У травні 2024 року Microsoft представила новий клас ноутбуків із Windows 11 — Copilot+ PC. Перша хвиля пристроїв від Microsoft, Lenovo, HP, Dell, Acer, Samsung і Asus працювала винятково на процесорах Qualcomm Snapdragon X, а сама категорія відкрито позиціонувалася як відповідь на MacBook Air із чипами Apple.

За два з половиною роки ринок суттєво змінився. Вимоги Copilot+ тепер виконують процесори Qualcomm, Intel, AMD і Nvidia, вийшло друге покоління чипів, а функції штучного інтелекту, які у 2024 році існували лише в анонсах, стали частиною Windows 11. Нижче — що насправді означає позначка Copilot+, які платформи доступні станом на листопад 2026 року, як працює суперечлива функція Recall і чи варто зважати на цю категорію під час купівлі нового компʼютера.

Що таке Copilot+ PC

Copilot+ PC — це клас компʼютерів із Windows 11 із підвищеними апаратними вимогами. Згідно з офіційною специфікацією Microsoft, такий пристрій повинен мати процесор із нейропроцесором (NPU) продуктивністю понад 40 трильйонів операцій на секунду (TOPS), щонайменше 16 ГБ оперативної памʼяті DDR5 або LPDDR5 і накопичувач SSD або UFS від 256 ГБ.

NPU — це окремий блок усередині процесора, оптимізований для задач штучного інтелекту. Він виконує їх з меншим енергоспоживанням, ніж центральний чи графічний процесор, тож розмиття фону у відеодзвінку, переклад субтитрів чи пошук по фото можуть працювати у фоновому режимі без помітного впливу на автономність і без підключення до інтернету.

Потужного NPU самого по собі недостатньо. Microsoft окремо наголошує: компʼютери з NPU на 40+ TOPS, але з меншим обсягом памʼяті чи накопичувача, не є Copilot+ PC і не отримують ексклюзивних функцій на кшталт покращеного пошуку Windows або Click to Do. Водночас хмарний асистент Copilot доступний на будь-якому компʼютері з Windows 11 — для нього позначка Copilot+ не потрібна.

Ще одна відмінність стосується безпеки. За даними навчального курсу Microsoft Learn, на всіх Copilot+ PC за замовчуванням увімкнено процесор безпеки Microsoft Pluton, посилений захист біометричного входу Windows Hello Enhanced Sign-in Security та захист рівня Secured-core PC. На звичайних компʼютерах із Windows 11 ці механізми можуть бути відсутні або вимагати ручного налаштування.

Які процесори підтримують Copilot+ у 2026 році

На старті категорії у 2024 році Copilot+ працювали тільки на Snapdragon X. Нині Microsoft у переліку сумісних процесорів називає AMD Ryzen AI 300 і 400, Intel Core Ultra 200V і новіше покоління, а також усю серію Snapdragon X. Восени 2026 року до категорії приєдналася платформа Nvidia RTX Spark.

Qualcomm Snapdragon X2: друге покоління Arm-ноутбуків

Перші ноутбуки на Snapdragon X2 Elite зʼявилися в роздрібному продажу у квітні 2026 року. Наприклад, Asus Zenbook A14 із X2 Elite, 16 ГБ оперативної памʼяті та 512 ГБ SSD коштує 1149 доларів у США, а NPU цього чипа заявлено на рівні 80 TOPS. Флагманський X2 Elite Extreme отримав 16-дюймовий Zenbook A16 (1599,99 долара за версію з 48 ГБ памʼяті), а HP OmniBook Ultra 14 із 32 ГБ і 1 ТБ коштує 2049,99 долара.

Notebookcheck звертає увагу, що ціни виявилися вищими за очікування, і повʼязує це з кризою на ринку оперативної памʼяті та накопичувачів. Тобто подорожчання ноутбуків у 2026 році — загальна тенденція, а не особливість однієї платформи.

Головна перевага Snapdragon — енергоефективність і тривала автономність. Головне обмеження — архітектура Arm: більшість популярних застосунків уже працюють нативно або через емуляцію, але старі драйвери, спеціалізоване ПЗ та частина ігор можуть не запуститися.

Intel Core Ultra Series 3 (Panther Lake)

Intel представила Core Ultra Series 3 на CES 2026. За даними KitGuru, це перші процесори компанії, вироблені за техпроцесом Intel 18A; NPU пʼятого покоління видає 50 TOPS і відповідає вимогам Copilot+. Ноутбуки надійшли в продаж 27 січня 2026 року, а до кінця першого півріччя виробники планували понад 200 моделей.

Для більшості покупців перевага платформ Intel і AMD — архітектура x86: на них без обмежень працює все класичне програмне забезпечення для Windows, включно з галузевими програмами та старими драйверами.

AMD Ryzen AI 400 (Gorgon Point)

AMD на CES 2026 показала серію Ryzen AI 400. Tom’s Hardware характеризує її як оновлення Ryzen AI 300 з вищими частотами та швидшою памʼяттю; NPU флагманського Ryzen AI 9 HX 475 має продуктивність 60 TOPS, молодших моделей — 50–55 TOPS. До серії також входить перший процесор Copilot+ для настільних компʼютерів, тож позначка Copilot+ перестала бути суто ноутбучною.

Nvidia RTX Spark: Copilot+ для професіоналів

Найпомітніша новинка осені 2026 року — платформа Nvidia RTX Spark, що поєднує процесор Nvidia Grace на архітектурі Arm, графіку Blackwell і до 128 ГБ спільної памʼяті. Першим ноутбуком на ній став Surface Laptop Ultra вартістю від 2599,99 долара. Microsoft позиціонує його як Copilot+ PC і заявляє можливість локально запускати моделі ШІ на 120 млрд параметрів.

У жовтні 2026 року стали доступні для передзамовлення і моделі інших виробників, зокрема HP OmniBook Ultra 16. Це пристрої для розробників, дизайнерів і відеомонтажерів, а не масовий вибір: ціна та потужність значно перевищують потреби більшості користувачів.

Що вміють Copilot+ PC: функції ШІ на пристрої

Microsoft перелічує такі ексклюзивні можливості Copilot+ PC:

• Click to Do — дії з текстом і зображеннями на екрані: скопіювати, переписати, відкрити в іншому застосунку або відредагувати у «Фотографіях».
• Покращений пошук Windows — пошук файлів, налаштувань і зображень за описом звичайною мовою, без точної назви.
• Агент у Параметрах — користувач описує, що хоче змінити, а агент пропонує й застосовує потрібні налаштування.
• Live Captions з перекладом — субтитри для будь-якого аудіо й відео на ПК з перекладом англійською понад з 40 мов.
• Windows Studio Effects — розмиття фону, корекція погляду, фокусування на голосі та автоматичне кадрування у відеодзвінках.
• ШІ-інструменти в Paint і «Фотографіях» — генерація та доповнення зображень, виділення обʼєктів, підвищення роздільної здатності фото, зміна освітлення.
• Recall — пошук по історії того, що зʼявлялося на екрані (досі має статус попередньої версії).

Деякі функції працюють не на всіх Copilot+ PC. Автоматичне підвищення роздільної здатності в іграх, генеративне заповнення в Paint, зміна освітлення у «Фотографіях» і розширений набір Windows Studio Effects Microsoft наразі пропонує лише на пристроях зі Snapdragon X. Генерація зображень у Paint і «Фотографіях» вимагає облікового запису Microsoft та підключення до інтернету, хоча сама обробка відбувається на пристрої.

Чи працюють функції Copilot+ українською

Для україномовних користувачів це ключове питання, і відповідь поки що здебільшого негативна. Згідно з офіційною специфікацією, Recall і покращений пошук Windows оптимізовано для англійської, китайської (спрощеної), французької, німецької, японської та іспанської мов. Агент у Параметрах підтримує десять мов, серед яких немає української.

Дещо краща ситуація з Live Captions. Українська входить до переліку мов, з яких система може перекладати субтитри англійською. Однак створювати субтитри українською Windows не вміє: мови немає у списку розпізнавання мовлення. Тож функція корисна, наприклад, щоб показати англомовному колезі переклад українського відео, але не замінить українські субтитри. Уся обробка аудіо відбувається локально, і, за даними Microsoft, звук і субтитри не залишають пристрій.

Аналогічне обмеження має й конкурент: Apple Intelligence на MacBook підтримує 16 мов, української серед них теж немає. Тому для українського користувача функції ШІ обох платформ поки що повноцінно працюють лише з англійським інтерфейсом і англомовним контентом.

Recall: зручність проти приватності

Recall — найбільш обговорювана функція Copilot+ PC. Якщо її ввімкнути, Windows кожні кілька секунд робить знімки активного екрана, розпізнає на них текст і зображення та дозволяє шукати по всій історії роботи. Наприклад, знайти сайт, який користувач бачив минулого тижня, за описом на кшталт «рецепт тонкої піци».

Після хвилі критики у 2024 році Microsoft переробила функцію. За чинною документацією:

• Recall вимкнено за замовчуванням: збереження знімків потрібно ввімкнути вручну.
• знімки та повʼязані дані шифруються й зберігаються тільки на локальному диску; Microsoft заявляє, що не передає їх ні собі, ні третім сторонам;
• для доступу до Recall щоразу потрібна автентифікація через Windows Hello, а для запуску — увімкнене шифрування пристрою або BitLocker та біометричний вхід із захистом Enhanced Sign-in Security;
• фільтр чутливої інформації, увімкнений за замовчуванням, має пропускати екрани з паролями та номерами банківських карток;
• можна виключити окремі застосунки й сайти, а режим приватного перегляду в Edge, Chrome, Firefox та Opera не потрапляє до знімків;
• для роботи потрібно щонайменше 50 ГБ вільного місця; якщо залишається менше 25 ГБ, збереження знімків призупиняється.

Попри ці зміни, розробники захищених сервісів ставляться до Recall насторожено. У травні 2025 року месенджер Signal увімкнув у десктопній версії для Windows 11 функцію «Захист екрана», яка за замовчуванням блокує знімки вікна Signal за допомогою механізму DRM. У Signal пояснили, що Microsoft не надала розробникам інструментів, щоб вибірково захистити вміст від Recall, і нагадали: локальна обробка ШІ сама по собі ще не гарантує безпеки.

Практичні поради для тих, хто вирішить користуватися Recall:

• додати до фільтрів банківські сайти, менеджер паролів, месенджери та робочі застосунки з конфіденційними даними;
• не вимикати фільтр чутливої інформації, але й не покладатися на нього повністю;
• обмежити термін зберігання знімків і обсяг диска для Recall у налаштуваннях;
• якщо функція не потрібна, її можна повністю видалити: у вікні «Увімкнення або вимкнення компонентів Windows» зняти позначку Recall і перезавантажити ПК — усі збережені знімки буде видалено.

На корпоративних пристроях Recall за замовчуванням видалено, доки адміністратор не дозволить функцію. При цьому адміністратор не може самостійно ввімкнути збереження знімків — рішення в будь-якому разі ухвалює користувач.

Copilot+ PC чи MacBook: хто кого наздогнав

У 2024 році головним питанням було, чи зможуть ноутбуки на Snapdragon X конкурувати з MacBook Air на M3 за автономністю та ефективністю. Відтоді обидві сторони пішли далі. У березні 2026 року Apple випустила MacBook Air на M5: базова 13-дюймова модель коштує 1099 доларів, отримала 512 ГБ накопичувача, до 18 годин автономної роботи та пасивне охолодження без вентилятора, а в задачах ШІ, за даними Apple, працює до чотирьох разів швидше за попередника на M4. Наприкінці жовтня компанія представила 14-дюймовий MacBook Pro на M6.

За ціною Windows-табір тепер пропонує прямі аналоги: Asus Zenbook A14 на Snapdragon X2 Elite із тим самим обсягом памʼяті та накопичувача коштує 1149 доларів. У верхньому сегменті Microsoft уже сама порівнює Surface Laptop Ultra на Nvidia RTX Spark із MacBook Pro 16 на M5 Pro — щоправда, на основі тестів, замовлених Microsoft, тож ці результати варто сприймати як маркетингові.

Висновок: розрив у продуктивності та автономності між Arm-ноутбуками на Windows і MacBook, який був помітним у 2024 році, суттєво скоротився. Вибір між платформами тепер визначають не стільки чипи, скільки екосистема, потрібні програми, сумісність периферії та бюджет.

Кому варто купувати Copilot+ PC у 2026 році

Найактуальніше питання стоїть перед власниками компʼютерів із Windows 10. Підтримка системи завершилася 14 жовтня 2025 року, а безкоштовні оновлення безпеки для домашніх користувачів за програмою ESU Microsoft у червні 2026 року подовжила до 12 жовтня 2027 року. Якщо компʼютер не підтримує Windows 11, ця дата — реальний дедлайн для заміни.

Для купівлі нового ноутбука середнього чи вищого класу позначка Copilot+ — розумний орієнтир, навіть якщо функції ШІ не цікавлять: вона гарантує щонайменше 16 ГБ памʼяті, сучасний процесор і апаратний захист, увімкнений за замовчуванням. На що звернути увагу:

• Саме Copilot+ PC, а не «AI PC». Виробники часто називають «ШІ-ноутбуками» моделі зі слабшим NPU або з 8 ГБ памʼяті. Шукайте позначку Copilot+ у характеристиках.
• Arm чи x86. Snapdragon і Nvidia RTX Spark — це Arm. Перед купівлею варто перевірити сумісність потрібних програм, драйверів принтера чи сканера, ігор з античит-системами, а також ПЗ для кваліфікованого електронного підпису та драйверів захищених носіїв ключів. Ноутбуки на Intel та AMD таких ризиків не мають.
• Обсяг памʼяті. 16 ГБ — мінімум для Copilot+. Для локальних мовних моделей, роботи з фото та відео краще 32 ГБ і більше: оперативну памʼять у сучасних ноутбуках зазвичай не можна додати пізніше.
• Біометрія. Сканер відбитка пальця або інфрачервона камера для Windows Hello — не лише зручність: без біометричного входу Recall не запуститься.
• Ціна. Через дефіцит памʼяті ноутбуки у 2026 році подорожчали, тож порівнювати варто конкретні конфігурації, а не стартові ціни з анонсів.

А от власникам справних компʼютерів із Windows 11 оновлюватися лише заради Copilot+ сенсу немає. Чат-бот Copilot і більшість хмарних сервісів ШІ працюють на будь-якому сучасному ПК, а локальні функції Copilot+ поки що здебільшого не підтримують українську.

Підсумок

За два з половиною роки Copilot+ PC пройшли шлях від експерименту на одній платформі до стандарту для більшості нових ноутбуків середнього і вищого класу. Апаратна база — потужні NPU, 16 ГБ памʼяті, захист Pluton і Secured-core — уже сьогодні робить такі компʼютери надійним вибором на кілька років уперед. Програмна частина розвивається повільніше: ключові функції ШІ досі не говорять українською, а Recall вимагає свідомого налаштування приватності. Тому купувати Copilot+ PC варто насамперед як якісний сучасний ноутбук — а функції ШІ сприймати як бонус, цінність якого зростатиме з оновленнями Windows.

Ця стаття Компʼютери Copilot+ у 2026 році: що це, які процесори підходять і чи варто купувати раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Видалений у Windows файл не зникає з диска: система переносить його до кошика, де він і далі займає місце. За кілька місяців там можуть накопичитися старі завантаження, відео та інсталятори загальним обсягом у гігабайти. Очистити кошик вручну можна за кілька секунд, а щоб не робити цього щоразу, Windows 11 і Windows 10 уміють позбуватися старого вмісту кошика самостійно — за допомогою функції «Датчик сховища».

Нижче — обидва способи, а також що робити, коли кошик не очищується, і як повернути файл, видалений помилково.

Що відбувається з файлом після видалення

Клавіша Delete або команда «Видалити» не стирає файл, а лише переміщує його до кошика. Звідти файл можна повернути, доки кошик не очищено. У кожного диска власний прихований кошик, а в кожного облікового запису на компʼютері — окремий набір видалених файлів, зазначає довідник ElevenForum.

Повз кошик файли зникають у кількох випадках:

• Shift+Delete. Це сполучення клавіш видаляє виділений елемент одразу й остаточно, не переміщуючи його до кошика.
• Знімні носії. На флешках і картках памʼяті кошика за замовчуванням немає, тому видалені з них файли зникають одразу.
• Мережеві папки. Файли, видалені зі спільних мережевих дисків, не потрапляють до локального кошика.
• Завеликі файли. Якщо файл перевищує максимальний розмір кошика, Windows попередить, що його буде видалено остаточно.
• Хмарні файли OneDrive. Файли, які зберігалися лише онлайн, до кошика Windows не потрапляють — їх шукають у кошику OneDrive.

Максимальний розмір кошика для кожного диска можна змінити: клацніть правою кнопкою миші значок «Кошик» і виберіть «Властивості». Там само вмикається запит на підтвердження видалення. Параметр, який змушує Windows видаляти файли одразу, минаючи кошик, краще не вмикати — інакше випадково видалений файл не вдасться повернути простим способом.

Ще один важливий нюанс: очищення кошика не знищує дані фізично. Система лише позначає місце як вільне, і доки його не перезаписано, файл часто вдається відновити спеціальними програмами. Тому перед продажем чи передачею компʼютера звичайного очищення кошика недостатньо — як безповоротно стерти дані з диска, CyberCalm розповідав окремо.

Як очистити кошик вручну

Через значок на робочому столі

Найшвидший спосіб — клацнути правою кнопкою миші значок «Кошик» на робочому столі, вибрати «Очистити кошик» і підтвердити дію кнопкою «Так».

У вікні кошика

1. Двічі клацніть значок «Кошик», щоб відкрити його.
2. У Windows 11 натисніть кнопку «Очистити кошик» на панелі команд угорі вікна. У Windows 10 така сама кнопка розташована на стрічці, у вкладці «Керування».
3. Підтвердьте видалення.

Щоб видалити лише окремі файли, виділіть їх у кошику, натисніть Delete і підтвердьте остаточне видалення. Решта вмісту залишиться на місці.

Через параметри памʼяті

Кошик можна очистити разом з іншими непотрібними файлами: «Настройки» → «Система» → «Сховище» → «Тимчасові файли». У списку позначте пункт «Кошик» і натисніть «Видалити файли». Перед цим варто переглянути, що ще позначено: тут-таки система пропонує видалити тимчасові файли застосунків і залишки оновлень Windows.

Якщо значка кошика немає на робочому столі

Значок могли приховати в налаштуваннях теми. Щоб повернути його, перейдіть у «Настройки» → «Персоналізація» → «Теми» → «Параметри значків робочого стола», позначте «Кошик» і натисніть «OK». Відкрити кошик без значка теж можна: натисніть Win+R, введіть shell:RecycleBinFolder і натисніть Enter.

Як налаштувати автоматичне очищення кошика через «Датчик сховища»

«Датчик сховища» (в англомовній Windows — Storage Sense) — вбудована функція, яка сама прибирає тимчасові файли та старий вміст кошика. За замовчуванням її вимкнено. Втім, якщо на диску закінчується місце, Windows може ввімкнути функцію сама й повідомити про це користувача.

Налаштування у Windows 11

1. Відкрийте «Настройки» сполученням клавіш Win+I і перейдіть у розділ «Система» → «Сховище».
2. Увімкніть перемикач «Датчик сховища».
3. Натисніть на назву функції, щоб відкрити її параметри.
4. Переконайтеся, що ввімкнено автоматичне очищення вмісту користувача.
5. У списку «Запускати Датчик сховища» виберіть, як часто функція має працювати: щодня, щотижня, щомісяця або коли на диску мало вільного місця. Останній варіант стоїть за замовчуванням.
6. У списку для кошика виберіть, скільки днів файл може пролежати там до автоматичного видалення: 1, 14, 30 або 60. За замовчуванням — 30 днів; варіант «Ніколи» вимикає автоматичне очищення кошика.
7. Перевірте список для папки «Завантаження». За замовчуванням там стоїть «Ніколи», і цей варіант безпечніше залишити: інакше система видалятиме інсталятори й документи, які давно не відкривали.
8. Щоб очистити диск одразу, не чекаючи розкладу, натисніть «Запустити Датчик сховища зараз».

Строк відлічується від моменту видалення: файл, який пролежав у кошику менше за вибраний період, залишиться на місці навіть після запуску функції. Для більшості користувачів оптимальні 30 днів — цього досить, щоб помітити помилку й повернути потрібний файл.

Налаштування у Windows 10

Шлях той самий: «Настройки» → «Система» → «Сховище». Увімкніть перемикач «Датчик сховища», а потім натисніть посилання «Налаштувати Датчик сховища або запустити його». Набір параметрів аналогічний: частота запуску, строк зберігання файлів у кошику та в папці «Завантаження».

Варто враховувати, що Windows 10 уже не отримує безкоштовних оновлень безпеки. Які варіанти є в користувачів цієї системи, CyberCalm розбирав окремо.

Обмеження автоматичного очищення

• Функція працює тільки на системному диску, зазвичай C:. Кошики інших дисків доведеться очищати вручну.
• «Датчик сховища» запускається лише тоді, коли користувач увійшов у систему, а компʼютер перебуває онлайн понад 10 хвилин.
• Налаштування діють лише для поточного облікового запису: інші користувачі компʼютера налаштовують функцію самостійно.
• Файли OneDrive функція не видаляє, а лише робить доступними тільки онлайн, якщо їх давно не відкривали. Починаючи з Windows 11 версії 22H2, за замовчуванням це відбувається через 30 днів.

Як вимкнути автоматичне очищення

Якщо автоматичне видалення більше не потрібне, поверніться в «Система» → «Сховище» і вимкніть перемикач «Датчик сховища». Щоб функція й далі прибирала тимчасові файли, але не чіпала кошик, достатньо вибрати «Ніколи» у списку для кошика.

Що робити, якщо кошик не очищується

Файл відкритий в іншій програмі

Якщо Windows повідомляє, що дію неможливо виконати, бо файл відкрито в іншій програмі, закрийте застосунки, які могли з ним працювати, — відеоплеєр, редактор, архіватор. Якщо це не допомогло, перезапустіть Провідник: відкрийте «Диспетчер завдань» сполученням Ctrl+Shift+Esc, знайдіть у списку «Провідник Windows», клацніть правою кнопкою миші й виберіть «Перезапустити». Найпростіший варіант — перезавантажити компʼютер.

Значок показує повний кошик, хоча він порожній

Зазвичай це збій оновлення значка. Допомагає той самий перезапуск Провідника або перезавантаження.

Повідомлення про пошкоджений кошик

Якщо під час входу в систему чи видалення файлу зʼявляється повідомлення, що кошик на диску пошкоджено, причина — у збої службової папки $Recycle.Bin. Microsoft радить скинути кошик командою з правами адміністратора. Важливо: команда остаточно видаляє все, що є в кошику цього диска, тому спершу відновіть потрібні файли, якщо кошик ще відкривається.

1. Натисніть «Пуск», введіть cmd, клацніть правою кнопкою миші «Командний рядок» і виберіть «Запуск від імені адміністратора».
2. Введіть команду й натисніть Enter:

rd /s /q C:\$Recycle.Bin

Після цього перезавантажте компʼютер — Windows створить новий порожній кошик. Якщо помилка стосується іншого диска, замініть у команді літеру C на потрібну, наприклад D.

Автоматичне очищення не спрацьовує

Перевірте три речі: чи ввімкнено «Датчик сховища», чи не вибрано «Ніколи» у списку для кошика і чи файли лежать саме на системному диску. Варто також памʼятати, що функція не запускається без входу в систему, а нещодавно видалені файли не чіпає, доки не мине вибраний строк.

Як повернути файл із кошика

Поки кошик не очищено, видалений файл повертається за кілька кліків.

1. Відкрийте кошик. Щоб швидше знайти файл, скористайтеся полем пошуку у вікні або відсортуйте вміст за датою видалення.
2. Клацніть файл правою кнопкою миші й виберіть «Відновити». Файл повернеться в ту саму папку, звідки його видалили.
3. Щоб повернути кілька файлів, виділіть їх і скористайтеся командою відновлення вибраних елементів на панелі команд. Щоб відновити файл в іншу папку, просто перетягніть його туди з кошика.

Якщо файл щойно видалено у Провіднику, дію можна скасувати сполученням Ctrl+Z.

Файли з OneDrive

Файли, які зберігалися лише в хмарі, до кошика Windows не потрапляють — їх треба шукати в кошику на вебсайті OneDrive. Для особистого облікового запису Microsoft видалені елементи зберігаються там 30 днів, для робочого чи навчального — 93 дні, якщо адміністратор не змінив налаштування, повідомляє Microsoft.

Якщо кошик уже очищено

Шанси ще є, але діяти треба швидко: насамперед перестаньте зберігати нові файли на цей диск, щоб не перезаписати видалені дані. Далі можна спробувати «Попередні версії» папки, «Історію файлів» або спеціальні програми для відновлення — покроково ці способи описано в матеріалі про те, як відновити видалені файли. Чим раніше розпочати відновлення, тим вищі шанси на успіх.

Ця стаття Очищення кошика у Windows 11 і 10: вручну та автоматично раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Після чергового оновлення Windows компʼютер може почати гальмувати, втратити звʼязок із принтером чи Wi-Fi або взагалі перестати завантажуватися. У більшості випадків проблемне оновлення можна прибрати — через «Параметри», командний рядок або середовище відновлення, навіть якщо система не стартує. Нижче — покрокова інструкція для Windows 11 і Windows 10: як переконатися, що винне саме оновлення, як його видалити або відкотити і як не дати йому встановитися знову, не залишивши компʼютер без захисту.

Як зрозуміти, що проблема саме в оновленні

Найчастіші ознаки того, що збій повʼязаний з оновленням:

• компʼютер не завантажується, перезапускається по колу або показує синій чи чорний екран;
• після перезавантаження довго висить повідомлення про скасування змін, а оновлення так і не встановлюється;
• перестали працювати принтер, звук, вебкамера, Wi-Fi чи інший пристрій;
• окремі програми аварійно закриваються або не запускаються;
• система помітно сповільнилася, зросло навантаження на процесор чи диск.

Головний критерій — збіг у часі. Дату встановлення кожного оновлення показує «Журнал оновлень»: у Windows 11 це «Параметри» → Windows Update → «Журнал оновлень», у Windows 10 — «Параметри» → «Оновлення та безпека» → Windows Update → «Переглянути журнал оновлень». Якщо проблеми почалися одразу після конкретного оновлення, варто записати його номер у форматі KB (наприклад, KB5077181) — він знадобиться для видалення й пошуку інформації про збій.

Перш ніж щось видаляти, корисно перевірити, чи Microsoft уже знає про проблему. Відомі збої та способи їх обходу компанія публікує на панелі стану випусків Windows (Windows release health) і в описі кожного оновлення — у розділі Known issues.

Які бувають оновлення

• Якісні оновлення (quality updates) — щомісячні накопичувальні пакети з виправленнями безпеки й помилок. Основний випуск виходить у другий вівторок місяця (Patch Tuesday), також бувають необовʼязкові попередні (preview) і позапланові (out-of-band) оновлення.
• Оновлення функцій (feature updates) — нова версія системи, наприклад перехід на Windows 11 версії 25H2 чи 26H2. Їх відкочують окремо і лише обмежений час.
• Оновлення драйверів, що надходять через Windows Update. Їх відкочують не через список оновлень, а в «Диспетчері пристроїв».
• Оновлення стеку обслуговування (SSU) — службовий компонент, що встановлює інші оновлення. Після встановлення його видалити неможливо.

Якщо після оновлення відмовив конкретний пристрій, причиною часто є новий драйвер. Його повертають так: «Диспетчер пристроїв» → правий клік на пристрої → «Властивості» → вкладка «Драйвер» → «Відкотити драйвер» (Roll Back Driver).

Спершу — спробувати перевстановити Windows 11 без втрати даних

Перед видаленням оновлення безпеки Microsoft радить оцінити ризики, а користувачам Windows 11 — спершу перевстановити поточну версію системи. Функція «Виправлення проблем за допомогою Windows Update» (Fix problems using Windows Update) завантажує відновлювальну копію останнього успішно встановленого оновлення і перевстановлює систему, зберігаючи програми, файли та налаштування.

1. Відкрити «Параметри» → «Система» → «Відновлення».
2. У пункті «Виправлення проблем за допомогою Windows Update» натиснути «Перевстановити зараз» (Reinstall now).
3. Підтвердити запуск і дочекатися завершення — увесь цей час компʼютер має бути підключений до живлення й інтернету.

На компʼютерах, якими керує організація, а також на системах з окремими політиками Windows Update цієї опції може не бути.

Як видалити оновлення через «Параметри»

Windows 11

1. Відкрити «Параметри» (Win + I) і перейти в розділ Windows Update.
2. Вибрати «Журнал оновлень» (Update history).
3. У блоці «Повʼязані параметри» натиснути «Видалити оновлення» (Uninstall updates).
4. Знайти у списку оновлення з потрібним номером KB і натиснути «Видалити» поруч із ним.
5. Підтвердити дію та перезавантажити компʼютер.

Біля деяких оновлень кнопки «Видалити» немає — Microsoft прямо попереджає, що частину оновлень видалити неможливо. У такому разі залишаються командний рядок або засоби відновлення, описані нижче.

Windows 10

1. Відкрити «Параметри» → «Оновлення та безпека» → Windows Update.
2. Вибрати «Переглянути журнал оновлень» → «Видалити оновлення».
3. У вікні панелі керування «Установлені оновлення» виділити потрібне оновлення та натиснути «Видалити».
4. Перезавантажити компʼютер.

Важливий контекст для Windows 10: основну підтримку системи Microsoft завершила 14 жовтня 2025 року. Оновлення безпеки надалі отримують лише компʼютери, зареєстровані в програмі розширених оновлень безпеки (ESU), — для домашніх користувачів її продовжено до 12 жовтня 2027 року. Тож на Windows 10 видалене оновлення безпеки варто повернути особливо швидко, щойно зʼявиться виправлення.

Як відкотити нову версію Windows (оновлення функцій)

Тут два сценарії, і вони відкочуються по-різному.

Оновлення через пакет активації. Windows 11 версій 25H2 і 26H2 на компʼютерах із 24H2 чи 25H2 встановлюється невеликим пакетом активації (enablement package): він лише вмикає функції, код яких уже є в системі. Такий пакет видаляють так само, як звичайне оновлення: у списку «Видалити оновлення» він має назву на кшталт Feature Update to Windows 11… via Enablement Package або Feature Enablement for Windows. Після видалення та перезавантаження система повертається до попередньої версії.

Повна інсталяція нової версії. Якщо систему оновлювали повністю — наприклад, із Windows 10 до Windows 11 або зі старішої версії Windows 11, — повернення доступне через «Параметри» → «Система» → «Відновлення» → «Повернутися» (Go back). У Windows 10 цей пункт розташований у розділі «Оновлення та безпека» → «Відновлення». Згідно з поясненням Microsoft:

• повернутися можна лише обмежений час після оновлення — здебільшого протягом 10 днів;
• особисті файли зберігаються, але програми й драйвери, встановлені після оновлення, а також зміни в налаштуваннях буде втрачено;
• не можна видаляти папки windows.old і $windows.~bt, тож пункт «Попередні інсталяції Windows» в очищенні диска до рішення про відкат краще не чіпати;
• облікові записи, додані після оновлення, потрібно попередньо видалити;
• якщо оновлення встановлювали з USB-накопичувача, він знадобиться знову.

Відкат до старої версії має бути тимчасовим. Наприклад, Windows 11 версії 24H2 у редакціях Home і Pro перестала отримувати оновлення 13 жовтня 2026 року — повернення до неї залишає компʼютер без захисту від нових загроз. Те саме стосується повернення з Windows 11 на Windows 10 без реєстрації в ESU.

Як видалити оновлення через командний рядок

Командний рядок знадобиться, якщо в «Параметрах» немає кнопки «Видалити», графічний інтерфейс не відкривається або оновлення потрібно прибрати на кількох компʼютерах. Усі команди виконують із правами адміністратора: правий клік на «Пуск» → «Термінал (адміністратор)», у Windows 10 — «Windows PowerShell (адміністратор)».

Крок 1. Знайти оновлення

Список встановлених оновлень із датами, від найновіших:

Get-HotFix | Sort-Object InstalledOn -Descending

Для накопичувальних оновлень Windows знадобиться ще й внутрішнє імʼя пакета. Його показує DISM:

DISM /Online /Get-Packages /Format:Table

Щомісячне накопичувальне оновлення в цьому списку має назву, що починається з Package_for_RollupFix і містить номер збірки системи. Стовпець Install Time допомагає знайти найсвіжіший пакет, а номер збірки можна звірити з описом оновлення на сайті Microsoft.

Крок 2. Видалити оновлення

Для окремих автономних оновлень підходить класична утиліта wusa — номер вказують без літер KB:

wusa /uninstall /kb:5034123

Однак для щомісячних накопичувальних оновлень Windows цей спосіб не спрацює. Microsoft поставляє їх разом з оновленням стеку обслуговування (SSU), і, як пояснює компанія, wusa з параметром /uninstall не може видалити такий комбінований пакет. Для накопичувального оновлення Microsoft радить DISM:

DISM /Online /Remove-Package /PackageName:<ім'я_пакета>

Замість <імʼя_пакета> підставляють повну назву з попереднього кроку — її зручно скопіювати з таблиці. Після завершення команди компʼютер потрібно перезавантажити.

Якщо Windows не завантажується: середовище відновлення

Коли система не стартує, на допомогу приходить середовище відновлення Windows (Windows RE) — набір вбудованих інструментів, що працює окремо від основної системи.

Як потрапити в Windows RE

• Автоматично. Якщо Windows кілька разів поспіль не завантажилася, вона сама відкриває екран «Автоматичне відновлення». Цей сценарій можна викликати вручну: увімкнути компʼютер і, щойно зʼявиться логотип, утримувати кнопку живлення до вимкнення; повторити двічі — на третій раз зʼявиться «Автоматичне відновлення», де потрібно вибрати «Додаткові параметри».
• Із системи або екрана входу. Утримуючи Shift, вибрати «Живлення» → «Перезавантажити».
• Через «Параметри». «Система» → «Відновлення» → «Розширений запуск» → «Перезавантажити зараз»; у Windows 10 — «Оновлення та безпека» → «Відновлення».
• З USB-накопичувача. Підійде диск відновлення або інсталяційна флешка Windows, створена на іншому компʼютері за допомогою Media Creation Tool. На екрані встановлення потрібно вибрати «Відновлення компʼютера» (Repair my PC).

Якщо диск зашифровано BitLocker, частина інструментів попросить ключ відновлення. Його варто знайти заздалегідь — наприклад, в обліковому записі Microsoft.

Як видалити оновлення в Windows RE

1. На екрані «Виберіть параметр» (Choose an option) вибрати «Усунення несправностей» (Troubleshoot).
2. Відкрити «Додаткові параметри» (Advanced options) → «Видалити оновлення» (Uninstall Updates).
3. Вибрати «Видалити останнє оновлення якості» (Uninstall latest quality update) — для щомісячного пакета, або «Видалити останнє оновлення функцій» (Uninstall latest feature update) — для нової версії Windows.
4. Увійти в обліковий запис адміністратора, підтвердити видалення й дочекатися перезавантаження.

Інші способи відновлення

• Швидке відновлення компʼютера (Quick Machine Recovery) у Windows 11. Якщо збій масовий і Microsoft уже має виправлення, після кількох невдалих спроб завантаження система сама підключається до мережі через Ethernet або Wi-Fi і застосовує виправлення з Windows Update. Запустити функцію можна й вручну: «Усунення несправностей» → «Додаткові параметри» → «Швидке відновлення компʼютера».
• Відновлення на момент у часі (Point-in-time restore) у Windows 11 24H2 і новіших. Повертає весь компʼютер — разом із програмами, налаштуваннями та особистими файлами — до автоматичного знімка системи. Файли, створені після знімка, буде втрачено. Microsoft зазначає, що для повернення далі ніж на три дні назад потрібне класичне відновлення системи. Докладніше — у матеріалі про Point-in-time restore.
• Відновлення системи (System Restore) у Windows 10 і 11. Відкочує системні файли й налаштування, не зачіпаючи особисті файли, але працює лише за наявності точок відновлення.
• «Скинути цей ПК» з варіантом «Зберегти мої файли» — крайній захід. Windows перевстановлюється, особисті файли залишаються, але програми доведеться встановлювати заново.

Досвідчені користувачі можуть видалити пакет і з незавантажуваної системи через «Командний рядок» у Windows RE — тими ж командами DISM, але з параметром /Image замість /Online. У середовищі відновлення системний диск часто має іншу літеру, ніж C:, тому спершу її варто перевірити командою dir:

DISM /Image:D:\ /Get-Packages /Format:Table

DISM /Image:D:\ /Remove-Package /PackageName:<ім'я_пакета>

Як не дати оновленню встановитися знову

Видалене оновлення Windows Update зазвичай запропонує повторно під час наступної перевірки. Щоб цього не сталося до виходу виправлення, є кілька способів — від простих до адміністративних.

Призупинити оновлення

Найпростіший варіант, доступний у Windows 11 і Windows 10. В актуальних версіях пауза налаштовується календарем:

1. Відкрити «Параметри» → Windows Update.
2. У пункті «Призупинити оновлення» натиснути «Вибрати дату» (Pick a date) і вказати дату завершення паузи.

Пауза може тривати до 35 днів від поточної дати. Її можна продовжити, вибравши нову дату, але знову не далі ніж на 35 днів уперед. Якщо нічого не робити, після завершення паузи Windows сама перевірить і встановить доступні оновлення. У збірках, де календар ще не зʼявився, замість нього діє список із вибором тривалості паузи в тижнях.

Заблокувати повторне встановлення драйвера

Якщо проблему спричинив драйвер, після відкату Windows Update може встановити його знову. У Windows 11 і 10 Pro це вимикає групова політика «Не включати драйвери в оновлення Windows» (Do not include drivers with Windows Updates): «Конфігурація компʼютера» → «Адміністративні шаблони» → «Компоненти Windows» → Windows Update → «Керування оновленнями, що пропонуються з Windows Update». У домашніх редакціях аналогічне налаштування є у «Властивостях системи»: «Обладнання» → «Параметри інсталяції пристроїв». Блокування стосується всіх драйверів, тому після виходу виправленої версії його варто зняти.

Зафіксувати версію Windows

У Windows 11 Pro систему можна втримати на поточній версії політикою «Вибрати цільову версію оновлення функцій» (Select the target Feature Update version) у тому ж розділі групових політик. Варто зважати, що на компʼютерах із такими політиками недоступна функція «Виправлення проблем за допомогою Windows Update», а вибрана версія має залишатися в періоді підтримки.

Чого робити не варто

Вимикати службу Windows Update, видаляти системні файли чи встановлювати сторонні «блокувальники оновлень» — погана ідея. Такі методи відрізають компʼютер від усіх оновлень безпеки, а не лише від проблемного, і нерідко ламають сам механізм оновлення. Те саме стосується старого інструмента Microsoft «Показати або приховати оновлення» (wushowhide.diagcab): компанія прибрала з сайту більшість посилань на нього, а копії, що поширюються сторонніми сайтами, — зручне маскування для шкідливого ПЗ.

Чим ризикує компʼютер без оновлень

Щомісячне оновлення Windows — накопичувальне: разом із ним зникають усі виправлення безпеки цього місяця. Наприклад, жовтневий випуск 2026 року закрив понад 1400 вразливостей, одну з яких зловмисники вже використовували в атаках. Тому видалення оновлення — це тимчасовий компроміс, а не рішення назавжди.

Поки проблемне оновлення не повернуто, варто:

• стежити за панеллю стану випусків Windows і описами нових оновлень — виправлення Microsoft випускає в наступних щомісячних або позапланових пакетах;
• тримати увімкненим вбудований захист «Безпека Windows» або інший антивірус від надійного розробника;
• не відкривати підозрілі вкладення й не завантажувати програми з неперевірених джерел;
• мати свіжу резервну копію важливих файлів;
• зняти паузу й встановити оновлення одразу після виходу виправлення.

Окремий ризик — фальшива «техпідтримка». У пошуковій видачі за запитами про проблеми з оновленнями трапляються сторінки з номерами телефонів нібито служби підтримки Microsoft. Це типовий прийом шахраїв, які під виглядом допомоги отримують віддалений доступ до компʼютера. Офіційні інструкції варто шукати лише на сайті support.microsoft.com, а про підозрілі випадки — повідомляти Microsoft.

Як видалити старі оновлення, щоб звільнити місце

Частина запитів «як видалити старі оновлення» стосується не збоїв, а місця на диску. Це інша задача: непотрібні копії файлів оновлень прибирає вбудоване очищення, а встановлені оновлення від цього не зникають. У Windows 11 — «Параметри» → «Система» → «Памʼять» → «Тимчасові файли», де слід позначити «Очищення Windows Update» (Windows Update Cleanup). У Windows 10 той самий пункт є в утиліті «Очищення диска» після натискання «Очистити системні файли».

Важливо: пункт «Попередні інсталяції Windows» видаляє файли, потрібні для відкату нової версії системи. Його варто чистити лише тоді, коли повернення точно не знадобиться. Інші способи звільнити місце — у матеріалі про очищення кешу в Windows 11.

Ця стаття Як видалити проблемне оновлення Windows 11 і 10 раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Блокнот — найпростіший текстовий редактор Windows, історія якого почалася ще 1983 року. У Windows 11 він давно перестав бути «голим» вікном для тексту: зʼявилися вкладки, автоматичне відновлення сесії, перевірка правопису, форматування та інструменти письма на основі ШІ. Нижче — де знайти програму, як користуватися ключовими функціями і що робити, коли Блокнот поводиться дивно.

Блокнот у Windows 11 і Windows 10: у чому різниця

У Windows 11 Блокнот — окремий застосунок, який оновлюється через Microsoft Store незалежно від самої системи. Тому нові функції зʼявляються в ньому щокілька місяців, а номер версії має вигляд 11.XXXX: станом на осінь 2026 року актуальною стабільною є гілка 11.2607.

У Windows 10 залишився класичний Блокнот без вкладок, автозбереження та форматування, і нових функцій він уже не отримує. Поради щодо пошуку, кодування та клавіші Insert працюють в обох системах, а розділи про вкладки, відновлення сесії та нові функції стосуються лише Windows 11.

Де знайти Блокнот у Windows 11

1. Через пошук: натиснути клавішу Win або кнопку «Пуск» і почати вводити «блокнот» чи notepad — програма зʼявиться першою в результатах.
2. Через вікно «Виконати»: натиснути Win + R, ввести notepad і Enter.
3. Через список програм: «Пуск» → «Усі програми» → «Блокнот».
4. Разом із файлом: клацнути правою кнопкою на текстовому файлі → «Відкрити за допомогою» → «Блокнот».

Новий порожній файл можна створити просто на робочому столі або в будь-якій теці: права кнопка миші → «Створити» → «Текстовий документ». Щоб не шукати програму щоразу, її варто закріпити: правою кнопкою на Блокноті в меню «Пуск» → «Закріпити на панелі завдань».

У Windows 10 працюють ті самі способи, лише Блокнот у меню «Пуск» розташований у загальному списку програм, а в старіших збірках — у теці «Стандартні — Windows».

Якщо пошук нічого не знаходить, Блокнот, найімовірніше, видалено. Його можна безкоштовно повернути з Microsoft Store: застосунок називається Windows Notepad, видавець — Microsoft Corporation.

Вкладки: кілька файлів в одному вікні

Кожен новий документ у Блокноті для Windows 11 відкривається окремою вкладкою, як сторінка в браузері. Основні дії з вкладками:

• Ctrl + N — нова вкладка; Ctrl + Shift + N — нове окреме вікно.
• Ctrl + W — закрити поточну вкладку.
• Ctrl + Tab і Ctrl + Shift + Tab — перемикання між вкладками.

У налаштуваннях (значок шестерні у правому верхньому куті) можна обрати, де відкриватимуться файли — у новій вкладці чи в новому вікні. Повністю вимкнути вкладки не вийде: це єдина велика функція оновленого Блокнота без перемикача в налаштуваннях.

Автозбереження: як Блокнот памʼятає незбережений текст

Із 2023 року Блокнот у Windows 11 автоматично зберігає стан сесії: програму можна закрити без діалогу «Зберегти зміни?», а під час наступного запуску відкриються ті самі вкладки разом із незбереженим текстом і правками.

Важливий нюанс: це не автозбереження файлу. Сам документ на диску не змінюється, доки не натиснути Ctrl + S. Якщо ж закрити окрему вкладку й у діалозі обрати «Не зберігати», текст зникне назавжди.

Функцію можна вимкнути в налаштуваннях Блокнота — тоді програма щоразу стартуватиме з чистого аркуша і знову питатиме про збереження перед закриттям.

Незбережені вкладки Блокнот зберігає у службовій теці профілю користувача у вигляді бінарних файлів без шифрування. Такий текст лишається на диску навіть після закриття програми і доступний будь-кому, хто отримає доступ до облікового запису Windows. Тому Блокнот — погане місце для паролів, кодів відновлення та ключів: для них існують менеджери паролів.

Кодування: чому замість тексту «кракозябри»

Кодування визначає, як літери перетворюються на байти у файлі. Поточне кодування Блокнот показує в рядку стану внизу вікна — зазвичай там написано UTF-8.

Кодування UTF-8 без маркера порядку байтів (BOM) стало стандартним для нових файлів, починаючи з Windows 10 версії 1903. Воно ж є основним в інтернеті та коректно відображає кирилицю на будь-якій системі.

Щоб зберегти файл в іншому кодуванні, слід відкрити «Файл» → «Зберегти як» (Ctrl + Shift + S) і обрати потрібний варіант у списку «Кодування» внизу вікна. Блокнот підтримує:

• UTF-8 — універсальний вибір для будь-якого тексту українською;
• UTF-8 з BOM — для старіших програм, які не розпізнають UTF-8 без маркера;
• UTF-16 LE і UTF-16 BE — для окремих системних і службових файлів;
• ANSI — застаріле кодування, яке залежить від мовних налаштувань Windows (для систем із кириличною локаллю це Windows-1251).

«Кракозябри» найчастіше зʼявляються, коли старий файл, збережений у Windows-1251 чи іншому однобайтовому кодуванні, відкривається як UTF-8. Допомагає повторне відкриття через «Файл» → «Відкрити» з явно вказаним кодуванням у списку внизу діалогового вікна. Після цього файл варто одразу перезберегти в UTF-8.

Окрім цього, Блокнот розпізнає три типи закінчень рядків — Windows (CRLF), Unix (LF) і класичний Mac (CR), — тож конфігураційні файли з Linux не «злипаються» в один рядок. Тип закінчень також видно в рядку стану.

Пошук і заміна

• Ctrl + F — відкрити панель пошуку; F3 і Shift + F3 — перейти до наступного чи попереднього збігу.
• Ctrl + H — пошук і заміна: у розгорнутій панелі вводяться шуканий фрагмент і текст для заміни, далі «Замінити» для одного збігу або «Замінити все».
• Параметри пошуку дозволяють враховувати регістр літер і шукати по колу — після кінця документа повертатися на початок.
• Ctrl + G — перейти до рядка за його номером.

Регулярних виразів Блокнот не підтримує, тому для складних замін, наприклад видалення всіх порожніх рядків, знадобиться інший редактор. А щоб знайти фразу в сотнях текстових файлів одночасно, зручніше скористатися пошуком у Провіднику Windows: в індексованих теках він шукає і за вмістом файлів.

Темна тема та зовнішній вигляд

Темний режим зʼявився в Блокноті ще 2022 року. Щоб його увімкнути, слід відкрити налаштування (шестерня) → «Тема програми» → «Темна». Варіант «Використовувати системне налаштування» підлаштовує Блокнот під тему Windows.

Там само змінюються шрифт і його розмір. Масштаб тексту без зміни шрифту регулюють Ctrl + «+» і Ctrl + «−», а Ctrl + 0 повертає 100 %. Перенесення довгих рядків вмикається в меню «Вигляд» → «Перенесення слів».

Корисні комбінації клавіш

• Ctrl + N / Ctrl + Shift + N — нова вкладка / нове вікно;
• Ctrl + O — відкрити файл;
• Ctrl + S / Ctrl + Shift + S — зберегти / зберегти як;
• Ctrl + W — закрити вкладку;
• Ctrl + F / Ctrl + H — пошук / пошук і заміна;
• F3 / Shift + F3 — наступний / попередній збіг;
• Ctrl + G — перейти до рядка;
• F5 — вставити поточні дату й час;
• Ctrl + Backspace — видалити попереднє слово;
• Ctrl + «+» / Ctrl + «−» / Ctrl + 0 — збільшити, зменшити або скинути масштаб;
• Ctrl + Z / Ctrl + Y — скасувати / повторити дію;
• Ctrl + P — друк.

Маловідомий прийом: якщо першим рядком файлу написати .LOG (великими літерами) і зберегти його, під час кожного відкриття Блокнот додаватиме в кінець позначку часу. Так виходить найпростіший журнал робіт чи щоденник.

Нові функції Блокнота у 2024–2026 роках

Microsoft поступово перетворює Блокнот на легку заміну WordPad, який прибрали з Windows 11. Що додалося за останні роки:

Перевірка правопису й автовиправлення

Функції зʼявилися 2024 року: слова з помилками підкреслюються червоним, типові описки виправляються автоматично. Обидві опції вимикаються в налаштуваннях, у розділі «Правопис».

Форматування і Markdown

У травні 2025 року Microsoft додала легке форматування: заголовки, жирний шрифт і курсив, списки, посилання. Згодом зʼявилися таблиці, а з версії 11.2512 — закреслений текст і вкладені списки.

Форматування застосовується через панель інструментів, комбінації клавіш або напряму синтаксисом Markdown, а між відформатованим виглядом і «сирою» розміткою можна перемикатися. У файлі воно зберігається як звичайні символи розмітки на кшталт ** чи #, тож документ відкриється в будь-якому редакторі.

Інструменти письма на основі ШІ

Блокнот уміє створювати текст за запитом, переписувати виділений фрагмент і стисло переказувати довгі тексти (функції Write, Rewrite і Summarize). Для них потрібен вхід в обліковий запис Microsoft, а на компʼютерах Copilot+ PC вони доступні без підписки. Залежно від пристрою результат генерується локально або в хмарі, тож конфіденційні тексти через ці інструменти краще не пропускати.

У квітні 2026 року Microsoft прибрала з Блокнота бренд Copilot: кнопка тепер має вигляд пера й називається «Інструменти письма», а перемикач переїхав із розділу про ШІ до «Додаткових функцій» у налаштуваннях. Функціонально це ті самі ШІ-інструменти.

Зображення

Навесні 2026 року Microsoft почала тестувати вставлення зображень у Блокнот разом з учасниками програми Windows Insider. Чи доступна ця функція на конкретному компʼютері, залежить від версії застосунку.

Як повернути Блокноту класичний вигляд

Усі нововведення, крім вкладок, вимикаються в налаштуваннях: достатньо вимкнути «Форматування» в розділі форматування тексту, «Інструменти письма», а також перевірку правопису й автовиправлення. Після цього Блокнот знову стає простим редактором звичайного тексту.

Безпека: що варто знати

Розширення можливостей Блокнота мало і зворотний бік. У лютому 2026 року Microsoft виправила вразливість CVE-2026-20841 з оцінкою 8,8 бала за шкалою CVSS: шкідливе посилання всередині спеціально підготовленого файлу Markdown (.md) після клацання могло завантажити й запустити віддалений код із правами користувача. Уразливими були версії сучасного Блокнота до 11.2510, а класичний notepad.exe проблеми не мав.

Практичні висновки:

• оновлювати Блокнот через Microsoft Store («Бібліотека» → «Отримати оновлення») і не вимикати автоматичне оновлення застосунків;
• не клацати посилання у файлах .md, отриманих від незнайомих людей чи з неперевірених джерел;
• не зберігати в Блокноті паролі та інші секрети — ні у файлах, ні в незбережених вкладках.

Текстові файли Блокнот не шифрує. Якщо нотатки містять чутливі дані, їх варто тримати на диску, захищеному BitLocker, або в зашифрованому контейнері VeraCrypt.

Якщо щось не так

Нова літера «зʼїдає» наступні

Якщо під час набору нові літери не розсувають текст, а замінюють наявні, увімкнено режим заміни (overtype). Його перемикає клавіша Insert (Ins), яку легко випадково зачепити поруч із Backspace чи Delete. Достатньо натиснути Insert ще раз — і Блокнот повернеться до звичайного режиму вставлення.

На ноутбуках окремої клавіші Insert часто немає: вона поєднана з іншою і спрацьовує разом із Fn, а на цифровому блоці роль Ins виконує клавіша 0 при вимкненому Num Lock. Якщо режим заміни вмикається надто часто, клавішу Insert можна відключити через Keyboard Manager у безкоштовній утиліті Microsoft PowerToys.

Блокнот не відкривається

Типові кроки від простого до радикального:

1. Перезавантажити компʼютер — це допомагає, якщо процес Блокнота «завис» у фоні.
2. Відновити застосунок: «Параметри» → «Програми» → «Інстальовані програми» → три крапки біля «Блокнот» → «Додаткові параметри» → «Відновити». Дані застосунку при цьому зберігаються.
3. Якщо не допомогло, на тій самій сторінці натиснути «Скинути». Увага: скидання видаляє дані застосунку, зокрема незбережені вкладки, тому перед цим варто скопіювати теку TabState (див. наступний розділ).
4. Перевстановити: видалити Блокнот у тому самому розділі й наново встановити Windows Notepad з Microsoft Store.

Якщо разом із Блокнотом не запускаються й інші вбудовані застосунки з помилкою 0x803F8001, причина у перевірці ліцензій Microsoft Store. Допомагає скидання кешу магазину командою wsreset у вікні «Виконати» та повторний вхід в обліковий запис Store.

Як повернути незбережений текст

У Windows 11 насамперед варто просто знову відкрити Блокнот: якщо відновлення сесії увімкнене, вкладки з незбереженим текстом зʼявляться автоматично.

Якщо вкладки зникли — після «очищення» системи сторонньою утилітою, збою чи скидання налаштувань, — дані можуть лишатися у службовій теці. Порядок дій:

1. Закрити всі вікна Блокнота.
2. Натиснути Win + R і вставити шлях %localappdata%\Packages\Microsoft.WindowsNotepad_8wekyb3d8bbwe\LocalState\TabState.
3. Одразу скопіювати всю теку TabState в інше місце, наприклад на робочий стіл, — це страховка від перезапису.
4. Шукати текст у найбільших файлах .bin: саме вони містять вміст вкладок, а дрібні файли з назвами на .0.bin і .1.bin — службові.

Текст у файлах .bin зберігається в кодуванні UTF-16, тож окремі фрагменти можна прочитати, відкривши копію файлу в іншому текстовому редакторі. Для повного розбору існують відкриті утиліти на GitHub, але запускати сторонні програми варто лише після перевірки джерела.

Щоб надалі не втрачати нотатки, теку LocalState Блокнота варто додати до винятків у програмах для «очищення» системи.

У Windows 10 автозбереження немає: незбережений текст після закриття програми чи збою зникає безповоротно. Для вже збережених файлів можна спробувати повернути попередню версію: правою кнопкою на файлі → «Властивості» → «Попередні версії» — якщо в системі увімкнено «Історію файлів» або точки відновлення.

Коли варто обрати інший редактор

Блокнот ідеально підходить для швидких нотаток, правок у конфігураційних файлах і очищення скопійованого тексту від форматування: вставлений у нього текст втрачає шрифти та стилі, тож його можна скопіювати назад уже «чистим».

Водночас Блокнот відкриває файли лише приблизно до 1 ГБ, не підсвічує синтаксис коду, не працює з регулярними виразами й не вміє масово редагувати рядки. Для таких задач підійдуть Notepad++ або Visual Studio Code. Нотатки із синхронізацією між пристроями зручніше вести в спеціалізованих застосунках, але тоді дані зберігаються в хмарі сервісу, і захист облікового запису стає критично важливим.

Ця стаття Блокнот у Windows 11 і 10: довідка з користування програмою раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Chrome оновлюється сам, але нова версія починає працювати лише після перезапуску браузера. Якщо вкладки тижнями залишаються відкритими, а ноутбук щоразу засинає замість вимкнення, браузер може відставати на кілька версій — разом із вразливостями, які Google уже закрила. З вересня 2026 року це відставання накопичується вдвічі швидше: нова версія Chrome виходить кожні два тижні. Нижче — як перевірити й оновити Chrome на кожній платформі, що робити, якщо оновлення не встановлюється, і як убудована перевірка безпеки підтверджує, що з браузером усе гаразд.

Чому оновлення Chrome не варто відкладати

Щойно розробники публікують виправлення вразливості, зловмисники можуть вивчити зміни в коді й створити експлойт для тих, хто ще не оновився. Проміжок між готовим виправленням і його появою у стабільній версії браузера Google називає patch gap і роками його скорочує. З Chrome 116, тобто із серпня 2023 року, стабільна версія отримує оновлення безпеки щотижня — між великими релізами. За даними Google, до 2020 року цей проміжок у середньому становив 35 днів, а після переходу на двотижневі оновлення скоротився приблизно до 15 днів.

8 вересня 2026 року, з виходом Chrome 153, Google перейшла на двотижневий цикл великих релізів для компʼютерів, Android та iOS. Раніше нова версія виходила раз на чотири тижні. Для користувача це означає просте правило: браузер, який не перезапускали місяць, уже відстає щонайменше на дві версії.

Як перевірити версію та оновити Chrome на компʼютері

Зазвичай Chrome встановлює оновлення у фоні, коли браузер закривають і відкривають знову. Якщо ж його давно не закривали, оновлення може чекати на перезапуск. Перевірити це вручну можна так:

1. Відкрити Chrome.
2. Натиснути значок із трьома крапками у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Довідка» → «Про Google Chrome». Ту саму сторінку відкриває адреса chrome://settings/help.
4. Chrome сам перевірить наявність оновлень і завантажить їх. Якщо зʼявиться кнопка «Перезапустити», натиснути її.

Якщо кнопки «Перезапустити» немає, на компʼютері вже встановлено останню версію. Номер версії вказано під заголовком «Google Chrome» на цій самій сторінці.

Перезапуск не забирає відкриті вкладки: Chrome зберігає вікна й відкриває їх знову. Винятком є вікна в режимі анонімного перегляду — вони не відновлюються. Якщо перезапускати браузер зараз незручно, можна натиснути «Не зараз»: оновлення застосується під час наступного запуску.

Особливості Windows, macOS, Linux і Chromebook

• Щоб застосувати оновлення, потрібно закрити всі вікна Chrome, а потім запустити браузер знову.
• Якщо Chrome встановлено в папку «Програми», на сторінці «Про Google Chrome» можна ввімкнути автоматичне оновлення для всіх користувачів компʼютера.
• Chrome оновлюється через менеджер пакетів дистрибутива.
• Браузер оновлюється разом із ChromeOS, тому потрібно оновити саму систему.

Як оновити Chrome на Android

На Android Chrome оновлюється через Google Play відповідно до налаштувань автооновлення в магазині. Перевірити наявність нової версії вручну можна так:

1. Відкрити Google Play.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Керування додатками й пристроєм».
4. У розділі «Доступні оновлення» знайти Chrome і торкнутися «Оновити».

Поточну версію показує сам браузер: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Про Chrome». Актуальні версії Chrome потребують Android 10 або новішого.

Нова версія запрацює після перезапуску застосунку. Щоб перезапустити Chrome на телефоні, достатньо закрити його у списку нещодавніх застосунків і відкрити знову.

Як оновити Chrome на iPhone та iPad

На iOS Chrome оновлюється через App Store відповідно до налаштувань автоматичних оновлень. Вручну це роблять так:

1. Відкрити App Store.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Прогорнути до розділу «Оновлення програм» і знайти Chrome.
4. Торкнутися «Оновити». За потреби ввести пароль Apple ID.

Версію браузера показує розділ «Більше» → «Налаштування» → «Google Chrome». Chrome для iPhone та iPad працює на iOS 17 і новіших.

Chrome не оновлюється: що перевірити

Google перелічує кілька типових причин, через які оновлення не встановлюється.

Застаріла операційна система

Chrome не працює на Windows XP, Vista, 7, 8 і 8.1, а також на macOS від 10.12 до 12. Актуальним версіям потрібні Windows 10 або новіша чи macOS 13 Ventura або новіша. Останньою версією для Windows 7, 8 і 8.1 став Chrome 109, що вийшов 10 січня 2023 року. Старий Chrome на такій системі запускається, але не отримує виправлень безпеки й з кожним тижнем стає вразливішим.

Windows 10 браузер поки підтримує: дату припинення оновлень Chrome для цієї системи Google ще не призначила. Водночас сама Windows 10 у жовтні 2025 року залишилася без регулярних оновлень безпеки від Microsoft — про варіанти розповідає матеріал про оновлення безпеки Windows 10. Власникам старих Mac варто прочитати, чому Chrome припиняє оновлення для старих версій macOS.

«Оновлення вимкнув адміністратор»

Таке повідомлення зʼявляється на компʼютерах, якими керує організація, — наприклад, на робочих. Оновлення в цьому випадку вмикає системний адміністратор або інша людина з правами адміністратора на цьому компʼютері.

Помилки 3, 4, 7, 10, 11 або 12

• Перезавантажити компʼютер і повторити оновлення.
• Перевірити, чи антивірус, файрвол або батьківський контроль не блокують оновлення програм і доступ до адрес tools.google.com та dl.google.com.
• Перевстановити Chrome: видалити браузер і завантажити його знову з офіційного сайту. Якщо на Windows помилка повторюється, варто скористатися автономним інсталятором.
• Перевірити компʼютер на небажані програми: шкідливе ПЗ здатне заважати оновленню браузера.
• На Windows вимкнути режим сумісності для ярлика Chrome: правою кнопкою миші на значку → «Властивості» → «Сумісність» → зняти позначку «Запустити програму в режимі сумісності з». Chrome у цьому режимі не підтримується.

Сайти, які «просять оновити браузер», — пастка. Chrome отримує оновлення лише через вбудований механізм, Google Play або App Store, а встановлювальний файл можна завантажувати тільки з google.com/chrome. Сторінка, яка блокує перегляд і вимагає завантажити «оновлення Chrome», — поширена приманка для зараження шкідливим ПЗ.

Перевірка безпеки Chrome: що вона робить сама

Окремо від оновлень у Chrome є інструмент «Перевірка безпеки» (Safety Check). Колись його потрібно було запускати вручну, але з грудня 2023 року на компʼютерах він працює у фоновому режимі і сам надсилає сповіщення про проблеми. У вересні 2024 року Google розширила функцію: тепер вона самостійно відкликає дозвіл на сповіщення в сайтів, які, за даними Google Safe Browsing, виманили його обманом.

За описом Google, перевірка безпеки стежить за:

• скомпрометованими, повторно використаними та слабкими паролями, збереженими в Менеджері паролів Google;
• станом Безпечного перегляду;
• доступними оновленнями Chrome;
• небажаними сповіщеннями від сайтів;
• дозволами сайтів, якими давно не користувалися, — Chrome відкликає їх автоматично;
• потенційно шкідливими розширеннями (у версії для компʼютера).

Коли перевірка щось знаходить, на компʼютері повідомлення зʼявляється в меню з трьома крапками, на Android — на сторінці нової вкладки. Переглянути звіт можна і вручну:

• На компʼютері: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Перевірка безпеки». Цей розділ також відкриває адреса chrome://settings/safetyCheck.
• На Android: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Перевірка безпеки».

Варто памʼятати про межі інструмента: він перевіряє лише паролі, збережені в Менеджері паролів Google, і не замінює антивірус.

Що ще ввімкнути в налаштуваннях безпеки Chrome

Два параметри варто перевірити окремо. На компʼютері вони розташовані в розділі «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Безпека», на Android — у «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека».

• «Завжди використовувати безпечні зʼєднання». Chrome переводить адреси сайтів на HTTPS і попереджає, перш ніж відкрити сайт, який не підтримує захищене зʼєднання.
• «Попереджати, якщо пароль скомпрометовано внаслідок витоку даних». Chrome повідомить, якщо збережений пароль зʼявився серед даних, викрадених під час зламів.

У тому самому розділі обирають рівень Безпечного перегляду. Стандартний захист увімкнено за замовчуванням. Покращений захист перевіряє сайти й завантаження ретельніше, але для цього Chrome передає Google більше даних про перегляд. Вибір залежить від того, що важливіше: максимальний захист від фішингу чи мінімум даних, які отримує Google.

Висновок

Оновлення Chrome забирає кілька секунд і один перезапуск. Найпростіша звичка — раз на тиждень повністю закривати браузер або заглядати на сторінку «Про Google Chrome». Якщо ж оновлення не встановлюється через застарілу систему, проблема вже не в браузері: на операційній системі без підтримки безпечного Chrome не буде. Номери актуальних версій і переліки виправлень Google публікує в блозі Chrome Releases.

Ця стаття Як оновити Chrome на компʼютері, Android та iPhone і перевірити безпеку браузера раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Глибоке навчання (deep learning) — це напрям машинного навчання, у якому компʼютерні моделі вчаться на прикладах за допомогою багатошарових штучних нейронних мереж. Саме на цій технології працюють ChatGPT і голосові помічники, розпізнавання облич у смартфонах, машинний переклад і системи, що виявляють шахрайські транзакції в банках.

Масштаб технології добре ілюструє одна цифра: за даними OpenAI, ChatGPT щотижня користуються понад 1,2 млрд людей. Далі — як влаштовані глибокі нейронні мережі, чим вони відрізняються від класичного машинного навчання, які мають слабкі місця і чому в кібербезпеці ця технологія водночас захищає і атакує.

Що таке глибоке навчання простими словами

Глибоке навчання — це спосіб навчити компʼютер розпізнавати закономірності не за заздалегідь прописаними правилами, а на великій кількості прикладів. Модель отримує тисячі чи мільйони зображень, текстів або аудіозаписів, порівнює свої відповіді з правильними і поступово коригує внутрішні налаштування, доки помилок не стане якомога менше.

Принцип нагадує те, як дитина вчиться впізнавати котів: ніхто не дає їй формального визначення, вона просто бачить багато котів і з часом сама виділяє характерні ознаки. Різниця в масштабі — нейронній мережі для цього потрібні не десятки, а сотні тисяч прикладів.

В українських текстах трапляються два терміни — «глибоке навчання» і «глибинне навчання». Вони означають одне й те саме; частіше вживають перший.

Штучний інтелект, машинне навчання і глибоке навчання: у чому різниця

Ці поняття вкладені одне в одне, як концентричні кола:

• Штучний інтелект (ШІ) — найширша галузь: усе, що дає змогу машинам виконувати завдання, які зазвичай потребують людського інтелекту, від шахових програм до розпізнавання мовлення.
• Машинне навчання — частина ШІ, у якій компʼютер не програмують покроково, а навчають на даних.
• Глибоке навчання — частина машинного навчання, що використовує багатошарові нейронні мережі.

Головна практична відмінність — у тому, хто визначає ознаки. У класичному машинному навчанні інженер сам вирішує, на що модель має зважати. Глибока мережа знаходить ці ознаки самостійно.

Класичний приклад: щоб відрізнити на фото яблуко від апельсина, вистачить простої моделі, яка зважає на колір і форму. Розпізнавання рукописних цифр — зовсім інша задача: кожну цифру від 0 до 9 люди пишуть по-різному, з різним нахилом, товщиною ліній і пропорціями. Описати всі варіанти правилами майже неможливо, тож тут і стають у пригоді глибокі нейронні мережі.

Як працює нейронна мережа

Штучна нейронна мережа складається з вузлів — «нейронів», обʼєднаних у шари. Кожен нейрон виконує просту математичну операцію: отримує числа на вході, множить їх на вагові коефіцієнти, підсумовує і передає результат далі. Звʼязки між нейронами можна порівняти із синапсами в мозку: під час навчання вони посилюються або послаблюються. Саме таку аналогію наводить Шведська королівська академія наук у поясненні до Нобелівської премії з фізики 2024 року.

У кожній мережі є три типи шарів:

• вхідний отримує дані — наприклад, значення пікселів зображення;
• приховані поступово перетворюють ці дані, виділяючи дедалі складніші ознаки: спершу лінії й контури, потім форми, далі цілі обʼєкти;
• вихідний видає результат — наприклад, імовірність того, що на фото кіт.

Чому мережу називають «глибокою»

Слово «глибоке» стосується кількості прихованих шарів. Проста нейронна мережа може мати один-два таких шари, а глибокі мережі — десятки і навіть сотні. Що більше шарів, то складніші закономірності здатна вловити модель, але то більше даних і обчислень потрібно для її навчання.

Як мережа вчиться

Навчання — це цикл, що повторюється мільйони разів:

1. Мережа отримує приклад і робить прогноз.
2. Функція втрат (loss function) оцінює, наскільки прогноз відрізняється від правильної відповіді.
3. Алгоритм зворотного поширення помилки (backpropagation) обчислює, як кожна вага вплинула на помилку.
4. Метод градієнтного спуску трохи змінює ваги так, щоб наступного разу помилка була меншою.

Коли навчання завершено, ваги фіксують, і модель може обробляти нові дані, яких раніше не бачила. Цей етап називають інференсом (inference) — саме він відбувається щоразу, коли хтось ставить запитання чат-боту.

Основні типи глибоких нейронних мереж

Універсальної архітектури не існує: різні типи мереж краще пристосовані до різних завдань.

Згорткові нейронні мережі (CNN)

Основний інструмент компʼютерного зору. Перші шари таких мереж працюють як набір фільтрів, що «ковзають» зображенням і виділяють характерні елементи — краї, текстури, плями кольору. CNN застосовують у розпізнаванні облич, аналізі медичних знімків, системах допомоги водієві.

Рекурентні нейронні мережі (RNN) і LSTM

Призначені для послідовних даних — тексту, мовлення, часових рядів. Рекурентна мережа обробляє елементи по черзі і передає свій внутрішній стан від кроку до кроку, тож має своєрідну памʼять про попередні дані. Удосконалений різновид — мережі з довгою короткочасною памʼяттю (LSTM) — краще утримує звʼязки між віддаленими елементами послідовності. Їх використовують, зокрема, в антифрод-системах: модель аналізує ланцюжок транзакцій і позначає ті, що вибиваються з типової поведінки клієнта.

Генеративні змагальні мережі (GAN)

Складаються з двох мереж, які змагаються між собою: генератор створює синтетичні дані (наприклад, фото обличчя), а дискримінатор намагається відрізнити підробку від справжнього. У цьому змаганні генератор стає дедалі вправнішим. Саме на GAN зʼявилися перші дипфейки.

Трансформери

Архітектура, яка змінила всю галузь. Її описали у статті «Attention Is All You Need» 2017 року, яку підготувала група дослідників Google. Ключова ідея — механізм уваги (attention): замість читати текст слово за словом, як RNN, трансформер одразу «бачить» усю послідовність і зважує, які її частини найважливіші для кожного слова. Це дало змогу ефективно розпаралелювати навчання на великій кількості прискорювачів.

Серед восьми авторів статті — Ілля Полосухін, родом з України. Згодом він став співзасновником блокчейн-платформи NEAR.

На трансформерах побудовані майже всі сучасні великі мовні моделі (LLM): GPT від OpenAI, Gemini від Google, Claude від Anthropic, відкриті Llama і Gemma. Літера T в абревіатурі GPT (Generative Pre-trained Transformer) якраз і означає трансформер.

Дифузійні моделі

На них працює багато сучасних генераторів зображень і відео. Модель учиться поступово прибирати «шум» із зображення, а потім створює нову картинку з випадкового шуму, керуючись текстовим описом. Саме дифузійні моделі зробили синтетичні фото і відео настільки реалістичними, що їх дедалі важче відрізнити від справжніх.

Ключові віхи глибокого навчання

• 1980-ті. Джон Гопфілд і Джеффрі Гінтон, спираючись на методи фізики, закладають основи навчання штучних нейронних мереж.
• Дослідники Google представляють архітектуру «трансформер».
• Гінтон, Йошуа Бенджіо і Ян Лекун отримують премію Тюрінга — найпрестижнішу нагороду в інформатиці — за прориви, що зробили глибокі нейронні мережі ключовим компонентом обчислень.
• Модель AlphaFold2 від Google DeepMind навчилася передбачати тривимірну структуру білків.
• Кінець 2022. Запуск ChatGPT робить глибоке навчання масовою технологією.
• Гопфілд і Гінтон отримують Нобелівську премію з фізики «за фундаментальні відкриття та винаходи, що уможливлюють машинне навчання зі штучними нейронними мережами». Автори AlphaFold Деміс Гассабіс і Джон Джампер розділяють Нобелівську премію з хімії.
• OpenAI розгортає GPT-6 для всіх користувачів ChatGPT.

Де глибоке навчання застосовують сьогодні

Чат-боти і великі мовні моделі

ChatGPT, Gemini, Claude і Microsoft Copilot — це великі мовні моделі, навчені на величезних масивах тексту передбачати наступне слово. Покоління змінюються швидко: у вересні 2026 року OpenAI представила перші моделі GPT-6 для платних тарифів, а в жовтні почала розгортати GPT-6 для всіх користувачів, зокрема безкоштовних.

Кількість параметрів своїх флагманських моделей компанії здебільшого не розкривають. Тож цифри на кшталт «трильйон параметрів у GPT-4», які кочують інтернетом, — це оцінки сторонніх аналітиків, а не офіційні дані.

В Україні Мінцифри разом із «Київстаром» створює національну мовну модель «Сяйво». Її основою обрали відкрите сімейство моделей Gemma від Google, яке донавчають на україномовних даних. Назву обрали голосуванням у «Дії» наприкінці березня 2026 року. Відкрите бета-тестування планували на кінець весни, але строки перенесли.

Голосові помічники

Siri, Alexa і Gemini використовують глибоке навчання двічі: щоб перетворити мовлення на текст і щоб зрозуміти, чого від них хочуть. З вересня 2026 року Google остаточно замінює Google Assistant на Gemini на Android-смартфонах — класичного голосового помічника витісняє мовна модель.

Смартфони і камери

Розблокування за обличчям, нічний режим камери, розмиття фону на портретах, автоматичне сортування фото в галереї — усе це завдання для нейронних мереж. Дедалі більше з них виконується безпосередньо на пристрої завдяки нейронним процесорам (NPU), без передавання даних у хмару.

Наука і медицина

Нейронні мережі аналізують рентгенівські знімки, МРТ і фото сітківки, допомагаючи лікарям помічати ознаки хвороб. Найгучніший науковий результат — AlphaFold: за даними Google DeepMind, її прогнозами структури білків, викладеними у відкритий доступ, користуються понад 2 млн дослідників зі 190 країн.

Безпілотні автомобілі

Автомобіль з автопілотом збирає дані з камер, радарів і лідарів, а нейронні мережі розпізнають у цьому потоці світлофори, розмітку, пішоходів та інші машини і допомагають вирішити, що робити далі: пригальмувати, зупинитися чи продовжити рух.

Фінанси

Банки і платіжні системи використовують глибоке навчання, щоб у реальному часі оцінювати ризик кожної операції: незвична сума, нова країна, підозріле поєднання дій у застосунку. Транзакцію, що вибивається з профілю клієнта, система може заблокувати або передати на перевірку людині.

Глибоке навчання в кібербезпеці: захист і загроза

Для кібербезпеки нейронні мережі — інструмент подвійного призначення. Ті самі моделі, що допомагають захисникам, потрапляють і до рук зловмисників.

Як нейронні мережі захищають

• Фільтри спаму і фішингу аналізують не лише ключові слова, а й структуру листа, посилання і поведінку відправника.
• Антивіруси і EDR-системи розпізнають шкідливе ПЗ за поведінкою, а не тільки за відомими сигнатурами, — так вдається ловити нові, ще не описані загрози.
• Антифрод-системи банків блокують підозрілі транзакції за лічені мілісекунди.
• ШІ-моделі дедалі частіше знаходять вразливості в коді — як нещодавні критичні помилки в PHP, через які урядові сайти в Європі довелося відключити.

Як ними користуються зловмисники

• Дипфейки — підроблені відео і голос — використовують для шахрайства, зокрема під час відеодзвінків від імені керівників чи родичів.
• Генеративні моделі пишуть переконливі фішингові листи без граматичних помилок, якими раніше видавали себе шахраї.
• Боти на основі ШІ автоматизують атаки і генерують дедалі більшу частку інтернет-трафіку.

Атаки на самі моделі

Нейронні мережі мають і власні вразливості:

• Змагальні приклади (adversarial examples) — ледь помітні зміни у зображенні чи звуці, через які модель помиляється: наприклад, не впізнає дорожній знак.
• Отруєння даних (data poisoning) — підкидання шкідливих прикладів у навчальну вибірку, щоб модель засвоїла хибну поведінку.
• Інʼєкції промптів (prompt injection) — приховані інструкції в листі, документі чи на вебсторінці, які змушують ШІ-асистента діяти всупереч інтересам користувача.

Тому відповіді і дії ШІ-асистентів, особливо ті, що стосуються грошей, паролів чи персональних даних, варто перевіряти так само ретельно, як роботу новачка-стажиста.

Недоліки й обмеження глибокого навчання

• Голод до даних. Якісна модель потребує величезних і ретельно підготовлених наборів даних, а помилки та упередження в цих даних переходять у модель.
• Вартість. За оцінкою дослідницької організації Epoch AI, вартість фінального навчання найпотужніших моделей з 2016 року зростала приблизно в 2,4 раза щороку. Якщо тенденція збережеться, найбільші навчальні запуски вже до 2027 року коштуватимуть понад мільярд доларів — такі витрати під силу лише небагатьом компаніям.
• Енергоспоживання. Навчання моделі Gemini Ultra, за тією самою оцінкою Epoch AI, потребувало близько 35 мегаватів електричної потужності.
• «Чорна скринька». Навіть розробники не завжди можуть пояснити, чому модель ухвалила те чи інше рішення. Для медицини, кредитування чи правосуддя це серйозна проблема.
• Галюцинації. Мовні моделі можуть вигадувати факти, посилання і цитати та подавати їх упевненим тоном.
• Технічні складнощі. Перенавчання (overfitting), коли модель «завчає» навчальні дані разом із шумом і гірше працює на нових; проблема зникаючого і вибухового градієнта; тривалий підбір гіперпараметрів — швидкості навчання, розміру пакета (batch size) тощо.

Коли варто використовувати глибоке навчання

Глибоке навчання виправдане, коли даних багато, вони переважно неструктуровані (зображення, звук, відео, вільний текст), а закономірності надто складні для ручних правил. Якщо ж даних мало, вони табличні, а рішення потрібно пояснювати, часто краще працюють простіші методи машинного навчання: вони дешевші, швидші і прозоріші.

Скільки часу триває навчання моделі

Від кількох хвилин до кількох місяців — залежно від розміру мережі, обсягу даних і обладнання. Невелику модель для розпізнавання рукописних цифр можна натренувати на звичайному ноутбуці за лічені хвилини. Базовий трансформер 2017 року автори навчали 3,5 доби на восьми GPU. Сучасні флагманські LLM тренують тижнями і місяцями у великих дата-центрах на тисячах прискорювачів.

Розрізняють також попереднє навчання (pre-training) — найдорожчий етап, коли модель вивчає мову і світ з нуля, — і донавчання (fine-tuning), коли готову модель адаптують під конкретне завдання. Донавчання потребує значно менше ресурсів; саме так створюють, наприклад, українську LLM на основі Gemma.

Як почати вивчати глибоке навчання

Для старту не потрібні потужна відеокарта і науковий ступінь — достатньо базової підготовки і регулярної практики:

1. Python — основна мова галузі. Базового синтаксису вистачить, щоб запускати перші приклади.
2. Математичний мінімум — лінійна алгебра (вектори, матриці), похідні та основи теорії ймовірностей. Розуміння поглиблюється вже на практиці.
3. Фреймворки — PyTorch і TensorFlow з високорівневим інтерфейсом Keras, два найпоширеніші інструменти.
4. Безкоштовні обчислення — Google Colab і Kaggle дають доступ до GPU просто в браузері, без встановлення програм.
5. Відкриті підручники і курси — інтерактивна книжка Dive into Deep Learning з прикладами коду і практичний курс ai.
6. Перший проєкт — класичне розпізнавання рукописних цифр на наборі даних MNIST, далі — класифікація власних фото чи аналіз тональності відгуків.

Два правила цифрової гігієни для початківців: не завантажувати в онлайн-сервіси для навчання моделей персональні дані, робочі документи чи чужі фото без дозволу; файли готових моделей брати лише з офіційних репозиторіїв і перевірених акаунтів, адже файл моделі з неперевіреного джерела може містити шкідливий код.

Часті запитання

Як правильно: глибоке чи глибинне навчання?

Обидва варіанти означають англійське deep learning і вживаються як синоніми. Частіше в українських текстах трапляється «глибоке навчання».

ChatGPT — це глибоке навчання?

Так. ChatGPT працює на великих мовних моделях сімейства GPT — це глибокі нейронні мережі архітектури «трансформер», навчені на величезних масивах тексту.

Чи потрібна потужна відеокарта, щоб користуватися нейромережами?

Щоб користуватися готовими сервісами — ні: обчислення відбуваються на серверах компанії. Щоб навчати власні моделі, бажано мати GPU або скористатися хмарними сервісами на кшталт Google Colab.

Чим штучна нейронна мережа відрізняється від людського мозку?

Вона лише натхненна будовою мозку і є спрощеною математичною моделлю. Нейронна мережа не мислить і не має свідомості: вона знаходить статистичні закономірності в даних і для навчання потребує незрівнянно більше прикладів, ніж людина.

Підсумок

Глибоке навчання з наукової ніші перетворилося на інфраструктуру повсякденного життя: воно перекладає, фотографує, відповідає на запитання, лікує і стереже банківські рахунки. Розуміння того, як влаштовані нейронні мережі і де їхні межі, допомагає користуватися ними з розумом — довіряти там, де технологія сильна, і перевіряти там, де вона схильна помилятися або може стати знаряддям шахраїв.

Ця стаття Що таке глибоке навчання (deep learning): як працюють нейронні мережі і де їх застосовують раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Стандартний білий курсор у Windows легко загубити: на світлому тлі документа він майже зливається зі сторінкою, на великому моніторі його доводиться шукати очима, а коли до ноутбука підʼєднано другий екран, вказівник «тікає» за межі робочої області. Windows 11 дає змогу перефарбувати курсор у будь-який колір, збільшити його та ввімкнути підсвічування, яке показує, де він зараз. Усе це робиться штатними засобами системи — без сторонніх програм.

Як змінити колір курсора миші у Windows 11

Налаштування кольору зібрані в розділі спеціальних можливостей — там же, згідно з довідкою Microsoft, змінюється і розмір вказівника.

1. Натиснути Win+U — відкриються «Спеціальні можливості». Інший шлях: «Пуск» → «Параметри» (або Win+I) → «Спеціальні можливості».
2. У групі «Зір» вибрати «Вказівник миші та сенсорне введення».
3. У блоці «Стиль вказівника миші» вибрати один із чотирьох варіантів: білий (стандартний), чорний, інвертований або користувацький — його позначає кольорова стрілка. Щоб зробити курсор чорним, достатньо вибрати другий варіант — на цьому налаштування завершено.
4. Для користувацького стилю вибрати один із рекомендованих кольорів у рядку нижче або натиснути «Вибрати інший колір».
5. У палітрі вказати потрібний відтінок, а повзунком під нею — яскравість. Кнопка «Більше» відкриває поля для точного значення у форматі RGB або HSV. Підтвердити вибір кнопкою «Готово».

Зміни застосовуються одразу — перезавантажувати компʼютер не потрібно. Інвертований стиль корисний тим, хто часто перемикається між світлими й темними вікнами: колір вказівника підлаштовується під тло, тож його видно і на білій сторінці, і в темній темі.

Варто врахувати одну деталь: якщо раніше на компʼютері була встановлена стороння схема курсорів, вибір стилю в «Параметрах» замінить її — у класичних налаштуваннях миші схема зміниться на «(Немає)».

Чому курсор у Word білий і як зробити його чорним

Часта скарга: курсор у формі літери «I», який зʼявляється над текстом, у Word раптом стає білим і повністю зникає на білій сторінці. Користувачі описують на форумі Microsoft, що те саме відбувається в Excel і Outlook — нерідко після чергового оновлення. Окремого налаштування кольору курсора у Word немає: програма використовує системні вказівники Windows, тож і виправляти проблему потрібно в налаштуваннях системи.

Варто діяти по черзі — від найпростішого кроку до складнішого:

1. Вибрати чорний або інвертований стиль. Натиснути Win+U → «Вказівник миші та сенсорне введення» і в блоці «Стиль вказівника миші» вибрати чорний чи інвертований варіант. Інвертований сам підлаштовується під тло, тому видимий і на білій сторінці, і на темній.
2. Замінити вказівник виділення тексту. Якщо стиль не допоміг, натиснути Win+R, ввести cpl і натиснути Enter. На вкладці «Вказівники» у списку вибрати роль «Виділення тексту», натиснути «Огляд», вибрати системний файл beam_r.cur і підтвердити кнопками «Застосувати» та «OK». Цей спосіб радять на форумі Microsoft — системний курсор із чорним контуром не зливається з білим тлом.
3. Увімкнути чорну системну схему. На тій самій вкладці «Вказівники» у списку «Схема» можна вибрати чорну системну схему Windows — вона змінює одразу всі вказівники.
4. Перевірити приховування під час набору. Якщо курсор не білий, а просто зникає, щойно починається введення тексту, на вкладці «Параметри вказівника» варто зняти позначку з пункту про приховування вказівника під час введення.

Ці самі кроки допомагають і тоді, коли курсор зникає в Google Документах чи в текстових полях браузера: там теж використовуються системні вказівники Windows.

Як збільшити курсор миші

Розмір вказівника регулюється на тій самій сторінці «Вказівник миші та сенсорне введення» повзунком «Розмір». Шкала має 15 позицій: 1 — стандартний розмір, 15 — найбільший. Колір і розмір налаштовуються незалежно, тож великий яскравий курсор — найпомітніший варіант для ноутбуків із високою роздільною здатністю екрана та для людей зі зниженим зором.

Як змінити колір текстового курсора

Текстовий курсор — вертикальна риска, яка блимає в полях введення та документах, — налаштовується окремо від вказівника миші. Windows 11 дозволяє зробити його товщим і додати кольоровий індикатор:

1. Натиснути Win+U і вибрати «Текстовий курсор».
2. Увімкнути перемикач «Індикатор текстового курсора» і повзунком задати його розмір.
3. Вибрати колір індикатора серед рекомендованих або через «Вибрати інший колір».
4. За потреби змінити «Товщину текстового курсора» — результат одразу видно в полі попереднього перегляду.

Як швидко знайти курсор на екрані

Навіть яскравий курсор інколи губиться — особливо на кількох моніторах. Для цього у Windows є індикатор миші: після його ввімкнення натискання клавіші Ctrl показує анімоване коло навколо вказівника.

Раніше ця функція ховалася в класичній Панелі керування. Починаючи з оновлення Windows 11 24H2 збірки 26100.4202, що вийшло у травні 2025 року, її разом зі слідами вказівника перенесли в «Параметри»:

1. Натиснути Win+U → «Вказівник миші та сенсорне введення».
2. Увімкнути «Індикатор миші».
3. За бажання на тій самій сторінці ввімкнути «Сліди вказівника миші» і повзунком задати їхню довжину — за курсором тягнутиметься «шлейф», який легко помітити.

Microsoft продовжує вдосконалювати ці інструменти. У вересні 2026 року в експериментальному каналі програми Windows Insider (збірка 26340.9502) компанія почала тестувати нову, плавнішу анімацію індикатора миші та режим, у якому він залишається на екрані до натискання Esc. Тестова версія також дозволяє вибрати спосіб активації — одне або подвійне натискання Ctrl. А в каналі Dev із березня 2026 року випробовують окремий «індикатор вказівника» з перехрестям навколо курсора. У стабільних версіях Windows 11 цих функцій поки немає.

Тим, кому вбудованих можливостей замало, підійде безкоштовний набір утиліт Microsoft PowerToys. Його модуль Mouse utilities містить Find My Mouse — «прожектор», що висвітлює курсор після подвійного натискання Ctrl, — а також підсвічування клацань і перехрестя для точного наведення.

Чи безпечно встановлювати сторонні курсори

Окрім вбудованих стилів, Windows підтримує власні набори курсорів — файли у форматах .cur (статичні) та .ani (анімовані). Таких колекцій в інтернеті тисячі, і саме тут криється ризик.

Обробка файлів курсорів уже ставала вектором атак. У 2007 році в механізмі обробки анімованих курсорів .ani знайшли вразливість, яку зловмисники встигли використати до виходу виправлення, — Microsoft закрила її позаплановим оновленням MS07-017. Сучасні версії Windows від тієї вразливості захищені, проте сам підхід «завантаж красивий курсор» досі використовують для поширення шкідливого ПЗ: набори часто викладають в архівах разом із «встановлювачами» у форматі .exe.

Кілька простих правил:

• Завантажувати курсори лише з відомих сайтів, а не з першого посилання в пошуку.
• Для встановлення курсора достатньо файлів .cur або .ani; програма-«встановлювач» (.exe, .scr, .bat) для цього не потрібна — такий файл краще видалити, не запускаючи.
• Перед розпакуванням перевірити архів антивірусом.
• Звертати увагу на справжнє розширення файлу: «cursor.ani.exe» — це програма, а не курсор.

Готовий набір підключається через класичні налаштування: «Пуск» → пошук «Миша» → «Додаткові параметри миші» → вкладка «Вказівники». Тут для кожної ролі курсора (основний режим, вибір тексту, очікування тощо) кнопкою «Огляд» призначається потрібний файл, після чого набір можна зберегти як власну схему.

Як повернути стандартний курсор

Щоб скасувати всі зміни, достатньо на сторінці «Вказівник миші та сенсорне введення» вибрати білий стиль і перетягнути повзунок розміру на позицію 1. Якщо було встановлено сторонню схему, її прибирають у «Додаткових параметрах миші»: на вкладці «Вказівники» вибрати системну схему Windows за промовчанням і натиснути «Застосувати».

Як змінити колір курсора у Windows 10

Підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року: система працює, але більше не отримує оновлень безпеки, тому перехід на Windows 11 варто планувати. Для тих, хто поки залишається на «десятці», налаштування курсора виглядають схоже, але розміщені в іншому місці:

1. Натиснути Win+U — відкриються «Спеціальні можливості».
2. Вибрати розділ «Вказівник миші» (в окремих версіях — «Курсор і вказівник»).
3. У блоці зміни кольору вказівника натиснути кнопку з кольоровим колом і вибрати один із запропонованих кольорів або задати власний.
4. Розмір змінюється повзунком у тому самому розділі — так само від 1 до 15.

Ця стаття Як змінити колір і розмір курсора миші у Windows 11 і Windows 10 раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Побокін Максим

Осінь 2026 року знову почалася з екстрених та планових відключень електропостачання. Для побутової техніки небезпечне не так саме зникнення світла, як те, що відбувається довкола нього: раптове вимкнення посеред запису даних, перенапруга під час перемикань у мережі і тривала просадка, коли після повернення електрики весь будинок одночасно вмикає бойлери та обігрівачі. Нижче — що саме загрожує гаджетам у кожному випадку і який захист справді працює.

Три загрози, а не одна

Коли говорять про перебої з електрикою, зазвичай мають на увазі одне: світло зникло. Насправді для електроніки це три різні події з різними наслідками — повне знеструмлення, перенапруга і просадка напруги. Захищатися від кожної доводиться по-своєму, тож засіб, який рятує від однієї, може виявитися марним проти іншої.

Раптове вимкнення: під загрозою дані, а не «залізо»

Саме по собі зникнення живлення рідко фізично пошкоджує сучасний гаджет. Ризик інший: усе, що пристрій записував у момент вимкнення, може бути втрачено або зіпсовано. Незбережений документ — найменша з бід. Значно гірше, якщо світло зникне посеред оновлення прошивки роутера, телевізора чи камери відеоспостереження: перерване оновлення здатне перетворити пристрій на «цеглину», яку доведеться відновлювати в сервісному центрі.

Поширена думка, що твердотільні накопичувачі (SSD) нечутливі до раптового знеструмлення, не підтверджується. Дослідники Університету штату Огайо та HP Labs у роботі, представленій на конференції USENIX FAST, понад три тисячі разів вимикали живлення 15 серійних SSD від пʼяти виробників. Збої виявили 13 із них — від пошкодження окремих бітів і службових метаданих до повної відмови накопичувача.

Дослідження проведено 2013 року, і відтоді SSD стали надійнішими. Проте апаратний захист від втрати живлення (Power Loss Protection) досі притаманний переважно серверним моделям: у споживчих накопичувачах його зазвичай немає з міркувань вартості. Механічні жорсткі диски (HDD) теж не застраховані — раптове вимкнення під час запису може пошкодити файлову систему. Тому правило однакове для будь-якого накопичувача: регулярне резервне копіювання і звичка зберігати роботу, коли за графіком наближається відключення.

Перенапруга: від миттєвого імпульсу до 300 вольт у розетці

Перенапруга — стан, коли напруга в мережі перевищує норму. Вона буває короткою, імпульсною, тривалістю в мілісекунди, і тривалою. Імпульси часто виникають у момент відновлення живлення та під час перемикань у мережі. За поясненням ДТЕК Київські електромережі, через пошкодження енергообʼєктів унаслідок російських атак енергетики змушені використовувати резервні лінії живлення, і саме під час перемикань напруга може як знижуватися, так і зростати.

Найнебезпечніший різновид — тривала перенапруга через пошкодження або обрив нульового проводу. У такому разі напруга розподіляється між фазами нерівномірно: за даними ДТЕК, на одній фазі вона може впасти до 150 В, а на іншій — зрости до 270–300 В і більше. Енергетики класифікують це як аварійну ситуацію, що загрожує побутовій техніці й потребує термінового втручання фахівців.

Блоки живлення, зарядні адаптери, плати телевізорів і роутерів розраховані на певний діапазон вхідної напруги — його зазначено на самому адаптері, наприклад «100–240 V». Короткочасне перевищення окремі пристрої витримують, але кілька хвилин під 280–300 В здатні вивести з ладу навіть якісну техніку.

Просадка напруги: тихий ворог компресорів і двигунів

Протилежна проблема — напруга, нижча за норму. Вона особливо типова для годин, коли світло щойно повернулося. Під час графіків споживання концентрується в періоди, коли електрика є: мешканці одночасно вмикають бойлери, обігрівачі та електроплити, мережі й проводка в будинках працюють із перевантаженням, і напруга тимчасово падає. За оцінкою ДТЕК, стабілізація зазвичай відбувається протягом 1–1,5 години після відновлення живлення.

Імпульсні блоки живлення більшості гаджетів переносять невелику просадку без наслідків. Значно вразливіша техніка з електродвигунами та компресорами — холодильники, кондиціонери, насоси: за заниженої напруги вони перегріваються і зношуються швидше. До того ж нестабільна мережа може чергувати просадки з короткими сплесками, і власник техніки навіть не помітить, що щось пішло не так. Ознаки такої ситуації — мерехтіння ламп і перезавантаження роутера чи телевізора без видимої причини.

Як захистити техніку: від щитка до розетки

Реле напруги — захист від найгіршого сценарію

Від тривалої перенапруги, зокрема через обрив нуля, захищає реле напруги. Пристрій постійно вимірює напругу і відключає навантаження, щойно вона виходить за встановлені межі, а після нормалізації сам подає живлення знову. Реле бувають двох типів: на DIN-рейку в квартирному щитку, яке захищає всю квартиру, і розеткові — для окремого приладу. Щитове реле встановлює електрик; він же підбирає модель за номінальним струмом відповідно до навантаження квартири.

Мережевий фільтр: корисний, але не всесильний

Якісний мережевий фільтр із варистором поглинає короткі імпульсні сплески та високочастотні завади. Проти тривалої перенапруги він безсилий: варистор розрахований на мілісекундні імпульси, а не на години роботи під 280 В. До того ж чимало дешевих «фільтрів» насправді є звичайними подовжувачами з вимикачем, без жодного захисного елемента. Перед купівлею варто перевірити в характеристиках наявність захисту від імпульсних перенапруг і енергію поглинання імпульсу, яку вказують у джоулях.

ДБЖ: тип важливіший за бренд

Джерело безперебійного живлення (ДБЖ) захищає від втрати даних: воно дає час коректно завершити роботу, а за достатньої ємності — і пережити відключення повністю. Але ДБЖ різняться принципом роботи, і від цього залежить, наскільки «чисте» живлення отримує техніка. Виробник систем живлення Vertiv виокремлює три основні типи:

• Резервні (offline, standby). Найдешевші. У звичайному режимі пропускають мережеву напругу майже без змін і перемикаються на батарею з перервою близько 6–8 мс. Від більшості імпульсів захищають, але невеликі просадки та сплески не вирівнюють. Підходять для домашнього компʼютера, ігрової консолі, роутера.
• Лінійно-інтерактивні (line-interactive). Мають вбудоване регулювання: підвищують або знижують напругу без переходу на батарею. Перерва при перемиканні — 4–6 мс. Розумний вибір для мережі з частими перепадами.
• Онлайн-ДБЖ із подвійним перетворенням (online, double conversion). Постійно перетворюють змінний струм на постійний і назад, тож навантаження завжди отримує ідеальну синусоїду, а перехід на батарею відбувається без затримки. Найдорожчі, зате ізолюють техніку практично від усіх проблем мережі.

Окремий параметр — форма вихідного сигналу під час роботи від батареї. Бюджетні моделі видають апроксимовану, «ступінчасту» синусоїду. Для заряджання ноутбука чи живлення роутера цього зазвичай досить, а от техніка з двигунами та чутлива автоматика, як-от циркуляційні насоси чи газові котли, потребує чистої синусоїди. Деяким котлам потрібен ще й так званий наскрізний нуль, тому вимоги до резервного живлення варто звіряти з інструкцією конкретної моделі.

Зарядна станція як ДБЖ: на що зважати

Портативні зарядні станції часто рекламують як заміну ДБЖ. Багато з них справді мають режим UPS або EPS: поки є світло, техніка живиться від мережі через станцію, а під час відключення станція перемикається на акумулятор. Ключова характеристика тут — час перемикання. Що він коротший, то менший шанс, що стаціонарний компʼютер перезавантажиться: блок живлення ПК здатен утримувати роботу без вхідної напруги лише дуже короткий час. Якщо виробник не вказує час перемикання взагалі, розраховувати на безперебійну роботу ПК не варто. Також варто перевірити, чи інвертор станції видає чисту синусоїду.

Ноутбук і роутер

Ноутбук — найпростіший спосіб працювати без ризику втратити дані: вбудований акумулятор фактично виконує роль ДБЖ. Коли мережа нестабільна, адаптер можна вмикати через фільтр або в розетку за реле напруги, а в періоди, коли напруга «скаче», — працювати від батареї, відʼєднавши адаптер повністю.

Щоб під час відключень не зникав інтернет, роутер і оптичний термінал провайдера (ONT) варто живити від ДБЖ, зарядної станції або спеціального міні-ДБЖ для роутерів. Така техніка споживає небагато, тож навіть невеликий акумулятор забезпечує кілька годин роботи. Перед купівлею міні-ДБЖ варто звірити напругу живлення роутера — її вказано на адаптері, найчастіше це 9 або 12 В — з його виходами.

Чекліст: до, під час і після відключення

До відключення

• Перевірити графік своєї черги на сайті або в боті обленерго і заздалегідь зберегти незавершену роботу.
• Не запускати оновлення прошивок роутера, телевізора та інших пристроїв, якщо до відключення за графіком лишається мало часу.
• Зарядити ноутбук, смартфон, павербанки і зарядну станцію.

Під час відключення

• Вимкнути з розеток енергоємні прилади — бойлер, обігрівач, електроплиту, пральну машину, чайник, — а також чутливу техніку, не захищену реле чи ДБЖ. Так радять фахівці ДТЕК: прилади, що лишилися ввімкненими, одночасно стартують, щойно світло повертається.
• Вимкнути освітлення в кімнатах, де нікого немає.

Після відновлення

• Перш ніж вмикати потужні прилади, почекати щонайменше 15 хвилин і вмикати їх по черзі, а не всі разом.
• Чутливу техніку без реле чи ДБЖ — компʼютер, телевізор — підключати останньою, коли напруга стабілізується.
• Якщо перепади тривають довше за 1–1,5 години, ДТЕК радить звертатися до ОСББ, ЖБК або управителя будинку: ті мають перевірити внутрішньобудинкові мережі, а за потреби — подати заявку операторові системи розподілу.

Відключення за графіком — подія, до якої можна підготуватися. Базовий набір для квартири виглядає так: реле напруги в щитку, якісний фільтр для дрібної електроніки, ДБЖ або зарядна станція для роутера й компʼютера та звичка не вмикати все одночасно, щойно повернулося світло. Такий захист коштує значно менше, ніж ремонт чи заміна холодильника або телевізора, які не пережили чергового перепаду.

Ця стаття Відключення світла і стрибки напруги: що насправді шкодить техніці та як її захистити раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Повільний домашній інтернет не завжди означає поганий тариф чи слабкий роутер. Часто причина в іншому: маршрутизатор стоїть не там, де треба, працює на перевантаженому каналі або в діапазоні, який не підходить для конкретної кімнати. Більшість таких проблем можна усунути в налаштуваннях роутера за пів години, не купуючи нового обладнання.

Спершу діагностика: сигнал Wi-Fi чи інтернет від провайдера

Перш ніж змінювати налаштування, варто зʼясувати, що саме гальмує. Найпростіший тест — виміряти швидкість двічі: поруч із роутером (а краще через кабель) і в кімнаті, де інтернет «не тягне». Якщо швидкість низька навіть біля роутера, проблема, найімовірніше, на боці провайдера або в тарифі, і жодне переставляння роутера не допоможе. Якщо ж біля роутера все гаразд, а за дві стіни — ні, винен саме сигнал Wi-Fi.

Для вимірювання підійде, зокрема, інструмент для перевірки швидкості інтернету, який НКЕК запустила спільно з Ookla. Збережені результати знадобляться, якщо доведеться звертатися до провайдера зі скаргою на якість послуги.

Рівень сигналу показує й сама операційна система. У Windows команда netsh wlan show networks mode=bssid у командному рядку виводить перелік усіх мереж поблизу з каналом і рівнем сигналу кожної; докладніше — у матеріалі як дізнатися рівень сигналу Wi-Fi у Windows. На Mac достатньо натиснути на значок Wi-Fi у рядку меню із затиснутою клавішею Option: система покаже рівень сигналу (RSSI), канал і ширину смуги поточного підключення. RSSI вимірюється в дБм і має відʼємне значення: що ближче до нуля, то сильніший сигнал.

Як змінити частоту роутера: 2,4, 5 чи 6 ГГц

Сучасні роутери працюють щонайменше у двох діапазонах — 2,4 і 5 ГГц, а моделі з підтримкою Wi-Fi 6E і Wi-Fi 7 — ще й у 6 ГГц. «Змінити частоту» на практиці означає вибрати, до якого діапазону підключатиметься пристрій, або розділити діапазони на окремі мережі.

Чим відрізняються діапазони

Звідси головне правило: перехід на 5 ГГц не «підсилює» сигнал, як стверджує чимало порад у мережі. Він дає вищу швидкість там, де сигнал і так достатній. У далекій кімнаті за двома несучими стінами 2,4 ГГц нерідко працює стабільніше.

Покрокова інструкція

1. Підключитися до роутера через Wi-Fi або кабель і відкрити в браузері адресу вебінтерфейсу. Її, як і дані для входу, зазвичай вказано на наклейці на корпусі: це може бути IP-адреса на кшталт 192.168.0.1 чи 192.168.1.1 або доменне імʼя виробника.
2. Увійти з паролем адміністратора. Якщо досі використовується заводський пароль, його слід змінити одразу.
3. Знайти розділ бездротової мережі. Залежно від виробника він називається «Бездротовий режим», Wireless, Wi-Fi або WLAN.
4. Перевірити, чи ввімкнено функцію, яка обʼєднує діапазони в одну мережу (Smart Connect, Band Steering тощо). Якщо так, роутер сам розподіляє пристрої між 2,4 і 5 ГГц.
5. Щоб обирати діапазон вручну, цю функцію вимкнути й дати мережам різні назви, наприклад Home-2.4 і Home-5. Після цього на кожному пристрої можна підключитися до потрібної мережі.
6. Зберегти налаштування і повторно підключити пристрої: після зміни параметрів зʼєднання на кілька секунд обірветься.

Наприклад, у роутерах TP-Link, згідно з інструкцією виробника, вебінтерфейс відкривається за адресою tplinkwifi.net, а налаштування діапазонів розташовані в розділі Advanced → Wireless → Wireless Settings («Додатково → Бездротовий режим»). Ті самі параметри доступні в застосунку Tether. Виробник пояснює, що з увімкненою функцією Smart Connect роутер сам підбирає для кожного пристрою оптимальний діапазон, тож вимикати її має сенс лише тоді, коли потрібно жорстко привʼязати пристрій до одного діапазону.

Діапазон 6 ГГц в Україні

Донедавна власники роутерів із Wi-Fi 6E не могли легально користуватися в Україні діапазоном 6 ГГц. Ситуація змінилася 13 серпня 2025 року: Кабмін ухвалив постанову № 976, яка відкрила для Wi-Fi смугу 5945–6425 МГц. За даними НКЕК, саме відсутність такого дозволу раніше обмежувала постачання в Україну роутерів, ноутбуків і смартфонів із підтримкою Wi-Fi 6E. Щоб працювати на 6 ГГц, цей діапазон мають підтримувати і роутер, і пристрій.

Як вибрати вільний канал

Канал — це вужча смуга всередині діапазону. Якщо поруч працюють десятки сусідських мереж на тому самому каналі, вони ділять між собою ефір, і швидкість падає навіть за сильного сигналу. Найчастіше це помітно в багатоквартирних будинках у діапазоні 2,4 ГГц.

Більшість роутерів за замовчуванням вибирає канал автоматично, і TP-Link радить лишати режим Auto, доки не виникають перешкоди від сусідніх мереж. Якщо ж вони є, канал можна задати вручну в тому самому розділі бездротових налаштувань:

• у діапазоні 2,4 ГГц канали частково перекриваються, тому виробник рекомендує обирати 1, 6 або 11 — ті, що не накладаються один на одний; у дуже щільному ефірі вужчий канал шириною 20 МГц зазвичай працює стабільніше;
• у діапазоні 5 ГГц вільних каналів значно більше, тому перевантаження трапляється рідше; ширші канали (80 МГц і більше) дають вищу швидкість, але чутливіші до перешкод;
• після зміни каналу варто знову виміряти швидкість у проблемній кімнаті й порівняти з попереднім результатом.

Побачити, які канали зайняті сусідами, допоможуть уже згадана команда netsh у Windows, вбудована «Бездротова діагностика» на Mac (відкривається з того самого меню Wi-Fi із затиснутою Option) або безплатний застосунок-аналізатор для смартфона, наприклад WiFiman від Ubiquiti.

Де поставити роутер

Розташування — найпростіший і часто найефективніший спосіб покращити сигнал. Роутер випромінює сигнал на всі боки, тому оптимальне місце — приблизно в центрі житла, а не в кутку біля вхідних дверей.

• Висота. На шафі чи полиці сигнал поширюється краще, ніж із підлоги, де його частково поглинають меблі.
• Відкритий простір. Роутер не варто ховати в шафу, тумбу чи за телевізор.
• Подалі від металу, дзеркал і води. Металеві двері, холодильник, дзеркала, акваріуми й масивні залізобетонні стіни найсильніше послаблюють і відбивають сигнал.
• Подалі від мікрохвильовки та інших бездротових пристроїв. Мікрохвильові печі, радіоняні й деякі бездротові камери працюють у тому самому діапазоні 2,4 ГГц і можуть створювати перешкоди.
• Антени. Якщо в роутера є зовнішні антени, їх краще розвернути під різними кутами — частину вертикально, частину горизонтально. Так сигнал рівномірніше покриває житло й пристрої з різною орієнтацією антен.

Типова ситуація в українських квартирах — роутер у передпокої, біля місця, де провайдер завів кабель. Це зручно для монтажника, але погано для покриття: щоб дістатися до кімнат, сигнал проходить кілька стін. Якщо перенести роутер неможливо, допоможе довший кабель від точки входу або одне з рішень, описаних нижче.

Коли одного роутера замало: mesh, ретранслятор, Powerline чи кабель

У великому житлі, будинку на кілька поверхів або квартирі з товстими стінами навіть ідеально розташований роутер може не покрити всю площу. Варіантів розширення кілька, і вони суттєво різняться.

• Кабель Ethernet. Найнадійніший спосіб для стаціонарних пристроїв — компʼютера, телевізора, ігрової консолі. Кабельне підключення ще й звільняє ефір для решти пристроїв.
• Mesh-система. Кілька модулів створюють одну мережу з єдиною назвою, а пристрої автоматично перемикаються між ними під час переміщення житлом. Найкраще вона працює, коли модулі зʼєднані між собою кабелем. Докладніше — у матеріалі що таке mesh Wi-Fi і як він працює.
• Ретранслятор (репітер). Найдешевший варіант. Ставити його слід не в «мертвій зоні», а посередині — там, де сигнал роутера ще впевнений. Недорогі моделі приймають і передають дані в тому самому ефірі, тому швидкість через них помітно нижча.
• Powerline-адаптери. Передають інтернет електропроводкою: один адаптер підключають до роутера, другий — у розетку в потрібній кімнаті. Результат сильно залежить від стану проводки, а підключати адаптери через подовжувачі з мережевими фільтрами не варто.

Прошивка, перезавантаження і вік роутера

Оновлення прошивки — насамперед питання безпеки: виробники закривають у них вразливості, через які зловмисники захоплюють роутери. Водночас оновлення нерідко виправляють помилки в роботі Wi-Fi та сумісність із новими пристроями. Як перевірити наявність нової версії, пояснює окремий матеріал про оновлення прошивки роутера.

Якщо швидкість поступово падає протягом кількох днів, а після перезавантаження роутера відновлюється, частину проблем знімає перезавантаження за розкладом — така функція є в налаштуваннях багатьох моделей.

Стороння прошивка на кшталт OpenWrt може розширити можливості роутера, але це варіант лише для досвідчених користувачів: підтримують її не всі моделі, помилка під час встановлення може вивести пристрій з ладу, а виробник може відмовити в гарантійному обслуговуванні.

Нарешті, роутер, який служить уже багато років, може не встигати за сучасними смартфонами й ноутбуками, а виробник — більше не випускати для нього оновлень безпеки. Ознаки того, що час на заміну, зібрано в матеріалі 6 ознак того, що пора оновити Wi-Fi роутер.

Захист мережі: від нього теж залежить швидкість

Сторонні пристрої в мережі — сусід, який колись отримав пароль, чи зламаний розумний гаджет — забирають частину пропускної здатності. Тому захист Wi-Fi безпосередньо впливає на швидкість.

• Шифрування WPA3 або WPA2-AES. Застарілі WEP і WPA (TKIP) давно не забезпечують надійного захисту. WPA3 є обовʼязковим для пристроїв, сертифікованих Wi-Fi Alliance, а TP-Link рекомендує режим WPA2-PSK [AES] або змішаний WPA2/WPA3-Personal, якщо роутер його підтримує. Змішаний режим дає змогу підключатися і старшим пристроям.
• Надійний пароль до Wi-Fi і окремий — до панелі керування роутером.
• Перевірка підключених пристроїв. Список усіх клієнтів мережі є в налаштуваннях роутера; як знайти в ньому чужі пристрої, пояснює матеріал хто підключений до мого Wi-Fi.
• Гостьова мережа. Окрема мережа для відвідувачів і розумних пристроїв ізолює їх від основних компʼютерів і смартфонів; докладніше — як створити гостьову мережу Wi-Fi.

А от приховування назви мережі, яке досі радять багато інструкцій, захисту не додає. Microsoft не рекомендує так робити: користі для безпеки мінімум, адже назву прихованої мережі легко виявити, а пристрої можуть гірше до неї підключатися й перемикатися між точками доступу.

Wi-Fi під час відключень світла

Найкраще налаштований роутер не допоможе, якщо в нього немає живлення. Тут вирішальне значення має технологія, якою провайдер заводить інтернет у будинок. За даними Мінцифри, оптична технологія xPON дає змогу лишатися онлайн без світла до 72 годин: кабель заходить безпосередньо у квартиру, і на шляху від провайдера немає обладнання, якому потрібна електрика. Станом на грудень 2025 року такою технологією користувалися 52% абонентів фіксованого інтернету.

Головна умова — живлення від павербанка чи безперебійника мають отримувати одночасно і роутер, і оптичний термінал ONU. Для підключення роутера до павербанка потрібен кабель-перехідник під напругу конкретного пристрою (вона вказана на його блоці живлення), а сам павербанк має підтримувати таку вихідну напругу. Мінцифри також анонсувало мапу xPON-провайдерів у застосунку Дія: на ній можна буде перевірити, хто обслуговує конкретний будинок і скільки годин мережа працює без світла.

Що не допомагає: популярні міфи

• Фольга за роутером. Металевий відбивач не посилює сигнал, а лише перенаправляє його в один бік — і послаблює в протилежному. Такий прийом має сенс хіба тоді, коли покриття потрібне строго в одному напрямку.
• Максимальна потужність передавача. Деякі роутери дають змогу підвищити потужність, але звʼязок двосторонній: смартфон чи ноутбук із набагато слабшим передавачем однаково не «докричиться» до роутера з далекої кімнати.
• Застосунки, що «прискорюють Wi-Fi». Програма на смартфоні не може змінити потужність роутера, тож обіцянки прискорити мережу одним натисканням — привід насторожитися, а не встановлювати.

Покращувати сигнал варто послідовно: спершу діагностика, потім розташування роутера, вибір діапазону й каналу і лише після цього — купівля додаткового обладнання. Часто перших трьох кроків достатньо, щоб позбутися «мертвих зон» без жодних витрат.

Ця стаття Як покращити сигнал Wi-Fi: де поставити роутер, як змінити частоту 2,4/5/6 ГГц і вибрати канал раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Перше повідомлення в мережі-попередниці інтернету складалося лише з двох літер, а сьогодні онлайн перебувають близько 6 мільярдів людей. За пів століття інтернет пройшов шлях від лабораторного експерименту до інфраструктури, без якої не працюють банки, лікарні, енергетика й державні сервіси.

У добірці — 30 фактів про історію, масштаби й безпеку мережі. Кожен факт перевірено за першоджерелами, а застарілі цифри й популярні міфи, що роками переходять із сайту на сайт, виправлено.

Як усе починалося

1. Перше повідомлення — «LO». 29 жовтня 1969 року студент Чарлі Клайн із лабораторії Леонарда Клейнрока в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі спробував увійти через ARPANET — мережу-попередницю інтернету — на компʼютер Стенфордського дослідницького інституту. Дійшли лише перші дві літери команди login, після чого система впала. Повноцінний вхід, за спогадами Клейнрока, вдався приблизно через годину.
2. Звідки в адресах пошти символ @. У 1971 році інженер компанії BBN Рей Томлінсон створив першу програму для надсилання листів між різними компʼютерами ARPANET. Щоб відокремити імʼя користувача від назви машини, він обрав символ @ — так зʼявився формат user@host, яким користуються досі.
3. Першому смайлику понад 40 років. 19 вересня 1982 року професор Університету Карнегі — Меллона Скотт Фалман запропонував на університетській дошці оголошень позначати жарти послідовністю :-), а серйозні повідомлення — :-(.
4. Сучасний інтернет народився 1 січня 1983 року. Цього дня ARPANET одночасно перейшла на протоколи TCP/IP: компʼютери, що не встигли оновитися, втрачали доступ до мережі. Протоколи розробили Вінт Серф і Роберт Кан, і саме цю дату часто називають днем народження робочого інтернету. TCP/IP досі лежить в основі мережі.
5. Перший домен .com — symbolics.com. Його 15 березня 1985 року зареєструвала американська компʼютерна компанія Symbolics.
6. Інтернет і веб — не одне й те саме. Інтернет — це глобальна мережа мереж, що обʼєднує компʼютери за протоколами TCP/IP. Всесвітня павутина (World Wide Web) — лише один із сервісів, які працюють поверх неї, так само як електронна пошта чи месенджери. Веб запропонував британський науковець Тім Бернерс-Лі в березні 1989 року, коли працював у ЦЕРН. Тому називати його «винахідником інтернету» некоректно: він творець вебу.

7. Перший сайт відкривається й досі. Адреса першого у світі вебсайту — info.cern.ch. Сервер запрацював у ЦЕРН наприкінці 1990 року на компʼютері NeXT, а для широкої публіки сайт став доступним 6 серпня 1991 року. У 2013 році ЦЕРН відновив сторінку, і її можна відкрити за тією самою адресою.
8. Перша вебкамера стежила за кавоваркою. У 1991 році дослідники Компʼютерної лабораторії Кембриджського університету навели камеру на спільну кавоварку в кімнаті Trojan Room, щоб не ходити до порожнього кавника. У 1993-му, з появою браузерів, що показували зображення, трансляцію перенесли у веб, і кавоварка стала однією з найпопулярніших сторінок раннього інтернету. Камеру вимкнули у 2001 році, коли лабораторія переїхала до нової будівлі.
9. Вислів «серфінг в інтернеті» придумала бібліотекарка. Джин Армор Поллі займалася впровадженням комп’ютерів і мережевого доступу в публічній бібліотеці містечка Ліверпуль у штаті Нью-Йорк. Улітку 1992 року вона опублікувала статтю «Surfing the Internet» у бібліотечному журналі Wilson Library Bulletin — нетехнічний вступ для бібліотекарів про те, що таке мережа і навіщо вона бібліотекам. Згодом Поллі поширила онлайн розширену версію тексту, де збереглося чимало подробиць.
10. На перший банер натиснули 44% глядачів. 27 жовтня 1994 року на сайті HotWired зʼявилася реклама AT&T із питанням «Have you ever clicked your mouse right HERE?» і стрілкою до слів «YOU WILL». За словами одного з її авторів, на банер клікнули 44% тих, хто його бачив.
11. Перше відео на YouTube триває 19 секунд. 23 квітня 2005 року співзасновник сервісу Джавед Карім завантажив ролик «Me at the zoo», знятий у зоопарку Сан-Дієго: він стоїть біля слонів і коментує їхні довгі хоботи.

Інтернет сьогодні в цифрах

12. Онлайн — три чверті людства. За оцінкою Міжнародного союзу електрозвʼязку (ITU), у 2025 році інтернетом користувалися близько 6 мільярдів людей — приблизно три чверті населення планети. Водночас 2,2 мільярда досі залишаються офлайн, і 96% з них живуть у країнах із низьким і середнім рівнем доходу.
13. Цифровий розрив вимірюється десятками відсотків. У країнах із високим рівнем доходу інтернетом користуються 94% людей, у країнах із низьким — лише 23%. У містах онлайн 85% населення, у сільській місцевості — 58%.
14. Жінок в інтернеті менше, ніж чоловіків. У 2025 році мережею користувалися 77% чоловіків і 71% жінок — різниця становить приблизно 280 мільйонів людей. У Європі гендерного паритету вже досягнуто.
15. У Китаї — понад мільярд користувачів. За даними Китайського інформаційного центру мережі інтернет (CNNIC), наприкінці 2025 року в країні налічувалося 1,125 млрд інтернет-користувачів, а рівень проникнення перевищив 80%.
16. Гонку 5G виграли з відривом у дві години. Південна Корея стала першою країною із загальнонаціональними мережами 5G: оператори увімкнули їх о 23:00 3 квітня 2019 року — на дві години раніше, ніж американський Verizon запустив 5G у Чикаго й Міннеаполісі. У 2025 році мережі 5G покривають 55% населення світу, а кількість 5G-підписок сягнула близько 3 мільярдів.

17. Фінляндія першою зробила швидкісний доступ правом громадян. З 1 липня 2010 року кожен житель країни має право на широкосмуговий доступ зі швидкістю щонайменше 1 Мбіт/с, а оператори зобовʼязані його забезпечити.
18. Сайтів — майже півтора мільярда. У липні 2026 року дослідження Netcraft зафіксувало відповіді від 1,49 млрд сайтів на 305 млн доменів. Це кількість хостів, що відповідають на запити: сюди потрапляють і припарковані домени, і порожні сторінки, тому Netcraft окремо веде облік активних сайтів.
19. Інтернет тримається на дні океану. Аналітична компанія TeleGeography відстежує понад 600 діючих і запланованих підводних кабелів загальною довжиною понад 1,5 млн км. Саме вони зʼєднують континенти.
20. Боти обігнали людей. Згідно зі звітом Thales Bad Bot Report 2026, у 2025 році автоматизований трафік перевищив 53% усього вебтрафіку, а 40% припадало на шкідливих ботів.

21. Дата-центри споживають 1,5% світової електроенергії. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (IEA), у 2024 році це було близько 415 ТВт·год, а до 2030 року споживання може зрости більш ніж удвічі — приблизно до 945 ТВт·год.
22. В інтернеті речей — понад 20 мільярдів пристроїв. За оцінкою IoT Analytics, наприкінці 2025 року до мережі було підключено близько 21,1 млрд IoT-пристроїв, а до 2030 року їх може стати 39 млрд.

Безпека та міфи

23. «Сім людей із ключами від інтернету» — міф. Насправді йдеться про кореневий ключ DNSSEC (KSK), яким раз на три місяці підписують інші ключі системи доменних імен. Ключ зберігається у двох захищених обʼєктах — у Каліфорнії та Вірджинії. За поясненням ICANN, у церемоніях задіяно близько 50 експертів: 21 із них обрано зі світової технічної спільноти й поділено на три групи по сім осіб, а для кожної церемонії потрібно щонайменше дванадцять людей. Сам ключ не «перезавантажує» мережу — він засвідчує, що дані DNS справжні.

24. 11 жовтня 2026 року змінюється «головний ключ» DNS. Цього дня кореневу зону почне підписувати новий ключ KSK-2024; попередня така заміна відбувалася у 2018 році. Для звичайних користувачів процес має пройти непомітно, а операторам DNS-резолверів ICANN радить заздалегідь перевірити налаштування.
25. Даркнет — не «95% інтернету». Цю цифру зазвичай плутають із часткою глибокого вебу — сторінок, які не індексують пошукові системи: особистих кабінетів, пошти, баз даних за паролем. Даркнет — лише невелика частина глибокого вебу, доступна через спеціальне програмне забезпечення на кшталт Tor.
26. Вимкнути інтернет повністю неможливо, а локально його вимикають постійно. Мережа не має єдиного центру керування, проте уряди регулярно обмежують доступ на своїй території. У 2025 році Access Now зафіксувала щонайменше 313 відключень у 52 країнах — рекорд від початку спостережень у 2016 році.
27. Найпопулярніший пароль — досі «123456». У світовому рейтингу NordPass за 2025 рік ця комбінація знову посіла перше місце, на другому — «admin». Як скласти надійніший пароль — в окремому матеріалі.
28. Головна загроза підводним кабелям — не акули. Щороку фіксують близько 200 пошкоджень підводних кабелів, і більшість із них спричиняють рибальство та якорі суден.

Інтернет в Україні

29. 81% українців — онлайн щодня. Такі результати опитування КМІС на замовлення ПРООН за 2025 рік. Ще 11% користуються інтернетом нерегулярно. Найрідше онлайн люди старшого віку: щодня — 53%, а зовсім не користуються — 28%.
30. Дія — найпопулярніший державний онлайн-сервіс. У 2025 році державними електронними послугами користувалися 59% українців, і майже половина з них — 48% — отримували послуги в Дії.

Підсумок

Інтернет виріс із двох переданих літер до мережі, якою користуються 6 мільярдів людей і понад 20 мільярдів пристроїв. Разом із масштабом зросли й ризики: більшість вебтрафіку вже генерують боти, найпопулярнішим паролем досі залишається «123456», а держави дедалі частіше вимикають звʼязок. Водночас чимало популярних «фактів» про інтернет виявляються міфами, тому цифри про мережу варто перевіряти за першоджерелами — так само, як будь-яку іншу інформацію онлайн.

Ця стаття 30 цікавих фактів про інтернет: історія, цифри та міфи раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Семенюк Валентин

Wi-Fi 7 давно перестав бути виставковою новинкою: стандарт остаточно затверджено, а за оцінкою ABI Research, яку наводить Wi-Fi Alliance, у 2026 році у світі відвантажать 1,4 млрд чипсетів Wi-Fi 7. Проте навколо нього досі ходять завищені цифри — насамперед про «46 Гбіт/с». В статті — що реально дає Wi-Fi 7, як із ним справи в Україні після відкриття діапазону 6 ГГц і чи має сенс купувати новий роутер, коли на горизонті вже Wi-Fi 8.

Що таке Wi-Fi 7 і чи завершений стандарт

Wi-Fi 7 — комерційна назва стандарту IEEE 802.11be, який розробники назвали Extremely High Throughput (EHT), тобто «надвисока пропускна здатність». Він працює в діапазонах 2,4, 5 і 6 ГГц і зберігає сумісність зі старішими пристроями Wi-Fi.

Історія запуску заплутала багатьох покупців. Пристрої з Wi-Fi 7 продавалися ще до того, як стандарт набув остаточного вигляду: коли 8 січня 2024 року Wi-Fi Alliance запустила програму сертифікації Wi-Fi CERTIFIED 7, Qualcomm заявляла, що її чипи Wi-Fi 7 уже працюють у мільйонах смартфонів, ПК і точок доступу. Остаточний текст стандарту рада IEEE затвердила 26 вересня 2024 року, а опублікувала 22 липня 2025 року.

Отже, у 2026 році Wi-Fi 7 — завершений і сертифікований стандарт, а не «попередня версія». Згодом Wi-Fi Alliance поширила сертифікацію Wi-Fi 7 і на пристрої, які працюють лише в каналах 20 МГц, — тобто на прості гаджети розумного дому.

Яка швидкість Wi-Fi 7 насправді: 46 чи 23 Гбіт/с

У рекламі та оглядах досі трапляється цифра 46 Гбіт/с. Вона походить із ранніх чернеток стандарту, які передбачали до 16 просторових потоків. У фінальній версії кількість потоків обмежили вісьмома — як і у Wi-Fi 6 — через апаратні обмеження та складність реалізації. Тому теоретична максимальна канальна швидкість Wi-Fi 7 становить близько 23 Гбіт/с.

Але й 23 Гбіт/с — лабораторна межа. Вона передбачає одночасно вісім потоків з обох боків, канал 320 МГц і модуляцію 4K-QAM. Більшість смартфонів і ноутбуків мають схему антен 2×2, тобто два потоки, а 4K-QAM потребує дуже сильного сигналу: клієнтський пристрій має бути буквально поруч із точкою доступу.

Цифри на коробках на кшталт «BE19000» означають сумарну швидкість усіх діапазонів роутера, а не швидкість, яку отримає один смартфон чи ноутбук.

Окреме обмеження — тариф провайдера. Wi-Fi 7 прискорює обмін даними всередині домашньої мережі, але доступ до інтернету не стане швидшим, ніж дозволяє тариф: якщо підключення — 1 Гбіт/с, новий роутер його не збільшить.

Порівняно з Wi-Fi 6 головний приріст дають ширші канали: за даними Wi-Fi Alliance, канали 320 МГц у діапазоні 6 ГГц забезпечують удвічі більшу пропускну здатність. У реальних умовах різниця менша й найпомітніша там, де багато пристроїв і сусідніх мереж.

Що нового у Wi-Fi 7: ключові технології простою мовою

Wi-Fi 7 — не лише про швидкість. Більшість нововведень спрямовані на те, щоб мережа працювала стабільніше в умовах перешкод і перевантаження.

• Multi-Link Operation (MLO). Пристрій може одночасно працювати в кількох діапазонах — наприклад, 5 і 6 ГГц: обʼєднувати їх для більшої швидкості, перемикатися на менш завантажений або дублювати дані для надійності. Це обовʼязкова функція для сертифікації Wi-Fi 7.
• Канали 320 МГц. Удвічі ширші за найширші канали Wi-Fi 6 і доступні лише в діапазоні 6 ГГц. Для сертифікації ця функція необовʼязкова, тож її підтримку слід перевіряти в характеристиках конкретного роутера і клієнтського пристрою.
• 4K-QAM. Щільніша модуляція, яка дає на 20% вищу швидкість передавання порівняно з 1024-QAM у Wi-Fi 6. Працює лише за сильного сигналу і так само не є обовʼязковою для сертифікації.
• Preamble puncturing. Якщо частину широкого каналу займає сусідня мережа, роутер «вирізає» лише її, а не відмовляється від усього каналу. Ця функція обовʼязкова.
• Multiple RU. Роутер може виділити одному пристрою кілька частотних блоків одночасно, що підвищує ефективність використання спектра.

Wi-Fi 7 в Україні: що з діапазоном 6 ГГц

Найбільший виграш Wi-Fi 7 дає в діапазоні 6 ГГц — саме там доступні канали 320 МГц. В Україні цей діапазон для Wi-Fi відкрили лише влітку 2025 року: постанова Кабміну № 976 від 13 серпня 2025 року дозволила використовувати смугу 5945–6425 МГц. За даними НКЕК, до цього відсутність дозволу обмежувала постачання в Україну роутерів, ноутбуків і смартфонів із підтримкою 6 ГГц.

Умови аналогічні до європейських. Звичайні роутери належать до обладнання низької потужності (LPI) і можуть працювати виключно всередині приміщень з еквівалентною ізотропною випромінюваною потужністю до 200 мВт. Портативним пристроям наднизької потужності (VLP) дозволено до 25 мВт — як у приміщенні, так і надворі.

Верхню частину діапазону, 6425–7000 МГц, з 1 січня 2028 року відведено під мобільний звʼязок 4G/5G. Отже, для Wi-Fi в Україні лишаються 480 МГц. У такій смузі вміщується лише один канал 320 МГц, тоді як у країнах, де для Wi-Fi відкрито весь діапазон 6 ГГц (1200 МГц), таких каналів три.

Практичний висновок: у багатоквартирному будинку з десятками сусідніх мереж ширина 320 МГц не завжди дає обіцяний ефект, а канали 160 МГц можуть працювати стабільніше. В українських умовах головні переваги Wi-Fi 7 — не рекордні цифри, а MLO і краща стійкість до перешкод. Перед купівлею варто переконатися, що роутер офіційно постачається в Україну, а в його налаштуваннях можна обрати регіон «Україна» з увімкненим діапазоном 6 ГГц.

Чи сумісний Wi-Fi 7 зі старими пристроями

Так. Стандарт передбачає зворотну сумісність з пристроями попередніх поколінь у діапазонах 2,4, 5 і 6 ГГц. Смартфон із Wi-Fi 5 чи Wi-Fi 6 підключиться до нового роутера, але працюватиме за правилами свого покоління. Усі переваги Wi-Fi 7 доступні лише тоді, коли його підтримують обидві сторони — і роутер, і клієнтський пристрій.

Водночас новий роутер може покращити роботу мережі й для старих гаджетів — завдяки потужнішому процесору, кращим антенам і новішій прошивці. Але це властивість конкретної моделі, а не стандарту.

Чи безпечніший Wi-Fi 7

У Wi-Fi 7 нові можливості прямо повʼязані з обовʼязковим сучасним захистом. Щоб використовувати MLO і швидкості 802.11be, пристрої мають підтримувати WPA3 (для відкритих мереж — Enhanced Open на базі OWE), захист службових кадрів (PMF) і захист маячкових кадрів (beacon protection). Під час роботи MLO захищене зʼєднання встановлюється на всіх задіяних каналах.

На практиці це означає: якщо мережу налаштовано лише на WPA2, навіть смартфон із Wi-Fi 7 не зможе скористатися MLO. Тож у налаштуваннях нового роутера варто ввімкнути WPA3 (або змішаний режим WPA2/WPA3, якщо вдома лишаються старі пристрої), оновити прошивку і змінити заводський пароль адміністратора.

Wi-Fi 7 чи Ethernet: чи замінить бездротове зʼєднання кабель

Теза про те, що Wi-Fi 7 «зробить кабель зайвим», перевірки не витримує. Бездротове зʼєднання ділить ефір з усіма пристроями та сусідніми мережами, а сигнал слабшає через стіни й відстань. У кабелю таких обмежень немає.

Для домашньої мережі достатньо знати три категорії кабелю: Cat5e забезпечує 1 Гбіт/с на відстані до 100 м, Cat6 — 10 Гбіт/с на відстані до 55 м, Cat6a — 10 Гбіт/с на всіх 100 м. Для ігрового ПК, консолі, мережевого сховища чи робочого місця з частими відеодзвінками кабель лишається найстабільнішим варіантом. Wi-Fi 7 закриває решту — смартфони, ноутбуки, планшети та кімнати, куди кабель прокласти неможливо або незручно.

Wi-Fi 7 чи чекати на Wi-Fi 8

Наступне покоління — Wi-Fi 8, стандарт IEEE 802.11bn — не робить ставку на швидкість. Його робоча назва — Ultra High Reliability, «надвисока надійність». Цілі сформульовані відносно Wi-Fi 7: на 25% вища пропускна здатність за слабкого сигналу, на 25% менша затримка і на 25% менше втрачених пакетів, зокрема під час переходу між точками доступу.

Стандарт ще в роботі. За графіком робочої групи IEEE, друга версія чернетки вийшла на голосування в липні 2026 року, а остаточне затвердження заплановане на травень 2028 року. Попри це, виробники вже виходять на ринок: на IFA 2026 TP-Link представила роутер Archer 8 Ultra і mesh-систему Deco 8 Ultra на основі майбутнього стандарту. Передзамовлення на роутер відкрилися 30 вересня 2026 року в окремих регіонах, mesh-систему Deco 8 компанія планує випустити в першому кварталі 2027 року, а доступність, за її словами, різнитиметься залежно від країни.

Перші пристрої Wi-Fi 8 базуються на незавершеній чернетці. До того ж роутер Wi-Fi 8 працюватиме з наявними смартфонами й ноутбуками за правилами їхнього покоління, тож нові можливості проявляться лише з появою клієнтських пристроїв Wi-Fi 8.

Чи варто купувати роутер Wi-Fi 7 у 2026 році

Перехід на Wi-Fi 7 має сенс, якщо:

• роутеру понад пʼять років і він підтримує лише Wi-Fi 5 або старіші стандарти;
• вдома багато пристроїв і сусідніх мереж, а зʼєднання помітно просідає ввечері;
• тариф провайдера — від 1 Гбіт/с або вдома є мережеве сховище чи інші швидкі локальні пристрої;
• смартфон, ноутбук чи планшет уже підтримують Wi-Fi 7.

Можна не поспішати, якщо:

• роутер Wi-Fi 6 або 6E куплено нещодавно і він справляється з навантаженням;
• більшість домашніх пристроїв підтримують лише Wi-Fi 5 або Wi-Fi 6;
• тариф — до 500 Мбіт/с, а основні сценарії — відео, соцмережі та відеодзвінки.

Купувати роутер Wi-Fi 8 зараз має сенс хіба що ентузіастам: стандарт не завершено, а повну віддачу він дасть лише з клієнтськими пристроями нового покоління.

Ця стаття Wi-Fi 7: що це, яка реальна швидкість і чи варто купувати роутер у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня

Відео з екрана пояснює складну дію краще за десяток скриншотів. Так записують інструкції для колег чи батьків, показують помилку службі підтримки або зберігають фрагмент онлайн-уроку. Встановлювати для цього сторонні програми не обовʼязково. У Windows 11 екран записують «Ножиці» (Snipping Tool) — разом зі звуком системи та голосом із мікрофона. В обох версіях Windows є ігрова панель Xbox Game Bar, а на Windows 10 залишаються PowerPoint і відеоредактор Clipchamp. Інструменти відрізняються тим, що саме потрапляє в кадр, тож вибір залежить від завдання.

Який інструмент обрати

Для більшості завдань у Windows 11 достатньо «Ножиць». Game Bar підходить для ігор і роботи в одному застосунку, але не для інструкцій, де доводиться переходити між вікнами. На Windows 10 для запису всього екрана знадобиться PowerPoint, Clipchamp або безкоштовна OBS Studio.

Як записати екран у Windows 11 через «Ножиці»

Запис екрана в «Ножицях» зʼявився у Windows 11, а у версії 11.2307.44.0 Microsoft додала необовʼязковий запис звуку компʼютера та голосового супроводу з мікрофона. Тоді ж запрацювала окрема комбінація клавіш для відеозапису — Win + Shift + R. За даними Microsoft, після зупинки запис автоматично зберігається в папці «Записи екрана» всередині папки «Відео».

Покрокова інструкція

1. Відкрити панель запису. Натиснути Win + Shift + R: екран потемнішає, а вгорі зʼявиться панель захоплення в режимі відеозапису. Інший шлях — знайти «Ножиці» через пошук у меню «Пуск» і перемкнути режим зі знімка на запис.
2. Виділити область. Мишею обвести фрагмент екрана, який потрібно записати. Щоб записати весь екран, рамку розтягують від кута до кута монітора.
3. Налаштувати звук. Мікрофон і звук системи вмикаються на панелі окремо. Для інструкції з голосовими поясненнями потрібні обидва перемикачі, для беззвучного ролика — жоден.
4. Почати запис. Натиснути «Почати». Ту саму панель використовують, щоб призупинити та продовжити запис.
5. Зупинити й зберегти. Натиснути «Зупинити». Відео відкриється у вікні перегляду, а файл MP4 зʼявиться в папці «Відео» > «Записи екрана».

Звук за замовчуванням, обрізання та GIF

Щоб не вмикати мікрофон щоразу, стандартну поведінку задають у налаштуваннях застосунку: меню з трьома крапками > «Налаштування», розділ запису екрана. Там можна вибрати типові параметри звуку і, якщо підключено кілька мікрофонів, потрібний пристрій. Якщо голос не записується, варто перевірити дозвіл у «Налаштування» > «Конфіденційність і захист» > «Мікрофон».

Після зйомки запис можна обрізати на початку й наприкінці, а також зберегти як анімований GIF — експорт у GIF Microsoft почала розгортати влітку 2025 року у версії 11.2505.21.0. У новіших версіях «Ножиці» також уміють підганяти рамку запису під вікно конкретного застосунку, тож для демонстрації однієї програми не доводиться обводити її вручну.

Обмеження. Функція запису є лише у Windows 11: у «Ножицях» для Windows 10 її немає. Якщо ж у Windows 11 бракує кнопки запису чи перемикачів звуку, застосунок варто оновити через Microsoft Store.

Як записати екран через Xbox Game Bar у Windows 10 і Windows 11

Xbox Game Bar вбудована в обидві версії системи. Панель створювали для запису ігор, тому працює вона інакше, ніж «Ножиці»: записує одне вікно застосунку — зазвичай те, у якому користувач клацнув останнім, — і не дає перемкнутися на інше вікно під час запису. Робочий стіл, Провідник і деякі системні застосунки вона не записує взагалі. Тому Game Bar добре підходить для гри, браузера чи окремої програми, але не для інструкції, де доводиться переходити між вікнами.

Покрокова інструкція

1. Перевірити, чи ввімкнена панель: «Налаштування» > «Ігри» > «Xbox Game Bar».
2. Відкрити застосунок, який потрібно записати, і клацнути в його вікні, щоб воно було активним.
3. Натиснути Win + G. У віджеті «Захоплення» перевірити значок мікрофона й натиснути кнопку запису з кружечком.
4. Зупинити запис квадратною кнопкою на міні-панелі, що зʼявиться на екрані, або комбінацією Win + Alt + R.
5. Знайти файл. Кліпи зберігаються у форматі MP4 у папці «Відеозаписи» > «Знімки екрана» (C:\Users\імʼя_користувача\Videos\Captures). Переглянути їх можна й у галереї самої панелі.

Комбінації клавіш Game Bar

Для керування записом без миші використовують такі комбінації:

• Win + G — відкрити або закрити панель;
• Win + Alt + R — одразу почати або зупинити запис, не відкриваючи панель;
• Win + Alt + M — увімкнути чи вимкнути мікрофон під час запису;
• Win + Alt + PrtScn — зробити знімок вікна гри чи застосунку.

Налаштування запису

Якість відео, частоту кадрів (30 або 60 кадрів на секунду), запис звуку, максимальну тривалість кліпу та фоновий запис налаштовують у розділі «Налаштування» > «Ігри» > «Записи» (у Windows 10 — «Кліпи»). Фоновий запис дає змогу постфактум зберегти щойно відтворений фрагмент кнопкою «Записати останні 30 секунд» у віджеті «Захоплення». Водночас він постійно працює у фоні й може впливати на продуктивність, тож на слабких ноутбуках його без потреби краще не вмикати.

Як записати весь екран у Windows 10

Підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року. Відтоді оновлення безпеки для домашніх компʼютерів надходять лише в межах програми розширених оновлень безпеки (ESU), яку Microsoft продовжила до 12 жовтня 2027 року. Нових функцій система не отримує, тож сучасного запису екрана з «Ножиць» у ній не буде. Записати робочий стіл засобами Microsoft можна двома способами.

Через PowerPoint

У PowerPoint 2016 і новіших версіях, зокрема в Microsoft 365, запис екрана вбудовано у вкладку «Вставка». Інструмент записує довільну область або весь екран, тож обмежень Game Bar щодо робочого стола в нього немає.

1. Відкрити будь-яку презентацію й вибрати «Вставка» > «Запис екрана».
2. На панелі керування натиснути «Виділити область» і обвести потрібний фрагмент. Щоб записати весь екран, використовують комбінацію Win + Shift + B.
3. Звук і вказівник миші PowerPoint записує за замовчуванням; за потреби їх вимикають кнопками на тій самій панелі.
4. Натиснути «Записати». Під час запису панель ховається вгорі екрана й зʼявляється знову, якщо навести туди курсор, — там же розташована кнопка «Зупинити».
5. Готове відео вставляється в слайд. Щоб зберегти його окремим файлом, потрібно клацнути по ньому правою кнопкою миші й вибрати «Зберегти медіафайл як».

Через Clipchamp

Clipchamp — відеоредактор Microsoft, безкоштовно доступний у Windows 10 і Windows 11. Він записує весь екран, окреме вікно або вкладку браузера, може одночасно знімати вебкамеру, а готовий запис одразу потрапляє на монтажну стрічку. Обмеження два: звук системи потрапляє у запис лише тоді, коли записується вкладка браузера, а для роботи потрібен обліковий запис Microsoft.

Коли вбудованих засобів замало

Якщо потрібно записувати кілька джерел одночасно — робочий стіл, вебкамеру, окремі мікрофони — або вести трансляцію, найпоширеніший безкоштовний варіант — OBS Studio. Це програма з відкритим кодом для Windows, macOS і Linux; актуальна версія підтримує Windows 10 і Windows 11. Завантажувати OBS Studio, як і будь-яку програму для запису екрана, варто лише з офіційного сайту: застосунки, яким потрібен доступ до екрана й мікрофона, — зручне прикриття для шкідливого ПЗ.

Як не показати зайвого: безпека під час запису екрана

Запис екрана фіксує все, що зʼявляється в кадрі, — і часто більше, ніж планувалося. Щоб у відео не потрапили паролі, листування чи чужі персональні дані, перед записом варто пройтися коротким чеклістом.

• Записувати область або окреме вікно, а не весь екран: так у кадр не потраплять панель завдань, сповіщення й сусідні вкладки.
• Увімкнути режим «Не турбувати» (у Windows 11 — «Налаштування» > «Система» > «Сповіщення»), щоб спливаючі повідомлення з месенджерів і пошти не опинилися у відео.
• Закрити все зайве: менеджер паролів, пошту, банківські застосунки й вкладки з особистими даними. Паролі під час запису краще не вводити взагалі.
• Перевірити мікрофон. Звук системи й голос записуються окремо, і забутий увімкнений мікрофон зафіксує розмови поруч.
• Переглянути ролик до відправлення й обрізати зайве. Автоматичне приховування чутливих даних у «Ножицях» Microsoft описує для знімків екрана, тож відео доводиться перевіряти вручну.
• Памʼятати про хмару. Якщо папку «Відео» синхронізує OneDrive, записи автоматично потрапляють у хмарне сховище.
• Попереджати людей у кадрі. Запис онлайн-зустрічі чи дзвінка містить чужі голоси й обличчя, тож учасники мають знати про нього заздалегідь.

Чому запис екрана не працює

• Кнопка запису в Game Bar неактивна. Найімовірніше, у фокусі робочий стіл або Провідник — їх Game Bar не записує. Допоможуть «Ножиці», PowerPoint або OBS Studio.
• Замість відео — чорний екран. Захищений від копіювання вміст, як-от фільми на стримінгових сервісах, записати не вдасться.
• У записі немає звуку. Варто перевірити перемикачі на панелі запису, дозвіл застосунку на доступ до мікрофона та оновити «Ножиці» чи Game Bar через Microsoft Store.
• Не спрацьовує комбінація клавіш. Її може перехоплювати інша програма. Для «Ножиць» Microsoft також радить перевірити розділ «Налаштування» > «Спеціальні можливості» > «Клавіатура».

Ця стаття Як записати екран у Windows 11 і Windows 10: вбудовані способи раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Наталя Зарудня