Видалений у Windows файл не зникає з диска: система переносить його до кошика, де він і далі займає місце. За кілька місяців там можуть накопичитися старі завантаження, відео та інсталятори загальним обсягом у гігабайти. Очистити кошик вручну можна за кілька секунд, а щоб не робити цього щоразу, Windows 11 і Windows 10 уміють позбуватися старого вмісту кошика самостійно — за допомогою функції «Датчик сховища».

Нижче — обидва способи, а також що робити, коли кошик не очищується, і як повернути файл, видалений помилково.

Що відбувається з файлом після видалення

Клавіша Delete або команда «Видалити» не стирає файл, а лише переміщує його до кошика. Звідти файл можна повернути, доки кошик не очищено. У кожного диска власний прихований кошик, а в кожного облікового запису на компʼютері — окремий набір видалених файлів, зазначає довідник ElevenForum.

Повз кошик файли зникають у кількох випадках:

• Shift+Delete. Це сполучення клавіш видаляє виділений елемент одразу й остаточно, не переміщуючи його до кошика.
• Знімні носії. На флешках і картках памʼяті кошика за замовчуванням немає, тому видалені з них файли зникають одразу.
• Мережеві папки. Файли, видалені зі спільних мережевих дисків, не потрапляють до локального кошика.
• Завеликі файли. Якщо файл перевищує максимальний розмір кошика, Windows попередить, що його буде видалено остаточно.
• Хмарні файли OneDrive. Файли, які зберігалися лише онлайн, до кошика Windows не потрапляють — їх шукають у кошику OneDrive.

Максимальний розмір кошика для кожного диска можна змінити: клацніть правою кнопкою миші значок «Кошик» і виберіть «Властивості». Там само вмикається запит на підтвердження видалення. Параметр, який змушує Windows видаляти файли одразу, минаючи кошик, краще не вмикати — інакше випадково видалений файл не вдасться повернути простим способом.

Ще один важливий нюанс: очищення кошика не знищує дані фізично. Система лише позначає місце як вільне, і доки його не перезаписано, файл часто вдається відновити спеціальними програмами. Тому перед продажем чи передачею компʼютера звичайного очищення кошика недостатньо — як безповоротно стерти дані з диска, CyberCalm розповідав окремо.

Як очистити кошик вручну

Через значок на робочому столі

Найшвидший спосіб — клацнути правою кнопкою миші значок «Кошик» на робочому столі, вибрати «Очистити кошик» і підтвердити дію кнопкою «Так».

У вікні кошика

1. Двічі клацніть значок «Кошик», щоб відкрити його.
2. У Windows 11 натисніть кнопку «Очистити кошик» на панелі команд угорі вікна. У Windows 10 така сама кнопка розташована на стрічці, у вкладці «Керування».
3. Підтвердьте видалення.

Щоб видалити лише окремі файли, виділіть їх у кошику, натисніть Delete і підтвердьте остаточне видалення. Решта вмісту залишиться на місці.

Через параметри памʼяті

Кошик можна очистити разом з іншими непотрібними файлами: «Настройки» → «Система» → «Сховище» → «Тимчасові файли». У списку позначте пункт «Кошик» і натисніть «Видалити файли». Перед цим варто переглянути, що ще позначено: тут-таки система пропонує видалити тимчасові файли застосунків і залишки оновлень Windows.

Якщо значка кошика немає на робочому столі

Значок могли приховати в налаштуваннях теми. Щоб повернути його, перейдіть у «Настройки» → «Персоналізація» → «Теми» → «Параметри значків робочого стола», позначте «Кошик» і натисніть «OK». Відкрити кошик без значка теж можна: натисніть Win+R, введіть shell:RecycleBinFolder і натисніть Enter.

Як налаштувати автоматичне очищення кошика через «Датчик сховища»

«Датчик сховища» (в англомовній Windows — Storage Sense) — вбудована функція, яка сама прибирає тимчасові файли та старий вміст кошика. За замовчуванням її вимкнено. Втім, якщо на диску закінчується місце, Windows може ввімкнути функцію сама й повідомити про це користувача.

Налаштування у Windows 11

1. Відкрийте «Настройки» сполученням клавіш Win+I і перейдіть у розділ «Система» → «Сховище».
2. Увімкніть перемикач «Датчик сховища».
3. Натисніть на назву функції, щоб відкрити її параметри.
4. Переконайтеся, що ввімкнено автоматичне очищення вмісту користувача.
5. У списку «Запускати Датчик сховища» виберіть, як часто функція має працювати: щодня, щотижня, щомісяця або коли на диску мало вільного місця. Останній варіант стоїть за замовчуванням.
6. У списку для кошика виберіть, скільки днів файл може пролежати там до автоматичного видалення: 1, 14, 30 або 60. За замовчуванням — 30 днів; варіант «Ніколи» вимикає автоматичне очищення кошика.
7. Перевірте список для папки «Завантаження». За замовчуванням там стоїть «Ніколи», і цей варіант безпечніше залишити: інакше система видалятиме інсталятори й документи, які давно не відкривали.
8. Щоб очистити диск одразу, не чекаючи розкладу, натисніть «Запустити Датчик сховища зараз».

Строк відлічується від моменту видалення: файл, який пролежав у кошику менше за вибраний період, залишиться на місці навіть після запуску функції. Для більшості користувачів оптимальні 30 днів — цього досить, щоб помітити помилку й повернути потрібний файл.

Налаштування у Windows 10

Шлях той самий: «Настройки» → «Система» → «Сховище». Увімкніть перемикач «Датчик сховища», а потім натисніть посилання «Налаштувати Датчик сховища або запустити його». Набір параметрів аналогічний: частота запуску, строк зберігання файлів у кошику та в папці «Завантаження».

Варто враховувати, що Windows 10 уже не отримує безкоштовних оновлень безпеки. Які варіанти є в користувачів цієї системи, CyberCalm розбирав окремо.

Обмеження автоматичного очищення

• Функція працює тільки на системному диску, зазвичай C:. Кошики інших дисків доведеться очищати вручну.
• «Датчик сховища» запускається лише тоді, коли користувач увійшов у систему, а компʼютер перебуває онлайн понад 10 хвилин.
• Налаштування діють лише для поточного облікового запису: інші користувачі компʼютера налаштовують функцію самостійно.
• Файли OneDrive функція не видаляє, а лише робить доступними тільки онлайн, якщо їх давно не відкривали. Починаючи з Windows 11 версії 22H2, за замовчуванням це відбувається через 30 днів.

Як вимкнути автоматичне очищення

Якщо автоматичне видалення більше не потрібне, поверніться в «Система» → «Сховище» і вимкніть перемикач «Датчик сховища». Щоб функція й далі прибирала тимчасові файли, але не чіпала кошик, достатньо вибрати «Ніколи» у списку для кошика.

Що робити, якщо кошик не очищується

Файл відкритий в іншій програмі

Якщо Windows повідомляє, що дію неможливо виконати, бо файл відкрито в іншій програмі, закрийте застосунки, які могли з ним працювати, — відеоплеєр, редактор, архіватор. Якщо це не допомогло, перезапустіть Провідник: відкрийте «Диспетчер завдань» сполученням Ctrl+Shift+Esc, знайдіть у списку «Провідник Windows», клацніть правою кнопкою миші й виберіть «Перезапустити». Найпростіший варіант — перезавантажити компʼютер.

Значок показує повний кошик, хоча він порожній

Зазвичай це збій оновлення значка. Допомагає той самий перезапуск Провідника або перезавантаження.

Повідомлення про пошкоджений кошик

Якщо під час входу в систему чи видалення файлу зʼявляється повідомлення, що кошик на диску пошкоджено, причина — у збої службової папки $Recycle.Bin. Microsoft радить скинути кошик командою з правами адміністратора. Важливо: команда остаточно видаляє все, що є в кошику цього диска, тому спершу відновіть потрібні файли, якщо кошик ще відкривається.

1. Натисніть «Пуск», введіть cmd, клацніть правою кнопкою миші «Командний рядок» і виберіть «Запуск від імені адміністратора».
2. Введіть команду й натисніть Enter:

rd /s /q C:\$Recycle.Bin

Після цього перезавантажте компʼютер — Windows створить новий порожній кошик. Якщо помилка стосується іншого диска, замініть у команді літеру C на потрібну, наприклад D.

Автоматичне очищення не спрацьовує

Перевірте три речі: чи ввімкнено «Датчик сховища», чи не вибрано «Ніколи» у списку для кошика і чи файли лежать саме на системному диску. Варто також памʼятати, що функція не запускається без входу в систему, а нещодавно видалені файли не чіпає, доки не мине вибраний строк.

Як повернути файл із кошика

Поки кошик не очищено, видалений файл повертається за кілька кліків.

1. Відкрийте кошик. Щоб швидше знайти файл, скористайтеся полем пошуку у вікні або відсортуйте вміст за датою видалення.
2. Клацніть файл правою кнопкою миші й виберіть «Відновити». Файл повернеться в ту саму папку, звідки його видалили.
3. Щоб повернути кілька файлів, виділіть їх і скористайтеся командою відновлення вибраних елементів на панелі команд. Щоб відновити файл в іншу папку, просто перетягніть його туди з кошика.

Якщо файл щойно видалено у Провіднику, дію можна скасувати сполученням Ctrl+Z.

Файли з OneDrive

Файли, які зберігалися лише в хмарі, до кошика Windows не потрапляють — їх треба шукати в кошику на вебсайті OneDrive. Для особистого облікового запису Microsoft видалені елементи зберігаються там 30 днів, для робочого чи навчального — 93 дні, якщо адміністратор не змінив налаштування, повідомляє Microsoft.

Якщо кошик уже очищено

Шанси ще є, але діяти треба швидко: насамперед перестаньте зберігати нові файли на цей диск, щоб не перезаписати видалені дані. Далі можна спробувати «Попередні версії» папки, «Історію файлів» або спеціальні програми для відновлення — покроково ці способи описано в матеріалі про те, як відновити видалені файли. Чим раніше розпочати відновлення, тим вищі шанси на успіх.

Ця стаття Очищення кошика у Windows 11 і 10: вручну та автоматично раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Чорна пʼятниця у 2026 році припадає на 27 листопада, а Кіберпонеділок — на 30 листопада. Проте українські й закордонні магазини запускають розпродажі заздалегідь, і фактично сезон знижок триває весь листопад. Разом із покупцями активізуються й шахраї: фейкові магазини, підробні домени відомих брендів, SMS «від служби доставки» та знижки, яких насправді немає.

Нижче — як розпізнати основні схеми, перевірити магазин перед оплатою і що робити, якщо гроші вже відправлено шахраям.

Чому під час розпродажів шахраїв більше

Розпродажі — ідеальне прикриття: покупці готові до великих знижок, поспішають і менше перевіряють сайти. Check Point Research у звіті за листопад 2025 року зафіксувала, що у жовтні зʼявилося 158 нових доменів, повʼязаних із Чорною пʼятницею, — на 93% більше, ніж у середньому за місяць того року. За перші десять днів листопада таких доменів зареєстрували понад 330, і кожен 11-й із них виявився шкідливим.

Ще одна тенденція — підробка великих маркетплейсів. Серед нових доменів зі згадкою Amazon, AliExpress чи Alibaba загрозу становив кожен 25-й. Дослідники також знайшли мережу однотипних фейкових магазинів зі «знижками», які посилалися на відомі бренди, зокрема H&M, Mango та Columbia. Детальніше про ці дані — у новині CyberCalm «Шахрайські домени Black Friday: експерти попереджають про різке зростання фейкових сайтів».

Фейкові магазини і підробні домени

Шахрайський магазин часто майже не відрізняється від справжнього: офіційний логотип, якісні фото товарів, знайомий дизайн. Так, підробний сайт кросівок HOKA, який описала Check Point, використовував логотип і фото бренду, а домен для нього зареєстрували 24 жовтня 2025 року — за місяць до розпродажу. Мета таких сайтів — отримати дані картки й облікові записи під час фальшивого оформлення замовлення.

Насторожити мають такі ознаки:

• адреса поєднує назву бренду, слова black friday, рік чи назву країни — як-от 2025germanyblackfriday[.]com зі звіту Check Point;
• адреса відрізняється від справжньої однією літерою чи доменною зоною — це тайпсквотинг, розрахований на помилку під час введення адреси;
• ціни нижчі за ринкові в рази, а таймер на сторінці підганяє з оплатою;
• немає контактів, даних про продавця, умов доставки й повернення;
• оплата лише переказом на картку або «за реквізитами».

Значок замка в адресному рядку не гарантує безпеки: сертифікат HTTPS безкоштовно отримує будь-який сайт, зокрема шахрайський. Замок означає лише, що зʼєднання зашифроване, але не те, що на іншому боці чесний продавець.

Найнадійніше переходити до магазину не за рекламою чи посиланням із листа, а ввівши адресу вручну або через закладку. Незнайомий сайт варто перевірити сканером безпеки CyberCalm. Він безкоштовно показує, коли зареєстровано домен, чи попереджають про сайт Google і Cloudflare, чи є він у переліку шахрайських сайтів Асоціації «ЄМА» і чи не схожа адреса на підробку відомого магазину. Домен, якому кілька тижнів, — серйозний привід відмовитися від покупки. Водночас сканер не перевіряє чесність продавця, тож відгуки й контакти варто дивитися окремо.

Шахрайська реклама і сторінки в соцмережах

Значна частина фейкових магазинів живе не на окремих сайтах, а в соцмережах. Кіберполіція попереджає: шахраї копіюють фото й описи справжніх продавців, додають вигадані відгуки та обіцяють «знижки лише сьогодні». Після передоплати продавець зникає, а сторінку видаляють уже за кілька тижнів і створюють нову під іншою назвою.

Перед покупкою через сторінку в соцмережі варто подивитися, коли її створено, скільки на ній публікацій і живих коментарів. Якщо реклама веде на «офіційний магазин» бренду, краще знайти сайт бренду самостійно й порівняти адресу та ціну.

Фішингові SMS і листи «від служби доставки»

У сезон розпродажів майже кожен чекає на посилку, і шахраї цим користуються. Восени 2025 року Нова пошта попереджала про SMS із невідомих номерів із текстом «Вашу посилку затримано через неправильний індекс». Посилання в такому повідомленні нібито веде на підтвердження адреси, а насправді збирає особисті й банківські дані.

Правило просте: статус посилки варто перевіряти лише в застосунку чи на сайті перевізника, ввівши номер накладної вручну. Те саме стосується листів від імені магазинів з «ексклюзивними промокодами» чи проханням «підтвердити замовлення»: справжню акцію можна знайти на сайті магазину без переходу за посиланням.

Фальшиві знижки

Не кожна знижка — шахрайство, але не кожна знижка — справжня. Поширений прийом — підняти ціну за кілька тижнів до розпродажу, а потім «знизити» її до звичайного рівня. Перевірити це допомагає історія цін на агрегаторах на кшталт hotline.ua.

У магазинах Європейського Союзу є додатковий запобіжник: за статтею 6a директиви про зазначення цін продавець мусить вказувати поруч зі знижкою найнижчу ціну за 30 днів до неї. Якщо ця ціна дорівнює «акційній» або нижча за неї, знижка фіктивна. Як це виглядає на практиці і як порахувати реальну вигоду з урахуванням доставки й мита — у статті «Як вигідно купувати онлайн в Україні та за кордоном».

Як платити безпечно

• Без переказів на особисту картку. Справжні магазини приймають оплату через платіжну сторінку, Apple Pay чи Google Pay або післяплату. Переказ «на картку менеджера» — головна ознака шахрайства, і повернути такі гроші найважче.
• Окрема віртуальна картка. Для онлайн-покупок варто мати окрему віртуальну картку й поповнювати її лише на суму покупки. Навіть якщо дані картки викрадуть, основні кошти залишаться недоступними.
• Сервіси, які не передають магазину номер картки. Apple Pay, Google Pay чи PayPal зменшують ризик витоку даних картки з сайту продавця.
• Жодних кодів нікому. Коди з SMS чи пуш-повідомлень банку не потрібні ні продавцю, ні «службі доставки», ні «службі безпеки банку».

Що робити, якщо вже потрапили на шахраїв

Що швидше діяти, то більше шансів повернути гроші й захистити рахунки.

• Заблокувати картку в застосунку банку або за номером гарячої лінії, вказаним на картці чи офіційному сайті банку.
• Звернутися до банку з заявою про шахрайську операцію. Якщо оплата була карткою, варто запитати про процедуру оскарження операції (chargeback): чи вона можлива, залежить від способу оплати й правил платіжної системи.
• Зберегти докази: скриншоти сайту чи сторінки продавця, листування, квитанції про оплату, адресу сайту.
• Повідомити поліцію: за номером 102 або через кіберполіцію. Банки часто просять підтвердження звернення до поліції.
• Змінити паролі, якщо на фішинговому сайті вводилися логін і пароль, і ввімкнути двофакторну автентифікацію там, де вона ще не ввімкнена.

Варто також попередити рідних, особливо старших, про схему, з якою довелося зіткнутися: вони часто стають наступною ціллю тих самих шахраїв.

Ця стаття Чорна пʼятниця: як не натрапити на фейкові магазини, фішинг і фальшиві знижки раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Chrome оновлюється сам, але нова версія починає працювати лише після перезапуску браузера. Якщо вкладки тижнями залишаються відкритими, а ноутбук щоразу засинає замість вимкнення, браузер може відставати на кілька версій — разом із вразливостями, які Google уже закрила. З вересня 2026 року це відставання накопичується вдвічі швидше: нова версія Chrome виходить кожні два тижні. Нижче — як перевірити й оновити Chrome на кожній платформі, що робити, якщо оновлення не встановлюється, і як убудована перевірка безпеки підтверджує, що з браузером усе гаразд.

Чому оновлення Chrome не варто відкладати

Щойно розробники публікують виправлення вразливості, зловмисники можуть вивчити зміни в коді й створити експлойт для тих, хто ще не оновився. Проміжок між готовим виправленням і його появою у стабільній версії браузера Google називає patch gap і роками його скорочує. З Chrome 116, тобто із серпня 2023 року, стабільна версія отримує оновлення безпеки щотижня — між великими релізами. За даними Google, до 2020 року цей проміжок у середньому становив 35 днів, а після переходу на двотижневі оновлення скоротився приблизно до 15 днів.

8 вересня 2026 року, з виходом Chrome 153, Google перейшла на двотижневий цикл великих релізів для компʼютерів, Android та iOS. Раніше нова версія виходила раз на чотири тижні. Для користувача це означає просте правило: браузер, який не перезапускали місяць, уже відстає щонайменше на дві версії.

Як перевірити версію та оновити Chrome на компʼютері

Зазвичай Chrome встановлює оновлення у фоні, коли браузер закривають і відкривають знову. Якщо ж його давно не закривали, оновлення може чекати на перезапуск. Перевірити це вручну можна так:

1. Відкрити Chrome.
2. Натиснути значок із трьома крапками у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Довідка» → «Про Google Chrome». Ту саму сторінку відкриває адреса chrome://settings/help.
4. Chrome сам перевірить наявність оновлень і завантажить їх. Якщо зʼявиться кнопка «Перезапустити», натиснути її.

Якщо кнопки «Перезапустити» немає, на компʼютері вже встановлено останню версію. Номер версії вказано під заголовком «Google Chrome» на цій самій сторінці.

Перезапуск не забирає відкриті вкладки: Chrome зберігає вікна й відкриває їх знову. Винятком є вікна в режимі анонімного перегляду — вони не відновлюються. Якщо перезапускати браузер зараз незручно, можна натиснути «Не зараз»: оновлення застосується під час наступного запуску.

Особливості Windows, macOS, Linux і Chromebook

• Щоб застосувати оновлення, потрібно закрити всі вікна Chrome, а потім запустити браузер знову.
• Якщо Chrome встановлено в папку «Програми», на сторінці «Про Google Chrome» можна ввімкнути автоматичне оновлення для всіх користувачів компʼютера.
• Chrome оновлюється через менеджер пакетів дистрибутива.
• Браузер оновлюється разом із ChromeOS, тому потрібно оновити саму систему.

Як оновити Chrome на Android

На Android Chrome оновлюється через Google Play відповідно до налаштувань автооновлення в магазині. Перевірити наявність нової версії вручну можна так:

1. Відкрити Google Play.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Вибрати «Керування додатками й пристроєм».
4. У розділі «Доступні оновлення» знайти Chrome і торкнутися «Оновити».

Поточну версію показує сам браузер: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Про Chrome». Актуальні версії Chrome потребують Android 10 або новішого.

Нова версія запрацює після перезапуску застосунку. Щоб перезапустити Chrome на телефоні, достатньо закрити його у списку нещодавніх застосунків і відкрити знову.

Як оновити Chrome на iPhone та iPad

На iOS Chrome оновлюється через App Store відповідно до налаштувань автоматичних оновлень. Вручну це роблять так:

1. Відкрити App Store.
2. Торкнутися значка профілю у правому верхньому куті.
3. Прогорнути до розділу «Оновлення програм» і знайти Chrome.
4. Торкнутися «Оновити». За потреби ввести пароль Apple ID.

Версію браузера показує розділ «Більше» → «Налаштування» → «Google Chrome». Chrome для iPhone та iPad працює на iOS 17 і новіших.

Chrome не оновлюється: що перевірити

Google перелічує кілька типових причин, через які оновлення не встановлюється.

Застаріла операційна система

Chrome не працює на Windows XP, Vista, 7, 8 і 8.1, а також на macOS від 10.12 до 12. Актуальним версіям потрібні Windows 10 або новіша чи macOS 13 Ventura або новіша. Останньою версією для Windows 7, 8 і 8.1 став Chrome 109, що вийшов 10 січня 2023 року. Старий Chrome на такій системі запускається, але не отримує виправлень безпеки й з кожним тижнем стає вразливішим.

Windows 10 браузер поки підтримує: дату припинення оновлень Chrome для цієї системи Google ще не призначила. Водночас сама Windows 10 у жовтні 2025 року залишилася без регулярних оновлень безпеки від Microsoft — про варіанти розповідає матеріал про оновлення безпеки Windows 10. Власникам старих Mac варто прочитати, чому Chrome припиняє оновлення для старих версій macOS.

«Оновлення вимкнув адміністратор»

Таке повідомлення зʼявляється на компʼютерах, якими керує організація, — наприклад, на робочих. Оновлення в цьому випадку вмикає системний адміністратор або інша людина з правами адміністратора на цьому компʼютері.

Помилки 3, 4, 7, 10, 11 або 12

• Перезавантажити компʼютер і повторити оновлення.
• Перевірити, чи антивірус, файрвол або батьківський контроль не блокують оновлення програм і доступ до адрес tools.google.com та dl.google.com.
• Перевстановити Chrome: видалити браузер і завантажити його знову з офіційного сайту. Якщо на Windows помилка повторюється, варто скористатися автономним інсталятором.
• Перевірити компʼютер на небажані програми: шкідливе ПЗ здатне заважати оновленню браузера.
• На Windows вимкнути режим сумісності для ярлика Chrome: правою кнопкою миші на значку → «Властивості» → «Сумісність» → зняти позначку «Запустити програму в режимі сумісності з». Chrome у цьому режимі не підтримується.

Сайти, які «просять оновити браузер», — пастка. Chrome отримує оновлення лише через вбудований механізм, Google Play або App Store, а встановлювальний файл можна завантажувати тільки з google.com/chrome. Сторінка, яка блокує перегляд і вимагає завантажити «оновлення Chrome», — поширена приманка для зараження шкідливим ПЗ.

Перевірка безпеки Chrome: що вона робить сама

Окремо від оновлень у Chrome є інструмент «Перевірка безпеки» (Safety Check). Колись його потрібно було запускати вручну, але з грудня 2023 року на компʼютерах він працює у фоновому режимі і сам надсилає сповіщення про проблеми. У вересні 2024 року Google розширила функцію: тепер вона самостійно відкликає дозвіл на сповіщення в сайтів, які, за даними Google Safe Browsing, виманили його обманом.

За описом Google, перевірка безпеки стежить за:

• скомпрометованими, повторно використаними та слабкими паролями, збереженими в Менеджері паролів Google;
• станом Безпечного перегляду;
• доступними оновленнями Chrome;
• небажаними сповіщеннями від сайтів;
• дозволами сайтів, якими давно не користувалися, — Chrome відкликає їх автоматично;
• потенційно шкідливими розширеннями (у версії для компʼютера).

Коли перевірка щось знаходить, на компʼютері повідомлення зʼявляється в меню з трьома крапками, на Android — на сторінці нової вкладки. Переглянути звіт можна і вручну:

• На компʼютері: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Перевірка безпеки». Цей розділ також відкриває адреса chrome://settings/safetyCheck.
• На Android: значок із трьома крапками → «Налаштування» → «Перевірка безпеки».

Варто памʼятати про межі інструмента: він перевіряє лише паролі, збережені в Менеджері паролів Google, і не замінює антивірус.

Що ще ввімкнути в налаштуваннях безпеки Chrome

Два параметри варто перевірити окремо. На компʼютері вони розташовані в розділі «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека» → «Безпека», на Android — у «Налаштування» → «Конфіденційність і безпека».

• «Завжди використовувати безпечні зʼєднання». Chrome переводить адреси сайтів на HTTPS і попереджає, перш ніж відкрити сайт, який не підтримує захищене зʼєднання.
• «Попереджати, якщо пароль скомпрометовано внаслідок витоку даних». Chrome повідомить, якщо збережений пароль зʼявився серед даних, викрадених під час зламів.

У тому самому розділі обирають рівень Безпечного перегляду. Стандартний захист увімкнено за замовчуванням. Покращений захист перевіряє сайти й завантаження ретельніше, але для цього Chrome передає Google більше даних про перегляд. Вибір залежить від того, що важливіше: максимальний захист від фішингу чи мінімум даних, які отримує Google.

Висновок

Оновлення Chrome забирає кілька секунд і один перезапуск. Найпростіша звичка — раз на тиждень повністю закривати браузер або заглядати на сторінку «Про Google Chrome». Якщо ж оновлення не встановлюється через застарілу систему, проблема вже не в браузері: на операційній системі без підтримки безпечного Chrome не буде. Номери актуальних версій і переліки виправлень Google публікує в блозі Chrome Releases.

Ця стаття Як оновити Chrome на компʼютері, Android та iPhone і перевірити безпеку браузера раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

11 жовтня 2026 року о 14:00 за UTC (17:00 за київським часом) кореневу зону DNS — вершину системи доменних імен — почав підписувати новий криптографічний ключ KSK-2024. Це лише друга заміна так званого «головного ключа Інтернету» відтоді, як корінь DNS захистили підписами у 2010 році. За повідомленням ICANN, заміну завершено за планом, хоча організація ще перевіряє повідомлення про проблеми на окремих системах. Більшість людей нічого не помітили — і саме так усе мало відбутися.

Що таке ключі захисту Інтернету

Коли йдеться про «ключі захисту Інтернету» чи «ключі від Інтернету», найчастіше мають на увазі одну конкретну річ — кореневий ключ DNSSEC, офіційно Root Zone Key Signing Key (KSK). Його також називають «якорем довіри» (trust anchor): саме з нього починається перевірка справжності адрес у мережі.

DNS працює як довідник Інтернету: перетворює зрозумілі людині адреси на кшталт cybercalm.org на IP-адреси серверів. Спочатку ця система не мала захисту від підробки: відповідь DNS можна було підмінити, і користувач потрапляв на фальшивий сайт, навіть правильно ввівши адресу. Розширення DNSSEC (Domain Name System Security Extensions) додає до записів DNS криптографічні підписи. Завдяки їм резолвер — сервер, який шукає адреси замість користувача, — може перевірити, що відповідь справжня і її не змінили в дорозі.

Підписи утворюють ланцюжок довіри згори донизу. KSK підписує інший ключ — ключ підписування зони (Zone Signing Key, ZSK), а вже ZSK підписує дані кореневої зони, зокрема записи доменів верхнього рівня, які своєю чергою ручаються за домени нижче. Якщо резолвер не довіряє ключу на самій вершині, він не зможе перевірити жодної відповіді під ним. Ролі розподілені між двома організаціями: ICANN є оператором KSK, а компанія Verisign — оператором ZSK.

Що сталося 11 жовтня 2026 року

Того дня кореневу зону почав підписувати KSK-2024 з ідентифікатором (key tag) 38696, а KSK-2017 з ідентифікатором 20326 перестав її підписувати. Попередній ключ виконував цю роботу вісім років — з 11 жовтня 2018-го.

Заміна не була раптовою. Новий ключ згенерували 26 квітня 2024 року, а з 11 січня 2025-го його відкрита частина вже перебувала в кореневій зоні. Майже два роки резолвери в усьому світі мали, щоб «познайомитися» з ним. Механізм RFC 5011 дозволяє резолверу автоматично додати новий ключ до довірених, якщо той протягом 30 днів спостерігається в зоні підписаним чинним ключем. Уже за місяць після публікації більшість резолверів почали довіряти KSK-2024, а приблизно за 500 днів частка тих, що його прийняли, перевищила 95%.

Після перемикання наслідки проявляються не одразу: кешована копія кореневого набору ключів зберігається в резолверах два дні, тому справжня перевірка готовності тривала до 13 жовтня.

Чи все пройшло гладко

Вимірювання APNIC, оприлюднені 21 жовтня, свідчать: масштабного збою DNS не сталося, а глобальна частка перевірок DNSSEC навіть зросла — з 39,7% до 40,6%. Проте середні цифри приховують локальні проблеми. Великого індійського провайдера встигли попередити 9 жовтня, і він вчасно виправив налаштування; з бразильськими провайдерами звʼязатися не вдалося, і частка валідації в Бразилії впала з 54% до 50%. Загалом дослідники нарахували 660 мереж, де рівень перевірки DNSSEC після заміни знизився на 10% і більше.

Для користувача такий збій виглядає неочевидно: резолвер без нового ключа не може визначити жодного домену — ні підписаного, ні непідписаного — і масово повертає помилку SERVFAIL. Сайти працюють, але їхні імена раптом перестають «відкриватися». Саме так сталося, наприклад, із власниками роутерів OpenMPTCProuter, які встановили прошивку менш ніж за 30 днів до заміни: 12 жовтня в них перестали визначатися зовнішні адреси.

ICANN продовжує моніторинг: процес заміни ще не завершено.

Що далі

• 11 січня 2027 року KSK-2017 опублікують із позначкою відкликання (REVOKE), щоб резолвери, які підтримують RFC 5011, перестали йому довіряти.
• 22 березня 2027 року KSK-2017 видалять з кореневої зони.

Хронологія: від незахищеного DNS до третього кореневого ключа

Як часто змінюються ключі

Кореневих ключів два типи, і живуть вони по-різному. ZSK змінюють кожні 90 днів — це рутина, яку ніхто не помічає. KSK змінюють значно рідше. Спершу йому відводили пʼять років, але перший ключ прослужив набагато довше — вісім.

Тепер IANA планує ідеалізований трирічний цикл: новий ключ приблизно два роки перебуває в кореневій зоні в режимі очікування, а наступника генерують після кожної заміни. Такий інтервал, за поясненням IANA, — баланс: процедури й програмне забезпечення залишаються готовими до нових ключів, а надто часті заміни не ускладнюють роботу. Довгий період очікування до того ж дає змогу прискорити заміну, якщо виникне потреба.

Хто насправді тримає «ключі від Інтернету»

Популярна історія про «сімох людей, які володіють ключами від Інтернету», — спрощення. ICANN пояснює: безпосередньо в церемоніях задіяно близько пʼятдесяти експертів, частину з них поділено на три групи по сім осіб — звідси й міф про «сім ключів».

Ці люди — Trusted Community Representatives (TCR), довірені представники інтернет-спільноти. Їх обирають із заявок технічної спільноти; людина, повʼязана з PTI, ICANN чи Verisign, стати TCR не може. Станом на жовтень 2026 року до складу входять 14 криптоофіцерів — по сім для кожного з двох обʼєктів, — 7 власників часток ключа відновлення та 12 резервних представників. Криптоофіцери й власники часток представляють 17 країн — від Австралії та Чилі до Зімбабве та Ісландії. Представників України серед них немає.

Криптоофіцери (Cryptographic Officers)

Щоб апаратний модуль безпеки працював під час церемонії, потрібно активувати 3 із 7 смарт-карт, виданих для цього HSM. ICANN намагається, щоб на кожній церемонії було щонайменше четверо криптоофіцерів — на випадок, якщо хтось не зможе виконати свою роль.

Важливе уточнення: смарт-карта — не «шматочок» кореневого ключа, а лише засіб увімкнути модуль, у якому ключ зберігається. Самі по собі ці фізичні ключі (металеві або смарт-карти) не дають доступу до кореневого ключа: для цього представникам довелося б опинитися всередині захищеного обʼєкта, а сейф із резервними картами мав би бути відчинений.

Власники часток ключа відновлення (Recovery Key Share Holders)

ICANN тримає по два HSM на кожному обʼєкті, а на найнеймовірніший випадок — зашифровану резервну копію кожного кореневого ключа в сейфі на кожному обʼєкті. Власники часток ключа відновлення беруть участь у процесах генерації та резервного копіювання ключа — їхня роль потрібна саме для сценарію, коли ключ доведеться відновлювати з резервної копії.

Як відбувається церемонія ключа

Церемонії KSK зазвичай проводять чотири рази на рік у захищених приміщеннях. Під час типової церемонії ключем підписують матеріал, який використовуватимуть у DNSSEC протягом наступних місяців. Обʼєктів два, і обидва розташовані в США: Root Zone Key Management Facility East у Калпепері (Вірджинія) та Root Zone Key Management Facility West в Ель-Сегундо (Каліфорнія). Кожна церемонія триває від трьох до восьми годин.

Головний принцип — прозорість. Церемонії публічні: їх транслюють онлайн, а після завершення оприлюднюють записи та матеріали. Наприклад, для церемонії 62 опубліковано записи трьох аудиторських камер, анотований сценарій, журнали підписування й навіть образ операційної системи підписувального компʼютера.

Спрощено церемонія виглядає так:

1. Учасники проходять контроль доступу до захищеного приміщення. Дії виконуються строго за сценарієм, а внутрішній свідок фіксує будь-які відхилення від нього.
2. Із сейфів дістають апаратний модуль безпеки та смарт-карти криптоофіцерів.
3. Криптоофіцери активують HSM своїми картами — потрібно щонайменше 3 із 7.
4. Кореневим ключем підписують ключі ZSK на наступний квартал. Сам ключ при цьому не залишає HSM: це не файл, а цифровий ключ, який зберігається всередині апаратного модуля.
5. Обладнання повертають у сейфи, а записи й журнали церемонії публікують.

Церемонія, яка підготувала заміну

Церемонія 62 відбулася 12 серпня 2026 року в Ель-Сегундо: на ній підписали ZSK на четвертий квартал 2026 року та знищили два старі апаратні модулі — 5W і 6W. Саме в цьому кварталі відбулося перемикання на KSK-2024, тож підписи, які почали діяти 11 жовтня, створили ще в серпні. Серед оприлюднених журналів — підписи як для переходу до нової фази заміни ключа, так і для резервних сценаріїв її відкату.

Наступну, 63-тю церемонію заплановано на 12 листопада 2026 року в Калпепері — на ній підпишуть ZSK на перший квартал 2027 року.

Що станеться, якщо ключ викрадуть

Загроза реальна, але її часто перебільшують. Компрометація KSK дала б змогу створювати «правильні» з погляду DNSSEC підписи для будь-якого домену. Утім між викраденим ключем і масштабною атакою — кілька серйозних перешкод:

• Підроблену відповідь ще треба доставити жертві. Для цього зловмисник має опинитися на шляху трафіку або атакувати кеш резолвера — самого ключа для цього замало.
• За оцінкою APNIC, лише близько 40% користувачів у світі працюють через резолвери, що перевіряють DNSSEC. Для решти підписи взагалі не перевіряються, тож підробити для них DNS можна й без кореневого ключа.
• HTTPS додає окремий рубіж: підмінена адреса сама по собі не дає зловмиснику дійсного сертифіката для чужого домену, тож браузер попередить про проблему.
• ICANN наголошує: Інтернет — це значно більше, ніж DNSSEC, а контроль над одним аспектом не дає контролю над іншими.

У разі компрометації довелося б провести позапланову заміну ключа. Тривалий період, протягом якого наступний ключ заздалегідь перебуває в кореневій зоні, передбачено зокрема для того, щоб у разі потреби пришвидшити заміну. Але навіть тоді частині операторів довелося б оновлювати якорі довіри вручну, а це означає тимчасові збої для користувачів їхніх мереж.

Як захищено ключ

• Апаратне зберігання. Кореневий ключ — не файл, а цифровий ключ усередині апаратного модуля безпеки.
• Дублювання. Два обʼєкти, по два HSM на кожному, плюс зашифровані резервні копії в сейфах.
• Розподіл повноважень. Для роботи модуля потрібні 3 із 7 смарт-карт, а їхніми власниками не можуть бути люди, повʼязані з ICANN, PTI чи Verisign.
• Публічність. Церемонії транслюють, записи й журнали публікують, а процеси керування ключем проходять сертифікацію незалежним аудитором.

Що це означає для користувачів і адміністраторів

Для більшості — нічого. Домашні користувачі, які покладаються на DNS провайдера або великого публічного резолвера, не мали робити жодних дій.

Більшість користувачів Інтернету не помітять жодних змін, однак операторам DNS-програм варто заздалегідь переконатися, що їхні системи правильно налаштовані й довіряють новому ключу

Перевірка потрібна тим, хто сам підтримує резолвер із перевіркою DNSSEC: на сервері компанії, домашньому сервері чи роутері (наприклад, з Unbound або BIND). Порядок дій такий:

1. Переконатися, що серед якорів довіри є ключ з ідентифікатором 38696. Типові файли: bind.keys (ISC BIND), root.key (Unbound і PowerDNS Recursor), root.keys (Knot Resolver).
2. Якщо ключа немає — перевірити, чи ввімкнено автоматичне оновлення якорів довіри і чи має процес резолвера право запису до каталогу з ключами. ICANN радить не вважати, що автоматичне оновлення спрацювало, а перевірити це.
3. Перевірити довіру до нового ключа на практиці можна механізмом KSK Sentinel: запит до імені виду root-key-sentinel-is-ta-38696 має повертати відповідь, а до root-key-sentinel-not-ta-38696 — помилку SERVFAIL.
4. Якщо збій уже стався, ICANN пропонує тимчасово вимкнути перевірку DNSSEC або налаштувати для кореня негативний якір довіри (RFC 7646), а потім якнайшвидше встановити KSK-2024 і знову ввімкнути перевірку.

Усе це варто зробити до 11 січня 2027 року, коли KSK-2017 офіційно відкличуть.

А що з доменом .UA

Українська доменна зона пройшла цей шлях раніше за багатьох. Зону .UA підписали DNSSEC у березні 2012 року, а в квітні її запис зʼявився в корені. У 2019 році адміністратор зони — компанія Hostmaster — перевів ключ .UA на алгоритм ECDSA P-256 і запровадив DNSSEC для реєстраторів у публічних доменах — тобто власник домену в .ua може попросити свого реєстратора підписати його зону.

Майбутнє: ECDSA, а потім постквантова криптографія

Ані під час першої заміни у 2018 році, ані під час нинішньої алгоритм кореневого ключа не змінювався — корінь DNS досі підписують RSA. Це наступний крок. У лютому 2026 року ICANN винесла на публічне обговорення план: згенерувати новий кореневий ключ на ECDSA P-256 у 2027 році й вивести RSA-ключ з ужитку до 2030-го. На час переходу обидва алгоритми працюватимуть паралельно, а розмір RSA-ключа ZSK заздалегідь зменшать з 2048 до 1536 біт, щоб відповіді DNS рідше доводилося обрізати й повторно передавати через TCP. Комітет ICANN із безпеки та стабільності (SSAC) підтримав перехід.

ECDSA дає компактніші ключі й підписи, але не є постквантовим алгоритмом. Досвід зміни алгоритму на вершині DNS знадобиться пізніше — учасники обговорення вже просять ICANN врахувати його для майбутніх постквантових переходів. Детальніше про те, чому квантові компʼютери загрожують сучасній криптографії, — у матеріалах про постквантову криптографію та квантово-захищене шифрування.

Висновки

Заміна кореневого ключа DNS у жовтні 2026 року показала, як має працювати критична інфраструктура: майже два роки підготовки, публічні церемонії, вимірювання на кожному етапі — і подія, яку більшість людей навіть не помітили. «Ключі від Інтернету» — не чарівний вимикач у руках кількох людей, а ретельно розподілена система довіри, у якій жодна людина чи організація не може діяти одноосібно.

Проте ланцюжок довіри настільки міцний, наскільки міцна його найслабша ланка. Для більшості користувачів нею є не кореневий ключ, а налаштування їхнього провайдера, роутера чи корпоративного DNS-сервера. Саме тому наступні етапи — відкликання старого ключа в січні 2027-го та перехід на ECDSA — потребуватимуть такої самої уваги адміністраторів, як і 11 жовтня.

Ця стаття Ключі захисту Інтернету: хто їх контролює, як у 2026 році змінили кореневий ключ DNS і що буде, якщо його викрадуть раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Інтернет-магазин, де колись купили один подарунок, форум, сервіс доставки, застосунок, встановлений заради разової знижки, — більшість таких облікових записів створюються за хвилину і забуваються назавжди. Дані в них при цьому нікуди не зникають: адреса електронної пошти, номер телефону, адреса доставки, іноді збережена банківська картка і старий пароль, який, можливо, досі використовується деінде. Саме тому покинуті акаунти — одна з найзручніших цілей для кіберзлочинців.

Чому старі акаунти стають проблемою

Обліковий запис живе довше, ніж інтерес до сервісу. За даними NordPass, у 2024 році середній користувач мав 168 паролів до особистих акаунтів і ще 87 — до робочих. Опитування 2026 року показало зниження до 120 особистих і 67 робочих паролів. У компанії пояснюють це не тим, що акаунтів стало менше, а тим, що дедалі більше людей входять у нові сервіси через Google, Apple чи Facebook або користуються ключами доступу. Загальна кількість облікових записів, за оцінкою NordPass, продовжує зростати — просто частина з них тепер не має окремого пароля і не потрапляє до жодного списку.

Покинутий акаунт ніхто не перевіряє. Google, пояснюючи свою політику щодо неактивних облікових записів, зазначає: забуті акаунти часто захищені старими або повторно використаними паролями, які могли вже потрапити до зловмисників, на них рідко налаштована двофакторна автентифікація, а власник не помічає підозрілої активності. За внутрішнім аналізом компанії, у покинутих акаунтах двоетапну перевірку вмикають щонайменше вдесятеро рідше, ніж в активних.

Як зловмисники отримують доступ до неактивних акаунтів

Зламувати кожен обліковий запис окремо кіберзлочинцям не потрібно — облікові дані вони отримують масово.

• Шкідливе ПЗ для викрадення даних (інфостілери). Такі програми витягують із заражених пристроїв збережені в браузері паролі, файли cookie сесій і токени доступу. За даними Flashpoint, у 2024 році зловмисники скомпрометували понад 3,2 мільярда облікових даних, і 75% з них — 2,1 мільярда — зібрали саме інфостілери. У першій половині 2026 року, згідно з піврічним звітом компанії, інфостілери заразили 7,4 мільйона пристроїв і зібрали 1,7 мільярда облікових даних.
• Витоки баз даних. Коли зламують сам сервіс, на продаж або у відкритий доступ потрапляють бази з адресами пошти, іменами користувачів і хешами паролів. Старі й невеликі сервіси нерідко зберігають паролі без надійного захисту, тож розшифрувати їх простіше.
• Підстановка облікових даних (credential stuffing). Пари «логін — пароль» з витоків автоматично перевіряють на десятках інших сайтів. Якщо пароль колись використовувався повторно, разом зі старим акаунтом зловмисник отримує доступ і до нових.
• Підбір паролів. Короткі й прості паролі, створені багато років тому, піддаються автоматичному перебору значно швидше, ніж довгі й унікальні.

Що роблять зі зламаним старим акаунтом

• Розсилають шахрайські повідомлення контактам. Зламана стара пошта чи сторінка в соцмережі виглядає для знайомих справжньою: від імені власника просять позичити гроші, надсилають фішингові посилання або шкідливі файли.
• Збирають особисті дані. Імʼя, телефон, адреса доставки та історія замовлень допомагають складати переконливі фішингові листи «від сервісу» або використовуються для шахрайства з особистими даними.
• Користуються збереженими банківськими картками. Якщо термін дії картки не минув, нею можуть розрахуватися просто в інтерфейсі сервісу.
• Продають акаунт. На тіньових майданчиках є попит на облікові записи з накопиченими бонусами, балами програм лояльності чи авіамилями, про які власник давно забув.
• Виводять кошти. Забутий криптогаманець, акаунт на біржі чи в платіжному сервісі — це пряма фінансова втрата.
• Використовують як ключ до інших акаунтів. Особливо небезпечна стара електронна пошта: через функцію відновлення пароля вона відкриває доступ до всіх сервісів, зареєстрованих на цю адресу.

Коли забутий акаунт відкриває двері компанії

Для бізнесу неактивні облікові записи — службові, тестові, акаунти звільнених працівників — ще небезпечніші, бо ведуть просто в корпоративну мережу.

Colonial Pipeline, 2021. Атака програми-вимагача, через яку на сході США виникли перебої з пальним, почалася з VPN-профілю, яким компанія вже не користувалася, але не вимкнула. Як свідчив у Сенаті США гендиректор Colonial Pipeline Джозеф Блаунт, цей профіль був захищений лише паролем, без багатофакторної автентифікації. Згодом пароль від нього виявили серед злитих облікових даних у даркнеті — ймовірно, працівник використовував його і для іншого акаунта, який раніше зламали.

Лондонське боро Гекні, 2020. Під час атаки програми-вимагача зловмисники отримали доступ до 440 тисяч файлів і зашифрували їх; постраждали щонайменше 280 тисяч мешканців і працівників. Британський регулятор у сфері захисту даних ICO в рішенні 2024 року встановив, що однією з причин став неактивний обліковий запис із ненадійним паролем, який досі мав доступ до серверів ради. В ICO окремо наголосили, що не можна допускати таких простих помилок, як неактивні акаунти з однаковими логіном і паролем. Рада Гекні з висновками регулятора не погодилася.

АТБ, 2026. Угруповання DataSuckers, яке на початку жовтня заявило про злам сайту і застосунку мережі, стверджувало, що отримало доступ до даних 7,9 мільйона клієнтів, зокрема адрес електронної пошти та хешів паролів. За версією самих зловмисників, одним з етапів атаки став старий пароль від службового доступу, знайдений у мобільному застосунку. В АТБ атаку підтвердили, але заперечили витік персональних даних.

Які сервіси самі видаляють неактивні акаунти

Частина великих платформ уже автоматично закриває облікові записи, якими не користуються.

• Google. Особистий акаунт, у який не входили щонайменше два роки, може бути видалений разом із вмістом Gmail, Диска, Документів і Google Фото. Перед цим компанія надсилає кілька попереджень на основну та резервну адреси. Активністю вважається будь-яка дія після входу — від читання пошти й перегляду відео на YouTube до входу через Google на сторонньому сайті. Акаунти з активною підпискою Google не зачіпає, а облікові записи з опублікованими відео на YouTube наразі видаляти не планує. Політика не поширюється на корпоративні й навчальні акаунти.
• Microsoft. Згідно з політикою активності, в обліковий запис Microsoft потрібно входити щонайменше раз на два роки, інакше його вважають неактивним і закривають.
• X. Правила платформи радять входити щонайменше раз на 30 днів і попереджають, що через тривалу неактивність акаунт може бути остаточно видалений, проте конкретного терміну не називають.
• Telegram. За замовчуванням видаляє акаунт після шести місяців без входу — разом з усіма повідомленнями, медіафайлами і контактами. Термін можна змінити в налаштуваннях конфіденційності.

Покладатися на автоматичне видалення не варто. Багато інтернет-магазинів, форумів і невеликих сервісів таких правил не мають або не оприлюднюють, а дані, які вже потрапили у витік, закриття акаунта звідти не прибере.

Як знайти забуті облікові записи

Пошук у поштовій скриньці

Кожна реєстрація залишає слід у пошті. Варто перевірити всі свої адреси, зокрема старі, за запитами «ласкаво просимо», «підтвердіть адресу», «дякуємо за реєстрацію», «пробний період», «відновлення пароля», а також англійськими welcome, verify, confirm your account і password reset.

Менеджер паролів і збережені паролі браузера

Список паролів у менеджері паролів або браузері — фактично готовий каталог акаунтів. Менеджер паролів Google та аналогічні функції інших браузерів і менеджерів паролів також показують, які паролі скомпрометовані, слабкі або використовуються повторно, — з таких акаунтів варто почати.

Входи через Google, Apple і Facebook

Акаунти, створені кнопкою «Увійти через…», не мають окремого пароля і тому не потрапляють до менеджера паролів. Їх видно в налаштуваннях основного облікового запису:

• Google: Обліковий запис Google → Безпека → Ваші підключення до сторонніх застосунків і сервісів;
• Apple: Параметри → [імʼя користувача] → Вхід і безпека → Вхід з Apple;
• Facebook: Налаштування й конфіденційність → Налаштування → Програми та вебсайти.

Там само можна відкликати доступ у сервісів, якими більше не користуються.

Перевірка в базах витоків

Безкоштовний сервіс Have I Been Pwned показує, у яких відомих витоках фігурувала адреса електронної пошти. Перелік сервісів у результатах часто нагадує про акаунти, про які давно забули, — і підказує, де пароль потрібно змінити насамперед.

Як правильно закрити непотрібний акаунт

• Зберегти потрібне: фото, документи, чеки чи історію замовлень.
• Прибрати особисті дані: видалити збережені банківські картки, адреси доставки, документи з профілю.
• Скасувати платні підписки, інакше списання можуть тривати й після того, як про акаунт забули.
• Скористатися функцією видалення облікового запису в налаштуваннях. Якщо такої функції немає, — звернутися до служби підтримки із запитом на видалення акаунта і персональних даних. У політиці конфіденційності варто перевірити, чи сервіс справді видаляє дані, а не лише деактивує профіль.
• Якщо видалити акаунт неможливо, — залишити в профілі мінімум даних, а пароль замінити на довгий унікальний, згенерований менеджером паролів.

Як захистити акаунти, які варто залишити

• Унікальний пароль для кожного сервісу. Найпростіше досягти цього з менеджером паролів.
• Двофакторна автентифікація, а де можливо — ключі доступу (passkeys), стійкі до фішингу і підбору.
• Актуальні дані для відновлення: резервна адреса пошти і номер телефону, якими користуються зараз.
• План на випадок неактивності. Менеджер неактивних облікових записів Google дозволяє заздалегідь вирішити, що станеться з акаунтом і даними після періоду неактивності до 18 місяців: передати файли довіреним людям, увімкнути автовідповідь у Gmail або видалити акаунт.
• Регулярний аудит. Раз на рік переглядати список акаунтів, підключених сервісів і активних сесій.

Окремо варто зважати на повідомлення про «блокування акаунта», «борг» чи «неактивність, через яку профіль буде видалено»: це типові приводи для фішингових листів. Переходити за посиланнями з таких повідомлень не слід — стан акаунта безпечніше перевірити, відкривши сервіс напряму.

Висновок

Кожен забутий акаунт — це копія частини особистих даних, яку ніхто не охороняє. Година на пошук і видалення непотрібних облікових записів зменшує кількість місць, звідки ці дані можуть витекти, а унікальні паролі й двофакторна автентифікація на решті акаунтів не дадуть одному давньому витоку перетворитися на злам усього цифрового життя.

Ця стаття Забуті акаунти: чим небезпечні старі облікові записи і як їх знайти та видалити раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Повільний домашній інтернет не завжди означає поганий тариф чи слабкий роутер. Часто причина в іншому: маршрутизатор стоїть не там, де треба, працює на перевантаженому каналі або в діапазоні, який не підходить для конкретної кімнати. Більшість таких проблем можна усунути в налаштуваннях роутера за пів години, не купуючи нового обладнання.

Спершу діагностика: сигнал Wi-Fi чи інтернет від провайдера

Перш ніж змінювати налаштування, варто зʼясувати, що саме гальмує. Найпростіший тест — виміряти швидкість двічі: поруч із роутером (а краще через кабель) і в кімнаті, де інтернет «не тягне». Якщо швидкість низька навіть біля роутера, проблема, найімовірніше, на боці провайдера або в тарифі, і жодне переставляння роутера не допоможе. Якщо ж біля роутера все гаразд, а за дві стіни — ні, винен саме сигнал Wi-Fi.

Для вимірювання підійде, зокрема, інструмент для перевірки швидкості інтернету, який НКЕК запустила спільно з Ookla. Збережені результати знадобляться, якщо доведеться звертатися до провайдера зі скаргою на якість послуги.

Рівень сигналу показує й сама операційна система. У Windows команда netsh wlan show networks mode=bssid у командному рядку виводить перелік усіх мереж поблизу з каналом і рівнем сигналу кожної; докладніше — у матеріалі як дізнатися рівень сигналу Wi-Fi у Windows. На Mac достатньо натиснути на значок Wi-Fi у рядку меню із затиснутою клавішею Option: система покаже рівень сигналу (RSSI), канал і ширину смуги поточного підключення. RSSI вимірюється в дБм і має відʼємне значення: що ближче до нуля, то сильніший сигнал.

Як змінити частоту роутера: 2,4, 5 чи 6 ГГц

Сучасні роутери працюють щонайменше у двох діапазонах — 2,4 і 5 ГГц, а моделі з підтримкою Wi-Fi 6E і Wi-Fi 7 — ще й у 6 ГГц. «Змінити частоту» на практиці означає вибрати, до якого діапазону підключатиметься пристрій, або розділити діапазони на окремі мережі.

Чим відрізняються діапазони

Звідси головне правило: перехід на 5 ГГц не «підсилює» сигнал, як стверджує чимало порад у мережі. Він дає вищу швидкість там, де сигнал і так достатній. У далекій кімнаті за двома несучими стінами 2,4 ГГц нерідко працює стабільніше.

Покрокова інструкція

1. Підключитися до роутера через Wi-Fi або кабель і відкрити в браузері адресу вебінтерфейсу. Її, як і дані для входу, зазвичай вказано на наклейці на корпусі: це може бути IP-адреса на кшталт 192.168.0.1 чи 192.168.1.1 або доменне імʼя виробника.
2. Увійти з паролем адміністратора. Якщо досі використовується заводський пароль, його слід змінити одразу.
3. Знайти розділ бездротової мережі. Залежно від виробника він називається «Бездротовий режим», Wireless, Wi-Fi або WLAN.
4. Перевірити, чи ввімкнено функцію, яка обʼєднує діапазони в одну мережу (Smart Connect, Band Steering тощо). Якщо так, роутер сам розподіляє пристрої між 2,4 і 5 ГГц.
5. Щоб обирати діапазон вручну, цю функцію вимкнути й дати мережам різні назви, наприклад Home-2.4 і Home-5. Після цього на кожному пристрої можна підключитися до потрібної мережі.
6. Зберегти налаштування і повторно підключити пристрої: після зміни параметрів зʼєднання на кілька секунд обірветься.

Наприклад, у роутерах TP-Link, згідно з інструкцією виробника, вебінтерфейс відкривається за адресою tplinkwifi.net, а налаштування діапазонів розташовані в розділі Advanced → Wireless → Wireless Settings («Додатково → Бездротовий режим»). Ті самі параметри доступні в застосунку Tether. Виробник пояснює, що з увімкненою функцією Smart Connect роутер сам підбирає для кожного пристрою оптимальний діапазон, тож вимикати її має сенс лише тоді, коли потрібно жорстко привʼязати пристрій до одного діапазону.

Діапазон 6 ГГц в Україні

Донедавна власники роутерів із Wi-Fi 6E не могли легально користуватися в Україні діапазоном 6 ГГц. Ситуація змінилася 13 серпня 2025 року: Кабмін ухвалив постанову № 976, яка відкрила для Wi-Fi смугу 5945–6425 МГц. За даними НКЕК, саме відсутність такого дозволу раніше обмежувала постачання в Україну роутерів, ноутбуків і смартфонів із підтримкою Wi-Fi 6E. Щоб працювати на 6 ГГц, цей діапазон мають підтримувати і роутер, і пристрій.

Як вибрати вільний канал

Канал — це вужча смуга всередині діапазону. Якщо поруч працюють десятки сусідських мереж на тому самому каналі, вони ділять між собою ефір, і швидкість падає навіть за сильного сигналу. Найчастіше це помітно в багатоквартирних будинках у діапазоні 2,4 ГГц.

Більшість роутерів за замовчуванням вибирає канал автоматично, і TP-Link радить лишати режим Auto, доки не виникають перешкоди від сусідніх мереж. Якщо ж вони є, канал можна задати вручну в тому самому розділі бездротових налаштувань:

• у діапазоні 2,4 ГГц канали частково перекриваються, тому виробник рекомендує обирати 1, 6 або 11 — ті, що не накладаються один на одний; у дуже щільному ефірі вужчий канал шириною 20 МГц зазвичай працює стабільніше;
• у діапазоні 5 ГГц вільних каналів значно більше, тому перевантаження трапляється рідше; ширші канали (80 МГц і більше) дають вищу швидкість, але чутливіші до перешкод;
• після зміни каналу варто знову виміряти швидкість у проблемній кімнаті й порівняти з попереднім результатом.

Побачити, які канали зайняті сусідами, допоможуть уже згадана команда netsh у Windows, вбудована «Бездротова діагностика» на Mac (відкривається з того самого меню Wi-Fi із затиснутою Option) або безплатний застосунок-аналізатор для смартфона, наприклад WiFiman від Ubiquiti.

Де поставити роутер

Розташування — найпростіший і часто найефективніший спосіб покращити сигнал. Роутер випромінює сигнал на всі боки, тому оптимальне місце — приблизно в центрі житла, а не в кутку біля вхідних дверей.

• Висота. На шафі чи полиці сигнал поширюється краще, ніж із підлоги, де його частково поглинають меблі.
• Відкритий простір. Роутер не варто ховати в шафу, тумбу чи за телевізор.
• Подалі від металу, дзеркал і води. Металеві двері, холодильник, дзеркала, акваріуми й масивні залізобетонні стіни найсильніше послаблюють і відбивають сигнал.
• Подалі від мікрохвильовки та інших бездротових пристроїв. Мікрохвильові печі, радіоняні й деякі бездротові камери працюють у тому самому діапазоні 2,4 ГГц і можуть створювати перешкоди.
• Антени. Якщо в роутера є зовнішні антени, їх краще розвернути під різними кутами — частину вертикально, частину горизонтально. Так сигнал рівномірніше покриває житло й пристрої з різною орієнтацією антен.

Типова ситуація в українських квартирах — роутер у передпокої, біля місця, де провайдер завів кабель. Це зручно для монтажника, але погано для покриття: щоб дістатися до кімнат, сигнал проходить кілька стін. Якщо перенести роутер неможливо, допоможе довший кабель від точки входу або одне з рішень, описаних нижче.

Коли одного роутера замало: mesh, ретранслятор, Powerline чи кабель

У великому житлі, будинку на кілька поверхів або квартирі з товстими стінами навіть ідеально розташований роутер може не покрити всю площу. Варіантів розширення кілька, і вони суттєво різняться.

• Кабель Ethernet. Найнадійніший спосіб для стаціонарних пристроїв — компʼютера, телевізора, ігрової консолі. Кабельне підключення ще й звільняє ефір для решти пристроїв.
• Mesh-система. Кілька модулів створюють одну мережу з єдиною назвою, а пристрої автоматично перемикаються між ними під час переміщення житлом. Найкраще вона працює, коли модулі зʼєднані між собою кабелем. Докладніше — у матеріалі що таке mesh Wi-Fi і як він працює.
• Ретранслятор (репітер). Найдешевший варіант. Ставити його слід не в «мертвій зоні», а посередині — там, де сигнал роутера ще впевнений. Недорогі моделі приймають і передають дані в тому самому ефірі, тому швидкість через них помітно нижча.
• Powerline-адаптери. Передають інтернет електропроводкою: один адаптер підключають до роутера, другий — у розетку в потрібній кімнаті. Результат сильно залежить від стану проводки, а підключати адаптери через подовжувачі з мережевими фільтрами не варто.

Прошивка, перезавантаження і вік роутера

Оновлення прошивки — насамперед питання безпеки: виробники закривають у них вразливості, через які зловмисники захоплюють роутери. Водночас оновлення нерідко виправляють помилки в роботі Wi-Fi та сумісність із новими пристроями. Як перевірити наявність нової версії, пояснює окремий матеріал про оновлення прошивки роутера.

Якщо швидкість поступово падає протягом кількох днів, а після перезавантаження роутера відновлюється, частину проблем знімає перезавантаження за розкладом — така функція є в налаштуваннях багатьох моделей.

Стороння прошивка на кшталт OpenWrt може розширити можливості роутера, але це варіант лише для досвідчених користувачів: підтримують її не всі моделі, помилка під час встановлення може вивести пристрій з ладу, а виробник може відмовити в гарантійному обслуговуванні.

Нарешті, роутер, який служить уже багато років, може не встигати за сучасними смартфонами й ноутбуками, а виробник — більше не випускати для нього оновлень безпеки. Ознаки того, що час на заміну, зібрано в матеріалі 6 ознак того, що пора оновити Wi-Fi роутер.

Захист мережі: від нього теж залежить швидкість

Сторонні пристрої в мережі — сусід, який колись отримав пароль, чи зламаний розумний гаджет — забирають частину пропускної здатності. Тому захист Wi-Fi безпосередньо впливає на швидкість.

• Шифрування WPA3 або WPA2-AES. Застарілі WEP і WPA (TKIP) давно не забезпечують надійного захисту. WPA3 є обовʼязковим для пристроїв, сертифікованих Wi-Fi Alliance, а TP-Link рекомендує режим WPA2-PSK [AES] або змішаний WPA2/WPA3-Personal, якщо роутер його підтримує. Змішаний режим дає змогу підключатися і старшим пристроям.
• Надійний пароль до Wi-Fi і окремий — до панелі керування роутером.
• Перевірка підключених пристроїв. Список усіх клієнтів мережі є в налаштуваннях роутера; як знайти в ньому чужі пристрої, пояснює матеріал хто підключений до мого Wi-Fi.
• Гостьова мережа. Окрема мережа для відвідувачів і розумних пристроїв ізолює їх від основних компʼютерів і смартфонів; докладніше — як створити гостьову мережу Wi-Fi.

А от приховування назви мережі, яке досі радять багато інструкцій, захисту не додає. Microsoft не рекомендує так робити: користі для безпеки мінімум, адже назву прихованої мережі легко виявити, а пристрої можуть гірше до неї підключатися й перемикатися між точками доступу.

Wi-Fi під час відключень світла

Найкраще налаштований роутер не допоможе, якщо в нього немає живлення. Тут вирішальне значення має технологія, якою провайдер заводить інтернет у будинок. За даними Мінцифри, оптична технологія xPON дає змогу лишатися онлайн без світла до 72 годин: кабель заходить безпосередньо у квартиру, і на шляху від провайдера немає обладнання, якому потрібна електрика. Станом на грудень 2025 року такою технологією користувалися 52% абонентів фіксованого інтернету.

Головна умова — живлення від павербанка чи безперебійника мають отримувати одночасно і роутер, і оптичний термінал ONU. Для підключення роутера до павербанка потрібен кабель-перехідник під напругу конкретного пристрою (вона вказана на його блоці живлення), а сам павербанк має підтримувати таку вихідну напругу. Мінцифри також анонсувало мапу xPON-провайдерів у застосунку Дія: на ній можна буде перевірити, хто обслуговує конкретний будинок і скільки годин мережа працює без світла.

Що не допомагає: популярні міфи

• Фольга за роутером. Металевий відбивач не посилює сигнал, а лише перенаправляє його в один бік — і послаблює в протилежному. Такий прийом має сенс хіба тоді, коли покриття потрібне строго в одному напрямку.
• Максимальна потужність передавача. Деякі роутери дають змогу підвищити потужність, але звʼязок двосторонній: смартфон чи ноутбук із набагато слабшим передавачем однаково не «докричиться» до роутера з далекої кімнати.
• Застосунки, що «прискорюють Wi-Fi». Програма на смартфоні не може змінити потужність роутера, тож обіцянки прискорити мережу одним натисканням — привід насторожитися, а не встановлювати.

Покращувати сигнал варто послідовно: спершу діагностика, потім розташування роутера, вибір діапазону й каналу і лише після цього — купівля додаткового обладнання. Часто перших трьох кроків достатньо, щоб позбутися «мертвих зон» без жодних витрат.

Ця стаття Як покращити сигнал Wi-Fi: де поставити роутер, як змінити частоту 2,4/5/6 ГГц і вибрати канал раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Google Assistant майже десять років був голосовим помічником Google на смартфонах, колонках, годинниках і в автомобілях. З 4 вересня 2026 року компанія поступово вимикає його на Android-пристроях і замінює на Gemini — помічника на основі генеративного ШІ. Для користувачів це означає не лише новий інтерфейс, а й інші правила зберігання голосових запитів і розмов. Нижче — що саме змінилося, де Assistant ще працює і які налаштування варто перевірити одразу після переходу.

Що таке Google Assistant

Google Assistant — голосовий помічник, який Google запустила у 2016 році. Він дебютував у травні 2016 року як частина месенджера Allo, а згодом зʼявився на смартфонах Android, iPhone, годинниках Wear OS, розумних колонках, телевізорах і в автомобілях.

Помічник реагував на фрази «Hey Google» та «Ok Google» і виконував типові команди: ставив таймери й будильники, телефонував, надсилав повідомлення, відповідав на запитання, керував освітленням та іншими розумними пристроями. На відміну від сучасних чатботів, Assistant був розрахований насамперед на короткі команди, а не на тривалу розмову.

Чому Google замінює Assistant на Gemini

У березні 2025 року Google оголосила, що переводить користувачів мобільних пристроїв з Assistant на Gemini, а класичний помічник зникне з більшості смартфонів і з магазинів застосунків. Початково перехід планували завершити до кінця 2025 року, але згодом перенесли на 2026-й.

На початку серпня 2026 року Google розіслала користувачам листи з конкретною датою: доступ до Assistant на мобільних пристроях компанія почала прибирати 4 вересня 2026 року, а розгортання може тривати кілька тижнів. Вимкнення охоплює смартфони, планшети, годинники Wear OS, навушники, а також Android Auto, якщо система працює через підключений телефон.

Google пояснює заміну тим, що можливості Gemini значно ширші, ніж у Assistant. Новий помічник веде діалог, працює з текстом, голосом, зображеннями й камерою, аналізує вміст екрана і взаємодіє з підключеними застосунками. Водночас частина користувачів скаржиться, що на простих командах Gemini інколи працює повільніше й менш надійно, ніж старий помічник.

Де Google Assistant ще працює

Вимкнення, яке стартувало 4 вересня, стосується не всіх пристроїв. Assistant поки лишається:

• в автомобілях із вбудованими сервісами Google (Google built-in) — там помічник працюватиме й після 4 вересня;
• на колонках і дисплеях Nest та пристроях Google TV. Для колонок і дисплеїв Google поступово розгортає окремий продукт Gemini for Home: поки що перехід на нього добровільний, але повернутися до Assistant після нього не можна. Для Google TV конкретних термінів компанія не називала;
• на смартфонах і планшетах, які не відповідають мінімальним вимогам Gemini. Застосунок потребує щонайменше 2 ГБ оперативної памʼяті й не підтримує Android Go. На таких пристроях функціональність Assistant поки не змінюється, однак як довго діятиме виняток, Google не уточнює.

Україна входить до переліку країн, де доступний застосунок Gemini, тож сумісні Android-смартфони українських користувачів переходять на новий помічник на загальних підставах.

Що тепер відбувається у відповідь на «Hey Google»

Після переходу фраза «Hey Google» і довге натискання кнопки живлення викликають уже Gemini. Поверх відкритого застосунку зʼявляється компактне вікно, а помічник може скористатися вмістом екрана — наприклад, запропонувати поставити запитання про відео на YouTube.

Для україномовних користувачів є важливий нюанс. Згідно з довідкою Google, українська мова в Gemini не підтримує голосову активацію «Hey Google» і частину функцій дій. Тому фраза «Привіт, Google» помічника не викликає. Якщо мовою Gemini вибрано українську, помічника запускають дотиком — утриманням кнопки живлення чи кнопки «Головний екран» або жестом від нижнього кута екрана, — чи через мікрофон у самому застосунку.

Gemini на заблокованому екрані

Gemini може працювати й тоді, коли телефон заблоковано: відповідати на загальні запитання, керувати розумними пристроями, ставити будильники й таймери, читати сповіщення про повідомлення та відповідати на них. Дзвінки й надсилання повідомлень без розблокування доступні лише після окремої згоди, а для персональних даних на кшталт календаря помічник попросить розблокувати пристрій.

З погляду безпеки ці можливості варто обмежити: будь-хто, хто тримає телефон у руках, може продиктувати повідомлення від імені власника. У налаштуваннях Gemini є розділ про заблокований екран із двома перемикачами — для роботи помічника без розблокування загалом і окремо для дзвінків та повідомлень.

Як Gemini зберігає дані і чим це відрізняється від Assistant

Assistant зберігав текст запитів в історії Web & App Activity, якщо це налаштування було увімкнене. Записи можна було переглянути й видалити в розділі «Мої дії» або налаштувати автоматичне видалення через 3, 18 чи 36 місяців. Частину запитів, попередньо відʼєднаних від облікового запису, читали й анотували рецензенти.

Gemini веде окрему історію — Gemini Apps Activity, якою керує перемикач Keep Activity. Ключові правила описують Privacy Hub Gemini та довідка Google щодо історії:

• для користувачів від 18 років збереження історії увімкнене за замовчуванням. Записи автоматично видаляються через 18 місяців; цей строк можна змінити на 3 або 36 місяців або вимкнути автовидалення;
• частину розмов перевіряють люди, зокрема працівники підрядників Google. Перед передачею розмови відʼєднують від облікового запису, проте перевірені розмови зберігаються до трьох років і не видаляються разом з історією;
• навіть коли збереження історії вимкнено, розмови лишаються в обліковому записі до 72 годин — щоб помічник міг відповісти, обробити відгук і захистити сервіс;
• аудіозаписи, відео й трансляції екрана з Gemini Live за замовчуванням не використовуються для покращення сервісів Google — для цього потрібна окрема згода;
• запис звуку може розпочатися за кілька секунд до активації, а сам помічник інколи вмикається випадково — коли чує звук, схожий на «Hey Google»;
• повідомлення, які користувач створює й надсилає через Gemini, Google не захищає наскрізним шифруванням.

Google прямо радить не вводити в Gemini конфіденційну інформацію, яку небажано показувати рецензентам. Водночас компанія запевняє, що розмови з Gemini не використовуються для показу реклами.

Історія старого Assistant після переходу не зникає: вона лишається у Web & App Activity, доки користувач не видалить її власноруч. Крім того, Google може перенести до історії Gemini до 90 днів запитів, які користувач надсилав Assistant для дзвінків і повідомлень.

Як налаштувати приватність після переходу на Gemini

1. Відкрити історію Gemini і вирішити, чи потрібне збереження розмов. Якщо персоналізація не важлива, Keep Activity можна вимкнути; якщо важлива — скоротити автовидалення до 3 місяців.
2. Переконатися, що використання аудіо й записів Gemini Live для покращення сервісів вимкнене: за замовчуванням так і є, але налаштування могли змінити раніше.
3. Для чутливих тем користуватися тимчасовими чатами. Вони не потрапляють до історії й не використовуються для навчання моделей, хоча так само зберігаються до 72 годин.
4. Обмежити роботу Gemini на заблокованому екрані — насамперед дзвінки й повідомлення без розблокування.
5. Переглянути підключені застосунки й відʼєднати ті, доступ до яких помічнику не потрібен.
6. Перевірити дозволи застосунку Google. Саме він обслуговує Gemini на Android, тому доступ помічника до мікрофона, контактів і точного місцезнаходження визначають дозволи застосунку Google. Їх можна знайти, утримуючи значок застосунку Google і відкривши інформацію про застосунок.
7. Якщо голосова активація не потрібна, вимкнути «Hey Google» у налаштуваннях Gemini — у розділі про голосове керування без рук.
8. Окремо переглянути й за потреби видалити стару історію Assistant у Web & App Activity.

Чи можна повернути Google Assistant

Доки міграція не дійшла до конкретного пристрою, у застосунку Gemini ще може бути доступний пункт для повернення до Assistant. Після того як Google прибирає доступ, повернутися до класичного помічника на телефоні, планшеті чи підключених пристроях уже не можна. Виняток — пристрої, що не відповідають вимогам Gemini: на них Assistant поки працює як раніше.

Тим, хто не хоче користуватися Gemini взагалі, лишається обмежити його можливості налаштуваннями або вимкнути помічника — про це окремий матеріал CyberCalm.

Перехід на Gemini — це не лише нова назва знайомого помічника. Змінилися місце зберігання історії, строки зберігання і роль людей-рецензентів, тож налаштування приватності, які колись були виставлені для Assistant, на Gemini автоматично не поширюються і їх варто перевірити заново.

Ця стаття Що таке Google Assistant і що з ним сталося: перехід на Gemini, приватність і налаштування раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Документ від «колеги», архів зі «звітом наради» чи PDF від «благодійного фонду» — більшість атак на звичайних користувачів починається з файлу, який людина відкриває сама. За даними звіту CERT-UA за перше півріччя 2026 року, понад 88% кіберінцидентів в Україні були повʼязані зі шкідливим ПЗ, соціальною інженерією та компрометацією систем. Кілька простих перевірок перед відкриттям файлу відсікають більшість таких сценаріїв.

Звідки беруться небезпечні файли

Найчастіше шкідливі файли надходять не з підозрілих сайтів, а з каналів, яким люди звикли довіряти.

• Вкладення в пошті. Листи імітують рахунки, накладні, «повістки» чи повідомлення від держорганів. Навесні 2026 року CERT-UA фіксувала розсилки з «гуманітарною допомогою» та «повістками до суду», де посилання вело до архіву з файлом-ярликом .lnk.
• Месенджери. Signal, Telegram і WhatsApp стали повноцінним каналом атак. Держспецзвʼязку описувала атаку APT28, у якій через Signal надсилали документ Word «Акт.doc» із вбудованим макросом. Такі повідомлення часто приходять зі зламаних акаунтів знайомих, тому довіра до відправника не є гарантією.
• Файлообмінники та хмарні сховища. Зловмисники розміщують архіви на відомих файлообмінниках і GitHub, щоб посилання виглядало легітимно, — це також відзначено у звіті CERT-UA.
• Фальшиві кнопки завантаження. На сайтах із безкоштовним контентом справжню кнопку легко сплутати з рекламною — як їх розрізнити, CyberCalm розповідав окремо.

Для програм ризики й правила дещо інші — їм присвячено окремий матеріал «Чому небезпечно завантажувати програми з неофіційних джерел».

Як перевірити файл перед відкриттям

Перевірка займає кілька хвилин і складається з чотирьох кроків.

Крок 1. Перевірити справжнє розширення

Windows за замовчуванням приховує розширення відомих типів файлів, тому «Звіт.docx.exe» у Провіднику виглядає як «Звіт.docx». Показ розширень у Windows 11 вмикається в Провіднику: «Перегляд» → «Показати» → «Розширення імен файлів». Наприкінці 2025 року CERT-UA фіксувала атаки від імені нібито благодійних фондів: архіви з паролем містили файли на кшталт «.docx.pif» — виконувані програми, замасковані під документи.

Насторожити мають розширення .exe, .scr, .pif, .bat, .cmd, .js, .vbs, .lnk і .hta, а також архіви й образи дисків (.zip, .rar, .7z, .iso) від невідомих відправників. Особливо підозрілі архіви з паролем: він ускладнює перевірку вмісту антивірусом. Повний перелік потенційно небезпечних форматів наведено в статті про пʼять типів файлів, що можуть містити шкідливе ПЗ.

Крок 2. Просканувати файл антивірусом

Вбудований у Windows 10 і 11 Microsoft Defender дозволяє перевірити окремий файл: правий клік → «Показати додаткові параметри» → «Сканувати за допомогою Microsoft Defender». Перевірка триває кілька секунд, результат зʼявляється у вікні «Безпека Windows». Важливо, щоб захист у режимі реального часу був увімкнений — тоді Defender перевіряє файли автоматично.

Крок 3. Перевірити хеш або файл у VirusTotal

VirusTotal аналізує файл десятками антивірусних рушіїв одночасно. Почати краще з пошуку за хешем SHA-256, який у Windows обчислює команда PowerShell Get-FileHash: якщо файл уже аналізували, результат зʼявиться без завантаження. Нуль спрацювань не гарантує безпеки, а файли, завантажені через публічний інтерфейс, стають доступними спільноті безпеки. Тому документи з особистими чи службовими даними туди надсилати не можна — для таких випадків сервіс пропонує окрему послугу приватного сканування.

Крок 4. Відкривати документи в захищеному режимі

Word, Excel і PowerPoint відкривають файли з інтернету та вкладення Outlook у режимі захищеного перегляду — лише для читання й без активного вмісту. Якщо документ від невідомого відправника одразу просить «Увімкнути редагування» чи «Увімкнути вміст», варто зупинитися. Крім того, Microsoft 365 у Windows за замовчуванням блокує макроси у файлах, які Windows позначила як завантажені з інтернету. Зняти таке блокування можна через «Властивості» файлу, тому інструкція «щоб побачити документ, розблокуйте його» — типова ознака атаки.

Що не гарантує безпеки файлу

• HTTPS і значок замка. Захищене зʼєднання шифрує передачу даних, але нічого не каже про вміст сайту чи файлу. Google замінила іконку замка в адресному рядку Chrome 117 якраз тому, що користувачі помилково сприймали її як ознаку надійності сайту.
• Знайомий відправник. Акаунт друга чи колеги могли зламати — у разі неочікуваного файлу краще уточнити в людини іншим каналом.
• Іконка PDF чи Word. Іконку виконуваного файлу легко підробити, тож орієнтуватися варто на розширення.
• Велика кількість завантажень і схвальні коментарі. Їх так само легко накрутити.

Як антивірус реагує на небезпечний файл

Коли антивірус вважає файл небезпечним, він зазвичай блокує його завантаження чи запуск, переміщує в карантин або видаляє. Карантин — це ізольоване сховище, звідки файл не може запуститися, але його ще можна відновити.

У Windows усі такі дії видно в розділі «Журнал захисту» застосунку «Безпека Windows», де записи зберігаються два тижні. Для файлу в карантині доступні дві дії: «Видалити» прибирає загрозу з пристрою, а «Відновити» повертає файл на місце, і Defender знову позначить його як загрозу. Ще одна кнопка, «Дозволити», додає файл до винятків. Хибні спрацювання трапляються, але дозволяти файл варто лише тоді, коли його походження точно відоме.

Налаштування, що знижують ризик

• Показ розширень файлів — як описано вище, це найпростіший захист від подвійних розширень.
• Запит місця збереження в браузері. Якщо браузер сам зберігає й відкриває файли, підміну легко не помітити. Як змінити це в Chrome, Edge, Firefox і Safari, пояснює окрема інструкція.
• Заборона запуску .exe з певних папок — інструкція для Windows.
• Оновлення системи та застосунків. Шкідливі документи часто використовують уже виправлені вразливості в офісних програмах і переглядачах PDF.
• Резервні копії. Вони не завадять зараженню, але дозволять відновити дані після атаки програми-вимагача.

Що робити, якщо підозрілий файл уже відкрито

1. Відʼєднати компʼютер від інтернету — вимкнути Wi-Fi або відʼєднати кабель. Це перериває звʼязок шкідливої програми із сервером зловмисників.
2. Не вводити на цьому пристрої паролі й не заходити в банківські застосунки до завершення перевірки.
3. Запустити повне сканування, а краще — офлайн-перевірку Microsoft Defender, яка працює ще до завантаження Windows. Як це зробити, описано в інструкції зі сканування. Ознаки зараження, на які варто звернути увагу, зібрано в статті «Як перевірити, чи має компʼютер віруси».
4. Змінити паролі з іншого, чистого пристрою — до пошти, банкінгу, месенджерів і соцмереж, — завершити активні сеанси та увімкнути двофакторну автентифікацію. Інфостілери крадуть і файли cookie сеансів, тому сама зміна пароля без виходу з усіх пристроїв може не допомогти.
5. За серйозної загрози — відновити або перевстановити систему. Можна скористатися точкою відновлення або перевстановити Windows. Перед перенесенням документів їх варто перевірити: CERT-UA попереджала, що навіть один інфікований файл, залишений після очищення, з високою ймовірністю спричинить повторне зараження.
6. Робочий компʼютер — повідомити ІТ-службу. Організації також можуть повідомити про інцидент до CERT-UA.

Як навчити дітей безпечно завантажувати файли

Діти частіше за дорослих шукають безкоштовні ігри, моди й «чит-програми» — і саме під них маскують шкідливе ПЗ, як це було з Myth Stealer. Варто пояснити дитині просте правило: ігри та застосунки завантажувати лише з офіційних магазинів, а перед запуском будь-якого файлу — питати дорослих. На Android окремий ризик становлять APK-файли зі сторонніх сайтів. Додатковий захист дає батьківський контроль — інструкції для різних пристроїв зібрано в розділі «Безпека дітей в інтернеті».

Ця стаття Як безпечно завантажувати файли з інтернету і перевіряти їх перед відкриттям раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Смартфон розряджається за кілька годин, реклама виринає поверх інших застосунків, а в списку програм зʼявилося щось, чого власник не встановлював. Найімовірніше, на пристрої працює шкідливе ПЗ.

Прибрати його можна вручну й безкоштовно, але порядок дій у 2026 році відрізняється від того, що радили кілька років тому: сучасні банківські трояни навмисно блокують кнопку «Видалити» і вміють вимикати системний захист. Нижче — як відрізнити зараження від буденних причин, як перевірити пристрій і як видалити шкідливий застосунок крок за кроком.

Що насправді ховається за словом «вірус»

Класичних вірусів — програм, які самостійно копіюють себе з файлу у файл — на Android практично немає: система ізолює застосунки один від одного. Те, що користувачі за звичкою називають вірусом, на практиці означає кілька різних типів загроз:

• рекламне ПЗ (adware) — заробляє на примусових показах реклами. Найпомітніший і найменш небезпечний клас;
• дропери — нешкідливі на вигляд застосунки (PDF-рідери, сканери документів, «чистильники» памʼяті), які після встановлення підтягують основне навантаження;
• банківські трояни — перехоплюють логіни, паролі й одноразові коди, а в найновіших версіях здатні самостійно керувати пристроєм;
• сталкерське ПЗ — стеження за конкретною людиною, яке зазвичай встановлює хтось із близького оточення.

Остання категорія виявляється інакше, і їй присвячено окремий матеріал — як знайти та видалити шпигунські програми на смартфоні. Ця інструкція — про решту.

Масштаб явища показує річний звіт Google: у 2025 році компанія не допустила до публікації в Google Play понад 1,75 млн застосунків, що порушували правила, і заблокувала понад 80 тисяч акаунтів розробників. Play Захист щодня сканує понад 350 млрд застосунків, і саме його сканування в реальному часі виявило понад 27 млн нових шкідливих застосунків поза Google Play. Останнє число пояснює, звідки береться більшість заражень: не з офіційного магазину, а з APK-файлів, завантажених через браузер або месенджер.

Ознаки того, що на смартфоні шкідливе ПЗ

Прямої «сигналізації» Android не подає, тож орієнтуватися доводиться на непрямі симптоми:

• батарея сідає помітно швидше, ніж раніше, а корпус нагрівається без навантаження;
• реклама зʼявляється поверх системного інтерфейсу або на заблокованому екрані;
• у списку встановлених програм є незнайомі застосунки, часто з «технічними» назвами;
• різко зросло споживання мобільного трафіку, особливо вихідного;
• банківський застосунок поводиться незвично: повторно просить PIN, зависає на вході, показує повідомлення про тимчасову недоступність сервісу;
• надходять SMS із кодами підтвердження, яких ніхто не запитував, — або, навпаки, очікуваний код не приходить;
• іконка нещодавно встановленої програми зникла з робочого столу;
• Google Play Захист виявився вимкненим, хоча власник його не вимикав.

Жодна з цих ознак окремо не доводить зараження. Але поєднання двох-трьох симптомів, особливо якщо вони зʼявилися після встановлення застосунку не з Google Play або переходу за посиланням із повідомлення, є вагомою підставою для перевірки.

Коли справа не в шкідливому ПЗ

Значна частина підозр на «вірус у телефоні» пояснюється прозаїчніше:

• акумулятор після двох-трьох років експлуатації природно втрачає ємність;
• перші дні після великого оновлення системи пристрій переіндексовує дані й гріється сильніше;
• реклама всередині безкоштовного застосунку — це бізнес-модель, а не зараження;
• браузерні push-сповіщення від сайтів, на яких колись натиснули «Дозволити», маскуються під системні попередження — зокрема під повідомлення «ваш телефон заражений»;
• заповнена памʼять і десятки фонових процесів гальмують систему без жодного шкідливого коду.

Тому перед видаленням застосунків варто спокійно звірити симптоми зі списком вище — і лише потім переходити до інструкції.

Чому старі інструкції більше не працюють

Поширена порада «почистити кеш браузера, щоб видалити вірус» не має сенсу: шкідлива програма — це окремий застосунок, а не запис в історії відвідувань. Змінилися й самі загрози.

Сучасні мобільні трояни тримаються на двох дозволах — спеціальні можливості (Accessibility) і доступ до сповіщень. Перший дає програмі змогу бачити вміст екрана й натискати за користувача, другий — читати коди підтвердження. Саме через спеціальні можливості шкідливе ПЗ перехоплює керування й перешкоджає власному видаленню.

Наскільки це актуально для України, показує звіт ThreatFabric від 20 серпня 2026 року про шкідливе ПЗ Manic — гібрид банківського трояна та шпигунської програми. Дослідники встановили, що Manic стежить за 169 застосунками, і основна частина цілей — українські: банки, державні та ідентифікаційні сервіси, месенджери. Серед команд, які оператори надсилають на заражений пристрій, є спроба вимкнути Google Play Захист через автоматизацію інтерфейсу.

Три технічні деталі з цього звіту прямо впливають на порядок дій. Manic уміє передавати зібрані дані через сусідній заражений телефон по Wi-Fi Direct або Bluetooth, коли власного доступу до інтернету немає, — тобто вимкнення мобільних даних саме по собі не гарантує, що витік припинився. Його пакети маскуються під системні компоненти виробників: у переліку індикаторів фігурують назви на кшталт tech.intel.dialer.updater та org.honor.secure.helper, тож «системна» назва не означає «безпечна». І найважливіше для користувача банківських застосунків: Manic не малює підроблений інтерфейс поверх справжнього, а накриває прозорим шаром саме цифрову клавіатуру, фіксує координати натискань і відтворює їх через спеціальні можливості. Банк при цьому відкривається нормально й працює штатно — а введений PIN уже в зловмисника.

Як видалити шкідливе ПЗ з телефону Android

Крок 1. Обмежити доступ пристрою до мережі

Перше, що варто зробити, — увімкнути режим «У літаку». Це зупиняє передавання зібраних даних на сервери зловмисників і не дає програмі довантажити додаткові модулі.

Окремо варто вимкнути Bluetooth: через нього деякі сімейства шкідливого ПЗ шукають інший заражений пристрій поблизу, щоб скористатися його інтернетом як ретранслятором. Режим «У літаку» вимикає Bluetooth не на всіх оболонках, тому перемикач краще перевірити вручну.

Крок 2. Перезавантажити смартфон у безпечному режимі

У безпечному режимі Android запускає лише передвстановлені застосунки — усі завантажені, разом зі шкідливими, тимчасово вимкнені. Це прибирає рекламні накладки й не дає програмі заважати видаленню. Google зазначає, що спосіб входу в безпечний режим залежить від виробника, тож точну інструкцію варто шукати на сайті виробника пристрою.

Два найпоширеніші сценарії:

• Pixel і більшість пристроїв із «чистим» Android: натиснути й утримувати кнопку живлення, потім затиснути пункт «Вимкнути» або «Перезапустити», доки не зʼявиться запит про перехід у безпечний режим.
• Альтернативний спосіб: вимкнути пристрій повністю, увімкнути знову і, щойно почнеться завантажувальна анімація, утримувати кнопку зменшення гучності до кінця запуску.

Напис «Безпечний режим» унизу екрана підтверджує, що все вийшло. Варто врахувати: разом із безпечним режимом Android автоматично вмикає режим «У літаку».

Крок 3. Відкликати права адміністратора та спеціальні можливості

Це той крок, через відсутність якого більшість інструкцій в інтернеті не працює. Якщо кнопка «Видалити» неактивна або сіра, застосунок має права адміністратора пристрою — доки їх не зняти, система не дозволить його прибрати.

Перевірити потрібно три розділи налаштувань (назви пунктів відрізняються залежно від оболонки — швидше знайти їх через пошук у «Налаштуваннях»):

• Спеціальні можливості. «Налаштування» → «Спеціальні можливості» → «Завантажені застосунки» або «Встановлені сервіси». Вимкнути все, чого власник свідомо не вмикав.
• Доступ до сповіщень. «Налаштування» → «Сповіщення» → «Доступ до сповіщень». Зняти дозвіл у незнайомих програм.
• Адміністратори пристрою. «Налаштування» → «Безпека» → «Додаткові налаштування» → «Застосунки для адміністрування пристрою». Зняти позначку біля підозрілого запису.

Варто перевірити й дозвіл «Поверх інших застосунків» — саме він дає змогу малювати вікна поверх банківського застосунку.

Починаючи з Android 13 система сама обмежує доступ до спеціальних можливостей для програм, встановлених поза магазинами застосунків: перемикач стає неактивним, а на екрані зʼявляється повідомлення про недоступне налаштування. Механізм описали в Esper одразу після виходу системи. Захист не абсолютний: дослідники Zimperium зафіксували кампанії, у яких дропери використовують сесійний інсталятор Android, щоб система вважала їх магазином застосунків і не вмикала обмеження.

Крок 4. Знайти й видалити шкідливий застосунок

Далі — «Налаштування» → «Застосунки» → «Усі застосунки». Список варто відсортувати за датою встановлення: зараження майже завжди збігається за часом із появою проблем.

На що звертати увагу:

• назви, що імітують системні компоненти: «System Update», «Play Service Update», «Device Helper», «Media Processor»;
• програми без іконки або з іконкою, яка нічого не відкриває;
• застосунки, яким надано спеціальні можливості чи доступ до сповіщень;
• дублікати вже встановлених програм — два однакові месенджери або дві «Дії»;
• усе, що встановлено не з Google Play, якщо власник цього не робив свідомо.

Натиснути на застосунок → «Видалити». Якщо кнопка й далі неактивна, варто повернутися до кроку 3: щось із дозволів лишилося ввімкненим.

Приховані пакети видно через меню з трьома крапками в списку застосунків — пункт «Показати системні процеси». Саме там зазвичай і знаходять компоненти з підробленими «вендорськими» назвами. Окрема причина перевіряти цей список: у липневій версії Manic імплант прибирає себе з робочого столу й запускається через застосунок-обгортку, тож за іконками його не знайти.

Крок 5. Перевірити пристрій через Google Play Захист

Play Захист вбудований у Google Play і, за документацією Google, сканує всі застосунки на пристрої незалежно від джерела встановлення, включно із завантаженими поза магазином. Найнебезпечніші програми сервіс видаляє автоматично, менш небезпечні — вимикає, залишаючи дані доступними для відновлення.

Щоб запустити перевірку вручну, відкрийте Google Play, торкніться значка профілю у верхньому правому куті й виберіть «Play Захист». На екрані буде напис про те, знайдено шкідливі застосунки чи ні, і час останньої перевірки. Натисніть «Сканувати».

Сканування проходить по всіх встановлених застосунках, разом із системними, і зазвичай триває менше хвилини.

Окремо варто переконатися, що сканування взагалі ввімкнене: у налаштуваннях Play Захисту є відповідний перемикач, і саме його намагається вимкнути шкідливе ПЗ на кшталт Manic.

Одне застереження: порожній результат перевірки не означає, що пристрій точно чистий. Play Захист розпізнає відомі зразки, а свіжі модифікації якийсь час лишаються для нього невидимими. Тому кроки 3 і 4 важливі навіть тоді, коли сканування нічого не показало.

Крок 6. Скидання до заводських налаштувань

Якщо після перезавантаження у звичайний режим симптоми повертаються, залишається скидання: «Налаштування» → «Система» → «Параметри скидання» → «Видалити всі дані».

Ключовий нюанс, який рідко згадують: резервну копію треба робити вибірково — фото, документи, контакти. Відновлення повного образу разом зі списком застосунків може повернути на пристрій і шкідливу програму.

Що зробити одразу після очищення

Видалення застосунку не скасовує того, що вже встигли перехопити. Наступні дії варто виконувати з іншого, свідомо чистого пристрою:

• змінити паролі до банківських застосунків, Google-акаунта, месенджерів і пошти;
• переглянути активні сесії в Google-акаунті та завершити всі незнайомі;
• перевірити банківські виписки й ліміти на перекази, повідомити банк про підозрілі операції;
• перевипустити ключі двофакторної автентифікації, якщо застосунок-автентифікатор стояв на зараженому пристрої;
• перевірити правила переадресації та фільтри в поштовій скриньці — їх часто додають після компрометації;
• попередити контакти, якщо з номера могли надходити повідомлення з посиланнями.

Як не заразитися повторно

• встановлювати застосунки лише з Google Play або магазину виробника пристрою;
• не надавати спеціальні можливості програмам, які не призначені для людей із порушеннями зору чи слуху;
• не вмикати «Дозволити обмежені налаштування», якщо система заблокувала дозвіл для завантаженого ззовні застосунку;
• вчасно встановлювати оновлення Android і застосунків;
• ігнорувати повідомлення на кшталт «пристрій заражено, встановіть оновлення захисту» — саме так поширюють дропери.

Окремо про державні сервіси. В Україні поширена схема, коли фейкова сторінка імітує державний портал і пропонує завантажити APK-файл через браузер замість переходу в магазин застосунків. Офіційна позиція незмінна — застосунок Дія доступний лише в App Store і Play Market, і те саме стосується решти державних сервісів.

Приманка «оновіть мобільний застосунок» давно вийшла за межі самих смартфонів. У березні 2026 року CERT-UA описала кампанію UAC-0252: з січня зловмисники розсилали листи нібито від центральних органів виконавчої влади та обласних адміністрацій із закликом оновити мобільні застосунки цивільних і військових систем. Шкідливе навантаження при цьому було розраховане на компʼютер — у вкладеннях і за посиланнями лежали виконувані файли з назвами на зразок офіційного оновлення «Дії». Звідси універсальне правило: жодне легітимне оновлення застосунку не приходить ані електронною поштою, ані посиланням у месенджері.

Власникам пристроїв на Android 16 доступний режим «Посилений захист» (Advanced Protection). Це один перемикач, який, за описом Google, блокує встановлення застосунків поза магазином, вимикає мережі 2G і WEP та обмежує доступ через USB, коли пристрій заблоковано. Режим створювали для журналістів, активістів та інших груп підвищеного ризику, але ввімкнути його може будь-хто.

Чи відрізняється процедура на планшеті

Ні. Планшети працюють на тій самій Android, тому послідовність кроків ідентична: режим «У літаку», безпечний режим, відкликання дозволів, видалення застосунку, перевірка Play Захисту. Відрізнятися можуть лише назви пунктів меню та спосіб входу в безпечний режим — він залежить від виробника, а не від типу пристрою.

Питання і відповіді

Чи обовʼязково встановлювати антивірус для Android?

Ні. Play Захист сканує пристрій за замовчуванням, а більшість заражень відбувається не «сама по собі», а після того, як користувач встановив програму ззовні й надав їй розширені дозволи. Сторонній антивірус має сенс як додатковий рівень — детальне порівняння рішень із результатами незалежних тестів є в огляді антивірусів для Android.

Чи допоможе очищення кешу браузера?

Ні. Кеш і історія відвідувань не містять шкідливої програми. Очищення браузера прибирає навʼязливі переадресації на конкретному сайті, але не впливає на встановлений застосунок.

Чи можна обійтися без скидання до заводських налаштувань?

У більшості випадків так — якщо вдалося зняти дозволи й видалити застосунок вручну. Скидання потрібне тоді, коли шкідливе ПЗ відновлюється після перезавантаження або система не дає його прибрати.

Що робити, якщо екран заблокувала програма з вимогою оплати?

Платити не варто. Слід перезавантажитися в безпечний режим — у ньому блокувальний екран не завантажується — і видалити застосунок за описаною схемою. Якщо це не спрацювало, залишається скидання до заводських налаштувань.

Ця стаття Як видалити вірус з телефону Android: покрокова інструкція раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Дитина, яка отримує свій перший смартфон, потрапляє в той самий інтернет, що й дорослі — з шахраями, фейковими акаунтами, жорстоким контентом і людьми, які цілеспрямовано шукають контакту з підлітками. Заборони тут працюють погано: діти швидко знаходять обхідні шляхи. Працюють зрозумілі правила, правильні налаштування і довіра, за якої дитина прийде до вас одразу, а не тоді, коли ситуація вже вийшла з-під контролю.

Нижче — памʼятка, яку варто обговорити разом із дитиною: базові правила, поради за віком, актуальні загрози воєнного часу та контакти, куди звертатися, якщо щось пішло не так.

10 головних правил безпеки в інтернеті для дітей

Проговоріть ці правила словами, зрозумілими саме вашій дитині. Ще краще — запишіть їх разом і повісьте біля компʼютера.

1. Не розповідай незнайомим, де ти живеш і навчаєшся. Адреса, школа, номер телефону, розклад і місце, де ти зараз, — приватна інформація. Геолокацію у фото та соцмережах краще вимкнути.
2. Роби «тест білборда». Перш ніж щось опублікувати чи надіслати, уяви це на великому білборді біля школи. Якщо не хочеш, щоб це побачили всі, — не публікуй. Повністю видалити щось з інтернету майже неможливо.
3. Людина в мережі може бути не тим, за кого себе видає. «Ровесник» з гарним фото насправді може виявитися дорослим.
4. Не надсилай інтимних фото чи відео — нікому. Навіть тому, кому довіряєш. Якщо хтось просить або погрожує — одразу скажи дорослим.
5. Не йди на зустріч із людиною з інтернету без відома батьків. Про будь-яке запрошення зустрітися розкажи дорослим.
6. Не переходь за підозрілими посиланнями і не завантажуй файли від незнайомців — навіть якщо обіцяють подарунок, скіни чи гроші.
7. Нікому не повідомляй паролі та коди з SMS — ні друзям, ні «службі підтримки». Для важливих акаунтів вмикай двофакторну автентифікацію.
8. «Легкий заробіток» за фото обʼєктів, підпали чи передачу інформації — це злочин і пастка ворога. Такі пропозиції не можна приймати, про них треба одразу повідомити дорослим.
9. Якщо тебе ображають або цькують, не відповідай агресією. Зроби скриншоти, заблокуй кривдника й розкажи дорослим. Ти не винен у тому, що сталося.
10. Якщо щось налякало, збентежило чи здалося дивним — розкажи батькам або іншому дорослому, якому довіряєш. За це тебе не покарають.

Правила безпеки в інтернеті за віком дитини

До 7 років: інтернет лише разом із дорослим

У цьому віці дитина не відрізняє рекламу від мультфільму й не розуміє, що з нею може заговорити незнайомець. Пристрій має бути в спільній кімнаті, відео та ігри обирають батьки, автовідтворення вимкнене, а покупки в магазинах застосунків захищені паролем. Для малюків краще підходять дитячі режими й окремі дитячі профілі, а не звичайні YouTube чи TikTok.

7–12 років: власний пристрій і перші акаунти

Дитина вже сама грає онлайн і спілкується в чатах ігор та месенджерах. Саме зараз час налаштувати батьківський контроль, обговорити правила вище й домовитися про час біля екрана.

Більшість популярних соцмереж, зокрема TikTok та Instagram, за власними правилами дозволяють реєстрацію з 13 років. Якщо молодша дитина «додала» собі років, вона отримує акаунт дорослого користувача — без вікових обмежень контенту. Окрему увагу приділіть іграм із вбудованими чатами та ігровим спільнотам: саме там незнайомці часто вперше виходять на контакт.

13–17 років: більше свободи — більше довіри

Тотальний контроль підлітка зазвичай закінчується тим, що він створює другий акаунт, про який батьки не знають. Ефективніше перейти від заборон до домовленостей: разом налаштувати приватність профілів, обговорити секстинг, фейки, маніпуляції та «легкі заробітки». Саме підлітки — основна мішень шантажистів і вербувальників, тож дитина має знати: з будь-якою проблемою можна прийти до вас без страху покарання.

Від чого захищати дитину: основні загрози

Кібербулінг

Систематичні образи, погрози, поширення принизливих фото, створення груп для цькування. В Україні булінг, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, є адміністративним правопорушенням (стаття 173-4 КУпАП). Дитині важливо не відповідати кривдникам, зберегти докази й повідомити дорослих. Батькам — звернутися до закладу освіти, а в серйозних випадках — до поліції.

Грумінг і сексторшн

Грумінг — це коли дорослий поступово входить у довіру до дитини, щоб отримати інтимні фото або домогтися зустрічі. Сексторшн — шантаж такими матеріалами: зловмисник погрожує розіслати їх друзям чи батькам, якщо дитина не надішле ще або не заплатить.

З березня 2021 року Кримінальний кодекс України містить статтю 156-1 «Домагання дитини для сексуальних цілей». Вона передбачає відповідальність для повнолітніх, які пропонують особі до 16 років зустріч із сексуальною метою, зокрема через інтернет.

Якщо дитину шантажують, не можна платити й виконувати вимоги — це лише посилює тиск. Збережіть листування, заблокуйте кривдника та зверніться до Кіберполіції.

Вербування через месенджери та соцмережі

Це загроза, специфічна для України воєнного часу. За інформацією СБУ, російські спецслужби шукають виконавців підпалів і диверсій через Telegram-канали та інші онлайн-ресурси, маскуючись під роботодавців або волонтерів. Серед тих, кого намагаються залучити, — неповнолітні: спершу їм пропонують «легкі гроші» за прості завдання, які згодом перетворюються на тяжкі злочини.

Поясніть дитині, що за такі дії настає кримінальна відповідальність, а про будь-яку подібну пропозицію треба одразу розповісти вам. СБУ радить зберегти скриншоти з нікнеймом, номером і текстом завдань, не видаляти чат і повідомити спецслужбу.

Шахрайство і фішинг

Діти — зручна мішень для шахраїв: «безкоштовні» скіни й ігрова валюта, фейкові розіграші від блогерів, підроблені сторінки входу в акаунти. Навчіть дитину не вводити пароль на сторінці, куди вона потрапила за посиланням, і ніколи не передавати коди з SMS. Даних банківських карток батьків у дитини не має бути взагалі.

Небажаний контент і ШІ-чатботи

Жорстокі відео, порнографія, небезпечні «челенджі» чи контент, що пропагує розлади харчування, можуть потрапити в стрічку навіть без пошуку. Новий ризик — чатботи зі штучним інтелектом, які діти використовують як співрозмовника або «друга». Поясніть, що ШІ помиляється й не замінює живих людей, а про особисті переживання краще говорити з тими, кому дитина довіряє.

Технічний захист: що налаштувати батькам

Налаштування не замінюють розмови, але прибирають значну частину ризиків ще до того, як дитина з ними зіткнеться.

• Батьківський контроль на смартфоні. Google Family Link на Android, «Екранний час» і «Сімейний доступ» на iPhone та iPad дозволяють фільтрувати контент, погоджувати встановлення застосунків і обмежувати час.
• Безпечний пошук і фільтри у браузері та на YouTube.
• Приватність у соцмережах: закритий профіль, заборона повідомлень від незнайомців, вимкнена геолокація.
• Сімейні режими самих платформ. Наприклад, у TikTok акаунт дитини можна повʼязати з акаунтом батьків і керувати налаштуваннями.
• Окремий обліковий запис дитини на спільному компʼютері — без прав адміністратора.
• Пароль або підтвердження батьків для будь-яких покупок у застосунках та іграх.

Як говорити з дитиною про безпеку в інтернеті

Цікавтеся, а не допитуйте: що дитина дивиться, у що грає, з ким спілкується. Розповідайте про власний досвід — зокрема про помилки, яких припускалися самі. Домовтеся про сімейні правила: скільки часу проводити з гаджетами, де вони лежать уночі, які застосунки можна встановлювати без погодження.

Найважливіше: дитина має бути певна, що за звернення по допомогу її не покарають і не заберуть телефон. Саме страх втратити гаджет найчастіше змушує дітей мовчати про шантаж чи цькування.

І не забувайте про власний приклад. Фото дітей, які батьки публікують у відкритому доступі, теж можуть стати джерелом ризиків.

Тривожні ознаки: коли варто втрутитися

• Настрій різко погіршується після користування телефоном або компʼютером.
• Дитина ховає екран, видаляє листування, раптово закриває чи видаляє акаунти.
• Зʼявилися нові «друзі» старшого віку, подарунки або гроші невідомого походження.
• Дитина відмовляється йти до школи, погано спить, стала тривожною чи замкненою.

Такі зміни не завжди означають небезпеку, але це привід спокійно поговорити.

Що робити, якщо дитина потрапила в біду

1. Зберігайте спокій і не звинувачуйте дитину. Вона вже налякана, а докори змусять її закритися.
2. Зберіть докази. Зробіть скриншоти листування, нікнейму, посилання на профіль, дат. Не видаляйте чат до звернення в поліцію.
3. Не вступайте в перемовини з шантажистом і не платіть.
4. Заблокуйте кривдника та поскаржтеся на його акаунт у самій платформі.
5. Зверніться до фахівців — контакти нижче.

Цифрова безпека дитини — це не разове налаштування, а звичка, яку родина вибудовує разом. Більше матеріалів на цю тему — у розділі «Безпека дітей в інтернеті» на CyberCalm.

Ця стаття Правила безпеки дітей в інтернеті: памʼятка для батьків і дітей раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Старий телефон, який ви збираєтеся виставити на продаж, або ноутбук, що переходить до родичів, досі зберігає фото, листування, збережені паролі, доступ до банківських застосунків і облікових записів. Звичайне видалення файлів цього не прибирає, а незнятий захист від крадіжки може взагалі заблокувати пристрій для нового власника.

Нижче — порядок дій, який підходить для будь-якого гаджета: смартфона, планшета чи компʼютера. Для кожної платформи ми вказали вбудований засіб стирання, тож сторонні програми здебільшого не знадобляться.

Коротко: що зробити перед продажем

1. Зробіть резервну копію всього, що хочете зберегти.
2. Відвʼяжіть смарт-годинник та інші аксесуари.
3. Вийдіть з облікових записів і вимкніть функцію «Знайти пристрій».
4. Видаліть платіжні картки з гаманця, вийдіть з банківських застосунків і Дії.
5. Скиньте пристрій до заводських налаштувань вбудованим засобом.
6. Вийміть SIM-картку й карту памʼяті, видаліть eSIM.
7. Приберіть пристрій зі списку довірених у своєму обліковому записі.

Крок 1. Зробіть резервну копію

Скидання до заводських налаштувань знищує все, що зберігається на самому пристрої. Тому спершу збережіть фото, документи, листування в месенджерах і коди двофакторної автентифікації: у хмару (iCloud, Google Диск, OneDrive) або на зовнішній диск.

Окремо перевірте застосунки-автентифікатори. Якщо коди зберігаються лише на старому телефоні, перенесіть їх на новий до скидання, інакше можна втратити доступ до власних акаунтів.

Крок 2. Вийдіть з облікових записів і вимкніть захист від крадіжки

Це найважливіший крок, який найчастіше пропускають. І Apple, і Google привʼязують пристрій до облікового запису власника. Якщо цей звʼязок не розірвати, після скидання телефон попросить пароль попереднього власника, і покупець не зможе ним користуватися.

iPhone і iPad. Відкрийте «Параметри», торкніться свого імені, прокрутіть униз і натисніть «Вийти». Так ви вийдете з iCloud і App Store, а функція «Локатор» (Find My) вимкнеться разом із блокуванням активації.

Android. Захист від скидання (Factory Reset Protection, FRP) вмикається автоматично, щойно на пристрій додано обліковий запис Google. Samsung прямо радить видалити Google-акаунт перед тим, як передавати пристрій іншій людині. Зробіть це в «Налаштуваннях» → «Облікові записи» (або «Акаунти») → Google → «Видалити обліковий запис». На смартфонах Samsung так само видаліть акаунт Samsung.

Порада від Google: якщо ви нещодавно змінювали пароль облікового запису Google, зачекайте 24 години перед скиданням.

Крок 3. Приберіть платіжні картки, банківські застосунки й Дію

Видаліть банківські картки з Apple Pay, Google Wallet чи Samsung Wallet. На iPhone повне стирання й так прибирає картки, але краще зробити це вручну заздалегідь.

Вийдіть з банківських застосунків, Дії та месенджерів. У налаштуваннях безпеки багатьох сервісів є перелік активних пристроїв або сеансів — після продажу перевірте його з нового телефона й завершіть сеанс старого пристрою, якщо він там лишився.

Крок 4. Відвʼяжіть смарт-годинник та аксесуари

Якщо до iPhone підʼєднаний Apple Watch, Apple радить спершу розірвати пару. Годинник на Wear OS чи Galaxy Watch скиньте окремо в його власних налаштуваннях. Бездротові навушники та фітнес-браслети варто видалити зі списку Bluetooth-пристроїв і з відповідних застосунків.

Крок 5. Скиньте пристрій до заводських налаштувань

Скидання — це не просто видалення файлів. На сучасних пристроях воно знищує ключі шифрування, і дані стають непридатними до відновлення. Порядок дій залежить від платформи.

iPhone та iPad

Перейдіть у «Параметри» → «Загальні» → «Перенести або скинути iPhone» → «Стерти весь вміст і параметри». Якщо увімкнено «Локатор», система попросить пароль Apple Account.

Під час стирання вимикаються iCloud, iMessage, FaceTime та інші служби, а картки Apple Pay видаляються. Зверніть увагу: вміст, збережений в iCloud, лишається в хмарі. Якщо телефон використовує eSIM, на запит системи оберіть варіант, що стирає і пристрій, і профіль eSIM.

Android

Google попереджає, що скидання може тривати до години, тож зарядіть телефон щонайменше до 70% і підключіть його до Wi-Fi. На більшості пристроїв шлях такий: «Налаштування» → «Система» → «Параметри скидання» → «Видалити всі дані (скинути до заводських налаштувань)». На Samsung — «Загальне керування» → «Скидання» → «Скидання даних».

Назви пунктів у різних виробників відрізняються, тому за потреби звіряйтеся з інструкцією на сайті виробника. Для скидання система попросить PIN-код, графічний ключ або пароль екрана.

Компʼютер на Windows

У Windows 10 і 11 є вбудований засіб, окремі програми не потрібні. Відкрийте «Параметри» → «Система» → «Відновлення» → «Скинути ПК» і оберіть «Видалити все».

Далі обовʼязково натисніть «Змінити параметри» та увімкніть очищення даних. Без цього Windows лише швидко видаляє файли, і частину з них можна відновити спеціальними програмами. З очищенням процес триває довше, але для продажу чи передачі компʼютера Microsoft рекомендує саме цей варіант.

Mac

На Mac з процесором Apple silicon або з чипом безпеки T2 і macOS Monterey чи новішою відкрийте «Системні параметри» → «Загальні» → «Перенесення або скидання» → «Стерти весь вміст і параметри».

Асистент стирання сам вийде з iCloud, вимкне «Локатор» і блокування активації, видалить усі облікові записи користувачів і всі томи диска, зокрема розділ Boot Camp з Windows. На старіших Mac без цієї функції диск стирають через Дискову утиліту в режимі відновлення, а потім перевстановлюють macOS.

Чому форматування — не те саме, що стирання

Швидке форматування чи просте видалення файлів лише позначає місце на диску як вільне. Самі дані лишаються, доки їх не перезапише щось інше, і їх можна дістати програмами для відновлення.

З класичними жорсткими дисками (HDD) допомагає багаторазовий перезапис. Із твердотільними накопичувачами (SSD) так не вийде: контролер сам розподіляє запис по комірках, і програма-«шредер» не гарантує, що перезапише все. Для SSD надійніші вбудоване скидання системи або фірмова утиліта виробника з функцією Secure Erase, наприклад Samsung Magician чи Crucial Storage Executive.

Смартфони, iPad і сучасні Mac шифрують сховище за замовчуванням. Під час стирання система знищує ключі шифрування, тож навіть якщо фізичні дані лишаються в памʼяті, прочитати їх неможливо. Саме тому вбудоване скидання на цих пристроях — надійний спосіб.

Крок 6. Вийміть SIM-картку й карту памʼяті

Фізичну SIM-картку заберіть із собою. Карту памʼяті microSD теж вийміть: на ній часто зберігаються фото й документи, а скидання телефона залежно від моделі може її не зачепити. Якщо віддаєте карту разом із телефоном, відформатуйте її окремо.

eSIM видаліть під час скидання або в налаштуваннях мобільного звʼязку. За потреби оператор перевипустить профіль для нового пристрою.

Крок 7. Приберіть пристрій зі списку довірених

Після скидання зайдіть у свій обліковий запис з іншого пристрою та видаліть старий гаджет зі списку. В Apple Account це розділ зі списком пристроїв, у Google — «Безпека» → «Ваші пристрої». Так він перестане отримувати коди підтвердження й не вважатиметься довіреним.

Якщо пристрій не вмикається або йде на утилізацію

Несправний пристрій стерти програмно не вийде. Якщо це компʼютер, накопичувач можна вийняти й залишити собі або підʼєднати до іншого компʼютера та стерти. Фізичне знищення накопичувача має сенс лише тоді, коли інших варіантів немає.

Зі смартфоном, який не вмикається, краще звернутися до авторизованого сервісного центру. Утилізувати техніку варто через програми повернення від виробників або спеціалізовані пункти прийому електроніки, а не викидати разом із побутовим сміттям: у пристроях є акумулятори та цінні матеріали для переробки.

Ця стаття Як видалити свої дані зі старого смартфона чи ноутбука перед продажем: покроковий чекліст раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар

Щоб зробити скріншот на компʼютері, стороння програма не потрібна: вбудовані засоби для знімків екрана має кожна настільна операційна система. Проте за останні роки ці засоби помітно змінилися: у Windows 11 клавіша Print Screen більше не працює так, як звикли користувачі, GNOME відмовився від окремого застосунку для знімків, а macOS навчилася захоплювати екран у HDR. Нижче — актуальні комбінації клавіш для трьох систем і те, про що варто памʼятати, перш ніж надсилати скріншот комусь іще.

Windows 11: клавіша Print Screen відкриває «Ножиці»

Майже три десятиліття натискання Print Screen копіювало зображення всього екрана в буфер обміну — без звуку, сповіщення чи будь-якого іншого підтвердження. У Windows 11 Microsoft перепризначила цю клавішу на застосунок «Ножиці» (Snipping Tool): тепер вона відкриває панель захоплення, у якій потрібно обрати режим і ділянку екрана. У компанії прямо зазначають, що Print Screen і Win + Shift + S відкривають ту саму панель.

Повернути стару поведінку дозволяв перемикач «Use the Print screen key to open Snipping Tool» у розділі «Спеціальні можливості» → «Клавіатура». За спостереженнями профільних видань, у випусках 24H2 і 25H2 цей перемикач зник з інтерфейсу налаштувань, а керування клавішею Microsoft переносить на рівень групових політик. Тож якщо потрібного пункту в налаштуваннях немає — це не збій системи.

Комбінації клавіш у Windows

• Print Screen — відкриває панель захоплення «Ножиць». Якщо інтеграцію вимкнено, знімок усього екрана потрапляє в буфер обміну.
• Win + Shift + S — панель захоплення для знімка: прямокутник, довільна форма, вікно або увесь екран.
• Win + Shift + R — та сама панель у режимі відеозапису.
• Alt + Print Screen — знімок активного вікна в буфер обміну.
• Win + Print Screen — знімок усього екрана одразу файлом у теку «Зображення» → «Знімки екрана».
• Win + G — ігрова панель Xbox Game Bar з окремими інструментами захоплення для ігор.

Що вміють «Ножиці», крім знімка екрана

Застосунок, який у Windows 11 замінив і старі «Ножиці», і «Фрагмент і начерк», давно перестав бути простим інструментом для вирізання ділянки екрана. За документацією Microsoft, він пропонує:

• Пʼять режимів захоплення: прямокутник, довільна форма, вікно, увесь екран і відеофрагмент.
• Автозбереження: знімок одразу потрапляє в теку «Знімки екрана», а поведінку автозбереження й саму теку можна змінити в налаштуваннях застосунку.
• «Дії з текстом» — розпізнавання тексту на знімку з можливістю скопіювати його; Microsoft зазначає, що розпізнавання виконується локально на пристрої.
• «Швидке приховування» — автоматичне приховування на знімку адрес електронної пошти та номерів телефонів.
• Затримка захоплення від 1 до 5 секунд (Alt + D) — потрібна, щоб зняти розгорнуте меню.
• Швидкі клавіші всередині застосунку: Alt + N — новий знімок у попередньому режимі, Ctrl + C — копіювати, Ctrl + S — зберегти.
• На компʼютерах Copilot+ додатково доступні Perfect screenshot — автоматичне підганяння меж кадру під вміст — і піпетка для визначення кольору.

Windows 10: комбінації працюють, система — ні

Базові комбінації — Print Screen, Alt + Print Screen, Win + Print Screen і Win + Shift + S — у Windows 10 працюють так само. Але підтримка самої системи завершилася 14 жовтня 2025 року: оновлень безпеки, виправлень і технічної підтримки для неї більше немає. Оновлена версія «Ножиць» із записом екрана й розпізнаванням тексту доступна лише у Windows 11.

macOS: три комбінації, які закривають майже все

Apple описує чотири базові сполучення, і вони не змінювалися роками:

• Shift + Command + 3 — знімок усього екрана.
• Shift + Command + 4 — вибір прямокутної ділянки перехрестям.
• Shift + Command + 4, потім пробіл — знімок окремого вікна або рядка меню.
• Shift + Command + 5 — панель «Знімок екрана» з шістьма інструментами: три для знімків і три для відеозапису.
• Shift + Command + 6 — знімок панелі Touch Bar.

Утримування клавіші Control додає знімок у буфер обміну замість збереження файлу: Control + Shift + Command + 3 копіює увесь екран, і його одразу можна вставити в лист чи повідомлення.

Знімки зберігаються на робочий стіл у форматі PNG, відеозаписи — у MOV; назва файлу починається зі слова Screenshot або Screen Recording і містить дату та час. Змінити самі комбінації можна в «Системних параметрах» → «Клавіатура» → «Сполучення клавіш» → «Знімки екрана».

Панель Shift + Command + 5 дає те, чого немає в самих комбінаціях: у меню «Параметри» задають місце збереження, таймер затримки, мікрофон для запису, показ вказівника, запамʼятовування останньої виділеної ділянки та формат захоплення — HDR або SDR. Режим HDR передає більше яскравості й кольору, але різницю видно лише на HDR-дисплеї, а на звичайному екрані такий знімок відображається як SDR.

Linux: у GNOME окремого застосунку для знімків більше немає

Поради на кшталт «запустіть gnome-screenshot» застаріли. У GNOME 42, який вийшов 2022 року, знімки й відеозапис обʼєднали в один інструмент, вбудований у саму оболонку: натискання Print Screen відкриває інтерактивну накладку з вибором ділянки та перемиканням між фото й відео. Саме цю версію GNOME отримали Ubuntu 22.04 і Fedora 36, тож у всіх наступних випусках окремого застосунку в типовій поставці немає.

Усередині накладки працюють власні клавіші:

• S — виділити ділянку
• C — увесь екран
• W — окреме вікно
• P — показати або сховати вказівник
• V — перемкнутися між знімком і відеозаписом
• Enter, пробіл або Ctrl + C — захопити

Готові знімки потрапляють у теку «Зображення» → «Знімки екрана», відеозаписи — у «Відео». У KDE Plasma за клавішею Print Screen закріплений застосунок Spectacle. Окремо варто памʼятати про Wayland: сторонні програми для знімків працюють у ньому лише за наявності дозволів через xdg-desktop-portal, і саме через це вони іноді «не бачать» екран і повертають помилку захоплення.

Якщо сторінка не вміщується на екран

Вбудовані засоби Windows не знімають сторінки з прокруткою — Microsoft прямо зазначає, що для цього потрібні сторонні інструменти. Проте це вміють самі браузери, і встановлювати нічого не доведеться.

• Firefox: клацання правою кнопкою на сторінці → «Зробити знімок екрана» → «Зберегти всю сторінку».
• Chrome і Edge: інструменти розробника (Ctrl + Shift + I), далі Ctrl + Shift + P і команда Capture full size screenshot.

Що видно на скріншоті, крім того, що хотіли показати

Знімок екрана фіксує все, що на ньому було: відкриті вкладки, назви файлів, спливні сповіщення з месенджерів, адресу пошти в кутку поштового клієнта, назву облікового запису, залишок на рахунку в сусідньому вікні. Це найпоширеніший спосіб випадково розкрити зайве, і він не залежить від операційної системи.

• Переглядайте знімок цілком, а не лише ту ділянку, заради якої його робили.
• Закривайте сповіщення й зайві вкладки до захоплення, а не замальовуйте їх після.
• Приховуйте дані суцільною заливкою, а не розмиттям чи пікселізацією.
• «Ножиці» вміють автоматично приховати адреси пошти й номери телефонів, але решту доведеться робити вручну.
• Не надсилайте знімки з одноразовими кодами підтвердження, QR-кодами квитків і сторінками документів — навіть у закриті чати.

Варто розрізняти й функції розпізнавання. Розпізнавання тексту в «Ножицях» виконується локально на пристрої, тоді як візуальний пошук за зображенням передбачає передавання знімка на сервери. Для кадру з робочими чи персональними даними це принципово різні речі.

Коротко: куди потрапляє знімок

• Windows, Win + Print Screen — «Зображення» → «Знімки екрана».
• Windows, «Ножиці» — тека «Знімки екрана» плюс буфер обміну.
• Windows, Print Screen із вимкненою інтеграцією та Alt + Print Screen — лише буфер обміну.
• macOS — робочий стіл, якщо в панелі Shift + Command + 5 не вказано інше.
• GNOME — «Зображення» → «Знімки екрана».

Ця стаття Як зробити скріншот на компʼютері: Windows, macOS і Linux без сторонніх програм раніше була опублікована на сайті CyberCalm, її автор — Олена Кожухар