мегаполіса з високою щільністю населення та значним навантаженням — від якості покриття в щільній багатоповерховій забудові до стабільності обладнання при піковому трафіку.

Щоб скористатися мережею, достатньо мати смартфон із підтримкою 5G, перебувати в зоні покриття та увімкнути відповідний режим у налаштуваннях телефону. У Мінцифри нагадують: якщо пристрій працює в режимі енергозбереження, 5G може не вмикатися. Замінювати SIM-картку чи встановлювати додаткове ПЗ не потрібно — сумісні пристрої підключаються автоматично, як це відбувається при перемиканні між 3G та 4G.

Як Україна дійшла до 5G: хронологія пілотного проєкту

Перші випробування технології відбулися ще у травні 2024 року, коли один із мобільних операторів разом із Nokia організував телеміст між Івано-Франківськом, Києвом та Гельсінкі для перевірки якості звʼязку. У липні 2025 року технологію точково протестували в Київському авіаційному інституті. Проте повноцінний пілотний проєкт для звичайних абонентів стартував лише взимку.

12 січня 2026 року перша в Україні пілотна мережа 5G запрацювала у центрі Львова зі швидкістю передавання даних близько 500 Мбіт/с на одного абонента. 28 січня тестову зону відкрили у Бородянці на Київщині, а 14 лютого — у Харкові, де спільне тестування проводять найбільші українські оператори мобільного звʼязку. Київ став четвертою локацією проєкту. За даними Мінцифри, пілотний етап триватиме до грудня 2026 року.

Вибір локацій невипадковий: Мінцифри прагне перевірити технологію в різних умовах — у невеликих громадах із малоповерховою забудовою та у великих мегаполісах, де навантаження на мережу суттєво відрізняється.

Чи готовий ваш смартфон до 5G

За оцінками Мінцифри, оприлюдненими восени 2025 року, майже 22% усіх смартфонів в Україні — це приблизно 9,4 мільйона пристроїв — уже підтримують технологію 5G. Це означає, що приблизно кожен пʼятий користувач не потребуватиме нового телефона після запуску комерційних послуг. Перевірити сумісність можна в характеристиках пристрою або в налаштуваннях мобільної мережі: якщо серед доступних режимів є пункт 5G або NR, телефон готовий до роботи в новій мережі. Власникам сучасних смартфонів із eSIM також не потрібно жодних додаткових дій.

Що дає 5G порівняно з 4G

Пʼяте покоління мобільного звʼязку — це не просто швидший інтернет, а інша архітектура передавання даних.

Що це означає на практиці

Швидкість. Повнометражний фільм у 4K завантажується за лічені секунди замість кількох хвилин, а відеодзвінки без зависань стають нормою.

Наднизька затримка. Критично важливо для систем реального часу — від дистанційних хірургічних операцій до керування безпілотниками: команда виконується практично миттєво.

Масове підключення. 5G здатне одночасно обслуговувати величезну кількість пристроїв на невеликій території — це відкриває шлях до «розумних міст», де датчики, освітлення та транспортна інфраструктура працюють в єдиній мережі.

Що стримує повне розгортання

Повноцінне розгортання 5G по всій країні планують лише після завершення воєнного стану. Головна причина — частотна: діапазони, необхідні для роботи 5G, частково перетинаються із частотами військових систем, тому перед масштабним запуском необхідні додаткові науково-дослідні роботи спільно з представниками сектору оборони.

Серед інших барʼєрів — економічні та регуляторні:

• Ліцензії. Для комерційного запуску держава має провести аукціон з продажу частотного спектра — під час воєнного стану ефективність таких процедур залишається під питанням.
• Інвестиції. Побудова мережі 5G потребує значно щільнішого розміщення базових станцій, ніж 4G, а отже — мільярдних вкладень операторів в умовах, коли частина інфраструктури зруйнована російськими обстрілами.
• Енергетика. Базові станції 5G споживають більше електроенергії, ніж обладнання попередніх поколінь, тому під час тривалих відключень пріоритетом залишатиметься стабільність мереж 2G–4G.

Частково вразливість наземної інфраструктури компенсує супутниковий звʼязок: з листопада 2025 року в Україні — вперше в Європі — працює комерційний сервіс Starlink Direct to Cell, який дозволяє звичайним смартфонам надсилати SMS безпосередньо через супутники, коли наземна мережа недоступна.

3G вимкнуть до 2031 року

Паралельно з розвитком 5G Україна поступово відмовляється від застарілих технологій: 3G планують повністю вимкнути до 1 січня 2031 року. Частоти цієї технології переналаштовують під 4G, який у Мінцифри називають базою для подальшого розгортання мереж пʼятого покоління. Перехід буде поступовим — користувачі не відчують різких змін у якості звʼязку, оскільки старі технології працюватимуть паралельно з новими.

Що далі: Одеса та плани до 2030 року

Наступним містом пілотного проєкту має стати Одеса. Найближчі місяці оператори аналізуватимуть результати тестувань у чотирьох містах, перевірятимуть обладнання та збиратимуть дані для майбутнього масштабування технології. За оцінками Мінцифри, часткове 5G-покриття у великих містах може зʼявитися до 2030 року, а терміни національного розгортання безпосередньо залежатимуть від безпекової ситуації в країні.

Поширені запитання

Де саме в Києві працює 5G?

У тестовому режимі мережа доступна в центральній частині міста — від Майдану Незалежності до Бессарабської площі, а також на окремих локаціях операторів. Хрещатик покрили всі оператори.

Чи потрібно міняти SIM-картку або тариф для 5G?

Ні. Якщо смартфон підтримує 5G, достатньо увімкнути відповідний режим у налаштуваннях мережі та перебувати в зоні покриття. Варто врахувати, що в режимі енергозбереження 5G може не працювати.

Яка швидкість 5G в українських пілотних мережах?

У Києві під час тестувань швидкість перевищувала 1 Гбіт/с за середнього показника 600–700 Мбіт/с. У Львові на старті пілоту швидкість становила близько 500 Мбіт/с на абонента.

Коли 5G зʼявиться в інших містах України?

Наступною в черзі — Одеса. Пілотний етап триватиме до грудня 2026 року, а повноцінне розгортання по всій країні можливе лише після завершення воєнного стану.

Висновок

Запуск 5G у Києві — найпомітніший етап українського пілотного проєкту: технологія вперше працює в умовах мегаполіса з мільйонним населенням. Майже 1,5 мільйона абонентів, які вже випробували мережу, та понад 300 базових станцій свідчать, що 5G в Україні — вже не плани, а робоча інфраструктура. Водночас масштабування залежить від безпекової ситуації, узгодження частот із сектором оборони та готовності операторів інвестувати в щільну мережу базових станцій. До того часу 5G залишатиметься тестовою технологією в окремих локаціях — але вже сьогодні його можна випробувати на Хрещатику.

Ця стаття 5G в Україні: мережа пʼятого покоління запрацювала в Києві — де ловити сигнал і що далі раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Двоетапна перевірка — це найпростіший спосіб захистити акаунт у месенджері навіть тоді, коли хтось дізнався ваш пароль або перехопив SMS-код. Кілька хвилин налаштувань — і зловмиснику вже недостатньо самого лише номера телефону, щоб зайти у ваше листування. Нижче — покрокові інструкції для WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Facebook Messenger та пояснення, який спосіб підтвердження надійніший за решту.

Що таке двоетапна перевірка

Двоетапна (або двофакторна) перевірка додає до входу другий крок: окрім пароля чи коду з SMS особу потрібно підтвердити ще одним способом — наприклад, PIN-кодом, який знаєте лише ви. Ідея проста: навіть якщо один із факторів скомпрометовано, самого його для доступу вже недостатньо.

У месенджерах ця функція має свою особливість. Здебільшого йдеться не про код при кожному вході, а про PIN чи пароль, який застосунок запитує, коли ваш номер намагаються зареєструвати на новому пристрої. Саме цей крок зупиняє захоплення акаунта через перевипуск або підміну SIM-картки.

Чому SMS-код — не найнадійніший захист

Найпоширеніший другий фактор — одноразовий код у SMS. Він значно кращий, ніж узагалі нічого, але має слабке місце: код можна перехопити. У межах атаки з підміною SIM-картки (SIM-swapping) зловмисник переконує оператора перевипустити ваш номер на свою картку — і починає отримувати ваші повідомлення, зокрема коди підтвердження.

Через це у спільних рекомендаціях щодо мобільного звʼязку наприкінці 2024 року CISA та ФБР прямо радять не використовувати SMS як другий фактор і надавати перевагу стійкішим до фішингу способам — застосункам-автентифікаторам або апаратним і програмним ключам (технологія FIDO, до якої належать і passkeys).

Простими словами, надійність способів підтвердження зростає так: SMS-код — найслабша ланка; застосунок-автентифікатор — помітно краще; ключ безпеки або passkey — найнадійніше. Скрізь, де месенджер дозволяє обрати спосіб, варто відмовлятися від SMS на користь застосунку чи passkey.

WhatsApp: PIN і сучасніша альтернатива — passkey

У WhatsApp двоетапна перевірка — це шестизначний PIN, який застосунок час від часу запитує та обовʼязково вимагає під час реєстрації номера на новому пристрої.

• Відкрийте «Параметри» (Settings) → «Обліковий запис» (Account).
• Виберіть «Двоетапна перевірка» (Two-step verification) і натисніть «Увімкнути».
• Придумайте та підтвердьте шестизначний PIN.
• За бажанням додайте адресу електронної пошти — вона знадобиться, щоб скинути PIN, якщо ви його забудете.

Докладніше про роботу функції — у довідковому центрі WhatsApp. Крім PIN, WhatsApp підтримує passkey — вхід за відбитком пальця, обличчям чи кодом розблокування пристрою замість пароля. Увімкнути його можна в розділі «Параметри» → «Обліковий запис» → «Ключі доступу».

Telegram: хмарний пароль і вхід за passkey

У Telegram базовий другий фактор — це окремий хмарний пароль, який запитують при вході з нового пристрою на додачу до коду з SMS.

• Відкрийте «Налаштування» → «Приватність і безпека».
• Виберіть «Двоетапна перевірка» і натисніть «Встановити додатковий пароль».
• Двічі введіть надійний пароль і, за бажанням, підказку до нього.
• Додайте резервну адресу пошти — без неї відновити доступ у разі втрати пароля буде складно.

Функцію двоетапної перевірки Telegram запровадив ще у 2015 році; відтоді вона лишається базовим захистом акаунта.

Наприкінці 2025 року Telegram додав вхід за passkey — за біометрією (Face ID, відбиток пальця) чи кодом розблокування пристрою замість SMS-коду. Ключ зберігається на пристрої й може синхронізуватися через менеджери паролів від Apple, Google та інших. Створити його можна в розділі «Налаштування» → «Приватність і безпека» → «Ключі доступу». Важливо: passkey спрощує та захищає вхід, але номер телефону досі лишається основою акаунта — тож зберігайте і його, і хмарний пароль. Докладніша інструкція — в окремому матеріалі.

Signal: PIN і блокування реєстрації

Signal просить створити PIN ще під час реєстрації акаунта — він шифрує ваш профіль, налаштування й контакти. Щоб цей PIN додатково не давав нікому перереєструвати ваш номер, увімкніть окрему опцію «Блокування реєстрації» (Registration Lock).

• Відкрийте «Налашьування» (торкніться фото профілю) → «Акаунт».
• Переконайтеся, що PIN створено; за потреби тут його можна змінити або зробити буквено-цифровим замість числового.
• Увімкніть перемикач «Блокувати реєстрацію» (Registration Lock).

Після цього для реєстрації номера завжди потрібен PIN. Важливо: якщо ввести його неправильно кілька разів поспіль, Signal тимчасово заблокує акаунт — доступ відновиться через сім днів. PIN не можна відновити, тож збережіть його надійно.

Viber: шестизначний PIN і біометрія

У Viber двоетапна перевірка — це шестизначний PIN та підтверджена адреса пошти. PIN запитують під час активації Viber на новому телефоні та за спроби змінити частину налаштувань акаунта.

• Відкрийте Viber і торкніться фото профілю вгорі екрана та оберіть «Параметри».
• Перейдіть до розділу «Конфіденційність» → «Двоетапна перевірка».
• Створіть шестизначний PIN і підтвердьте адресу пошти для його відновлення.

За інструкцією Rakuten Viber, якщо ввести PIN неправильно пʼять разів поспіль під час активації нового телефона, спроби заблокують на пʼять днів. Пізніше Viber додав і підтвердження за біометрією — відбитком пальця чи обличчям.

Facebook Messenger: тепер через Accounts Center

Messenger спирається на захист акаунта Facebook, тож двофакторну автентифікацію налаштовують у спільному центрі облікових записів Meta.

• Відкрийте «Центр облікових записів» (Accounts Center) — через «Налаштування» Facebook або Messenger.
• Виберіть «Пароль і безпека» (Password and security) → «Двоетапна перевірка» (Two-factor authentication).
• Виберіть акаунт і спосіб підтвердження. Рекомендований варіант — застосунок-автентифікатор, а не SMS.

Meta пропонує три способи: застосунок-автентифікатор, SMS та апаратний ключ безпеки; як це працює — у довідці Facebook. У квітні 2026 року компанія почала оновлювати «Accounts Center» до «Meta Account» — єдиного акаунта, що централізує пароль, двофакторну автентифікацію й пошту одразу для Facebook, Instagram і Messenger та додає вхід через passkey.

Який спосіб обрати

Загальне правило — вмикати двоетапну перевірку всюди, де вона є, і не покладатися винятково на SMS. Там, де месенджер дозволяє, обирайте застосунок-автентифікатор або passkey. Не забудьте захистити й поштову скриньку, до якої привʼязане відновлення: якщо зловмисник отримає доступ до неї, він зможе скинути PIN. Тому ввімкніть двофакторну автентифікацію і для самої пошти.

Пароль і навіть двоетапна перевірка рятують не від усіх загроз — наприклад, від атаки «людина посередині». Про те, чому довжина PIN важить менше, ніж здається, ми писали окремо, а зберігати складні паролі допоможе менеджер паролів.

Поширені запитання

Чи захистить двоетапна перевірка, якщо зловмисник уже знає мій пароль?

Так. У цьому й сенс: навіть із паролем чи перехопленим SMS-кодом зайти в акаунт без другого фактора — PIN або пароля, який знаєте лише ви, — не вийде.

Що безпечніше — SMS чи застосунок-автентифікатор?

Застосунок-автентифікатор. SMS-коди можна перехопити через підміну SIM-картки, тож CISA та ФБР радять надавати перевагу застосункам або ключам безпеки. Passkey — ще надійніший варіант там, де він доступний.

Що робити, якщо я забув(ла) PIN або пароль?

Якщо ви заздалегідь додали резервну пошту, більшість месенджерів надішлють на неї посилання для скидання. Без резервної пошти відновити доступ складно, а в Signal за ввімкненого блокування реєстрації доведеться чекати сім днів.

Чи потрібно вмикати двоетапну перевірку в кожному месенджері окремо?

Так. Навіть застосунки однієї компанії (наприклад, Messenger і WhatsApp від Meta) захищають окремо — увімкнення в одному не активує захист в іншому.

Ця стаття Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Шпигунське ПЗ споживчого класу мовчки читає ваші повідомлення, переглядає фотографії, слухає дзвінки та відстежує місцеперебування в реальному часі — і робить це непомітно. Воно маскується під системні служби, зникає з головного екрана й роками працює у фоні. Ця інструкція допоможе виявити такі програми на Android та iPhone і безпечно їх позбутися.

Що таке сталкерське ПЗ — і чому це масова проблема

Сталкерське ПЗ (від англ. stalkerware), яке також називають «програмами для стеження за подружжям», продають під виглядом застосунків для батьківського контролю чи відстеження працівників. Насправді ним найчастіше користуються, щоб без згоди стежити за партнером, колишнім чи членом родини. Такі застосунки не публікують у Google Play: їх встановлюють на пристрій вручну, маючи фізичний доступ до нього й зазвичай знаючи пароль розблокування.

Масштаб проблеми великий і добре задокументований. У лютому 2025 року дослідник безпеки виявив, що дві майже ідентичні програми-переслідувачі — Cocospy та Spyic — через вразливість зливали дані мільйонів людей: у відкритому доступі опинилися 2,65 млн унікальних електронних адрес тих, хто встановлював ці застосунки. За підрахунком TechCrunch, це лише дві з понад двох десятків операцій стеження, які з 2017 року зламали або які злили чутливі дані своїх жертв і клієнтів через недбалу безпеку. Серед інших гучних прикладів — TheTruthSpy, у базах якого знайшли записи з мільйонів пристроїв, зокрема дитячих.

Висновок простий: ці програми не лише втручаються у приватність — вони ще й самі стають джерелом витоку ваших найінтимніших даних.

Ознаки, що за вами можуть стежити

Сталкерське ПЗ створене так, щоб лишатися невидимим, але повністю приховати свій вплив на пристрій воно не може. Насторожити мають:

• швидке розряджання батареї та відчутне нагрівання телефона навіть у стані спокою;
• помітне зростання витрати мобільного трафіку без очевидної причини;
• телефон гальмує, «зависає» або сам вмикає екран у випадкові моменти;
• співрозмовник знає те, чого ви йому не казали, — деталі листування чи ваші переміщення.

Жодна з цих ознак окремо не є доказом. Але якщо їх кілька одночасно, пристрій варто перевірити — як і акаунти, до яких хтось може мати доступ.

Перш ніж почати — подбайте про власну безпеку

Важливо: видалення шпигунської програми з великою ймовірністю сповістить того, хто її встановив, що застосунок перестав працювати. Якщо за стеженням стоїть агресивний партнер, це може загострити ситуацію. Тому спершу продумайте план безпеки.

• 1547— урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству (цілодобово, безкоштовно, анонімно).
• Національна гаряча лінія «Ла Страда-Україна» — 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) (цілодобово, безкоштовно, анонімно).
• 102— за безпосередньої загрози життю чи здоровʼю.
• Coalition Against Stalkerware пропонує поради для постраждалих (англійською).

Зверніть увагу: ця інструкція допомагає лише виявити та видалити застосунок. Вона не видаляє дані, які вже зібрані й завантажені на сервери. Меню на вашому пристрої може дещо відрізнятися залежно від версії Android та виробника. Усі дії ви виконуєте на власний ризик.

Android: як перевірити й очистити пристрій

1. Швидка перевірка кодом. Для родини Cocospy/Spyic є простий тест: відкрийте застосунок «Телефон», наберіть на клавіатурі ✱✱001✱✱ і натисніть виклик. Якщо така програма встановлена, вона зʼявиться на екрані — цю лазівку розробники зробили для того, хто встановлював застосунок, але нею може скористатися й жертва. Код спрацьовує не з усім шпигунським ПЗ, тож відсутність реакції ще не гарантує, що пристрій чистий.
2. Увімкніть Google Play Захист. Google Play Захист перевіряє застосунки — зокрема встановлені з-поза Google Play — на ознаки шкідливої активності. Коли його вимкнено, захист не працює. Відкрийте Google Play, торкніться свого профілю, перейдіть у Play Захист, переконайтеся, що він увімкнений, і запустіть сканування.
3. Перевірте служби спеціальних можливостей. Сталкерське ПЗ часто зловживає режимом спеціальних можливостей (Accessibility), бо той дає широкий доступ до системи й даних. Якщо ви не користуєтеся такими функціями, у цьому розділі налаштувань не має бути жодного застосунку. Усе незнайоме — надто з назвами на кшталт «Accessibility», «Device Health» чи «Системна служба» — вимкніть і видаліть.
4. Перевірте доступ до сповіщень. Android дозволяє стороннім застосункам читати вхідні сповіщення. Програмі-переслідувачу це дає змогу постійно бачити ваші повідомлення. У налаштуваннях доступу до сповіщень (розділ «Спеціальний доступ застосунків») вимкніть доступ для всього, чого не впізнаєте.
5. Перевірте адміністраторів пристрою. Функції адміністрування пристрою дають ще ширші права. На особистому телефоні їх зазвичай немає. Якщо бачите незнайомий запис із розпливчастою назвою («Системна служба», «Стан пристрою», «Адміністрування пристрою») — це поширений індикатор компрометації. Розділ шукайте в «Налаштуваннях» у блоці безпеки.
6. Перегляньте список застосунків. Навіть без іконки на головному екрані шпигунська програма лишається у списку встановлених застосунків. Перегляньте його повністю, шукаючи незнайомі назви та іконки. Звертайте увагу на застосунки з надмірно широкими дозволами — до камери, контактів, журналу викликів, місцеперебування. Підозрілі примусово зупиніть і видаліть.

iPhone та iPad: окремий вектор загрози

На iPhone усе влаштовано інакше. Класичне сталкерське ПЗ туди майже не встановлюється без джейлбрейка, тож стеження найчастіше йде через ваш обліковий запис Apple: маючи ваші логін і пароль, зловмисник отримує доступ до даних у iCloud — фотографій, резервних копій, листування. Саме так Cocospy та Spyic діяли щодо власників iPhone. Що зробити:

• переконайтеся, що для Apple ID встановлено надійний унікальний пароль (найкраще — збережений у менеджері паролів);
• увімкніть двофакторну автентифікацію для Apple ID, якщо її ще немає;
• перегляньте список пристроїв, привʼязаних до вашого облікового запису, і приберіть усі, які не впізнаєте;
• перевірте «Параметри» → «Загальні» → «VPN і керування пристроєм»: незнайомий профіль конфігурації може бути каналом стеження.

Після видалення — закрийте лазівки

Прибрати застосунок недостатньо: той, хто його встановив, імовірно, має доступ до значно більшого. З безпечного пристрою (не з того, що міг бути скомпрометований):

• змініть паролі до всіх ключових акаунтів, починаючи з електронної пошти — вона зазвичай є засобом відновлення решти;
• увімкніть двофакторну автентифікацію скрізь, де можливо, надаючи перевагу застосунку-автентифікатору, а не SMS (повідомлення могли перехоплювати);
• завершіть усі активні сесії в пошті, соцмережах і хмарних сервісах та приберіть незнайомі пристрої;
• якщо стеження поновлюється або сумніви лишаються, як крайній захід зробіть повне скидання пристрою до заводських налаштувань, а потім встановлюйте застосунки лише з офіційних джерел.

Що робити, якщо нічого не знайдено, але підозри залишились

Ви перевірили все за інструкцією вище, нічого підозрілого не виявили — але поведінка телефона або оточення все одно викликає тривогу. Це не привід заспокоїтися й не привід панікувати. Стеження може йти не через застосунок на пристрої, а іншими каналами — і кожен із них можна перевірити.

Перевірте переадресацію дзвінків і SMS

Зловмисник може налаштувати переадресацію ваших дзвінків або повідомлень на інший номер — без жодного застосунку на телефоні. Перевірте це USSD-кодами:

• *#21# — показує, чи активна безумовна переадресація (тобто всі дзвінки перенаправляються на інший номер);
• *#62# — показує, куди йдуть дзвінки, коли ваш телефон недоступний;
• *#67# — показує, куди переадресовуються дзвінки, коли лінія зайнята;
• ##002# — скасовує всі переадресації.

Якщо побачите незнайомий номер — запишіть його, скасуйте переадресацію й зверніться до оператора.

Перевірте активні сесії хмарних акаунтів

Стеження часто йде не через телефон, а через ваш акаунт: Google, Apple ID, Telegram, Viber, Instagram. Хтось, хто колись знав ваш пароль, може читати листування з іншого пристрою.

• Google: відкрийте myaccount.google.com → «Безпека» → «Ваші пристрої». Видаліть усі пристрої, які не впізнаєте.
• Apple ID: відкрийте «Параметри» → ваше ім’я. Унизу — список пристроїв, прив’язаних до облікового запису.
• Telegram: «Параметри» → «Пристрої». Завершіть усі сесії, крім поточної.
• Viber: перегляньте підключені пристрої в налаштуваннях. Viber дозволяє мати лише один телефон і один десктоп — зайвий пристрій одразу видно.

Після очищення сесій змініть паролі та увімкніть двофакторну автентифікацію — це вже описано в розділі вище.

Перевірте налаштування DNS на роутері

Якщо підозрюєте, що стеження стосується всіх пристроїв у домашній мережі — проблема може бути в роутері. Зловмисник із доступом до адмін-панелі міг змінити DNS-сервер на шкідливий, що перехоплює трафік або перенаправляє на фішингові сайти.

1. Відкрийте адмін-панель роутера (зазвичай 168.0.1 або 192.168.1.1).
2. Знайдіть розділ «DNS» або «Інтернет» / «WAN».
3. DNS-адреси мають бути або від вашого провайдера (автоматичні), або відомими публічними: 1.1.1 (Cloudflare), 8.8.8.8 (Google), 9.9.9.9 (Quad9).
4. Будь-яка інша адреса — привід скинути DNS на автоматичні та змінити пароль адмін-панелі роутера.

Перевірте розширення браузера

На комп’ютері (і на Android у деяких браузерах) шкідливе розширення може читати всі сторінки, перехоплювати паролі та відстежувати дії — при цьому жодного «вірусу» на пристрої не буде.

• Відкрийте список розширень: у Chrome — chrome://extensions, у Firefox — about:addons.
• Видаліть усе, чого не впізнаєте або не пам’ятаєте, навіщо встановлювали.
• Зверніть увагу на розширення з дозволом «Читати та змінювати всі дані на всіх сайтах» — це найширший рівень доступу.

Перевірте, чи не зливає дані стара резервна копія (iPhone)

На iPhone класичне сталкерське ПЗ майже не працює без джейлбрейка. Але якщо хтось має доступ до вашого Apple ID, він може відновити резервну копію iCloud на свій пристрій і отримати ваші фото, контакти, повідомлення iMessage та історію Safari.

• Змініть пароль Apple ID та увімкніть двофакторну автентифікацію (якщо ще ні).
• Перегляньте список пристроїв Apple ID і видаліть незнайомі.
• Перевірте, чи увімкнено «Захист украденого пристрою» (Stolen Device Protection) — ця функція вимагає біометричну автентифікацію для критичних змін у налаштуваннях.

Коли звертатися до спеціалістів

Якщо після всіх перевірок підозри залишаються — особливо якщо стеження може бути пов’язане з домашнім насильством, переслідуванням або погрозами — зверніться до фахівців:

• CERT-UA (cert.gov.ua) — українська команда реагування на кіберінциденти. Приймає звернення від громадян щодо кібератак і шпигунського ПЗ.
• Кіберполіція — подати заяву можна онлайн на ticket.cyberpolice.gov.ua.
• MVT (Mobile Verification Toolkit) від Amnesty International — безкоштовний інструмент для глибокої перевірки пристрою на шпигунське ПЗ державного рівня (Pegasus, Predator). Потребує технічних навичок або допомоги спеціаліста.

Не видаляйте нічого й не скидайте пристрій до заводських налаштувань, поки не зробите резервну копію — спеціалістам потрібні саме сліди роботи шпигунського ПЗ для аналізу.

Як захиститися надалі

• поставте надійний пароль або код розблокування (краще не графічний ключ — його легше підгледіти);
• не передавайте розблокований телефон людям, яким не довіряєте повністю;
• тримайте Google Play Захист увімкненим і вчасно оновлюйте систему та застосунки;
• не встановлюйте програми з невідомих джерел і періодично переглядайте, які дозволи мають ваші застосунки.

Стеження через телефон — це не технічний курйоз, а форма контролю й насильства. Що раніше ви помітите ознаки й перекриєте доступ, то менше даних встигне зібрати той, хто за вами стежить.

Ця стаття Як перевірити телефон на шпигунські програми й видалити їх: інструкція для Android та iPhone раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Уявіть звичайний ранок: ви відкриваєте робочу пошту, вводите пароль, підтверджуєте вхід на телефоні — і спокійно беретесь до справ. А в цю саму секунду у вашому акаунті вже хтось інший. Ви все зробили «правильно», навіть двофакторну автентифікацію пройшли — і саме тому атака спрацювала. Це сучасне обличчя загрози, яку класично називають «людина посередині» (man-in-the-middle, MITM). Розберімо, як вона працює сьогодні — і що справді допомагає захиститися.

Що таке атака «людина посередині»

Атака «людина посередині» — це коли зловмисник непомітно вклинюється між вами та сайтом чи застосунком, з яким ви спілкуєтесь. Він або підслуховує обмін даними, або підміняє одну зі сторін так, що ви впевнені: усе йде як зазвичай. Мета — здобути те, що має цінність: логіни й паролі, дані банківських карток, доступ до робочих акаунтів.

Проста аналогія: це наче листоноша, який відкриває ваш банківський лист, переписує реквізити, акуратно заклеює конверт і кладе його у вашу скриньку. Зовні ніби нічого й не змінилося.

Важлива деталь: зловмиснику не обовʼязково сидіти за вашим компʼютером чи бути з вами в одній країні. Іноді достатньо опинитися в тій самій мережі — або змусити вас підключитися до своєї. Фахівці з безпеки, до речі, тепер частіше кажуть «зловмисник посередині» (adversary-in-the-middle, AiTM), бо діяти може не лише людина, а й автоматизований інструмент.

Два обличчя MITM

За останні роки в загрози зʼявилось два дуже різні сценарії. Перший — класичний, мережевий. Другий — новіший, і саме він зараз завдає найбільше шкоди.

Класична атака: підроблений Wi-Fi і спуфінг

Найвідоміший сценарій — відкритий Wi-Fi у людних місцях. Люди бачать напис «безкоштовний Wi-Fi» і підключаються, не замислюючись, хто за ним стоїть. А підняти фальшиву точку доступу простіше, ніж здається: зловмисник дає мережі назву, схожу на назву закладу, лишає її без пароля — і щойно ви підключились, отримує доступ до вашого трафіку. Аеропорти, кавʼярні та бібліотеки — типові місця для таких підроблених точок.

Активніші способи втручання в мережу:

• Підміна ARP— зловмисник привʼязує свою адресу до адреси легітимного пристрою в локальній мережі, і дані, які ви надсилаєте, ідуть до нього.
• Підміна DNS (отруєння кешу) — запит на адресу сайту підмінюється, і ви потрапляєте на копію, що належить зловмиснику.
• Підміна IP— заголовки мережевих пакетів змінюються так, що вас перенаправляє на чужий ресурс.

Хороша новина: цей клас атак помітно ослаб. Колись частина вебу працювала через незахищений HTTP, тож трафік можна було просто читати або «знижувати» зашифроване зʼєднання до відкритого (це називали SSL stripping). Сьогодні переважна більшість сайтів працює через HTTPS, браузери позначають незахищені зʼєднання попередженням, а технології на кшталт HSTS не дають тихо відкотити сайт до HTTP. Старі гучні приклади — троян SpyEye чи атака SSL BEAST на застарілу версію TLS 1.0 — лишились здебільшого в історії.

Сучасна атака: проксі, що краде вашу сесію (AiTM)

А ось де небезпека перемістилась. Сьогодні найпоширеніший сценарій MITM — це не «хтось у вашому Wi-Fi», а фішинг через зворотний проксі. Працює він так: вам надходить переконливий лист із посиланням на «сторінку входу». Сторінка виглядає справжньою — бо насправді зловмисник у реальному часі транслює вам справжній сайт через свій сервер. Ви вводите логін, пароль, проходите двофакторну автентифікацію — усе спрацьовує. Але в цей момент проксі перехоплює не лише пароль, а й сесійний cookie — цифровий «перепустку», яку сайт видає вже після успішного входу.

Маючи цей cookie, зловмисник просто завантажує його у свій браузер — і опиняється у вашому акаунті вже автентифікованим, без жодного запиту пароля чи коду. Готові набори для таких атак (їх продають «під ключ», як-от Evilginx чи Tycoon 2FA) зробили цей сценарій масовим. Головні цілі — пошта, корпоративні акаунти Microsoft 365 і Google Workspace, банки.

Читайте також

Штучний інтелект уперше спроєктував повні геноми вірусів — 16 із них виявилися життєздатними

Кібербулінг: як розпізнати цькування в мережі та що робити

У ЄС запрацювали правила прозорості ШІ: чат-боти мають попереджати про себе, а дипфейки — маркуватися

Microsoft: російські хакери зламують Wi-Fi у готелях, щоб красти корпоративні паролі

Chrome блокуватиме розширення, які захоплюють нову вкладку та пошук через корпоративні політики

Чому двофакторки вже недостатньо

Багато років нам казали просту річ: увімкніть двофакторну автентифікацію — і вкрадений пароль стане марним. Щодо звичайного фішингу це й досі правда. Але AiTM не намагається «зламати» ваш другий фактор — він чекає, поки ви самі успішно його пройдете, і краде вже результат: готову сесію. SMS-коди, коди з застосунку-автентифікатора і навіть push-підтвердження тут не рятують, бо зловмисник передає їх справжньому сайту замість вас.

Це не означає, що двофакторку треба вимикати — будь-яка MFA краща за її відсутність. Це означає інше: сам лише факт «у мене є двофакторка» більше не дорівнює «я в безпеці».

Як захиститися — від найважливішого до бажаного

1. Перейдіть на passkeys (FIDO2), де це можливо. Це найдієвіший захист саме від AiTM. Passkey криптографічно привʼязаний до конкретного домену: ключ, створений для bank.com, фізично не спрацює на фейковому сайті-копії — навіть якщо ви не помітили підміни. Apple, Google і Microsoft підтримують passkeys на своїх пристроях, а регулятори називають таку автентифікацію «золотим стандартом» захисту.
2. Довіряйте попередженням браузера. Якщо браузер каже, що зʼєднання незахищене або сертифікат недійсний — не «проходьте далі». Часто це єдиний видимий сигнал атаки.
3. Будьте обережні з публічним Wi-Fi. Уникайте відкритих мереж без пароля, а конфіденційні дії (банк, робоча пошта) не виконуйте з кавʼярень і готелів. Якщо без публічної мережі не обійтись — користуйтесь надійним VPN, що шифрує весь трафік. Памʼятайте: VPN захищає канал, але не врятує, якщо ви самі введете дані на фейковій сторінці.
4. Не переходьте за посиланнями з листів на сторінки входу. Відкривайте сайт банку чи пошти вручну — з закладок або набравши адресу. Саме клік із листа — головний вхід для AiTM.
5. Виходьте із сесій і не тримайте вхід «назавжди». Регулярний вихід скорочує цінність украденого cookie.
6. Оновлюйте систему й браузер, перевіряйте розширення. Шкідливе браузерне розширення може стати «людиною у вашому браузері». Видаляйте те, чим не користуєтесь, і стежте за шкідливим ПЗ.

Для власників сайтів: вмикайте HTTPS/TLS на всіх сторінках (не лише на сторінці входу), налаштовуйте HSTS і пропонуйте користувачам passkeys/FIDO2 як спосіб входу.

Три міфи, які варто облишити

• «У мене є двофакторка — отже, я захищений». Проти AiTM цього недостатньо; надійно рятують лише passkeys/FIDO2.
• «VPN захищає від усього». VPN шифрує канал, але не зупинить вас від введення даних на підробленій сторінці.
• «Це загроза лише для відкритого Wi-Fi». Сьогодні більшість успішних MITM-атак починається з листа й фейкової сторінки входу, а не з мережі.

Коротко

MITM-атака — це посередник між вами та сервісом. Класичний варіант (підроблений Wi-Fi, спуфінг) помітно ослаб завдяки HTTPS. Натомість виріс новий — AiTM-фішинг, що краде вашу сесію вже після MFA. Головний сучасний захист — passkeys/FIDO2, привʼязані до домену, плюс здорова звичка не вводити дані за посиланнями з листів.

Поширені запитання

Чи захистить мене VPN від атаки «людина посередині»?

Частково. VPN шифрує ваш трафік і захищає від перехоплення в недовіреній мережі (наприклад, у публічному Wi-Fi). Але він не зупинить AiTM-фішинг: якщо ви самі введете логін і пароль на підробленій сторінці, VPN тут не допоможе.

Якщо в мене ввімкнена двофакторна автентифікація, мене можуть зламати через MITM?

Так. Сучасні AiTM-атаки не ламають другий фактор, а крадуть сесійний cookie вже після того, як ви успішно його пройшли. SMS-коди, коди з автентифікатора і push-підтвердження від цього не захищають. Надійний захист — passkeys/FIDO2.

Що таке passkey і чому він кращий за пароль?

Passkey — це криптографічний ключ, привʼязаний до конкретного сайту й до вашого пристрою. Його неможливо ввести на фейковій сторінці, бо на чужому домені він просто не спрацює. Тому passkeys стійкі до фішингу, на відміну від паролів і кодів.

Як зрозуміти, що я під атакою «людина посередині»?

Явних ознак часто немає. Насторожити мають попередження браузера про недійсний сертифікат чи незахищене зʼєднання, несподіване перенаправлення, дивна поведінка сторінки входу. Найкраща тактика — профілактика, а не виявлення «по факту».

Ця стаття Атака «людина посередині» (MITM): чому двофакторка вже не рятує — і що реально захищає раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Заблокувати доступ до певних сайтів на компʼютері з Windows буває потрібно з різних причин: щоб діти не натрапляли на небажаний контент, щоб менше відволікатися під час роботи або щоб закрити шлях до фішингових і шахрайських ресурсів. Універсального методу немає — кожен працює на своєму рівні (системний файл, обліковий запис, мережа) і має свої межі.

Нижче — пʼять робочих способів від найпростішого до найнадійнішого, а також коротка підказка, як обрати. Для одного компʼютера й базового завдання достатньо файлу hosts; для дитячого облікового запису — Microsoft Family Safety; для всіх пристроїв у домі — DNS-фільтрація або налаштування роутера; для самоконтролю й блокування за розкладом — окремий застосунок.

Спосіб 1. Файл hosts — найшвидше блокування на одному компʼютері

Файл hosts — це системний файл Windows, який зіставляє доменні імена з IP-адресами ще до звернення до DNS-сервера. Якщо направити домен на адресу 127.0.0.1 (тобто на сам компʼютер), браузер не зможе відкрити відповідний сайт.

1. Відкрийте «Блокнот» від імені адміністратора: клацніть на ньому правою кнопкою миші та виберіть «Запуск від імені адміністратора».
2. У меню «Файл» → «Відкрити» змініть тип файлів із «Текстові документи» на «Всі файли».
3. Перейдіть до теки C:\Windows\System32\drivers\etc і відкрийте файл hosts.
4. У кінці файлу додайте рядки у форматі «IP-адреса, пробіл, домен» — кожен сайт з нового рядка, без префікса https://. Наприклад (замість example.com підставте потрібний домен):

127.0.0.1 example.com

127.0.0.1 www.example.com

5. Збережіть файл і перезавантажте компʼютер. Щоб розблокувати сайт, видаліть відповідні рядки, збережіть файл і знову перезавантажте ПК.

Важлива засторога. Файл hosts працює на рівні системного резолвера, але браузери з увімкненим DNS-over-HTTPS (DoH) звертаються до DNS напряму, оминаючи цей резолвер — і тоді запис у hosts ігнорується. Це стосується насамперед Firefox: за даними Mozilla, DoH увімкнено за замовчуванням для українських користувачів Firefox для компʼютера ще з березня 2022 року. Chrome, Edge і Safari зазвичай файл hosts поважають. Тож якщо блокування через hosts «не спрацювало» у Firefox, причина найімовірніше в DoH — його можна вимкнути в налаштуваннях приватності браузера або скористатися надійнішим методом (DNS-фільтрація, нижче).

Переваги: безкоштовно, швидко, без сторонніх програм; діє на рівні всієї системи.

Недоліки: легко обійти за наявності прав адміністратора; не діє у браузерах з активним DoH; кожен домен потрібно додавати окремо.

Спосіб 2. Microsoft Family Safety — батьківський контроль для дитячого облікового запису

У Windows є вбудований батьківський контроль Microsoft Family Safety. Він дозволяє фільтрувати сайти для дитячого облікового запису, але має одне принципове обмеження, про яке варто знати заздалегідь.

Фільтри працюють лише в Microsoft Edge. За документацією Microsoft, вебфільтри Family Safety діють тільки тоді, коли дитина користується браузером Microsoft Edge і ввійшла у свій обліковий запис. В інших браузерах (Chrome, Firefox тощо) фільтрація не застосовується — тому їх доводиться блокувати окремо.

1. Створіть сімейну групу. Відкрийте «Параметри» → «Облікові записи» → «Сімʼя» і додайте дитячий обліковий запис.
2. Налаштуйте фільтри. Відкрийте застосунок Microsoft Family Safety або сайт family.microsoft.com, увійдіть під обліковим записом організатора і виберіть члена сімʼї.
3. Увімкніть фільтрацію. У розділі фільтрів контенту (платформа Edge) увімкніть перемикач «Filter inappropriate websites and searches». Щоб дозволити лише певні сайти, увімкніть «Only use allowed websites».
4. Додайте сайти. Внесіть потрібні домени до списку дозволених або заблокованих.
5. Заблокуйте інші браузери. У розділі обмежень застосунків та ігор заблокуйте Chrome, Firefox та решту браузерів — інакше дитина обійде фільтр, просто відкривши інший браузер.

Переваги: безкоштовно; вбудовано у Windows; підходить для дітей; синхронізується між пристроями (Windows, Xbox, Android).

Недоліки: фільтри діють лише в Edge; інші браузери треба блокувати окремо; працює тільки для дитячих облікових записів.

Спосіб 3. DNS-фільтрація — найнадійніше блокування для всіх пристроїв

DNS-фільтрація — найпотужніший сучасний метод. Коли ви відкриваєте сайт, пристрій запитує DNS-сервер, щоб перетворити доменне імʼя на IP-адресу. Якщо вказати спеціальний фільтрувальний DNS-сервер, він перевірятиме кожен домен за списком і блокуватиме небажані (дорослий контент, шкідливе ПЗ, фішинг) ще до завантаження сторінки. На відміну від hosts, цей метод не оминається через DoH у браузері (за умови, що браузер користується системним DNS) і захищає всі пристрої, а не лише один компʼютер.

Безкоштовні родинні DNS-фільтри:

• CleanBrowsing Family Filter— блокує дорослий контент і примусово вмикає безпечний пошук у Google, Bing та YouTube. DNS-адреси: 185.228.168.168 і 185.228.169.168. Офіційна сторінка фільтрів.
• Cloudflare for Families— блокує шкідливе ПЗ та дорослий контент, один з найшвидших резолверів у світі. DNS-адреси: 1.1.1.3 і 1.0.0.3. Інструкція з налаштування.
• OpenDNS FamilyShield— давній безкоштовний фільтр від Cisco. DNS-адреси: 208.67.222.123 і 208.67.220.123.

Як прописати DNS у Windows:

1. Відкрийте «Параметри» → «Мережа та Інтернет», виберіть активне підключення і перейдіть до його властивостей.
2. Знайдіть «Призначення DNS-сервера» → «Редагувати», виберіть режим «Вручну» і ввімкніть IPv4.
3. Введіть основну й додаткову DNS-адреси обраного фільтра (наприклад, для CleanBrowsing — 185.228.168.168 і 185.228.169.168) та збережіть.
4. Щоб захистити всі пристрої одразу, пропишіть ці самі DNS-адреси в налаштуваннях роутера.

Порада: щоб метод не оминався, у браузерах варто вимкнути «Безпечний DNS / DNS-over-HTTPS» — інакше браузер може звертатися до власного DNS замість відфільтрованого.

Переваги: захищає всі пристрої в мережі; не оминається через DoH браузера (за системного DNS); безкоштовно; вмикає безпечний пошук.

Недоліки: просунутіший користувач може змінити DNS на пристрої або ввімкнути власний DoH чи VPN; для налаштування на рівні роутера потрібен доступ до його параметрів.

Спосіб 4. Налаштування роутера — блокування для всієї домашньої мережі

Роутер дозволяє заблокувати сайти одразу для всіх підключених пристроїв.

1. Увійдіть в інтерфейс роутера: відкрийте браузер і введіть IP-адресу роутера (зазвичай 192.168.1.1 або 192.168.0.1). Введіть логін і пароль — їх часто вказано на наклейці роутера або в документації.
2. Знайдіть розділ блокування. Залежно від виробника він може називатися «Батьківський контроль», «Фільтрація контенту» або «Блокування URL».
3. Додайте домени, які потрібно заблокувати.
4. Збережіть налаштування.

Переваги: одне налаштування діє для всіх пристроїв у мережі.

Недоліки: потрібен доступ до роутера; можна обійти через мобільний інтернет, VPN або проксі; інтерфейси різняться залежно від моделі.

Спосіб 5. Сторонні застосунки — блокування за розкладом і самоконтроль

Якщо мета — не батьківський контроль, а власна продуктивність чи боротьба зі звичкою, зручніше скористатися окремим застосунком: такі програми блокують сайти й застосунки за розкладом і ускладнюють самовільне зняття блокування.

• Cold Turkey— потужний блокувальник для Windows і macOS із режимом, який не дає вимкнути блокування достроково; базова версія безкоштовна. Офіційний сайт.
• Net Nanny— батьківський контроль із фільтрацією контенту в реальному часі за категоріями; платний. Офіційний сайт.

Переваги: блокування за розкладом; захист від обходу; додаткові функції (категорії, звіти).

Недоліки: частина функцій платна; потрібно встановлювати окрему програму.

Порівняння методів

Чому жоден метод не є стовідсотковим

Жоден спосіб на одному пристрої не дає абсолютної гарантії. Користувач із правами адміністратора може відредагувати файл hosts або змінити DNS; VPN та проксі перенаправляють трафік в обхід фільтрів роутера; DoH у браузері оминає системний DNS і файл hosts. Тому найнадійніший підхід — це поєднання методів: наприклад, DNS-фільтр на рівні мережі плюс блокування зміни мережевих налаштувань в обліковому записі дитини, або DNS-фільтр разом із застосунком-блокувальником, що має захист від обходу. Для дитячих облікових записів додатково обмежте права адміністратора.

Висновок

Якщо потрібно швидко закрити кілька сайтів на одному компʼютері — почніть з файлу hosts, памʼятаючи про засторогу щодо DoH. Для дітей зручний Microsoft Family Safety (обовʼязково з блокуванням сторонніх браузерів). А коли йдеться про захист усіх пристроїв у домі, найнадійніший вибір — DNS-фільтрація або налаштування роутера; для власної продуктивності — застосунок із блокуванням за розкладом.

Питання та відповіді

Чи можна обійти блокування через файл hosts?

Так. Користувач із правами адміністратора може відредагувати або видалити записи у файлі hosts. Крім того, браузери з увімкненим DNS-over-HTTPS (зокрема Firefox) оминають hosts. Для надійнішого блокування використовуйте DNS-фільтрацію або обмежте права адміністратора.

Який спосіб найкраще підходить, щоб заблокувати сайти дитині?

Для дитячого облікового запису — Microsoft Family Safety, але обовʼязково заблокуйте сторонні браузери, бо фільтри діють лише в Microsoft Edge. Ще надійніше — додати DNS-фільтр (наприклад, CleanBrowsing) на рівні роутера, щоб захистити всі пристрої одразу.

Чи блокують ці методи сайт в усіх браузерах?

Залежить від методу. Файл hosts і DNS-фільтр діють на рівні системи чи мережі, тож охоплюють усі браузери (крім випадків з активним DoH). Microsoft Family Safety фільтрує лише Microsoft Edge.

Чи сповільнює DNS-фільтр інтернет?

Зазвичай ні. Сучасні фільтрувальні резолвери (CleanBrowsing, Cloudflare) працюють у глобальних мережах і часто навіть швидші за DNS вашого провайдера.

Як заблокувати сайт безкоштовно?

Безкоштовні варіанти: файл hosts, Microsoft Family Safety, родинні DNS-фільтри (CleanBrowsing, Cloudflare for Families, OpenDNS FamilyShield) і налаштування роутера.

Ця стаття Як заблокувати сайт на компʼютері з Windows: 5 способів раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Оперативна памʼять (RAM) безпосередньо впливає на швидкодію компʼютера, проте навіть якісні модулі з часом виходять з ладу — і тоді зʼявляються «сині екрани смерті», випадкові зависання та пошкодження файлів. Перевірити памʼять на помилки можна безкоштовно щонайменше трьома інструментами, а якщо тест підтвердить несправність, у більшості випадків модуль доведеться замінити. Нижче — покрокова інструкція.

Як зрозуміти, що проблема саме в оперативній памʼяті

Однією з перших ознак того, що модуль RAM дає збій, є «синій екран смерті» (BSOD), про що пише Tom’s Hardware. Спершу збої трапляються зрідка, і система залишається працездатною, та згодом стають дедалі частішими — аж поки операційна система взагалі перестане завантажуватися. Саме тому проблему важливо виявити якомога раніше.

Втім, ті самі симптоми можуть спричиняти й інші компоненти — несправний накопичувач, перегрів чи збій відеокарти. Тестування памʼяті передусім дає змогу або підтвердити, або виключити RAM як джерело проблеми. Розгляньмо три перевірені способи — від найпростішого до найґрунтовнішого.

Спосіб 1. Вбудована «Діагностика памʼяті Windows»

Найпростіший варіант не потребує стороннього програмного забезпечення — це інструмент, вбудований у саму систему. Щоб його запустити:

1. Натисніть Win + R, введіть exeі натисніть Enter (або знайдіть «Діагностика памʼяті Windows» через пошук у меню «Пуск»).
2. Оберіть «Виконати перезавантаження та перевірку (рекомендовано)» — компʼютер перезавантажиться й автоматично розпочне тест.
3. Дочекайтеся завершення перевірки: вона може тривати кілька хвилин. Після повторного завантаження системи результат зʼявиться у вигляді сповіщення (воно швидко зникає, тож стежте за ним; повний звіт також доступний у «Перегляді подій» у журналі «Система»).

Важливий нюанс: підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року, і Microsoft більше не випускає для нього оновлень безпеки, радячи переходити на Windows 11. Інструмент діагностики памʼяті присутній в обох системах і працює однаково, тож описані кроки актуальні й для Windows 11.

Спосіб 2. MemTest від HCI Design — без перезавантаження

Якщо ви не хочете перезавантажувати систему, скористайтеся безкоштовною програмою MemTest від HCI Design. Вона працює прямо у Windows: достатньо розпакувати архів і запустити виконуваний файл, без попереднього завантаження та складних налаштувань.

Для надійного результату розробники радять запускати одночасно кілька екземплярів MemTest — за кількістю потоків процесора — і розподілити між ними весь доступний обсяг памʼяті. Повна перевірка у два проходи може тривати близько години, проте саме так вона охоплює максимум памʼяті.

Спосіб 3. MemTest86 від PassMark — найґрунтовніша перевірка

MemTest86 від PassMark — це окремий інструмент, який запускається із завантажувальної USB-флешки ще до старту операційної системи, тому однаково придатний і для Windows, і для Linux. Це найточніший спосіб, адже памʼять тестується без впливу ОС.

1. Завантажте MemTest86 з офіційного сайту та розпакуйте архів.
2. Вставте USB-накопичувач і заздалегідь скопіюйте з нього всі важливі дані — програма відформатує флешку.
3. Запустіть виконуваний файл imageUSB, оберіть потрібний накопичувач і натисніть Write, щоб записати образ.
4. Перезавантажте компʼютер і увійдіть у меню завантаження (зазвичай це клавіші F2, Del, F8, F10 або F12 — потрібну підкаже екран під час старту чи інструкція до материнської плати).
5. Завантажтеся з USB-накопичувача, на головному екрані MemTest86 натисніть Config, а потім Start Test.

Залежно від обсягу памʼяті перевірка триває від 20 хвилин до кількох годин. Якщо зʼявляються помилки, продовжувати немає сенсу — несправність уже підтверджено.

Альтернатива: тим, хто шукає повністю безкоштовне рішення з відкритим кодом, варто звернути увагу на Memtest86+ — незалежний проєкт, що розвивається окремо від комерційного MemTest86 і також запускається із завантажувальної флешки.

Що робити, якщо тест виявив помилки

Якщо помилок немає — добре: з памʼяттю все гаразд, і причину збоїв слід шукати в інших компонентах. Якщо ж помилки виявлено, у більшості випадків єдиним надійним рішенням буде заміна модуля. За наявності кількох планок RAM перевірте кожну окремо, щоб визначити несправну, і памʼятайте: багато комплектів памʼяті мають тривалу або навіть довічну гарантію, тож несправний модуль часто можна замінити безкоштовно.

Перш ніж купувати нову памʼять, спробуйте три речі.

По-перше, переконайтеся, що памʼять працює на штатній частоті. Кожен модуль має задані виробником швидкість і таймінги — активувати їх можна профілем XMP (для платформ Intel) або EXPO (для AMD) у BIOS. Іноді памʼять помилково налаштована на вищу частоту, ніж здатна стабільно тримати, що й спричиняє помилки.

По-друге, якщо коректний профіль не допоміг, спробуйте навпаки «пригальмувати» памʼять — знизити частоту та збільшити таймінги. Це радше тимчасовий захід: якщо модуль справді несправний, помилки, найімовірніше, повернуться.

По-третє, переконайтеся в сумісності. Не всі платформи стабільно працюють з усіма конфігураціями памʼяті, особливо на високих частотах. Перевірте, чи підтримує обрану швидкість ваш процесор і материнська плата — контролер памʼяті в процесорі може просто не впоратися із занадто високими частотами. З тієї ж причини варто уникати модулів маловідомих брендів і підозріло дешевих комплектів.

Якщо ж ви плануєте не лише замінити памʼять, а й загалом оновити компʼютер, ми розповідали, які компоненти варто оновити насамперед.

Ця стаття Як перевірити оперативну памʼять (RAM) на помилки та виправити їх раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Дедалі більше держав ухвалюють або розробляють закони, що обмежують доступ дітей і підлітків до соціальних мереж. Австралія першою у світі ввела таку заборону в дію: від 10 грудня 2025 року особам до 16 років там закрито доступ до десяти найбільших платформ. За прикладом Канберри вже рушили понад десяток країн, а 10 червня 2026 року власний законопроєкт про онлайн-безпеку внесла Канада.

Заявлена мета таких заходів — зменшити ризики, на які наражаються юні користувачі: кібербулінг, залежність, проблеми з психічним здоровʼям і контакти зі зловмисниками. Водночас ініціативи зазнають критики. Правозахисні організації, зокрема Amnesty Tech, вказують на загрози приватності через інвазивну перевірку віку та надмірне втручання держави й стверджують, що подібні заборони неефективні та не враховують реалій молодого покоління. Попри це, більшість країн рухаються далі.

Австралія

Австралія стала першою у світі країною, що законодавчо заборонила соціальні мережі для дітей до 16 років, — заборона набула чинності 10 грудня 2025 року. Під неї потрапили Facebook, Instagram, Snapchat, Threads, TikTok, X, YouTube, Reddit, Twitch і Kick. WhatsApp та YouTube Kids до списку не включені.

Уряд зобовʼязав платформи вживати заходів, щоб не допускати неповнолітніх до своїх сервісів. Компаніям, які не виконають вимог, загрожують штрафи до 49,5 млн австралійських доларів (близько 34,4 млн USD). Платформи мають застосовувати кілька методів верифікації й не можуть покладатися лише на те, що користувачі самостійно вказують свій вік. За перший місяць дії закону вони деактивували облікові записи близько 4,7 млн неповнолітніх.

Австрія

Наприкінці березня 2026 року Австрія оголосила про намір заборонити соціальні мережі для дітей до 14 років. Проєкт відповідного закону планують підготувати до кінця червня; він ще потребуватиме схвалення парламенту, а дату набуття чинності поки не визначено.

Канада

10 червня 2026 року канадський уряд вніс до парламенту законопроєкт про онлайн-безпеку, що передбачає заборону соціальних мереж для осіб молодше 16 років. Документ представив міністр у справах канадської ідентичності та культури Марк Міллер. Великі платформи зможуть отримати виняток, якщо доведуть наявність дієвих механізмів захисту юних користувачів.

За порушення передбачено штраф до 10 млн канадських доларів або 3% світового доходу компанії — залежно від того, що більше. За оцінками урядовців, ухвалення закону може зайняти близько року, а реальне застосування заборони очікують не раніше кінця 2027 — початку 2028 року.

Данія

Данія готується заборонити соціальні мережі для дітей до 15 років. У листопаді 2025 року уряд повідомив, що заручився підтримкою трьох коаліційних і двох опозиційних партій у парламенті. За даними Associated Press, закон може набути чинності вже в середині 2026 року. Міністерство цифрових справ також розробляє застосунок «цифрового посвідчення» з інструментами перевірки віку.

Франція

Наприкінці січня 2026 року французькі законодавці ухвалили законопроєкт про заборону соцмереж для дітей до 15 років. Президент Емманюель Макрон підтримав ініціативу як спосіб захистити дітей від надмірного часу перед екраном. Документ ще має пройти Сенат і фінальне голосування в нижній палаті парламенту.

Німеччина

На початку лютого 2026 року консерватори канцлера Фрідріха Мерца обговорювали пропозицію заборонити соцмережі для дітей до 16 років, повідомляло Reuters. Втім, партнери по лівоцентристській коаліції, за наявними ознаками, не готові підтримати повну заборону.

Греція

У квітні 2026 року премʼєр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс оголосив про заборону соцмереж для дітей до 15 років, що має запрацювати з січня 2027 року. За його словами, захід спрямований на боротьбу зі зростаючою тривожністю та проблемами зі сном у дітей, а також із залежністю, яку формує сам дизайн платформ.

Індонезія

На початку березня 2026 року Індонезія оголосила про заборону соцмереж та інших популярних онлайн-платформ для осіб молодше 16 років. Серед перших під дію заборони потрапляють YouTube, TikTok, Facebook, Instagram, Threads, X, Bigo Live і Roblox.

Малайзія

У листопаді 2025 року уряд Малайзії повідомив про плани заборонити соцмережі для дітей до 16 років і має намір запровадити заборону вже цього року.

Польща

У лютому 2026 року Bloomberg повідомив, що правляча партія Польщі розробляє законопроєкт, який забороняє дітям до 15 років користуватися соціальними мережами.

Словенія

На початку лютого 2026 року віцепремʼєр-міністр Словенії оголосив про розробку законодавства, яке заборонить дітям до 15 років доступ до соцмереж. Уряд планує регулювати платформи для обміну контентом, зокрема TikTok, Snapchat та Instagram.

Іспанія

На початку лютого 2026 року премʼєр-міністр Іспанії оголосив про плани заборонити соцмережі для дітей до 16 років; ініціатива ще потребує схвалення парламенту. Окремо іспанський уряд прагне ухвалити закон, який покладе на керівників соцмереж особисту відповідальність за поширення мови ненависті на їхніх платформах.

Туреччина

Наприкінці квітня 2026 року парламент Туреччини ухвалив законопроєкт про обмеження доступу до соцмереж для дітей до 15 років. За процедурою президент Реджеп Тайїп Ердоган мав підписати документ протягом 15 днів; чинності закон набуває через шість місяців після офіційної публікації. Платформи будуть зобовʼязані запровадити перевірку віку та інструменти батьківського контролю.

Велика Британія

Велика Британія розглядає заборону соцмереж для дітей до 16 років. Уряд має намір провести консультації з батьками, молоддю та представниками громадянського суспільства, щоб оцінити ефективність такого кроку. Окремо обговорюють, чи зобовʼязувати платформи обмежити або прибрати функції, що формують компульсивне використання, — зокрема нескінченну прокрутку стрічки.

А що в Україні?

Питання вікових обмежень обговорюють і у Верховній Раді. Голова Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин у березні 2026 року окреслив один із варіантів: повна заборона соцмереж до 14 років і доступ лише до підліткового контенту (на кшталт YouTube Kids) для віку від 14 до 16 років. Під обмеження можуть потрапити продукти Meta (Facebook, Instagram), а також X, YouTube, TikTok і Telegram; окремо наголошується, що найбільшою проблемою залишається саме Telegram. За словами депутата, з платформами ведуться перемовини щодо алгоритмів верифікації віку.

Народна депутатка Юлія Гришина повідомила, що парламент працює над законодавчим рішенням для захисту дітей онлайн. За підготовленим Дослідницькою службою Верховної Ради досьє, кожен четвертий підліток проводить у мережі понад сім годин на день, четверо з пʼяти дітей мають акаунти в Telegram і TikTok, кожна третя дитина стикається з небезпечними ситуаціями онлайн, а 60% — нікому про це не розповідають. Додатковим чинником, що підштовхує дискусію в Україні, є те, що росія дедалі активніше вербує українських підлітків через інтернет, зокрема через месенджери.

Ця стаття Заборона соцмереж для дітей: які країни вже ввели обмеження і де готують закони раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Android Auto робить поїздку зручнішою, ефективнішою та навіть безпечнішою — але лише за умови правильного налаштування. Через кілька типових помилок водії стикаються з технічними збоями, втрачають зʼєднання або просто не використовують частину можливостей системи. Нижче — пʼять найпоширеніших проблем і способи їх усунути.

Помилка 1. Дешевий кабель

Підключення смартфона до Android Auto випадковим кабелем — наприклад, тим, що залишився від іншого пристрою, або купленим на заправці, — одна з найчастіших причин збоїв. Частина кабелів передає дані надто повільно або взагалі розрахована лише на заряджання, а пошкоджений чи старий кабель створює додаткові проблеми. Android Auto активно використовує передачу даних, тож невідповідний кабель спричиняє затримки, обриви звʼязку та нестабільне підключення.

Варто користуватися кабелем для передачі даних від відомого виробника і уникати надмірно довгих кабелів: що довший кабель, то більший ризик погіршення сигналу.

Помилка 2. Постійне бездротове підключення

Бездротове підключення зручне, але не завжди оптимальне. Тестування обох способів показує, що дротове зʼєднання помітно швидше та чутливіше. До того ж бездротовий режим сильніше навантажує смартфон: постійно задіяні Wi-Fi і Bluetooth швидше розряджають акумулятор.

Для прослуховування музики під час щоденних поїздок бездротового підключення зазвичай достатньо. Але якщо водій одночасно користується кількома застосунками й навігацією або вирушає в тривалу подорож, краще скористатися кабелем.

Помилка 3. Увімкнений режим оптимізації або економії заряду

Економія заряду корисна в багатьох ситуаціях, але не під час користування Android Auto. Режим оптимізації обмежує застосунки, які споживають багато енергії, а режим економії запроваджує загальні обмеження — і Android Auto через це працює нестабільно. Щоб уникнути проблем, варто відкрити Налаштування → Застосунки → Android Auto → Акумулятор і вибрати параметр «Без обмежень». Точна назва пунктів може дещо відрізнятися залежно від моделі смартфона та версії Android.

Помилка 4. Ігнорування офлайн-карт

Ця помилка може застати зненацька саме тоді, коли Android Auto потрібен найбільше. У Google Maps можна завантажити карту для офлайн-використання. Якщо водій вирушає в подорож або регулярно їздить у місцевості без стабільного мобільного звʼязку, без завантаженої карти він ризикує залишитися без навігації. Офлайн-карти можуть і не знадобитися, але в критичний момент вони стануть у пригоді.

Помилка 5. Нехтування голосовим керуванням Gemini

Багато водіїв уникають голосового керування в Android Auto, вважаючи його незручним і ненадійним. Однак із появою Gemini ситуація суттєво змінилася. Помічник на основі ШІ замінює Google Assistant і пропонує природніше, розмовне керування: замість жорстких команд на кшталт «увімкни пісню» чи «прочитай повідомлення» водій може вести діалог — наприклад, попросити знайти заклад по дорозі та одразу додати його до маршруту.

Gemini почав глобально розгортатися в Android Auto з листопада 2025 року з підтримкою 45 мов, а ширшого поширення набув навесні 2026 року. Інтеграція Gemini стала однією з найпомітніших змін Android Auto за останні роки.

Підсумок

Android Auto працює найкраще, коли «просто працює», проте дрібниці здатні зіпсувати враження. Хороша новина в тому, що більшість таких проблем легко усунути — щойно водій знає, на що звертати увагу.

Ця стаття Android Auto: 5 помилок, які заважають комфортній поїздці раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Mac mini — найдоступніший спосіб отримати настільний компʼютер Apple: алюмінієвий куб розміром 12,7 × 12,7 см, який продають без монітора, клавіатури й миші, але всередині якого працюють ті самі процесори Apple Silicon, що й у значно дорожчих моделях. Чи потрібен він саме вам — залежить не стільки від ціни, скільки від того, що вже стоїть на вашому столі та які завдання ви плануєте виконувати.

Як зʼявився Mac mini: ідея, що не змінилася за двадцять років

Mac mini дебютував у січні 2005 року на виставці Macworld у Сан-Франциско. Тодішній керівник Apple Стів Джобс представив його як відповідь на запит, який роками чув від користувачів: чому Apple не випустить спрощений і доступніший Mac. Перша модель коштувала 499 доларів — і досі це найнижча стартова ціна за всю історію Mac. У продаж пристрій надійшов 22 січня 2005 року.

Ідея була проста й водночас зухвала. Джобс назвав концепцію абревіатурою BYODKM — «Bring Your Own Display, Keyboard, and Mouse» («принесіть власні монітор, клавіатуру й мишу»): «Ми даємо компʼютер, решту додаєте ви». Це був перший Mac без екрана та периферії в комплекті, розрахований передусім на користувачів Windows, які роздумували про перехід на macOS, але не хотіли купувати нове обладнання: монітор, USB-клавіатуру й мишу від старого ПК можна було просто підʼєднати до нової «коробочки». Назву пристрій отримав на хвилі популярності плеєра iPod mini.

Усередині першого Mac mini працював процесор PowerPC G4, а вже 2006 року лінійка перейшла на чипи Intel. За наступні роки пристрій перетворився на культовий: компактність і ціна зробили його популярним навіть там, де Apple цього не планувала, — зокрема цілі компанії почали тримати ферми з Mac mini як серверів для віддалених користувачів. Переломним став 2020 рік, коли Apple перевела Mac на власні процесори Apple Silicon, а 2024-го пристрій отримав радикально менший корпус. Та головна ідея за два десятиліття не змінилася: це найдоступніший і найкомпактніший Mac, який ви доукомплектовуєте під себе.

Що таке Mac mini сьогодні

Поточне покоління, представлене наприкінці 2024 року, отримало радикально менший корпус — лише 5 × 5 дюймів і 2 дюйми заввишки. Лінійка складається з двох версій: базової з чипом M4 і потужнішої з M4 Pro. Спереду зʼявилися два порти USB-C і вихід для навушників, а ззаду розташовані три порти Thunderbolt, HDMI та Ethernet. Повний перелік характеристик Apple наводить на офіційній сторінці Mac mini.

Базовий M4 має 10-ядерний CPU, 10-ядерний GPU і стартує з 16 ГБ обʼєднаної памʼяті. Старша конфігурація M4 Pro пропонує до 14 ядер CPU, до 20 ядер GPU, до 64 ГБ памʼяті з пропускною здатністю 273 ГБ/с і порти Thunderbolt 5 зі швидкістю до 120 Гбіт/с, що Apple описала під час анонсу. Накопичувач можна довести до 8 ТБ. Базовий M4 виводить зображення на два зовнішні монітори, а M4 Pro — на три дисплеї з роздільністю до 6K.

Важлива зміна стосується ціни. У травні 2026 року Apple прибрала з продажу найдешевшу версію на 256 ГБ, тож фактична стартова ціна піднялася приблизно з 599 до 799 доларів за конфігурацію з накопичувачем на 512 ГБ; версії з M4 Pro починаються від 1399 доларів. Монітор, клавіатуру й мишу доведеться докуповувати окремо — це закладено в саму концепцію пристрою.

Кому і навіщо буде корисним Mac mini?

Новачкам в екосистемі Apple і тим, хто переходить із Windows

Для людини, яка хоче спробувати macOS, але не готова витрачати кошти на MacBook чи iMac, Mac mini — найменш ризикований вхід. Якщо вдома вже є монітор від попереднього ПК, звичайна USB-клавіатура й миша, достатньо підʼєднати їх до коробочки — і робоче місце готове. Це водночас зручно для родин, де один монітор по черзі використовують для роботи й навчання.

Розробникам та IT-фахівцям

Mac mini давно став улюбленцем розробників. Для тих, хто створює застосунки для iPhone, iPad чи Mac, він фактично безальтернативний: середовище Xcode працює лише на macOS. Тиха, енергоощадна й завжди ввімкнена машина також добре підходить як вузол для автоматичного складання й тестування коду, а компанії нерідко збирають із кількох таких пристроїв невеликі ферми. Висока швидкість Thunderbolt 5 у версії M4 Pro спрощує роботу з зовнішніми масивами даних.

Креаторам: відео, фото та музика

Версія M4 Pro за продуктивністю наближається до значно дорожчого Mac Studio, але коштує помітно менше. Цього вистачає для монтажу відео у високій роздільності, обробки великих фотобібліотек і запису музики. Якщо ж робота обмежується легким монтажем, дизайном для соцмереж і кількома застосунками одночасно, базового M4 зазвичай достатньо — і це найрозумніший варіант за співвідношенням ціни та можливостей.

Як домашній сервер і «завжди ввімкнений» вузол

Окрема, недооцінена роль Mac mini — тихий сервер, що цілодобово працює вдома чи в невеликому офісі. Завдяки архітектурі Apple Silicon у простої він споживає лише одиниці ватів, тож тримати його ввімкненим постійно недорого. На такому вузлі зручно розгортати власне мережеве сховище (NAS), систему фільтрації реклами й трекерів на рівні DNS, приватний VPN-сервер для безпечного доступу до домашньої мережі ззовні або центр керування розумним будинком на основі HomeKit. Для аудиторії, яка дбає про приватність, це спосіб тримати свої дані під власним контролем, а не на чужих серверах.

Що з безпекою та приватністю

macOS має вбудовані механізми захисту, які варто увімкнути одразу: повнодискове шифрування FileVault, мережевий екран і захист цілісності системи. Apple випускає оновлення безпеки для своїх компʼютерів упродовж кількох років, тож пристрій залишається захищеним протягом усього терміну служби — за умови, що ви вчасно встановлюєте оновлення.

Якщо Mac mini використовують як домашній сервер, діють базові правила кібергігієни: не відкривати служби в інтернет без потреби, налаштовувати доступ лише через захищені канали та надавати перевагу перевіреним рішенням із відкритим кодом. Для додаткового захисту варто обирати антивірусні та мережеві інструменти від виробників із прозорим походженням; продуктів російського походження слід уникати. Окрему увагу варто приділити двофакторній автентифікації для облікового запису Apple.

Коли Mac mini — не найкращий вибір

Цей компʼютер підходить не всім. Варто розглянути інші варіанти, якщо:

• вам потрібна мобільність — тоді логічніший MacBook Air або MacBook Pro;
• ви розраховуєте згодом нарощувати памʼять чи накопичувач: у Mac mini вони припаяні й не оновлюються після купівлі;
• ваші ключові програми працюють лише у Windows, а альтернатив для macOS немає;
• ви збираєте машину передусім для сучасних ігор — ігрова бібліотека для macOS залишається обмеженою.

M4 чи M4 Pro: яку версію брати

Базовий M4 закриває потреби переважної більшості користувачів: офісні застосунки, браузер із десятками вкладок, відеодзвінки, легкий монтаж і робота з документами даються йому без зусиль. Доплачувати за M4 Pro має сенс лише тоді, коли ви регулярно працюєте з важким відео, тривимірною графікою, великими масивами даних або потребуєте швидкісних портів Thunderbolt 5. Якщо ви не певні — почніть із базової версії, але за можливості збільшіть обʼєм памʼяті: саме її, на відміну від зовнішнього накопичувача, додати потім не вийде.

Купувати зараз чи дочекатися M5

Станом на початок червня 2026 року Apple офіційно не представила Mac mini з чипом M5. Оновлення очікують протягом 2026 року, можливо — під час конференції для розробників WWDC, проте дефіцит компонентів може зсунути терміни. За попередніми оцінками, новий чип додасть переважно у графіці та обробці задач ШІ, тоді як зовнішній вигляд і набір портів навряд чи зміняться.

Практичний висновок простий. Якщо компʼютер потрібен уже зараз — для роботи, навчання чи програмування, — поточний M4 залишається сильним вибором, який служитиме роками. Якщо ж ви не поспішаєте й хочете купити пристрій на старті нового покоління або максимально розраховуєте на майбутню продуктивність у задачах ШІ, є сенс зачекати кілька місяців і подивитися, що Apple покаже найближчим часом.

Підсумок

Mac mini — це не компроміс, а точний інструмент для конкретних сценаріїв. Він найбільше виграє там, де користувачеві потрібен потужний, тихий і компактний настільний Mac, а монітор із периферією вже є: для переходу з Windows, розробки, креативної роботи чи ролі домашнього сервера. Тим, кому потрібні мобільність, можливість апгрейду чи сучасні ігри, варто придивитися до інших пристроїв. А визначившись зі сценарієм, залишиться зробити головний вибір — базовий M4 для повсякдення чи M4 Pro для важких навантажень.

Ця стаття Кому і навіщо потрібен Mac mini: для кого створено найкомпактніший настільний Mac раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Кількість підключених до інтернету пристроїв у світі сягнула 21 мільярда, а до кінця 2026 року перевищить 25 мільярдів. Кожен такий пристрій — потенційна точка входу для зловмисників. Як убезпечити розумний дім, офіс і власні дані від атак, які щодня здійснюються мільйонами разів, — у матеріалі CyberCalm.

Розумні телевізори, камери відеоспостереження, термостати, дверні дзвінки з вебкамерами, фітнес-трекери, голосові помічники, маршрутизатори — усі ці пристрої формують так званий «інтернет речей» (Internet of Things, IoT). За даними дослідницької компанії IoT Analytics, у середньостатистичному домогосподарстві сьогодні підключено близько 22 пристроїв, а підприємства щодня стикаються з понад 820 тисячами атак на IoT-інфраструктуру.

Проблема в тому, що більшість таких пристроїв створювалися із пріоритетом зручності, а не безпеки. Понад 50% IoT-пристроїв містять критичні вразливості, які зловмисники можуть експлуатувати негайно. Невчасно оновлене мікропрограмне забезпечення (firmware) відповідальне за 60% порушень безпеки в IoT-сегменті. А кожна третя витоку даних починається саме зі скомпрометованого розумного пристрою.

Чому IoT-пристрої — улюблена ціль зловмисників

IoT-пристрої мають низку особливостей, які роблять їх привабливими для атак.

Заводські облікові дані. Виробники часто постачають пристрої з типовими логінами на кшталт «admin/admin» або «root/12345». Ці комбінації публічно задокументовані в інтернеті, тому автоматизовані ботнети сканують мережу і миттєво захоплюють контроль над пристроями, де паролі не змінено.

Обмежені обчислювальні ресурси. Багато IoT-пристроїв розробляють дешевими та енергоефективними. Вони не мають потужностей для повноцінного антивірусу, шифрування трафіку чи виявлення загроз у реальному часі.

Рідкісні оновлення. За даними галузевих звітів, виробникам у середньому потрібно 48 днів, щоб випустити критичне оновлення безпеки для IoT-пристрою. Маршрутизатори, які є точкою входу для 75% усіх IoT-атак, у 32% випадків працюють на застарілому мікропрограмному забезпеченні, що вже не отримує оновлень.

Незашифрований трафік. За оцінками експертів, до 98% усього IoT-трафіку передається у незашифрованому вигляді, відкриваючи конфіденційні дані для перехоплення.

Інтеграція з основною мережею. Скомпрометований розумний термостат, телевізор чи камера можуть стати плацдармом для атаки на комп’ютери, смартфони та робочі станції в тій самій мережі.

Які загрози актуальні у 2026 році

Ботнети. У липні 2025 року Google розкрив діяльність BadBox 2.0 — найбільшого відомого ботнету з підключених до інтернету телевізорів, які заразили через застаріле мікропрограмне забезпечення. За оцінками дослідників, цей ботнет скомпрометував понад 10 мільйонів пристроїв. Інший ботнет, Aisuru/TurboMirai, демонструє потужність DDoS-атак понад 20 Тбіт/с.

Атаки на критичну інфраструктуру. У 2025-2026 роках енергетичний сектор зафіксував 459% зростання IoT-атак. Іранські угруповання переключилися на камери спостереження з виходом в інтернет в Ізраїлі та інших країнах Близького Сходу.

Шкідливе ПЗ модульного типу. Сучасне шкідливе ПЗ для IoT перестало бути простими хробаками. Воно отримало модульну архітектуру і вміє самооновлюватися, як легальний софт, що ускладнює виявлення.

Підбір паролів за замовчуванням. Брутфорс типових облікових даних SSH і Telnet залишається найпоширенішою технікою отримання первинного доступу до IoT-пристроїв.

Базові кроки для захисту: що зробити вже сьогодні

1. Змініть стандартні паролі на всіх пристроях

Це найважливіший і найпростіший крок. Для кожного пристрою — маршрутизатора, камери, дверного дзвінка, голосового помічника — встановіть унікальний складний пароль довжиною мінімум 12 символів із великими і малими літерами, цифрами та спецсимволами. Для зберігання таких паролів використовуйте менеджер паролів (Bitwarden, 1Password, KeePassXC).

2. Оновлюйте мікропрограмне забезпечення

Увімкніть автоматичне оновлення firmware, де це можливо. Якщо пристрій не підтримує автооновлення, раз на місяць перевіряйте наявність нових версій вручну на сайті виробника. Пристрої, які більше не отримують оновлень безпеки, варто замінити — їх використання небезпечне.

3. Сегментуйте домашню мережу

Створіть на маршрутизаторі окрему гостьову мережу (Guest Wi-Fi) або VLAN виключно для IoT-пристроїв. Розумна колонка, телевізор і камера не повинні бути в одній мережі з комп’ютером, де ви робите банківські операції чи зберігаєте робочі документи. Сегментація обмежує радіус ураження у разі компрометації одного з пристроїв.

4. Налаштуйте маршрутизатор

Маршрутизатор — «вхідні двері» вашого цифрового будинку. Що варто зробити:

• увімкнути шифрування WPA3 (або WPA2, якщо WPA3 недоступне);
• вимкнути функцію WPS, яка має відомі вразливості;
• вимкнути UPnP, якщо ви не використовуєте її свідомо;
• закрити непотрібні вхідні порти (зокрема 80, 554, 23, 2323);
• змінити стандартну адресу адмін-панелі та пароль доступу до неї.

5. Використовуйте двофакторну автентифікацію

Скрізь, де виробник пропонує 2FA для облікового запису IoT-пристрою або супровідного застосунку, активуйте її. Перевага — на боці застосунків-автентифікаторів (Aegis, Authy, Google Authenticator) над SMS-кодами.

6. Налаштуйте DNS-фільтрацію

Сервіси на кшталт NextDNS, Quad9 або локальний Pi-hole блокують звернення IoT-пристроїв до відомих шкідливих доменів і командно-контрольних серверів. Це додатковий рівень захисту, який працює навіть тоді, коли сам пристрій вже інфікований.

7. Контролюйте, що підключено до мережі

Раз на тиждень переглядайте список пристроїв у мережі через адмін-панель маршрутизатора або застосунок Fing. Невідомі підключення — привід для негайної перевірки. Незрозумілі пристрої одразу блокуйте.

8. Вимикайте непотрібні функції

Камери з мікрофоном, голосові помічники, розумні телевізори часто збирають значно більше даних, ніж потрібно для їхньої роботи. Перевірте налаштування приватності, вимкніть мікрофон і камеру, коли не користуєтеся ними, відмовтеся від «персоналізованої реклами» та «покращення сервісу».

9. Купуйте пристрої свідомо

Перед придбанням нового IoT-пристрою з’ясуйте:

• чи отримує модель регулярні оновлення безпеки;
• як довго виробник зобов’язується підтримувати пристрій;
• чи має пристрій сертифікацію відповідних стандартів безпеки;
• де зберігаються дані пристрою і чи можна їх видалити.

Дешеві безіменні пристрої з невідомих маркетплейсів часто містять заздалегідь вшите шкідливе ПЗ або не отримують оновлень узагалі.

10. Виводьте з експлуатації старі пристрої правильно

Перед тим, як подарувати, продати чи викинути IoT-пристрій, виконайте повне скидання до заводських налаштувань і від’єднайте його від вашого облікового запису у відповідному застосунку. Інакше новий власник матиме доступ до залишків ваших даних, а пристрій залишиться прив’язаним до вашого акаунту.

Особливості для бізнесу та організацій

Корпоративний підхід до IoT-безпеки потребує додаткових кроків:

Інвентаризація пристроїв. Автоматизовані інструменти виявлення (asset discovery) мають ідентифікувати кожен підключений пристрій — від камер спостереження до промислових датчиків — разом із виробником, версією firmware та розташуванням у мережі. Неможливо захистити те, чого не бачиш.

Сегментація мережі. IoT-пристрої необхідно ізолювати у виділені сегменти, щоб обмежити можливості бічного переміщення зловмисників у разі компрометації.

Поведінкова аналітика. Інструменти, що відстежують відхилення від нормальних патернів комунікації пристрою, виявляють загрози, які пропускає сигнатурний антивірус.

Реагування на інциденти. Автоматичне ізолювання скомпрометованого пристрою на рівні мережевого комутатора — ефективний спосіб зупинити атаку, перш ніж вона пошириться.

Підготовка до Cyber Resilience Act. Європейський Акт про кіберстійкість набирає чинності у вересні 2026 року. Виробники IoT-продуктів, які продаються в ЄС, мають звітувати про активно експлуатовані вразливості протягом 24 годин. Українські компанії, що працюють із європейським ринком, мусять перевірити готовність до цих вимог.

Що робити, якщо пристрій уже скомпрометовано

Ознаки того, що IoT-пристрій захоплено зловмисниками:

• незвично високе споживання мережевого трафіку;
• пристрій працює повільно, перезавантажується самостійно або «зависає»;
• увімкнення індикаторів активності (запис, передача) без вашої участі;
• з’являються невідомі облікові записи в супровідному застосунку;
• сторонні люди отримали доступ до даних із камер чи мікрофонів.

У такому разі:

1. Негайно від’єднайте пристрій від мережі (фізично відключіть кабель або вимкніть Wi-Fi).
2. Виконайте повне скидання до заводських налаштувань через кнопку Reset.
3. Змініть паролі від облікового запису у супровідному застосунку та від облікового запису електронної пошти, прив’язаної до нього.
4. Перевірте інші пристрої в тій самій мережі.
5. Якщо інцидент стосується робочого середовища — повідомте відповідального за кібербезпеку, а в серйозних випадках зверніться до Кіберполіції або CERT-UA.

Підсумок

Кількість підключених пристроїв зростає швидше, ніж можливості служб безпеки за ними встежити. Жоден IoT-пристрій не варто вважати безпечним за замовчуванням — навіть від відомого виробника. Базова гігієна — унікальні паролі, регулярні оновлення, сегментація мережі, контроль над тим, що та куди передає кожен пристрій, — захищає від переважної більшості автоматизованих атак.

Розумний дім має робити життя зручнішим, а не перетворюватися на цифрові ворота для зловмисників.

Ця стаття Як захистити IoT-пристрої: 10 кроків безпеки розумного дому раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

iCloud Drive дозволяє надати спільний доступ до окремих файлів і цілих папок не лише власникам Apple-пристроїв — посилання можна відкрити в будь-якому браузері. Розповідаємо, як це працює на iPhone, iPad, Mac та через iCloud.com, як керувати правами учасників і чому варто увімкнути «Розширений захист даних» (Advanced Data Protection), перш ніж ділитися чутливою інформацією.

Функція спільного доступу до папок iCloud Drive доступна на всіх актуальних версіях iOS, iPadOS та macOS. Вона зручна для родин, що зберігають спільний фотоархів, для робочих груп, які працюють над одним проєктом, і для викладачів, які роздають матеріали студентам. На відміну від простого надсилання файлу електронною поштою, у спільній папці всі учасники бачать актуальну версію документів і можуть, якщо ви це дозволили, додавати, редагувати та видаляти вміст.

Перед тим як перейти до інструкції, варто пам’ятати про кілька важливих речей. По-перше, місце у спільній папці зараховується лише на рахунок її власника — учасники не витрачають свого простору в iCloud. По-друге, для повноцінної співпраці учасникам бажано мати Apple Account, хоча Apple дозволяє ділитися посиланням і з тими, хто Apple-пристроями не користується: вони відкриють вміст через iCloud.com у звичайному браузері. По-третє, у безкоштовному обліковому записі iCloud — лише 5 ГБ, тож активна робота зі спільними папками швидко вимагатиме переходу на iCloud+.

Скільки сьогодні коштує iCloud+

Apple пропонує п’ять платних тарифів iCloud+ на додачу до безкоштовних 5 ГБ. Окрім додаткового місця, кожен платний план дає функції приватності — iCloud Private Relay, Hide My Email, користувацький поштовий домен, HomeKit Secure Video — та можливість поділитися підпискою з родиною (до п’яти учасників).

• 50 ГБ — 0,99 долара на місяць.
• 200 ГБ — 2,99 долара на місяць.
• 2 ТБ — 9,99 долара на місяць.
• 6 ТБ — 29,99 долара на місяць.
• 12 ТБ — 59,99 долара на місяць.

В Україні ціни Apple виставляє в гривнях і періодично коригує — актуальні суми завжди можна перевірити в «Параметрах» у розділі iCloud > Оновити план. Тарифи 6 ТБ і 12 ТБ Apple запровадила у вересні 2023 року для тих, хто має великі фото- та відеобібліотеки.

Перш ніж ділитися: увімкніть «Посилений захист даних»

За замовчуванням значна частина даних в iCloud зашифрована, але ключі від шифрування зберігаються в Apple. Це означає, що компанія технічно може отримати доступ до ваших файлів — наприклад, на запит правоохоронних органів. У 2022 році Apple запропонувала функцію Advanced Data Protection («Посилений захист даних»), яка переводить більшість категорій iCloud, включно з iCloud Drive та фото, на наскрізне шифрування. Після цього ключі залишаються лише на ваших пристроях, і навіть Apple не зможе прочитати ваші файли.

Увімкнути функцію можна в «Параметрах» > [ваше ім’я] > iCloud > «Посилений захист даних». Apple попередить, що відповідальність за відновлення доступу тепер лежить на вас, тож обов’язково налаштуйте контакт для відновлення або згенеруйте та збережіть резервний ключ. Якщо ви плануєте ділитися робочими або чутливими документами через iCloud Drive, цей крок варто зробити заздалегідь.

Як надати спільний доступ із iPhone або iPad

Спільний доступ налаштовується в стандартному застосунку «Файли». Переконайтеся, що папка або файл, якими ви хочете поділитися, знаходяться в розділі iCloud Drive, а не в «На моєму iPhone».

1. Відкрийте застосунок «Файли» та перейдіть до розділу iCloud Drive.
2. Натисніть і утримуйте файл або папку, якою хочете поділитися.
3. У контекстному меню виберіть «Поширити».
4. Переконайтеся, що під назвою стоїть позначка «Співпраця» (Collaborate). Якщо вибрати «Надіслати копію» (Send Copy), отримувач отримає окремий файл, не пов’язаний із вашим iCloud Drive.
5. Натисніть на рядок із поточними налаштуваннями доступу — наприклад, «Лише запрошені можуть редагувати».
6. Виберіть, хто матиме доступ: «Лише запрошені» або «Будь-хто з посиланням».
7. Виберіть права доступу: «Може вносити зміни» або «Лише перегляд».
8. Якщо потрібно, увімкніть або вимкніть параметр «Запрошувати інших». Коли він активний, учасники зможуть додавати до папки нових людей.
9. Натисніть «Готово» та виберіть, як надіслати запрошення — через «Повідомлення», «Пошту», AirDrop або скопіювати посилання.

Отримувач натисне на посилання й, якщо він має Apple Account, побачить папку у своєму застосунку «Файли» в розділі «Спільні». Якщо облікового запису Apple немає, посилання відкриється в браузері через iCloud.com.

Як надати спільний доступ із Mac

На Mac ця функція працює через Finder — за умови, що папка чи файл збережені в iCloud Drive.

10. Відкрийте Finder та виберіть iCloud Drive у бічній панелі.
11. Клацніть правою кнопкою миші (або Control+клік) на потрібній папці чи файлі.
12. Виберіть «Поширити» > «Співпраця».
13. У спливаючому вікні натисніть на рядок із поточними налаштуваннями доступу й виберіть, хто може відкривати папку та які має права.
14. Додайте електронні адреси або номери телефонів учасників, або скопіюйте посилання, щоб надіслати його будь-яким зручним способом.
15. Натисніть «Поділитися», щоб надіслати запрошення.

У macOS Sequoia та новіших версіях у бічній панелі Finder з’являється окремий розділ «Спільні», де відображаються всі файли й папки, до яких ви маєте спільний доступ — як свої, так і ті, що вам надіслали інші. Це зручніше, ніж шукати спільний контент серед інших файлів.

Як надати спільний доступ через iCloud.com

Цей варіант знадобиться, якщо ви працюєте з Windows-комп’ютера, користуєтеся чужим пристроєм або просто не хочете відкривати застосунок «Файли».

16. Відкрийте com/iclouddrive і увійдіть у свій Apple Account.
17. Знайдіть файл або папку, якою хочете поділитися.
18. Наведіть курсор (або натисніть на телефоні чи планшеті) на іконку додаткового меню поряд із елементом і виберіть «Поширити».
19. Виберіть «Запрошені» (Invited People), якщо хочете дати доступ конкретним людям, або «Будь-хто» (Anyone), якщо посилання має відкривати кожен, хто його отримає.
20. Налаштуйте права доступу: «Може вносити зміни» або «Лише перегляд».
21. Натисніть «Створити посилання», скопіюйте його та надішліть будь-яким зручним способом — у месенджері, листі чи Slack.

Apple підкреслює, що при наданні доступу до папки переглядати файли всередині можуть лише її учасники. Додавати окремих учасників до конкретного файлу всередині спільної папки не можна — права визначаються на рівні папки.

Як керувати доступом і припинити спільне використання

Список учасників та їхні права можна змінити будь-якої миті. На iPhone та iPad натисніть і утримуйте спільну папку, виберіть «Керувати спільним доступом». На Mac клацніть правою кнопкою миші на папці й виберіть «Керувати спільною папкою». На iCloud.com — натисніть на іконку додаткового меню поряд із елементом і виберіть «Керувати спільним доступом».

У вікні керування ви побачите список усіх, хто має доступ. Ви можете змінити права конкретного учасника (з редагування на лише перегляд або навпаки), повністю позбавити когось доступу, перейти з режиму «Будь-хто з посиланням» на «Лише запрошені» — або повністю припинити спільне використання, натиснувши «Припинити доступ». Після цього файл або папка зникне з пристроїв усіх колишніх учасників.

Зверніть увагу: якщо хтось із учасників уже скопіював файл собі — наприклад, зберіг локально або перетягнув у власну папку iCloud Drive, — у нього залишиться окрема копія, на яку ви вже не маєте впливу. Це загальне правило для будь-якого хмарного сховища.

Поради з безпеки

Спільний доступ зручний, але водночас він — одна з типових точок витоку даних. Кілька простих правил допоможуть уникнути проблем.

• Не використовуйте режим «Будь-хто з посиланням» для чутливих документів. Посилання може потрапити у пересланий лист, чат, скриншот — і вже за кілька хвилин опинитися поза вашим контролем. Для робочих, фінансових чи персональних документів обирайте режим «Лише запрошені».
• Перевіряйте права. Якщо вашому колезі чи родичеві достатньо переглянути файл, не давайте права на редагування — це знизить ризик випадкового видалення.
• Регулярно переглядайте список учасників. Особливо для папок, до яких ви налаштували спільний доступ давно. Колишні колеги, однокласники чи члени проєкту можуть мати доступ, який вже не актуальний.
• Увімкніть двофакторну автентифікацію Apple Account. Без неї зловмисник, що отримав ваш пароль, зможе зайти в iCloud Drive і отримати весь ваш спільний контент. Для Apple Account 2FA — обов’язкова умова сучасної цифрової гігієни.
• Не зберігайте в iCloud Drive паролі чи ключі шифрування у звичайних текстових файлах. Для цього існують спеціалізовані менеджери паролів. Навіть із наскрізним шифруванням людський фактор — найслабша ланка.

Як заощадити: Apple One та сімейний доступ

Якщо вам не вистачає 5 ГБ і ви плануєте активно ділитися папками, найвигідніший варіант для родини — тариф 200 ГБ або 2 ТБ із сімейним доступом. Підпискою можна поділитися з п’ятьма іншими членами родини, при цьому кожен зберігає власний приватний обліковий запис: ніхто не побачить ваших фото чи документів.

Якщо ви також користуєтеся Apple Music, Apple TV+ та іграми Apple Arcade, варто розглянути пакет Apple One. Він об’єднує всі ці сервіси разом з iCloud+ і виходить дешевшим, ніж окремі підписки. Перевірити доступні в Україні пакети можна в «Параметрах» > [ваше ім’я] > «Підписки» > Apple One.

Підсумок

iCloud Drive — повноцінна альтернатива Google Drive чи Dropbox для тих, хто живе в екосистемі Apple. Спільний доступ працює на всіх актуальних пристроях і навіть у браузері. Ключове, про що варто пам’ятати: режим «Будь-хто з посиланням» — це швидко й зручно, але небезпечно для чутливих документів; «Розширений захист даних» — варта зусиль функція, яка робить ваше iCloud-сховище справді приватним; а сімейна підписка перетворює iCloud+ із дорогуватого сервісу для одного користувача на дуже економний для родини.

Ця стаття Як налаштувати спільний доступ до файлів та папок в iCloud Drive – ІНСТРУКЦІЯ раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим