Скріншот — базова щоденна навичка: зберегти листування, чек, повідомлення про помилку чи потрібний фрагмент сторінки. Android пропонує для цього кілька вбудованих способів, тож окремий застосунок не потрібен. Конкретний метод залежить від виробника смартфона та версії системи — нижче зібрані всі, що працюють у 2026 році.

Кнопки живлення та зменшення гучності — універсальний спосіб

Найпростіший і найнадійніший метод працює майже на всіх Android-пристроях: одночасно натиснути й на секунду втримати кнопки живлення та зменшення гучності. Екран блимне, пролунає звук затвора, а внизу зʼявиться мініатюра знімка, яку можна одразу відредагувати чи надіслати. Скріншот зберігається в галереї, у теці «Screenshots».

Жести: змах ребром долоні та інші

На смартфонах Samsung Galaxy працює фірмовий жест «Знімок екрана долонею». Його вмикають у меню Налаштування → Додаткові функції → Рухи та жести → Знімок екрана долонею; після цього достатньо провести ребром долоні зліва направо (чи навпаки) по екрану. На апаратах Xiaomi, OnePlus та деяких інших доступний змах трьома пальцями згори вниз — його теж активують у налаштуваннях жестів.

Меню нещодавніх застосунків і меню живлення

На Android 11 і новіших версіях знімок можна зробити з екрана нещодавніх застосунків: провести пальцем угору від низу екрана й затримати, а під потрібним застосунком натиснути «Знімок екрана». Так у кадр не потрапляють рядок стану й панель навігації. На частині пристроїв працює й інший варіант — утримати кнопку живлення та обрати «Знімок екрана» в меню, що зʼявиться.

Подвійний дотик до задньої панелі (Quick Tap на Pixel)

Смартфони Google Pixel уміють робити знімок від подвійного дотику до задньої панелі. Функцію вмикають у меню Налаштування → Система → Жести → Швидкий дотик, після чого обирають дію «Зробити знімок екрана». Дотик має бути впевненим — легкий може не спрацювати.

Довгий скріншот однієї сторінки

Коли потрібно зберегти цілу довгу сторінку, а не лише видиму частину, стане в пригоді гортаний знімок. Спершу роблять звичайний скріншот, а потім біля мініатюри натискають «Захопити більше» (на Pixel) або «Знімок із прокручуванням» (на Samsung) і рамкою обирають потрібний обсяг. Функція доступна на Android 12 і новіших версіях.

Голосова команда

Раніше знімок можна було зробити фразою «Hey Google, take a screenshot» через Google Assistant. Проте з 4 вересня 2026 року Google поступово вимикає Assistant і замінює його на Gemini, тож найнадійнішим вибором лишаються кнопки та жести, що не залежать від голосового помічника.

Чому деякі застосунки не дають зробити скріншот

Іноді замість знімка зʼявляється повідомлення на кшталт «Не вдалося зберегти скріншот через дію політики безпеки». Це не збій і не ознака зараження: в Android є механізм FLAG_SECURE, який на рівні операційної системи забороняє захоплення екрана для окремих вікон. Його свідомо вмикають банківські та платіжні застосунки, генератори одноразових кодів (Google Authenticator, Authy), менеджери паролів, стримінгові сервіси (Netflix та інші — через захист авторських прав), режим анонімного перегляду в браузері, а також робочі профілі під керуванням компанії.

Оскільки блокування відбувається на рівні відтворення зображення, воно однаково спрацьовує для всіх методів — і для кнопок, і для жестів, і для сторонніх застосунків. Це навмисний захист: він не дає шкідливому ПЗ чи випадковому пересиланню розкрити чутливі дані — баланс рахунку, одноразові коди, паролі. Обходити його не варто: способи «зняти» FLAG_SECURE потребують root-доступу та спеціальних модулів, що суттєво знижують безпеку пристрою. Якщо законно потрібне підтвердження (наприклад, квитанція про оплату), надійніше скористатися вбудованим експортом у PDF у самому застосунку або сфотографувати екран іншим пристроєм.

Де шукати збережені скріншоти

Усі знімки потрапляють у галерею: у Google Photos — у розділі «Бібліотека → Screenshots», на Samsung — в альбомі «Screenshots» застосунку «Галерея». Знайти їх можна й через файловий менеджер у теці Pictures/Screenshots.

Ця стаття Як зробити скріншот на Android: усі робочі способи у 2026 році раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

WhatsApp дозволяє налаштувати автоматичне видалення листування через 24 години, 7 днів або 90 днів — окремо в кожній бесіді або одразу в усіх нових. Офіційно функція називається «Тимчасові повідомлення» і працює як інструмент гігієни листування: вона скорочує обсяг даних, які накопичуються в застосунку, але не заважає співрозмовнику зробити скриншот, переслати повідомлення чи зберегти його в резервній копії.

Що вміє функція «Тимчасові повідомлення»

WhatsApp запустив зникаючі повідомлення наприкінці 2020 року з єдиним варіантом тривалості — сім днів. Згодом компанія додала ще дві тривалості, 24 години та 90 днів, а також можливість увімкнути таймер за замовчуванням для всіх нових бесід. Саме ці три варіанти й лишаються стандартними у стабільній версії застосунку.

Таймер діє лише на нові повідомлення. Листування, яким користувачі обмінялися до ввімкнення функції, залишається в бесіді, доки його не видалять вручну. Якщо змінити тривалість, нове значення так само стосуватиметься тільки наступних повідомлень.

Функція однаково доступна в мобільних застосунках для Android та iPhone і у WhatsApp Web. Загальний опис можливостей WhatsApp публікує в довідковому центрі.

Як увімкнути таймер в окремій бесіді

1. Оновіть застосунок до останньої версії в Google Play або App Store.
2. Відкрийте потрібну бесіду й торкніться імені контакту вгорі екрана.
3. Виберіть пункт «Тимчасові повідомлення».
4. Натисніть «Продовжити», якщо застосунок покаже пояснювальний екран.
5. Виберіть тривалість: 24 години, 7 днів або 90 днів.

Після цього в бесіді зʼявиться системне сповіщення про зміну налаштування, а поруч із назвою чату — значок таймера. Вимкнути функцію можна тим самим шляхом, вибравши варіант «Вимкнено». Покрокову інструкцію для кожної платформи WhatsApp тримає в довідковому центрі.

Важливий нюанс для приватних бесід: змінювати або вимикати таймер може будь-хто з двох співрозмовників, а не лише той, хто його ввімкнув. Про кожну таку зміну другий учасник побачить сповіщення в чаті.

Як увімкнути таймер одразу для всіх нових бесід

Щоб не налаштовувати кожен чат окремо, у WhatsApp є загальний перемикач: «Налаштування» → «Конфіденційність» → «Таймер повідомлень». Обрана тривалість застосується до всіх приватних бесід, які ви або ваш співрозмовник розпочнете після цього, а під час створення групи таймер можна ввімкнути одразу.

Наявні бесіди це налаштування не змінює — їх за бажанням можна позначити окремо. Співрозмовники побачать у чаті позначку про те, що зникаючі повідомлення є вашим налаштуванням за замовчуванням.

Групи: хто керує таймером

За чинними правилами WhatsApp вмикати тимчасові повідомлення в груповій бесіді може будь-який учасник — доки адміністратор не обмежив цю можливість.

Щоб залишити керування таймером лише за адміністраторами, потрібно відкрити інформацію про групу, перейти до розділу дозволів і вимкнути опцію редагування налаштувань групи. Як зазначає Electronic Frontier Foundation, той самий дозвіл контролює й інші чутливі параметри бесіди, тож адміністраторам варто переглядати його для кожної групи. Порядок зміни прав описаний в окремій статті довідкового центру.

Як зберегти окреме повідомлення від зникнення

Функція «Збереження в бесіді» дозволяє залишити потрібне повідомлення — адресу, код, голосову примітку — навіть після спрацювання таймера. Достатньо утримати повідомлення й вибрати збереження: воно отримає позначку закладки і потрапить до окремої папки збережених повідомлень.

Останнє слово при цьому залишається за відправником. Коли хтось зберігає повідомлення, його автор отримує сповіщення і має право вета: якщо він відмовить, повідомлення зникне у звичайний спосіб і зберегти його вже не вдасться. Якщо ж таймер у бесіді просто вимкнути, зберігати повідомлення теж стане неможливо.

Чого таймер не робить

Зникаючі повідомлення — це прибирання, а не броня. Обмеження, про які варто памʼятати:

• скриншот або фотографування екрана іншим пристроєм таймер не блокує;
• переслане в бесіду без таймера повідомлення залишиться там назавжди;
• текст цитати у відповіді може відображатися довше, ніж «живе» оригінальне повідомлення;
• резервна копія, створена до моменту зникнення, міститиме це повідомлення;
• автозавантаження медіа зберігає отримані фото й відео в памʼяті телефону — вимкнути його можна в розділі «Налаштування» → «Дані й памʼять»;
• превʼю тексту встигає зʼявитися у сповіщеннях, навіть якщо повідомлення так і не відкрили.

Окремої уваги потребують резервні копії. WhatsApp дозволяє шифрувати їх наскрізно, але це необовʼязкова опція, яку користувач вмикає самостійно. EFF нагадує: навіть якщо ви ввімкнули шифрування власної копії, ваші співрозмовники можуть зберігати ту саму розмову в Google Drive чи iCloud без нього.

«Розширена приватність бесіди»: додатковий рівень

У квітні 2025 року WhatsApp додав налаштування «Розширена приватність бесіди». Коли воно ввімкнене, учасники не можуть експортувати листування, медіа не завантажуються автоматично на їхні пристрої, а частина функцій на основі ШІ в цій бесіді недоступна. Перемикач працює для окремої приватної бесіди або групи й вмикається через меню з назвою чату.

За замовчуванням опція вимкнена. EFF окремо наголошує, що вона не блокує скриншоти, а вірусні дописи в соцмережах, які стверджують, ніби без цього налаштування Meta AI читає приватне листування, не відповідають дійсності: наскрізне шифрування діє незалежно від перемикача, а поза ним лишається тільки те, що користувачі самі адресують асистенту в чаті.

Що змінюється у 2026 році: таймер «Після прочитання»

Навесні 2026 року WhatsApp почав тестувати новий режим, у якому відлік починається не з моменту надсилання, а з моменту прочитання. Користувач обирає, через скільки часу після відкриття повідомлення зникне — 5 хвилин, годину або 12 годин; непрочитане повідомлення видаляється за добу.

Наразі опція доступна частині бета-тестувальників на Android та iOS і не входить до стабільної версії застосунку. Для одноразових кодів і тимчасових паролів вона потенційно корисніша за наявні таймери, які починають відлік ще до того, як адресат відкрив чат.

Коли автовидалення справді критичне

Для частини українців зникаючі повідомлення — не про порядок у застосунку. Лабораторія цифрової безпеки задокументувала, що люди, які виїжджають із тимчасово окупованих територій або залишаються на них, регулярно проходять обшуки з перевіркою телефонів: російські військові переглядають соцмережі, листування та контакти. Будь-яка ознака української ідентичності може обернутися вилученням техніки, побиттям або полоном.

Єдиного алгоритму, який гарантує безпечне проходження перевірки, не існує — рішення залежить від конкретного військового на блокпості. Тому таймер варто розглядати як фонову гігієну, що зменшує обсяг накопиченого листування, а не як засіб екстреного реагування. У ситуації безпосереднього ризику ефективніше видаляти бесіду цілком, а не окремі повідомлення, і заздалегідь подбати про те, щоб чутливі розмови не потрапляли в хмарні резервні копії.

Схожий набір інструментів є і в інших месенджерах: як налаштувати таймер, одноразові фото й керування історією, Cybercalm розбирав у матеріалі про зникаючі повідомлення в Signal. Порівняння захищеності платформ — у тексті «Найбезпечніші месенджери: які обрати?». Якщо ви користуєтеся вебверсією месенджера, варто також захистити WhatsApp Web паролем.

Часті запитання

Скільки часу зберігаються тимчасові повідомлення у WhatsApp?

Стабільна версія застосунку пропонує три варіанти: 24 години, 7 днів і 90 днів. Відлік починається з моменту надсилання повідомлення, а не з моменту прочитання.

Чи зникнуть старі повідомлення, якщо увімкнути таймер?

Ні. Функція діє лише на повідомлення, надіслані після її ввімкнення. Попереднє листування залишається в бесіді, доки його не видалять вручну.

Чи бачить співрозмовник, що я увімкнув зникаючі повідомлення?

Так. У бесіді зʼявляється системне сповіщення про зміну налаштування, а поруч із чатом відображається значок таймера.

Чи може співрозмовник зберегти повідомлення, яке має зникнути?

Може — за допомогою функції «Збереження в бесіді». Але відправник отримує сповіщення про це і має право скасувати збереження.

Чи захищають зникаючі повідомлення від скриншотів?

Ні. Ані таймер, ані «Розширена приватність бесіди» не блокують знімки екрана. Якщо розмова справді чутлива, варто виходити з того, що співрозмовник може зберегти її копію.

Ця стаття Як увімкнути зникаючі повідомлення у WhatsApp: таймер, групи й межі приватності раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Зникаючі повідомлення в Signal автоматично стирають переписку з пристроїв усіх учасників чату після завершення таймера — від 30 секунд до чотирьох тижнів. Функція тримає історію листування чистою, але не робить розмову невидимою: скриншот, знімок екрана іншою камерою чи пересилання вона не блокує.

Розробники формулюють це прямо: зникаючі повідомлення не призначені для ситуацій, коли співрозмовник є противником, адже той, хто справді хоче зберегти запис, сфотографує екран іншим пристроєм. Це інструмент гігієни листування, а не захисту від цілеспрямованого збору доказів.

Нижче — актуальні на 2026 рік налаштування таймера, одноразові медіафайли, закріплені та відкладені повідомлення, видалення для всіх, очищення історії й нюанс резервних копій, про який знають небагато користувачів.

Як працюють зникаючі повідомлення

Таймер налаштовується окремо для кожного чату або одразу для всіх нових розмов. Кілька правил, які діють однаково на Android, iOS і в застосунку для компʼютера:

• таймером може керувати будь-хто з учасників чату;
• налаштування діє лише на повідомлення, надіслані після його зміни, — старе листування залишиться на місці;
• зміни таймера синхронізуються з усіма повʼязаними пристроями;
• кожне зникаюче повідомлення має піктограму зворотного відліку внизу бульбашки.

Коли починається відлік

Для надісланого повідомлення таймер стартує одразу після відправлення — це не підтвердження доставки чи прочитання. Для отриманого відлік починається після прочитання. Коли час спливає, повідомлення видаляється з диска.

Практичний наслідок: якщо співрозмовник не відкриває чат, повідомлення чекатиме на нього скільки завгодно довго й зникне лише після перегляду.

Стандартний таймер для всіх нових чатів

Щоб не вмикати функцію вручну в кожній розмові, у Signal є загальне налаштування:

1. Відкрити налаштування Signal через піктограму профілю.
2. Перейти в розділ «Конфіденційність» (Android та iOS) або «Параметри» (Desktop).
3. Обрати пункт «Тимчасові повідомлення».
4. Вказати готовий інтервал або власне значення — максимум чотири тижні.
5. Підтвердити: «Зберегти» на Android, «Установити» на iOS. У застосунку для компʼютера значення застосовується автоматично.

Налаштування поширюється лише на нові чати та групи. Наявні листування доведеться налаштувати вручну — це найчастіша причина, чому користувачі вважають, що функція «не працює».

Таймер для окремого чату та для групи

У налаштуваннях конкретного чату потрібно обрати пункт «Зникаючі повідомлення» й задати час. У групових розмовах адміністратори можуть визначати, кому дозволено змінювати таймер. Після збереження в шапці чату зʼявиться піктограма таймера, а в стрічці — службове сповіщення про новий інтервал, яке побачать усі учасники.

Щоб вимкнути функцію, у тому самому меню слід обрати варіант «Вимкнено», який стоїть найпершим у списку. Усі повідомлення, надіслані після цього, залишатимуться в чаті без обмежень.

Одноразові фото й відео

Окрема функція дозволяє надіслати медіафайл, який видаляється одразу після перегляду, — навіть якщо таймер зникаючих повідомлень у цьому чаті вимкнено.

1. Відкрити чат або групу й торкнутися «+» для додавання вкладення.
2. Обрати фотографію чи відео.
3. Торкнутися піктограми нескінченності на смартфоні (у застосунку для компʼютера — перекресленої піктограми), щоб вона змінилася на позначку «1».
4. Надіслати файл.

Після відправлення сам відправник більше не бачить вміст: у стрічці залишається лише позначка одноразового медіафайлу, а сам файл не зберігається в історії листування.

Отримувач відкриває файл дотиком до бульбашки — той розгортається на весь екран. Медіафайл зникає за трьома сценаріями, залежно від того, що настане раніше: отримувач відкрив його; не відкрив, але спрацював таймер зникаючих повідомлень; не відкрив, і минуло 45 днів від моменту надсилання.

Закріплені повідомлення й таймер: як вони поєднуються

Закріплення повідомлень у Signal зʼявилося порівняно нещодавно й працює як в особистих, так і в групових чатах:

1. Натиснути й утримувати повідомлення (Android, iOS) або клікнути правою кнопкою миші (Desktop).
2. Обрати «Закріпити».
3. Вказати, як довго повідомлення має залишатися вгорі.
4. Підтвердити дію.

Закріплені повідомлення показуються банером угорі чату; дотик до банера перемикає між ними. Один чат витримує до трьох закріплених повідомлень — закріплення четвертого автоматично знімає найстаріше. Нові учасники групи бачать лише той вміст, який зʼявився після їхнього приєднання, а адміністратори визначають, кому дозволено закріплювати.

Головний нюанс для цієї теми: повідомлення з таймером відкріплюються автоматично й зникають із чату, коли їхній час спливає. Тобто закріплення не «рятує» повідомлення від видалення — важливу інформацію, яка має зберігатися, краще надсилати в чат без таймера.

Відкладені повідомлення: як надіслати текст у потрібний час

Офіційна документація Signal описує відкладене надсилання лише для Android. Повідомлення ставиться в чергу локально на пристрої, тож його можна скасувати або перепланувати будь-коли до моменту відправлення.

1. Набрати текст у чаті або обрати фото чи відео через «+» та «Галерея».
2. Натиснути й утримувати кнопку надсилання.
3. Обрати час зі списку або задати власні дату й час.
4. Підтвердити планування надсилання.

Щоб змінити час, потрібно торкнутися напису з кількістю запланованих повідомлень над полем введення, обрати потрібне повідомлення й натиснути піктограму календаря.

Чому відкладене повідомлення не надсилається

Черга зберігається на самому смартфоні, тому в потрібний момент пристрій має бути увімкненим і мати зʼєднання з мережею. Signal перелічує три типові причини збою: вимкнений дозвіл на встановлення будильників і нагадувань у системних налаштуваннях Android, ручне налаштування дати й часу замість автоматичного (зокрема хибний часовий пояс) і застаріла версія застосунку.

«Видалити для всіх» проти «Видалити для мене»

Якщо повідомлення надіслано помилково, його можна прибрати з пристроїв усіх учасників протягом 24 годин після відправлення. Для цього достатньо натиснути й утримувати повідомлення, торкнутися піктограми кошика й обрати «Видалити для всіх». Signal описує цю дію як спробу видалення на всіх пристроях, що отримали повідомлення, — стовідсоткової гарантії немає.

Варіант «Видалити для мене» прибирає повідомлення лише з власного пристрою: у співрозмовника воно залишиться. На iPhone для видалення повідомлення з посиланням потрібно утримувати порожній простір поза бульбашкою.

Як очистити історію чатів

Повне очищення виконується різними шляхами на різних платформах:

• Android: профіль → «Дані та сховище» → «Керування сховищем» → «Очистити історію повідомлень» → підтвердження.
• iOS: профіль → «Налаштування» → «Чати» → «Очистити історію чатів» → «Видалити все». Після цього варто оновити список контактів, потягнувши його вниз на екрані створення повідомлення.

Окремий чат видаляється утриманням у списку розмов (Android) або свайпом ліворуч (iOS). Видалення групового чату не означає виходу з групи: її можна знайти пошуком за назвою й повернутися до листування.

Архівування: як прибрати чат зі списку, не видаляючи його

Архів очищає список розмов без втрати повідомлень:

• Android: свайп чату праворуч або утримання й вибір «Архівувати». Архів — у кінці списку розмов, пункт «Архівовані розмови».
• iOS: повільний свайп ліворуч і вибір «Архівувати». Архів — у кінці списку, пункт «Архівовані чати».
• Desktop: комбінація Ctrl+Shift+A (⌘+Shift+A на Mac) для архівування та Ctrl+Shift+U (⌘+Shift+U) для повернення чату до списку.

Розархівувати чат можна тим самим жестом усередині архіву. Якщо потрібно, щоб вимкнені сповіщеннями розмови не поверталися до основного списку, у налаштуваннях чатів варто ввімкнути опцію тримати такі чати в архіві.

Що не потрапляє в резервну копію

Signal пропонує захищене резервне копіювання, яке дозволяє відновити листування після втрати чи заміни смартфона. Безкоштовний рівень зберігає всі текстові повідомлення та медіафайли за останні 45 днів; за $1,99 на місяць доступне зберігання до 100 ГБ медіа.

Архів наскрізно зашифрований і захищений 64-символьним ключем відновлення, який ніколи не передається сервісу. Без цього ключа ніхто, включно з самою Signal, не зможе прочитати чи відновити дані — тому ключ варто зберігати у менеджері паролів, а не в самому месенджері.

Важливо: одноразові медіафайли та повідомлення, які мають зникнути протягом наступних 24 годин, у резервну копію не включаються. Це означає, що коротким таймером не варто користуватися для інформації, яку згодом доведеться відновлювати, — після заміни пристрою вона не повернеться.

Скриншоти: що Signal справді блокує, а що ні

Налаштування «Захист екрана» на Android (на iOS — «Приховати екран у перемикачі застосунків») розташоване в розділі приватності й діє лише на власному пристрої: воно закриває вміст Signal у списку нещодавніх застосунків і не дає зробити знімок екрана на цьому ж смартфоні. Співрозмовнику воно скриншот не заборонить.

У застосунку для Windows 11 знімки екрана блокуються за замовчуванням, щоб уміст листування не потрапляв до бази функції Microsoft Recall, яка періодично фотографує екран. Вимкнути цей захист можна в розділі приватності налаштувань Signal Desktop, але робити це без потреби не варто.

Поширені запитання

Чи бачить співрозмовник, що ввімкнено зникаючі повідомлення?

Так. У стрічці чату зʼявляється службове сповіщення про новий інтервал, а в шапці — піктограма таймера. Приховано ввімкнути функцію неможливо.

Чи можна запланувати повідомлення в Signal на iPhone?

Офіційна документація Signal описує відкладене надсилання лише для Android. На iOS штатного аналога цієї функції в інструкціях розробника немає.

Скільки часу є на видалення повідомлення для всіх?

24 години з моменту надсилання. Пізніше доступний лише варіант «Видалити для мене», який прибирає повідомлення з власного пристрою.

Чи зберігаються зникаючі повідомлення в резервній копії?

Ні. Одноразові медіафайли та повідомлення з таймером до 24 годин виключені із захищеного резервного архіву.

Скільки повідомлень можна закріпити в одному чаті?

До трьох. Закріплення четвертого автоматично знімає те, яке провисіло найдовше.

Чому не спрацювало відкладене повідомлення?

Черга зберігається локально на смартфоні. Пристрій має бути ввімкненим і в мережі, з дозволом на встановлення будильників, автоматичними датою й часом та актуальною версією застосунку.

Читайте також

• Групові чати в Signal: як забезпечити максимальну приватність і контроль
• Найбезпечніші месенджери: які обрати

Ця стаття Зникаючі повідомлення в Signal: таймер, одноразові фото й керування історією чатів раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Відкликати вже надісланий лист в Outlook вдається лише за вузького набору умов: і відправник, і одержувач мають робочі або навчальні акаунти Microsoft 365 в одній організації, а повідомлення ще не відкрито. Для особистих скриньок Outlook.com, Gmail чи Hotmail функції відкликання не існує взагалі — там доступна лише коротка затримка «Скасувати надсилання».

Що насправді робить відкликання листа

Відкликання (Message Recall) — це не «скасування надсилання». Лист уже пішов і вже лежить у скриньці одержувача. Механізм лише намагається видалити доставлені копії постфактум і повідомляє відправнику, чи вдалося це зробити. Тому результат ніколи не гарантований.

Згідно з довідкою Microsoft, відкликання доступне в новому та класичному Outlook для Windows, а також в Outlook у браузері — і лише тоді, коли обидві сторони мають робочий чи навчальний акаунт Microsoft 365 у межах однієї організації, а одержувач ще не відкрив повідомлення. Особисті акаунти Gmail, Hotmail і Outlook.com відкликання не підтримують.

Технічно з квітня 2023 року за процес відповідає не поштовий клієнт, а фоновий агент Exchange Online. Це хмарне відкликання: запит обробляється на боці сервісу, тож одержувачу більше не потрібно тримати Outlook відкритим, а сама операція працює і для вже прочитаних листів у межах організації.

Як відкликати лист у новому Outlook та в Outlook для браузера

1. Відкрити теку «Надіслані» на панелі тек ліворуч і подвійним кліком відкрити потрібний лист в окремому вікні.
2. На стрічці вибрати «Відкликати повідомлення» (Recall Message) і підтвердити дію кнопкою «ОК».
3. Через кілька хвилин у вхідних зʼявиться звіт про відкликання (Message Recall Report). За посиланням у ньому видно статус для кожного одержувача: успішно, у процесі або невдало.

Як відкликати лист у класичному Outlook для Windows

Порядок дій той самий, з однією важливою деталлю: команда не зʼявляється в області читання. Лист обовʼязково слід відкрити подвійним кліком в окремому вікні, інакше пункт «Відкликати повідомлення» буде відсутній. У відповіді служби підтримки Microsoft наводиться той самий маршрут: тека «Надіслані» → відкрити лист → стрічка → додаткові команди → відкликання.

Ще одне обмеження стосується захищених листів: у класичному клієнті команда недоступна для повідомлень із мітками конфіденційності або шифруванням Microsoft Purview. Для них потрібен новий Outlook чи вебверсія.

Чому відкликання найчастіше не спрацьовує

• Одержувач уже відкрив лист. Класичний механізм видаляє лише непрочитані копії.
• Одержувач за межами організації. Листи на Gmail, ukr.net, iCloud чи в чужий тенант Microsoft 365 відкликанню не підлягають.
• Особистий акаунт. com, Hotmail, Live і MSN не мають цієї функції в принципі.
• Тип підключення. Скриньки на POP відкликання не підтримують.
• Спільні поштові теки. Повідомлення, доставлені в загальнодоступні теки, повернути не вдасться.
• Одержувач бачить спробу. Відкликання не є непомітним: адресат може отримати сповіщення про те, що лист намагалися відкликати.

Окремо варто розвіяти поширений міф: видалення листа з теки «Надіслані» не скасовує доставку. Це лише прибирає копію з власної скриньки.

Наскільки успішним буває відкликання

Microsoft оприлюднювала власну статистику, представляючи хмарний механізм: середня успішність класичного клієнтського відкликання становила близько 50 %, тоді як після переходу на серверний агент показник піднявся приблизно до 90 %. У матеріалах компанії також фігурувала оцінка в 800 тисяч спроб відкликання щодня при успішності близько 40 % — саме ця цифра й стала аргументом на користь переробки функції.

Практичний висновок простий: відкликання варто сприймати як останній шанс, а не як надійний інструмент. Ставка на нього замість уважності перед надсиланням не працює.

Що зміниться у серпні 2026 року

10 липня 2026 року команда Exchange анонсувала міжтенантне відкликання повідомлень (Cross-Tenant Message Recall) — найзатребуваніше розширення функції за весь час її існування. Досі відкликання працювало виключно в межах одного тенанта Microsoft 365; тепер організації зможуть дозволяти довіреним зовнішнім тенантам відкликати листи, надіслані їхнім користувачам.

Ключові умови нового режиму:

• Функція вимкнена за замовчуванням.
• Контроль належить організації-одержувачу: відкликання виконується лише тоді, коли її адміністратор явно додав тенант відправника до списку дозволених.
• Список дозволених ідентифікаторів Microsoft Entra налаштовують через PowerShell.
• Розгортання загальної доступності стартує в середині серпня 2026 року і має завершитися на початку вересня. Ідентифікатор у дорожній карті Microsoft 365 — 561330.

Для пересічного користувача це нічого не змінює: якщо співрозмовник користується Gmail або поштою українського провайдера, відкликання й далі буде недоступним.

Якщо відкликання недоступне: затримка надсилання

Для особистих скриньок і для листування із зовнішніми адресатами єдиний робочий запобіжник — функція «Скасувати надсилання» (Undo Send). Вона не повертає доставлений лист, а навпаки: притримує його на кілька секунд, доки той ще не пішов. Саме тому працює завжди й з будь-яким одержувачем.

Outlook.com

Параметри → «Пошта» → «Створення та відповідь» → розділ «Скасувати надсилання» → вибрати затримку 5 або 10 секунд → «Зберегти».

Новий Outlook для Windows

Маршрут той самий: Параметри → «Пошта» → «Створення та відповідь» → «Скасувати надсилання». Максимальна затримка залежить від збірки клієнта: тривалий час стелею були 10 секунд, у новіших версіях доступні до 30 секунд.

Outlook для macOS

Outlook → «Параметри» → «Створення». Затримку регулюють кнопками «−» та «+»: доступні значення від 5 секунд до 120 секунд — найширший діапазон серед усіх версій.

Для справді важливих листів надійніший варіант — заплановане надсилання: повідомлення лишається в чернетках до вказаного часу, і його можна спокійно відредагувати або скасувати.

Чому відкликання не варто вважати захистом даних

Якщо в помилково надісланому листі були персональні дані, реквізити, службові документи чи облікові дані, відкликання не скасовує факт витоку. Копія повідомлення встигла пройти через поштові сервери, могла потрапити в резервні копії, у системи архівування чи в мобільний застосунок одержувача з офлайн-кешем. Успішний звіт про відкликання означає лише те, що копію прибрано зі скриньки, — не більше.

Практичний порядок дій після помилкового надсилання виглядає інакше, ніж просто спроба відкликання:

1. Спробувати відкликання, якщо умови дозволяють, — це займає менше хвилини.
2. Незалежно від результату вважати надіслану інформацію скомпрометованою.
3. Якщо в листі були паролі або ключі доступу — негайно змінити їх, а не чекати на звіт про відкликання.
4. Надіслати одержувачу коротке уточнення. Лист із проханням видалити попереднє повідомлення часто спрацьовує краще за невдале технічне відкликання.
5. Якщо йдеться про персональні дані третіх осіб — повідомити відповідальну за захист даних особу в організації.

Знизити ризик на майбутнє допомагають базові речі: увімкнена затримка надсилання, звичка додавати адресатів в останню чергу та безпарольний вхід в обліковий запис Microsoft, який ускладнює доступ до скриньки стороннім.

Питання та відповіді

Чи можна відкликати лист, надісланий на Gmail?

Ні. Відкликання працює лише в межах однієї організації Microsoft 365 або Exchange Online. Для листів на Gmail, ukr.net чи будь-яку іншу зовнішню адресу єдиний варіант — встигнути скористатися затримкою надсилання. Про аналогічну функцію в самому Gmail ідеться в окремому матеріалі про відкликання надісланого листа у Gmail.

Чи дізнається одержувач, що лист намагалися відкликати?

Так, це ймовірно. Механізм відкликання передбачає сповіщення одержувача, а в багатьох сценаріях у скриньці залишається службове повідомлення про спробу. Розраховувати на непомітність не варто.

Скільки часу є на відкликання?

Жорсткого таймера немає, але шанси падають щосекунди: класичний механізм видаляє лише непрочитані копії. Адміністратор організації може додатково обмежити максимальний вік листа, який дозволено відкликати.

Чому в моєму Outlook немає кнопки «Відкликати повідомлення»?

Найчастіші причини — особистий акаунт замість робочого, лист відкрито в області читання замість окремого вікна, підключення через POP або мітка конфіденційності на повідомленні в класичному клієнті.

Чи допоможе видалення листа з теки «Надіслані»?

Ні. Це прибирає копію лише з власної скриньки й ніяк не впливає на доставлений примірник.

Коротко

Відкликання в Outlook — вузька корпоративна функція, яка працює тільки всередині однієї організації Microsoft 365 і тільки доти, доки лист не відкрито. Для всіх інших випадків реальний захист дає затримка надсилання та заплановане відправлення. Для тих, хто хоче ще й розділити потоки листування між різними адресами, окремий інструмент — псевдоніми електронної пошти.

Ця стаття Як відкликати лист в Outlook: коли це працює, а коли — ні раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Перш ніж вводити пароль чи дані картки на незнайомому сайті, його адресу варто перевірити через безкоштовний інструмент «Безпечний перегляд» від Google. Сервіс аналізує понад 10 мільярдів URL-адрес і файлів щодня та захищає понад 5 мільярдів пристроїв у світі, попереджаючи про фішинг і шкідливе програмне забезпечення ще до того, як сторінка встигне завдати шкоди.

Що таке «Безпечний перегляд» Google

«Безпечний перегляд» (Google Safe Browsing) — це служба Google, яка з 2005 року постійно сканує вебсторінки, програмне забезпечення та вміст на них у пошуках загроз. Коли користувач намагається перейти на небезпечний сайт або завантажити небезпечний файл, служба показує попередження. Її захист вбудовано не лише у Chrome — на ті самі дані спираються Пошук Google, Gmail, Android, Google Ads, а також браузери Safari та Firefox.

Масштаби роботи сервісу Google розкриває в офіційному блозі: щодня «Безпечний перегляд» оцінює понад 10 мільярдів URL-адрес і файлів та показує користувачам понад 3 мільйони попереджень про потенційні загрози. Значна частина небезпечних сайтів — це цілком легітимні ресурси, зламані зловмисниками.

Небезпечні сайти, які виявляє служба, поділяються на дві основні категорії.

Сайти зі шкідливим програмним забезпеченням

Такі ресурси містять код, який установлює шкідливе ПЗ на компʼютери відвідувачів — непомітно або під виглядом легального застосунку. Далі зловмисники використовують його, щоб викрадати конфіденційну інформацію, перехоплювати облікові дані або отримувати контроль над пристроєм.

Фішингові сайти

Фішингові сторінки видають себе за справжні сайти — найчастіше банків, поштових сервісів або інтернет-магазинів, — щоб обманом змусити відвідувача ввести логін, пароль, дані платіжної картки чи іншу приватну інформацію.

Як перевірити сайт: покрокова інструкція

Перевірити будь-яку адресу можна вручну через інструмент «Статус сайту» у Звіті про прозорість Google. Для цього:

1. Відкрийте сторінку перевірки статусу сайту у Звіті про прозорість Google.
2. Вставте у поле пошуку URL-адресу, яку хочете перевірити, і натисніть Enter.
3. Ознайомтеся з результатом перевірки.

Сервіс поверне один із вердиктів:

• «Небезпечного вмісту не виявлено»— на момент останнього сканування сайт не містив відомих загроз. Це не абсолютна гарантія безпеки: зовсім нові фішингові сторінки можуть ще не потрапити до бази;
• «Сайт небезпечний»— ресурс поширює шкідливе ПЗ або використовується для фішингу. Відвідувати його не варто, навіть «лише подивитися».

Захист у реальному часі: що змінилося

Раніше стандартний режим «Безпечного перегляду» в Chrome звіряв адреси зі списком небезпечних сайтів, який зберігався локально на пристрої та оновлювався кожні 30–60 хвилин. Цього стало недостатньо: за даними Google, середній фішинговий сайт існує менше ніж 10 хвилин, тож встигав зникнути ще до потрапляння у список.

У березні 2024 року Google перевела стандартний режим на перевірки в реальному часі: тепер Chrome звіряє кожну підозрілу адресу зі списком на серверах Google у момент переходу. За оцінкою компанії, це дозволяє блокувати на 25% більше фішингових спроб. Конфіденційність при цьому зберігається: браузер надсилає не саму адресу, а фрагменти її хешу через проміжний сервер Fastly, тож Google не бачить IP-адреси користувача, а Fastly — того, які сайти він перевіряє.

Розширений захист: для тих, кому потрібно більше

У налаштуваннях Chrome (Налаштування → Конфіденційність і безпека → Безпека) можна ввімкнути режим «Розширений захист» (Enhanced Protection). Він використовує моделі штучного інтелекту, щоб виявляти навіть ті небезпечні сайти, яких ще немає у базах, глибше перевіряє завантажувані файли та попереджає про витік паролів. За даними Google, цим режимом уже користується понад 1 мільярд користувачів Chrome, і він удвічі ефективніше захищає від фішингу та шахрайства порівняно зі стандартним режимом. Варто враховувати: у цьому режимі браузер передає Google більше даних про відвідувані сторінки.

Як розпізнати фішинговий сайт самостійно

Автоматичні перевірки не скасовують уважності. Будьте обережні, коли отримуєте повідомлення з проханням указати персональні дані: не переходьте за посиланнями з таких листів, а відкрийте потрібний сайт вручну в новому вікні та уважно звірте адресу в рядку браузера — шахраї часто реєструють домени, що відрізняються від справжніх однією літерою. Про те, як працює одна з найпідступніших сучасних схем із фальшивим вікном входу, Cybercalm розповідав у матеріалі про атаку «браузер у браузері».

Якщо потрібна глибша діагностика — наприклад, перевірка репутації домену чи аналіз підозрілого файлу, — скористайтеся добіркою безкоштовних інструментів із нашого покрокового гайда з онлайн-сканерами або сканером безпеки сайту від Cybercalm.

Ознаки того, що компʼютер уже інфіковано

Якщо у браузері регулярно виникають перелічені нижче проблеми, на пристрої, ймовірно, вже встановлено шкідливе ПЗ:

• зʼявляються спливні вікна та нові вкладки, які неможливо закрити;
• головна сторінка або пошукова система браузера змінюються без вашого відома;
• у браузері зʼявляються непотрібні розширення чи панелі інструментів;
• браузер постійно перенаправляє на незнайомі оголошення або сторінки;
• зʼявляються фальшиві повідомлення про «зараження пристрою» з вимогою щось установити чи зателефонувати.

У такому разі видаліть підозрілі розширення, скиньте налаштування браузера та перевірте систему антивірусом. А щоб не наражатися на подібні проблеми, завантажуйте програми лише з офіційних джерел і не виконуйте інструкцій із випадкових спливних вікон — саме на цьому будуються атаки на кшталт фейкових CAPTCHA, які застосовують проти українців.

Ця стаття Як перевірити сайт на віруси, небезпечні програми або фішинг? раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Власники сайтів встановлюють замки на офісні двері, але роками не заглядають у налаштування власного сервера. Тим часом зловмисники не сплять: за даними звіту State of WordPress Security in 2026 від Patchstack, у 2025 році лише в екосистемі WordPress виявили 11 334 нові вразливості — на 42% більше, ніж роком раніше, а найпривабливіші з них атакують у середньому вже через пʼять годин після публічного розкриття.

Добра новина: базову перевірку безпеки сайту можна зробити безкоштовно, без реєстрації та технічних знань — за 30 секунд. Розповідаємо, які інструменти для цього існують і як читати їхні результати.

Що таке сканер безпеки вебсайту

Сканер безпеки — це онлайн-сервіс, який аналізує сайт ззовні, тобто так, як його бачить будь-який відвідувач або зловмисник. На відміну від антивірусу, що шукає шкідливий код усередині файлів, сканер перевіряє конфігурацію: наявність і коректність SSL/TLS-сертифіката, HTTP-заголовки безпеки, версію протоколу шифрування, зайве розкриття технічної інформації про сервер.

Це як технічний огляд автомобіля: їздити без нього можна роками, але одного дня несправні гальма нагадають про себе в найгірший момент. Особливо це стосується сайтів на WordPress: за даними W3Techs, на цій CMS працює 41,5% усіх сайтів в інтернеті, що робить її головною мішенню автоматизованих атак. Боти не розбирають, великий сайт чи малий, — вони сканують усе підряд і атакують усе, що знаходять незахищеним.

Важливо розуміти й межі: сканер не «ламає» сайт і не імітує атаки. Він аналізує лише публічно доступну інформацію, тому не замінює повноцінного тестування на проникнення (пентесту) і не виявить помилки в бізнес-логіці вашого коду. Але саме конфігураційні прогалини — найтиповіша і найлегша здобич для ботів, тож закрити їх варто в першу чергу.

Як перевірити сайт за 30 секунд: сканер CyberPulse

Найшвидший спосіб — скористатися безкоштовним сканером CyberPulse (це власний інструмент CyberCalm, тож ми упереджені, але недарма). Він аналізує сайт за 13 параметрами безпеки: SSL-сертифікат, HTTP-заголовки, версію TLS, атрибути cookie, розкриття інформації про сервер та інші критичні аспекти.

1. Відкрийте сторінку сканера безпеки— реєстрація не потрібна.
2. Введіть адресу сайту й запустіть перевірку. Аналіз триває близько 30 секунд.
3. Перегляньте звіт: для кожної знайденої проблеми сканер пояснює, що це таке, чому це важливо і як саме виправити — з конкретними інструкціями з налаштування.
4. За потреби створіть безкоштовний обліковий запис, щоб додати до пʼяти сайтів на регулярний моніторинг.

Альтернатива: Website Security Test від ImmuniWeb

Якщо хочете отримати другу думку, скористайтеся безкоштовним Website Security Test від швейцарської компанії ImmuniWeb. Сервіс перевіряє вебсервер на відомі вразливості, аналізує HTTP-заголовки безпеки та приватності, конфігурацію DNSSEC і Content Security Policy, оцінює відповідність вимогам GDPR і PCI DSS, а з нещодавнього часу тестує й захист від ШІ-ботів, які збирають контент сайтів для навчання моделей. Сервісом скористалися вже понад 192 мільйони разів.

За результатами сайт отримує оцінку від A+ до F і детальний звіт, який можна завантажити у форматі PDF — наприклад, щоб передати розробникам чи в IT-відділ. Зверніть увагу: попри слово «vulnerabilities» у назві модуля, це пасивний аналіз конфігурації, а не активний пошук SQL-інʼєкцій чи XSS шляхом імітації атак — таких перевірок безкоштовний тест не виконує.

Обидва сканери добре доповнюють одне одного, а для перевірки сайту на шкідливий код і фішинг існують окремі інструменти — про них ми розповідали в матеріалі «Як перевірити сайт на віруси, небезпечні програми або фішинг».

Як читати результати сканування

SSL/TLS-сертифікат

Сертифікат забезпечує шифрування між браузером відвідувача і сервером. Без нього будь-хто в тій самій Wi-Fi-мережі може перехопити паролі й дані форм. Сканер перевіряє не лише наявність сертифіката, а і його термін дії, правильність ланцюжка довіри та наявність перенаправлення з HTTP на HTTPS. Ця перевірка давно не формальність: ще з липня 2018 року Chrome позначає всі HTTP-сайти як «не захищені» просто в адресному рядку, і відвідувачі бачать це попередження першим.

Версія протоколу TLS

Не всі версії TLS однаково безпечні: TLS 1.0 і 1.1 мають відомі слабкі місця, і IETF офіційно визнала їх застарілими ще 2021 року. Якщо сканер показує, що сервер досі підтримує ці версії, попросіть хостинг-провайдера або адміністратора вимкнути їх, залишивши TLS 1.2 і 1.3.

HTTP-заголовки безпеки

Це інструкції, які сервер надсилає браузеру відвідувача, повідомляючи, що дозволено, а що — ні. Вони не вимагають змін у коді сайту, але суттєво підвищують захист. Основні з них:

• Content-Security-Policy (CSP)— обмежує, звідки браузер може завантажувати скрипти і стилі. Головний захист від XSS-атак: без CSP браузер виконає будь-який скрипт, навіть якщо його додали не ви.
• X-Frame-Options— забороняє вбудовувати сайт у чужий iframe і захищає від клікджекінгу, коли користувач думає, що натискає кнопки на вашому сайті, а насправді виконує дії на сторінці зловмисника.
• X-Content-Type-Options— забороняє браузеру «вгадувати» тип файлу, щоб текстовий файл не було випадково виконано як скрипт.
• Referrer-Policy— контролює, яку інформацію про URL-адресу браузер передає під час переходу на інші сайти, щоб конфіденційні адреси на кшталт /order/12345 не «витікали» на зовнішні сервіси.
• Permissions-Policy— обмежує доступ до камери, мікрофона і геолокації, навіть якщо на скомпрометованій сторінці зʼявиться зловмисний скрипт.

Розкриття інформації про сервер

Коли сервер у кожній відповіді повідомляє точну версію свого програмного забезпечення через заголовки Server та X-Powered-By — це як вивісити табличку з моделлю замка на вхідних дверях. Зловмиснику значно простіше підібрати відому вразливість під конкретну версію. Сканер попередить, якщо сервер видає зайве.

Файл security.txt

Порівняно новий стандарт (RFC 9116), який описує, як дослідники безпеки можуть звʼязатися з вами, якщо знайдуть вразливість. Файл розміщують за адресою /.well-known/security.txt із контактною інформацією. Без нього дослідник, який виявив проблему, може просто не знайти, кому про неї повідомити.

Що виправляти першим

1. Критичні проблеми: прострочений SSL-сертифікат, відсутність перенаправлення з HTTP на HTTPS, підтримка TLS 1.0/1.1. Це треба вирішити негайно.
2. Заголовки безпеки: X-Frame-Options, X-Content-Type-Options і Referrer-Policy додаються кількома рядками конфігурації за лічені хвилини. CSP складніший і потребує тестування, але і він — цілком здійсненне завдання.
3. Інформація про сервер: вимкніть або знеособте заголовки Server та X-Powered-By.
4. txt: створення файлу займе пʼять хвилин, але одного дня може врятувати від серйозного інциденту.
5. Повторне сканування: після внесення змін перевірте сайт ще раз, щоб переконатися, що все налаштовано правильно.

Разова перевірка чи постійний моніторинг

Перевірити сайт один раз — корисно, але недостатньо. Сертифікати мають термін дії, оновлення CMS чи плагінів можуть змінити конфігурацію заголовків, а хостинг-провайдер — налаштування сервера. До того ж покладатися лише на оновлення плагінів не можна: за даними Patchstack, 46% вразливостей, розкритих у 2025 році, взагалі не мали виправлення на момент публікації. Постійний моніторинг вирішує проблему: сервіс регулярно сканує сайт і повідомляє про зміни, тож про проблему із сертифікатом ви дізнаєтеся за тижні до його закінчення, а не від розгніваних клієнтів.

Поширені запитання

Чи безпечно вводити адресу свого сайту в онлайн-сканер?

Так: сканер аналізує лише публічно доступну інформацію — те саме, що бачить будь-який відвідувач або пошуковий бот. Він не отримує доступу до адмінпанелі, бази даних чи файлів сайту.

Чи може безкоштовний сканер замінити пентест?

Ні. Сканер виявляє конфігураційні проблеми — найтиповіші й найлегші для автоматизованих атак. Помилки бізнес-логіки, вразливості кастомного коду і складні сценарії атак знаходить лише повноцінне тестування на проникнення, яке виконують фахівці.

Як часто варто перевіряти безпеку сайту?

Мінімум — після кожного значного оновлення CMS, плагінів або зміни хостингу. Оптимально — налаштувати автоматичний моніторинг, який сканує сайт регулярно і сам повідомляє про зміни.

Мій сайт маленький. Кому він потрібен?

Автоматизованим ботам байдуже до розміру сайту: вони сканують увесь інтернет і атакують усе, що знаходять незахищеним. Зламаний «маленький» сайт використовують для розсилання спаму, фішингових сторінок або атак на інші ресурси — часто без відома власника.

Ця стаття Як перевірити безпеку сайту: безкоштовні онлайн-сканери і покроковий гайд раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Флешка перестала відкриватися, Windows наполегливо пропонує її відформатувати або взагалі не показує накопичувач у Провіднику — типова ситуація, з якою рано чи пізно стикається більшість користувачів. Найчастіше причиною є логічне пошкодження файлової системи, яке можна виправити вбудованими інструментами Windows або безкоштовними програмами. Головне — діяти у правильній послідовності: спершу врятувати дані й лише потім ремонтувати сам накопичувач.

Логічне чи фізичне пошкодження: як відрізнити

Пошкодження флешок поділяють на два типи. Логічне — коли компʼютер бачить пристрій, але не може коректно прочитати дані: система просить відформатувати диск, показує накопичувач як RAW, видає помилки на кшталт «Файл або папку пошкоджено» чи «Диск недоступний». Такі проблеми зазвичай виникають через небезпечне вилучення флешки під час запису, раптове вимкнення живлення, збої файлової системи або дію шкідливого ПЗ. Їх здебільшого можна виправити самостійно.

Фізичне пошкодження — це зламаний розʼєм, залита рідиною або перегріта плата, зношена флеш-памʼять. Якщо накопичувач узагалі не визначається на кількох компʼютерах, помітно нагрівається або має видимі механічні дефекти, програмні методи не допоможуть — потрібна спеціалізована лабораторія відновлення даних.

Важливо: якщо на флешці є цінні файли, не поспішайте з форматуванням і навіть із перевіркою диска. Будь-яка операція запису на пошкоджений накопичувач може безповоротно перезаписати дані, які ще можна було врятувати. Спершу скопіюйте все, що читається, або виконайте відновлення файлів — і лише потім переходьте до ремонту.

Крок 1. Виключіть прості причини

Перш ніж братися за спеціальні інструменти, перевірте очевидне. Підключіть флешку до іншого USB-порту — порти на протилежному боці ноутбука чи системного блока часто працюють через інший контролер. Потім спробуйте інший компʼютер: якщо там накопичувач працює нормально, проблема не у флешці, а у вашій системі.

Наступний крок — перевстановлення драйвера. Через збій після оновлення Windows пристрій може відображатися в системі, але не зʼявлятися у Провіднику. Microsoft радить у такому разі перевстановити драйвер накопичувача:

1. Натисніть правою кнопкою миші на «Пуск» і відкрийте «Диспетчер пристроїв».
2. Знайдіть флешку в розділі «Дискові пристрої» або «Контролери USB».
3. Клацніть на ній правою кнопкою миші та виберіть «Видалити пристрій».
4. Перезавантажте компʼютер — Windows автоматично встановить драйвер заново.

Крок 2. Призначте букву диска

Іноді флешка справна, але Windows просто не призначила їй букву диска, тому накопичувач не видно у Провіднику. Виправити це можна через «Керування дисками»:

1. Натисніть правою кнопкою миші на «Пуск» і виберіть «Керування дисками».
2. Знайдіть флешку у списку за обсягом памʼяті.
3. Якщо розділ позначено як справний, але букви немає, клацніть на ньому правою кнопкою миші та виберіть «Змінити букву диска або шлях до диска».
4. Натисніть «Додати» та призначте будь-яку вільну букву.

Якщо в «Керуванні дисками» флешка відображається як нерозподілена область, таблицю розділів пошкоджено — переходьте одразу до кроку 4, щоб спершу відновити дані.

Крок 3. Перевірте файлову систему

Коли накопичувач видно в системі, але файли не відкриваються або зʼявляються помилки читання, скористайтеся вбудованою перевіркою диска. Найпростіший спосіб — через Провідник: клацніть правою кнопкою миші на флешці, виберіть «Властивості» → вкладка «Сервіс» (Знаряддя) → «Перевірити» і дозвольте системі виправити знайдені помилки.

Той самий інструмент доступний із командного рядка. Згідно з документацією Microsoft, утиліта chkdsk перевіряє файлову систему та її метадані на логічні й фізичні помилки: параметр /f виправляє знайдені помилки, а /r шукає пошкоджені сектори та відновлює з них читабельну інформацію.

1. Знайдіть у пошуку «Командний рядок», клацніть правою кнопкою миші та виберіть «Запуск від імені адміністратора».
2. Введіть команду chkdsk X: /f /r, замінивши X на букву вашої флешки.
3. Натисніть Enter і дочекайтеся завершення перевірки.

Якщо система повідомляє, що chkdsk недоступний для дисків RAW, файлову систему зруйновано надто сильно і виправити її цим способом не вдасться. У такому разі спершу відновіть файли, а потім відформатуйте накопичувач.

Крок 4. Відновіть файли безкоштовними програмами

Якщо флешка просить форматування або вміст недоступний, скористайтеся інструментами відновлення даних. Один із найвідоміших безкоштовних варіантів — пара програм із відкритим кодом TestDisk і PhotoRec, які працюють на Windows, macOS і Linux.

TestDisk відновлює втрачені розділи та виправляє пошкоджені завантажувальні сектори: якщо йому вдається «полагодити» структуру диска, файли повертаються разом із назвами й папками. PhotoRec діє інакше — він ігнорує файлову систему та шукає файли за сигнатурами, тому працює навіть із сильно пошкодженими накопичувачами й розпізнає понад 480 розширень файлів. Для тих, кому текстовий інтерфейс здається незручним, у комплекті є QPhotoRec — версія з графічним інтерфейсом.

Головне правило відновлення: зберігайте відновлені файли лише на інший носій — жорсткий диск компʼютера або другу флешку. Запис на пошкоджений накопичувач може знищити дані, які програма ще не встигла витягти.

Крок 5. Відформатуйте накопичувач

Форматування — останній програмний крок, до якого варто вдаватися лише після того, як дані врятовано або вони вам не потрібні. Воно створює нову файлову систему і в більшості випадків повертає флешці працездатність після логічних збоїв:

1. Відкрийте Провідник, клацніть правою кнопкою миші на флешці та виберіть «Форматувати».
2. Виберіть файлову систему: exFAT — універсальний варіант для флешок, сумісний із Windows і macOS; FAT32 — для старих пристроїв і телевізорів; NTFS — якщо накопичувач використовуватиметься лише з Windows.
3. Натисніть «Почати» та дочекайтеся завершення.

Якщо швидке форматування завершується помилкою, повторіть його без позначки «Швидке» або виконайте повне очищення через «Керування дисками». Коли навіть повне форматування не допомагає, контролер чи флеш-памʼять накопичувача, найімовірніше, вичерпали свій ресурс — таку флешку залишається тільки замінити.

Коли звертатися до фахівців

Якщо накопичувач має механічні пошкодження, не визначається на жодному компʼютері або на ньому зберігаються справді важливі файли, не експериментуйте самостійно. Кожна невдала спроба відновлення зменшує шанси на порятунок даних. Лабораторії відновлення інформації працюють із флеш-памʼяттю напряму, зокрема викопують дані безпосередньо з мікросхем NAND, і мають значно вищі шанси на успіх.

Як уникнути проблем надалі

Більшість логічних пошкоджень флешок легко попередити. Кілька простих звичок суттєво подовжать життя накопичувача та вбережуть ваші файли:

• використовуйте «Безпечне вилучення пристрою» або переконайтеся, що запис файлів завершено, перш ніж витягати флешку;
• не зберігайте на флешці єдину копію важливих даних — робіть резервні копії на компʼютері чи у хмарі;
• не редагуйте документи безпосередньо на флешці — спершу копіюйте їх на компʼютер;
• періодично перевіряйте накопичувач вбудованими засобами Windows, не чекаючи перших симптомів.

Флешка — зручний, але не найнадійніший спосіб зберігання інформації. Ставтеся до неї як до транспорту для файлів, а не як до сховища, і навіть раптовий збій не обернеться втратою важливих даних.

Ця стаття Як відновити пошкоджену флешку: інструкція раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Windows Hello дає змогу входити в компʼютер за допомогою обличчя, відбитка пальця або PIN-коду — швидше й безпечніше, ніж за паролем. Функція працює у Windows 11 та Windows 10, однак підтримка Windows 10 завершилася 14 жовтня 2025 року, тож користувачам старої системи варто подбати й про розширені оновлення безпеки. Розповідаємо, як увімкнути біометричний вхід, повністю відмовитися від пароля та що робити, коли розпізнавання не спрацьовує.

Чому Windows Hello безпечніший за звичайний пароль

Пароль можна підгледіти, вкрасти через фішинг або витік бази даних — і він однаковий, з якого пристрою його не вводили б. Windows Hello працює інакше: PIN-код і біометричні дані привʼязані лише до конкретного пристрою і не передаються на сервери Microsoft. Викрадений з одного компʼютера PIN не відкриє доступ ні до облікового запису в інтернеті, ні до іншого пристрою.

Під час налаштування система не зберігає фото обличчя чи зображення відбитка. Замість цього створюється математичне представлення біометричних ознак, яке шифрується й залишається на пристрої. На компʼютерах із сумісним обладнанням додатковий захист забезпечує технологія Розширена безпека входу у Windows: вона ізолює біометричні дані за допомогою віртуалізації та чипа TPM 2.0.

Що потрібно для біометричного входу

Windows Hello пропонує три способи входу, і вимоги до обладнання в кожного свої:

• Розпізнавання обличчя— потрібна інфрачервона камера, сумісна з Windows Hello. Звичайна вебкамера не підійде: саме ІЧ-сенсор гарантує, що перед екраном жива людина, а не фотографія.
• Відбиток пальця— потрібен сканер відбитків, вбудований або зовнішній.
• PIN-код— працює на будь-якому компʼютері без додаткового обладнання і слугує резервним способом входу для біометрії.

Якщо в ноутбуці чи ПК немає ані ІЧ-камери, ані сканера, Microsoft радить придбати сумісний зовнішній пристрій із підключенням через USB.

Як увімкнути Windows Hello: покрокова інструкція

1. Відкрийте застосунок Параметри та перейдіть у розділ Облікові записи → Параметри входу. Швидший шлях — команда ms-settings:signinoptions у вікні «Виконати» (Win + R).
2. У блоці Способи входу виберіть потрібний варіант: Розпізнавання обличчя (Windows Hello), Розпізнавання відбитків пальців (Windows Hello) або PIN-код (Windows Hello).
3. Натисніть Налаштувати й дотримуйтеся підказок на екрані: система відсканує обличчя або попросить кілька разів прикласти палець до сенсора.
4. Створіть PIN-код, якщо його ще немає, — він знадобиться як резервний варіант, коли біометрія недоступна.

Після цього на екрані входу зʼявиться вибір: обличчя, відбиток або PIN замість пароля. Щоб видалити біометричні дані чи повторно навчити розпізнавання, поверніться в той самий розділ Параметрів входу і виберіть «Видалити» біля відповідного способу.

Як повністю відмовитися від пароля

Якщо ви входите в систему через обліковий запис Microsoft, Windows дозволяє взагалі прибрати пароль з екрана входу. Після цього всі застосунки та браузери, які потребують облікового запису Microsoft, переходитимуть на Windows Hello — розпізнавання обличчя, відбиток або PIN.

1. Відкрийте Параметри→ Облікові записи → Параметри входу.
2. У блоці Додаткові параметри увімкніть перемикач Для покращення безпеки дозволяйте вхід Windows Hello лише для облікових записів Microsoft на цьому пристрої.

Під час наступного входу опції «пароль» на екрані вже не буде — лише способи Windows Hello. Для зловмисника це закриває найпростіший вектор атаки: підбирати або фішити стане просто нічого.

Динамічне блокування: компʼютер замикається, коли ви відходите

Забутий розблокованим компʼютер в офісі чи коворкінгу — класична діра в безпеці. Функція динамічного блокування вирішує проблему: Windows зʼєднується зі смартфоном через Bluetooth і автоматично блокує пристрій, щойно сигнал слабшає — тобто коли власник разом із телефоном виходить із зони дії.

1. Зʼєднайте смартфон із компʼютером через Bluetooth.
2. Перейдіть у Параметри→ Облікові записи → Параметри входу → Динамічне блокування.
3. Поставте позначку Дозволити Windows автоматично блокувати пристрій, коли вас немає поруч.

Блокування спрацьовує приблизно за хвилину після того, як телефон опиниться поза зоною дії Bluetooth. Це страхувальний механізм, а не заміна звичці блокувати компʼютер вручну (Win + L).

Що робити, якщо Windows Hello вас не розпізнає

Найчастіші причини збоїв — банальні: брудна камера чи сенсор, різке бокове світло, мокрі або надто сухі пальці. Microsoft рекомендує почати з простих кроків:

• скористайтеся опцією Покращити розпізнавання в параметрах входу — система додасть ще один шаблон обличчя, наприклад в окулярах чи за іншого освітлення;
• для відбитків зареєструйте кілька пальців і скануйте їх під різними кутами;
• оновіть драйвери камери або сканера через Windows Update;
• якщо зовнішня камера чи сканер не працюють для входу — можливо, на пристрої увімкнено Enhanced Sign-in Security, яка з міркувань безпеки не пропускає непідтверджену периферію. Перемикач є в розділі додаткових параметрів входу.

Якщо біометрія тимчасово недоступна, завжди можна увійти за PIN-кодом — саме тому система вимагає створити його під час налаштування.

Користуєтеся Windows 10? Спершу подбайте про оновлення безпеки

Меню налаштування Windows Hello у Windows 10 те саме: «Параметри» → «Облікові записи» → «Параметри входу». Проблема в іншому: 14 жовтня 2025 року Microsoft припинила підтримку Windows 10 — система більше не отримує виправлення вразливостей, і жодна біометрія не захистить компʼютер, який не оновлюється. Варіанти такі:

• оновитися до Windows 11, якщо компʼютер відповідає системним вимогам, — безкоштовно через Windows Update;
• записатися в програму розширених оновлень безпеки (ESU), яку Microsoft продовжила для домашніх користувачів до 12 жовтня 2027 року. Долучитися можна безкоштовно через синхронізацію параметрів ПК, за 1000 балів Microsoft Rewards або за одноразові 30 доларів; одна ліцензія покриває до 10 пристроїв;
• замінити пристрій, якщо апаратне оновлення до Windows 11 неможливе, а ESU — лише тимчасовий міст, як наголошує сама Microsoft.

Біометричний вхід — потужний інструмент, але він працює лише в парі з актуальною системою. Спершу оновлення — потім Windows Hello.

Ця стаття Вхід без пароля: як налаштувати біометричну автентифікацію Windows Hello раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Google Pay дає змогу розраховуватися телефоном чи смартгодинником усюди, де приймають безконтактну оплату, — без пластикової картки й без комісій за сам сервіс. Усе, що потрібно: Android-смартфон з NFC, застосунок Google Гаманець (Google Wallet) і картка українського банку. Нижче — повна інструкція: як підключити Google Pay, як платити в магазині, у застосунках та онлайн, і що робити, коли оплата не проходить.

Що потрібно, щоб користуватися Google Pay

З 2022 року платіжні функції Google на Android зібрані в застосунку Google Гаманець (Google Wallet). Google Pay — це назва самої технології оплати: саме її логотип видно на терміналах і на кнопках оплати в інтернет-магазинах. Для безконтактних платежів згідно з вимогами Google знадобляться:

1. Смартфон на Android 9.0 або новішої версії з модулем NFC.
2. Встановлений застосунок Google Гаманець, призначений платіжним застосунком за умовчанням для NFC.
3. Налаштоване блокування екрана — PIN-код, графічний ключ, відбиток пальця або фейс-контроль. Без цього додати картку не вдасться.
4. Картка банку, який підтримує Google Pay в Україні, — перелік банків є в довідці Google. Які саме картки можна додавати, вирішує банк.

Як налаштувати Google Pay: додавання картки

Додати картку можна двома способами. Перший — безпосередньо в Google Гаманці:

1. Відкрити застосунок Google Гаманець.
2. Унизу натиснути «Додати в Гаманець», далі — «Платіжна картка» → «Додати кредитну або дебетову картку».
3. Сфотографувати картку камерою або ввести реквізити вручну.
4. Ознайомитися з умовами банку-емітента й підтвердити картку — зазвичай кодом із SMS.

Другий спосіб — через застосунок банку. Наприклад, у Приват24 достатньо відкрити налаштування картки й натиснути кнопку «Додати в Google Pay» — реквізити передаються автоматично. Перша додана картка стає основною для безконтактної оплати; щоб разово заплатити іншою, потрібно відкрити Гаманець і догорнути до неї у списку.

Читайте також: Apple Pay проти Google Pay: хто краще захищає ваші гроші?

Як оплачувати телефоном у магазині

Платити можна на будь-якому терміналі з позначкою безконтактної оплати або логотипом Google Pay:

1. Увімкнути екран телефона й розблокувати його. Відкривати застосунок Google Гаманець не потрібно.
2. Притулити телефон задньою панеллю до платіжного термінала й потримати кілька секунд.
3. Дочекатися синього прапорця на екрані — він означає, що платіж передано. Якщо термінал попросить PIN-код картки або підпис, виконати вказівки на екрані.

Дані справжньої картки термінал не отримує: під час додавання в Гаманець номер картки токенізується — замінюється на номер віртуального рахунку. Саме тому оплата телефоном вважається безпечнішою, ніж фізичною карткою.

Як платити в застосунках та онлайн

Кнопка Google Pay зʼявляється на сторінці оплати в багатьох українських інтернет-магазинах, сервісах доставки та застосунках. Порядок дій простий:

• на етапі оплати вибрати Google Pay замість введення реквізитів картки;
• перевірити суму й вибрану картку у вікні підтвердження;
• підтвердити платіж способом розблокування пристрою — відбитком пальця, обличчям або PIN-кодом.

Реквізити картки при цьому не передаються продавцеві, а вводити їх щоразу вручну не потрібно — це і швидше, і зменшує ризик перехоплення даних на фішингових сторінках.

Оплата смартгодинником

Годинники на Wear OS 2.x і новіших версіях також підтримують безконтактну оплату: картка додається в застосунку Google Гаманець на годиннику, а для розрахунку достатньо піднести його до термінала. Телефон поруч не потрібен — платіж проходить навіть без нього.

Що робити, якщо оплата не проходить

Найпоширеніші причини збоїв за довідкою Google:

• Вимкнений NFC. Перевірити: «Налаштування» → «Підключені пристрої» → «Параметри підключень» → NFC.
• Телефон заблоковано. Перед оплатою пристрій має бути розблокований — увімкненого екрана недостатньо.
• Антена NFC не навпроти зчитувача. Антена може бути у верхній або нижній частині корпусу — варто змінити положення телефона й потримати його довше.
• Пристрій не відповідає вимогам безпеки. На телефонах із root-доступом або несертифікованою прошивкою безконтактна оплата не працює.
• Картку заблоковано. Якщо в Гаманці біля картки є відповідне повідомлення, проблему вирішує лише банк.

Чи можна переказати гроші через Google Pay

Ні. В Україні Google Pay — це лише інструмент оплати; функції переказів між користувачами тут ніколи не було. Окремий застосунок Google Pay з переказами Google закрила у США в червні 2024 року, а повнофункціональна версія з переказами залишилася тільки в Індії та Сингапурі, де вона працює на базі місцевих платіжних систем UPI і PayNow.

Для переказів між людьми в Україні працюють інші інструменти:

• Застосунки банків. Перекази за номером картки або телефону в Приват24, monobank, «Ощад 24/7» та інших — усередині одного банку кошти зазвичай надходять миттєво.
• Сервіси card-to-card. Переказ з картки на картку між різними банками через офіційні сервіси банків чи платіжних систем.
• Міжнародні перекази. Wise, PayPal або перекази на картку через міжнародні системи — залежно від країни та валюти.

Поширені запитання про Google Pay

Чи потрібен інтернет для оплати телефоном?

Для самого платежу через NFC зʼєднання з інтернетом не обовʼязкове: інтернет потрібен лише під час додавання картки. Утім, після кількох офлайн-оплат телефону варто вийти в мережу, щоб оновити платіжні токени.

Чи безпечно платити через Google Pay?

Так, і навіть безпечніше, ніж пластиковою карткою: термінал і продавець бачать не справжній номер картки, а одноразовий токен. Дані картки зашифровані, а кожен платіж підтверджується розблокуванням пристрою.

Чому банківський застосунок просить вимкнути запис екрана?

Банківські застосунки блокують запис і трансляцію екрана на екранах із реквізитами та підтвердженням операцій. Це захист від шахраїв: якщо жертву переконали встановити програму віддаленого доступу або увімкнути демонстрацію екрана, зловмисник може бачити коди й баланси. Якщо застосунок вимагає вимкнути запис екрана — найперше варто переконатися, що на телефоні немає сторонніх програм віддаленого доступу, встановлених на прохання «працівника банку».

Що робити, якщо термінал не бачить телефон?

Потримати телефон ближче до термінала й на кілька секунд довше, змінити його положення (антена NFC може бути вгорі чи внизу корпусу), перевірити, що пристрій розблоковано, а NFC увімкнено. Якщо не допомагає — відкрити застосунок Google Гаманець перед оплатою.

Скільки коштує користування Google Pay?

Сам сервіс безкоштовний: Google не бере комісій ані за додавання карток, ані за платежі. Умови обслуговування картки визначає банк-емітент.

Ця стаття Як оплачувати через Google Pay: налаштування і користування в Україні раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Застосунок відмовляється працювати й показує повідомлення «Ви вимкнули обовʼязковий дозвіл»? Камера, мікрофон чи контакти недоступні, а система навіть не питає про доступ? Розповідаємо, як увімкнути потрібний дозвіл на будь-якому Android-смартфоні, зокрема на Xiaomi, чому діалог із запитом може більше не зʼявлятися і як користуватися тимчасовими дозволами, щоб не давати програмам постійний доступ до своїх даних.

Що робити з помилкою «Ви вимкнули обовʼязковий дозвіл»

Це повідомлення зʼявляється, коли застосунок не може працювати без доступу, у якому йому раніше відмовили — випадково під час першого запуску або свідомо. Найчастіше на нього скаржаться власники смартфонів Xiaomi, Redmi та POCO: системні застосунки «Контакти», «Телефон» чи «Повідомлення» в оболонці HyperOS (раніше — MIUI) вимагають повний набір дозволів і блокують роботу, якщо хоча б одного бракує.

Виправити це можна за хвилину:

1. Відкрийте «Налаштування»і перейдіть до розділу «Додатки» (на Xiaomi — «Додатки» → «Керування додатками»).
2. Знайдіть проблемний застосунок у списку. Якщо його не видно, натисніть «Показати всі додатки».
3. Відкрийте пункт «Дозволи».
4. Знайдіть дозвіл зі статусом «Не дозволено» — саме на нього скаржиться застосунок (наприклад, «Контакти» для телефонної книги) — і виберіть «Дозволити».

Після цього перезапустіть застосунок. Якщо помилка збереглася, перевірте, чи не заборонено йому й інші дозволи з того самого екрана: системні програми Xiaomi нерідко вимагають одразу кілька.

Чому вікно запиту дозволу більше не зʼявляється

Поширена ситуація: застосунку потрібен доступ до камери чи мікрофона, але діалог із кнопкою «Дозволити» просто не відкривається. Це не збій. Починаючи з Android 11, якщо користувач двічі відхилив запит на певний дозвіл, система розцінює це як «більше не запитувати» і надалі не показує діалог узагалі. Єдиний спосіб повернути доступ — увімкнути дозвіл вручну через налаштування, як описано вище.

Як увімкнути або вимкнути дозвіл: універсальна інструкція

На «чистому» Android (Google Pixel, Motorola, частково Samsung) шлях такий, за офіційною довідкою Google:

1. «Налаштування» → «Додатки».
2. Виберіть застосунок → «Дозволи».
3. Натисніть потрібний дозвіл і виберіть «Дозволити»або «Не дозволяти».

Для найчутливіших дозволів — місцеперебування, мікрофона й камери — Android пропонує чотири режими:

• «Дозволяти завжди»— лише для геоданих: застосунок бачить місцеперебування навіть у фоні;
• «Дозволяти, лише коли додаток використовується»— доступ тільки під час активної роботи;
• «Запитувати щоразу»— тимчасовий дозвіл, який скасовується після закриття застосунку;
• «Не дозволяти»— доступу немає взагалі.

Як керувати дозволами на Xiaomi, Redmi та POCO

В оболонці HyperOS (і в старіших версіях MIUI) меню влаштоване трохи інакше, а крім стандартних дозволів Android є ще й власні, фірмові:

1. «Налаштування» → «Додатки» → «Керування додатками».
2. Виберіть застосунок і відкрийте «Дозволи додатків».
3. Увімкніть або вимкніть потрібні пункти.

Окремо перевірте розділ «Інші дозволи» на сторінці застосунку: там зібрані специфічні для Xiaomi пункти — показ спливних вікон, запуск у фоні, зміна налаштувань Wi-Fi. Якщо застосунок «не бачить» вхідні дзвінки або не показує сповіщення, причина часто саме тут:

1. На сторінці застосунку в «Керуванні додатками» знайдіть «Інші дозволи».
2. Увімкніть пункти, потрібні для коректної роботи, — наприклад, «Показувати спливні вікна»для месенджерів.

Ще один фірмовий перемикач — «Автозапуск» на тій самій сторінці: без нього застосунок не працюватиме у фоні після перезавантаження смартфона.

Як увімкнути дозвіл на голосове введення

Голосове введення тексту на Android забезпечують клавіатура Gboard і застосунок Google. Якщо диктування не працює, найімовірніше, одному з них заборонено доступ до мікрофона. Google пояснює, що для голосового введення в застосунках доступ до мікрофона потрібно надати кожному з них окремо.

1. «Налаштування» → «Додатки»→ знайдіть Gboard (або «Клавіатура», якою користуєтеся).
2. «Дозволи» → «Мікрофон» → «Дозволити»(або «Запитувати щоразу»).
3. Повторіть те саме для застосунку Google, якщо користуєтеся голосовим пошуком чи Асистентом.

Тимчасові дозволи: опція «Тільки цього разу»

Не кожному застосунку варто давати постійний доступ до камери чи геоданих — особливо якщо ви встановили його для разової потреби. З Android 11 діалог запиту дозволу для місцеперебування, мікрофона й камери містить кнопку «Тільки цього разу»: застосунок отримує одноразовий доступ, який система автоматично скасовує після виходу з нього. Під час наступного запуску запит зʼявиться знову.

Той самий режим можна закріпити в налаштуваннях — виберіть для дозволу варіант «Запитувати щоразу». Це зручний компроміс: застосунок працює, але не має постійного доступу до чутливих даних у фоні.

Автоматичне скидання дозволів для невикористовуваних застосунків

Android сам прибирає дозволи в програм, якими ви давно не користуєтеся. Функція зʼявилася в Android 11, а з грудня 2021 року Google поширила її на всі пристрої із сервісами Google Play, починаючи з Android 6.0. Якщо застосунок не відкривали кілька місяців, система автоматично відкликає його дозволи, а в Android 12 і новіших — ще й «присипляє» його (режим гібернації).

Перевірити або вимкнути це для конкретного застосунку можна так:

1. «Налаштування» → «Додатки»→ виберіть застосунок.
2. У розділі «Налаштування невикористовуваних додатків» знайдіть перемикач «Призупинити дії в неактивному додатку».

Вимикати його варто лише для програм, які мають працювати у фоні без вашої участі, — наприклад, для застосунків розумного будинку.

Менеджер дозволів: усі доступи в одному місці

Щоб не переглядати застосунки по одному, скористайтеся менеджером дозволів — він показує, які програми мають доступ до конкретної функції:

1. «Налаштування» → «Безпека й конфіденційність» → «Конфіденційність» → «Менеджер дозволів».
2. Виберіть тип дозволу — наприклад, «Мікрофон» — і перегляньте список застосунків із доступом.
3. Натисніть будь-який застосунок, щоб змінити його налаштування.

Там само, у розділі конфіденційності, доступна панель керування дозволами (Android 12 і новіші): вона показує, які застосунки й коли зверталися до камери, мікрофона чи геоданих за останню добу, а в Android 13 і новіших — за сім днів.

А якщо потрібно повністю заблокувати камеру або мікрофон для всіх програм одразу:

1. «Налаштування» → «Безпека й конфіденційність» → «Конфіденційність» → «Налаштування конфіденційності».
2. Вимкніть «Доступ до камери»або «Доступ до мікрофона».

Коли Android не дає ввімкнути дозвіл: налаштування з обмеженнями

Якщо застосунок установлено не з Google Play, а з APK-файлу, система може заблокувати для нього найнебезпечніші дозволи — наприклад, спеціальні можливості. Google називає це «налаштуваннями з обмеженнями»: перемикач буде неактивним, доки ви явно не дозволите обмежені налаштування на сторінці застосунку (меню з трьома крапками у верхньому куті). Робити це варто лише для програм, яким ви цілковито довіряєте, — саме через такі дозволи шкідливе ПЗ отримує контроль над пристроєм.

Надання дозволу — це завжди питання довіри до конкретного застосунку. Про те, які доступи найнебезпечніші та як зрозуміти, що програма запитує зайве, ми детально розповідали в матеріалі про дозволи застосунків для Android і контроль за безпекою даних.

Ця стаття Як увімкнути дозвіл для застосунку на Android: обовʼязкові, тимчасові та «зниклі» дозволи раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Компанія DuckDuckGo, відома своїм фокусом на конфіденційності, оголосила в середу, 8 липня, що її безкоштовний браузер тепер блокує більшість відеореклами — зокрема ролики, які запускаються перед відео на YouTube та під час його перегляду. Функція увімкнена за замовчуванням для користувачів iPhone, Windows і Mac, які мають останню версію браузера.

Жодних налаштувань для початку роботи не потрібно. За словами DuckDuckGo, достатньо відкрити YouTube у браузері й переглядати відео з мінімальною кількістю рекламних переривань. Для користувачів Android функцію незабаром також активують за замовчуванням, а поки що її можна увімкнути вручну в налаштуваннях браузера: Settings → Ad Blocking.

Обмеження: блокування не працює в застосунку YouTube

Є один важливий нюанс: функція не працює всередині застосунку YouTube. Якщо посилання на відео відкривається в застосунку на смартфоні, для блокування реклами потрібно відкрити YouTube.com або m.youtube.com безпосередньо в браузері DuckDuckGo.

Як працює блокування

Функція YouTube Ad Blocking побудована на спільнотних фільтрувальних списках uBlock Origin — безплатного блокувальника контенту з відкритим кодом, — доповнених власними правилами DuckDuckGo для кращої сумісності та зменшення кількості збоїв. У компанії попереджають, що перед завантаженням відео можлива додаткова буферизація, однак після початку відтворення реклама не перериватиме перегляд.

Варто враховувати, що YouTube регулярно змінює механізми показу реклами, тому будь-яке рішення для її блокування може періодично й тимчасово втрачати ефективність — до оновлення фільтрувальних правил.

Чим це відрізняється від Duck Player

Нова функція працює окремо від Duck Player — вбудованого переглядача YouTube у браузері DuckDuckGo, який пропонує спрощений режим перегляду з додатковим захистом конфіденційності. YouTube Ad Blocking натомість призначений для звичайного вебсайту YouTube у браузері DuckDuckGo: це означає, що такі функції, як історія переглядів і збереження позиції в плейлистах, продовжать працювати. Обидві функції можна використовувати одночасно.

У DuckDuckGo обережно зазначають: браузер блокує більшість відеореклами, але не всю. З цим нововведенням компанія приєдналася до Brave та Opera, які також мають вбудовані блокувальники реклами й трекерів без потреби у сторонніх розширеннях.

Ця стаття Браузер DuckDuckGo тепер блокує більшість відеореклами на YouTube раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Вірус-вимагач (ransomware) — шкідливе ПЗ, яке шифрує файли на пристрої або блокує доступ до нього, а потім вимагає гроші за відновлення. Те, що ще пʼять років тому здавалося поодинокими випадками, перетворилося на індустрію з мільярдними оборотами: у 2025 році вимагачі фігурували у 44% усіх витоків даних у світі, а сукупні збитки від них оцінюють у 57 мільярдів доларів щороку. Пояснюємо, як влаштована сучасна атака, хто атакує саме зараз (зокрема в Україні) і що реально допомагає не стати жертвою.

Як працює сучасний вірус-вимагач

Класична схема не змінилась: шкідливе ПЗ шифрує файли на диску або блокує екран пристрою, а на екрані чи в текстовому файлі в кожній папці зʼявляється вимога про викуп. Часто змінюється й розширення зашифрованих файлів — це один із перших сигналів зараження.

Але шлях до цього моменту суттєво ускладнився. За даними Sophos, третій рік поспіль найпоширенішою першопричиною атак залишаються експлуатовані вразливості в застосунках і мережевому обладнанні — на них припадає 32% випадків. Ще 23% атак починаються зі скомпрометованих облікових даних, а 18–19% — із фішингових листів.

Головна зміна останніх років — це подвійне вимагання (double extortion): перед шифруванням ініціатори загроз спершу викрадають дані компанії, а тоді погрожують опублікувати їх, навіть якщо жертва відновить файли з резервної копії. За оцінкою Travelers Insurance, така схема присутня у 87,6% сучасних атак — тобто оплата викупу вже давно не гарантує, що вкрадені дані не опиняться у відкритому доступі.

Хто стоїть за атаками просто зараз

Екосистема вимагачів постійно перебудовується: правоохоронці ліквідовують інфраструктуру одних груп — на їхнє місце приходять інші. За даними Check Point Research, лише в першому кварталі 2026 року команда дослідників відстежила понад 70 активних сайтів-«зливів» даних і 2 122 нові жертви. Групи Qilin, DragonForce, The Gentlemen та LockBit (яка повернулася після падіння 2024 року з версією LockBit 5.0) разом узяли на себе 41% усіх атак за квартал.

Для звичайного користувача важливий не так рейтинг конкретних груп, як логіка: це вже не поодинокі хакери, а модель Ransomware-as-a-Service — «оператори» розробляють шкідливе ПЗ й інфраструктуру, а «партнери» купують доступ і проводять самі атаки, ділячись викупом. Це і пояснює масштаб: жертв тисячі щомісяця, і серед них — компанії будь-якого розміру.

Україна — постійна ціль

Українські організації стикаються з вимагачами по-особливому: частина атак — це справді кримінальний бізнес заради грошей, але частина маскується під вимагачів, хоча насправді має на меті знищення даних. Класичний приклад — RansomBoggs, шкідливе ПЗ на платформі .NET, яке у листопаді 2022 року атакувало кілька українських організацій. За спостереженнями ESET, інструментарій для його поширення був майже ідентичним тому, що використовувало угруповання Sandworm під час руйнівних атак на енергетичний сектор — тобто вимога про викуп у цьому випадку, найімовірніше, була прикриттям для деструктивної операції, а не спробою реального заробітку.

Українцям варто стежити за бюлетенями CERT-UA — команда регулярно публікує деталі нових фішингових і шкідливих кампаній проти державних установ та бізнесу, включно з техніками доставки шкідливого ПЗ, які згодом можуть використовуватися і для розгортання вимагачів.

У що це виливається: гроші та час

Хороша новина — компанії стали відновлюватися швидше й дешевше. За даними Sophos, середня вартість відновлення після атаки (без урахування самого викупу) у 2025 році впала на 44% і становила 1,53 мільйона доларів проти 2,73 мільйона роком раніше. Понад половина постраждалих організацій (53%) відновилися протягом тижня — порівняно з 35% у 2024-му.

Водночас дедалі більше жертв відмовляються платити: 64% організацій не заплатили викуп у 2025 році — порівняно з 59% роком раніше. Це не завжди рішення з позиції сили: часто організації просто не мають грошей, або ж керуються порадами правоохоронців і страховиків.

Платити чи ні

Короткий висновок правоохоронних органів і дослідників незмінний роками: платити не варто. По-перше, це не гарантує відновлення даних — за оцінкою Halcyon, 84% організацій, які заплатили викуп, все одно не змогли повністю відновити свої дані. По-друге, у моделі подвійного вимагання оплата не зупиняє публікацію вже вкрадених файлів. По-третє, кожен заплачений викуп — це фінансування наступних атак, зокрема на інші українські організації.

Є й практична причина звертатися по допомогу, а не мовчки шукати вихід самотужки: за розрахунками IBM, залучення правоохоронних органів до розслідування інциденту в середньому economить компаніям близько 990 тисяч доларів порівняно з тими, хто цього не робить — і не вимагає жодних додаткових витрат.

Що робити, якщо атака вже сталася

Якщо файли вже зашифровані або на екрані зʼявилася вимога про викуп, послідовність дій має бути такою:

• Ізолюйте пристрій. Відключіть компʼютер від мережі — вимкніть Wi-Fi і відʼєднайте кабель, щоб зупинити поширення шкідливого ПЗ на інші пристрої в мережі.
• Не платіть одразу й не панікуйте. Навіть якщо термін у повідомленні про викуп здається жорстким — це елемент психологічного тиску.
• Визначте тип вимагача. Сервіс ID Ransomware від дослідників MalwareHunterTeam за зразком зашифрованого файлу й текстом вимоги допоможе встановити конкретне сімейство шкідливого ПЗ.
• Перевірте наявність безкоштовного декриптора. Проєкт No More Ransom, який координує Europol спільно з десятками партнерів у сфері кібербезпеки, надає безплатні інструменти для розшифрування — але вони специфічні для кожного сімейства й спрацьовують не завжди.
• Повідомте CERT-UA та кіберполіцію. Зверніться на cert.gov.ua і подайте заяву через форму звернень кіберполіції — це не лише допоможе вам, а й дасть іншим українським організаціям попередження про нову хвилю атак.
• Відновіть дані з резервної копії. Якщо копія є і вона не була підключена до зараженої мережі в момент атаки — це найнадійніший спосіб повернути файли без жодних гарантій від зловмисників.

Як захиститися від здирницького ПЗ: 10 правил

Більшість атак вимагачів можна відвернути на етапі базової гігієни, а не героїчними заходами постфактум:

• Резервні копії за правилом 3-2-1. три копії даних, на двох різних типах носіїв, одна — поза основною мережею й бажано офлайн або незмінна (immutable).
• Оновлюйте ПЗ і операційну систему. оскільки саме невиправлені вразливості — головна причина атак, регулярні оновлення закривають більшість очевидних шляхів проникнення.
• Увімкніть багатофакторну автентифікацію. для пошти, VPN, віддаленого доступу та хмарних сервісів — вона суттєво ускладнює використання вкрадених паролів.
• Обмежте протокол віддаленого робочого столу (RDP). закрийте прямий доступ ззовні мережі, використовуйте VPN і автентифікацію на рівні мережі.
• Сегментуйте мережу. щоб зараження одного пристрою чи відділу не поширювалося миттєво на всю організацію.
• Використовуйте рішення з поведінковим аналізом (EDR/антивірус). вони помічають підозрілу активність до того, як почнеться масове шифрування файлів.
• Регулярно навчайте співробітників. розпізнавання фішингових листів і підозрілих вкладень залишається одним із найдешевших і найефективніших видів захисту.
• Не встановлюйте зламане чи піратське ПЗ. сімейство STOP/Djvu — одне з наймасовіших серед вимагачів для приватних користувачів — досі найактивніше поширюється саме через кряки й кейгени.
• Використовуйте менеджер паролів. унікальний пароль для кожного сервісу зменшує ризик, що витік одних облікових даних відкриє доступ до інших систем.
• Підготуйте план реагування заздалегідь. запишіть контакти CERT-UA й кіберполіції, визначте, хто в компанії ухвалює рішення під час інциденту, ще до того, як він станеться.

Головне

Вірус-вимагач сьогодні — це не одинокий зловмисник, а індустрія з розподіленими ролями, готовими сценаріями подвійного вимагання і десятками активних угруповань. Але базові звички — резервні копії, оновлення, багатофакторна автентифікація і обережність із листами та піратським ПЗ — і сьогодні закривають переважну більшість шляхів, якими вимагачі потрапляють у системи. А якщо атака все ж сталася — головне не платити одразу, а звернутися до CERT-UA, кіберполіції та перевірити No More Ransom — шанс повернути дані безкоштовно є частіше, ніж здається.

Ця стаття Вірус-вимагач: як працює здирницьке ПЗ і як захистити свої дані раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар