Компанія Brave Software запустила Email Aliases — вбудований у браузер генератор поштових адрес-замінників. Сайт, на якому користувач реєструється, бачить лише згенерований аліас, а листи автоматично надходять на основну скриньку.

Про запуск розробники повідомили 27 серпня 2026 року; функція доступна починаючи з десктопної версії браузера 1.94.

Аліаси не містять персональних даних і не повʼязані з іменем чи основною адресою власника. Кожен із них можна будь-коли вимкнути — після цього листи на нього перестають надходити.

Чому адреса пошти стала інструментом стеження

У Brave описують електронну адресу як сталий і універсальний ідентифікатор: вона майже не змінюється роками й лишається однаковою на всіх ресурсах, де людина реєструвалася. Це робить її зручним ключем для зіставлення даних між різними компаніями.

Рекламні платформи не приховують цього механізму. Публічну документацію щодо завантаження клієнтських адрес для зіставлення з профілями користувачів мають Google, Meta і LinkedIn.

Розробники наводять типовий сценарій. Користувач купує кросівки в інтернет-магазині й залишає адресу пошти — сама собою вимога не викликає підозр, адже магазину потрібно надіслати чек. Але магазин водночас використовує рекламні інструменти Meta й передає цю адресу до системи зіставлення аудиторій. У Meta така сама адреса вже є — від акаунта у Facebook, створеного багато років тому. Записи збігаються, і рекламна платформа дізнається, що конкретна людина придбала конкретний товар.

Ключова деталь у тому, що обмін відбувається між серверами. Трафік не проходить через браузер, тому блокувальники трекерів і розширення для приватності на такий сценарій не впливають.

Друга проблема — витоки. Сайти захищають зібрані дані дуже по-різному, і після зламу адреса потрапляє до брокерів даних, а згодом роками фігурує у фішингових розсилках. Ізолювати наслідки допомагає саме поділ адрес: скомпрометованим виявляється лише той аліас, який використовувався на зламаному ресурсі.

У Brave наголошують, що браузер уже розділяє те, що сайти зберігають локально: файли cookie, кеш і мережевий стан ізольовані для кожного сайту, тому трекер не може впізнати відвідувача за даними, збереженими на іншому ресурсі. Проте цей поділ закінчується на межі браузера й не заважає двом компаніям звірити свої бази на власних серверах. Email Aliases, за задумом розробників, продовжує ту саму логіку ізоляції за межі програми.

Як створити аліас

Функція не вмикається автоматично навіть у тих, хто вже користується Brave. Порядок дій такий:

1. У десктопній версії Brave відкрити сторінку brave://settings/email-aliases і натиснути «Log in or create a Brave account».
2. Вказати основну адресу електронної пошти та надійний пароль.
3. Підтвердити адресу за інструкцією з листа.
4. Після входу — клацнути на полі для пошти на будь-якому сайті: браузер сам запропонує створити аліас. Якщо підказка «New Email Alias» не зʼявилася, той самий пункт доступний через контекстне меню правої кнопки миші.
5. Керувати створеними адресами — у розділі Settings → Autofill & Passwords → Email Aliases.

До кожного аліаса можна додати нотатку — наприклад, назву сервісу, для якого його створено.

Навіщо потрібен окремий обліковий запис Brave

Аліаси працюють поверх нового механізму Brave Accounts — входу за адресою пошти та паролем. Цей обліковий запис не повʼязаний із Brave Premium, який використовується для керування підписками на платні сервіси компанії. Саме адреса, вказана під час реєстрації, стає основною скринькою, куди пересилаються всі листи з аліасів.

Brave Accounts побудовано на протоколі OPAQUE, який Дослідницька група криптографічного форуму (CFRG) при IRTF опублікувала у липні 2025 року як RFC 9807. Це асиметричний протокол автентифікації за паролем із узгодженням ключів: він дає змогу перевірити знання пароля без передавання самого пароля на сервер — навіть на етапі реєстрації. Технічні деталі реалізації компанія описала в окремій публікації про Brave Accounts.

Які дані отримує компанія

Brave зберігає адресу, привʼязану до облікового запису, і перелік створених аліасів. Ці дані зашифровані у стані спокою.

Вміст листів компанія не читає: обробка обмежується стандартною фільтрацією спаму та шкідливих вкладень, без якої сервіс не міг би підтримувати репутацію поштового провайдера. Після доставки лист видаляється із серверів протягом кількох секунд.

Нотатки до аліасів зберігаються локально на пристрої. Якщо увімкнено синхронізацію Brave Sync, вони передаються між пристроями одного ланцюжка з наскрізним шифруванням — тобто недоступні й самій компанії. Умови обробки цих даних винесено в окремий розділ політики приватності.

Обмеження першої версії

Безкоштовно доступні пʼять аліасів. У Brave пояснюють таке обмеження витратами на утримання сервісу пересилання й планують розширити функціональність у межах платної підписки. Наразі аліаси працюють лише в десктопній версії — мобільну компанія називає пріоритетом найближчих оновлень.

Ще одне попередження стосується доставки: доки сервіс напрацьовує репутацію відправника, частина пересланих листів може потрапляти до теки спаму. Такі повідомлення розробники радять позначати як «не спам» — це впливає на подальшу маршрутизацію.

Окремо варто врахувати, що вся схема тримається на одній основній адресі. Її компрометація відкриває доступ до листування з усіх аліасів одночасно, тому базові заходи захисту — надійний пароль, двоетапна перевірка та резервна адреса для відновлення — лишаються обовʼязковими.

Ширший контекст

Механізм поштових аліасів не є винаходом Brave: подібні сервіси вже кілька років пропонують Apple, Mozilla, DuckDuckGo та Proton, а окремі менеджери паролів уміють генерувати такі адреси через інтеграції зі сторонніми провайдерами. Відмінність рішення Brave — у вбудованості: аліас створюється безпосередньо у формі реєстрації, без розширень, окремих застосунків і ручного копіювання адрес.

Для тих, хто обирає браузер за критеріями приватності, це ще один аргумент у переліку альтернатив Chrome — щоправда, поки що лише на компʼютері.

Ця стаття Brave приховує справжню адресу пошти під час реєстрації на сайтах раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Диск виходить із ладу без попередження, телефон падає у воду за день до важливої зустрічі, а один необережний клік запускає шифрувальник, який за кілька хвилин робить нечитабельними всі робочі документи. Сценарії різні, наслідок один: у момент, коли це стається, зробити щось із оригіналом уже неможливо. Значення має лише те, чи існує його копія — і де саме вона лежить.

19 грудня 2024 року цей механізм спрацював у масштабі цілої країни: російські хакери атакували інфраструктуру Міністерства юстиції України і зупинили роботу десятків державних реєстрів. Нотаріальні дії, реєстрація бізнесу, операції з нерухомістю, частина послуг у «Дії» — усе це стало недоступним на тижні. Відновити дані вдалося лише завдяки резервним копіям, зробленим до атаки: за словами міністерки юстиції, держава мала бекап реєстрів станом на 19 грудня.

Для окремого користувача масштаб інший, механізм той самий.

Що таке резервна копія — і чим вона не є

Резервна копія (бекап) — це окрема копія даних, яка зберігається незалежно від оригіналу й дозволяє відновити інформацію, якщо оригінал знищено, пошкоджено або зашифровано.

Ключове слово тут — «незалежно». І саме з ним повʼязана найпоширеніша помилка: синхронізацію плутають із резервним копіюванням.

Google Drive, OneDrive, iCloud Drive чи Dropbox за замовчуванням синхронізують стан папки, а не архівують її. Якщо файл видалено на компʼютері, за кілька секунд він зникне і в хмарі. Якщо шкідливе ПЗ зашифрувало документи, у хмару поїде вже зашифрована версія — поверх справної.

Синхронізація перетворюється на щось схоже на бекап лише за трьох умов: сервіс зберігає історію версій файлів, має «кошик» із прийнятним терміном зберігання, і користувач заздалегідь перевірив, як звідти відновлюватися.

Правило 3-2-1 — основа, з якої варто починати

Агенція кібербезпеки та захисту інфраструктури США (CISA) називає правило 3-2-1 базовою рекомендацією для будь-якої організації. Для приватного користувача воно працює так само:

• 3 копії важливих даних — оригінал і дві резервні;
• 2 різні типи носіїв — наприклад, зовнішній диск і хмара;
• 1 копія поза межами основного місця зберігання.

Сучасне розширення правила — 3-2-1-1-0: додається ще одна копія, яка або фізично відключена від мережі, або лежить у незмінному (immutable) сховищі, а нуль означає нуль помилок під час перевірки відновлення.

Навіщо ця четверта одиниця, добре видно на тому ж кейсі Мінʼюсту: російський Telegram-канал стверджував, що дані було видалено зокрема з резервного сервера в Польщі. Копія «в іншій країні» рятує від пожежі, затоплення чи прильоту, але не рятує від зловмисника, який уже має доступ до мережі. Від нього рятує інше: відключений від живлення носій або сховище, з якого дані технічно неможливо стерти до кінця терміну зберігання.

Три типи резервного копіювання

• Повне — копіюються всі обрані дані цілком. Найнадійніший і найпростіший варіант, але потребує найбільше місця й часу. З нього завжди починається будь-яка схема.
• Інкрементне — копіюються лише файли, змінені після попереднього копіювання будь-якого типу. Найшвидше й найощадніше щодо місця, але для відновлення потрібен повний бекап плюс усі наступні інкременти по черзі: втрата одного елемента ланцюга ламає відновлення.
• Диференціальне — копіюються всі файли, змінені після останнього повного копіювання. Займає більше місця, ніж інкрементне, зате для відновлення достатньо двох елементів: повної копії та останньої диференціальної.

Для домашнього використання зазвичай достатньо повного копіювання раз на місяць плюс щоденного інкрементного — саме за такою логікою працюють вбудовані інструменти Windows і macOS.

Де зберігати копії і скільки живуть носії

Універсального носія не існує — у кожного свій профіль ризику.

Зовнішній жорсткий диск (HDD). Найдешевший спосіб отримати другий носій. За даними Backblaze, яка публікує статистику по власному парку дисків, річний відсоток відмов у 2025 році склав 1,36% на 344 тисячах дисків; у першому кварталі 2026-го — 1,24%. Це показник для дата-центру з ідеальним кліматом, і для диска, який возять у сумці, він гірший.

SSD і флешки. Швидкі, але поганий вибір для довгого зберігання «в шухляді». Стандарт JEDEC JESD218 вимагає, щоб споживчий SSD із вичерпаним ресурсом запису зберігав дані рік при 30 °C після відключення живлення; для серверних моделей норма — три місяці при 40 °C. Заряд у комірках памʼяті поступово стікає, і виробники прямо попереджають про ризик втрати даних після тривалого простою без живлення.

Оптичні диски. Спільне дослідження NIST і Бібліотеки Конгресу США показало великий розкид: із пʼятнадцяти протестованих типів записуваних DVD сім мали розрахунковий строк служби понад 45 років, а два — менш ніж 15 за умов зберігання 25 °C і 50% вологості. Проблема радше в іншому: приводи для читання дисків зникають із нових компʼютерів.

NAS — мережеве сховище. Зручно для родини чи невеликого офісу, дозволяє автоматичне копіювання з усіх пристроїв. Але NAS у тій самій квартирі — це не «копія поза межами», а RAID у ньому — це не бекап: він захищає від відмови диска, а не від видалення файлу чи шифрувальника.

Хмара. Google One, iCloud, OneDrive, Proton Drive, Backblaze, MEGA — це готова копія поза межами дому. Варто перевіряти два параметри: скільки днів зберігаються видалені файли та чи доступна історія версій. Програмне забезпечення й сервіси російського та білоруського походження використовувати не варто — незалежно від того, наскільки зручний інтерфейс.

Чому шифрувальники змінили правила гри

Резервне копіювання перестало бути захистом лише від зламаної флешки. За даними звіту Verizon Data Breach Investigations Report за 2026 рік, ransomware фігурував у 48% розслідуваних витоків — проти 44% роком раніше. При цьому 69% постраждалих відмовилися платити викуп, а медіанна сума виплати знизилася до 139 875 доларів. Відмовитися платити може лише той, у кого є з чого відновитися.

В Україні картина не мʼякша: команда CERT-UA опрацювала 5927 кіберінцидентів у 2025 році — на 37,4% більше, ніж роком раніше.

Практичний висновок простий: щонайменше одна копія має бути недосяжною для компʼютера в момент зараження. Зовнішній диск, який підключають лише на час копіювання і одразу відʼєднують, виконує цю роль краще за будь-який постійно змонтований мережевий диск.

Шифрування копій

CISA окремо називає шифрування серед обовʼязкових заходів захисту резервних копій — поряд із фізичною безпекою та офлайн-копіями. Логіка очевидна: зовнішній диск легко загубити або залишити при евакуації.

• Windows — BitLocker для всього носія; у домашніх редакціях доступне «Шифрування пристрою» або сторонні рішення на кшталт VeraCrypt.
• macOS — FileVault для системного диска, шифрування тому Time Machine вмикається під час налаштування.
• iPhone — під час створення локальної копії на компʼютері слід увімкнути опцію «Encrypt local backup»: лише зашифрована копія містить збережені паролі та дані «Здоровʼя».

Як налаштувати автоматичне копіювання

Windows 11. «Історія файлів» у «Панелі керування» зберігає версії файлів із бібліотек на зовнішній диск або мережеву папку. Паралельно працює «Резервне копіювання Windows», яке вивантажує файли, налаштування та застосунки в обліковий запис Microsoft. Обидва варіанти краще поєднувати, а не обирати один.

macOS. Time Machine налаштовується в «Системних параметрах» і працює автоматично щогодини. Apple рекомендує диск щонайменше вдвічі більшого обсягу, ніж вбудований накопичувач; підтримуються також мережеві томи та NAS із протоколом SMB.

Android. Резервне копіювання вмикається в «Налаштуваннях» → Google → «Резервне копіювання». Копіюються застосунки та їхні дані, історія викликів, контакти, SMS і налаштування пристрою; фото й відео — через Google Photos. Копія створюється автоматично, коли пристрій підключено до Wi-Fi і заряджання, і зникає, якщо пристроєм не користувалися 57 днів.

iPhone. iCloud створює копію автоматично, коли телефон заблоковано, підключено до живлення та Wi-Fi. Безкоштовних 5 ГБ вистачає рідко, тож варто або розширити тариф, або регулярно робити локальну зашифровану копію на компʼютер.

Копія, яку не перевіряли, — це не копія

Це та частина, яку пропускають майже всі. CISA радить не просто тестувати відновлення, а переконатися, що можна відкотити дані щонайменше на сім днів назад, і що доступ до критичних файлів є навіть без інтернету.

Домашній варіант перевірки займає десять хвилин раз на квартал:

1. Відкрити резервну копію і відновити 3–5 випадкових файлів різних типів — документ, фото, відео, архів — в окрему тимчасову папку.
2. Відкрити кожен із них і переконатися, що вони справді читаються, а не просто мають правильний розмір.
3. Перевірити дату останньої успішної копії — часто виявляється, що процес мовчки зупинився кілька місяців тому.
4. Переконатися, що пароль від зашифрованої копії досі відомий і збережений окремо від самої копії.

Сім помилок, які коштують найдорожче

1. Не робити копій узагалі. Дані здаються неважливими рівно до моменту, коли їх немає. Найдешевша страховка коштує однієї вечірньої години на налаштування.
2. Тримати копію на тому самому пристрої. Окремий розділ того ж диска не рятує ні від виходу накопичувача з ладу, ні від шифрувальника, ні від крадіжки ноутбука.
3. Вважати синхронізацію бекапом. Хмарна папка повторює всі зміни, зокрема помилкові. Без історії версій це дзеркало, а не архів.
4. Не мати жодної офлайн-копії. Усі копії, доступні з компʼютера в один клік, доступні й шкідливому ПЗ у той самий клік.
5. Не перевіряти відновлення. Пошкоджений архів або зупинений півроку тому процес виявляються рівно тоді, коли відновлюватися вже терміново.
6. Копіювати надто рідко. Частота має відповідати темпу змін: якщо робочі файли оновлюються щодня, місячна копія означає втрату до 30 днів роботи.
7. Не підписувати копії. Через рік незрозуміло, що саме лежить на диску, від якої дати й чи є там потрібна папка. Достатньо текстового файлу з описом поруч із копією.

Український контекст

До стандартного переліку ризиків — поламаний диск, вкрадений телефон, помилкове видалення — в Україні додаються ще три: знищення техніки внаслідок обстрілу, тривалі відключення електроенергії й необхідність швидко виїхати, узявши мінімум речей.

Усі три закриваються однією й тією ж дією: одна копія має бути фізично поза домом. Це може бути хмара, зашифрований диск у родичів в іншому місті або в іншій країні. Для критичних документів — паспорт, свідоцтва, договори, дипломи — має сенс зберігати скани у зашифрованому контейнері в хмарі: він доступний із будь-якого пристрою і не залежить від того, що сталося з квартирою.

Коротко

Резервне копіювання — це не одна дія, а звичка з чотирьох елементів: три копії на двох типах носіїв, одна з них поза домом і одна недосяжна з мережі; автоматичний розклад замість ручного копіювання; шифрування носіїв; регулярна перевірка відновлення. Усе інше — деталі реалізації.

Читайте також про те, як увімкнути резервне копіювання на Android, що робити після втрати даних і як відновити видалену інформацію, як керувати резервними копіями в iCloud та як відновити пошкоджену флешку.

Ця стаття Резервне копіювання даних: як зробити правильно і які помилки коштують найдорожче раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Google вбудувала підтримку Encrypted Client Hello (ECH) безпосередньо в платформу Android 17. Стандарт шифрує імʼя хоста в першому повідомленні TLS-рукостискання — тобто приховує від інтернет-провайдерів, операторів Wi-Fi і будь-кого на шляху трафіку перелік сайтів та застосунків, до яких звертається пристрій. Разом з ECH система отримала обовʼязковий дозвіл на сканування локальної мережі, увімкнену за замовчуванням Certificate Transparency та механізм, що дозволяє мобільним операторам дистанційно вимикати 2G.

Пакет мережевих захистів анонсовано 27 серпня 2026 року у блозі безпеки Google. За заявою компанії, Android 17 став першою великою мобільною операційною системою з широкою підтримкою ECH. Про те, які версії платформи актуальні зараз, — у матеріалі про останню версію Android.

Що залишалося відкритим навіть у захищеному зʼєднанні

HTTPS шифрує вміст трафіку, але перше повідомлення TLS-рукостискання — ClientHello — досі йде відкритим текстом. У ньому міститься поле Server Name Indication (SNI) з іменем хоста, до якого звертається клієнт. Це поле зʼявилося для того, щоб один сервер міг обслуговувати тисячі доменів на одній IP-адресі: сервер не знає, який сертифікат предʼявити, доки клієнт не назве потрібний хост. Назвати його доводиться ще до узгодження шифрування.

Наслідок — метадані про перегляди залишаються доступними для комерційного профілювання. Звіт Федеральної торгової комісії США 2021 року зафіксував, що великі американські провайдери відстежують незашифровані дані про домени й перегляди та монетизують чутливі категорії — місцеперебування, демографічні характеристики, політичні вподобання — у таргетованій рекламі. Ті самі дані відкривають шлях до адресного шахрайства, мережевої цензури та стеження.

Імʼя домену витікає у двох точках кожного зʼєднання: під час DNS-запиту та в незашифрованому ClientHello. Перший канал закривають шифровані DNS-протоколи — підтримка DNS-over-TLS зʼявилася ще в Android 9, і нині, за статистикою APNIC, шифрований DNS охоплює понад чверть світового вебтрафіку. ECH закриває другий канал.

Детально про те, як увімкнути шифрування DNS на смартфоні, — у матеріалі про приватний режим DNS на Android; перелік придатних резолверів наведено в огляді безкоштовних захищених DNS-сервісів.

Як влаштований ECH

Стандарт описано в RFC 9849, який IETF опублікувала в березні 2026 року зі статусом Proposed Standard. Серед авторів документа — Ерік Рескорла, Кадзухо Оку, Нік Салліван і Крістофер Вуд.

Клієнт формує два повідомлення ClientHello. Внутрішнє містить справжнє імʼя хоста та інші чутливі параметри; зовнішнє — нейтральне публічне імʼя сервера-посередника. Внутрішнє повідомлення шифрується відкритим ключем за схемою HPKE та вкладається в розширення encrypted_client_hello зовнішнього. Спостерігач на лінії бачить лише публічне імʼя, спільне для всіх доменів, які обслуговує цей провайдер.

Відкритий ключ клієнт отримує з DNS-запису типу HTTPS. Саме тому ECH працює лише в парі з шифрованим DNS: якщо DNS-запит іде відкрито, домен витече на етапі резолвінгу, і шифрування ClientHello втратить сенс.

ECH GREASE: фальшиве розширення, яке маскує справжнє

Не всі сервери підтримують ECH. Якби клієнт надсилав розширення лише сумісним вузлам, саме ці зʼєднання ставали б помітними — і придатними для блокування. Тому специфікація описує режим GREASE: пристрій надсилає розширення ECH, заповнене випадковими даними, навіть коли конфігурації для сайту немає. Сервер таке розширення ігнорує, імʼя хоста в цьому випадку лишається видимим, але ззовні всі підключення виглядають однаково.

Саме ECH GREASE, за описом Jigsaw — підрозділу Google, який розробляє технології проти цензури, — вмикається в Android 17 за замовчуванням.

Що показали глобальні вимірювання Jigsaw

Перед увімкненням механізму команда Android потребувала відповіді на три питання: чи впливає ECH на швидкість, чи зростає частка невдалих підключень і чи блокують такий трафік провайдери та проміжне обладнання. Jigsaw провела два незалежні заміри.

• Сумісність серверів. GREASE-підключення перевірили проти десяти тисяч найбільших доменів світу. Звіт про сумісність зафіксував нульову зміну частки успішних зʼєднань порівняно зі звичайними TLS-запитами.
• Готовність мереж. HTTP-запити оцінили в 202 країнах через 740 провайдерів, зокрема в жорстко фільтрованих середовищах. Аналіз показав практично нульовий рівень мережевого втручання: навіть у загальнонаціональних мережах росії та Китаю GREASE-запити не відрізнялися за результатом від базових.

Для керованих середовищ — шкіл і підприємств, де мережеві фільтри виконують політики безпеки, — Android залишає адміністраторам засоби керування поведінкою ECH через DNS.

Чому ECH уже ставав мішенню для цензорів

Ставка на GREASE не випадкова. У листопаді 2024 року російський регулятор роскомнагляд заблокував тисячі сайтів, що використовували ECH через Cloudflare, назвавши стандарт способом обходу обмежень доступу до забороненої в росії інформації, та радив власникам ресурсів переходити на російські CDN.

Як пояснює Нік Салліван, співавтор стандарту, у публікації Center for Democracy and Technology, фільтрація спрацювала через одноманітність розгортання: усі ECH-підключення через Cloudflare використовували однакове зовнішнє імʼя — cloudflare-ech.com. Одного правила вистачало, щоб відсікати такий трафік без побічних збитків. Проблемою було не те, що ECH-зʼєднання вирізнялися серед звичайних — з цим упорався GREASE, — а те, що в межах ECH-подібного трафіку домінував один провайдер з одним публічним іменем.

Масштаб Android змінює саме цей розрахунок: коли розширення ECH-подібної форми надсилають мільярди пристроїв, відрізати їх одним фільтром без масових побічних збитків стає значно складніше.

Що змінюється для розробників застосунків

Платформа надає набір API для мережевих бібліотек: нові можливості DnsResolver для запиту HTTPS-записів DNS з ECH-конфігураціями та методи в SSLEngine і SSLSocket з бібліотеки Conscrypt. Поведінку налаштовують через елемент <domainEncryption> у файлі Network Security Configuration — глобально або окремо для кожного домену, з опціями «використовувати за можливості» або «вимагати обовʼязково».

Бібліотека OkHttp інтегрувала підтримку ECH у ядро; Google рекомендує розробникам оновитися до версії 5.5.0 та увімкнути механізм. Щодо HttpEngine та WebView документація Android станом на 14 серпня 2026 року формулює обережніше — інтеграція очікується в наступних оновленнях.

Сканування локальної мережі — тільки з дозволу

Друга зміна стосується домашньої мережі. Раніше застосунок міг просканувати її без жодного дозволу й побачити, які пристрої підключені — телевізор, камери спостереження, ігрову консоль. Цей перелік сам собою є матеріалом для профілювання домогосподарства. В Android 17 механізм Local Network Protection став обовʼязковим: застосунок мусить отримати дозвіл, перш ніж сканувати локальну мережу або підключатися до пристроїв у ній.

Для типових сценаріїв на кшталт трансляції відео на телевізор Google радить розробникам використовувати системний інструмент вибору пристрою: користувач обирає телевізор, а застосунок при цьому не отримує доступу до переліку решти обладнання в мережі.

Certificate Transparency за замовчуванням

Android 17 також вмикає Certificate Transparency за замовчуванням. Механізм вимагає, щоб сертифікати сайтів були внесені до публічних журналів. Якщо центр сертифікації скомпрометовано і зловмисник випускає підроблений сертифікат для перехоплення трафіку, відсутність відповідного запису в журналі робить таку атаку помітною.

Оператори зможуть вимикати 2G без участі абонента

Останній компонент пакета стосується мобільного звʼязку. Шахраї дедалі частіше застосовують портативні пристрої, відомі як SMS-бластери, або фальшиві базові станції. Такий пристрій випромінює потужний сигнал, що змушує сусідні смартфони розірвати зʼєднання LTE чи 5G і перейти на застарілу мережу 2G. Опинившись у 2G, апарат стає доступним для прямої доставки фішингових повідомлень в обхід сучасних антиспам-фільтрів оператора.

Google оцінює вартість такого обладнання приблизно у три тисячі доларів і наводить два приклади: у Торонто встановлені в автомобілях бластери спричинили мільйони збоїв у мобільній мережі (Tom’s Hardware), а в лондонському метро шахраї носили портативні пристрої у валізах (BBC).

Ручний перемикач для вимкнення 2G на апаратному рівні зʼявився ще в Android 12 — про нього йшлося в матеріалі про те, чому Google радить вимикати 2G на Android. Android 17 додає варіант без жодних дій з боку абонента: мобільні оператори-учасники зможуть вимикати 2G для своїх користувачів за замовчуванням, прибираючи цей застарілий вектор атаки одразу «з коробки».

Коли захист запрацює на практиці

ECH дає ефект лише тоді, коли його підтримує і сервер. У браузерах механізм доступний уже кілька років: Chrome увімкнув ECH за замовчуванням починаючи зі 117-ї версії у вересні 2023 року, Mozilla — у Firefox 119 в жовтні того ж року. На стороні інфраструктури масштабне розгортання забезпечив передусім Cloudflare. Перенесення підтримки на рівень платформи означає, що механізм пошириться не лише на браузери, а й на звичайні застосунки — щойно ті перейдуть на оновлені мережеві бібліотеки.

Ця стаття Android 17 ховає від провайдерів назви сайтів, до яких підключається смартфон раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Резервна копія — це те, що відділяє зламаний ноутбук, украдений телефон чи зашифрований вимагачем архів від остаточної втрати даних. У 2026 році ціна питання відчутно змінилася: через глобальний дефіцит памʼяті зовнішні накопичувачі подорожчали в рази, а старі поради на кшталт «купіть диск на терабайт за пів тисячі гривень» більше не працюють. Розбираємо, у що обходиться backup сьогодні, що можна налаштувати взагалі безкоштовно і які помилки роблять резервну копію марною.

Чому резервні копії знову в центрі уваги

Резервне копіювання перестало бути темою для системних адміністраторів. Агентство кібербезпеки та безпеки інфраструктури США (CISA) прямо називає резервні копії головною надією на відновлення після атаки програм-вимагачів і посилається на звіт Verizon про розслідування витоків даних за 2025 рік: шкідливе ПЗ з вимогою викупу фігурувало у 44% розслідуваних інцидентів. Відновлення без резервних копій, зазначають в агентстві, може тривати тижні чи місяці — або виявитися неможливим узагалі.

Україна має власний масштабний приклад. 19 грудня 2024 року через кібератаку на державні реєстри Міністерства юстиції зупинилася робота ДРАЦС, реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та інших систем. Тодішня очільниця відомства Ольга Стефанішина заявила, що бекапи всіх даних з усіх державних реєстрів збережено, а сервери розміщені не в одній локації. Уже за кілька днів Мінʼюст розпочав валідацію резервних копій і поетапне відновлення реєстрів.

Для приватного користувача логіка та сама, тільки масштаб інший. Диск виходить з ладу, телефон гублять або крадуть, у квартиру влучає уламок, вимагач шифрує фотоархів за десять років, а хтось із домашніх випадково видаляє папку. У кожному з цих сценаріїв питання лише одне: чи є друга копія.

Синхронізація — це не резервна копія

Це найпоширеніша й найдорожча помилка. Google Диск, OneDrive, iCloud Drive і Dropbox за замовчуванням синхронізують файли, а не архівують їх. Видалили файл на ноутбуці — він зникне і в хмарі. Зашифрував вимагач вміст папки — у хмару поїде вже зашифрована версія. Те саме стосується RAID-масиву чи другого диска в тому самому корпусі: вони рятують від поломки одного накопичувача, але не від видалення, шифрування чи пожежі.

Справжня резервна копія відрізняється трьома речами:

• незалежністю — вона не змінюється автоматично слідом за оригіналом;
• історією версій — можна повернутися до стану файлу на конкретну дату;
• ізольованістю — доступ до неї не відкривається тим самим паролем, що й до основної системи.

Частково проблему закривають вбудовані функції хмар: журнали версій, а в окремих сервісів — виявлення шифрувальників із можливістю відкату. Але покладатися лише на це не варто: більшість користувачів дізнається про непрацездатність бекапу саме тоді, коли він потрібен.

Правило 3-2-1: базовий стандарт, який працює вдома

CISA рекомендує правило 3-2-1 як перевірений орієнтир:

1. 3 копії важливих файлів;
2. 2 різні типи носіїв (наприклад, жорсткий диск і хмара);
3. 1 копія поза локацією — фізично не там, де оригінал.

Для домашнього використання це перекладається просто: оригінал на ноутбуці чи смартфоні, копія на зовнішньому диску вдома і копія в хмарному сховищі. Якщо диск згорить разом із ноутбуком під час пожежі — залишиться хмара. Якщо обліковий запис заблокують або зламають — залишиться диск.

В агентстві також наголошують на трьох речах, які зазвичай ігнорують: захищайте копії шифруванням і фізично, тримайте хоча б одну копію офлайн і перевіряйте відновлення — ви маєте вміти повернути дані щонайменше за останні сім днів. Резервна копія, з якої ніхто жодного разу нічого не відновлював, — це припущення, а не страховка.

Скільки коштують носії у 2026 році

Тут головна новина останніх півтора року — і причина, чому старі прайс-листи більше не працюють.

Ринок памʼяті переживає найгостріший дефіцит за всю історію. Western Digital і Seagate підтвердили, що практично весь вільний запас жорстких дисків на 2026 рік уже заброньовано великими корпоративними клієнтами: хмарні провайдери викуповують усе під інфраструктуру для штучного інтелекту. За звітом аналітичної компанії TrendForce, лише за перший квартал 2026 року контрактні ціни на памʼять зросли майже на 95%.

У роздрібі це вже помітно. Накопичувач M.2 NVMe Crucial P310 обсягом 1 ТБ, який восени 2025 року коштував $59, тепер продають приблизно за $106. Виробники попереджають, що дефіцит і високі ціни можуть зберегтися до 2028 року. В Україні аналітики прогнозували подорожчання окремих категорій електроніки до 40%.

Практичний висновок простий: фіксований прайс-лист у такій статті втратив сенс. Ціни змінюються щомісяця, тож перед покупкою звіряйтеся з агрегаторами, а не з матеріалами річної давності. Орієнтуватися варто не на абсолютну суму, а на вартість гігабайта — і на те, який тип носія взагалі підходить під вашу задачу.

Який носій обрати під резервну копію

Про те, наскільки ненадійними бувають флешки, ми писали окремо — в інструкції, як відновити пошкоджений накопичувач. Якщо ваш архів існує лише на ній, вважайте, що резервної копії у вас немає.

Ще три правила, які економлять гроші й нерви:

• Беріть ємність із запасом. Apple, наприклад, радить обирати диск для резервних копій щонайменше вдвічі більший за внутрішній накопичувач компʼютера. Докупити місце пізніше за нинішніми цінами вийде дорожче.
• Зашифруйте носій. Зовнішній диск легко загубити, його можуть украсти або вилучити разом з іншими речами. Для Windows підійде BitLocker, для macOS — FileVault, універсальний безкоштовний варіант — VeraCrypt.
• Перевіряйте диск раз на рік. Накопичувач, який роками лежить у шухляді, може виявитися неробочим саме тоді, коли знадобиться. Підключіть його, відкрийте кілька файлів, оновіть копію.

А що з хмарою

Хмарне сховище закриває третій пункт правила 3-2-1 — копію поза локацією — і робить це краще за будь-який диск: його не можна забути вдома під час евакуації. Безкоштовних обсягів у великих сервісів вистачає рівно на документи: 15 ГБ у Google, 5 ГБ у Microsoft і Apple, 2 ГБ у Dropbox.

Обирати варто не за кількістю безкоштовних гігабайтів, а за трьома параметрами: глибина історії версій, наявність наскрізного шифрування і юрисдикція компанії. Тут є нюанси, про які легко не знати — наприклад, в Apple наскрізне шифрування вмикається окремо через Розширений захист даних, а в Dropbox воно доступне лише на корпоративному тарифі. Детальне порівняння тарифів, обсягів і шифрування — у нашому огляді найкращих хмарних сховищ 2026 року.

Одне застереження незалежно від вибору сервісу: хмара захищена рівно настільки, наскільки захищений вхід до неї. Подбайте про надійний пароль і двоетапну автентифікацію. І не використовуйте для зберігання персональних даних сервіси російського чи білоруського походження — незалежно від того, наскільки зручним виглядає тариф.

Як налаштувати резервне копіювання безкоштовно

Якщо купувати нічого не хочеться, базовий рівень захисту можна отримати вбудованими засобами — вони вже є у ваших пристроях.

Windows

У Windows 11 працює резервне копіювання папок ПК до OneDrive: система автоматично синхронізує «Робочий стіл», «Документи» та «Зображення» у безкоштовні 5 ГБ. Для повноцінної локальної копії увімкніть «Історію файлів» і підключіть зовнішній диск — вона зберігатиме версії файлів за розкладом.

macOS

Time Machine — вбудований інструмент, який після підключення зовнішнього накопичувача автоматично копіює застосунки, музику, фото, пошту й документи та зберігає погодинні, щоденні й щотижневі версії. Налаштування: «Системні параметри» → «Загальні» → Time Machine → «Додати резервний диск».

Android

Відкрийте «Налаштування» → Google → «Резервне копіювання» і увімкніть копіювання в обліковий запис Google. Воно охоплює контакти, повідомлення, історію викликів, налаштування й дані застосунків, а фото та відео йдуть у Google Фото. Детальніше — в нашій покроковій інструкції для Android.

iPhone та iPad

Резервна копія в iCloud створюється автоматично, коли пристрій підключено до Wi-Fi і живлення. Безкоштовних 5 ГБ вистачає ненадовго, тому періодично видаляйте застарілі резервні копії або робіть копію на компʼютер через Finder чи застосунок Apple Devices — це безкоштовно й не залежить від обсягу хмари.

Що врахувати в українських реаліях

• Відключення світла. Плануйте автоматичне копіювання на години, коли є електроенергія та стабільний інтернет. Раптове знеструмлення під час запису на зовнішній диск може пошкодити і копію, і носій, тож для стаціонарного компʼютера варто мати ДБЖ.
• Евакуація та обстріли. Якщо ви тримаєте резервний диск у тій самій квартирі, що й ноутбук, за правилом 3-2-1 у вас насправді одна локація, а не дві. Другий примірник має бути в іншому місці — у родичів, на роботі або в хмарі.
• Документи — окремим пріоритетом. Скани паспорта, свідоцтв про народження й шлюб, документів на житло та авто, медичних довідок, дипломів. Це найменший за обсягом і найцінніший за наслідками масив. Зберігайте його в окремій зашифрованій папці.
• Втрата або вилучення пристрою. Резервна копія без шифрування — це готовий архів ваших персональних даних для того, хто її знайде.
• Копії месенджерів. Листування в Telegram, Signal і WhatsApp резервується окремо й за власними правилами — не розраховуйте, що системний бекап телефона його підхопить.

Коротко: що зробити цього тижня

1. Складіть перелік того, що справді не можна втратити: документи, фотоархів, робочі файли.
2. Увімкніть безкоштовне вбудоване резервне копіювання на компʼютері й смартфоні.
3. Додайте другу копію на зовнішньому диску — і зашифруйте його.
4. Переконайтеся, що одна копія фізично не там, де оригінал.
5. Спробуйте відновити з копії кілька файлів. Якщо не вийшло — у вас немає резервної копії.

Зовнішні накопичувачі та хмарні сховища — не альтернативи, а два елементи однієї схеми. У 2026 році, коли диски подорожчали, а безкоштовні хмарні обсяги залишилися незмінними, оптимальна для більшості стратегія виглядає так: критично важливе — у хмару з історією версій, великі архіви — на зовнішній диск, і жодного разу не покладатися лише на щось одне. Якщо дані вже зникли, залишається інший сценарій — спроба відновити інформацію після видалення, і вона працює далеко не завжди.

Ця стаття Скільки коштує резервне копіювання у 2026 році: ціни на диски й безкоштовні способи раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Хмарне сховище давно перестало бути просто місцем для фотографій. Це резервна копія на випадок втрати телефона, спосіб працювати з кількох пристроїв і — в українських реаліях — гарантія, що документи переживуть переїзд, відключення світла чи знищену техніку. За останні роки ринок помітно змінився: один із великих гравців закрився назавжди, ціни зросли, а наскрізне шифрування перетворилося з нішевої опції на головний аргумент цілої групи провайдерів. Розбираємо, які хмарні сховища є сьогодні, скільки вони коштують і за якими критеріями їх варто обирати.

Що таке хмарне сховище і які бувають хмарні сервіси

Хмарне сховище — це послуга, за якої файли зберігаються не на диску компʼютера чи смартфона, а на серверах постачальника, а доступ до них ви отримуєте через інтернет. Українське законодавство описує це доволі точно: Закон «Про хмарні послуги» № 2075-IX визначає хмарну послугу як послугу з надання хмарних ресурсів за допомогою технології хмарних обчислень, а до самих хмарних ресурсів відносить, зокрема, «місце у сховищах даних».

За тим, що саме отримує клієнт, хмарні сервіси поділяють на три моделі:

• IaaS — інфраструктура як послуга: віртуальні сервери, диски, мережі. Це рівень Amazon Web Services, Microsoft Azure, Google Cloud та українських провайдерів.
• PaaS — платформа як послуга: готове середовище для запуску власних програм без адміністрування серверів.
• SaaS — програмне забезпечення як послуга: готовий продукт у браузері чи застосунку. Саме сюди належать Google Drive, OneDrive, iCloud Drive, Dropbox, pCloud, Proton Drive і MEGA — усе те, що зазвичай і мають на увазі під «хмарним сховищем».

Окремо закон розрізняє чотири способи надання хмарних послуг — приватну, колективну, публічну та гібридну хмару. Приватний користувач майже завжди має справу з публічною хмарою: інфраструктура належить провайдеру й доступна невизначеному колу клієнтів. Про те, хто саме контролює цей ринок, ми писали в матеріалі про ринок хмарних сервісів.

Як обрати хмарне сховище: шість критеріїв

Обсяг безкоштовного місця — найгірший критерій вибору, хоч саме на нього дивляться першим. Ось на що варто зважати насправді.

• Тип шифрування. Майже всі сервіси шифрують дані під час передавання та на своїх серверах, але ключі при цьому належать провайдеру — отже, він технічно може прочитати ваші файли й видати їх на законну вимогу. Наскрізне (zero-knowledge) шифрування означає, що ключ є лише у вас. Плата за це — неможливість відновити дані, якщо ви забудете пароль.
• Юрисдикція. Країна реєстрації компанії визначає, за якими правилами до ваших даних можуть отримати доступ. Швейцарія, ЄС і США мають дуже різні режими.
• Реальна ціна за терабайт. Порівнюйте не місячний платіж, а вартість гігабайта на рік — і обовʼязково враховуйте, чи входить у тариф щось іще, окрім місця (офісний пакет, VPN, поштова скринька).
• Підтримка платформ. Windows, macOS, Android, iOS підтримують усі. А от офіційний клієнт для Linux є далеко не скрізь.
• Історія версій і захист від шифрувальників. Якщо шкідливе ПЗ зашифрує файли на компʼютері, синхронізація слухняно перенесе зашифровані копії у хмару. Рятує лише можливість відкотитися до попередніх версій — і що довший цей період, то краще.
• Можливість забрати дані. Перевіряйте, чи є масове вивантаження архіву. Сервіс, з якого важко піти, — поганий сервіс.

Google Drive і Google One

Обліковий запис Google дає до 15 ГБ безкоштовного сховища, і це найщедріша пропозиція серед великих сервісів. Важливий нюанс: ці 15 ГБ спільні для Google Диска, Gmail і Google Фото, тож поштова скринька зʼїдає той самий обсяг, що й резервні копії телефона.

Платні тарифи Google One починаються зі 100 ГБ і масштабуються до кількох терабайтів; старші плани сьогодні продають радше як пакет із доступом до моделей Gemini, ніж як просто місце на диску. Ціни для України Google не публікує єдиним прайсом — вони показуються на сторінці тарифів після входу в обліковий запис, тож перевіряйте актуальну суму саме там. Сховищем можна ділитися з членами родини.

Сильні сторони — інтеграція з пошуком (файл легко знайти за парою слів усередині документа) та безкоштовний офісний пакет. Слабкі — відсутність наскрізного шифрування й офіційного клієнта для Linux: Google Диск для компʼютера існує для Windows і macOS. Якщо ви вже користуєтеся сервісом, варто прочитати наші поради про безпечне зберігання файлів на Google Диску і про те, як звільнити місце без витрат.

Microsoft OneDrive

OneDrive вбудований у Windows і для користувача виглядає як звичайна тека у Провіднику. Безкоштовно надається 5 ГБ. Далі — тарифи Microsoft 365, які компанія публікує на сторінці OneDrive: Basic — 19,99 долара на рік за 100 ГБ; Personal — 99,99 долара на рік за 1 ТБ разом із настільними Word, Excel, PowerPoint і Outlook; Family — 129,99 долара на рік за до 6 ТБ (по 1 ТБ на кожного з шести учасників). У 2026 році зʼявився й найдорожчий рівень Premium — 199,99 долара на рік, де основна цінність уже не місце, а розширений доступ до Copilot.

Окремих тарифів «тільки сховище» в Microsoft немає — місце завжди йде в комплекті з підпискою. Натомість є речі, яких бракує конкурентам: Personal Vault для найчутливіших документів, виявлення шифрувальників із можливістю відкату та резервне копіювання системних тек Windows. Наскрізного шифрування немає.

Apple iCloud+

Кожен Apple ID отримує 5 ГБ безкоштовно — цього не вистачає навіть на одну резервну копію iPhone. Далі йде iCloud+, і Apple публікує ціни окремо для кожної країни. Базовий рівень у США — 0,99 долара на місяць за 50 ГБ, далі 2,99 долара за 200 ГБ, 9,99 долара за 2 ТБ, 29,99 долара за 6 ТБ і 59,99 долара за 12 ТБ. Для України Apple списує кошти в доларах США. Річної оплати зі знижкою Apple не пропонує взагалі.

Головна перевага iCloud+ — це не сховище, а те, що йде поруч: Private Relay, приховування електронної адреси, власний поштовий домен і підтримка камер HomeKit. Значно важливіше інше: за замовчуванням Apple зберігає ключі шифрування в себе, але в налаштуваннях можна ввімкнути Розширений захист даних — тоді iCloud Drive, фотографії та резервні копії переходять на наскрізне шифрування й стають недоступними навіть для самої Apple. Функція вимкнена типово, і перелік категорій даних варто переглянути перед увімкненням: пошта, контакти й календарі наскрізно не шифруються ніколи.

Dropbox

Сервіс, з якого 2007 року почалася вся категорія, сьогодні має найскромніший безкоштовний тариф на ринку: Basic — це 2 ГБ. Платний Plus коштує 9,99 долара на місяць за 2 ТБ для однієї людини, з історією версій 30 днів і передаванням файлів до 50 ГБ.

Командні тарифи Dropbox описує окремо: Standard — 15 доларів за користувача на місяць і від 3 ТБ на команду з піврічною історією версій; Advanced — 24 долари за користувача на місяць, від 15 ТБ, історія за рік, а також наскрізне шифрування та розширене керування ключами. Тобто zero-knowledge у Dropbox існує, але лише на верхньому корпоративному рівні.

За що Dropbox досі люблять — за синхронізацію. Вона працює швидко, надійно й непомітно, а клієнти є для всіх настільних систем, включно з Linux. За що критикують — за ціну: два гігабайти безкоштовно у 2026 році виглядають як спосіб змусити платити.

pCloud: разова оплата замість підписки

Швейцарський pCloud цікавий передусім «довічними» планами — одним платежем замість щомісячної підписки. На сторінці тарифів зараз 500 ГБ коштують 199 євро замість 299, 2 ТБ — 399 замість 599, а 10 ТБ — 1190 замість 1890. За умовами сервісу «довічно» означає 99 років або строк життя власника облікового запису — залежно від того, що настане раніше.

Математика проста: якщо ви плануєте користуватися сховищем понад три-чотири роки, разовий платіж вигідніший за будь-яку підписку. Ризик так само простий: ви ставите на те, що компанія проживе довше за ваш план.

Із безпекою є нюанс, який легко пропустити. Базові тарифи використовують звичайне шифрування на серверах — тобто ключі в провайдера. Наскрізне шифрування pCloud виніс в окремий платний продукт. Зате можна обрати регіон зберігання даних — Європейський Союз або США.

Proton Drive: наскрізне шифрування за замовчуванням

Proton Drive належить швейцарській Proton AG із Женеви — тій самій компанії, що робить Proton Mail і Proton VPN. Принципова відмінність від усіх попередніх сервісів у тому, що наскрізне шифрування тут не опція і не платний додаток, а типова поведінка для всіх облікових записів, включно з безкоштовними.

Безкоштовний тариф дає до 5 ГБ: 2 ГБ одразу і ще 3 ГБ після кількох простих дій у застосунку. Платні плани Proton описує в довідці: Unlimited — 12,99 євро на місяць або 119,88 євро за рік (тобто 9,99 євро на місяць) за 500 ГБ разом із поштою, VPN і менеджером паролів; Duo — 19,99 євро на місяць або 179,88 євро за рік за 2 ТБ на двох; Family — 29,99 євро на місяць або 287,88 євро за рік за 3 ТБ на шістьох. Окремо існує тариф Drive Plus на 200 ГБ для тих, кому потрібне лише сховище.

Ціна за гігабайт тут вища, ніж у Google чи Microsoft. Але порівнювати варто чесно: 500 ГБ у Proton — це 500 ГБ, які провайдер не може прочитати, плюс повноцінний VPN і пошта. Для журналістів, юристів, правозахисників і всіх, хто працює з чутливими документами, це інший клас продукту, а не дорожчий варіант того самого.

Інші сервіси з наскрізним шифруванням

Крім Proton, у категорії zero-knowledge працюють ще кілька відомих сервісів. MEGA із Нової Зеландії традиційно пропонує найбільший безкоштовний обсяг серед шифрованих сховищ, але має ліміт на місячний трафік — обмежується не лише обсяг зберігання, а й кількість завантажених даних. Канадський Sync.com робить ставку на простоту й відповідність вимогам щодо персональних даних. Обидва варто перевіряти на актуальних сторінках тарифів: ціни в них змінюються частіше, ніж у великих гравців.

Для команд і для власної хмари: Box та Nextcloud

Box — це вже не стільки сховище, скільки система керування документами: узгодження, завдання, коментарі, журнали доступу, інтеграція з Google Workspace і Microsoft 365. Для однієї людини він надлишковий, для відділу з регламентованим документообігом — навпаки.

Nextcloud стоїть окремо: це не сервіс, а програмне забезпечення з відкритим кодом, яке ви встановлюєте на власний сервер або орендований хостинг. Ви отримуєте стільки місця, скільки маєте на диску, і повний контроль над даними — разом із повною відповідальністю за оновлення, резервні копії та захист від зламу. Для організацій, які не мають права виносити дані назовні, це часто єдиний прийнятний варіант.

Порівняльна таблиця

Ціни наведено за офіційними сторінками тарифів станом на серпень 2026 року. Провайдери регулярно проводять акції, тому підсумкова сума на сторінці оплати може відрізнятися.

Що змінилося з часів попередньої версії цього огляду

Найпомітніша зміна — зникнення цілого сервісу. Amazon Drive, який раніше входив до всіх подібних добірок, припинив роботу 31 грудня 2023 року. Компанія зосередилася на Amazon Photos, і файли, які не були фотографіями чи відео, стали недоступними. Це найкраща ілюстрація до тези, що зберігати єдину копію документів в одній хмарі — погана ідея, навіть якщо ця хмара належить одній із найбільших компаній світу.

Друга зміна — структура тарифів. Місце в хмарі перестало бути самостійним товаром: Microsoft продає його лише в пакеті з підпискою, Google дедалі більше повʼязує старші плани з доступом до ШІ-функцій, Dropbox переніс наскрізне шифрування на корпоративний рівень. Третя — поява групи сервісів, для яких zero-knowledge є стандартом, а не додатковою опцією.

Чому російські хмарні сервіси — не варіант

Це питання доводиться проговорювати досі, бо старі облікові записи в частини користувачів залишилися. Сервіси «яндекса» та Mail.ru потрапили під санкції ще за указом президента від 15 травня 2017 року, яким провайдерів зобовʼязали блокувати доступ до цих ресурсів. Разом із ними до списку увійшли й антивірусні продукти російського походження.

У березні 2026 року Європейський суд з прав людини визнав неприйнятними скарги на це блокування у справі Boyarov and Others v. Ukraine — тобто обмеження залишаються чинними й підтвердженими на міжнародному рівні.

Для державного сектору заборона ще жорсткіша. Закон «Про хмарні послуги» прямо забороняє обробляти державну таємницю, службову інформацію та державні реєстри за допомогою хмарних ресурсів, які розміщені за межами України чи на тимчасово окупованій території, належать державі-агресору або підсанкційним субʼєктам.

Хмара — це не резервна копія

Синхронізація і резервне копіювання — різні речі, і плутанина між ними коштує людям даних. Якщо ви випадково видалите теку або шкідливе ПЗ зашифрує файли, синхронізація сумлінно повторить цю дію в хмарі. Рятує лише історія версій — і саме тому варто дивитися, скільки днів вона зберігається у вашому тарифі.

Робоче правило — «3-2-1»: три копії даних, на двох різних носіях, одна з них — поза домом чи офісом. Хмара чудово закриває третій пункт, але не замінює перші два. Докладніше про це — у нашому матеріалі про резервне копіювання.

І ще одне: увімкніть двоетапну автентифікацію в обліковому записі хмарного сховища. Пароль від пошти, який витік у якомусь давньому зливі, — найпоширеніший шлях до чужих файлів.

Кому який сервіс підходить

• Користувачам Windows і Microsoft Office: OneDrive. Місце фактично йде безкоштовним доважком до підписки, яку ви й так оплачуєте.
• Користувачам Android і сервісів Google: Google Drive. Найбільший безкоштовний обсяг і найкращий пошук усередині файлів.
• Користувачам iPhone і Mac: iCloud+ — але одразу увімкніть Розширений захист даних.
• Тим, кому важлива швидка й непомітна синхронізація: Dropbox. Досі найкращий у своїй основній функції.
• Тим, хто не хоче підписок: pCloud із разовим платежем.
• Тим, хто працює з чутливими даними: Proton Drive. Наскрізне шифрування без доплат і без налаштувань.
• Командам із документообігом: Box або корпоративні тарифи Dropbox.
• Тим, хто не може виносити дані назовні: Nextcloud на власному сервері.

Універсального найкращого сховища не існує — і це нормально. Оберіть те, що збігається з вашою операційною системою, вашим бюджетом і вашими вимогами до приватності, а потім переконайтеся, що у вас є хоча б одна копія найважливіших файлів поза цією хмарою.

Ця стаття Найкращі хмарні сховища у 2026 році: порівняння, ціни та захист даних раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Приватна операційна система GrapheneOS уперше залишає екосистему Google Pixel. Розробники підтвердили, що підтримка смартфонів Motorola стартує в 2027 році — спершу для звичайного нескладаного флагмана, а вже потім для складаних моделей Razr. Пристрої обіцяють забезпечити сімома роками повноцінних оновлень операційної системи.

Що саме анонсували розробники

GrapheneOS Foundation, яка розвиває цю систему, повідомила у Mastodon, що першим етапом партнерства з Motorola стане звичайний нескладаний пристрій. Складані Razr Fold і Razr Ultra отримають підтримку пізніше.

Для GrapheneOS це принципова зміна: понад десять років проєкт залишався привʼязаним до апаратної платформи Google. Підтримка вертикально складаного смартфона стане для системи цілком новим форм-фактором — досі вона працювала лише зі звичайними смартфонами, планшетом і горизонтально складаними моделями Pixel Fold.

Motorola братиме на себе значну частину роботи з портування системи: виробник надаватиме прошивки та драйвери у форматі, потрібному GrapheneOS, а проблеми з цими компонентами вирішуватимуться напряму з Motorola та Qualcomm, зазначає Android Authority. За словами розробників, це зробить пристрої Motorola простішими в підтримці, ніж новіші Pixel.

Чому моделі 2026 року підтримки не отримають

Поточне покоління — Motorola Signature (2026), Razr Fold (2026) і Razr Ultra (2026) — дуже близьке до вимог проєкту, але їм бракує апаратного маркування памʼяті (MTE), належної інтеграції захищеного елемента та інших функцій, які додадуть лише у 2027 році. Ретроактивної підтримки для нинішніх моделей не буде.

Ці можливості повʼязують із наступним поколінням флагманської платформи Qualcomm Snapdragon. Саме тому вихід GrapheneOS на пристрої Motorola очікується 2027 року, а не раніше.

Апаратне маркування памʼяті — механізм, який дає змогу виявляти цілі класи помилок роботи з памʼяттю ще до того, як зловмисник встигне їх використати. Захищений елемент — окремий криптографічний чип, що зберігає ключі шифрування та обмежує кількість спроб підбору коду розблокування.

Сім років оновлень і ядро Linux 6.18 LTS

Майбутні пристрої Motorola відповідатимуть офіційним вимогам проєкту або перевищуватимуть їх: сім років повноцінних оновлень, старт із ядра Linux 6.18 LTS із можливістю переходу на нову гілку, а також захист від атак скидання для режимів завантаження прошивки.

Для порівняння: за даними CNET, Razr Ultra 2026 року отримує три роки оновлень операційної системи та пʼять років оновлень безпеки. Редактори видання зазначають, що підтримка GrapheneOS могла б підтягнути програмний супровід смартфонів Motorola до флагманського рівня Samsung і Google. Про те, як довго виробники загалом підтримують свої моделі, ми писали в окремому матеріалі про останній рік підтримки смартфонів.

Чим GrapheneOS відрізняється від звичайного Android

На відміну від Android у версії Google, GrapheneOS не містить застосунків і сервісів Google за замовчуванням. Детальний розбір того, що таке GrapheneOS і як влаштований її захист, ми публікували раніше — тут обмежимося ключовим. Google Play за потреби встановлюється як звичайний застосунок у стандартній пісочниці — без привілейованого доступу до системи.

Серед інших ключових можливостей системи: окремий дозвіл на доступ до мережі та до сенсорів, посилений розподільник памʼяті hardened_malloc, автоматичне перезавантаження заблокованого пристрою через заданий час, а також захищений браузер Vanadium із вимкненою за замовчуванням JIT-компіляцією JavaScript.

Наразі GrapheneOS офіційно підтримує лише окремі моделі Pixel — від Pixel 6 до Pixel 10a. Проєкт пояснює це тим, що саме ці пристрої відповідають його суворим стандартам приватності та безпеки й мають значний обсяг адаптації під конкретне обладнання.

Пароль «під примусом» і судова справа у США

GrapheneOS має функцію пароля під примусом (duress PIN/password): якщо ввести спеціально задану комбінацію будь-де, де система запитує код розблокування, пристрій незворотно стирає дані разом із встановленими eSIM. Стирання не потребує перезавантаження й не може бути перерване.

У липні 2026 року ця функція вперше опинилася в центрі кримінального провадження. Міністерство юстиції США висунуло звинувачення активісту Семюелу Танніку. За версією обвинувачення, 24 січня 2025 року в аеропорту Гартсфілд-Джексон в Атланті він назвав прикордонникам код, після введення якого дані на смартфоні Google Pixel були видалені.

Танніка звинувачують за рідковживаною нормою — 18 U.S.C. § 2232, яка забороняє свідомо знищувати майно, щоб перешкодити його вилученню. Адвокати підтвердили, що на телефоні була встановлена GrapheneOS, однак захист не визнає, що клієнт навмисне ініціював стирання, і подав клопотання про визнання доказів недопустимими: за його версією, затримання й огляд були незаконними, а в доступі до адвоката підзахисному відмовили.

Юристи та фахівці з безпеки називають цю справу першим відомим у США випадком, коли предметом судового розгляду стало використання пароля під примусом.

Що це означає для користувачів

Поява GrapheneOS на пристроях Motorola дає користувачам, які хочуть відмовитися від екосистеми Google, перший реальний варіант поза лінійкою Pixel — а разом із ним і нові форм-фактори. Водночас розробники попереджають: перші сумісні моделі будуть дорогими флагманами, ціна яких перевищить вартість Pixel.

Розробникам відкритих застосунків доведеться врахувати новий тип екрана: вертикально складані смартфони вимагають окремої адаптації інтерфейсу. Для екосистеми GrapheneOS це буде першим таким досвідом.

Ця стаття GrapheneOS вийде за межі Pixel: смартфони Motorola отримають підтримку з 2027 року раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Близько третини всіх інтернет-користувачів у світі використовують VPN — про це свідчать дослідження компанії Surfshark. VPN може посилити цифрову приватність, приховуючи публічну IP-адресу, допомагає боротися з обмеженнями свободи в інтернеті та заощаджувати на стрімінгових сервісах, розблоковуючи контент з різних країн.

Проте зростання популярності VPN призвело до появи на ринку сумнівних і фейкових застосунків, які виглядають легітимно, але не захищають приватність. Деякі з них навіть шкідливі — спеціально розроблені для збору даних користувачів або завантаження шкідливого ПЗ на пристрій.

Хоча використання VPN зазвичай дуже просте, виявлення підозрілого сервісу вимагає певної експертизи. Потрібно розбиратися в політиках конфіденційності, технічних функціях і розуміти, як конкретний VPN-сервіс виглядає порівняно з іншими на ринку. Ось дев’ять червоних прапорців, на які варто звернути увагу при виборі VPN.

1. Незрозуміла або відсутня політика no-logs

VPN теоретично може отримати доступ до особистої інформації, зокрема публічної IP-адреси користувача. Він також може вести записи про відвідувані сайти та використовувані застосунки, включно з email-провайдером і банківською компанією. Тому надзвичайно важливо, щоб VPN-сервіс був етичним і заслуговував на довіру.

Один із способів, яким VPN-компанії запевняють користувачів, що не збирають чутливу інформацію — політика no-logs. По суті, така політика означає, що інтернет-активність із увімкненим VPN не записується та не зберігається. Однак може бути складно вивчити весь дрібний шрифт у політиці конфіденційності, де зазвичай обговорюються практики зберігання даних.

Варто переконатися, що політика no-logs VPN не є надто короткою, не пропускає ключових деталей і не є надмірно технічною — останнє може бути спробою заплутати користувача. VPN також не має збирати дані про використання bandwidth або логи інтернет-активності.

Водночас VPN, який стверджує, що взагалі нічого не логує — це теж червоний прапорець. VPN-компанії можуть логувати невеликі фрагменти інформації, які можуть бути анонімізовані, наприклад, час підключення та відключення від VPN і сервер, до якого відбувається підключення. Це допомагає оптимізувати продуктивність, але сама по собі така інформація не повинна ідентифікувати користувача або компрометувати приватність.

2. Відсутність незалежних аудитів

Хоча наявність політики no-logs є обов’язковою, так само важливо, щоб VPN підтверджував свої заяви про приватність, підпорядковуючись регулярним незалежним аудитам. Аудит приватності VPN — це коли VPN-компанія запрошує авторитетну сторонню фірму з кібербезпеки для перевірки своїх заяв.

Хоча VPN-аудити є золотим стандартом для підтвердження приватності, вони не дають повної картини. Вони лише свідчать, що VPN не логував дані користувачів протягом тривалості аудиту, а не до чи після нього. Аудити — хоча й є критично важливими сигналами довіри — можуть лише констатувати, що не було знайдено доказів логування, а не те, що його взагалі не відбувалося.

Незважаючи на це, експерти рекомендують вибирати VPN, які регулярно проходять незалежні сторонні аудити, бажано щорічно.

3. Погана або відсутня підтримка клієнтів

Попри те, наскільки зручними стали VPN, завжди є ймовірність зіткнутися з проблемою та потребувати професійної допомоги. Тому практично всі топові VPN надають спеціалізовану підтримку клієнтів через live chat або email — часто обидва варіанти — разом із детальною базою знань на сайті з докладними інструкціями з налаштування, FAQ з усунення несправностей і часто навіть блогом із новинами компанії та індустрії.

З іншого боку, сумнівні VPN-застосунки можуть взагалі не надавати можливості зв’язатися. Навіть якщо надають, це може бути нелегітимно — наприклад, спілкування переважно через AI-чатбот, який видає автоматичні відповіді. Це тому, що такі сервіси ймовірно ніколи не вкладуть ресурси, необхідні для підтримки живого сайту або команди справжніх людей, готових допомогти. Їхня місія виконана в момент, коли користувач попадається на фальшиві обіцянки та оплачує підписку.

Варто зазначити, що наявність хорошої підтримки клієнтів не є гарантованим способом визначити легітимність VPN. Деякі виробники фейкових VPN можуть навмисно залишати недоліки у своїх застосунках, щоб користувачі відчували потребу зв’язатися з ними. Тоді зловмисники можуть видавати себе за легітимних агентів підтримки, щоб змусити натиснути на фішингове посилання або поділитися особистою інформацією.

4. Базування в небезпечній юрисдикції

Юрисдикція VPN має величезний вплив на те, чи може він справді посилити цифрову приватність, оскільки різні організації, як-от національні розвідувальні агентства, можуть наказати компаніям передати чутливу інформацію користувачів. Вони навіть можуть видавати gag orders, які роблять незаконним для VPN інформувати своїх користувачів про те, що їх змушують логувати або ділитися даними.

Деякі юрисдикції, як-от Індія, роблять обов’язковим для VPN-компаній логування та передачу даних користувачів. Тому не рекомендується вибирати VPN у таких небезпечних для приватності локаціях. Найбезпечніші VPN йдуть ще далі та виводять свої фізичні сервери з таких країн, вибираючи натомість віртуальні сервери.

Країни в межах міжнародних альянсів обміну даними Five Eyes, Nine Eyes та 14 Eyes можуть ділитися даними між собою, тому юрисдикція VPN-компанії в одному з цих регіонів може викликати занепокоєння. Але, як пояснює Mullvad, має значення не лише те, чи входить країна базування VPN до альянсу обміну даними, оскільки закони конкретної країни щодо VPN-компаній також відіграють роль.

Наприклад, хоча Mullvad базується у Швеції, яка є країною 14 Eyes, у Швеції діють сильні закони про приватність, тобто Mullvad не зобов’язаний логувати дані користувачів. Тому навіть якщо влада прийде за чутливою інформацією, VPN не матиме що передавати. Це знову підкреслює важливість вибору VPN із сильною, перевіреною аудитом політикою приватності no-logs.

5. Відсутність сильного шифрування або основних функцій приватності

VPN без сильного шифрування — це як двері без замків. Майже всі високоякісні VPN використовують один із двох методів шифрування: AES-256 або ChaCha20. Обидва достатньо потужні, щоб захистити дані під час їх передачі через VPN-тунель, роблячи їх нечитабельними для сторонніх очей.

На додаток до протоколу шифрування, VPN також використовує мережевий (або інтернет) протокол. Хоча існує кілька VPN-протоколів, варто шукати VPN, який пропонує принаймні один із основних сучасних протоколів: WireGuard, OpenVPN або IKEv2/IPSec. Хоча кожен має свої переваги та недоліки — наприклад, OpenVPN трохи повільніший за WireGuard, але може пропонувати кращу безпеку — всі вони достатньо захищені, щоб забезпечити безпеку користувача.

Варто зазначити, що деякі VPN-компанії надають власні VPN-протоколи. Наприклад, NordVPN пропонує свої NordLynx і NordWhisper, Proton VPN має Stealth, а ExpressVPN включає Lightway. Доки VPN-протокол використовує сучасне шифрування та компанія пройшла аудит, все має бути в порядку.

Якщо VPN покладається на застарілі протоколи, такі як L2TP, SSTP або PPTP, які більше не вважаються безпечними, або якщо VPN прямо не вказує, які протоколи використовує, краще викреслити його зі списку розгляду.

Крім того, важливо переконатися, що VPN-провайдер має основні функції приватності, такі як kill switch і захист від DNS-витоків. Kill switch миттєво відключає від інтернету, якщо VPN-з’єднання випадково обривається, запобігаючи витоку інтернет-трафіку за межі VPN-тунелю. Захист від витоків, з іншого боку, допомагає приховати публічну IP-адресу, DNS-запити або IPv6-трафік від витоку за межі зашифрованого тунелю.

6. Нереалістичні обіцянки

VPN, безперечно, є інструментом для посилення приватності, але важливо розуміти його обмеження та не піддаватися на перебільшений маркетинг.

Наприклад, хоча VPN може захистити від окремих загроз, як-от атаки людина посередині (man-in-the-middle), він реалістично не може зупинити користувача від натискання на фішинг-посилання та введення чутливої інформації або захистити від шкідливого ПЗ. Деякі VPN-компанії пропонують пакети, які включають інші застосунки для кібербезпеки, як-от антивірус, менеджер паролів і захист від крадіжки особистих даних, але сам VPN — це інструмент приватності, а не безпековий застосунок.

Аналогічно, якщо VPN стверджує, що забезпечує повну анонімність у публічному Wi-Fi — або взагалі — це червоний прапорець. Хоча VPN у публічному Wi-Fi може приховати онлайн-активність і допомогти уникнути певних атак, він не повністю анонімізує користувача в інтернеті. Зловмисник у скомпрометованій точці доступу публічного Wi-Fi все ще може бачити, які сайти або застосунки використовуються. Крім того, використання VPN мало допомагає приховати ідентичність, якщо входити в сервіси як Google, Meta або банк, використовуючи справжні облікові дані — ці компанії все одно можуть відстежувати ідентичність на основі інших цифрових відбитків, навіть якщо публічна IP-адреса замаскована VPN.

Інші приклади надмірних, нереалістичних заяв включають гарантії розблокувати будь-яку стрімінгову платформу у світі, покращити швидкість інтернету в чотири рази або виявляти і захищати від будь-якого шкідливого ПЗ та трекерів. Якщо VPN спеціально не пропонує антивірусне програмне забезпечення та блокувальник трекерів, його заяви досягти цих результатів можуть бути червоним прапорцем.

7. Остерігайтеся безкоштовних VPN

Не всі безкоштовні VPN є сумнівними, але багато з них такі. Згідно з дослідженням, майже дві третини безкоштовних VPN ставлять дані користувачів під ризик. У 2025 році популярне безкоштовне VPN-розширення для Chrome було спіймане на шпигуванні за онлайн-активністю своїх користувачів.

Як і з будь-яким VPN, який розглядається, варто вивчити політику конфіденційності провайдера, щоб зрозуміти, як він стверджує, що обробляє дані. Загалом, якщо не платити гроші, можна платити, жертвуючи своїми даними, приватністю, безпекою або отримуючи бомбардування рекламою.

Також рекомендується ставити під сумнів наміри компанії щодо пропозиції безкоштовного продукту. Авторитетні провайдери розробляють свої безкоштовні VPN, щоб дати новим користувачам спробувати легітимний сервіс і справити на них достатнє враження для оновлення до платного плану — де вони фактично заробляють гроші. Саме тому навіть найкращі безкоштовні VPN часто не мають функцій, як-от одночасні підключення, можливість використовувати певні сервери та місячний bandwidth.

З іншого боку, якщо VPN не має платного плану для продажу, імовірно він логуватиме чутливу інформацію та онлайн-активність і продаватиме її третім сторонам, як-от брокери даних або рекламодавці. Зрештою, він має якось отримувати прибуток, і якщо немає плати за підписку — продуктом можете бути ви.

8. Погана продуктивність

Основна робота VPN — захищати приватність, але це не повинно відбуватися за рахунок онлайн-досвіду. Якщо VPN сповільнює роботу, навіть попри інвестиції в швидке домашнє інтернет-з’єднання, це може бути червоним прапорцем. Адже хороші VPN фактично здатні покращувати онлайн-швидкості. Вони маскують публічну IP-адресу і приховують онлайн-активність від інтернет-провайдерів, які іноді обмежують швидкість, особливо під час високобандвідтних активностей, як-от стрімінг або гейміng.

Окрім слабких можливостей маскування IP, погана продуктивність сумнівного VPN також може вказувати на низьку кількість серверів. На відміну від найшвидших VPN, фейкові VPN можуть не інвестувати в глобальну мережу серверів. Як результат, може не бути великого вибору IP-адрес, а також доведеться мати справу з перевантаженими серверами. У пікові години можна взагалі не змогти підключитися до сервера.

Проте деякі легітимні VPN є повільними і пропонують посередню продуктивність. Тому якщо VPN має погану продуктивність, потрібно провести додаткове дослідження та шукати інші ознаки, щоб визначити, чи він легітимний.

9. Підозрілі дозволи застосунку

Надмірні дозволи застосунку — це серйозний червоний прапорець, на який варто звернути увагу перед завантаженням. VPN-застосунок, який запитує доступ до інтернет-з’єднання, є цілком розумним, оскільки це абсолютно необхідно для його функціонування. Однак якщо він запитує доступ до фотографій або медіатеки, контактів, мікрофона, камери або інших чутливих даних — це може бути тривожним сигналом. Окрім логування онлайн-активності, фейкові VPN також можуть шпигувати за пристроєм, щоб вкрасти і продати кожен фрагмент особистої інформації, який тільки можуть.

Як захистити себе від сумнівних VPN

Вибір надійного VPN-сервісу вимагає ретельного підходу та критичного мислення. Експерти з кібербезпеки радять не покладатися виключно на відгуки в магазинах застосунків, оскільки багато з них можуть бути фальшивими або оплаченими. Натомість варто провести власне дослідження, перевіривши кілька незалежних джерел інформації про провайдера.

Перед встановленням VPN важливо з’ясувати, як довго компанія працює на ринку, де вона зареєстрована і хто стоїть за нею. Легітимні провайдери зазвичай прозоро діляться цією інформацією, оскільки часто базуються в країнах із сильними законами про захист даних. Відсутність таких відомостей має насторожити.

Також корисно перевірити, чи використовує VPN сучасні протоколи шифрування та чи проходив він незалежні аудити безпеки. Авторитетні компанії охоче публікують результати таких перевірок. Якщо провайдер обіцяє “військовий рівень шифрування” або “повну анонімність”, але не надає жодних доказів — це привід замислитися.Особливу обережність варто проявляти з безкоштовними VPN, особливо тими, що не мають чіткого платного плану або бізнес-моделі.

Пам’ятайте: якщо ви не платите за продукт, ймовірно продуктом є ваші дані. У сучасному цифровому світі, де приватність стає дедалі цінніша, інвестиція в надійний VPN-сервіс може бути розумним рішенням для захисту особистої інформації.

Ця стаття Як розпізнати шахрайський VPN: 9 тривожних сигналів раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

У світі, де кібератаки стають дедалі витонченішими, традиційні паролі вже не забезпечують достатнього захисту. Google пропонує апаратне рішення — Titan Security Key, фізичний ключ безпеки, який перетворює вхід до облікових записів на процес, що вимагає не лише знання пароля, а й фізичного володіння пристроєм.

Що таке Titan Security Key

Titan Security Key — це апаратний ключ безпеки, розроблений Google для захисту онлайн-облікових записів від фішингу та несанкціонованого доступу. На відміну від традиційних методів двофакторної автентифікації (SMS-коди або додатки-автентифікатори), фізичний ключ забезпечує криптографічний захист, який практично неможливо обійти дистанційно.

Ключ виготовлений з білого полікарбонату зі срібними акцентами, компактний і достатньо міцний, щоб носити його на звʼязці з іншими ключами. Пристрій не має рухомих частин, не потребує батарей чи підключення до мережі — це суто апаратний інструмент захисту.

Доступні моделі та ціноутворення

Google пропонує дві моделі Titan Security Key:

USB-A + NFC — $30
Підключається до стандартних USB-портів, підтримує NFC для безконтактного зʼєднання з мобільними пристроями. У комплекті йде перехідник USB-A на USB-C.

USB-C + NFC — $35
Призначений для сучасних пристроїв з портами USB-C, також підтримує NFC для мобільних пристроїв.

Обидві моделі функціонально ідентичні — різниця лише в типі роз’єму. Вибір залежить від того, які порти є на ваших пристроях.

Як працює захист

Технологія FIDO2

Titan Security Key підтримує стандарти FIDO2/WebAuthn та FIDO U2F — відкриті протоколи автентифікації, які забезпечують криптографічний захист. Коли ви намагаєтеся увійти до облікового запису, ключ перевіряє два параметри:

1. URL веб-сайту — підтверджує, що ви входите саме на легітимний сайт, а не на фішингову копію
2. Вашу ідентичність — через криптографічний підпис, який генерується безпосередньо на апаратному чіпі

Навіть якщо зловмисник вкраде ваш пароль або створить ідеальну копію сайту, без фізичного доступу до ключа вхід неможливий.

Апаратний чіп з мікропрограмою Google

Кожен Titan Security Key оснащений захищеним апаратним чіпом з мікропрограмою, розробленою Google. Цей чіп виконує критичні криптографічні операції та перевіряє цілісність ключа — підтверджує, що пристрій не піддавався фізичному втручанню. Мікропрограма вбудована в чіп ще на заводі та не може бути змінена після виробництва.

Підтримка технології passkey

Одна з ключових особливостей сучасних моделей Titan — можливість зберігати понад 250 унікальних passkey. Passkey — це наступний крок у безпеці автентифікації, технологія, яка дозволяє повністю відмовитися від паролів.

Замість того, щоб запам’ятовувати складні паролі для десятків сервісів, ви створюєте passkey, який зберігається на апаратному ключі. При вході до облікового запису ви вводите PIN-код, встановлений на ключі, і торкаєтесь золотого кружечка на пристрої. Ніяких паролів, ніяких SMS-кодів — лише фізичний ключ та простий PIN.

За оцінками експертів з безпеки, passkey представляють найбільш захищений метод автентифікації на ринку, оскільки поєднують криптографічну надійність з простотою використання.

Налаштування та використання

Реєстрація ключа

Процес налаштування Titan Security Key займає близько 10 хвилин:

1. Відвідайте сторінку налаштування на сайті Google
2. Увійдіть до свого облікового запису Google
3. Підключіть ключ до USB-порту
4. Дотримуйтесь покрокових інструкцій на екрані
5. Торкніться золотого кружечка на ключі для підтвердження

Після реєстрації ключ можна використовувати не лише для облікових записів Google, а й для будь-яких сервісів, що підтримують стандарти FIDO.

Робота з комп’ютером

При вході до облікового запису з нового пристрою або після очищення історії браузера система запитує пароль. Потім зʼявляється другий рівень захисту — запит вставити ключ у USB-порт і торкнутися сенсорного кружечка. Процес верифікації займає 5-10 секунд.

Важливо розуміти: ключ не є зчитувачем відбитків пальців. Будь-хто, хто має фізичний доступ до ключа, може натиснути кружечок. Тому критично важливо тримати ключ у безпечному місці та виймати його з комп’ютера після використання.

Робота з мобільними пристроями

Titan Security Key підтримує NFC, що дозволяє використовувати його з Android та iOS пристроями. Просто поставте ключ до задньої панелі смартфона для безконтактної автентифікації.

Сумісність:

• Android 9.0 і вище
• iOS 13.3 і вище
• Браузери Chrome, Firefox, Safari 14+

Для кого призначений Titan Security Key

Користувачі з високим ризиком

Google визначає кілька категорій користувачів, яким апаратні ключі безпеки особливо потрібні:

Журналісти — особливо ті, хто працює з чутливими матеріалами або розслідує теми, що можуть привернути увагу зловмисників

Активісти та правозахисники — люди, чиї облікові записи можуть стати мішенню для цілеспрямованих атак

Політичні діячі та працівники виборчих штабів — особи з доступом до конфіденційної політичної інформації

ІТ-адміністратори та бізнес-лідери — фахівці з доступом до критичної корпоративної інфраструктури

Google пропонує 100,000 ключів Titan безкоштовно щороку для користувачів з високим ризиком через партнерські програми з організаціями Access Now, Defending Digital Campaigns, Freedom House та іншими.

Звичайні користувачі

Навіть якщо ви не належите до категорії високого ризику, Titan Security Key може бути корисним, якщо:

• Ви інтенсивно користуєтесь Gmail, Google Docs, Google Sheets для роботи
• У вас є облікові записи з конфіденційною інформацією
• Ви хочете максимального захисту від фішингу
• Ви працюєте з клієнтськими даними або комерційною таємницею

Сумісність з сервісами

Titan Security Key працює з будь-якими сервісами, що підтримують стандарти FIDO. До них належать:

Сервіси Google: Gmail, Google Drive, Google Docs, Google Workspace, YouTube

Соціальні мережі: Twitter (X), Facebook, Instagram

Бізнес-платформи: Salesforce, GitHub, Stripe, Slack

Хмарні сховища: Dropbox, OneDrive

Фінансові сервіси: PayPal, Coinbase

Microsoft: облікові записи Microsoft (хоча є певні обмеження з MS Entra Passwordless)

Список сервісів постійно розширюється, оскільки все більше компаній впроваджують підтримку FIDO2.

Програма Advanced Protection Program

Google пропонує програму розширеного захисту (Advanced Protection Program) — найвищий рівень безпеки для облікових записів Google. Titan Security Key є ключовим компонентом цієї програми.

Що дає участь у Advanced Protection Program:

• Обов’язкове використання апаратних ключів безпеки
• Посилена перевірка додатків, що отримують доступ до даних
• Додаткові етапи верифікації при відновленні доступу до облікового запису
• Захист від завантаження шкідливих файлів через Gmail та Drive

Програма призначена для користувачів, які є потенційними цілями для цілеспрямованих кібератак.

Обмеження та недоліки

Відсутність управління passkey

Titan Security Key може зберігати понад 250 passkey, але не має вбудованого інструменту для управління ними. Після створення passkey його неможливо видалити з ключа. Незважаючи на великий обсяг памʼяті (250 passkey), це може стати проблемою для користувачів, які активно експериментують з різними сервісами.

Сумісність з браузерами

Для роботи з Google-сервісами Titan Security Key потребує браузера Google Chrome. Спроби використання в інших браузерах можуть призвести до обмеженої функціональності або помилок автентифікації.

Обмеження з Microsoft

Titan Security Key сертифікований FIDO 2.0, але може мати проблеми з деякими сервісами Microsoft, зокрема MS Entra Passwordless. Microsoft використовує власний процес верифікації FIDO2-ключів і не включає Titan до списку схвалених пристроїв. Адміністратори можуть обійти це обмеження, вимкнувши опцію “Enforce Attestation”.

Відсутність біометрії та OpenPGP

На відміну від деяких конкурентів (наприклад, YubiKey Bio), Titan Security Key не підтримує біометричну автентифікацію. Також ключ не працює з OpenPGP, що може бути важливим для користувачів, які потребують шифрування електронної пошти або підпису коду.

Залежність від фізичного ключа

Якщо ви втратите Titan Security Key, доступ до облікових записів може бути заблокований. Google рекомендує реєструвати два ключі (основний і резервний) та зберігати резервний ключ у безпечному місці.

Порівняння з конкурентами: Titan vs YubiKey

YubiKey від компанії Yubico — головний конкурент Titan Security Key. Нижче наведено детальне порівняння характеристик:

Рекомендації щодо вибору

Обирайте Google Titan Security Key, якщо:

• Ви активно користуєтесь сервісами Google (Gmail, Drive, Workspace)
• Вам потрібно зберігати багато passkey (понад 25)
• Ви хочете простий у використанні ключ за доступною ціною
• Вам не потрібні OpenPGP та розширені протоколи
• Ви шукаєте найкраще співвідношення ціна/функціональність для базового захисту

Обирайте YubiKey Security Key, якщо:

• Вам потрібен найдешевший варіант базового захисту
• Вам важлива водостійкість
• Ви працюєте переважно з Microsoft екосистемою
• Вам достатньо 25 passkey

Обирайте YubiKey 5 Series, якщо:

• Вам потрібна підтримка OpenPGP для шифрування пошти
• Ви працюєте з корпоративними системами з особливими вимогами
• Вам потрібні розширені можливості управління ключами
• Ви використовуєте Yubico Authenticator App
• Ви готові платити більше за додаткову функціональність та універсальність

Статистика та ефективність

Згідно зі звітом Verizon про безпеку, 41,6% витоків даних відбуваються через викрадені паролі, фішинг та видавання себе за інших осіб. Апаратні ключі безпеки ефективно усувають ці ризики.

Google повідомляє, що після впровадження апаратних ключів безпеки для своїх понад 70,000 співробітників:

• Не зафіксовано жодної успішної фішингової атаки на корпоративні облікові записи
• Значно скоротилася кількість спроб несанкціонованого доступу
• Підвищився загальний рівень кібербезпеки компанії

Практичні поради щодо використання

Купуйте два ключі

Завжди реєструйте два Titan Security Key — основний для щоденного використання та резервний на випадок втрати чи пошкодження основного. Зберігайте резервний ключ у безпечному місці вдома або в банківській скриньці.

Не залишайте ключ у комп’ютері

Після автентифікації виймайте ключ з USB-порту. Якщо ключ постійно підключений до комп’ютера, це нівелює переваги апаратного захисту — зловмисник з фізичним доступом до вашого робочого місця зможе використати ключ.

Комбінуйте з надійними паролями

Titan Security Key не замінює паролі повністю (хоча passkey рухаються в цьому напрямку). Продовжуйте використовувати унікальні, складні паролі для кожного сервісу, зберігаючи їх у менеджері паролів.

Тестуйте перед повним впровадженням

Перед тим, як зробити Titan Security Key єдиним методом автентифікації, протестуйте його на менш критичних облікових записах. Переконайтеся, що розумієте процес відновлення доступу у разі втрати ключа.

Висновок: чи варто купувати

Google Titan Security Key — надійний апаратний інструмент захисту для тих, хто серйозно ставиться до кібербезпеки. За ціною $30-35 ви отримуєте військового рівня захист від фішингу, можливість зберігати 250+ passkey та впевненість, що навіть викрадення пароля не призведе до компрометації облікових записів.

Продукт ідеально підходить для журналістів, активістів, політичних діячів, ІТ-адміністраторів та всіх, хто працює з конфіденційною інформацією. Але навіть звичайні користувачі, які цінують безпеку, знайдуть Titan Security Key корисним інструментом.

Головні недоліки — відсутність управління passkey, обмежена сумісність з деякими корпоративними системами та необхідність мати резервний ключ — це порівняно невеликі компроміси за такий рівень захисту.

Якщо ви інтенсивно користуєтесь Gmail, Google Docs та іншими сервісами Google, Titan Security Key стане природним вибором. Для користувачів з більш різноманітною екосистемою сервісів або потребою в розширених протоколах, таких як OpenPGP, варто розглянути альтернативи, зокрема YubiKey 5 Series.

Підсумкова оцінка:

Для користувачів Google екосистеми: 9/10
Для універсального використання: 7/10
Співвідношення ціна/якість: 9/10

Titan Security Key доступний для покупки через Google Store у США, Канаді, країнах ЄС, Великій Британії, Японії та Швейцарії. Оптові замовлення доступні через дистриб’ютора SYNNEX.

Ця стаття Titan Security Key: як працює апаратний ключ безпеки від Google раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Microsoft підтвердила, що може надати ключі відновлення BitLocker правоохоронним органам за офіційним судовим розпорядженням — але лише якщо користувачі зберігають їх у хмарі, повідомляє Forbes.

BitLocker — вбудована функція безпеки Windows, яка шифрує весь жорсткий диск для захисту особистих файлів у разі втрати або крадіжки комп’ютера. Розшифрування даних вимагає ключа відновлення BitLocker, який теоретично має бути недоступним стороннім особам. Проте реальність виявилася складнішою.

Перший відомий випадок передачі ключів шифрування ФБР

Агенти ФБР на острові Гуам розслідували справу, в якій особи, відповідальні за програму допомоги по безробіттю під час COVID-19, намагалися викрасти кошти. Для доказу потрібен був доступ до файлів на комп’ютерах підозрюваних, захищених BitLocker. Microsoft визнала запит обґрунтованим і передала необхідні ключі агентам.

За словами представника Forbes, це може бути перший відомий випадок, коли Microsoft надала ключі шифрування правоохоронним органам. Для порівняння, у 2013 році ФБР нібито просило інженерів Microsoft створити “чорний хід” у BitLocker для обходу засобів безпеки, але компанія відмовила.

Microsoft рекомендує зберігати ключі в хмарі

Компанія заохочує користувачів Windows створювати резервні копії ключів відновлення BitLocker у хмарі. Інакше користувач може не отримати ключ для розблокування Windows у разі зміни обладнання, проблем із завантаженням або підозрілого доступу. За таких обставин можна просто увійти в обліковий запис Microsoft і знайти ключ, пов’язаний із комп’ютером. Але саме тут криється ризик.

“У BitLocker клієнти можуть зберігати ключі шифрування локально, в місці, недоступному для Microsoft, або в хмарі Microsoft”, — повідомив представник компанії виданню ZDNET. “Ми розуміємо, що деякі клієнти віддають перевагу хмарному сховищу Microsoft, щоб ми могли допомогти відновити їхній ключ шифрування в разі потреби. Хоча відновлення ключа пропонує зручність, воно також несе ризик небажаного доступу, тому Microsoft вважає, що клієнти найкраще можуть вирішити, чи використовувати депонування ключів і як керувати своїми ключами”.

Компанія отримує близько 20 запитів на ключі BitLocker щороку, розповів Forbes представник Microsoft Чарльз Чемберлейн. Але в багатьох випадках Microsoft не може виконати запит, оскільки користувач не зберіг ключі в хмарі.

Дилема приватності: боротьба зі злочинністю чи захист особистих даних

Політика Microsoft щодо передачі ключів шифрування федеральним агентствам викликає нескінченні дебати. Суспільство хоче, щоб правоохоронці могли ловити справжніх злочинців і запобігати злочинам. Але також хоче, щоб особисті файли та інформація були захищені від незаконного або необґрунтованого доступу.

“Microsoft представляє це як проблему законного процесу, а не проблему ‘чорного ходу'”, — пояснив Джейсон Сороко, старший науковий співробітник компанії Sectigo. “Матеріали про прозорість стверджують, що компанія розглядає юридичні вимоги, розкриває дані лише за законного примусу та не надає урядам прямий доступ або ‘ключі шифрування’ для зламу шифрування”.

“Проте коли компанія зберігає ваш ключ відновлення, її можуть примусити передати його, тому захист, який, як ви думали, був ‘лише для мене’, стає ‘для мене плюс будь-хто, хто може законно звернутися до мого постачальника хмарного облікового запису’, і така ж концентрація ключів також підвищує ризик витоку даних”, — додав експерт.

Баланс між затриманням злочинців і захистом приватності є складним. Мають існувати певні правила та запобіжні заходи, щоб ці дві цілі не скасовували одна одну.

“Для пересічного користувача Windows BitLocker все ще значуще захищає від дуже поширеної загрози — втраченого або вкраденого вимкненого ноутбука”, — зазначив Сороко. “Підводний камінь — зберігання ключа. Якщо ваш ключ відновлення завантажено в обліковий запис Microsoft для зручності, Microsoft зберігає копію та підтвердила, що може надати цей ключ відновлення за дійсним судовим розпорядженням, що саме й дозволило ФБР розблокувати диски у згаданій справі”.

Як перевірити налаштування BitLocker

BitLocker доступний у Windows 11 Pro, Windows 10 Pro, Enterprise та Education. Щоб перевірити налаштування BitLocker і вирішити проблеми конфіденційності щодо зберігання ключа в хмарі, виконайте такі кроки:

У Windows 11: перейдіть до «Параметри», виберіть «Система», потім клацніть «Про систему». Прокрутіть сторінку вниз до розділу «Пов’язані параметри» та виберіть налаштування BitLocker.

У Windows 10: перейдіть до «Параметри», виберіть «Система», потім клацніть «Про систему». Знайдіть розділ «Пов’язані параметри» праворуч або внизу та клацніть посилання на налаштування BitLocker.

Якщо BitLocker вимкнено, розгляньте можливість його увімкнення, особливо на ноутбуці, який берете в подорожі. Якщо він уже ввімкнений, клацніть посилання для резервного копіювання ключа відновлення.

Microsoft пропонує кілька варіантів. Збереження в обліковий запис Entra ID або Microsoft зберігає ключ у хмарі — цього варіанту слід уникати. Натомість виберіть збереження у файл або роздрукування.

Найбезпечніший спосіб зберігання ключа відновлення

Якщо зберігаєте ключ у файл, збережіть його на USB-накопичувачі або іншому зовнішньому диску. Ключ зберігається у звичайному текстовому файлі. Тримайте USB-накопичувач у безпечному місці або зашифруйте текстовий файл і захистіть паролем. Windows не дозволяє це зробити, тому потрібно використовувати сторонній інструмент стиснення, як-от 7-Zip або WinRAR. Якщо роздруковуєте файл із ключем, переконайтеся, що зберігаєте роздруківку в безпечному місці.

Далі видаліть ключ BitLocker із хмари, якщо раніше зберігали його там. Увійдіть на сторінку облікового запису Microsoft, знайдіть розділ з ключами відновлення BitLocker. Перевірте сторінку на назву комп’ютера, виберіть значок із трьома крапками «Додаткові параметри» в кінці запису та клацніть «Видалити». Установіть прапорець, щоб підтвердити збереження копії ключа відновлення, потім клацніть «Видалити».

“Якщо потрібне шифрування без депонування ключів третьою стороною, тримайте ключ відновлення поза хмарою та створіть резервну копію самостійно”, — радить Сороко. “Власне керівництво Microsoft включає збереження ключа на USB-диску, збереження у файл або роздрукування, і воно чітко попереджає не зберігати резервну копію на USB-накопичувачі разом із комп’ютером. На практиці роздрукована копія в домашньому сейфі або банківській скриньці плюс додаткова копія, збережена в надійно захищеному менеджері паролів, є прийнятним балансом для багатьох людей”.

Ця стаття Ваш комп’ютер із BitLocker не такий захищений, як здається: Microsoft може передати ключ правоохоронцям раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

VPN-провайдер Surfshark оголосив про впровадження постквантового захисту у протоколі WireGuard. Нове рішення має убезпечити користувачів від потенційних загроз, які можуть створити квантові комп’ютери.

Чому квантові комп’ютери становлять загрозу кібербезпеці

Квантові обчислення можуть підірвати криптографію, яка нині захищає практично кожну цифрову систему. Експерти попереджають, що ці надпотужні комп’ютери здатні загрожувати кібербезпеці, послаблюючи захищені комунікації, ставлячи під загрозу критичну інфраструктуру та компрометуючи системи перевірки особи.

Багато фахівців вважають, що кіберзлочинці можуть використовувати техніки квантових обчислень — особливо в поєднанні зі штучним інтелектом — для підвищення своєї здатності зламувати традиційне шифрування. Це фактично зробить нинішнє шифрування, яке використовується у VPN-сервісах, неефективним.

Як працює квантово-стійке шифрування

Сучасне шифрування, засноване на складних математичних моделях, для звичайних комп’ютерів є практично непробивним, проте квантові комп’ютери зможуть впоратися з ним набагато легше. Компанії на кшталт IBM та інші технологічні гіганти вже працюють над ранніми прототипами квантових машин.

Постквантове шифрування посилює вразливості поточних систем новими алгоритмами, стійкими до квантових атак. Мета полягає у використанні нової математики, щоб зробити шифрування нездоланним навіть для надпотужного квантового комп’ютера, який зазвичай міг би методом брутфорсу зламати захищені дані. Поточні техніки включають нові способи генерації набагато більш випадкових ключів шифрування, які квантові комп’ютери не зможуть передбачити.

Як увімкнути новий захист у Surfshark

Для застосування постквантового захисту користувачам потрібно увімкнути протокол WireGuard у додатку Surfshark. Це можна зробити через Налаштування → Налаштування VPN → Протокол → WireGuard. Після цього постквантовий захист автоматично активуватиметься під час використання цього протоколу.

Експерти очікують на результати тестування того, як нове шифрування WireGuard вплине на швидкість з’єднання VPN.

Surfshark приєднався до інших VPN-сервісів, які вже запровадили власні версії постквантового захисту — зокрема, ExpressVPN, NordVPN та Mullvad VPN.

Ця стаття Surfshark VPN додає постквантовий захист від майбутніх загроз раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Шифрування файлів часто стає необхідністю під час роботи з конфіденційною інформацією. Контракти з податковими даними, банківські реквізити чи інші чутливі документи потребують захисту від сторонніх очей. Для користувачів MacOS існує безкоштовне рішення, яке спрощує процес шифрування до кількох кліків.

Що таке Encrypto та чому він зручний

Encrypto — безкоштовний застосунок, доступний в MacOS App Store, який використовує шифрування AES-256 для захисту файлів. Програма має мінімалістичний інтерфейс і виконує одну функцію максимально ефективно.

Основні можливості застосунку:

• Шифрування за стандартом AES-256
• Спрощена система обміну зашифрованими файлами
• Підказки для паролів, які можна передавати разом з файлом
• Надсилання через вбудовану систему розповсюдження OSX
• Збереження на диск

Головна перевага Encrypto полягає в його простоті. Додаток використовує інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, який не вимагає технічних знань про криптографію або складні налаштування. Користувач просто перетягує файл у вікно програми, встановлює пароль, і додаток створює зашифровану версію.

Важливою особливістю є крос-платформенна сумісність. Зашифровані за допомогою Encrypto файли можна відкрити не лише на інших комп’ютерах Mac, але й на пристроях з Windows. Це робить додаток зручним для обміну конфіденційною інформацією з колегами або клієнтами, які використовують різні операційні системи.

Встановлення застосунку

Для роботи з Encrypto потрібен комп’ютер Mac з останньою версією MacOS. Процес встановлення займає кілька секунд:

1. Відкрити MacOS App Store через Dock або Launchpad
2. Знайти застосунок Encrypto
3. Натиснути кнопку “Отримати” для встановлення

Після завершення встановлення програма готова до використання.

Як зашифрувати файл: покрокова інструкція

Крок 1. Запуск програми

Відкрити Launchpad на панелі Dock, знайти Encrypto і запустити застосунок клацанням по іконці.

Крок 2. Додавання файлу

Натиснути стрілку вниз (яка перетвориться на знак +) і вибрати потрібний файл, або перетягнути документ з Finder прямо у вікно Encrypto.

Крок 3. Встановлення пароля та шифрування

Після додавання файлу з’явиться поле для введення пароля. Рекомендується використовувати надійний унікальний пароль. Після введення натиснути кнопку Encrypt — процес займе кілька секунд.

Крок 4. Збереження або передача файлу

Після завершення шифрування доступні два варіанти:

• Натиснути Save As для збереження на локальний накопичувач
• Обрати Share у спадному меню та вибрати бажаний спосіб передачі

Розшифрування отриманих файлів

Отримувачу зашифрованого файлу знадобиться:

• Пароль для розшифрування
• Встановлений Encrypto (для MacOS або Windows)

Процес розшифрування такий само простий: відкрити Encrypto, натиснути стрілку, вибрати зашифрований файл і ввести пароль.

Рекомендації з безпеки

Передача пароля: найбезпечніше повідомляти пароль телефоном. Якщо використовується текстове повідомлення або електронна пошта, не слід вказувати жодних підказок про призначення пароля.

Управління оригінальними файлами: застосунок не видаляє вихідні файли автоматично після шифрування. Необхідно самостійно видалити або перемістити оригінал у безпечне місце.

Виняток: якщо на системі встановлено F-Vault, Encrypto автоматично працює з ним для приховування оригінальних файлів.

Важливі застереження

Перед видаленням оригінальних файлів рекомендується:

1. Протестувати Encrypto на кількох тестових документах
2. Переконатися, що шифрування працює коректно
3. Створити резервні копії на різних носіях

Надійна стратегія: зашифрувати файл двічі, зберегти одну копію на зовнішньому накопичувачі, іншу — на внутрішньому диску. Тільки після перевірки безпеки обох копій можна видаляти оригінал.

Критично важливо: не видаляти важливі файли до повної впевненості у коректній роботі застосунку та наявності резервних копій.

Чому шифрування файлів важливе

Шифрування файлів може бути необхідним у багатьох ситуаціях. Передача конфіденційних документів електронною поштою, зберігання особистої інформації в хмарних сервісах або просто додатковий рівень захисту для важливих файлів на локальному диску — у всіх цих випадках шифрування додає критичний рівень безпеки.

Без належного шифрування файли залишаються вразливими до несанкціонованого доступу. Будь-хто, хто отримає доступ до вашого пристрою, облікового запису електронної пошти або хмарного сховища, зможе прочитати незашифровані документи. Encrypto вирішує цю проблему, дозволяючи створювати захищені паролем копії файлів.

Варто пам’ятати, що надійність шифрування залежить від надійності пароля. Рекомендується використовувати унікальні, складні паролі та надійно їх зберігати. Втрата пароля означає втрату доступу до зашифрованих файлів — механізмів відновлення немає, що є особливістю багатьох інструментів шифрування.

Ця стаття Як безкоштовно зашифрувати файли на Mac: огляд Encrypto раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Квантові обчислення становлять серйозну загрозу для сучасних методів шифрування, і критична точка може настати вже менше ніж через п’ять років. Хоча квантові комп’ютери, здатні зламати поточні криптографічні стандарти, ще не стали реальністю, експерти з кібербезпеки закликають готуватися до цієї загрози вже зараз.

Наразі VPN, як і більшість сучасної інтернет-інфраструктури, покладаються на стандарти шифрування, розроблені десятиліття тому, зокрема AES (деякі сервіси також використовують новіші шифри на кшталт ChaCha20).

Проте з наближенням так званого Q-day — дня, коли квантові комп’ютери стануть достатньо потужними, щоб зламати сучасні алгоритми шифрування, — провідні VPN-сервіси почали впроваджувати пост-квантове шифрування (PQE) для захисту від майбутніх загроз.

Що таке пост-квантове шифрування

Пост-квантова криптографія (PQC) являє собою нове покоління криптографічних алгоритмів, спеціально розроблених для протидії атакам, які зможуть здійснювати потужні квантові комп’ютери майбутнього.

VPN зазвичай використовують два типи шифрування: AES або ChaCha20 для шифрування даних і RSA для початкового обміну криптографічним ключем. Поточні стандарти шифрування, включно з AES, ChaCha20 та RSA, цілком достатні для сучасних потреб, оскільки традиційним суперкомп’ютерам знадобилися б мільйони років для злому цих алгоритмів — адже вони використовують бінарні біти, які можуть бути або нулем, або одиницею в конкретний момент часу.

Квантові комп’ютери, натомість, спираються на квантові біти (кубіти), які можуть бути нулем, одиницею або обома станами одночасно. Простіше кажучи, квантові комп’ютери володіють настільки складною обчислювальною потужністю, що можуть зламати сучасні алгоритми шифрування за лічені хвилини.

Розробка стандартів квантово-стійкого шифрування

Національний інститут стандартів і технологій США (NIST) запустив проєкт пост-квантової криптографії у 2016 році, запросивши кандидатів з усього світу розробити складні алгоритми, здатні протистояти квантовим комп’ютерам. Після років досліджень NIST опублікував у 2022 році чотири такі стандарти: CRYSTALS-Kyber, CRYSTALS-Dilithium, SPHINCS+ та FALCON.

Замість покладання на традиційні алгоритми, квантово-стійкі алгоритми використовують структуровані решітки та криптографічні проблеми на основі хеш-функцій для захисту даних. Ці квантово-стійкі алгоритми, що спираються на складну криптографію, представляють математичні завдання, які, як вважається, залишаться складними навіть для найпотужніших квантових комп’ютерів. Наприклад, алгоритм ML-KEM, який впровадили деякі VPN-провайдери, походить від стандарту CRYSTALS-Kyber, затвердженого NIST.

Актуальність загрози: атаки “збери зараз, розшифруй пізніше”

Помилково вважати, що пост-квантове шифрування — проблема віддаленого майбутнього. Зловмисники вже застосовують техніку “Harvest Now, Decrypt Later” (HNDL) — “збери зараз, розшифруй пізніше”, зберігаючи зашифровані чутливі дані сьогодні з розрахунком на їх розшифрування в майбутньому, коли квантові обчислення стануть достатньо потужними.

Це означає, що навіть якщо ваші дані надійно захищені сьогодні, вони можуть бути скомпрометовані в майбутньому. Особливо це стосується інформації, яка залишається конфіденційною протягом років: медичні записи, фінансові дані, комерційна таємниця, урядові комунікації.

Чому пост-квантове шифрування критично важливе для VPN

Q-day загрожує самому існуванню VPN-сервісів. Коли користувач підключається до VPN, його пристрій і VPN-сервер встановлюють захищений тунель — виділений канал зв’язку між двома системами. Може використовуватися два типи шифрування: одне для шифрування самих даних, інше для автентифікації або обміну ключами.

Для встановлення захищеного тунелю обидві системи спочатку повинні обмінятися секретним ключем (так зване “рукостискання”) — випадковим криптографічним ключем, згенерованим незалежно кожною системою. Після успішного “рукостискання” використовуються такі алгоритми, як AES-256 або ChaCha20 (золотий стандарт для сучасних VPN), для шифрування інформації, що передається через цей тунель. Саме так працюють майже всі сучасні VPN-протоколи тунелювання: OpenVPN, IKEv2/IPsec та WireGuard.

Вразливість процесу “рукостискання”

Початкове “рукостискання” — найкритичніша частина процесу, оскільки воно формує основу всього VPN-з’єднання. Нині ці механізми “рукостискання” вразливі до квантових атак.

Важливо розуміти, що “рукостискання” є критичною точкою вразливості. На відміну від симетричних алгоритмів, таких як AES-256, які квантові комп’ютери можуть лише послабити (тобто зламати їх стане легше, але все одно потребуватиме нереалістично багато часу), алгоритми з відкритим ключем на кшталт RSA та Diffie-Hellman, що використовуються під час VPN-“рукостискання”, можуть бути повністю зламані. Іншими словами, квантовий комп’ютер може розв’язати математичні завдання, що лежать в їх основі, настільки швидко, що “рукостискання” не надаватиме жодного захисту.

Загалом, потужні квантові комп’ютери зроблять практично неможливим встановлення початкового “рукостискання” для VPN, а отже, VPN більше не зможуть приховувати IP-адресу користувача або шифрувати дані, що нівелює їхнє призначення.

Часові рамки загрози

Коли Q-day нарешті настане — експерти вважають, що це може статися до 2030 року — буде скомпрометовано приватність сотень мільйонів людей, фактично всіх користувачів інтернету, майже миттєво. Ще гірше, якщо VPN-сервіси, якими нині користуються 47% американців для захисту приватності, не зможуть пом’якшити загрозу, наслідки можуть бути катастрофічними.

VPN-сервіси з підтримкою пост-квантового шифрування

На щастя, деякі VPN-провайдери визнали загрозу з боку квантових комп’ютерів і вже почали впроваджувати протоколи з підтримкою PQE.

ExpressVPN став одним із перших VPN-сервісів, що запровадив пост-квантове шифрування. Компанія пропонує PQE (увімкнене за замовчуванням) через власний протокол Lightway, а також пост-квантовий WireGuard. Протоколи Lightway та WireGuard від ExpressVPN підтримують ML-KEM, тобто VPN тепер використовує поєднання традиційних і пост-квантових стандартів шифрування. Квантово-стійка технологія ExpressVPN доступна всім користувачам на Android, iOS, Linux, Windows та Mac.

NordVPN пропонує пост-квантове шифрування через власний протокол NordLynx. Він використовує схвалений NIST алгоритм ML-KEM і доступний на Linux, Windows, macOS, Android, iOS, Apple TV та Android TV. Користувачі не зможуть скористатися квантово-стійким шифруванням провайдера при використанні будь-якого іншого протоколу, крім NordLynx, або при використанні виділеної IP-адреси, Meshnet, обфускованих серверів та протоколу NordWhisper, орієнтованого на обфускацію.

Mullvad VPN пропонує квантово-стійкі тунелі, увімкнені за замовчуванням на всіх з’єднаннях WireGuard у додатках для Windows, Mac, Linux, Android та iPhone. Подібно до NordVPN та ExpressVPN, Mullvad перейшов на стандарт NIST ML-KEM.

Обмеження пост-квантового шифрування

Хоча PQE, безперечно, необхідне для довгострокової безпеки, варто обговорити, чому VPN-сервіси все ще залишають його опціональним, а не роблять постійно увімкненим і непомітним для користувача.

По-перше, PQE може призвести до дещо нижчої швидкості з’єднання та трохи більшої затримки, особливо на менш потужних пристроях, оскільки його “рукостискання” використовує більші розміри ключів і важчі криптографічні операції порівняно зі стандартним шифруванням. Оскільки VPN уповільнюють інтернет-з’єднання навіть без пост-квантового захисту, увімкнення PQE може знизити швидкість ще більше, що може вплинути на ресурсомісткі дії, такі як стримінг відео 4K або участь у відеодзвінках Zoom.

Більш значним обмеженням є сумісність. Такі провайдери, як NordVPN, прямо зазначають, що PQE не можна використовувати разом із певними функціями: виділеними IP-адресами, обфускованими серверами, старішими пристроями або Meshnet. Це саме по собі є основною причиною, чому PQE ще не став стандартом, увімкненим за замовчуванням.

Навіть коли PQE увімкнене за замовчуванням, воно може бути недоступним у всіх ситуаціях. Наприклад, користувач може втратити переваги PQE при підключенні до старіших VPN-серверів або використанні протоколів, які наразі не підтримують пост-квантове шифрування.

Перспективи впровадження

Наразі PQE перебуває в тій самій категорії, що й інші розширені функції захисту, які пропонують VPN-сервіси, — як-от сервери Secure Core від Proton VPN або мульти-хоп сервери від NordVPN та Surfshark, — які забезпечують додатковий рівень приватності, але є опціональними і не потрібні щохвилини.

Пост-квантове шифрування, однак, відрізнятиметься в цьому аспекті. Коли квантові загрози стануть реальністю, PQE більше не залишиться опціональним і, ймовірно, буде інтегровано в кожен VPN-протокол за замовчуванням.

Варто зазначити, що наявність постквантового шифрування не повинна бути єдиним критерієм вибору VPN. Інші важливі фактори включають політику конфіденційності, швидкість з’єднання, розташування серверів, підтримку різних платформ та загальну репутацію провайдера.

Постквантове шифрування — це інвестиція в майбутню безпеку. Навіть якщо квантова загроза здається віддаленою, проактивний підхід до кібербезпеки завжди кращий за реактивний. У світі, де технології розвиваються експоненційно, підготовка до майбутніх викликів є не параноєю, а розумною обережністю.

Ця стаття Чому VPN з пост-квантовим шифруванням стане необхідністю: загроза Q-day та майбутнє онлайн-безпеки раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим