Chrome оновлюється сам, але нова версія починає працювати лише після перезапуску браузера. Якщо вкладки тижнями залишаються відкритими, а ноутбук щоразу засинає замість вимкнення, браузер може відставати на кілька версій — разом із вразливостями, які Google уже закрила. З вересня 2026 року це відставання накопичується вдвічі швидше: нова версія Chrome виходить кожні два тижні. Нижче — як перевірити й оновити Chrome на кожній платформі, що робити, якщо оновлення не встановлюється, і як убудована перевірка безпеки підтверджує, що з браузером усе гаразд.

Чому оновлення Chrome не варто відкладати

Щойно розробники публікують виправлення вразливості, зловмисники можуть вивчити зміни в коді й створити експлойт для тих, хто ще не оновився. Проміжок між готовим виправленням і його появою у стабільній версії браузера Google називає patch gap і роками його скорочує. З Chrome 116, тобто із серпня 2023 року, стабільна версія отримує оновлення безпеки щотижня — між великими релізами. За даними Google, до 2020 року цей проміжок у середньому становив 35 днів, а після переходу на двотижневі оновлення скоротився приблизно до 15 днів.

8 вересня 2026 року, з виходом Chrome 153, Google перейшла на двотижневий цикл великих релізів для компʼютерів, Android та iOS. Раніше нова версія виходила раз на чотири тижні. Для користувача це означає просте правило: браузер, який не перезапускали місяць, уже відстає щонайменше на дві версії.

Як перевірити версію та оновити Chrome на компʼютері

Зазвичай Chrome встановлює оновлення у фоні, коли браузер закривають і відкривають знову. Якщо ж його давно не закривали, оновлення може чекати на перезапуск. Перевірити це вручну можна так:

1. Відкрити Chrome.
2. Натиснути значок із трьома крапками у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Довідка» → «Про Google Chrome». Ту саму сторінку відкриває адреса chrome://settings/help.
4. Chrome сам перевірить наявність оновлень і завантажить їх. Якщо зʼявиться кнопка «Перезапустити», натиснути її.

Якщо кнопки «Перезапустити» немає, на компʼютері вже встановлено останню версію. Номер версії вказано під заголовком «Google Chrome» на цій самій сторінці.

Перезапуск не забирає відкриті вкладки: Chrome зберігає вікна й відкриває їх знову. Винятком є вікна в режимі анонімного перегляду — вони не відновлюються. Якщо перезапускати браузер зараз незручно, можна натиснути «Не зараз»: оновлення застосується під час наступного запуску.

Особливості Windows, macOS, Linux і Chromebook

• Щоб застосувати оновлення, потрібно закрити всі вікна Chrome, а потім запустити браузер знову.
• Якщо Chrome встановлено в папку «Програми», на сторінці «Про Google Chrome» можна ввімкнути автоматичне оновлення для всіх користувачів компʼютера.
• Chrome оновлюється через менеджер пакетів дистрибутива.
• Браузер оновлюється разом із ChromeOS, тому потрібно оновити саму систему.

Як оновити Chrome на Android

На Android Chrome оновлюється через Google Play відповідно до налаштувань автооновлення в магазині. Перевірити наявність нової версії вручну можна так:

1. Відкрити Google Play.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Керування додатками й пристроєм».
4. У розділі «Доступні оновлення» знайти Chrome і торкнутися «Оновити».

Поточну версію показує сам браузер: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Про Chrome». Актуальні версії Chrome потребують Android 10 або новішого.

Нова версія запрацює після перезапуску застосунку. Щоб перезапустити Chrome на телефоні, достатньо закрити його у списку нещодавніх застосунків і відкрити знову.

Як оновити Chrome на iPhone та iPad

На iOS Chrome оновлюється через App Store відповідно до налаштувань автоматичних оновлень. Вручну це роблять так:

1. Відкрити App Store.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Прогорнути до розділу «Оновлення програм» і знайти Chrome.
4. Торкнутися «Оновити». За потреби ввести пароль Apple ID.

Версію браузера показує розділ «Більше» → «Налаштування» → «Google Chrome». Chrome для iPhone та iPad працює на iOS 17 і новіших.

Chrome не оновлюється: що перевірити

Google перелічує кілька типових причин, через які оновлення не встановлюється.

Застаріла операційна система

Chrome не працює на Windows XP, Vista, 7, 8 і 8.1, а також на macOS від 10.12 до 12. Актуальним версіям потрібні Windows 10 або новіша чи macOS 13 Ventura або новіша. Останньою версією для Windows 7, 8 і 8.1 став Chrome 109, що вийшов 10 січня 2023 року. Старий Chrome на такій системі запускається, але не отримує виправлень безпеки й з кожним тижнем стає вразливішим.

Windows 10 браузер поки підтримує: дату припинення оновлень Chrome для цієї системи Google ще не призначила. Водночас сама Windows 10 у жовтні 2025 року залишилася без регулярних оновлень безпеки від Microsoft — про варіанти розповідає матеріал про оновлення безпеки Windows 10. Власникам старих Mac варто прочитати, чому Chrome припиняє оновлення для старих версій macOS.

«Оновлення вимкнув адміністратор»

Таке повідомлення зʼявляється на компʼютерах, якими керує організація, — наприклад, на робочих. Оновлення в цьому випадку вмикає системний адміністратор або інша людина з правами адміністратора на цьому компʼютері.

Помилки 3, 4, 7, 10, 11 або 12

• Перезавантажити компʼютер і повторити оновлення.
• Перевірити, чи антивірус, файрвол або батьківський контроль не блокують оновлення програм і доступ до адрес tools.google.com та dl.google.com.
• Перевстановити Chrome: видалити браузер і завантажити його знову з офіційного сайту. Якщо на Windows помилка повторюється, варто скористатися автономним інсталятором.
• Перевірити компʼютер на небажані програми: шкідливе ПЗ здатне заважати оновленню браузера.
• На Windows вимкнути режим сумісності для ярлика Chrome: правою кнопкою миші на значку → «Властивості» → «Сумісність» → зняти позначку «Запустити програму в режимі сумісності з». Chrome у цьому режимі не підтримується.

Сайти, які «просять оновити браузер», — пастка. Chrome отримує оновлення лише через вбудований механізм, Google Play або App Store, а встановлювальний файл можна завантажувати тільки з google.com/chrome. Сторінка, яка блокує перегляд і вимагає завантажити «оновлення Chrome», — поширена приманка для зараження шкідливим ПЗ.

Перевірка безпеки Chrome: що вона робить сама

Окремо від оновлень у Chrome є інструмент «Перевірка безпеки» (Safety Check). Колись його потрібно було запускати вручну, але з грудня 2023 року на компʼютерах він працює у фоновому режимі і сам надсилає сповіщення про проблеми. У вересні 2024 року Google розширила функцію: тепер вона самостійно відкликає дозвіл на сповіщення в сайтів, які, за даними Google Safe Browsing, виманили його обманом.

За описом Google, перевірка безпеки стежить за:

• скомпрометованими, повторно використаними та слабкими паролями, збереженими в Менеджері паролів Google;
• станом Безпечного перегляду;
• доступними оновленнями Chrome;
• небажаними сповіщеннями від сайтів;
• дозволами сайтів, якими давно не користувалися, — Chrome відкликає їх автоматично;
• потенційно шкідливими розширеннями (у версії для компʼютера).

Коли перевірка щось знаходить, на компʼютері повідомлення зʼявляється в меню з трьома крапками, на Android — на сторінці нової вкладки. Переглянути звіт можна і вручну:

• На компʼютері: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Перевірка безпеки». Цей розділ також відкриває адреса chrome://settings/safetyCheck.
• На Android: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Перевірка безпеки».

Варто памʼятати про межі інструмента: він перевіряє лише паролі, збережені в Менеджері паролів Google, і не замінює антивірус.

Що ще ввімкнути в налаштуваннях безпеки Chrome

Два параметри варто перевірити окремо. На компʼютері вони розташовані в розділі «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Безпека», на Android — у «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека».

• «Завжди використовувати безпечні зʼєднання». Chrome переводить адреси сайтів на HTTPS і попереджає, перш ніж відкрити сайт, який не підтримує захищене зʼєднання.
• «Попереджати, якщо пароль скомпрометовано внаслідок витоку даних». Chrome повідомить, якщо збережений пароль зʼявився серед даних, викрадених під час зламів.

У тому самому розділі обирають рівень Безпечного перегляду. Стандартний захист увімкнено за замовчуванням. Покращений захист перевіряє сайти й завантаження ретельніше, але для цього Chrome передає Google більше даних про перегляд. Вибір залежить від того, що важливіше: максимальний захист від фішингу чи мінімум даних, які отримує Google.

Висновок

Оновлення Chrome забирає кілька секунд і один перезапуск. Найпростіша звичка — раз на тиждень повністю закривати браузер або заглядати на сторінку «Про Google Chrome». Якщо ж оновлення не встановлюється через застарілу систему, проблема вже не в браузері: на операційній системі без підтримки безпечного Chrome не буде. Номери актуальних версій і переліки виправлень Google публікує в блозі Chrome Releases.

Ця стаття Як оновити Chrome на компʼютері, Android та iPhone і перевірити безпеку браузера раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Браузер давно став головним робочим інструментом: через нього відкривають пошту, CRM, хмарні сховища та більшість бізнес-застосунків. Тож логічно, що туди ж перемістилися й атаки. За оцінкою компанії Push Security, яка спеціалізується на захисті браузерів, більшість зламів сьогодні починається саме в браузерній сесії — і часто там же й завершується: увесь ланцюжок від первинного доступу до викрадення даних розгортається, не виходячи за межі вкладки.

Дослідники Push виокремлюють шість технік, які у 2026 році мають бути в полі зору кожної команди кібербезпеки.

1. Фішинг облікових даних і сесій

Сучасні фішингові набори не обмежуються крадіжкою паролів — вони перехоплюють активні сесії. Набори типу «зловмисник посередині» (adversary-in-the-middle, AiTM), що працюють як зворотний проксі, — зокрема Tycoon2FA, Sneaky2FA та Evilginx, — у реальному часі пересилають облікові дані й токени сесій і так обходять більшість видів багатофакторної автентифікації (MFA). Їх продають як готові платформи «фішинг як послуга» (Phishing-as-a-Service) із захистом від ботів, динамічною генерацією приманок та автоматичним відтворенням сесій. Фактично поріг входу у складний фішинг знизився майже до нуля.

Водночас фішинг давно вийшов за межі електронної пошти: посилання надсилають у месенджерах, соцмережах, SMS, через шкідливу рекламу та внутрішні повідомлення в застосунках. За даними Push, приблизно кожна друга фішингова атака взагалі не використовує пошту. А оскільки 89% фішингових доменів існують менше двох діб, організації, які покладаються на чорні списки, заздалегідь програють.

2. Шкідливе копіювання та вставлення (ClickFix)

З 2024 року зловмисники дедалі частіше змушують користувачів власноруч копіювати й виконувати шкідливі команди під приводом «виправлення» якоїсь проблеми — найчастіше це фальшива CAPTCHA або перевірка «Я не робот». У Microsoft Digital Defense Report 2025 ClickFix назвали найпоширенішим методом первинного доступу: на нього припало 47% атак, про які сповіщала команда Microsoft Defender Experts (фішинг — 35%). У детекціях самої Push ClickFix у другому кварталі 2026 року вперше вийшов на перше місце із середньою часткою 52%, а в серпні сягнув 67%.

Утім, оцінки суттєво залежать від того, чиї дані аналізують. Наприклад, у Verizon DBIR 2026 частка ClickFix серед атак, виявлених на рівні браузера, становила лише 2,7%.

ClickFix — гібридна техніка: приманку доставляють через браузер, але шкідливий скрипт користувач запускає вже на своєму компʼютері. Зазвичай так встановлюють засоби віддаленого доступу (RAT) або інфостилери — шкідливе ПЗ, що викрадає паролі, файли cookie та інші дані. За даними Push, чотири з пʼяти перехоплених нею сторінок ClickFix жертви відкривали з пошукових систем — через зламані сайти, шкідливу рекламу та отруєння пошукової видачі (SEO poisoning), тобто повністю в обхід поштового захисту.

Для України ця техніка — не теорія з чужих звітів. Ще в жовтні 2024 року CERT-UA описав кампанію російського угруповання APT28 (UAC-0001) проти органів місцевого самоврядування: фальшива reCAPTCHA непомітно копіювала в буфер обміну команду PowerShell і пропонувала жертві вставити її у вікно «Виконати».

Техніка й далі еволюціонує. Варіант InstallFix використовує шкідливу рекламу та фальшиві сторінки встановлення інструментів для розробників — зокрема Claude Code і NotebookLM, — де справжню команду інсталяції підмінено шкідливою. Кампанія LLMShare поширювала шкідливе ПЗ через опубліковані розмови в ШІ-чатботах, тобто через сторінки на довірених доменах. Але всі варіанти мають спільне ядро: шкідливе копіювання та вставлення в браузері.

3. Фішинг авторизації

Дедалі більше атак націлено на те, що відбувається вже після входу. Замість того щоб перехоплювати сесію під час автентифікації, фішинг авторизації (authorization phishing) зловживає механізмами OAuth — запитами на згоду, входом за кодом пристрою та обміном токенами, — щоб отримати токени доступу. Зловмисник узагалі не втручається в процес автентифікації, тож жоден вид MFA, включно зі стійкими до фішингу ключами доступу (passkeys), тут не рятує.

Нині до цієї категорії належать три техніки:

• Фішинг згоди (consent phishing): жертва сама надає шкідливому сторонньому застосунку доступ до свого облікового запису через запит згоди OAuth.
• Фішинг із кодом пристрою (device code phishing): зловживання механізмом авторизації пристроїв за стандартом RFC 8628, що дає змогу повністю обійти звичайну автентифікацію.
• ConsentFix — гібрид ClickFix і OAuth-фішингу: жертву просять скопіювати URL-адресу з ключовими даними OAuth і вставити її на фішингову сторінку. Техніку вперше помітили в кампаніях російського угруповання APT29, а згодом вона перетворилася на поширений інструмент кіберзлочинців.

4. Шкідливі розширення для браузера

Через шкідливі розширення зловмисники викрадають дані, записують натискання клавіш і перехоплюють облікові дані та токени, що проходять через браузер. Причому більшість таких розширень не були шкідливими від початку: зловмисники купують легітимні розширення, чекають, доки кількість встановлень сягне максимуму, і лише тоді випускають шкідливе оновлення.

Аналіз, проведений серед клієнтів Push, показав: 46,76% розширень мають набір дозволів, достатній для захоплення облікового запису без жодних дій із боку користувача. Окремий вимір проблеми — ШІ-розширення. Згідно з Verizon DBIR 2026, у середньостатистичній компанії понад 15% користувачів мають несанкціоновані ШІ-розширення для браузера. Push, своєю чергою, нарахувала в середньому 17 унікальних ШІ-розширень на компанію, а в однієї з команд — аж 163. Кожне з них — потенційний канал витоку даних, який оминає традиційні системи запобігання витокам (DLP).

Статична оцінка ризиків погано прогнозує атаки на ланцюг постачання: за даними дослідників, усі великі інциденти з розширеннями за останні 18 місяців стосувалися розширень, які до того вважалися низькоризиковими. Тому ефективнішим є підхід «заборонено все, що не дозволено»: білий список розширень і моніторинг змін у них, а не видалення за рейтингом ризику.

5. Підставляння облікових даних і «фантомні входи»

Компрометація через паролі досі залишається однією з головних причин зламів — хоча багато хто вважає, що технологія єдиного входу (SSO) цю проблему розвʼязала. Проте SSO охоплює далеко не все: підтримка SAML часто коштує додатково, застосунки, які співробітники підключають самостійно, рідко налаштовують через SSO, а більшість сервісів дозволяє кілька способів входу одночасно. У результаті виникають так звані фантомні входи (ghost logins) — резервні облікові дані поза SSO, невидимі в журналах постачальника ідентифікації (IdP). Їх створюють під час першого підключення до сервісу, і вони залишаються активними, доки їх явно не вимкнуть.

Серед останнього мільйона входів, які зафіксувала Push, кожен четвертий здійснювався за паролем, а не через SSO, два з пʼяти не були захищені MFA, а в кожному пʼятому використовувався слабкий, скомпрометований або повторно використаний пароль. Cloudflare у своєму 2026 Threat Report повідомляє, що за три місяці спостережень 63% усіх входів у її мережі здійснювалися з обліковими даними, які вже були скомпрометовані деінде.

6. Викрадення сесії

Викрадення сесії дає змогу повністю обійти автентифікацію: зловмисник бере вкрадений токен сесії та відтворює його у власному браузері. Проти такої атаки безсилі навіть стійкі до фішингу засоби на кшталт ключів доступу, адже автентифікацію вже пройдено.

Головне джерело викрадених токенів — інфостилери, а ClickFix нині став основним способом їх доставки. За даними Verizon DBIR 2025, 46% систем, у журналах інфостилерів з яких знайшлися корпоративні облікові дані, були некерованими пристроями — здебільшого особистими компʼютерами, на які не поширюється корпоративний захист. Ще один місток між особистим і робочим — синхронізація браузера: компрометація особистого облікового запису може безпосередньо призвести до зламу корпоративних систем.

Що це означає на практиці

Усі шість категорій атак розгортаються всередині браузера й експлуатують прогалини традиційних засобів захисту, які працюють на рівні пошти, мережі чи кінцевих пристроїв. Для організацій це означає кілька пріоритетів:

• вести облік браузерних розширень, дозволяти лише перевірені з білого списку та стежити за їхніми оновленнями;
• шукати й вимикати входи за паролем у сервісах, де вже налаштовано SSO, а також вимагати MFA там, де SSO немає;
• обмежити право користувачів самостійно надавати доступ стороннім OAuth-застосункам і вимкнути вхід за кодом пристрою там, де він не потрібен;
• контролювати доступ до корпоративних сервісів з особистих пристроїв і заборонити синхронізацію робочого профілю браузера з особистими обліковими записами.

Для звичайних користувачів головне правило просте: жоден легітимний сайт, CAPTCHA чи служба підтримки не проситиме відкрити вікно «Виконати», PowerShell або термінал і вставити туди команду. Якщо сторінка цього вимагає — її слід негайно закрити.

Ця стаття Шість найнебезпечніших браузерних атак 2026 року: від ClickFix до викрадення сесій раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Firefox не залежить від рішень Google щодо рушія Chromium, і за останні два роки ця різниця стала відчутною на практиці. Після того як Chrome остаточно відключив розширення старого формату, повноцінний блокувальник uBlock Origin серед найпопулярніших браузерів працює передусім у Firefox. Водночас частина захисних функцій Firefox за замовчуванням увімкнена в мʼякому режимі, а сама Mozilla у 2025 році визнала, що ділиться частиною даних із рекламними партнерами. Нижче — девʼять налаштувань, які варто перевірити одразу після встановлення браузера.

Чому саме Firefox: що змінилося за два роки

Головна зміна стосується розширень. Chrome поетапно відмовлявся від платформи Manifest V2: з 24 липня 2025 року такі розширення вимкнені в усіх каналах Chrome без можливості повторного ввімкнення, у Chrome 139 їхню підтримку прибрали повністю, а 31 серпня 2026 року всі залишки Manifest V2 видалили з Chrome Web Store. Під цю хвилю потрапив і uBlock Origin — він покладається на інтерфейс blockingWebRequest, який Google замінив обмеженішим declarativeNetRequest.

Mozilla пішла іншим шляхом: Firefox зберігає підтримку і Manifest V2, і Manifest V3, а також обох інтерфейсів фільтрації контенту. Тож для uBlock Origin та інших потужних блокувальників Firefox залишається повноцінним середовищем.

Друга зміна — файли cookie. Google роками обіцяв прибрати сторонні cookie з Chrome, але у квітні 2025 року остаточно відмовився від цих планів: у звичайних вікнах Chrome сторонні cookie й далі дозволені, а за замовчуванням блокуються лише в режимі інкогніто. У Firefox навіть стандартний режим захисту обмежує кожен файл cookie сайтом, який його створив, тож стежити за користувачем від сайту до сайту через cookie значно складніше.

Це не робить Chrome небезпечним браузером: він швидко отримує виправлення вразливостей і має власні механізми захисту. Різниця — у налаштуваннях за замовчуванням і в тому, наскільки глибоко користувач може контролювати браузер. Докладне порівняння двох браузерів — у матеріалі Chrome проти Firefox.

1. Увімкнути суворий захист від стеження

Розширений захист від стеження працює у Firefox за замовчуванням у стандартному режимі. Згідно з довідкою Mozilla, він блокує трекери соціальних мереж, міжсайтові файли cookie для стеження, скрипти для збирання цифрових відбитків і криптомайнери. Але вміст для стеження, вбудований у рекламу, відео та інші елементи сторінки, стандартний режим блокує лише в приватних вікнах.

Суворий режим поширює це блокування на всі вікна й додає захист від так званих bounce-трекерів — ланцюжків переадресацій через проміжні адреси, які збирають дані під час переходів між сайтами. Ціна — окремі сайти можуть працювати некоректно, наприклад частина вбудованого вмісту не завантажується. Для таких сайтів захист можна вимкнути точково, клацнувши значок щита ліворуч від адресного рядка.

1. Відкрити «Налаштування» → «Приватність і безпека».
2. У розділі «Розширений захист від стеження» вибрати «Надійний».
3. Перезавантажити відкриті вкладки, щоб зміни набули чинності.

Режим «Власний» дає змогу самостійно вибрати, які категорії трекерів блокувати, — це компроміс для тих, кому суворий режим заважає.

2. Увімкнути режим «лише HTTPS»

Більшість сайтів уже працюють через зашифроване зʼєднання HTTPS, але частина досі відкривається й через незахищений HTTP. Режим «лише HTTPS» змушує Firefox завжди переходити на зашифровану версію сайту. Якщо її немає, браузер показує попередження і дає вибір: повернутися назад або свідомо відкрити незахищену версію.

Режим можна ввімкнути для всіх вікон, лише для приватних або вимкнути. Він розташований у розділі «Приватність і безпека», у налаштуваннях безпеки зʼєднання. Для сайтів, яким користувач довіряє, але які не підтримують HTTPS, можна додати винятки.

3. Перевірити DNS через HTTPS

Коли в адресному рядку вводять назву сайту, браузер спершу надсилає DNS-запит, щоб дізнатися його IP-адресу. Традиційно цей запит іде відкритим текстом, тож інтернет-провайдер або будь-хто в тій самій мережі Wi-Fi бачить, які сайти відкриває користувач. DNS через HTTPS (DoH) шифрує такі запити.

Для України ця функція має особливе значення: Mozilla почала вмикати DoH за замовчуванням для українських користувачів десктопного Firefox у березні 2022 року. Працює він у резервному режимі: якщо захищений запит не вдається, браузер переходить на звичайний DNS операційної системи замість того, щоб показувати помилку.

Важливий нюанс: у типовому режимі Firefox автоматично вимикає DoH, якщо на пристрої активні VPN, батьківський контроль, корпоративні політики або мережа сигналізує, що захищений DNS використовувати не слід. Тому варто перевірити статус у налаштуваннях і за потреби вибрати інший рівень захисту:

• Типовий — DoH працює там, де доступний, і вимикається за описаних вище умов.
• Підвищений — DoH працює постійно з вибраним провайдером; на звичайний DNS браузер переходить лише у разі збою провайдера. Оптимальний вибір для публічних мереж Wi-Fi.
• Максимальний — лише захищений DNS; якщо провайдер недоступний, Firefox показує попередження з можливістю додати виняток для конкретного сайту.
• Власний — постійний DoH із можливістю вмикати попередження, коли захищений DNS недоступний.

Варто розуміти й обмеження: DNS-провайдер, якому Firefox надсилає запити, бачить їх. Mozilla зобовʼязує своїх партнерів договірною політикою не збирати персональні дані. Крім того, DoH потрібен для роботи технології Encrypted Client Hello, яка шифрує початковий етап встановлення зʼєднання із сайтом.

4. Не вимикати захист від фішингу та шкідливого ПЗ

Захист від фішингових сайтів і шкідливих завантажень у Firefox увімкнений за замовчуванням і працює на основі списків Google Safe Browsing — тих самих, що використовує Chrome. Відмінність — у тому, які дані браузер передає. Під час регулярного оновлення списків інформація про користувача чи відвідані сайти не надсилається. Якщо ж користувач відкриває сайт зі списку, Firefox перед блокуванням перепитує сервіс, але передає не повну адресу, а лише частину даних, обчислену з неї.

Для завантажених виконуваних файлів Firefox може надіслати сервісу Google Safe Browsing імʼя файлу, його походження, розмір і криптографічний хеш. Ці прапорці в розділі «Приватність і безпека» → «Безпека» варто залишити ввімкненими: саме вони попереджають про підроблені сторінки входу в банк чи пошту.

5. Встановити uBlock Origin

Вбудований захист від стеження блокує відомі трекери, але не рекламу як таку. Для цього потрібне розширення, і uBlock Origin — найпоказовіший приклад того, чому вибір браузера має значення. Він фільтрує рекламу, трекери та шкідливі домени, а у Firefox працює в повній версії, тоді як у Chrome доступні лише блокувальники, адаптовані під обмеженішу платформу Manifest V3.

Кілька правил, які стосуються будь-яких розширень:

• Встановлювати лише з офіційного каталогу addons.mozilla.org, а не за посиланнями зі сторонніх сайтів.
• Не ставити кілька блокувальників реклами одночасно: вони конфліктують і сповільнюють браузер, не додаючи захисту.
• Перед встановленням перевіряти, які дозволи запитує розширення. Доступ до «всіх даних на всіх сайтах» означає, що розширення бачить усе, що відбувається в браузері.

6. Обмежити збір даних Mozilla

Firefox за замовчуванням надсилає Mozilla технічні дані та дані взаємодії: час завантаження сторінок, використання памʼяті, інформацію про те, якими функціями браузера користуються, а також версію операційної системи й характеристики обладнання. За даними Mozilla, історія переглядів, пошукові запити та збережені паролі до цих даних не входять.

Вимкнути збір можна в розділі «Приватність і безпека» → «Збір та використання даних Firefox», знявши прапорець про надсилання технічних даних і даних взаємодії. Mozilla розцінює таку відмову як запит на видалення вже зібраних даних і видаляє їх протягом 30 днів. Окремий щоденний сигнал про активного користувача цей прапорець не вимикає — для нього в довідці Mozilla описано окреме налаштування.

Що змінилося з умовами використання

У лютому 2025 року Mozilla вперше запровадила Умови використання Firefox і оновила Повідомлення про конфіденційність. Розмите формулювання про ліцензію на введені користувачем дані викликало хвилю критики, і за два дні компанія переписала його, уточнивши, що не отримує права власності на ці дані.

Водночас Mozilla відмовилася від категоричної обіцянки ніколи не продавати дані. Компанія пояснила це тим, що в деяких юрисдикціях, зокрема в Каліфорнії, поняття «продаж даних» визначене ширше, ніж зазвичай розуміють, і прямо визнала, що ділиться частиною даних із партнерами — для реклами на сторінці нової вкладки та спонсорованих підказок у рядку пошуку. За словами Mozilla, ці дані знеособлюються, агрегуються або передаються через технології захисту приватності.

Практичний висновок: рекламні елементи варто вимкнути. Спонсоровані ярлики й матеріали на новій вкладці, які Mozilla показує в окремих регіонах, вимикаються в налаштуваннях розділу «Домівка»; спонсоровані підказки в адресному рядку — у розділі «Пошук».

7. Вирішити, чи потрібен ШІ в браузері

Mozilla поступово додає у Firefox функції на основі генеративного ШІ, але з Firefox 148, що вийшов 24 лютого 2026 року, у налаштуваннях зʼявився окремий розділ «Керування ШІ». Один перемикач блокує всі поточні й майбутні генеративні ШІ-функції браузера, а також спливні підказки й нагадування про них.

Функції можна вмикати й вимикати окремо. На момент запуску розділ охоплював переклад сторінок, автоматичні альтернативні описи зображень у PDF, групування вкладок за допомогою ШІ, попередній перегляд посилань із ключовими тезами та чатбот на бічній панелі з вибором постачальника — Anthropic Claude, ChatGPT, Microsoft Copilot, Google Gemini або Le Chat Mistral. Вибрані налаштування зберігаються після оновлень браузера.

Для тих, хто не хоче передавати вміст сторінок хмарним ШІ-сервісам, розумна стратегія — заблокувати все, а потім увімкнути лише потрібні функції, наприклад переклад.

8. Користуватися поштовими масками Firefox Relay

Firefox Relay — сервіс Mozilla, який створює адреси-посередники для реєстрації на сайтах. Листи на маску пересилаються у справжню скриньку, але сайт її не бачить, а маску, що почала збирати спам, можна просто вимкнути. Relay вбудований у менеджер паролів Firefox: після входу в обліковий запис Mozilla поле для email на сайтах пропонує створити безкоштовну маску.

Безкоштовний обліковий запис дає 50 масок, і це не пробний період. Mozilla радить використовувати окрему маску для кожного сервісу, але не застосовувати маски для банків та інших сайтів, яким користувач довіряє. Платна підписка Relay Premium із необмеженою кількістю масок продається в 15 країнах, серед яких України немає. Пропозицію масок можна вимкнути в розділі «Паролі» налаштувань.

9. Змінити пошукову систему й увімкнути Global Privacy Control

Захист від стеження обмежує збір даних на сайтах, але пошукова система все одно отримує кожен запит користувача. Тому вибір пошуковика — така сама частина налаштувань приватності, як і вибір браузера.

Типову пошукову систему змінюють у розділі «Пошук» налаштувань Firefox: у випадному списку «Типова пошукова система» можна вибрати, наприклад, DuckDuckGo. Згідно з її політикою конфіденційності, DuckDuckGo не зберігає й не передає історію пошуку та переглядів. Варто знати й інше: деякі розширення можуть самі змінювати типову пошукову систему. Якщо пошуковик у Firefox раптом змінився, першим ділом слід перевірити нещодавно встановлені розширення.

Друге налаштування — сигнал Global Privacy Control (GPC). Firefox підтримує його з версії 120: браузер повідомляє кожному сайту, що користувач не погоджується на продаж або передачу даних про свої відвідування. В окремих штатах США сигнал має юридичну силу як механізм відмови від продажу даних, а в ЄС, Великій Британії та ще кількох юрисдикціях може тлумачитися як відмова від таргетованої реклами. Україна серед цих юрисдикцій у довідці Mozilla не згадується.

Mozilla прямо попереджає: GPC — це сигнал, а не блокувальник, і частина сайтів його ігнорує. Тому він доповнює захист від стеження, а не замінює його. Раніше GPC вмикали через about:config, але зараз це звичайний прапорець у розділі «Приватність і безпека»: пункт із проханням до вебсайтів не продавати й не передавати дані користувача.

Чого налаштування браузера не вирішать

Навіть максимально налаштований Firefox не робить користувача анонімним: сайти бачать його IP-адресу, а облікові записи, у які він входить, ідентифікують його напряму. Для анонімності потрібні інші інструменти, наприклад Tor Browser. VPN приховує IP-адресу від сайтів, але варто памʼятати, що з увімкненим VPN типовий режим DoH у Firefox вимикається.

Найважливіше налаштування безпеки — автоматичні оновлення. Виправлення вразливостей надходять саме з ними, тому оновлення не варто відкладати. Друге за значенням — мінімум розширень: кожне з них розширює поверхню атаки.

Завантажувати Firefox слід лише з офіційного сайту.

Ця стаття Безпечний Firefox: як налаштувати браузер для захисту приватності раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

За логікою Ctrl+Shift+T — близький родич Ctrl+Z: замість тексту вона скасовує закриття сторінки. Комбінацію вбудовано в кожен поширений браузер, тож жодних розширень для цього не потрібно. Варто знати не лише саме поєднання клавіш, а й те, що робити, коли воно не допомагає.

Ctrl+Shift+T (на Mac — Cmd+Shift+T) скасовує одну конкретну помилку: випадкове закриття вкладки. За логікою це близький родич Ctrl+Z, тільки замість тексту він повертає сторінку, яку не збиралися закривати. Комбінація вбудована в усі поширені браузери, тож жодних розширень для цього не потрібно.

Нижче — що саме робить ця комбінація, які є альтернативи в Chrome, Firefox, Edge, Opera та Safari, як повернути вкладку на смартфоні й що робити, коли комбінація не дає результату.

Що саме робить Ctrl+Shift+T

Google описує цю комбінацію як повторне відкриття закритих вкладок у тому порядку, в якому їх було закрито. На практиці це означає кілька речей:

• одне натискання повертає останню закриту вкладку;
• кожне наступне натискання відкриває попередню — і так, поки не вичерпається список нещодавно закритих;
• якщо останнім було закрито ціле вікно, комбінація відновлює його разом з усіма вкладками, що були всередині;
• групи вкладок у Chrome повертаються як група, а не як набір окремих сторінок;
• закріплена вкладка після відновлення може зʼявитися вже незакріпленою.

Список нещодавно закритих не безмежний: браузер тримає лише обмежену кількість останніх закриттів, і живе цей список до перезапуску програми. Якщо вкладку закрито ще вчора, шукати її варто в історії, а не багаторазовим натисканням комбінації.

Як повернути вкладку в Google Chrome

У Chrome є щонайменше пʼять способів, і кожен зручний у своїй ситуації. Одразу важливе застереження: у режимі анонімного перегляду не працює жоден із них — браузер навмисно не зберігає закриті вкладки такого сеансу.

1. Комбінація клавіш

Ctrl+Shift+T на Windows і Linux, Cmd+Shift+T на macOS. Комбінація виручає навіть тоді, коли браузер закрито повністю: достатньо відкрити нове вікно Chrome і натиснути її — попередній набір вкладок повернеться цілком. Саме це рятує після оновлення системи або перезавантаження комʼютера.

2. Правий клік на панелі вкладок

Клік правою кнопкою миші по вільному місцю поруч із вкладками відкриває контекстне меню з пунктом «Знову відкрити закриту вкладку». Кожен наступний вибір цього пункту повертає ще одну сторінку — так само, як повторне натискання комбінації.

3. Історія браузера

Історія фіксує і відвідані сторінки, і нещодавно закриті вкладки. Відкрити її можна трьома шляхами: комбінацією Ctrl+H (на Mac — Cmd+Y), через меню трьох крапок (⋮) у правому верхньому куті вікна, або ввівши chrome://history в адресний рядок. У самому меню «Історія» є вбудований перелік нещодавно закритих вкладок і вікон — зазвичай цього досить, щоб не відкривати повну історію. Спосіб повільніший за комбінацію, зате незамінний, якщо потрібна сторінка зникла давно.

4. Пошук по вкладках

Chrome має окремий пошук по вкладках, який відкривається комбінацією Ctrl+Shift+A (Cmd+Shift+A на Mac). Він показує список усіх відкритих вкладок, а нижче — перелік нещодавно закритих, з полем пошуку за ключовим словом. Це найшвидший варіант для тих, хто постійно тримає десятки вкладок. Кнопку цього пошуку Google неодноразово переносив: раніше вона була стрілкою на панелі вкладок, а починаючи з версії 136 перемістилася на панель інструментів поруч з адресним рядком. Тому орієнтуватися надійніше на комбінацію клавіш, а не на розташування іконки.

5. Значок на панелі завдань

Якщо Chrome відкритий або закріплений на панелі завдань Windows, правий клік по його значку показує два коротких списки — «Найчастіше відвідувані» та «Нещодавно закриті». Сторінка відновлюється одним кліком. На macOS цих пунктів немає.

Firefox, Edge, Opera і Safari

Сама комбінація універсальна — Ctrl+Shift+T працює в усіх популярних браузерах. Відрізняються лише назви пунктів меню та шлях до списку закритих вкладок.

Mozilla Firefox

Меню (☰) → «Історія» → «Нещодавно закриті вкладки» або «Нещодавно закриті вікна». Окремо в тому ж меню є пункт «Відновити попередній сеанс», який повертає все, що було відкрито минулого разу. Ще один шлях — правий клік на панелі вкладок і «Відновити закриту вкладку».

Microsoft Edge

Правий клік по панелі вкладок → «Знову відкрити закриту вкладку», або меню трьох крапок (…) → «Журнал» → «Нещодавно закриті». Там само є пункт відновлення попереднього сеансу.

Opera

Комбінація працює так само. Список нещодавно закритих доступний через «Історію» — якщо увімкнено бічну панель і «Історія» додана до її елементів, перелік відкривається одним кліком по відповідній піктограмі.

Safari

У Safari є одразу кілька варіантів. Cmd+Shift+T відкриває останню закриту вкладку, а повторні натискання ведуть углиб списку. Через меню це «Історія» → «Нещодавно закриті» (посібник із Safari). Крім того, у Safari спрацьовує звичайне скасування дії Cmd+Z, а клік з утриманням на кнопці «+» у панелі вкладок відкриває перелік нещодавно закритих сторінок.

Як повернути вкладку на смартфоні

На мобільних клавіатурної комбінації немає, тому все робиться через меню — і це якраз той випадок, коли шлях варто запамʼятати заздалегідь.

• Chrome (Android та iOS): меню ⋮ → «Нещодавні вкладки». Там само, якщо увімкнено синхронізацію, видно вкладки з інших пристроїв.
• Safari (iPhone, iPad): у режимі перегляду вкладок натиснути й утримувати кнопку «+» — зʼявиться список нещодавно закритих.
• Edge: меню → «Журнал» → «Нещодавно закриті».
• Firefox: меню → «Історія» → перелік нещодавно закритих вкладок.

Вкладки приватного перегляду не відновлюються на жодній платформі.

Як зробити, щоб вкладки відновлювалися самі

У кожного браузера є налаштування запуску, яке фактично робить Ctrl+Shift+T автоматичним: після відкриття програма сама повертає попередній сеанс.

• Chrome: «Налаштування» → «Запуск» → «Продовжити з місця зупинки».
• Firefox: «Налаштування» → «Загальні» (у нових версіях — «Домівка і запуск») → розділ «Запуск» → «Відкрити попередні вікна та вкладки».
• Edge: «Налаштування» → «Запуск, домашня сторінка та нові вкладки» → «Відкрити вкладки з попереднього сеансу».
• Opera: «Налаштування» → «Під час запуску» → зберегти вкладки попереднього сеансу.

У цієї зручності є зворотний бік, про який — наприкінці.

Чому Ctrl+Shift+T не спрацьовує

Якщо комбінація не дає нічого, причина майже завжди в одному з шести пунктів.

• Анонімний режим або приватне вікно. Такі вкладки не зберігаються за задумом — ні в Chrome, ні у Firefox, ні в Safari.
• Очищення історії під час виходу. Якщо в налаштуваннях приватності ввімкнено очищення історії при закритті браузера, разом з нею зникає й список нещодавно закритих вкладок.
• Історію вимкнено повністю. У Firefox це режим «ніколи не запамʼятовувати історію», в інших браузерах — аналогічні налаштування приватності.
• Інше вікно або інший профіль. Список закритих вкладок привʼязаний до конкретного сеансу, тож у чужому профілі потрібної сторінки просто немає.
• Комбінацію перехопило розширення. Перевірити, що саме призначено на ці клавіші, можна на сторінці chrome://extensions/shortcuts.
• Фокус усередині сторінки. Якщо курсор стоїть у текстовому редакторі чи іншому полі, яке саме обробляє натискання, комбінація може не дійти до браузера. Достатньо клікнути по панелі вкладок і повторити.

Коли не допоміг жоден спосіб, залишається історія: Ctrl+H і пошук за назвою сторінки або фрагментом адреси.

Що варто памʼятати з міркувань безпеки

Відновлення сеансу — зручність із ціною. Разом із вкладками повертаються й активні сесії: сторінки, де користувач був авторизований, здебільшого відкриються вже під його обліковим записом. Mozilla прямо попереджає, що на спільному комʼютері сторонні можуть у такий спосіб отримати доступ до сайтів, у які ви ввійшли, і радить вимкнути автоматичне відновлення сеансу. Те саме стосується робочих машин і будь-яких пристроїв спільного користування.

• на спільному чи робочому комʼютері автоматичне відновлення сеансу краще не вмикати;
• те, що справді потрібно зберегти, надійніше додати в закладки — Ctrl+D для поточної сторінки або Ctrl+Shift+D для всіх відкритих вкладок одразу;
• неможливість відновити анонімну вкладку — не збій, а частина задуму: саме так браузер гарантує, що сеанс не залишить сліду.

Ця стаття Ctrl+Shift+T: як відновити випадково закриту вкладку раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Tor Browser приховує реальну IP-адресу, пропускаючи трафік через ланцюжок вузлів, які підтримують добровольці по всьому світу. Ним користуються журналісти, правозахисники, дослідники — і всі, кому потрібен доступ до заблокованих ресурсів або мінімум цифрових слідів.

Станом на початок вересня 2026 року актуальна стабільна версія — Tor Browser 15.0.21, випущена 1 вересня. Браузер безкоштовний і працює на Windows, macOS, Linux та Android.

Що таке Tor і як він працює

Назва Tor — скорочення від The Onion Router, «цибулевий маршрутизатор». Трафік користувача загортається в кілька шарів шифрування й проходить через ланцюжок вузлів. Кожен вузол знімає лише один шар і бачить тільки сусідів у ланцюжку: перший знає IP-адресу користувача, але не знає кінцевого сайту; останній знає сайт, але не знає, хто саме до нього звертається.

Сам браузер — це збірка на базі Firefox. Версія 15.0 стала першою стабільною збіркою на Firefox ESR 140. До неї додано клієнт Tor, розширення NoScript і режим HTTPS-Only, тож Tor Project не радить встановлювати жодних інших розширень.

Ключове обмеження: Tor шифрує трафік усередині власної мережі, але ділянка між вихідним вузлом і сайтом призначення захищена лише тоді, коли сам сайт працює через HTTPS. Про те, як перехоплюють незашифрований трафік, — у матеріалі про атаку «людина посередині».

Детальне порівняння двох підходів до приватності — в окремому матеріалі: у чому різниця між Tor і VPN.

Де завантажити Tor Browser і на яких пристроях він працює

Єдине безпечне джерело — офіційний сайт Tor Project. Сайт має українську локалізацію, як і сам браузер: українська входить до переліку офіційно підтримуваних мов інтерфейсу.

Windows, macOS і Linux

На сторінці завантаження є інсталятори для трьох настільних систем, а поруч із кожним — файл підпису з розширенням .asc. Перевірка підпису підтверджує, що завантажений файл не підмінили дорогою.

У багатьох дистрибутивах Linux Tor Browser є в стандартних репозиторіях, але офіційна збірка з сайту оновлюється швидше.

Android

Для Android доступні .apk-файли під архітектури aarch64, armv7, x86_64 та x86, а також установлення через Google Play і F-Droid.

iPhone та iPad

Офіційного Tor Browser для iOS не існує. Користувачам Apple сам Tor Project радить Onion Browser — окремий застосунок, який маршрутизує трафік через мережу Tor.

Перший запуск: як підключитися до мережі

Після встановлення браузер відкриває екран підключення з кнопкою «Зʼєднатися». Доки зʼєднання з мережею не встановлено, користуватися браузером не можна.

Прапорець «Завжди підʼєднувати автоматично» варто вмикати вже після того, як стало зрозуміло, що пряме зʼєднання працює стабільно. Там, де Tor блокують, автоматичне підключення лише даремно витрачатиме час на кожному запуску.

Підключення зазвичай триває від кількох секунд до хвилини. Якщо мережа не заблокована, а зʼєднання все одно не встановлюється, найчастіша причина — неправильно виставлений системний годинник.

Що робить перемикач Onionize

Після підключення відкривається стартова сторінка з рядком пошуку DuckDuckGo та перемикачем Onionize праворуч. DuckDuckGo є пошуковою системою за замовчуванням із версії 6.0.6 — він не веде журналів запитів і не звʼязує їх із користувачем.

Onionize перемикає пошук на onion-версію DuckDuckGo. Практична різниця в тому, що запит і сторінка результатів не залишають мережу Tor: зʼєднання не проходить через вихідний вузол у звичайний інтернет, тож немає й ділянки, де трафік залежав би від чужого HTTPS. Плата за це — повільніше завантаження.

Перемикач впливає лише на пошук зі стартової сторінки. Самі результати ведуть на звичайні сайти, і перехід за ними знову йде через вихідний вузол — Onionize не «оніонізує» весь перегляд. Докладніше про адреси в зоні .onion — у матеріалі як отримати доступ до onion-сайтів.

Питання про англійську мову: «Так» чи «Ні»

При першому переході на будь-який сайт браузер показує вікно «Підтвердження» із запитанням, чи надсилати запити на англійську версію вебсторінок. Формулювання прямо каже, що зміна мови на англійську ускладнить виявлення користувача.

Це питання не про мову інтерфейсу: меню й налаштування залишаться українськими в будь-якому разі. Змінюється лише те, що браузер повідомляє сайтам — заголовок Accept-Language і мова, яку бачать скрипти на сторінці. Практичний наслідок один: частина сайтів відкриватиметься англійською.

Сенс запитання — у боротьбі з відбитком браузера. Tor Browser навмисно обмежує набір мов, які запитує, невеликим наперед визначеним переліком, щоб користувачі потрапляли в якнайменшу кількість помітних груп. Українськомовних користувачів Tor значно менше, ніж англомовних, тому запит українською сам собою звужує коло: сайт бачить рідшу комбінацію ознак.

Що обрати. «Так» — якщо анонімність важливіша за зручність: для журналістської роботи, чутливих досліджень, ситуацій, коли не варто виділятися. «Ні» — якщо Tor потрібен лише щоб обійти блокування конкретного ресурсу, а мова інтерфейсу сайтів має значення. Вибір можна змінити пізніше в налаштуваннях мови, він не впливає ні на маршрутизацію трафіку, ні на шифрування.

Що робити, якщо Tor заблоковано: мости й змінні транспорти

Провайдер або держава можуть блокувати доступ до самої мережі Tor. Для таких випадків у браузер вбудовані «змінні транспорти» (pluggable transports) — інструменти, які маскують трафік Tor під щось інше, та «мости» — вхідні вузли, адреси яких не публікують.

Росія почала блокувати Tor 1 грудня 2021 року: спершу це робили окремі провайдери, згодом наглядове відомство взялося й за сайт torproject.org. Це найпоказовіший приклад того, для чого потрібні мости.

Вбудовані мости

Наразі доступні чотири змінні транспорти:

Усі чотири реалізовані в програмі Lyrebird, вбудованій у браузер: вона ж відповідає за запит мостів і роботу помічника підключення Connection Assist.

Щоб увімкнути міст, треба натиснути «Налаштувати зʼєднання» при першому запуску або відкрити меню ≡ → «Налаштування» → «Зʼєднання» → розділ «Мости» → «Вибрати вбудований міст». Транспорти meek і Snowflake працюють без адрес мостів, obfs4 і WebTunnel — потребують їх.

Як отримати адреси мостів

Адреси мостів не публікують, тому їх треба запитувати окремо. Tor Project пропонує чотири способи:

• у самому браузері: розділ «Мости» → «Запитати мости», далі пройти CAPTCHA;
• на сайті bridges.torproject.org/options — кнопка «Just give me bridges!»;
• через Telegram-бот @GetBridgesBot — команди /obfs4 або /webtunnel;
• листом на bridges@torproject.org з адреси Gmail або Riseup.

Кожна адреса моста супроводжується рядком емодзі — Bridge-moji. Це людиночитний ідентифікатор для звірки: його не можна вводити замість повної адреси, і він нічого не говорить про якість зʼєднання.

Рівні безпеки: Standard, Safer і Safest

Крім маршрутизації, Tor Browser дозволяє вимикати вебтехнології, якими найчастіше зловживають. Доступні три рівні:

Змінити рівень на компʼютері: ≡ → «Налаштування» → «Приватність і безпека» → «Рівень безпеки», далі перезапуск браузера. На Android: меню з трьох крапок → «Приватність і безпека» → «Рівень безпеки» → «Зберегти й перезапустити».

Окремо варто памʼятати про WebAssembly: починаючи з версії 15.0, цю технологію блокує NoScript на рівнях Safer і Safest, а не глобальний параметр в about:config. Ручні зміни в about:config Tor Project не радить: вони роблять конфігурацію унікальною, а отже — помітною.

Чого не варто робити в Tor Browser

Перелік нижче спирається на рекомендації Tor Project і довідку браузера.

• Не качати торенти через Tor. Торент-клієнти ігнорують налаштування проксі й розкривають реальну IP-адресу, а заразом сповільнюють мережу для решти.
• Не встановлювати додаткові розширення. NoScript і HTTPS-Only вже вбудовані; сторонні розширення можуть обійти Tor або зробити відбиток браузера впізнаваним.
• Не розгортати вікно на весь екран. Tor Browser навмисно округлює розмір вікна до кратного 200 × 100 пікселів — це механізм Letterboxing проти визначення користувача за розміром екрана.
• Не входити в особисті акаунти. Анонімна сесія втрачає сенс, щойно користувач авторизується під власним імʼям.
• Не відкривати завантажені документи, поки компʼютер онлайн. Зовнішні застосунки можуть звернутися до мережі повз Tor і розкрити адресу.

Що зʼявилося в Tor Browser 15

Версія 15.0 вийшла 28 жовтня 2025 року і принесла кілька помітних змін:

• вертикальні вкладки та групи вкладок на компʼютері;
• оновлений адресний рядок із кнопкою швидкого перемикання пошукових систем;
• блокування екрана на Android: вкладки замикаються, щойно користувач перемикається на інший застосунок, і відкриваються за відбитком, обличчям або кодом.

Усі вкладки в Tor Browser залишаються приватними: сесія очищається, щойно браузер закрито.

Ще одна зміна стосується підтримки платформ. 15.0 — остання велика версія з підтримкою Android 5.0, 6.0 і 7.0, а також 32-бітної архітектури x86 для Android і Linux. У версії 16.0 мінімальною вимогою стане Android 8.0.

Типові проблеми

Помилка «403 Forbidden»

Частина сайтів відхиляє запити з вихідних вузлів Tor. Варто клацнути піктограму замка ліворуч від адреси й вибрати «Нова схема Tor для цього сайту»: браузер побудує інший ланцюжок, і сторінка може завантажитися. Що ще означає цей код — у матеріалі про те, що таке помилка 403 і як її виправити.

CAPTCHA на кожному кроці

Сервіси захисту від ботів часто показують перевірку відвідувачам із Tor, бо через один вихідний вузол проходить трафік багатьох людей. Допомагає та сама нова схема для сайту.

Антивірус блокує браузер

Захисні програми іноді позначають Tor Browser як загрозу через його спосіб роботи з мережею. Показовий випадок: Microsoft Defender тривалий час класифікував браузер як троян.

Часті запитання

Чи достатньо Tor, щоб бути анонімним?

Ні. Tor приховує IP-адресу, але не захищає від помилок користувача — входу в особисті акаунти, встановлення розширень чи відкриття завантажених файлів поза браузером.

Чи потрібен VPN разом із Tor?

Залежить від моделі загроз. Порівняння сценаріїв — у матеріалі про різницю між Tor і VPN.

Як відкрити сайт у зоні .onion?

Адреси .onion працюють лише всередині мережі Tor. Докладна інструкція — в матеріалі як отримати доступ до onion-сайтів.

Чи повільніший Tor за звичайний браузер?

Так. Трафік проходить щонайменше через три вузли, а мости сповільнюють зʼєднання ще більше. Це плата за анонімність.

Чи є альтернативи, якщо Tor надто повільний?

Для щоденного перегляду підійдуть браузери з посиленим захистом приватності — їх зібрано в огляді альтернатив Chrome. Вони не дають анонімності рівня Tor, але прибирають більшість трекерів.

Ця стаття Як користуватися браузером Tor: встановлення, мости й налаштування безпеки раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Ви встановили Chrome або Firefox, користуєтеся ним щодня — але посилання з месенджера, пошти чи документа Word уперто відкриваються в Microsoft Edge. Це не збій: Windows не передає роль браузера за замовчуванням новій програмі автоматично. Систему треба переналаштувати вручну, і це справа однієї хвилини.

Гайд охоплює обидві актуальні версії Windows. За даними StatCounter, у серпні 2026 року на настільних компʼютерах в Україні Windows 11 має 63,46%, а Windows 10 — усе ще 34,67%. Тобто кожен третій український ПК працює на системі, підтримка якої завершилася 14 жовтня 2025 року, і для нього вибір браузера з питання зручності перетворився на питання безпеки.

Найголовніше в одному абзаці. Відкрийте «Параметри» → «Програми» → «Програми за замовчуванням». У Windows 11 знайдіть свій браузер у списку і натисніть «Установити за замовчуванням». У Windows 10 прокрутіть до пункту «Веб-браузер» і виберіть потрібний. Якщо після цього частина посилань усе одно відкривається в Edge — це очікувано, і нижче пояснюємо чому.

Windows 11: кнопка «Установити за замовчуванням»

Коли Windows 11 тільки вийшла, змінити браузер було справді складно: система вимагала призначати програму окремо для кожного типу файлу — .htm, .html, HTTP, HTTPS і далі за списком. Після хвилі критики Microsoft повернула звичну кнопку, тож старі інструкції з «міняйте кожен тип окремо» вже неактуальні.

1. Натисніть Win + I або відкрийте «Пуск» → «Параметри».
2. Перейдіть у «Програми» → «Програми за замовчуванням».
3. У полі пошуку вгорі введіть назву браузера — наприклад, Chrome або Firefox — і натисніть на нього у списку.
4. Угорі сторінки натисніть кнопку «Установити за замовчуванням».
5. Якщо зʼявиться вікно з пропозицією залишитися на Edge — натисніть «Усе одно змінити».

Швидкий шлях: натисніть Win + R, введіть ms-settings:defaultapps і натисніть Enter. Це офіційна системна адреса, яка одразу відкриває потрібну сторінку.

Windows 10: пункт «Веб-браузер»

У Windows 10 усе простіше — там ніколи не було історії з окремими типами файлів.

1. Натисніть Win + I і відкрийте розділ «Програми» → «Програми за замовчуванням».
2. Прокрутіть список до пункту «Веб-браузер». Під ним буде вказано поточний варіант — найімовірніше, Microsoft Edge.
3. Клацніть по назві й виберіть потрібний браузер зі списку встановлених.

Команда ms-settings:defaultapps працює тут так само. Актуальну довідку Microsoft тримає на сторінці «Change Default Apps in Windows» — зверніть увагу, що компанія обʼєднала інструкції для обох версій в один матеріал, тому скриншоти там показують інтерфейс Windows 11.

В обох системах браузер має бути встановлений заздалегідь: у списку зʼявляються лише наявні на компʼютері програми.

Через сам браузер

Кожен великий браузер має власну кнопку, яка веде до того самого системного вікна:

• Google Chrome: меню ⋮ → «Налаштування» → «Браузер за замовчуванням».
• Mozilla Firefox: меню ☰ → «Налаштування» → «Загальні» → «Зробити типовим…».
• Microsoft Edge: меню ⋯ → «Налаштування» → «Браузер за замовчуванням».
• Brave, Vivaldi, Opera: розділ «Початок роботи» або «Браузер за замовчуванням».

Миттєво налаштування вони зазвичай не змінюють, а відкривають сторінку «Програми за замовчуванням». Це не вада браузера, а свідоме обмеження системи: остаточне рішення Windows залишає за користувачем.

Чому частина посилань усе одно відкривається в Edge

Це найчастіша скарга після зміни браузера: більшість посилань слухається нових налаштувань, але PDF-документи, новини у віджетах чи результати пошуку в панелі завдань уперто тягнуть Edge. Причина не у вашому компʼютері, а в тому, де він географічно.

Кнопка «Установити за замовчуванням» перемикає не все

За межами Європейського економічного простору ця кнопка призначає браузеру лише чотири речі: протоколи HTTP і HTTPS та файли .htm і .html. Усе інше — .pdf, .svg, .mhtml, .xhtml і внутрішній тип посилань microsoft-edge — залишається за Edge. Для країн ЄЕП Microsoft розширила цей перелік на вимогу Акта про цифрові ринки (DMA): там одна кнопка перемикає всі підтримувані типи, дозволяє призначити браузер для PDF і навіть закріпити його на панелі завдань.

Що це означає для України. Україна не входить до ЄЕП, тому послаблення за DMA на українські компʼютери не поширюються. Якщо ви читали західний гайд, де сказано, що проблему з Edge вирішено однією кнопкою, — на вашому ПК так не буде. Решту типів файлів доведеться перемкнути вручну.

Як перемкнути решту вручну

На тій самій сторінці «Програми за замовчуванням» скористайтеся пошуком за типом файлу: введіть .pdf, .svg або .xhtml і призначте потрібну програму. У Windows 10 ці налаштування зібрані в пунктах «Вибір стандартних програм за типом файлу» та «за протоколом» унизу сторінки.

Альтернатива для одного файлу: клацніть по ньому правою кнопкою → «Відкрити за допомогою» → «Вибрати іншу програму» → позначте «Завжди використовувати цю програму».

Системні посилання, які не підпорядковуються вибору

Результати пошуку в панелі завдань, панель віджетів у Windows 11 і стрічка «Новини та інтереси» у Windows 10 використовують окремий внутрішній протокол microsoft-edge. У країнах ЄЕП Microsoft змінила поведінку застосунків Bing і Start Experiences так, щоб вони відкривали вміст у браузері за замовчуванням. Для решти світу, зокрема для України, усе лишилося як було.

У Windows 11 частково допомагає розділ «Вибрати параметри за замовчуванням за типом посилання»: знайдіть там microsoft-edge і подивіться, чи пропонує система альтернативу. Chrome і Firefox для цього типу зазвичай не реєструються, а от Brave — так.

Окремо про сторонні утиліти. Інструменти на кшталт EdgeDeflector, які колись перехоплювали такі посилання, Microsoft заблокувала ще у 2021 році. Радити їх сьогодні немає сенсу.

Outlook має власне налаштування

Класична програма Outlook відкриває гіперпосилання за власним правилом. Виправляється так: «Файл» → «Параметри» → «Додатково» → блок про файли та браузер → «Відкривати гіперпосилання з Outlook у» → виберіть «Браузер за замовчуванням».

Якщо вибір браузера постійно скидається

Налаштування може злетіти після великого оновлення системи, перевстановлення браузера або створення нового профілю користувача. У такому разі просто повторіть кроки — це нормально.

А от якщо браузер за замовчуванням змінюється сам собою, це вже привід насторожитися. Windows спеціально захищає цей вибір: система не дозволяє програмам змінювати програми за замовчуванням без дії користувача в системному інтерфейсі, а відповідні записи в реєстрі захищені контрольною сумою. Тому будь-який «оптимізатор», що обіцяє перемкнути браузер одним кліком без вашого підтвердження, або не працює, або обходить захист системи — і другий варіант значно гірший.

• Перевірте розширення у браузері й видаліть незнайомі.
• Перегляньте нещодавно встановлені програми — часто винен «безкоштовний» додаток, який приїхав у комплекті з чимось іншим.
• Проскануйте систему антивірусом: підміна браузера й стартової сторінки — класична ознака рекламного ПЗ (browser hijacker).
• Перевірте, чи не змінилася заразом пошукова система за замовчуванням — це другий типовий обʼєкт підміни.

Для Windows 10: чому вибір браузера став важливішим

Підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року. Компʼютери працюють далі, але безкоштовних оновлень безпеки для самої системи більше немає. Microsoft прямо попереджає: антивірус тут не рятує, бо без патчів вразливою залишається сама операційна система.

Програма розширених оновлень безпеки (ESU) для приватних користувачів мала завершитися восени 2026 року, але наприкінці червня 2026-го Microsoft без гучних анонсів подовжила її ще на рік — тепер оновлення надходитимуть до 12 жовтня 2027 року. Приєднатися можна безкоштовно за умови синхронізації параметрів ПК, за 1000 балів Microsoft Rewards або разовим платежем близько 30 доларів. Потрібні Windows 10 версії 22H2 і обліковий запис Microsoft; одна ліцензія покриває до 10 пристроїв.

Щодо браузерів Microsoft дала окрему обіцянку: Edge і компонент WebView2 оновлюватимуться на Windows 10 22H2 щонайменше до жовтня 2028 року, причому участь в ESU для цього не потрібна. Google і Mozilla дат завершення підтримки не оголошували, тож Chrome і Firefox наразі теж оновлюються звично.

Головне: на системі без оновлень браузер стає основним рубежем захисту, бо саме через нього приходить більшість атак — фішинг, шкідливі завантаження, підроблені сторінки. Оновлений браузер критично важливий, але вразливості самої Windows він не закриває. ESU або перехід на підтримувану систему залишаються обовʼязковими, а не бажаними.

Який браузер поставити за замовчуванням

• Mozilla Firefox — власний рушій Gecko, незалежний від Chromium, і найдовша історія підтримки старих систем. Найкращий вибір, якщо плануєте залишатися на Windows 10 надовго.
• Google Chrome — найпоширеніший варіант, максимальна сумісність із сайтами та розширеннями.
• Microsoft Edge — єдиний браузер із чітко задекларованою датою підтримки Windows 10, до жовтня 2028 року.
• Brave, Vivaldi — на Chromium, із посиленими налаштуваннями приватності «з коробки». Brave до того ж реєструється для типу посилань microsoft-edge.

Коротко

• Встановлення браузера не робить його головним — вибір у Windows змінюється лише вручну.
• Windows 11: «Параметри» → «Програми» → «Програми за замовчуванням» → знайти браузер → «Установити за замовчуванням». Windows 10: там само, пункт «Веб-браузер». Швидка команда — ms-settings:defaultapps.
• Поза межами ЄЕП кнопка перемикає лише HTTP, HTTPS, .htm і .html. Україна до ЄЕП не входить, тому .pdf, .svg та інші типи призначайте окремо.
• Пошук у панелі завдань і віджети завжди відкривають Edge — це поведінка Windows, а не ваша помилка.
• Самовільна зміна браузера — ознака шкідливого чи рекламного ПЗ, а не збою.
• Windows 10 без підтримки з 14 жовтня 2025 року; ESU подовжено до 12 жовтня 2027-го.

Читайте також

• Як очистити кеш на компʼютері з Windows 11: усі способи для ПК і ноутбука
• Комбінації клавіш у Windows 11: повний довідник
• Альтернативи Chrome у 2026 році: браузери для тих, хто дбає про приватність
• Альтернативи Google: 8 пошуковиків, які варто спробувати у 2026 році

Ця стаття Як змінити браузер за замовчуванням у Windows 11 і Windows 10 раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Компанія Brave Software запустила Email Aliases — вбудований у браузер генератор поштових адрес-замінників. Сайт, на якому користувач реєструється, бачить лише згенерований аліас, а листи автоматично надходять на основну скриньку.

Про запуск розробники повідомили 27 серпня 2026 року; функція доступна починаючи з десктопної версії браузера 1.94.

Аліаси не містять персональних даних і не повʼязані з іменем чи основною адресою власника. Кожен із них можна будь-коли вимкнути — після цього листи на нього перестають надходити.

Чому адреса пошти стала інструментом стеження

У Brave описують електронну адресу як сталий і універсальний ідентифікатор: вона майже не змінюється роками й лишається однаковою на всіх ресурсах, де людина реєструвалася. Це робить її зручним ключем для зіставлення даних між різними компаніями.

Рекламні платформи не приховують цього механізму. Публічну документацію щодо завантаження клієнтських адрес для зіставлення з профілями користувачів мають Google, Meta і LinkedIn.

Розробники наводять типовий сценарій. Користувач купує кросівки в інтернет-магазині й залишає адресу пошти — сама собою вимога не викликає підозр, адже магазину потрібно надіслати чек. Але магазин водночас використовує рекламні інструменти Meta й передає цю адресу до системи зіставлення аудиторій. У Meta така сама адреса вже є — від акаунта у Facebook, створеного багато років тому. Записи збігаються, і рекламна платформа дізнається, що конкретна людина придбала конкретний товар.

Ключова деталь у тому, що обмін відбувається між серверами. Трафік не проходить через браузер, тому блокувальники трекерів і розширення для приватності на такий сценарій не впливають.

Друга проблема — витоки. Сайти захищають зібрані дані дуже по-різному, і після зламу адреса потрапляє до брокерів даних, а згодом роками фігурує у фішингових розсилках. Ізолювати наслідки допомагає саме поділ адрес: скомпрометованим виявляється лише той аліас, який використовувався на зламаному ресурсі.

У Brave наголошують, що браузер уже розділяє те, що сайти зберігають локально: файли cookie, кеш і мережевий стан ізольовані для кожного сайту, тому трекер не може впізнати відвідувача за даними, збереженими на іншому ресурсі. Проте цей поділ закінчується на межі браузера й не заважає двом компаніям звірити свої бази на власних серверах. Email Aliases, за задумом розробників, продовжує ту саму логіку ізоляції за межі програми.

Як створити аліас

Функція не вмикається автоматично навіть у тих, хто вже користується Brave. Порядок дій такий:

1. У десктопній версії Brave відкрити сторінку brave://settings/email-aliases і натиснути «Log in or create a Brave account».
2. Вказати основну адресу електронної пошти та надійний пароль.
3. Підтвердити адресу за інструкцією з листа.
4. Після входу — клацнути на полі для пошти на будь-якому сайті: браузер сам запропонує створити аліас. Якщо підказка «New Email Alias» не зʼявилася, той самий пункт доступний через контекстне меню правої кнопки миші.
5. Керувати створеними адресами — у розділі Settings → Autofill & Passwords → Email Aliases.

До кожного аліаса можна додати нотатку — наприклад, назву сервісу, для якого його створено.

Навіщо потрібен окремий обліковий запис Brave

Аліаси працюють поверх нового механізму Brave Accounts — входу за адресою пошти та паролем. Цей обліковий запис не повʼязаний із Brave Premium, який використовується для керування підписками на платні сервіси компанії. Саме адреса, вказана під час реєстрації, стає основною скринькою, куди пересилаються всі листи з аліасів.

Brave Accounts побудовано на протоколі OPAQUE, який Дослідницька група криптографічного форуму (CFRG) при IRTF опублікувала у липні 2025 року як RFC 9807. Це асиметричний протокол автентифікації за паролем із узгодженням ключів: він дає змогу перевірити знання пароля без передавання самого пароля на сервер — навіть на етапі реєстрації. Технічні деталі реалізації компанія описала в окремій публікації про Brave Accounts.

Які дані отримує компанія

Brave зберігає адресу, привʼязану до облікового запису, і перелік створених аліасів. Ці дані зашифровані у стані спокою.

Вміст листів компанія не читає: обробка обмежується стандартною фільтрацією спаму та шкідливих вкладень, без якої сервіс не міг би підтримувати репутацію поштового провайдера. Після доставки лист видаляється із серверів протягом кількох секунд.

Нотатки до аліасів зберігаються локально на пристрої. Якщо увімкнено синхронізацію Brave Sync, вони передаються між пристроями одного ланцюжка з наскрізним шифруванням — тобто недоступні й самій компанії. Умови обробки цих даних винесено в окремий розділ політики приватності.

Обмеження першої версії

Безкоштовно доступні пʼять аліасів. У Brave пояснюють таке обмеження витратами на утримання сервісу пересилання й планують розширити функціональність у межах платної підписки. Наразі аліаси працюють лише в десктопній версії — мобільну компанія називає пріоритетом найближчих оновлень.

Ще одне попередження стосується доставки: доки сервіс напрацьовує репутацію відправника, частина пересланих листів може потрапляти до теки спаму. Такі повідомлення розробники радять позначати як «не спам» — це впливає на подальшу маршрутизацію.

Окремо варто врахувати, що вся схема тримається на одній основній адресі. Її компрометація відкриває доступ до листування з усіх аліасів одночасно, тому базові заходи захисту — надійний пароль, двоетапна перевірка та резервна адреса для відновлення — лишаються обовʼязковими.

Ширший контекст

Механізм поштових аліасів не є винаходом Brave: подібні сервіси вже кілька років пропонують Apple, Mozilla, DuckDuckGo та Proton, а окремі менеджери паролів уміють генерувати такі адреси через інтеграції зі сторонніми провайдерами. Відмінність рішення Brave — у вбудованості: аліас створюється безпосередньо у формі реєстрації, без розширень, окремих застосунків і ручного копіювання адрес.

Для тих, хто обирає браузер за критеріями приватності, це ще один аргумент у переліку альтернатив Chrome — щоправда, поки що лише на компʼютері.

Ця стаття Brave приховує справжню адресу пошти під час реєстрації на сайтах раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Форки Chromium обіцяють просту угоду: той самий рушій, той самий інтерфейс, ті самі розширення — але без сервісів Google. На практиці кожен із них прибирає щось іще, і не завжди те, про що здогадується користувач. Розбір пʼяти найпопулярніших варіантів і того, чим саме доводиться платити.

Спільна проблема всіх форків: Manifest V3

Перше, що варто зрозуміти: форк Chromium не існує окремо від Chromium. Він успадковує код Google, а разом із ним і всі рішення Google щодо розширень. За офіційним графіком, 24 липня 2025 року з виходом Chrome 138 розширення старого формату Manifest V2 було вимкнено остаточно, а 31 серпня 2026 року їх приберуть із Chrome Web Store. Саме на Manifest V2 працює повноцінна версія блокувальника uBlock Origin.

Форк може зберегти підтримку Manifest V2 — але лише доти, доки його розробник вручну накладає патчі на кожну нову версію Chromium. Це постійна робота, і не всі її витримують. 7 серпня 2026 року Microsoft оголосила, що Edge теж завершує перехід на Manifest V3: для звичайних користувачів — до кінця 2026 року, для корпоративних пристроїв — на початку 2027-го. За даними компанії, 95% популярних розширень у її магазині вже перейшли на новий формат.

Тобто питання «чи працює тут повний uBlock Origin» — не другорядна деталь, а один із головних критеріїв вибору. І відповідь на нього змінюється щопівроку.

Thorium — швидкість, за яку платять затримкою оновлень

Thorium — це Chromium, зібраний із агресивними оптимізаціями компілятора під конкретні набори інструкцій процесора. Проєкт повертає те, що Google прибрав або приховав: підтримку Manifest V2, класичний інтерфейс до версії M124, панель завантажень, формат JPEG XL, кодеки HEVC і Widevine, вмикає Do Not Track і Global Privacy Control за замовчуванням, вимикає Privacy Sandbox. За списком можливостей це виглядає як ідеальний Chrome для тих, кому набридли рішення Google.

Проблема виявляється, щойно подивитися на номер версії. Остання стабільна збірка Thorium — M138, тобто Chromium 138. Google Chrome на момент публікації вже 151-ї версії. Різниця — приблизно рік.

Причина не технічна, а людська. У репозиторії проєкту співрозробник під ніком gz83 пояснює, що основний автор Thorium наразі не має часу на оновлення, тому оновлення тимчасово перебрав на себе він — і публікує їх як бета-збірки у власному форку, а не як офіційні релізи. Свіжіші версії існують, але вони мають статус beta.

Додатковий чинник — сам проєкт перейшов на гілку Chromium LTS, яка змінюється двічі на рік замість щомісяця. Для розробника-одинака це розумне рішення, бо звільняє час на функції замість нескінченного перенесення патчів. Для користувача це означає, що виправлення вразливостей приходять із затримкою.

• Що це означає на практиці: браузер, який відстає від актуальної версії Chromium на рік, накопичує вже опубліковані й описані вразливості. Для щоденної роботи з поштою та банківськими сайтами це поганий вибір, яким би швидким він не був.

Ungoogled Chromium — приватність ціною ручної роботи

Ungoogled Chromium вирішує задачу буквально: він вирізає з коду Chromium усі звернення до серверів Google. Приблизно пʼятдесят фонових зʼєднань зникають, а всі URL-адреси Google у вихідному коді замінюються на неіснуючий домен, який мережевий шар браузера просто блокує. Проєкт тримає темп із Chromium — актуальні збірки відповідають 151-й версії.

Але разом із Google звідти зникає й дещо потрібне. Офіційний FAQ проєкту перелічує це відверто:

• Safe Browsing вимкнено. Це служба, яка попереджає про фішингові та шкідливі сайти. Розробники вважають її каналом витоку даних до Google і радять покладатися натомість на uBlock Origin. Для досвідченого користувача це прийнятний обмін, для звичайного — втрата цілого рівня захисту.
• Chrome Web Store недоступний. Розширення встановлюються або через окреме стороннє розширення chromium-web-store, або вручну — через завантаження CRX-файлу спеціально сконструйованим посиланням, закладку-букмарклет чи перетягування файлу у вікно браузера.
• Автооновлення розширень немає. Вбудованої функції не існує; питання досі відкрите в баг-трекері проєкту. Застаріле розширення з правами доступу до всіх сторінок — це окремий ризик.
• Widevine доводиться встановлювати самотужки. Без нього не працює Netflix та інші сервіси з DRM. Інструкція передбачає завантаження інсталятора Google Chrome тієї самої мажорної версії, розпакування його і копіювання файлів у певні каталоги.
• Апаратні ключі FIDO U2F не працюють під час входу в облікові записи Google — потрібне внутрішнє розширення, яке Ungoogled Chromium ламає.

Є ще один момент, про який згадують рідше: єдиного офіційного бінарного файлу від центрального розробника тут немає. Збірки готують учасники спільноти й супровідники дистрибутивів, і швидкість появи оновлень залежить від конкретного пакувальника.

Cromite — єдиний, кого Manifest V3 не стосується

Cromite вирізняється з усього переліку одним рішенням: блокувальник реклами вбудований прямо в браузер, а не працює як розширення. Саме тому перехід Chromium на Manifest V3 на нього не впливає — блокувати нічого не заважає, бо система розширень тут ні до чого. Проєкт продовжує роботу закритого Bromite і збирає патчі приватності з Iridium, Inox, Brave та ungoogled-chromium, а патчі безпеки — з GrapheneOS.

Другий аргумент — оновлення. На відміну від решти форків у цьому переліку, Cromite має власний репозиторій F-Droid із робочим автооновленням: застосунок сам повідомляє про нову версію і встановлює її. Для Android це рідкість. Крім мобільної версії, є збірки для Windows і Linux.

З приватного: перемикачі протидії зняттю цифрових відбитків для canvas, audio, WebGL і сенсорів, а також «заморожений» User-Agent, який приховує реальну модель пристрою та версію браузера.

Слабке місце те саме, що й у сусідів по списку, тільки виражене мʼякше. Остання збірка Cromite вийшла 21 травня 2026 року на базі Chromium 148 — це приблизно три версії позаду актуального Chrome. Не рік, як у Thorium, але й не паритет. Проєкт тримає одна людина, тож ризик паузи в оновленнях залишається.

• Що це означає на практиці: на сьогодні це найзбалансованіший варіант у переліку — особливо для Android, де розширень немає в принципі. Але перед встановленням варто звірити номер версії з поточним Chromium.

Iridium — живий проєкт, але тільки у вихідних кодах

Iridium часто називають покинутим — це не так. На сайті проєкту 5 серпня 2026 року опубліковано версію 2026.08.151 на базі Chromium 151.0.7922.71, тобто розробники тримаються майже впритул до актуального Chromium. Браузер вимикає телеметрію та служби прогнозування Google, обмежує витоки WebRTC, а всі збірки заявлені як відтворювані з відкритою історією змін у публічному Git.

Справжня проблема Iridium в іншому — у способі розповсюдження. На сторінці завантажень сказано прямо: браузер доступний лише у вигляді архівів із вихідним кодом, а збирати пакети автори пропонують супровідникам дистрибутивів. Готового інсталятора для звичайного користувача немає.

З цього випливає решта. У FAQ проєкту зазначено, що Iridium принципово не завантажує оновлення автоматично, бо це вимагало б зʼєднання із сервером — оновлюватися доводиться вручну, самостійно відстежуючи нові збірки. Розширення теж не оновлюються автоматично, а сторінка керування ними працює частково: кнопки вмикання та видалення не діють. Мобільних версій проєкт не випускає.

• Що це означає на практиці: Iridium розрахований радше на організації з власними адміністраторами, ніж на людину, яка просто хоче приватніший браузер на домашньому ноутбуці.

Edge — не альтернатива, а обмін одного збирача даних на іншого

Edge попередньо встановлений у Windows і має все, за що цінують Chrome: той самий рушій Chromium, ту саму бібліотеку розширень, ту саму швидкість і сумісність із сайтами. Для багатьох він і залишається браузером, з якого завантажують Chrome.

Проблема концептуальна. Обидва браузери працюють за однією моделлю: телеметрія, глибока інтеграція з екосистемою виробника, ШІ-асистент у бічній панелі — Gemini у Chrome, Copilot в Edge. Перехід із Chrome на Edge не зменшує обсяг даних, які залишають пристрій, а лише змінює адресата з Google на Microsoft.

А з серпня 2026 року зникає й останній технічний аргумент. Понад рік Edge залишався єдиним великим браузером на Chromium, де ще працювала повна версія uBlock Origin. Тепер і він переходить на Manifest V3 за тим самим графіком, що й Chrome.

Як вони виглядають поруч

Станом на серпень 2026 року:

Пʼять питань перед переходом на будь-який форк

Список нижче стосується не лише цих пʼяти браузерів, а будь-якої збірки Chromium, яку вам порадять.

• Яка версія Chromium усередині? Відкрийте сторінку chrome://version у форку і порівняйте номер із поточною версією Chrome. Відставання на кілька місяців — привід насторожитися, на рік — привід відмовитися.
• Хто збирає бінарні файли? Один розробник, спільнота чи супровідник дистрибутива? Що менша команда, то вищий ризик, що оновлення зупиняться без попередження.
• Чи є автоматичні оновлення? Браузер, який треба оновлювати вручну, на практиці не оновлюється майже ніколи.
• Що прибрано разом із Google? Safe Browsing, доступ до магазину розширень, підтримка DRM, синхронізація — усе це може зникнути, і не завжди про це попереджають на головній сторінці проєкту.
• Чи працює повний блокувальник? Якщо форк не зберігає підтримку Manifest V2, то за рівнем захисту від реклами й трекерів він не відрізняється від звичайного Chrome.

FAQ

Чи безпечно користуватися Thorium у 2026 році?
Остання стабільна збірка Thorium побудована на Chromium 138, тоді як актуальна версія Chrome — 151. Це відставання приблизно на рік, тобто браузер не отримує виправлень вразливостей, опублікованих за цей час. Новіші збірки існують, але мають статус бета і виходять у форку співрозробника, бо основний автор проєкту тимчасово не має часу на оновлення.

Чому в Ungoogled Chromium не встановлюються розширення з Chrome Web Store?
Проєкт навмисно блокує звернення до серверів Google, а магазин розширень — один із них. Встановити розширення можна двома шляхами: через стороннє розширення chromium-web-store, яке також відновлює оновлення, або вручну — завантаживши CRX-файл і перетягнувши його на сторінку chrome://extensions. Вбудованого автооновлення розширень у браузері немає.

Чи оновлюється Iridium?
Так. У серпні 2026 року вийшла версія на базі Chromium 151, тобто проєкт іде майже впритул за актуальним Chromium. Проблема в іншому: браузер розповсюджується лише у вигляді архівів із вихідним кодом, автоматичних оновлень немає принципово, а мобільних версій проєкт не випускає.

Чи безпечніший Edge за Chrome?
З погляду приватності — ні. Обидва браузери працюють на Chromium, збирають телеметрію і мають вбудованого ШІ-асистента. Перехід із Chrome на Edge змінює лише отримувача даних із Google на Microsoft. Із серпня 2026 року Edge також завершує перехід на Manifest V3, тож повна версія uBlock Origin там перестане працювати.

У яких браузерах на Chromium ще працює повний uBlock Origin?
Підтримку Manifest V2 зберігають Thorium, Ungoogled Chromium, Brave, Vivaldi та Opera. Але кожен із них тримає її вручну, накладаючи патчі на нову версію Chromium, тому жодних гарантій на майбутнє немає. Окремий випадок — Cromite: там блокувальник вбудований у браузер, тож Manifest V3 на нього не впливає взагалі. Єдиний великий браузер із незалежним рушієм і офіційною підтримкою Manifest V2 — Firefox.

Який браузер на Chromium найкращий для Android?
На Android розширень немає в принципі, тому єдиний спосіб мати блокувальник — щоб він був вбудований у сам браузер. З перелічених це вміє лише Cromite: він блокує рекламу власними засобами, має репозиторій F-Droid із автооновленням і перемикачі протидії зняттю цифрових відбитків. Станом на серпень 2026 року його остання збірка побудована на Chromium 148, тобто відстає від Chrome приблизно на три версії.

Висновок

Форки Chromium вирішують реальну проблему — залежність від Google. Але роблять це коштом того, що великі компанії забезпечують непомітно: регулярних патчів безпеки, автоматичних оновлень, робочого магазину розширень і фільтра шкідливих сайтів. Для досвідченого користувача, який розуміє, на що йде, це чесний обмін. Для всіх інших застарілий форк небезпечніший за Chrome, від якого вони тікали.

Показово, що найкращий баланс у цьому переліку тримає не той проєкт, який найагресивніше вирізає Google, а той, який зберіг автоматичні оновлення. Cromite виграє не ідеологією, а робочим механізмом доставлення патчів — і це головний урок усього огляду.

Є й принциповіше міркування. Усі описані браузери працюють на рушії Google і залежать від рішень Google щодо розширень — змінюється лише оболонка. Якщо мета не косметична, а полягає в реальному зменшенні обсягу зібраних даних, дивитися варто на браузери з іншим рушієм: про них — в окремому огляді альтернатив Chrome. Тим, хто вирішив залишитися на Chrome, більше користі дадуть розширення для захисту браузера і вимкнення зайвих функцій — зокрема ШІ-компонентів.

Ця стаття Браузери на Chromium замість Chrome: що ви втрачаєте разом із Google раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Google Chrome залишається найпопулярнішим браузером у світі, але за останні два роки причин шукати йому заміну стало помітно більше. Google остаточно вимкнув розширення старого формату Manifest V2 — разом із ними перестала працювати повноцінна версія блокувальника uBlock Origin. Паралельно в браузер вбудували ШІ-асистента Gemini, який отримує доступ до вмісту відкритих сторінок. Нижче — сім браузерів, що роблять ставку на приватність, і те, чим кожен із них корисний саме зараз.

Що змінилося в Chrome і чому це важливо

За офіційним графіком Google, 24 липня 2025 року з виходом Chrome 138 розширення Manifest V2 було вимкнено на всіх каналах браузера без можливості увімкнути їх назад, а разом із Chrome 139 зникла й корпоративна політика ExtensionManifestV2Availability, яка давала бізнесу відтермінування. Компанія також визначила 31 серпня 2026 року як дату, коли всі залишки таких розширень приберуть із Chrome Web Store. У червні 2026 року з коду Chrome 150 прибрали останні прапорці, якими досвідчені користувачі обходили обмеження.

Суть суперечки технічна: замість API webRequest, який дозволяв розширенню аналізувати і блокувати мережеві запити в реальному часі, Manifest V3 пропонує declarativeNetRequest із заздалегідь поданими статичними правилами та лімітом на їхню кількість. Автор uBlock Origin Реймонд Гілл неодноразово наголошував, що відтворити повну функціональність блокувальника в цих межах неможливо. Для Chrome лишилася спрощена версія — uBlock Origin Lite.

Друга зміна стосується штучного інтелекту. Google вбудував у Chrome асистента Gemini, який може читати вміст відкритої сторінки. У березні 2026 року дослідники Unit 42 (Palo Alto Networks) оприлюднили деталі вразливості CVE-2026-0628: шкідливе розширення з базовим набором дозволів могло перехопити панель Gemini і отримати доступ до камери, мікрофона та локальних файлів без згоди користувача. Google випустив виправлення на початку січня 2026 року, але сам приклад показує, як розширення повноважень асистента збільшує поверхню атаки.

Це не робить Chrome небезпечним за замовчуванням. Але для тих, кому важливі менший обсяг телеметрії, робочий блокувальник реклами і контроль над тим, які дані залишають пристрій, альтернативи стали суттєво привабливішими.

1. Mozilla Firefox — універсальний варіант із незалежним рушієм

Firefox — єдиний масовий браузер, який не побудований на Chromium. Правила Google щодо розширень на нього не поширюються, тому повноцінний uBlock Origin тут працює й далі.

Ключова технологія захисту — Total Cookie Protection: кожен сайт отримує власну ізольовану «банку» для файлів cookie, тож сторонні скрипти не можуть зіставити активність користувача між різними сайтами. Функція увімкнена за замовчуванням у стандартному режимі посиленого захисту від відстеження і не потребує розширень. Додатково доступні захист від цифрових відбитків браузера, блокування супер-cookie, суворий режим ETP і контейнери для розділення робочих та особистих облікових записів.

Що варто знати. У лютому 2025 року Mozilla вперше запровадила Умови використання Firefox і опинилася в центрі скандалу: початкове формулювання надавало компанії «невиключну, безоплатну, всесвітню ліцензію» на інформацію, яку користувач вводить у браузер. Після хвилі критики Mozilla переписала текст, уточнивши, що йдеться лише про права, потрібні для роботи браузера, і що компанія не набуває власності на цей контент. Водночас із розділу поширених запитань зникло беззастережне твердження про те, що Mozilla не продає дані користувачів: компанія пояснила це «широким і мінливим» юридичним визначенням продажу даних у законодавстві на кшталт каліфорнійського CCPA.

Мобільним користувачам Mozilla пропонує окремий застосунок Firefox Focus, який блокує трекери й очищає сеанс однією кнопкою. Є також сервіс поштових масок Firefox Relay і платний Mozilla VPN — $4,99 на місяць за річної підписки або $9,99 за помісячної, до пʼяти пристроїв і понад 500 серверів у 30+ країнах.

• Кому підійде: тим, хто хоче один браузер на всіх пристроях, повний контроль над налаштуваннями приватності й рушій, не повʼязаний із Google.
• Слабкі місця: вищі витрати оперативної памʼяті, ніж у Chromium-браузерів; частина рішень Mozilla останніх років викликає питання у спільноти.

2. Brave — приватність за замовчуванням, без додаткових розширень

Brave побудований на Chromium, але з видаленими компонентами Google. Вбудований модуль Shields блокує рекламу, сторонні трекери, міжсайтові файли cookie і спроби зняття цифрових відбитків одразу після встановлення — окремий блокувальник не потрібен, а сторінки завантажуються помітно швидше.

У вересні 2025 року Brave перетнув позначку 100 млн активних користувачів на місяць (101 млн) і 42 млн щоденних. Власна пошукова система Brave Search працює на незалежному індексі й обробляє понад 1,6 млрд запитів щомісяця.

З корисного: режим приватного вікна з підключенням до мережі Tor; ШІ-асистент Leo, який не зберігає листування, не використовує його для навчання моделей і не вимагає облікового запису; Brave VPN на 10 пристроїв; функція «Не для запису» (Off the Record) — для людей, яким потрібно приховати історію переглядів від того, хто має фізичний доступ до їхнього компʼютера чи телефона.

• Кому підійде: тим, хто хоче замінити Chrome без зміни звичок — інтерфейс і сумісність із сайтами майже ідентичні.
• Слабкі місця: криптовалютні компоненти (Rewards, Wallet, токен BAT) потрібні далеко не всім, хоча їх можна вимкнути в налаштуваннях; браузер усе одно залежить від напряму розвитку Chromium.

3. Tor Browser — максимальний рівень анонімності

Tor Browser — розробка некомерційної організації The Tor Project. Трафік проходить через ланцюжок серверів (вузлів), якими опікуються волонтери, і на кожному етапі шифрується заново. Через це ані провайдер, ані сайт не бачать одночасно і того, хто підключається, і того, куди саме. Детальніше про принцип роботи — в окремому матеріалі.

Браузер розрахований на журналістів, дослідників, викривачів і людей, які живуть в умовах цензури. Якщо доступ до самої мережі Tor заблоковано, працює механізм мостів (bridges). У версії 14.5, що вийшла у квітні 2025 року, функція автоматичного добору мостів Connection Assist зʼявилася і на Android — раніше вона була доступна лише на компʼютерах.

Пошуковою системою за замовчуванням є DuckDuckGo. Рівні безпеки Standard, Safer і Safest дозволяють поступово вимикати потенційно небезпечні можливості сайтів — від скриптів до шрифтів.

• Кому підійде: тим, для кого анонімність важливіша за швидкість і зручність.
• Слабкі місця: повільніше завантаження сторінок, часті капчі, частина сайтів узагалі не працює. Для щоденного перегляду це не найкращий вибір.

4. Mullvad Browser — захист рівня Tor без мережі Tor

Mullvad Browser розробили спільно шведський VPN-сервіс Mullvad і The Tor Project. По суті це Tor Browser без мережі Tor: ті самі механізми протидії цифровим відбиткам, але підключення до звичайного інтернету — з VPN або без нього.

Логіка проєкту — «сховатися в натовпі»: браузер навмисне робить відбитки всіх користувачів максимально схожими. Для цього застосовується, зокрема, letterboxing — сірі поля навколо сторінки, які приховують точний розмір вікна. Приватний режим увімкнено за замовчуванням, файли cookie не зберігаються між сеансами, телеметрію видалено, а трекери блокує вбудований uBlock Origin.

Браузер безкоштовний і з відкритим кодом незалежно від того, чи є в користувача підписка Mullvad VPN.

• Кому підійде: тим, хто вже користується надійним VPN і хоче закрити другу половину проблеми — впізнаваність самого браузера.
• Слабкі місця: доступний лише для Windows, macOS і Linux — мобільних версій немає. Без VPN справжня IP-адреса залишається видимою.

5. DuckDuckGo — простий приватний браузер для щоденних завдань

Компанія, відома передусім пошуковою системою без стеження, давно розвиває власний браузер. Настільна версія вийшла з бета-статусу, тож зараз це повноцінний застосунок для Windows, macOS, iOS та Android.

Захист працює за замовчуванням: блокування трекерів, кнопка Fire Button для миттєвого очищення сеансу, Duck Player, який відкриває відео YouTube без персоналізованих рекомендацій і без більшості відеореклами, сервіс поштових масок Email Protection і App Tracking Protection на Android, що блокує трекери в інших застосунках. Окремо варто відзначити Scam Blocker: він попереджає про фішингові й шахрайські сайти на основі бази Netcraft, а не сервісу Google Safe Browsing, як це роблять Chrome, Firefox і Safari.

Платна підписка ділиться на два тарифи: Plus за $9,99 на місяць або $99,99 на рік (VPN до пʼяти пристроїв, видалення персональних даних із сайтів-брокерів, допомога у відновленні після крадіжки особистих даних і розширені моделі в Duck.ai) та Pro за $19,99 на місяць або $199,99 на рік. У країнах ЄС ціни вказані в євро — 9,99 і 19,99 відповідно. Сам браузер, пошук і розширення для інших браузерів залишаються безкоштовними.

• Кому підійде: тим, хто хоче приватність без налаштувань, особливо на смартфоні.
• Слабкі місця: менше можливостей кастомізації, ніж у конкурентів; платна підписка доступна не в усіх країнах — України серед них немає.

6. Vivaldi — контроль над кожною деталлю і принципова відмова від ШІ

Vivaldi — Chromium-браузер норвезької компанії, який робить ставку на налаштування: панелі, робочі простори, жести мишею, вбудовані пошта, календар і читалка стрічок. Блокувальник трекерів і реклами вбудований і має три рівні — без блокування, блокування лише трекерів або трекерів разом із рекламою.

Окрема позиція компанії стосується генеративного ШІ. 28 серпня 2025 року співзасновник і керівник Vivaldi Йон фон Течнер опублікував заяву, у якій компанія відмовилася вбудовувати в браузер чат-бот, автоматичні перекази сторінок чи автозаповнення форм на основі великих мовних моделей — доки, за його словами, не зʼявляться відповідальніші способи це робити. Аргумент: ШІ-зведення забирають трафік у видавців і перетворюють активний пошук інформації на пасивне споживання.

Свіже доповнення — вбудований у настільну версію Proton VPN. Базовий рівень безкоштовний, без реклами, без обмежень трафіку і з політикою відсутності логів; функція опційна і вмикається кнопкою на панелі інструментів після входу в обліковий запис Vivaldi.

• Кому підійде: досвідченим користувачам, які хочуть налаштувати браузер під власні процеси і свідомо уникають ШІ-функцій.
• Слабкі місця: інтерфейсна частина Vivaldi має закритий код; велика кількість налаштувань може заплутати новачка; VPN працює лише на компʼютері.

7. LibreWolf — Firefox без телеметрії й компромісів

LibreWolf — незалежна спільнотна збірка Firefox, не афілійована з Mozilla. Вона будується з останньої стабільної версії Firefox, тож оновлення безпеки надходять вчасно, але налаштування за замовчуванням значно жорсткіші.

uBlock Origin установлений одразу, телеметрію та збір даних вилучено, DRM вимкнено, пошуковими системами за замовчуванням є DuckDuckGo і Searx, а файли cookie й історія стираються після закриття браузера. Це приблизно те, що досвідчений користувач Firefox робить власноруч через about:config — тільки без ручної роботи.

• Кому підійде: тим, хто довіряє рушію Firefox, але не хоче залежати від продуктових рішень Mozilla.
• Слабкі місця: суворі налаштування іноді ламають роботу сайтів; мобільних версій немає; синхронізація Firefox Sync вимкнена за замовчуванням.

Що обрати під конкретне завдання

Універсального переможця немає — вибір залежить від того, від чого саме потрібен захист.

Висновок

Ринок браузерів у 2026 році розділився за принциповим питанням: скільки контролю користувач готовий віддати виробнику в обмін на зручність. Chrome рухається у бік глибшої інтеграції з ШІ й жорсткіших обмежень для розширень. Firefox, Brave, Vivaldi, DuckDuckGo і Mullvad Browser пропонують протилежний підхід — менше даних назовні, робочий блокувальник і прозорі налаштування.

Водночас жоден браузер не робить користувача анонімним сам по собі. Він зменшує обсяг даних, які збирають треті сторони, але не скасовує входу в облікові записи, дозволів, наданих сайтам, і звичок, за якими людину легко впізнати. Приватність — це не одна програма, а набір рішень, і браузер лише перше з них.

Ця стаття Альтернативи Chrome у 2026 році: браузери для тих, хто дбає про приватність раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Google готує для Chrome захист, який не даватиме встановлювати через корпоративні політики розширення, що підміняють сторінку нової вкладки або типову пошукову систему. Функція розрахована на звичайні домашні компʼютери з Windows і macOS, які не перебувають під керуванням жодної організації, — саме там шкідливі програми роками зловживають механізмом, створеним для системних адміністраторів.

Що саме готує Google

Зміни зʼявилися у вигляді низки чернеток у системі рецензування коду Chromium Gerrit. До стабільної версії браузера вони ще не дійшли: код перебуває на розгляді, і лише після схвалення прапорець функції kBlockDseNtpOverrideExtensionsOnUnmanagedDevices планують увімкнути за замовчуванням.

У коментарі до одного з наборів змін інженер Google Анунай Гош (Anunoy Ghosh) пояснює логіку: у середовищах із низьким рівнем довіри — тобто на некерованих споживчих пристроях — примусове встановлення розширень і рекомендації через корпоративні політики використовують для того, щоб закріпити в браузері захоплювачі пошуку та нової вкладки. Сам набір змін, за його словами, вмикає наскрізний захист на некерованих пристроях з Windows і macOS.

Як шкідливі програми зловживають корпоративними політиками

Механізм, про який ідеться, називається ExtensionInstallForcelist. Він дає адміністраторам змогу тихо встановлювати розширення без участі користувача, причому користувач не може ані видалити їх, ані вимкнути через інтерфейс браузера. У документації Google прямо зазначено, що дозволи таким розширенням надаються неявно.

На компʼютері, який справді приєднано до домену або керується через MDM, це звичайний робочий інструмент. Проблема в іншому: на домашньому пристрої Chrome читає локальні ключі політик, не отримуючи підтвердження від жодного довіреного джерела — ні від контролера домену, ні від служби керування пристроями. Тому шкідлива програма, яка вже отримала доступ до системи, може дописати такі ключі самостійно. Браузер сприйме розширення як встановлене адміністратором.

Наслідки для користувача виглядають так: підмінена сторінка нової вкладки, змінена пошукова система, перенаправлення запитів на сумнівні сайти — і жодної активної кнопки «Видалити» у списку розширень. Додатковий побічний ефект: у меню Chrome зʼявляється напис «Керується вашою організацією», хоча жодної організації за пристроєм немає.

Варто розуміти й межі цього механізму. За документацією Google, у Windows розширення поза Chrome Web Store можна встановити примусово лише на пристрої, приєднаному до домену Active Directory чи Microsoft Entra ID або зареєстрованому в Chrome Enterprise Core; у macOS — лише за наявності MDM, MCX або тієї ж реєстрації. Тобто на домашньому компʼютері зловмисники здебільшого змушені спиратися на розширення, які вже розміщені у Chrome Web Store.

Напис у меню ще не означає зараження

Тут важливо не переплутати причину з наслідком. «Керується вашою організацією» — штатна функція браузера, а не сигнал тривоги. Chrome показує цей напис, щойно до нього застосовано хоча б одну політику, незалежно від того, звідки вона взялася і наскільки нешкідлива. На особистому пристрої політики цілком легально зʼявляються щонайменше трьома шляхами.

• Ви увійшли у профіль Chrome робочим або навчальним акаунтом. Тоді політики надходять із хмари й зникають після виходу з акаунта чи переходу в окремий профіль.
• Пристрій колись був корпоративним або купувався з рук, а профіль керування з нього не зняли.
• Політики прописав застосунок, який ви встановили самі. Так роблять деякі VPN-клієнти, захисні програми та скрипти для посилення приватності — зокрема ті, що вимикають ШІ-функції браузера.

Відрізнити одне від одного можна за конкретними назвами політик на сторінці chrome://policy. Насторожувати мають лише ті, що керують пошуком, стартовою сторінкою та примусовим встановленням розширень:

• ExtensionInstallForcelist — примусово встановлює розширення, яке неможливо видалити;
• DefaultSearchProviderSearchURL та інші політики з префіксом DefaultSearchProvider — перевизначають пошукову систему;
• NewTabPageLocation — підміняє сторінку нової вкладки;
• HomepageLocation — задає стартову сторінку.

Якщо жодної з них у переліку немає, а є, скажімо, GeminiSettings, HelpMeWriteSettings чи BuiltInDnsClientEnabled — це налаштування функцій самого браузера, а не захоплення. Такий набір типовий для конфігурацій, які свідомо вимикають ШІ-начинку Chrome і зайву телеметрію.

Другий контрольний сигнал — сторінка chrome://extensions. Якщо кожне розширення можна вимкнути та видалити, керування нікому не заважає. Заблокована кнопка видалення — ось що справді потребує уваги.

Корисна й колонка «Джерело» у таблиці політик. Значення «Хмара» вказує на Google-акаунт у профілі браузера, «Платформа» — на файл конфігурації, що лежить на диску. У macOS такі файли шукають у теці /Library/Managed Preferences/, а встановлені профілі керування видно в Системних налаштуваннях, у розділі «Керування пристроями».

Що зміниться після ввімкнення захисту

• Chrome блокуватиме спроби встановити кероване політикою розширення, яке перевизначає нову вкладку або типову пошукову систему. Встановлення скасовуватиметься, а ідентифікатор розширення потраплятиме до переліку заблокованих.
• Браузер більше не намагатиметься завантажити заблоковане розширення під час наступних перевірок політик. Це має припинити нескінченні повторні спроби встановлення та зайвий мережевий трафік.
• Розширення, яке користувач встановив власноруч, більше не «перетворюватиметься» на кероване політикою. Воно залишиться під контролем користувача, тож його можна буде вимкнути або видалити.
• Якщо пристрій раніше був керованим, але втратив цей статус, а локальні ключі політик на ньому лишилися, Chrome автоматично видалить відповідні розширення-перевизначники.
• Google додає метрики, щоб оцінити, наскільки поширені такі захоплювачі і як часто браузер їх блокує.
• Для легітимних адміністраторів передбачено окрему «аварійну» політику, яка вимикає захист — на випадок, коли потрібне корпоративне розширення справді має перевизначати нову вкладку чи пошук.

Чого поки що не варто очікувати

Набори змін усе ще перебувають на розгляді, тож у стабільному Chrome функції немає. Термінів увімкнення Google не називала, а частина запропонованої поведінки може змінитися до релізу. Захист також не універсальний: він націлений саме на перевизначення нової вкладки та пошукової системи через політики і не стосується інших способів, у які шкідливе ПЗ дістається до браузера — від крадіжки сесійних файлів cookie до багатоетапних кампаній, де фінальне навантаження збирається вже на боці жертви.

Що робити вже зараз

Дочекатися оновлення Chrome — не єдиний варіант. Якщо у вашому браузері вже змінилася нова вкладка чи пошук, перевірити ситуацію можна за кілька хвилин.

1. Перевірте статус керування. Введіть в адресному рядку chrome://management і натисніть Enter. На особистому пристрої, який не належить роботодавцю чи навчальному закладу, керування має бути відсутнє. Докладніше про перевірку — у довідці Google.
2. Подивіться перелік політик. Адреса chrome://policy покаже, які саме правила застосовано до браузера. Записи, походження яких ви не можете пояснити, — привід для тривоги.
3. Перегляньте розширення. На сторінці chrome://extensions зверніть увагу на позиції, які неможливо вимкнути. Покроково цей процес ми розбирали в інструкції «Як видалити або вимкнути розширення в Google Chrome».
4. Знайдіть джерело проблеми в системі. Політику дописала якась програма, тож самого лише прибирання розширення недостатньо — після перезапуску воно повернеться. Перевірте список встановлених програм і проскануйте систему антивірусом.
5. Скиньте налаштування браузера. Після очищення системи скористайтеся скиданням налаштувань Chrome до типових. Покроково це описано в довідці Google про видалення небажаного ПЗ. Там же зазначено, що браузер і зараз перевіряє під час кожного запуску, чи не змінилися його налаштування, і відновлює важливі значення до безпечних.

Часті запитання

Напис «Керується вашою організацією» завжди означає зараження?

Ні. Це штатна функція Chrome, яка зʼявляється щоразу, коли до браузера застосовано політики. На робочому ноутбуці або пристрої навчального закладу вона очікувана. Тривожним сигналом є поява напису на особистому компʼютері, який ніхто не налаштовував централізовано.

Чи можна видалити розширення, встановлене через політику?

Через інтерфейс браузера — ні, кнопка видалення буде неактивною. Спершу потрібно прибрати саму політику, а разом із нею й програму, яка її створила. Після зникнення політики Chrome видаляє відповідне розширення самостійно.

Політики є, але серед них немає підозрілих. Що робити?

Найімовірніше, нічого. Якщо у переліку лише налаштування функцій браузера, а всі розширення можна вимкнути та видалити, це не захоплення. Варто лише зʼясувати походження конфігурації: чи це залишок від колишнього робочого керування, чи її прописав встановлений вами застосунок. Видаляти файли політик наосліп не варто — якщо їх створює якась програма, вона просто пропише все знову.

Захист працюватиме на всіх платформах?

У чернетках змін ідеться про некеровані пристрої з Windows і macOS. Про Linux, ChromeOS чи мобільні версії у наявних матеріалах не згадано.

Чи постраждають корпоративні розширення?

Ні. Захист розрахований лише на пристрої без підтвердженого керування. Крім того, для адміністраторів передбачено окрему політику, яка вимикає його на випадок, коли корпоративне розширення справді має перевизначати нову вкладку чи пошукову систему.

Ця стаття Chrome блокуватиме розширення, які захоплюють нову вкладку та пошук через корпоративні політики раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Mozilla наприкінці травня 2026 року вдесятеро підняла ліміт безкоштовних поштових масок у сервісі Firefox Relay — з пʼяти до 50. Це найпомітніша зміна в сервісі відтоді, як він вийшов із тестування наприкінці 2021 року. Безкоштовний тариф доступний в Україні, а от платну підписку Relay Premium тут досі не продають.

Що таке поштова маска

Маска — це адреса-посередник, яку вводять у форму реєстрації замість справжньої. Усі листи, надіслані на маску, автоматично пересилаються у справжню скриньку, але сайт, магазин чи розсилка бачать лише адресу-посередник. Якщо маска починає збирати спам, її вимикають або видаляють, і потік листів припиняється — справжня адреса при цьому залишається недоторканою.

Маску не варто плутати з тимчасовою поштовою скринькою: остання живе кілька хвилин і зникає разом із доступом до листування. Маска ж існує стільки, скільки потрібно, і нею можна керувати з панелі — перейменувати, зупинити пересилання, видалити.

Є різниця й з так званим плюс-псевдонімом Gmail на кшталт адреса+shop@gmail.com: такий псевдонім містить у собі справжню адресу, тож відправнику достатньо прибрати суфікс після знака «+». Маска Firefox Relay справжньої адреси не містить узагалі. Докладніше про різні типи псевдонімів — у матеріалі про псевдоніми електронної пошти.

Практичний сенс масок виходить за межі боротьби зі спамом. Унікальна адреса для кожного сервісу ускладнює атаки з підстановкою облікових даних, заважає рекламним мережам звести розрізнені активності в один профіль і дає змогу одразу побачити, з якого саме сайту витекла база: якщо на маску, створену для конкретного інтернет-магазину, раптом приходить лист від казино, джерело витоку очевидне.

Скільки масок дає безкоштовний тариф

До кінця травня 2026 року безкоштовний тариф обмежувався пʼятьма масками — цього вистачало хіба що на ознайомлення. Тепер довідка Mozilla прямо вказує: користувачі безкоштовного тарифу можуть створити до 50 масок, власники підписки Relay Premium — необмежену кількість. Про десятикратне збільшення ліміту повідомило видання PCWorld; Mozilla окремої заяви не робила.

Ліміт стосується кількості одночасно наявних масок, а не кількості реєстрацій: маску можна видалити й створити натомість нову. Одну маску дозволено використовувати на кількох сайтах, проте Mozilla радить створювати окрему маску для кожного сервісу — саме в цьому полягає захисний ефект.

Варто врахувати розбіжність у власних матеріалах Mozilla: сторінка Relay Premium станом на кінець липня 2026 року досі показує стару цифру «5 масок безкоштовно», тоді як довідковий центр і менеджер паролів Firefox уже оперують числом 50. Орієнтуватися слід на фактичну поведінку панелі керування.

Як створити маску

Через менеджер паролів Firefox

Окреме розширення більше не обовʼязкове — Relay вбудований у менеджер паролів браузера. Потрібен обліковий запис Mozilla (Mozilla account); якщо його немає, Firefox запропонує створити акаунт під час першої ж реєстрації на сайті.

• Увійти у Firefox під обліковим записом Mozilla: меню браузера → «Увійти» біля пункту синхронізації.
• Відкрити сайт, де потрібна реєстрація, і клацнути поле для електронної адреси.
• У випадному списку обрати пункт про створення безкоштовної поштової маски.
• Підтвердити створення та прийняти умови користування — маска підставиться у поле автоматично.

Пропозицію Relay можна вимкнути: «Налаштування» → «Приватність і безпека» → розділ «Паролі» → зняти позначку з пункту про пропонування поштових масок.

Через вебпанель

Панель relay.firefox.com працює в будь-якому браузері та на мобільних пристроях — привʼязки саме до Firefox тут немає. Після входу достатньо натиснути кнопку створення нової маски, дати їй назву й скопіювати адресу. У цій самій панелі маски перейменовують, зупиняють пересилання і видаляють.

Якщо в полі електронної адреси пропозиція не зʼявляється, Mozilla радить встановити розширення Firefox Relay і створювати маски через контекстне меню правої кнопки миші.

Relay Premium: що дає підписка і чому її не купити в Україні

Платний тариф додає до безкоштовного необмежену кількість масок, власний субдомен виду shop@вашадомен.mozmail.com (маску можна вигадати просто на ходу, не створюючи її заздалегідь), можливість відповідати на листи з маски, блокування суто рекламних листів зі збереженням службових — чеків, підтверджень і скидання паролів, — а також маскування номера телефону. Окремий тариф обʼєднує Relay із сервісом Mozilla VPN.

Географія продажу підписки обмежена, причому Mozilla подає два різні переліки країн. У розділі поширених запитань названо 34 країни, зокрема Польщу, Румунію, Естонію, Литву та Латвію. У довідковій статті про менеджер паролів перелік коротший — 15 країн. України немає в жодному з переліків: при спробі оформити підписку з української IP-адреси замість кнопки оплати показується форма запису в лист очікування.

Маскування номера телефону обмежене ще суворіше — воно працює лише у США та Канаді. Для українського читача практичний висновок простий: доступні 50 безкоштовних масок без можливості відповідати з них і без власного субдомену.

Де маски не спрацюють

Обмеження, які варто знати до того, як переводити на маски важливі сервіси:

• Вкладення понад 10 МБ. Relay пересилає листи з вкладеннями, але все, що важить більше за 10 МБ, не доходить.
• Спам фільтрується не сервісом. Власного антиспаму Relay не має — блокуванням спаму та шкідливого ПЗ займається поштовий партнер Amazon SES.
• Частина сайтів відхиляє маски. Деякі сервіси не приймають адреси з субдоменом у домені mozmail.com, інші взагалі приймають лише пошту Gmail, Hotmail чи Yahoo.
• Відповідь із маски — лише для підписників, і лише протягом трьох місяців після отримання листа. Якщо у відповіді додати копію або приховану копію, справжня адреса стане видимою всім отримувачам.
• Не для критично важливого листування. Mozilla прямо не радить використовувати маски там, де потрібна верифікація особи: банк, лікар, юрист, посадкові талони, квитки.

Які дані збирає сам сервіс

Relay фіксує, на яких сайтах було використано кожну маску, — це потрібно для автоматичних міток у панелі керування. Збір можна вимкнути в налаштуваннях у розділі приватності, але тоді зникнуть і мітки, і синхронізація назв масок між пристроями. Повний перелік даних описано в політиці конфіденційності підписних сервісів Mozilla.

Самі листи Relay не зберігає: тимчасове зберігання можливе лише під час збоїв сервісу і, за заявою компанії, не перевищує трьох діб. На випадок закриття сервісу Mozilla обіцяє попередити користувачів заздалегідь, щоб ті встигли змінити адреси у своїх акаунтах.

Альтернативи, доступні в Україні

DuckDuckGo Email Protection — безкоштовний сервіс без обмеження кількості адрес. Після реєстрації адреси в домені duck.com можна створювати необмежену кількість приватних адрес, відповідати з них і автоматично видаляти трекери з вхідних листів.

«Сховати мою е-адресу» (Hide My Email) від Apple — до трьох безкоштовних адрес для власників Apple ID і необмежена кількість у підписці iCloud+. Влітку 2026 року Apple усунула у цій функції вразливість, яка розкривала справжні адреси користувачів.

Proton Mail — до десяти псевдонімів на безкоштовному тарифі, необмежена кількість у платних. Сервіси SimpleLogin та addy.io пропонують схожу функціональність із підтримкою власних доменів.

Питання та відповіді

Скільки поштових масок Firefox Relay можна створити безкоштовно?

Станом на липень 2026 року безкоштовний тариф дозволяє мати до 50 масок одночасно. До кінця травня 2026 року ліміт становив пʼять масок.

Чи доступний Firefox Relay в Україні?

Безкоштовний тариф доступний. Платну підписку Relay Premium в Україні не продають — України немає в переліку країн, де сервіс приймає оплату, тож користувачам пропонують лише запис у лист очікування.

Чи потрібен браузер Firefox, щоб користуватися масками?

Ні. Створювати маски та керувати ними можна через вебпанель relay.firefox.com у будь-якому браузері й на мобільному пристрої. Firefox потрібен лише для вбудованої пропозиції маски безпосередньо в полі реєстрації.

Чи можна відповісти на лист, який надійшов на маску?

Лише за наявності підписки Relay Premium і лише протягом трьох місяців після отримання листа. На безкоштовному тарифі маска працює тільки на вхідні.

Де не варто використовувати поштові маски?

Там, де потрібна верифікація особи або де втрата листа критична: банківські та медичні сервіси, спілкування з юристом, посадкові талони й квитки. Також не підійдуть сервіси, що надсилають вкладення понад 10 МБ.

Ця стаття Firefox Relay у 2026 році: 50 безкоштовних поштових масок замість пʼяти раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Рекламна кампанія SourTrade не поширює готовий шкідливий файл. Її сторінки передають браузеру жертви інструкції складання, той завантажує чисте середовище виконання Bun зі стороннього домену й самостійно збирає з нього виконуваний файл для Windows. Через це кожен відвідувач отримує файл з унікальним хешем, а перевірка за сигнатурами втрачає більшу частину сенсу.

Хто стоїть за кампанією і кого вона атакує

Компанія Confiant, що спеціалізується на безпеці рекламних екосистем, оприлюднила технічний розбір кампанії 23 липня 2026 року. За її даними, SourTrade купує програматик-рекламу з кінця 2024 року й видає свої сторінки за сервіси TradingView, Solana та Luno. Оголошення показують у 12 країнах 25 мовами.

До переліку цільових ринків увійшли Японія, Таїланд, Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Болівія, Бразилія, Нігерія, Туреччина, Південно-Африканська Республіка, Австралія та Велика Британія. України серед них немає, проте рекламні кампанії такого типу змінюють географію разом із ротацією доменів, тож перелік країн є станом на дату публікації звіту, а не постійною характеристикою загрози.

Набір брендів підібрано так, щоб охопити весь цикл дій роздрібного трейдера: аналітичний термінал, блокчейн-мережу першого рівня та біржу для введення й виведення коштів.

Сторінки кампанії використовують клоакінг. Вони знімають відбиток відвідувача і показують передбачуваним дослідникам та ботам порожню сторінку, тоді як відібрані жертви бачать переконливу копію сервісу, якому довіряють. Захист від цього залишається звичайним: торгове ПЗ і гаманці варто встановлювати лише з офіційного сайту виробника, а не за посиланням із рекламного блоку.

Чотири етапи складання файлу всередині браузера

Описаний Confiant ланцюжок не використовує вразливість браузера й не знімає з файлу мітку походження Mark of the Web (MotW). Аналіз документує саме доставку файлу, а не його запуск, і не встановлює, чи починається фінальне завантаження автоматично, чи потребує кліку користувача.

Підготовка починається ще до того, як відвідувач натисне кнопку завантаження. Сторінка реєструє ServiceWorker за адресою /sw.js у межах власного домену, а потім створює SharedWorker із JavaScript-коду, вже вбудованого в саму сторінку. Через це вихідний код воркера ніколи не зʼявляється в мережевих логах окремим запитом.

Далі SharedWorker звертається до кінцевої точки /config. У відповідь приходить не файл, а шаблон складання, адреса другого домену з середовищем виконання та випадкові значення, унікальні для сесії. Браузер завантажує й розпаковує з цієї адреси чисте середовище Bun — у наведеному в звіті зразку це домен purelogicbox[.]org.

Разом із шаблоном у відповіді /config надходять закодовані в Base64 блоки: заголовок Portable Executable (PE), таблиця секцій і секція .bun зі шкідливим байткодом JavaScriptCore для файлу app.js. Bun працює на рушії JavaScriptCore від Apple і штатно підтримує компіляцію застосунків і байткоду в автономні виконувані файли для Windows — саме цю легітимну функцію й експлуатують зловмисники.

Потім воркер генерує великий псевдовипадковий потік байтів за допомогою AES у режимі лічильника (AES-CTR) і виконує шаблон як покрокову інструкцію копіювання: він поєднує відібрані діапазони з середовища Bun, згенерованого потоку та підконтрольного зловмисникам виконуваного матеріалу.

На завершення сторінка передає зібраний файл до ServiceWorker у вигляді потоку. Прихований iframe переходить на адресу в межах того самого домену, а воркер повертає згенеровані байти із заголовком Content-Disposition: attachment. У результаті мітка MotW фіксує джерелом завантаження саме посадкову сторінку, а не окремий домен, з якого надійшло середовище Bun. Сама мітка при цьому нікуди не зникає.

Що метод дає зловмисникам і чого він не дає

Оскільки зерно та розмір псевдовипадкового потоку змінюються в кожній відповіді /config, кожна жертва може отримати інший за структурою файл — хеш змінюється, а код корисного навантаження залишається тим самим. «У мережі ніколи не існує готового шкідливого ПЗ», — стверджує в звіті Майкл Стіл із команди threat intelligence Confiant.

Це формулювання варто читати точно. Готового бінарного файлу в мережі справді немає, але структури PE та шкідливий байткод усе одно передаються по мережі — у вигляді Base64 у відповіді /config. Власний розділ звіту про практичні наслідки сформульовано стриманіше: унікальні збірки для кожної сесії знижують цінність простих перевірок за хешем. Це не те саме, що повна невидимість.

Патча для цієї схеми не існує, бо йдеться не про вразливість, а про поєднання штатних можливостей браузера й легітимного інструмента розробника. Тому Confiant радить аналізувати весь ланцюжок: рекламний перехід, клоакінгову сторінку, запит /config, звернення до вторинного домену за середовищем виконання та завантаження через ServiceWorker — замість того щоб вважати вирішальним якийсь один мережевий або файловий артефакт.

Як кампанія змінювалася і що відомо про кінцеве навантаження

Нинішній метод виріс із активності, яку Confiant відстежувала до 30 квітня 2026 року. Тоді сторінки підвантажували StreamSaver.js — відкриту бібліотеку для потокового завантаження — з адреси GitHub Pages її автора, і записаний шлях завантаження вказував саме на цю GitHub-адресу. Сучасні сторінки зберегли архітектуру потокового завантаження й навіть назви повідомлень із префіксом streamsaver:, але більше не звертаються до GitHub.

Повʼязаний кластер шкідливої реклами з підробкою TradingView описала Bitdefender у вересні 2025 року. Компанія нарахувала понад 500 доменів і субдоменів, зафіксувала захоплені бізнес-акаунти Google і Meta, а також зразки для macOS та Android. Початковий завантажувач вона детектує як Variant.DenoSnoop.Marte.1, а фінальним навантаженням називає стилер, який Check Point відстежує під назвою JSCEAL, а WithSecure — як WeevilProxy: перехоплення трафіку, збір паролів і cookie, кейлогінг, знімки екрана, викрадення даних криптогаманців і закріплення в системі.

Тут потрібне застереження. Confiant описує спільні характеристики кампанії та виконуваних файлів, але не демонструє, що три опубліковані нею зразки несуть саме це навантаження. У звіті також ідеться, що Bitdefender виявила в цьому кластері модифікований виконуваний файл Bun, — однак у вересневій публікації Bitdefender, на яку посилається Confiant, згадок про Bun немає. Тому перелічені вище можливості стилера поки не можна переносити на актуальні файли SourTrade.

Як захиститися

• Завантажувати торгові термінали, криптогаманці та будь-яке інше ПЗ лише з офіційного сайту розробника — переходячи із закладки або набраної вручну адреси, а не з рекламного оголошення в пошуку чи соцмережі.
• Вимкнути автоматичне збереження файлів у браузері, щоб жодне завантаження не починалося без підтвердження, — покрокова інструкція для основних браузерів.
• Не запускати щойно завантажений виконуваний файл одразу: перевірити цифровий підпис у властивостях файлу та реальну назву видавця.
• Тримати увімкненими вбудовані механізми Windows — SmartScreen і Microsoft Defender; їхню роботу можна перевірити на безпечних тестових сценаріях.
• Основні криптоактиви зберігати на апаратному («холодному») гаманці, а сид-фразу тримати офлайн: саме викрадення даних гаманців є кінцевою метою подібних кампаній.
• Памʼятати, що завантажувач із рекламного оголошення — класичний спосіб доставки троянських програм, і зовнішній вигляд сторінки нічого не гарантує.

Для команд захисту Confiant опублікувала три хеші SHA-256 і перелік шкідливих доменів — 96 записів. Автора кампанії дослідники не називають, а аналіз зупиняють на моменті, коли файл потрапляє на диск.

Хеші SHA-256 зразків:

• 9a29d26b94b708830c6eaea8a6c17616ec677adaf09114190d0e129564b2ca1b
• 05c0d056a6b3e76736d4f378541d28f24ecdf40060eeed24d8aa283d2f0120f6
• ad542ed44df306bdcbb022ae210da74abad74e978cc1e3992016976282f31976

Повний перелік доменів наведено в оригінальному звіті Confiant.

Ця стаття Кампанія SourTrade доставляє шкідливе ПЗ частинами: фінальний файл збирає сам браузер жертви раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня